Комунікативна синергія українських національних цінностей в контексті російської гібридної війни

Уже 29 років відродженій незалежності Української Держави, але й досі різними методами і способами проросійські блудники і блудниці, тобто «вкрадені діти», які через шпаринки позаймали ключові інформаційні, гуманітарні, освітні, управлінські позиції і тепер намагаються з українських дітей робити росіян. 14 вересня 2020 р. Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) дозволив майбутнім абітурієнтам не складати тести з української літератури. Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь стурбовано написав, що «вилучення української літератури як обов'язкового навчального компоненту з тестових випробувань вступників - це одна з найбільших загроз як щодо освітньої реформи, так і загалом державної гуманітарної політики» Кремінь, Т. (2020), Відкрите звернення до Прем'єр-міністра України.... «Українська література є фундаментальним засобом формування особистості громадянина з високим рівнем національної свідомості та культури, - наголосила Вчена рада Національного університету «Острозька академія» у листі до Міністерства освіти і науки. - Виховний потенціал літератури має універсальний характер, завдяки чому виробляє моральні пріоритети, національні ціннісні орієнтації і естетичні критерії. Література є незамінною комунікативною платформою для зростання мовної особистості окремого школяра та колективної свідомості нашого народу» Салімонович, Л. (2020), Класика за бажанням? Науковці-практики проти виключення української літератури зі списку обов'язкових предметів ЗНО....

Свідома маргіналізація української літератури унеможливлює засвоєння мови на кращих зразках спадщини національних геніїв і таким чином знецінить саму мову, яка буде позбавлена одного з найважливіших пластів духовної комунікації, зумовить розрив генерацій. Новітні асимілятори навіть намагаються пропхати у Верховній Раді законопроект, щоби іноземці, які здобувають вищу освіту в Україні, навчалися не українською, а російською мовою. Мета зрозуміла: позбавити майбутніх фахівців можливості бути доброчинними українськими послами у своїх країнах, створювачами позитивного образу України.

Академік НАПН України Георгій Філіпчук підрахував, що за останні 25 років Україна втратила більше 3 млн дітей. Це втрати не лише фізичні, а - найстрашніше - національно-духовні. Лише у 21% українських вищих навчальних закладах студенти отримують освіту державною мовою. А майже 80% - мовою російською. Нинішні «вкрадені діти», на жаль, не розуміють, що наполовину бути і вільним, і рабом неможливо. У такій морально-психологічній ситуації надзвичайно важливо, щоби всі мас-медіа аргументовано, виважено, переконливо доносили до «вкрадених дітей» Правду, що «українська мова - це той енергетичний вал, який захищає народ від виродження» (Катерина Мотрич), це - синонім життя, код української душі, який єднає його з Богом. В одних народів мова служить для консолідації нації, для її ствердження серед інших народів. Таке розуміння у національно свідомих українців стосовно сутності української мови. «У Росії мову вирішили використовувати як інструмент для агресії, як таран для проникнення в інші суспільства. Замість класової боротьби - боротьба за російську мову. На цьому дуже люблять спекулювати народні депутати від ОПЗЖ, - наголосив історик-міжнародник Руслан Гарбар. - Послухаєш їх, то складається враження, що скоро на вулицях Києва будуть відловлювати всіх, хто розмовляє російською. А отже, всі носії російської мови повинні бути захищені, просять вони про це чи ні, хочуть вони цього чи ні. Бо ж проголошено: «Русский мир там, где звучит русская речь». І тому немає меж геополітичним апетитам Кремля Гарбар, Р. (2020), Уроки «фінської»....

Насичений московською блекотою блогер Анатолій Шарій схвалив звернення членів своєї партії із Донецька, Запоріжжя та інших областей до поліції із заявами відкрити кримінальні справи проти журналістів та керівників львівського телеканалу НТА за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Насправді отруйну злість російського телебачення, а також «Партії Шарія», осередок якої є навіть на Львівщині, викликало політичне ток-шоу «Говорить Великий Львів», контент якого безкомпромісний, українськомовний, патріотичний. Блогер Шарій лякає свою аудиторію, що галичани «готови убівать за язик», бо вони, як неодноразово казав Шарій, українськомовні «рагульйони, полукровкі», а значить тупі, примітивні селюки, а він - російськомовний елітарій Бачинська, К. (2020), На інформаційній війні, як на війні. Чому блогер Шарій вчепився у львівський телеканал НТА.... Тому підтримує Путіна, який, мовляв, захищає «рускоязичноє населеніє» від українських націоналістів, бандерівців, фашистів. «Немає такого населення. Є зросійщені українці, - категорично, обґрунтовано заявляв професор Олександр Пономарів. - Тому потрібно повсюдно - «від Сяну до Дону» підвищувати рівень мовно-національної свідомості українського народу».

