Роль регіональної політики ЄС у формуванні європейської ідентичності

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЛЬ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ЄС У ФОРМУВАННІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Т.І. Сергієнко

Стаття присвячена аналізу ролі регіональної політики Європейського Союзу (політики згуртування) у вирішенні проблеми формування європейської ідентичності. Автор розкриває існуючі підходи в сучасній історіографії до трактовки поняття європейська ідентичність, а також підходи до вирішення питання її формування в рамках ЄС. Акцент зроблено на ролі регіональної політики Європейського Союзу з 1988 р., в період її реформування і реалізації політики згуртування. У дослідженні розглядається історія становлення регіональної політики ЄС як одного з напрямів і механізмів реалізації завдань, пов'язаних з формуванням європейської ідентичності. В статті розкриваються ті напрями, реалізація яких в рамках політики згуртування сприяла вирішенню саме цих завдань. Найважливішими з них є формування нових територіально-просторових структур, в рамках яких створюється нове середовище спілкування як умова формування європейської ідентичності. Інший напрям, який реалізується в рамках Політики згуртування, стосується формування позитивного іміджу Європейського Союзу як ефективної унікальної міжнародної структури. Автором визначаються ті форми і механізми, які використовуються для цих цілей. Показано, що політика згуртування сьогодні активно задіяна у вирішенні такої важкої проблеми як формування європейської ідентичності.

Ключові слова: регіональна політика, Європейський Союз, політика згуртування, імідж ЄС, європейська ідентичність.

T. Sergienko

THE ROLE OF EU REGIONAL POLICY IN FORMING EUROPEAN IDENTITY

The article is devoted to the analysis of the role of regional policy of the European Union in solving the problem of forming European identity. The author reveals the existing approaches in modern historiography of the interpretation of the concept of European identity, as well as approaches to the solution of the issue of its formation within the framework of the EU. The emphasis is made on the role of the European Union's regional policy since 1988, during the period of its reformation and implementation of the policy of consolidation. The study examines the history of the formation of EU regional policy as one of the directions and mechanisms for realizing the tasks related to the formation of European identity. The article reveals those areas, the realization of which in the framework of the policy of consolidation contributed to solving these problems. The most important of them is the formation of new territorial-spatial structures, within which a new communication environment is created as a condition for the formation of European identity. Another direction that is being pursued within the framework of the policy of consolidation is the formation of a positive image of the European Union as an effective and unique international structure. The author determines the forms and mechanisms used for these purposes. It is shown that the policy of consolidation is actively engaged today in solving such a difficult problem as the formation of European identity.

Key words: regional policy, European Union, policy of consolidation, EU image, European identity.

Європейський Союз є унікальним міжнародним об'єднанням, до якого входять 28 держав. Найважливішим напрямом його діяльності є реалізація наднаціональної регіональної політики. Досвід її реалізації є унікальним настільки наскільки і сама її структура. Він представляє особливу значущість для України, яка реалізує курс на євроінтеграцію, в контексті якої проходить процес модернізації країни. Особливе значення має досвід регіональної політики у формуванні європейської ідентичності.

Однією з багатьох причин, що обумовили масштабну системну кризу, яка характеризує Європейський Союз сьогодні [3, с. 57], є, на наш погляд, те, що процес формування європейської ідентичності на був завершений. Інтеграційна єдність потребує не тільки її інституційного оформлення, об'єднання і гармонізації інтересів наднаціональних, національних, регіональних, наявність політичних механізмів і загального економічного простору. Для підтримання цієї єдності необхідно формування його спільності соціокультурної ідентичності, тобто спільної культурної ідентичності. Це добре усвідомлювали ті, хто стояв у витоків європейської інтеграції. Так ідеолог Єдиної Європи Н. Куденкове-Калергі вважав, що в основі цього проекту повинно бути «створення єдиної європейської нації, заснованої не на кровній спорідненості, а на спорідненості по духу» [8, с. 612]. На вирішення цього завдання вказував також Ж. Делор. Об'єднання Європи було не тільки політичним і економічним завданням, але і не меншою мірою духовним і філософським рухом. Духовний європейський настрій трансформується і в реальні політичні дії [10].

В умовах кризи проблема формування європейської ідентичності набуває, на наш погляд, нове якісне значення, від її вирішення багато в чому залежить майбутнє ЄС. Сьогодні за оцінками експертного та наукового співтовариства вона є «стрижневою», найважливішою умовою уникнення хаосу, фрагментації, конфліктів, збереження єдності і перспективи свого розвитку [33]. Все це обумовлює актуальність зазначеної теми.

