Особливості трансформації НАТО під впливом гібридних загроз

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАТО ПІД ВПЛИВОМ ГІБРИДНИХ ЗАГРОЗ

Я.Б. Турчин, М.Р. Гецко

У статті проаналізовано сутність та характеристики трансформаційного процесу Північноатлантичного альянсу під впливом сучасних гібридних загроз. Трансформаційний процес НАТО трактується як серія швидких рішень під впливом сучасних викликів з метою реорганізації структури альянсу та налагодження комунікаційної взаємодії. Проаналізовано трансформації НАТО у політичній, військовій, економічній (енергетичній та фінансовій), а також ядерній сферах діяльності.

Ключові слова: трансформація, Північноатлантичний альянс, гібридні загрози, пріоритетні сфери.

Y. Turchyn, M. Hetsko

MAIN FEATURES OF NATO TRANSFORMATION IN THE CONTEXT OF MODERN HYBRID THREATS

It is grounded that NATO as the strongest guarantor of security in the modern world is on the verge of the promising changes without which the current potential could be lost, if the necessary tools to combat hybrid threats wouldn't be found. Therefore, the identification and study of the main components of the North Atlantic Alliance's transformation process becomes the priority value. It is interpreted as a serias of rapid decisions in the context of modern challenges with the aim to reorganize the structure of the alliance and establish communication interaction. It is concluded that NATO's comprehensive strategic plan for countering hybrid threats does not exist at this time.

Changes in the economic sphere include the expansion of the Alliance's energy security tasks and the provision of mandatory financial contributions to the defense and security of NATO member countries at a level not lower than 2% of GDP. In the nuclear field a nuclear advisory forum was created and efforts have being made to reduce the number of nuclear weapons in the world. The Alliance has to continue being the guarantor of the worlds security and stability through expansion and open door policy for new participants in order to create a holistic and free institution that will promote the effective integration of all European countries as well as that as all Euro-Atlantic structures are willing.

Key words: transformation, North Atlantic Alliance, hybrid threats, priority spheres.

Північноатлантичний військово-політичний альянс за увесь час свого існування практично завжди перебуває у стані вдосконалення та змін, зважаючи на всі виклики та загрози, які з'являлися у світі. Із настанням XXI століття, з приходом нових тенденцій у розвитку світового співтовариства, інновацій, комп'ютерних технологій змінилася і поведінка міжнародних акторів, зокрема їх методи ведення війни. Сьогодні ми називаємо їх нетрадиційними, гібридними або ж такими, передбачення яких і протистояння їм виявляється практично неможливим. Зважаючи на таку тенденцію, мусимо підкреслити, що НАТО, як найвпливовіша на міжнародній арені організація безпеки, стоїть на межі перспективних змін, без яких поточний потенціал може бути втрачено, якщо не буде знайдено необхідних інструментів для здійснення боротьби із гібридними загрозами [4]. Відтак, виявлення й дослідження основних складових трансформаційних процесів Північноатлантичного альянсу у відповідь на сучасні гібридні загрози - це одне з найбільш актуальних завдань сучасної політичної науки.

Варто зауважити, що чимало наукових праць зорієнтовані на розкриття засад та особливостей функціонування НАТО, з'ясування пріоритетних напрямів реформування альянсу, які «визріли» в умовах гібридних війн сучасності. Тут варто виокремити дослідження Н. Андріянової, Т. Брєжнєвої, О. Власюк, О. Вонсовича, Р. Гендріксона, С. Єрмакова, О. Їжака, П. Колонеля, Б. Парахонського, О. Полторацького, О. Потєхіна, О. Пошедіна, О. Резнікова, І. Тодорова, А. Шевцової, Г. Яворської та ін. У цих роботах проаналізовано питання участі НАТО в боротьбі проти сучасного міжнародного тероризму, глобалізації системи безпеки, зміни міжнародного безпекового середовища в постбіполярну добу та низка інших. Водночас бракує комплексних досліджень щодо розкриття сутності та складових трансформаційного процесу НАТО, який трактується нами як серія швидких рішень під впливом сучасних викликів з метою реорганізації структури альянсу та налагодження комунікаційної взаємодії.