Нагадуємо, що «рускоязичноє насєлєніє», до якого належить Шарій, російськомовність - це не юридична, а політична категорія, що згубно прив'язує Україну до її колоніального минулого і є знаком підлеглости українців Росії. Саме російськомовність стала політичною основою для Путіна розпочати війну проти України під приводом захисту «рускоязичного насєлєнія».

Маніпулюючи історичною правдою, сповідуючи ідеологію «русского мира», депутати Верховної Ради України Бужанський, Волошин, Дубінський та інші уже не приховують свого схвалення московської імперської політики щодо України. О. Волошин з ОПЗЖ волає, що ніякого суверенітету в Україні нема. Такий відступ від ключових засад функціонування Української Держави є вульгаризацією соборності, загальнополітичним ідіотизмом на догоду кремлівським імперіалістам. Депутат від «Слуги народу» Д. Гетманцев, схвалюючи антиукраїнський мовний законопроект М. Бужанського, назвав «фашистами» тих, хто захищає Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Громадський діяч Сергій Стерненко так порадив Д. Гетманцеву: «.. .Береш Бужанського, ще можна Дубінського взяти, або когось із ОПЗЖ. Купуєте квитки на Москву, сідаєш і їдеш з України і більше ніколи не повертаєшся!»

Новітні зросійщувачі українців через засоби масової інформації нав'язують думку, що «російська мова в Україні - це великий історичний здобуток». Насправді, російська мова в Україні запанувала тому, що за часів царської і совєтської імперій було наплоджено 480 циркулярів, указів, постанов, ухвал, розпоряджень тощо про заборону української мови і культури, закриття українськомовних шкіл, підвищення на 15% зарплати російським словесникам, викладання російською мовою майже усіх предметів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, що призвело до тотального зросійщення мільйонів українців. Відродження функціонування української мови в усіх клітинах державного і суспільного організму, тим паче на радіо і телебаченні, у соціальних мережах - це природне право українців. Адже плід серця, плід розуму, почуття, емоції, краса - закодовані для українців в українському слові. Діти національних меншин в Україні, до яких належать також росіяни, мають повну можливість вивчати рідну мову, розвивати свою культуру. Але, живучи в Україні, покликані заради свого блага знати, шанувати українську мову, бо без володіння державною мовою вони не зможуть бути повноцінними громадянами, реалізувати свої інтелектуальні здібності в Україні.

«П'ятиколонники» та деякі «нові обличчя», свідомість яких імперсько-московська та малоросійська, спекулюють «Європейською Хартією міноритарних мов або мов меншин», істотно змішують сенсні акценти, по суті, обдурюють зросійщених громадян, щоби вони підтримували «Опозиційну платформу - За життя», «Партію Шарія», «Партію Пальчевського» та інших промосковських блудників. У преамбулі мовної Хартії чітко написано, що «охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним (тобто державним - В. Л.) мовам і необхідності вивчати їх». Це зовсім не на шкоду болгарам, грекам, євреям, полякам, росіянам, румунам, угорцям та іншим національним меншинам, а навпаки - є доброчинним кроком до виконання Європейської мовної Хартії, де окреслено «важливість міжкультурного діалогу і багатомовності», бо саме у розмаїтті мов, культур, звичаїв, традицій краса світу. Щоби краса світу була привабливішою, насиченішою, то не треба слухати слуг московської тьми, не знищувати чудову українську мову, яка дана Богом. Божим даром є мова кожного народу - багаточисельного і малочисельного.

Вірні Кремлю лакузи і блюдолизи, що з олігархами Ахметовим, Коломойським, Медведчуком, Пінчуком, Фірташем висмоктують з української землі все здорове, п'ята колона з «Опозиційною платформою - За життя», всі блудниці і блудники через промосковські телевізійні й радіоканали, у соціальних мережах, у Верховній Раді України, зібрані безглуздям помиї виливають на Петра Порошенка, «Європейську Солідарність». Навіть дійшло до того, що ведучі телевізійної програми на <^ІКу» Анастасія Дайнод і Ростислав Сухачов звинувачували Петра Порошенка, «Європейську Солідарність» за те, що вони приватизували поняття «патріотизм». Хіба, мовляв, їм годиться бути патріотами, національно свідомими українцями, борцями за незалежну, демократичну, правову державу? Ще й постійно наголошують, що Україна має бути соборною, українською за духом! Невже таке можна допустити?