Проблема формування європейської ідентичності знайшла відображення в роботах Н. Александрової [1], М. Берендєєва [4], М. Шульга [26], Т. Метельової [13], О. Рябова [20], Н. Пашиної [16], Р. Попової [17], Т. Шубнікової [25],і т.д. Серед західних дослідників необхідно виділити роботи Ж. Монне [14], Р. Проді [18], Е. Бейк [27], М. Брютер [28].

Метою даної статті є дослідження ролі регіональної політики Євросоюзу у формуванні європейської ідентичності умовах кризи.

Формування європейської ідентичності являє собою складний процес, в рамках якого повинні бути задіяні різні інструменти і механізми. На наш погляд, має рацію українська дослідниця Т. Метельова, яка стверджує, що вирішення завдання формування європейської ідентичності не може розглядатися лише як складова частина культурної політики [13, с. 26].

Проведений нами аналіз переконливо свідчить, що регіональна політика Євросоюзу на всіх етапах розвитку європейського інтеграційного процесу і особливо в умовах кризи є достатньо ефективним інструментом у вирішенні всього комплексу завдань, пов'язаних з формуванням європейської ідентичності. Це обумовлено низкою факторів. По-перше, регіональна політика ЄС, яка з 1988 р. отримала статус політики згуртування, є другою за значенням, пріоритетністю і об'ємом фінансування в діяльності ЄС. Об'єми її фінансування постійно зростають і в 2007-2013 рр. склали 308,041 млрд євро, в 2014-2020 рр. - 351,8 млрд євро [30]. По-друге, це масштабність політики згуртування, яка покриває всю територію ЄС і реалізується на всіх рівнях аж до муніципалітетів і місцевих органів влади. Останні є сьогодні не тільки об'єктами, але і суб'єктами регіональної політики, відіграючи все більшу роль не тільки в її реалізації, але і у формуванні. Таким чином, політика згуртування має можливості впливати на територіальні громади і «доходити» до кожного члена. По-третє, в рамках політики згуртування сформувалась достатньо ефективна система інформації, яка охоплює усі рівні від наднаціонального до регіонального і усі види медіа, від каналів телебачення до інтернет-сайтів. Наразі розроблена «Платформа стратегії інформації і спілкування». З травня 2000 р. діє Регламент 1159/200 «Про інформаційні і рекламні акції держав-членів з метою політичного згуртування». Згідно з даним документом заходи з поширення інформації стали обов'язковим елементом програм, які надаються до Комісії з отримання фінансування від ЄС [31]. По-четверте, роль політики згуртування обумовлена також тим, що об'єднавчу роль відіграють повсякденні практики взаємодії в багатосуб'єктному політичному просторі ЄС акторів, які мають різну природу. Це в першу чергу субрегіональні територіальні утворення, представлені регіонами, провінціями, містами, які дуже часто діють «через голову» своїх національних представництв [21, с. 32]. Таким чином, проблема формування європейської ідентичності тісно пов'язана з процесами європеїзації та регіоналізації, інструментом якої виступає регіональна політика. По- п'яте, низка дослідників вважає, що розвиток і оформлення з точки зору управління регіонами є важливим фактором, який сприяє посиленню наднаціонального [24, с. 99], точно як більша зосередженість зусиль європейців на регіональних проблемах може і сприяє усвідомленню ними своєї субнаціональної ідентичності [24, с. 99]. А ці процеси проходять в рамках регіональної політики.

Реалізація проекту Єдина Європа з самого початку, як вважає сьогодні низка дослідників, засновувалася на антинаціональній ідентичності. Цей проект повинен був вийти за межі національного егоїзму і створити універсальну європейську ідентичність, яка замінить національну ідентичність [2]. В цьому контексті цілком закономірним є те, що з утворення ЄС концептом реалізації політики згуртування стала «Європа регіонів», в рамках якої розпочався бурхливий процес регіоналізації, зростання впливу регіонів, формування регіонів нового типу - Єврорегіонів [9], кількість яких складає сьогодні більш за 220. Реалізація цієї концепції продовжувалася до початку ХХІ ст. і викликала дискусію. Її противники вважали її загрозою національній державі, яка створює основу для сепаратизму і націоналізму. Багато в чому вони мали рацію. Одним з проявів сьогоднішньої кризи в ЄС є зростання націоналізму, сепаратизму. Про це свідчить Каталонська криза і наявність в країнах Європи понад 200 партій і рухів, які відстоюють позиції радикального націоналізму і сепаратизму [22], що стало одним з факторів розвитку євроскептицизму, який став трендом політичного життя майже всіх країн- членів ЄС [6].

