Роль мас-медіа у формуванні політичних міфів

викладач кафедри філософії та суспільних дисциплін Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

С.С. Бондар

кандидат політичних наук, доцент кафедри філософії та суспільних дисциплін Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Постановка проблеми. Трансформація та динаміка змін соціального середовища породжують низку актуальних проблем ХХІ ст. До них можемо зарахувати і таке явище, як міфологізація політики. Цю проблему характеризують як наростаючу масовізацію політичних процесів, так і подальший динамічний розвиток інформаційних медіатехнологій. Масовізація політики була результатом зростання глобальної невизначеності, турбулентності та суперечливого розвитку політичних процесів в усьому світі. Своєю чергою мас-медіа у зростаючій міжнародній та геополітичній конкуренції використовуються владою як потужний інструмент політичного впливу, при цьому виконуючи не лише інформаційну, а й ідеологічну функцію. Поєднання цих двох фундаментальних процесів призводить до загальної ірраціоналізації політики та створює надзвичайно сприятливі умови для контролю над політичною свідомістю та поведінкою мас за допомогою технологій політичного міфотворення.

Ці явища та процеси є досить характерними для нашої країни, оскільки все існування із часу здобуття незалежності для України позначене різким політичним протистоянням в умовах кризи, яка створила сприятливі умови для створення й поширення політичних міфів. Як показує політична практика, діалог між владою та суспільством будується саме на міфологічних підставах.

Однак питання щодо природи, сутності, функцій, місця та ролі засобів масової інформації у міфотворчості політичного процесу досі залишаються дискусійними, що знайшло відображення в різних, часом діаметрально протилежних точках зору та концепціях. Тому міфологія стає потужною науковою сферою, в якій беруть участь представники різних сфер гуманітарних знань. У цій взаємодії політологи вивчають феномен політичного міфу та технологію створення політичного міфу.

Мета. Метою нашої статті є здійснення комплексного аналізу особливостей творення засобами масової інформації сучасних політичних міфів. Відповідно до теми та мети основні завдання полягають у тому, щоб визначити особливості політичного міфу як чинника трансформації політичної свідомості та розглянути механізми політичного міфотворення сучасними засобами масової інформації.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У процесі написання статті було використано та проаналізовано низку ґрунтовних наукових досліджень, статей у періодичних виданнях, бібліографічних показників тощо. Серед ключових дослідників, чиї праці було розглянуто, варто виділити Г. Вонсович, Ю. Гайдук, О. Гойман, Е. Данилова, А. Дємідова, Л. Зубрицька. Проблемами політичного впливу та питаннями політичного маніпулювання займались, у тому числі, вітчизняні науковці. Окремі аспекти міфотворчості знайшли висвітлення в роботах М. Еліаде, Т. Рассадіної, С. Лебедєва, О. Макарової, Д. Усова, П. Гуревича, Е. Кассірера, К. Хюбнера, О. Донченко, Ю. Романенко, Р. Барта, Д. Дадаяна, О. Заздравнової, Ю. Левенця, Г. Почецова, Т. Паніотової, С. Кара-Мурзи, Т.Ю. Шайгородського та інших. Дослідження цих авторів присвячені вивченню проблеми політичного міфу та архетипів, що лежать в основі будь-яких міфів.

У публічній сфері за допомогою мас-медіа відбуваються трансформаційні зміни, в основі яких - зміна природи політики. Ці зміни відбуваються завдяки включенню до публічної дискусії багатьох сфер людської діяльності, в тому числі макро- та мікроекономічних процесів, що тривалий час мали обмеження у вигляді латентного внутрішнього життя домашнього господарства (Анохін, 2016, с. 44-56), тобто ринком і родиною. Таким чином, політика, що функціонує в рамках суспільства, стає невід'ємною частиною життя кожного громадянина. Предметом політичної дискусії може бути будь-яка тема, висвітлена у ЗМІ, яка може вплинути на виборчу поведінку громадян (Вонсович, 2).

Міф є універсальною константою та функціонує в різних площинах соціального життя. Він створює такі умови для інтеграції різних груп, незважаючи на процеси, що виконується без участі єднання людей та раціональної свідомості. У такий спосіб формується специфічний зв'язок із зовнішньою дійсністю. При цьому суспільство об'єднується групою панівних форм мислення та системою міфів, що підтримують та зумовлюють активність його членів (Гойман, 2013, с. 44).

Також можемо говорити про те, що міф належить та входить до політичної дійсності, при цьому людина відчуває ідентичність, та робить можливим відчуття духу спільноти (Данилов, 2008 с. 27). Таким чином, встановлюються суспільні цінності і соціальна ієрархія, а також стає правомірною та законодавчою структура влади. Сучасна політична дійсність, беручи участь у політичній дискусії, для якої характерною властивістю є різнополярність досліджуваних тем, проблем, де головну роль виконують мас-медіа, також має політичні міфи.