Гібридні загрози, що виникають сьогодні на міжнародній арені, вимагають якісно нових способів та методів їх запобігання та нівеляції. Так, Я. Онишкевич, колишній польський міністр оборони, наголошує, що НАТО - це не тільки військовий союз, але й спільнота з певною мораллю та зобов'язанням реагувати на акти агресії, а гібридні загрози - це безумовний приклад таких подій [2]. Нинішній світ буквально «потопає» у нетрадиційних методах ведення війни, а оборона кордонів уже не є першочерговим питанням для вирішення, як у роки «холодної війни». Гібридні впливи делімітують кордони між державами і не завжди потребують військового втручання. Збройні сили перестають бути предметом пріоритетного інтересу, а більшість європейських країн починають сумніватися з приводу їхньої корисності. Одночасно провідні держави Європи все більше занепокоєні проблемами внутрішньої безпеки, про що Німеччина, Франція та Великобританія фіксують у своїх «Білих книгах» [10].

Сучасна міжнародна політика формується в умовах невизначеності та непередбачуваності, що значно ускладнює управління нею та застосування необхідних елементів для стримування чи знешкодження таких загроз. Коли ЄС та НАТО домовились посилити свою співпрацю на Варшавському саміті в 2016 році, боротьбу з гібридними загрозами було визнано однією з найважливіших галузей співробітництва. А у звіті Європейської комісії описано сучасне середовище безпеки в Європі як наповнене гібридною діяльністю: «Гібридні заходи стають частою ознакою європейської безпеки», а їх інтенсивність постійно зростає[10].

Гібридні загрози належать до методів та інструментів, що використовуються як окремими державними, так і недержавними акторами для реалізації власних інтересів, стратегій та цілей. Їхній спектр є доволі широким, а саме: вплив на сфери інформації та пропаганди, використання енергетики як засобу тиску, економічний та торговельний шантаж, нівеляція діяльності міжнародних інституцій, тероризм, посилення незахищеності (прикордонні інциденти, порушення повітряного простору, питання імміграції) тощо. Ті, хто використовує гібридні методи та заходи, зазвичай слабкі міжнародні суб'єкти, які уникають відкритого оголошення війни. Без гібридної діяльності вони не здатні просунути свою програму дій. У широкому розумінні «гібридна війна передбачає синхронне використання військових та невійськових засобів проти певних уразливостей для створення ефектів проти свого противника» [11].

Зважаючи на глобалізацію та динамічний розвиток світу, а також беручи до уваги гібридні загрози, що створюють ще більший дисонанс, слід виокремити та проаналізувати кілька основних сфер діяльності НАТО, які за таких умов трансформації та змін, як-от: структурна (організаційна); військова; політична; економічна; ядерна.

Важливою тут є структурна сфера, позаяк вона є «скелетом» організації і, відповідно, без її змін будь-які інші трансформації можуть виявитися неможливими або ж неефективними. Так, у 2002 році було запроваджено окрему посаду у військовій ланці альянсу - Верховний головнокомандувач Об'єднаних Збройних Сил (ОЗС) НАТО з питань трансформації (ВГКТ), який відіграє провідну роль на стратегічному рівні для трансформації військових структур, можливостей та доктрин НАТО з метою підвищення військової ефективності альянсу. Його основним завданням є надання рекомендацій з питань трансформації політичному та військовому командуванню НАТО, вивчення нових концепції та доктрин шляхом проведення експериментів, розробка та освоєння сучасних технологій та можливостей [15]. Інші завдання, що підпадають під відповідальність Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО з трансформації, включають: управління фінансованими ресурсами, виділеними на трансформаційні програми НАТО у сегменті забезпечення своєчасних та економічно вигідних рішень для операційних потреб; встановлення стандартів та вимог до навчань ОЗС НАТО щодо проведення операцій на етапах їх планування, виконання та оцінки.

У період з 2002 до 2009 року посаду Верховного головнокомандувача з трансформацій обіймали адмірал Едмунд П. Джамбастіані (з 2002 - 2005 р.), генерал Ленс Л. Сміт ( 2005 - 2007 р.) та генерал Н. Меттіс ( 2007 - 2009 р.). Сьогодні цю посаду посідає генерал збройних сил Франції С. Абріаль, який отримав таку можливість одразу після повного повернення Франції до інтегрованої військової структури НАТО. У своїй промові Верховний головнокомандувач наголосив на тому, що трансформація альянсу є його головним пріоритетом, і ми можемо це спостерігати протягом останніх кількох років, адже С. Абріаль розпочав процес, спрямований на перегляд Стратегічної концепції НАТО відповідно до нинішніх гібридних викликів [7].