Можна погодитися з дослідниками, які роблять висновок, що ця концепція реалізації політики згуртування була спрямована проти національної самосвідомості і повинна була створити сприятливі умови для формування єдиної європейської ідентичності [8, с. 612]. Історичний досвід показав її ефективність в умовах стабільного розвитку ЄС. У ХХІ ст. у зв'язку з розширенням цієї структури і нарощуванням кризових явищ, крахом політики мультикультуралізму, як одного з напрямів у формуванні європейської ідентичності [13, с. 28], ця концепція виявилася неадекватною новим викликам і була замінена. Сьогодні її концептом є «Європа з регіонами», в рамках якої політика згуртування вирішує завдання, пов'язані з формуванням європейської ідентичності. Як вже було зазначено вище, проблема формування європейської ідентичності тісно пов'язувалася з процесом інтеграції, створення єдиної Європи.

Першим кроком на шляху вирішення проблеми формування європейської ідентичності стала конференція 1948 р. в Гаазі, де було сформовано ідею щодо створення єдиного культурного центру, ідеєю котрого було спільна європейська свідомість. В той же час необхідно відзначити, що в трактуванні сутності цього поняття нема однієї варіації розуміння. Існує чотири підходи до тлумачення даного поняття. Це, по-перше, ті версії, що взагалі відштовхують імовірність його існування. До таких можна віднести варіант Жан-Люка Нансі [15]. По-друге це ті версії, які не повністю відштовхують поняття, та вважають за необхідне більш чітко визначити зміст цієї категорії, яка може мати на увазі як аспекти культурно-цивілізаційні так і аспекти формально-інституційні. Бути європейцями у другому випадку - це почувати та вважати себе громадянином Європи. Та все ж це не стає гарантією забезпечення формування єдино-європейської наддержавної ідентичності [12, с. 111]. Е. Райтер, прибічник такого підходу, також вважає, що ЄС не має ідентичності [19]. Третій підхід полягає в тому, що процес формування європейської особистості проходить вкрай повільно та залежить від «домінуючого» типу ідентичності в державі, будь то чи локальна, чи регіональна, чи державна [17, с. 78]. Четверта точка зору, яку, власне, нами і було обрано для дослідження обраної проблеми, передбачає тлумачення європейської ідентичності як «цілеспрямовано створюваного продукту політичного проекту ЄС» [23].

Офіційна позиція ЄС в цьому питанні була відображена у прийнятій в 1973 р. Декларації європейської ідентичності [32]. Її поява свідчить про те, що батьки інтеграційних процесів в Європі усвідомили, що подальший її розвиток висуває на перші позиції інтеграцію європейської ідентичності як політичну складову Європейського Союзу. Напевно, не випадково, що саме в цей час офіційно в документах ЄС з'являється термін «регіональна політика». Це, на наш погляд, свідчить про тісну взаємодію цих двох процесів, де завдання формування європейської ідентичності впливало на регіональну політику, остання опосередковано через реалізацію соціально -економічних проектів і безпосередньо реалізуючи конкретні заходи, які проходили в руслі формування духовної, моральної єдності, ставала інструментом реалізації надскладного процесу формування європейської ідентичності. Це відповідає висновку Ф. Шиммельпфеннінга, який вважає «ідентичність і соціалізацію ключовими концептами»

Починаючи з 1970-х рр. необхідність участі регіональної політики ЄС у вирішенні проблеми формування європейської ідентичності знаходить відображення в офіційних документах, які приймаються як в рамках регіональної політики так і в документах, які торкаються розвитку інтеграційного процесу в цілому.

Як вже нами зазначалося в реалізації цього завдання існує два підходи. Перший - «зверху вниз» - реалізується через активізацію політичних чинників і можливостей політичних структур ЄС. Другий - «знизу вверх» - зближується з ціннісним аспектами і апелює до підсилення цієї компоненти, у тому числі й з використанням інструментальних можливостей першого підходу [2; 13]. Особливість регіональної політики ЄС, яка діє на всіх рівнях, на наш погляд, дозволяє реалізувати обидва ці підходи.

Яскравим прикладом реалізації підходу «зверху вниз» в рамках політики згуртування можна вважати реалізацію її на основі концепту «Європа регіонів». Більшість наукового та експертного співтовариства сьогодні визнає, що реалізація концепції «Європа регіонів» було замахом на вже сформовану державно -громадянську ідентичність, яка передбачала, що основними суб'єктами реалізації інтеграції мали б стати не «незграбні держави», а безпосередньо їхні регіони [8, с. 612]. Дана концепція створила сприятливі умови для формування єдиної європейської ідентичності. Саме в її рамках як правило проходить реалізація стратегії спільних справ у формі трансєвропейських програм і проектів розвитку, що дослідники вважають одним з ефективних механізмів формування європейської ідентичності [11].