Спільні площини функціонування міфу, політики та засобів масової інформації в сучасному світі зводяться до того, що мас-медіа творять нову якість комунікації в суспільстві, являють собою безпосередній вплив на кондицію політичного міфу сьогодення. Також в умовах сьогодення за допомогою спільного функціонування міфи та засоби масової інформації стають взаємозалежними. При цьому навіть із погляду, що мас-медіа мають позитивне значення, оскільки вони є ефективним елементом соціальної взаємодії та підтримують суспільну рівновагу, маніпулятивні можливості ЗМІ безмежні. Щодня сучасний світ стає дедалі більш інформаційно насиченим, а тому часто незрозумілим для людей. Людина не здатна самостійно отримати й перевірити всю необхідну їй інформацію, а тому змушена багато що сприймати як правду. Внаслідок цього мас-медіа надають суспільству не лише знання про навколишню дійсність, але й вагомо формують емоційні та поведінкові стереотипи.

Таким чином, сучасні політичні міфи є наслідком певної залежності. У сучасній гіпердійсно- сті щораз більше явищ, які отримують політичний вимір. Сфери, які до цього часу мали небагато спільного з політикою, починають відігравати в політичному вимірі важливу роль. Поява в сучасному світі публічної сфери поряд із політичною і приватною призвела до корінних змін у способах спостереження за політикою. Преса, радіо, клуби за інтересами і неурядові організації, які є елементами публічної сфери, стали втручатись у політичний простір і провели реорганізацію його меж. Згадані інституції, довершуючи інтенсивний вплив на способи вирішення питань у державі, також змінили способи спостереження за політикою (Кассирер, с. 387-390).

Підкреслюючи роль міфу як слова, яке є комунікатором і посідає властивості письмової форми і форми зображення, Бартес акцентує, що слово, попри свій комунікаційний потенціал, дає змогу зберегтись міфічній мові, надаючи їй тим самим подібних властивостей кому- нікатора. Міфи разом із медіа також виконують педагогічну функцію. Здійснюючи в певний спосіб освіту суспільства, міфи спільно з медіа є суспільними скеровувачами. Інакше кажучи, вони впливають на суспільну і політичну поведінку. Наприклад, реклама, фотографія, фільм, репортаж, представлені в мас-медіа видовища вказують на певні схеми поведінки, роблять їх широковживаними в суспільстві (Кирилова, 2015, с. 80-93).

Засоби масової інформації (ЗМІ) - це публічне поширення різних даних і відомостей за допомогою різноманітних технічних засобів (телебачення, радіо, інтернет, газети, журнали). Варто зазначити, що стінгазети, бібліотеки, форуми, інтернет-блоги, конференції і подібне не належать до засобів масової інформації. Таким чином, у політичній, соціальній, економічній та інших сферах життя населення, ЗМІ, крім передачі даних, також є способом агітації, маніпуляції та пропаганди.

До того ж «соціальна відповідальність має не менше значення, ніж розвинута економічна інфраструктура, політична стабільність або втілення в життя проектів інноваційного розвитку» (Гайдук, 2017).

Варто зазначити, що мас-медіа через навчання, інформування, переконання, навіювання та інші психологічні методи впливають на маси. Завдяки тиражуванню інформації стосовно духовних цінностей, соціальних вимог стандартизуються і стереотипізуються поведінкові й світоглядні норми суспільного життя (Гусєва).

Ми вже зазначали раніше, «ЗМІ мають справу з інформацією, і саме контроль за інформацією дає змогу маніпулювати масовою свідомістю, створювати в ній модель вигідної суб'єкту впливу дійсності та вирішувати, які проблеми нині є найбільш актуальними. Штучно відтворюється таке явище, як медіа-свідомість (тобто свідомість, заснована на хибних цінностях, маніпулятивних інтерпретаціях, подвійній моралі), коли реальність, пропонована ЗМІ, відрізняється від дійсної. Громадська думка через медіа-свідомість значно спотворюється та має значні відмінності з реальністю» (Гусєва).