Про щасливу долю українців дбають «патріоти» з «Опозиційної платформи - За життя» разом з російськими «братами», які вже показують приклад «господарювання» в анексованій Автономній Республіці Крим, на частині загарбаної Донецької і Луганської областей. Ведучі Анастасія Дайнод і Ростислав Сухачов мовчки і словесно підтримують дії різних промосковських Бужанських, Дубінських, Качних, Скориків, Лазарєвих, які замість того, щоби допомогти дітям, онукам, правнукам зросійщених батьків, бабусь і дідусів, прабабусь і прадідусів повернутися до етнічного джерела національної гідності, вимагають надання російській мові в Україні статусу офіційної=державної. Це, мовляв, порятує «рускоязичноє насєлєніє» від переслідувань. Чимало інших маразматичних аспектів московської маніпулятивної пропаганди Анастасія Дайнод і Ростислав Сухачов тиражують в телеефірі, що суперечить стандартам журналістської творчості, дисонує з українським професійним патріотизмом. Тим часом протистояти маніпулятивній пропаганді, дезінформації потрібно відповідно до норм, встановлених демократією. І цим часто користуються на телеканалах «НАШ», <^ІК», «112», «NewsOne», «Інтер», «Україна», «Україна-24», «1+1», коли фейкову інформацію називають свободою слова. Нагадую: свобода слова - це не свобода антиукраїнської маніпулятивної пропаганди, дезінформації в інтересах російських загарбників, які ведуть проти України, європейських країн та світу гібридну війну. Свобода - одна з найвищих морально-духовних цінностей має сприяти реалізації національних інтересів і цілей, подоланню кризи української ідентичності, а не нав'язуванню чужої - російської.

Президентські радники, різні порадники, як-от Єрмак, працівники <^ІКу» та інших промосковських каналів, спекулюючи свободою слова, безвідповідально мовчать, не б'ють на сполох, що на окупованих територіях Донецької і Луганської областей російські загарбники та сепаратисти, у яких руки по лікті від крові українських патріотів, заборонили дітям навчатися українською мовою, щоби вони виростали україноненависниками, формувалися як слухняна кремлівська біологічна маса. Видаючи російські паспорти жителям так званої ОРДЛО, насильно роблять їх громадянами Російської Федерації. Для чого? Створюють потрібні передумови для того, щоби замилювати європейській і світовій громадськості очі, мовляв, ми захищаємо своїх, російських громадян, від українських націоналістів.

У вересні 2020 р. на телеканалі <^ІК» розпочали транслювати ток-шоу «Ми всі УКРАЇНЦІ». Ведучі Тетяна Терехова і Ростислав Сухачов 24 вересня претензійно, на весь голос заявили, що «це - перше ток-шоу, яке буде нас об'єднувати». Безперечно, така місія шляхетна, адже громадяни України прагнуть жити в українському, справедливому, доброзичливому, гуманістичному суспільстві, де панують порозуміння, злагода, мир, висока духовність, добробут. Однак обнадійливий промінь тут же згас, бо ведучі (модератори) Сухачов і Терехова одразу вдалися до звинувачення, мовляв, націоналісти заволоділи гаслом «Слава Україні!», вивищують українськість над усім і усіма. Чому б не казати «Слава Шевченкові!», «Слава Патону!»? Ці, наповнені іронізмом, слова миттєво викликали сум'яття, застережливі запитання. Пронизала думка: хіба хтось заперечує, що такі Постаті, як Шевченко, Франко, Леся Українка, Ліна Костенко, Павличко, Патон, Корольов, Глушко, десятки, сотні, тисячі найвидатніших синів і дочок України варті найбільшого пошанування, уславлення, як і нинішні герої-захисники української землі від московських загарбників?!

Але шановні ведучі не захотіли хоч трішечки бути чесними перед собою, бо хіба можна знецінювати святе гасло «Слава Україні!», «Героям Слава!», улесливо маніпулювати ним, зводити його до сірості. Гасло «Слава Україні!», «Героям Слава!» окроплене кров'ю українських патріотів, воно є визначальним символом українського національного духу, як Державний Прапор України, Державний Гімн України, Державний Герб України, а також, додаємо, Українська Мова. І ток-шоу «Ми всі УКРАЇНЦІ» мало би сприяти відродженню історичної правди, формуванню, утвердженню у свідомості глядачів шани і поваги до української мови і культури, але понад 90% його учасників виступали російською мовою. Олександр Качура, Олена Лукаш, Світлана Крюкова, Андрій Деркач, Микола Скорик, Євген Червоненко вивищували російську мову над українською. По-різному знеславлювали носіїв українськості, а ведучі програми замість того, щоби спрямовувати дискусію в україноцентричне русло, їм толерували, не мотивували глядачів об'єднуватися на засадах національних цінностей, національних інтересів і національних цілей. «Білою вороною» серед запрошених учасників цього ток-шоу, які нігілістично ставилися до державної мови й висловлювалися лише російською, був Володимир Омелян, бо спілкувався тільки українською мовою, захищаючи національні інтереси України.