Регіональна політика була задіяна в таких загальноєвропейських проектах як «Народна Європа», який було прийнято в 1984 р. [5, с. 33]. Принципово новим як в стратегії поглиблення інтеграції так і у формуванні європейської ідентичності став проект «Європа для громадян» (Europe for Citizens), Ця програма передбачає реалізацію трьох напрямів. Це сприяння співробітництву між муніципалітетами європейських країн, формування громадянського суспільства, підтримка громадянських ініціатив і налагодження співробітництва, проведення спеціальних заходів в масштабах Європи ? 34П. Низка програм і проектів в її рамках фінансувалися зі структурних фондів політики згуртування. Все це ставило за мету надання громадянам, які проживають в Європі, спільних рис. Інструментом створення слугує програма INTERREG, яка реалізується в рамках політики згуртування з 1990-х рр. європейський союз політичний міжнародний

Формування європейської ідентичності розглядалося в тісній взаємодії з формуванням єдиного політичного простору. Даний процес реалізується акторами різної природи, що вступають один з одним у взаємодію з приводу влади і впливу. На думку експертів, розширення контактів серед населення ЄС на національному і, особливо, на наднаціональному рівні створює сприятливі умови для розмивання національної самосвідомості, формування єдиної європейської самосвідомості, і на її основі «європейської ідентичності» [21, с. 39].

Вирішення цього завдання приймає на себе регіональна політика, яка має такий ефективний інструмент, що діє з 1990-х рр., як програма 1NTERREG, що добре фінансується. Її метою є формування нових територіально-просторових структур з єдиним економічним, політичним і культурно-соціальним простором. Сьогодні цю задачу вирішують в більш великих масштабах, які запроваджуються в рамках реалізації політики згуртування, макроекономічні стратегії для Балтійського, Мраморного та Іонічного морів, для Дунайського і Альпійського регіонів. Макроекономічні стратегії формують принципово нові просторові структури, об'єднуючи різні регіони цілої низки держав, тим самим створюючи багатосуб'єктний політичний простір акторів ЄС, що мають різну природу. Таким чином створюється принципово нове середовище, спілкування якого визначає європеїзм. На думку дослідників європейська ідентичність багато в чому заснована на банальному європеїзмі - імітаційному і часто підсвідомому (Banal Europeism), який залежить від обставин і потреб самоототожнення з Європейським Союзом як джерелом політичної влади, а також шляхом присутності в особистому просторі громадянина Європи європейських інститутів [36].

Формування подібних територіально-просторових структур сприяє створенню якісно нових умов для практики спілкування громадян, формування громадянського суспільства, його інститутів. В контексті того, що спілкування громадян на всіх рівнях в Брюселі розглядається як одна з домінуючих умов формування європейської ідентичності. Це доводить прийняття в 2005 р. проекту «Спільна Європа» [35], де знову політика згуртування виступає як найважливіший механізм його реалізації. Можна зробити висновок, що політика згуртування сьогодні фактично реалізує функції і завдання, пов'язані з процесом формування європейської ідентичності.

Однією з найважливіших орієнтацій життя, що спрямована на потребу самоототожнення громадянина ЄС з Європейським Союзом, є процес формування іміджу ЄС як найбільш ефективної і привабливої структури світового розвитку. Так, німецький політолог Р. Хільдербрант вважає, що формування європейської ідентичності обумовлено не стільки власними політичними поглядами населення європейських країн, скільки визнанням головами держав поза ЄС цієї структури як самостійного і дуже сильного актора. Саме така ситуація на його думку у свідомості європейців і формує європейську ідентичність [17].

В цей період з'являються перші програми і приймається низка законодавчих актів націлених на вирішення цих завдань [33]. Головну роль в їхній реалізації повинна була грати регіональна політика. У 2000 р. вимоги до регіональної політики як іміджевого інструменту були законодавчо оформлені в Регламенті 1159/2000 Європейської комісії «Про інформаційні і рекламні акції держав-членів для цілей політики згуртування» [31]. Згідно з цим документом при наданні проектів і програм для їх фінансування з боку ЄС повинні бути передбачені заходи, спрямовані на поширення інформації про них. З цього часу при реалізації політики згуртування в діяльності всіх її структур важливим напрямком стає створення широкого інформаційного поля, яке дозволяло б жителям ЄС оперативно отримувати інформацію про діяльність ЄС в області регіональної політики.