Зважаючи на те, що особливістю гібридних загроз є непередбачуваність та хаотичність, вважаємо, що структури НАТО мають бути реформовані таким чином, щоб вони могли швидко та якісно реагувати на загрози (приймати рішення та давати належну відсіч). Схожі органи вже були створені в НАТО у 2002 році, коли було організовано Сили швидкого реагування НАТО. Підрозділи (місії) швидкого реагування - це єдині самостійні сили НАТО, які відповідно до статті 5 Північноатлантичного договору можуть діяти поза територіальними межами країн-членів альянсу і мають на меті запобігання криз. Їхнім основним завданням є евакуація, подолання наслідків криз, таких як хімічні, біологічні, радіологічні чи ядерні, а також підтримка держав, що зазнали гуманітарних криз чи страждають через терористичні акти [4]. Також у 2017 році у відповідь на заяву про потенційний вихід з Північноатлантичного альянсу, яку зробив Президент США Д. Трамп, альянс збільшив видатки на оборону на 2.26 % відсотка. Уже наступного року, відповідаючи на загрози Росії, країни-члени альянсу підписали декларацію про наміри створити 30-ти тисячні сили швидкого реагування НАТО на випадок нападу з боку Російської Федерації. У НАТО вважають, що сформовані сили в разі необхідності зможуть протидіяти збройним силам Російської Федерації. Наразі мова йде про чотири батальйони, сформовані з представників 15-ти різних держав НАТО, що налічують загалом близько 4,5 тисяч військових [8].

Ще одним важливим елементом трансформації НАТО в організаційній сфері є розвиток мережевої комунікації та роботи на місцях. Певні кроки у цьому напрямі були напрацьовані раніше. Зокрема, на Празькому саміті було затверджено «Празькі декларації», де йдеться про мережевий обмін інформацією та його вдосконалення, адже через глобалізацію світу та розвиток інформаційних технологій засекретити чи убезпечити якусь новину стає надзвичайно важко. Загроза інформаційного витоку, спекуляцій інформацією чи небезпека кібератак постійно зростає, тому НАТО, як найвпливовіша організація в сегменті безпеки на світовій арені, повинна трансформувати свої структури таким чином, щоб забезпечити максимальний захист від витоку інформації обмеженого доступу.

Організація НАТО є не тільки військовою організацією, а й політичною. У роки свого заснування та у період «холодної війни» альянс відігравав роль форуму для обговорення політичних проблем у світі. Проте з часом ця функція почала втрачати свою значущість через зміну світоустрою, посилення впливу інших політичних міжнародних структур, таких як ООН та Європейський Союз. Тому важливою в умовах гібридних викликів є політична трансформація НАТО. Акцент при цьому має зосереджуватись на ефективному виконанні своїх ключових ролей в різних напрямах (запобігання тероризму, внутрішньодержавним конфліктам, розповсюдженню, створенню і зберіганню зброї масового знищення, організованій злочинності, нелегальній міграції тощо), а не на переорієнтацію альянсу виключно в архітектуру європейської безпеки чи простої реструктуризації процедури прийняття рішень.

На нашу думку, політична трансформація НАТО повинна включати розвиток партнерських відносин з державами та інститутами в інших регіонах світу. Деякі з сучасних проблем безпеки виникають за межами євроатлантичного регіону та мають глобальні особливості й наслідки. Якщо НАТО залишатиметься корисним механізмом для співпраці в галузі безпеки та у галузі боротьби із загрозами про які йшлося вище, ймовірно, що альянс не може зазнати обмежень у географічному плані. Розвиток формальних партнерських відносин із зацікавленими країнами та установами в різних регіонах світу збільшить можливості НАТО та підвищить його авторитетність, легітимність як інституції безпеки. Глобальні партнерські відносини дозволять створити культуру співробітництва в галузі безпеки між НАТО та іншими учасниками, що зменшить непорозуміння та невідповідну комунікацію і покращить знання та обізнаність про регіональну політику й навколишні суспільні процеси. Це є принципово важливими для розробки успішних заходів у сфері безпеки в умовах сучасних гібридних загроз.