За допомогою ЗМІ інформацію можна:

- спотворити за допомогою неповного, одностороннього викладу (тобто фрагментарний спосіб поширення інформації - частка інформації подрібнюється на менші частки та коли інформація подається єдиним неопрацьованим потоком, що не дає людині змогу сформувати цілісну картину подій);

- показати щось у тому вигляді, в якому вигідно для когось;

- звертаючи увагу на окремі аспекти події, приховати малозначну деталь, замовчуючи інші, що створює додаткову змогу маніпулювати свідомістю людей;

- створити «інформаційний галас», коли зниження сприйняття фактів досягається шляхом подачі такої кількості новин, за якої стає неможливим їх сортування;

- відволікти увагу від дійсно важливих подій шляхом надання яскравої, але несуттєвої інформації;

- оперативно подати навіть неперевірену інформацію, адже будь-яке перше повідомлення про подію справляє значно сильніший вплив на аудиторію, ніж наступні;

- поширювати певний погляд на інформацію як її єдино можливий та правильний варіант.

На цьому етапі розвитку незалежної України виникає своєрідна культурна дискусія, що

полягає у протиставленні реалій та міфів. На противагу раціональним аргументам пропонується тенденція свідомості, яка створює форми мислення в міфологізованому вигляді. Виникає вона як свого роду захисна реакція. У радянські часи сукупність знань та поглядів поставала перед нами у вигляді ієрархічного цілого. Нині внаслідок шалених темпів накопичення знань світогляд пересічної людини розсипався на мозаїку випадкових, погано пов'язаних між собою понять. Такий мозаїчний тип свідомості сприяє нав'язуванню потрібних поглядів і переконань через рекламу, тому що знання формуються значною мірою ЗМІ, а не системою освіти. Іншими словами, створення політичного міфу відбувається за допомогою засобів політичного маніпулювання та політичної реклами.

Таким чином, політична реклама - це специфічна система прийомів масової комунікації. При цьому політичне міфотворення стає неодмінною ознакою сучасності. Воно не пояснює реальної дійсності, а використовує її для створення ілюзії, гармонійної конструкції, своєрідної системи координат свідомості, специфічного відтворення суспільних явищ На думку сучасних дослідників, політичний міф має відштовхуватись від національних особливостей менталітету, тобто національних архетипів, які породжуються історією, долею народу, його культурою.

У рамках політологічної науки виділяється та аналізується ментальність (менталітет) на основі моделі соціальної структури суспільства або типології суб'єктів політики, тобто менталітет розглядається як психологія (іноді характер), свідомість і самосвідомість якоїсь соціальної групи, представників певної соціально-політичної спільності людей. Іншими словами, формування менталітету відбувається під впливом соціокультурних факторів, традицій, культури, соціальних та державних інститутів суспільства. Підсумовуючи, можна говорити, що політичний менталітет - це специфічна структура та сукупність різних психічних властивостей, якостей, особливостей та проявів, що використовуються для позначення оригінального способу мислення.

Нинішній розвиток подій у політичній сфері в Україні показує реальну боротьбу та зіткнення різних міфів. До них в основному належать як ті, що утворюють основу політичної культури її незалежного державного існування. Причиною деміфологізації є ті зміни політичної ситуації в Україні, які виявили недієздатність міфології, що вироблялася радянською політичною культурою і в межах її претендувала на абсолютне значення. Ситуація тотальної деміфологізації свідомості зумовила потребу поновлення міфологічного потенціалу політичної культури. Анархічність міфів зумовлена також культурною неоднорідністю України. Міф дає відповіді на запитання, які неможливо пояснити формулами та раціональними доказами (Смирнова, 2016, с. 64).

Коли ми говоримо про ЗМІ як про «четверту неформальну гілку влади», треба наголосити на процесах між ЗМІ та формальними гілками влади. Таким чином, ми розглянули особливості творення сучасних політичних міфів засобами масової інформації і дійшли висновків: ідеологія є, з одного боку, механізмом втілення результатів розумової діяльності, певних теорій та концепцій у соціальну практику, а з іншого - полем політичної діяльності суб'єкта. Механізм дії сучасного політичного міфу розкривається через його структурні, функціональні та технологічні особливості. Сучасний політичний міф має синтетичний характер.

Є універсальний алгоритм формування політичного міфу засобами масової інформації. Міф фіксується у свідомості через певні ритуали, які є колективними діями сильної емоційної взаємодії та розуміння, зміцнюють колективну єдність і є важливим фактором політичного регулювання та встановлення певної моделі суспільно-політичної системи. Зрештою, міф впроваджується у свідомість мас за допомогою засобів масової інформації та інших установ масової культури, для цього використовується низка методологічних прийомів та прийомів (включаючи вигадку фактів, штучний відбір подій реальності для спілкування, використання маніпулятивної семантики, спрощення та стереотипізації, фрагментації та терміновості, сенсаційності, «інформаційного шуму»).

Загалом можемо підсумувати, що нині засоби масової інформації стали потужним інструментом формування політичних міфів та впливу на політичну свідомість, цим самим завдавши величезного удару по інформаційній безпеці сучасного суспільства.