Аналіз показує, що найбільш вагомий внесок політики згуртування у вирішенні завдань формування європейської ідентичності вноситься через формування привабливого образу ЄС, його іміджу як тієї структури, в рамках якої створюються і діють умови для розвитку кожного з його учасників. Політика згуртування сьогодні є фактично одним з найбільш ефективних способів роз'яснення та досягнення цілей ЄС. За допомогою «згуртування» йде процес формування іміджу ЄС не тільки в рамках його внутрішніх кордонів, а й поза ними, через транскордонне співробітництво, що реалізується в рамках програм !NTERREG. Сьогодні, як показує аналіз, можна виділити ряд напрямків в діяльності політики згуртування, які працюють на формування іміджу ЄС як найбільш прогресивного і ефективного в світі угруповання країн. Це в першу чергу через реалізацію «Стратегії інформації і спілкування», розширення інформаційної мережі, створення нових програм як Національний канал «Європа» так і на регіональних каналах, присвячених проектам і програмам, які реалізуються в рамках політики згуртування. Це інформування на спеціальних сайтах в інтернеті про успішну практику в реалізації проектів, які реалізуються ЄС в регіонах. Крім того в рамках політики згуртування на її сайтах постійно йде інформація про діяльність не тільки її структур, але і ЄС в цілому шляхом безкоштовної розсилки як в друкованому так і в електронному вигляді своїх видань - «Інфореджіо», тематичні огляди «Fiches» [11].

В контексті розширення інформаційного поля громадян ЄС про діяльність ЄС в цілому і діяльність структур регіональної політики з 2002 р. двічі на рік структурні фонди політики згуртування проводять зібрання групи інформаційних структурних фондів [11].

Наступним напрямом є проведення серійних заходів різних за формою, але послідовно націлених на формування позитивного іміджу ЄС. Це «Дні відкритих дверей» в ході яких регіони можуть знайти додаткові можливості для фінансування своїх проектів.

До таких форм можна віднести «Щорічний європейський тиждень міста регіонів». В його рамках проходять сотні семінарів, дискусій, присвячених різним аспектам регіональної політики, відбувається обмін досвідом. З цією метою реалізується захід Open Days, який також проходить щорічно, кількість учасників якого перевищує декілька тисяч. Під час цього заходу європейці мають змогу краще дізнатися, що являє собою ЄС, не тільки як об'єднання держав, але і як структура, яка об'єднує сотні різних за своєю культурою, ментальністю, природними умовами та розвитком регіонів. До таких заходів можна віднести «Європейський рік розвитку» (European Year for Development), який також проходить в січні кожного року. Мета даного заходу - це, по- перше, розповсюдження інформації та знань про програми, проекти, які планується здійснити в цьому році, по-друге, стимулювання населення до громадських дебатів, стосовно цих планів для прямого відкритого діалогу. А все це разом повинно працювати на покращення іміджу ЄС, формувати привабливе обличчя цієї структури, здатне діяти на благо своїх громадян та ефективно вирішувати їх проблеми.

З метою стимулювання та підвищення рівня якості публікаційних матеріалів, які відображають регіональну політику ЄС, відбуваються конкурси журналістів на кращі репортажі, присвячені регіональній проблематиці. Спонсором таких конкурсів виступає Комітет регіонів. З цією метою Євростат в травні 2017 р. запустив мобільний додаток, який дозволяє його користувачам порівняти відмінності регіонів ЄС, держав ЄАВТ та країн-кандидатів, використовуючи 20 різноманітних індикаторів: починаючи від рівня доступності Інтернету до рівня зайнятості молоді. Додаток доступний на німецькій, англійській та французькій мовах.

Для популяризації діяльності політики згуртування в цей період широко використовувалось святкування ювілейних дат, пов'язаних з реалізацією цієї політики. Це, в першу чергу, 25-річний ювілей програма INTERREG, в рамках якої пройшла низка заходів, як на рівні ЄС, так і на національному та регіональному рівнях. В рамках телепрограми «Економіка Європи» пройшла низка сюжетів, було показано фільм, який розкриває конкретні результати діяльності цієї програми в окремих країнах. Також широко відзначались 40-річчя Європейського Фонду Регіонального Розвитку, саме цей фонд, на думку експертів, заклав основи сучасної регіональної політики.