Політична трансформація НАТО повинна дозволити альянсу збільшити свій потенціал для збору політичної, соціальної, економічної та екологічної інформації, її аналізу та визначення будь-яких наслідків для безпеки країн-членів НАТО, а також створення можливості інтегрувати результати цього аналізу в політичну діяльність та планування місій. З цією метою, на нашу думку, НАТО повинен створити дієві механізми аналізу та оцінки, орієнтовані на політичні та соціально-економічні розробки у сферах, що представляють особливий інтерес. Це можуть бути консультативні групи, які об'єднуватимуть міжнародний персонал, державних чиновників, представників академічних установ, розвідувальні служби, неурядові організації та емігрантів, щоб надавати статистичні дані та інформацію. Зібрана інформація покращить знання та рівень обізнаності на політичному рівні та посилить ефективність підготовки для конкретних місій альянсу.

Успіх операцій з підтримання миру та стабільності багато в чому залежить від здатності встановлювати довготривалий мир між сторонами, що конфліктують. Політична трансформація НАТО повинна більшою мірою орієнтуватися на підтримку зусиль у сфері державного будівництва та мирного співіснування. Альянс не може займатися стабілізацією, підтримкою миру, врегулюванням кризових ситуацій чи антитерористичними операціями, не беручи участі в більш широких заходах постконфліктної та післявоєнної реконструкції. Досвід показує, що мирні місії та місії зі стабілізації, а також зусилля з державного будівництва та підтримання миру у світі повинні провадитися в тандемі й мають бути взаємовигідними. Однак формування державної та миротворчої діяльності не має стати першочерговою роллю альянсу, а лиш бути додатковою опцією для виконання його основної місії - збереження миру та безпеки у світі [14].

Організація Північноатлантичного договору - це передусім військовий альянс, що має на меті захист більше ніж 90 мільйонів населення держав-членів НАТО, тому розвиток і трансформація цієї сфери діяльності альянсу відграє чи не найважливішу роль. Зважаючи на розвиток і поширення гібридних методів ведення війни, що передбачає використання як військових, так і невійськових способів ведення боротьби, потрібно вдосконалювати обидві складові. Військові методи, насамперед, полягають у збільшенні чисельності військ через розширення політичних контактів з державами-нечленами НАТО, поглиблення співпраці через програми, організовані альянсом, зокрема «Партнерство заради миру». Слід також розвивати практику проведення військових навчань у «гарячих точках» світу для забезпечення максимального контролю території та якості боротьби.

Зважаючи на те, що альянс є військово-політичною організацією, виникає проблема вдосконалення способу прийняття рішень, адже незважаючи на те, що ці два напрямки поділені у структурі НАТО, проте жодні військові дії не відбуваються без підтвердження політичною частиною альянсу. Як результат, у глобалізованому світі, де все має тенденцію швидко змінюватися, така система прийняття рішень є застарілою і потребує удосконалення, адже навіть за наявності «Сил швидкого реагування» їхні дії не завжди можуть бути прокомуніковані швидко та вчасно. Так, у військовому арсеналі НАТО повинні існувати маневрені збройні сили, котрі матимуть в запасі варіанти (кейси) розв'язання різних конфліктних ситуацій.

Зокрема, у липні 2016 року на Варшавському саміті лідерів країн-членів альянсу було озвучено готовність НАТО протистояти та давати відповідь на агресію з боку Росії [7]. Як результат, було прийнято низку додаткових заходів, які є також важливими в контексті військової трансформації альянсу, а саме: посилено контроль та зміцнено Сили реагування НАТО; утворено нові сили реагування, що здатні виконувати свої завдання вже через 2-3 доби - «Об'єднані сили високого ступеня готовності до дій» (Very High Readiness 118 Joint Task Force, VJTF); утворено багатонаціональні підрозділи, що здійснюють оперативне, негайне розгортання військ чи спецпідрозділів Альянсу (NATO Force Integration Unit, NFIU); розширено програму навчань НАТО; передбачено заходи, що забезпечують посилення проектів у сфері інфраструктури; створено додаткові командні центри Joint Force COMM and for the Atlantic (морські комунікації) та Support command (пересування військ і техніки суходолом по Європі); визначено та затверджено оновлену стратегію НАТО в боротьбі з гібридною війною, яка координується разом з ЄС.