У контексті святкування 30-річчя Асоціації європейських регіонів, було запущено проект «30 років - 30 історій» (30 years 30 stories). Реалізація цього проекту була спрямована на знайомство, пов'язане з процесами розширення ЄС, ролі ЄС в сучасній Європі та світі, а також демонстрація ролі регіонів у процесі розвитку європейського інтеграційного процесу.

У 2018 р., в рамках святкування 30 річного ювілею політики згуртування, Генеральний директорат з регіональної та міської політики Європейської Комісії реалізував на телеканалі Euronews телевізійні серії передачі, що присвячена регіональній політиці (Smart Regions), в яких розглядалися проекти в рамках політики згуртування, які принципово змінили життя в регіонах. В рамках цього ювілею Єврокомісія організувала рекламну акцію в формі туристичного маршруту для молодіжних команд, враження яких повинні були лягти в основу фільму про життя регіонів ЄС.

Важлива роль у формуванні як позитивного іміджу ЄС, так і в реалізації інших напрямків регіональної політики, як показує аналіз, відводилася конкурсам. Конкурси мали багатовекторну спрямованість журналістських конкурсів на кращий матеріал, присвячений діяльності регіонів, від конкурсу «Кращий регіон» до більш конкретних, цільових, що мають на меті виявити кращі показники по найбільш значущим напрямкам регіональної політики або життя регіону. Прикладом можуть служити конкурси «Кращий інноваційний проект», - конкурс в рамках ініціативи EUI і My region, метою якого було виявлення найбільш ефективних проектів і програм, що мали найбільше значення для економіки і соціального розвитку регіону.

Таким чином, всі ці заходи, які реалізуються в рамках політики згуртування спрямовані на формування інформаційного поля, що доносить позитивну інформацію про діяльність Європейського Союзу, його успіхи і проблеми. Вони опосередковано або прямо сприяли позитивному сприйняттю іміджу Євросоюзу як найважливішої передумови формування європейської ідентичності. Являючись інструментом формування нових просторових структур, регіональна політика формує нове середовище спілкування. В той же час проекти, які реалізуються в її рамках, спрямовані на збереження і розвиток специфіки регіону, зміцнення національної самосвідомості.

Проблема формування європейської ідентичності сьогодні представляє найбільш актуальну проблему, від вирішення якої багато в чому залежить майбутнє Європейського Союзу. Її вирішення сьогодні зіткнулося з цілою низкою викликів, пов'язаних з крахом політики мультикультуралізму, її повним відторгненням більшістю жителів Європи, зростанням націоналізму, сепаратизму, євроскептицизму, яскравим проявом якого став Брекзіт і зміни політичного ландшафту країн-членів ЄС. Адже свій вплив посилили партії, які стоять на позиціях євроскептицизму, відкидають ідею європейської ідентичності. В цих умовах, на наш погляд, реальним і найбільш ефективним інструментом в боротьбі за здолання цих викликів і підкріплення єдності Євросоюзу є його політика згуртування.

Список використаної літератури

1. Александрова Н.В. К вопросу о формировании европейской идентичности [Електронний ресурс] / Н.В. Александрова // Политекс. 2008. № 3; Aleksandrova N.V. K voprosu o formirovanii evropeyskoy identichnosti [Elektronni resurs] / N.V. Aleksandrova // Politeks. 2008. № 3.

2. Аракина С. В. Европейская идентичность: теория и практика [Elektronni resurs] / С.В. Аракина; Arakina S. V. Yevropeyskaya identichnost: teoriya i praktika [Yelektronny resurs] / S.V. Arakina.

3. Арбатова Н. Будущее европейской интеграции в контексте внутренних и внешних кризисов / Н. Арбатова // Международная экономика и международные отношения. -- 2017. -- Том №10. -- С. 57-65; Arbatova N. Budushchee evropeyskoy integratsii v kontekste vnutrennikh i vneshnikh krizisov / N. Arbatova // Mezhdunarodnaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. -- 2017. -- Tom №10. -- S. 57-65

4. Берендеев М.В. Европейская идентичность «сегодня»: категория политической практики или дискурса? / М.В. Берендеев // Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. Серия: Гуманитарные и общественные науки. 2012. Вып. 6. С. 70-79; Berendeev M.V. Yevropeyskaya identichnost «segodnya»: kategoriya politicheskoy praktiki ili diskursa? / M.V. Berendeev // Vestnik Baltiyskogo federalnogo universiteta im.