Іншим важливим аспектом трансформаційного процесу є той факт, що ядерна зброя є основним компонентом загальних можливостей НАТО для стримування та гарантування безпеки держав-членів альянсу поряд із звичайними військовими та протиракетними силами. Як відомо, основні принципи ядерної політики НАТО встановлюються главами держав та урядів усіх 29 членів альянсу [13]. Держави-члени альянсу підписали дві угоди, що стосуються ядерної політики: Стратегічна концепція 2010 року та Огляд антиретровірусної та оборонної ситуації 2012 року. Перший документ зобов'язує членів НАТО докладати всіх зусиль для досягнення пріоритетної мети - створення максимально вигідних умов для світу без ядерної зброї. Одночасно документ підтверджує, що поки існує ядерна зброя у світі, НАТО залишатиметься ядерним альянсом: «Найбільша відповідальність альянсу - це захист нашої території та населення від нападу, як це передбачено в статті 5 Вашингтонського договору» [9]. Натомість альянс обіцяє забезпечити якомога ширшу участь країн-членів альянсу в плануванні колективного оборонного захисту, мирного базування ядерних сил, а також у командуванні, контролі чи консультацій [13].

Трансформація у сфері ядерної безпеки наразі відповідає критеріям ефективного стримування й захисту і повинна й надалі зосереджуватися саме на цьому аспекті. Отож зменшення кількості ядерної зброї в держав-членів НАТО - це важлива трансформаційна засада, однак її реалізація пропорційно залежить від аналогічних кроків інших суб'єктів міжнародних відносин щодо зменшення ядерних запасів, головно, Росії [13].

Зважаючи на глобальні зміни у світі, Північноатлантичний альянс трансформується відповідно до загроз, що виникають, розширюючи у такий спосіб коло свого впливу, посилюючи свою роль не тільки у питаннях оборони, запобігання збройним конфліктам або терористичним атакам, а й енергетичної та екологічної безпеки, які традиційно належать до економічної і природоохоронної сфер і не мають явно вираженої військової складової.

Пріоритетного значення тут набуває проблема енергетичної безпеки. Як відзначають науковці [1, 2, 3], фактично цю ідею було запропоновано до впровадження на 45-тій Мюнхенській конференції з безпеки в лютому 2009 року віце-президентом США Дж. Байденом. У його виступі наголошувалось на тому, що такі гібридні загрози, як поширення найбільш небезпечних видів зброї, боротьба з тероризмом і забезпечення кібербезпеки, відходять на другий план, коли мова йде про енергобезпеку. На його думку, розширення завдань альянсу в галузі енергетичної безпеки мають охоплювати не тільки постачання, а й доступ до джерел сировини, сфери фінансів та захисту військових об'єктів від «енергетичних диверсій». Мова йде про запровадження охорони терміналів, передбачення ймовірних терористичних атак на енергетичні об'єкти, вироблення стратегії енергетичної допомоги жертвам енергетичної агресії, а також формат регулярних консультацій із постачальниками енергоносіїв (наприклад, з Росією) [5].

У новій Стратегічній концепції НАТО проблематика енергобезпеки представлена в розширеному тлумаченні. Так, в розділі «Умови безпеки» мова йде про те, що «всі країни поступово стають залежними від життєво важливих комунікацій, транспортних і транзитних шляхів, необхідних для міжнародної торгівлі, енергетичної безпеки та економічного благополуччя» [6]. Тому потрібні додаткові міжнародні зусилля, щоб забезпечити стійкість таких держав до можливих нападів або спроб порушити їх функціонування. У міру того, як дедалі більша частина споживаної у світі енергії починає бути предметом глобального транспортування та енергопостачання і виявляється все більш вразливим до підривних дій і збоїв, то проблема доступу не обмежується тільки енергоресурсами, але включає в себе життєво важливі комунікації, які здатні вплинути на міжнародну торгівлю й економічне процвітання. При цьому оновлена стратегія передбачає продовження процесу трансформації блоку з євроатлантичної структури в організацію, що займається забезпеченням безпеки в глобальному масштабі.