I. Kanta. Seriya: Gumanitarnye i obshchestvennye nauki. 2012. Vyp. 6. S. 70-79

5. Вайденфельд В. Европа от «А» до «Я». Исторический экскурс в объединение Европы. / В.Вайденфельд, В.Вессельс ; под ред. А.Хиршфельде; пер. с нем. Л.Греле [и др.]. -- Рига: Alberts XII, 2002. -- 540 с. -- С. 10-55; Vaydenfeld V. Yevropa ot «A» do «Ya». Istoricheskiy ekskurs v obedinenie Yevropy. / V.Vaydenfeld, V.Vessels ; pod red. A.Khirshfelde; per. s nem. L.Grele [i dr.]. - Riga: Alberts XII, 2002. - 540 s. S. 10-55;

6. Вайнштейн Г. Евроскептицизм: новый фактор европейской политики / Г. Вайнштейн // Мировая экономика и международные отношения. -- 2015. -- № 8. -- С. 40-48; Vaynshteyn G. Yevroskeptitsizm: novyy faktor evropeyskoy politiki / G. Vaynshteyn // Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. -- 2015. -- № 8. -- S. 40-48

7. Вайнштейн Г. Трансформация западноевропейского политического ландшафта і антисистемной политики / Г. Вайнштейн // Международная экономика и международные отношения. -- 2018. -- Т.62. -- №5. -- С.17-28; Vaynshteyn G. Transformatsiya zapadnoevropeyskogo politicheskogo landshafta і antisistemnoy politiki / G. Vaynshteyn // Mezhdunarodnaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. -- 2018. -- T.62. -- №5. -- S. 17-28;

8. Галкин Н. Интеграция и национальное самосознание // Большая Европа. Идеи, реальность, перспективы / под. ред.. А. Громыко. Москва: Весь мир, 2014. С. 600-612; Galkin N. Integratsiya i natsionalnoe samosoznanie // Bolshaya Yevropa. Idei, realnost, perspektivy / pod. red.. A. Gromyko. Moskva: Ves mir, 2014. S. 600-612.

9. Зонова Т. В. Від Європи держави до Європи регіонів / Т.В. Зонова // Полис. -- -- №5. -- С. 156-164; Zonova T. V. Vіd Єvropi derzhavi do Єvropi regjornv /T. V. Zonova // Polis. -- 1999. -- №5. -- S. 156-164

10. Интервью с Ж.Делором // Росия в глобальной политике. -- 2007. -- №1. --С. 12; Intervyu s Zh.Delorom // Rosiya v globalnoy politike. --2007. -- №1. -- S. 1-2

11. Кондратьева Н. Образ Европы в региональной политике ЕС / Н. Кондратьева // Современная Европа. -- 2007. -- №2. -- С. 107-111; Kondrateva N. Obraz Yevropy v regionalnoy politike YeS / N. Kondrateva // Sovremennaya Yevropa. -- 2007. -- №2. -- S. 107-111

12. Крестинина Е.С. Формирование европейской политической идентичности в контексте европейской интеграции / Е.С. Крестинина // Идентичность как предмет политического анализа. -- 2011. -- С. 107-111; Krestinina Ye.S. Formirovanie evropeyskoy politicheskoy identichnosti v kontekste evropeyskoy integratsii / Ye.S. Krestinina // Identichnost kak predmet politicheskogo analiza. -- 2011. -- S. 107-111

13. Метельова Т. На шляху європейської консолідації: досягнення і втрати політики спільної ідентичності / Т. Метельова // Зовнішні справи. -- 2016. -- №10. -- С. 26-31; Metelova T. Na shliakhu yevropeiskoi konsolidatsii: dosiahnennia i vtraty polityky spilnoi identychnosti / T. Metelova // Zovnishni spravy. -- 2016. -- №10. -- S. 26-31.

14. Монне Ж. Реальность и политика / Ж. Монне. -- М.: Московская школа политических исследований, 2001. -- 663 с.; Monne Zh. Realnost i politika / Zh. Monne. M.: Moskovskaya shkola politicheskikh issledovaniy, 2001. -- 663 s.

15. Нансі Ж.Л. Інтерв'ю [Електронний ресурс] // Топос. -- 2005. -- № 4; Nansi Zh.L. Interviu [Elektronni resurs] // Topos. 2005. -- № 4.