Однак загальні напрямки реформи альянсу в тому керунку перебувають ще на стадії розробки. До слова, незважаючи на небувалу відкритість і транспарентність, що властиві сьогодні Північноатлантичному альянсові, велика частина документів, де прописуються конкретні напрямки трансформації, має закритий характер. У зв'язку з цим особливий інтерес представляє доповідь «Гарантований доступ до загального надбання», яка була підготована Стратегічним командуванням НАТО з трансформації у квітні 2011 року. Документ, фактично, пропонує нову концепцію дій для альянсу в сучасному глобалізованому світі, де «процвітання і безпека залежать від доступу до загального надбання». Під загальним надбанням («global commons») розуміються морський простір (відкрите море), а також космічний, кібернетичний і міжнародний та повітряний. Як наголошується в пропонованої концепції, ці простори є загальним надбанням, тісно взаємопов'язані і є надзвичайно важливими для процвітання і безпеки всіх країн альянсу [6].

Цікаво відзначити, що в якості епіграфа до доповіді використано вислів В. Черчиля «Зараз настав час сконцентруватися на вирішенні завдань першої необхідності. Це зовсім не означає збільшення витрат. Необхідно сконцентруватися на головних речах і остерігатися насамперед розтрачання сил на пошук коштів проти тих небезпек, які вже відходять». Очевидно, що автори доповіді досить чітко усвідомлюють обмеженість ресурсів альянсу, і розуміють, що перед ним гостро стоїть питання пошуку й економії наявних сил і засобів. Отже, вирішення проблеми гарантованого доступу до загального надбання - це не просто спроба розширити список цілей блоку і надати йому ще більшої масштабності, а це найважливіше завдання, на вирішенні якого альянсу і слід сконцентруватися в найближчій перспективі [6]. північноатлантичний альянс політичний економічний

Як бачимо, комплексного стратегічного плану розвитку НАТО для протидії гібридним загрозам на разі не існує. Проте спостерігаються трансформації НАТО у політичній, військовій, економічній (енергетичній та фінансовій) та ядерній сферах діяльності, що мають своєю метою запобігання загроз. Зокрема, у структурній сфері було призначено відповідального Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО з питань трансформації, створено «сили швидкого реагування», розвинуто мережеву комунікацію та роботу на місцях. У політичній сфері налагоджено партнерські відносини з державами та інституціями в інших регіонах світу, проведена оцінка якості роботи альянсу, а також запроваджено інструмент ефективних миротворчих місій, навчань, спільних тренувань тощо.

У військовій сфері вдосконалено систему прийняття рішень та комунікації, створено маневрені збройні сили. До змін в економічній сфері слід віднести розширення завдань альянсу в галузі енергетичної безпеки та надання пропозиції про запровадження обов'язкових фінансових внесків на оборону й безпеку країн-членів НАТО на рівні, не нижчому, ніж 2 % ВВП. У ядерній сфері діяльності організовано форум для консультацій стосовно ядерних питань та акумульовано зусилля на зменшення кількості ядерної зброї у світі. Проте для з'ясування ефективності таких заходів слід й надалі спостерігати подальшу динаміку трансформаційного процесу НАТО під впливом гібридних загроз, що може стати предметом подальших наукових досліджень. Альянс і надалі повинен бути гарантом безпеки й стабільності через розширення кола учасників з метою створення цілісної і вільної інституції, яка сприятиме ефективній інтеграції всіх європейських країн, які цього бажають, у євроатлантичні структури.

Список використаної літератури

1. Андріянова Н. М. Трансформація НАТО: мета, етапи, напрями / Н. М. Андріянова // Гілея: науковий вісник. - 2017. - Вип. 124. - С. 342-345 ; AndriianovaN. M. TransformatsiiaNATO: meta, etapy, napriamy / N. M. Andriianova // Hileia: naukovyivisnyk. - 2017. - Vyp. 124. - S. 342-345.

2. Беззуб І. Україна - НАТО: стан та перспективи взаємовідносин [Електронний ресурс] / І. Беззуб // Центр досліджень соціальних комунікацій НБУВ.

3. Bezzub I. Ukraina - NATO: stan ta perspektyvy vzaiemovidnosyn [Elektronnyi resurs] / I. Bezzub // Tsentr doslidzhen sotsialnykh komunikatsii NBUV.

4. Брежнєва Т. Використання досвіду країн другої «хвилі» розширення для визначення майбутньої ролі України в НАТО / Т. Брежнєва // Економічний часопис - XXI. - 2005. - Випуск № 7-8. - С. 27-31 ; Brezhnieva T. Vykorystannia dosvidu krain druhoi «khvyli» rozshyrennia dlia vyznachennia maibutnoi roli Ukrainy v NATO / T. Brezhnieva // Ekonomichnyi chasopys - XXI. - 2005. - Vypusk № 7-8. - S. 27-31

5. Брежнєва Т. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти [Електронний ресурс]: моногр. / Т. Брежнєва, О. Їжак. А. Шевцов; за ред. ред. П. Горбуліна. - Дніпропетровськ: Пороги, 2003. - 160 с.

B. Brezhnieva T. Yevroatlantychna intehratsiia Ukrainy: viiskovo-politychni aspekty [Elektronnyi resurs]: monohr. / T. Brezhnieva, O. Yizhak. A. Shevtsov; za red. red. V. P. Horbulina. - Dnipropetrovsk: Porohy, 2003. - 160 s.

6. Грубляускас Ю. Енергетична безпека: надзвичайно важливе питання для членів і партнерів Альянсу [Електронний ресурс] / Ю. Грубляускас, М. Рюлє // НАТО Ревю. - 2018. - 26 липня.

7. Hrubliauskas Yu. Enerhetychna bezpeka: nadzvychaino vazhlyve pytannia dlia chleniv i partneriv Aliansu [Elektronnyi resurs] / Yu. Hrubliauskas, M. Riulie // NATO Reviu. - 2018. - 26 lypnia.

8. Довідник НАТО. - Brussels, 2001. - 608 с.; Dovidnyk NATO. - Brussels, 2001. - 608 s.

9. Заява за результатами саміту у Варшаві, оприлюднено главами держав та урядів, які беруть участь у засіданні Північноатлантичної ради у Варшаві 8-9 липня 2016 р.

10. НАТО підтримує політику санкцій проти Росії - Столтенберг [Електронний ресурс] // Європейська правда. - 2018. 7 червня. -

11. Північноатлантичний договір. Вашингтон, округ Колумбія, 4 квітня 1949 року [Електронний ресурс] // Україна-НАТО.

12. Пошедін О. І. Трансформація НАТО: відповідь на виклики сучасності [Електронний ресурс] / О. І. Пошедін // Військово-науковий вісник. - 2011. - Вип. 15. -

13. Стратегічна концепція Альянсу, затверджена главами держав і урядів 23-24 квітня 1999 року. - Брюссель: Відділ інформації та преси НАТО, 1999. - 19 с.

14. Stratehichna kontseptsiia Aliansu, zatverdzhena hlavamy derzhav i uriadiv 23-24 kvitnia 1999 roku. - Briussel: Viddil informatsii ta presy NATO, 1999. - 19 s.

15. Hendrickson R. Transforming NATO in the Cold War: Challenges beyond Deterrence in the 1960 s / R. Hendrickson // Article in Journal of Cold War Studies. - Vol. 11, № 1. - P. 157-159.

16. NATO-Ukraine Action Plan [Electronic resource] // NATO.

17. Prague Summit Declaration issued by the Heads of State and Government participating in the meeting of the North Atlantic Council [Electronic resource] / Prague Summit and NATO's Transformation. Brussels, 2003// NATO.

18. Summit Declaration on Defence Capabilities: Toward NATO Forces 2020 - Press Release (2012) 064 - Issued on 20 May 2012

19. The evolution of hybrid warfare and key challenges [Electronic resource] // GPO.

20. Warren P. T. Alliance History and the Future NATO: What the Last 500 Years of Alliance Behavior Tells Us about NATO's Path Forward [Electronic resource] // Washington, C.: Foreign Policy at Brookings, 21st Century Defense Initiative, 2010.

Размещено на Allbest.ru