16. Пашина Н. П. Нові виклики європейській ідентичності / Н.П. Пашина // Гілея. 2015. -- №53. -- С. 71-73; Pashyna N. P. Novi vyklyky yevropeiskii identychnosti /N. P. Pashyna // Hileia. -- 2015. -- №53. -- S. 71-73

17. Попова О.В. Европейская VS общегражданская идентичность: противостояние существует / О.В. Попова // Вестник СПбУ. -- 2012. -- Вип. 1. -- С. 78-94; Popova O.V. Yevropeyskaya VS obshchegrazhdanskaya identichnost: protivostoyanie sushchestvuet /O. V. Popova // Vestnik SPbU. -- 2012. -- Vip. 1. -- S. 78-94

18. Проді Р. Задум об'єднаної Європи / Р. Проді, переклад з італ. -- К.: К.І.С., 2002. 196 с.; Prodi R. Zadum obiednanoi Yevropy / R. Prodi, pereklad z ital. -- K.: K.I.S., 2002. 196 s.

19. Райтер Е. Идея европейской федерации / Е. Райтер // Современная Европа. ---- №2. -- С. 97-106; Rayter Ye. Ideya evropeyskoy federatsii / Ye. Rayter // Sovremennaya Yevropa. -- 2000. -- №2. -- S. 97-106

20. Рябов А.В. Постимперская идентичность для России и Европы Електронний ресурс / А.В. Рябов; Ryabov A.V. Postimperskaya identichnost dlya Rossii i Yevropy - Yelektronniy resurs / A.V. Ryabov.

21. Семененко И., Прохоренко И. От проекта элит к массовой политике: вызовы политизации европейской интеграции / И. Семененко, И. Прохоренко // Международная экономика и международные отношения. -- 2015. -- №7. -- С. 29-40; Semenenko I., Prokhorenko I. Ot proekta elit k massovoy politike: vyzovy politizatsii evropeyskoy integratsii / I. Semenenko, I. Prokhorenko // Mezhdunarodnaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. -- 2015. -- №7. -- S. 29-40

22. Сепаратизм в политической жизни современной Европы / под ред. П.Е. Канделя. -- М.: Ин-т Европы РАН, 2015. -- 88 с.; Separatizm v politicheskoy zhizni sovremennoy Yevropy / pod red. P.Ye. Kandelya. -- M.: In-t Yevropy RAN, 2015. -- 88 s.

23. Фадеева Л.П. Конструирование европейской идентичности: стратегия и акторы / Л.П. Фадеева // Идентичность как предмет политического анализа. -- 2011. -- С. 101107; Fadeeva L.P. Konstruirovanie evropeyskoy identichnosti: strategiya i aktory / L.P. Fadeeva // Identichnost kak predmet politicheskogo analiza. -- 2011. -- S. 101-107

24. Хохлов И.И. Субсидиарность как механизм политики Евросоюза / И.И. Хохлов // Международная экономика и международные отношения. -- 2005. -- №4. -- С. 95101; Khokhlov I.I. Subsidiarnost kak mekhanizm politiki Yevrosoyuza / I.I. Khokhlov // Mezhdunarodnaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya. -- 2005. -- №4. -- S. 95-101

25. Шубникова Т.А. Европейская идентичность как электоральная стратегия на выборах в Европарламент / Т.А. Шубникова // Вестник Пермского университета. Серия История, Политология. -- 2010. -- Вып. 2. -- С. 87-98; Shubnikova T.A. Yevropeyskaya identichnost kak elektoralnaya strategiya na vyborakh v Yevroparlament / T.A. Shubnikova // Vestnik Permskogo universiteta. Seriya Istoriya, Politologiya. -- 2010. -- Vyp. 2. -- S. 87-98

26. Шульга М. Критерії європейської ідентичності / М. Шульга // Політичний менеджмент. -- 2010. -- № 2. -- С. 139-147; Шульга М. Критерії європейської ідентичності / М. Шульга // Політичний менеджмент. -- 2010. -- № 2. -- С. 139-147

27. Bakke E. Towards a European identity?

28. Bruter M. Political Identity and European Elections.

29. Bryder T. European political identity. An attempt at conceptual clarification. Psicologia Politica, 2005. N°31. P. 37-50.

30. Cohesion Policy 2014-2020. Investing in growth and jobs.

31. Comission. Regulation (EC) N1159/2000 on information and publicity measures to be carried out by the Member States concerning assistance from the Structural Fund // Official Journal of the European Union. L. 130. 31.05.2000

32. Declaration on European Identity.

33. Delgado-Moreira J. M. Cultural citizenship and the creation of European identity.

34. Europe for Citizens Programme 2007-2013.

35. Hubner D. Commissioner for Regional Policy. Plenary session speech “Cohesion and the Lisbon Agenda: The Role of the Regions”. Brussels, 3 March 2005.

36. McCormick J. Understanding the European Union. A Concise Introduction. New York: Pulgrave Macmillan. 2005. 276 p.

Размещено на Allbest.ru