У наступному ток-шоу «Ми всі УКРАЇНЦІ» Олена Бондаренко і Олександр Лазарєв за схвального сприяння ведучих Тетяни Терехової і Ростислава Сухачова безупину критикували закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної», цькували національно свідомих українців за те, що вони захищали природне право функціонування української мови в усіх клітинах освітньої, наукової, бізнесової, інформаційної, політичної, суспільної сфер розбудови національної держави «Україна». Водночас ведучі та учасники шоу схвалювали, що повсюдно в Росії панує російська мова, у США - англійська, у Німеччині - німецька, в Угорщині - угорська, у Франції - французька, у Японії - японська... Але щоби всі діти, молодь здобували освіту в Україні українською мовою то - зась! Їхній маніпуляції стосовно функціонування української мови в Україні не було меж. Цинізм, брехня переповнювали студію. Але ведучі Тетяна Терехова і Ростислав Сухачов на це не звертали уваги.

Наукові дослідження засвідчують, що «люди найчастіше обирають ті новини, які відповідають їхньому світогляду» Чадюк, М. (2020), Комунікація (не) за правилами. Як не втрапити в тенета дезінформації та як навчитися її викривати?..., - зазначила керівниця аналізу з гібридних загроз Українського кризового медіа-центру Любов Цибульська. На жаль, у багатьох читачів, глядачів, слухачів відсутнє прагнення у фейковому, дезінформаційному потоці з'ясовувати, шукати правду. Таке психологічне явище в умовах російської інформаційної агресії особливо небезпечне. Тому «інформаційний простір України повинен бути очищений від деструктиву і стати провідником національних орієнтирів, - слушно наполягає Володимир Ференц. - Якщо очищення українського інформаційного простору терміново не зробити головним орієнтиром, суспільство не зможе протистояти загрозам світу і остаточно програє змагання за успішну цивілізаційну перспективу. Відчужений інформаційний простір не допустить поширення національних орієнтирів у суспільстві і фальшуватиме їх чи підмінятиме другорядними цілями Ференц, В. (2020), Дещо про національні орієнтири....

Висновки

Щоби подолати загрозливу небезпеку для українського суспільства, захистити Державу від зовнішніх і внутрішніх ворогів, ефективно її розбудовувати, то в усіх сферах життєдіяльності потрібно впевнено спиратися тільки на українські національні цінності, які є надійним, стійким, міцним життєдайним фундаментом для гармонізації і задоволення потреб, інтересів усіх громадян України. Цілеспрямовану національну, гуманітарно-інформаційну політику мають забезпечувати усі державні та громадські інституції. Важливе місце в процесі правдивої стратегічної комунікації стосовно українського національного державотворення має займати Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Доцільно фінансово забезпечувати ефективне функціонування українськонцентричних медіа, які покликані всеохопно подавати правдиву, соціальну та естетично важливу інформацію про українське минуле, сучасне і концептуально прогнозувати майбутнє ствердження української України. Закон про функціонування приватних (комерційних) засобів масової інформації, який повинна ухвалити Верховна Рада, має ґрунтуватися тільки на домінуючих національних цінностях українського народу. Такий ідеологічно-політичний підхід щодо освітньо-інформаційного задоволення інтелектуально-розважальних потреб сприятиме розширенню свідомості, формуванню у людей морально-духовних, національних, громадянських переконань.

Отже, всі журналісти, користувачі різних інтернет платформ покликані свідомо, професійно, патріотично, цілеспрямовано комунікувати, бути чесними провідниками читачів, глядачів, слухачів у насиченому фейками інформаційному просторі, допомагати реципієнтам не потонути в улесливій, медоточивій олжі українофобів, а глибоко розуміти сутність, мету кожної інформації=новини, кожного виступу політиків, депутатів, службовців, громадських діячів, кожного інтерв'ю, ток-шоу. Щоби спиратися, сповідувати моральні, духовні, соціальні, естетичні цінності, виважено, раціонально, аргументовано мислити, діяти, то згадаймо імператив: «Думаю, отже живу» (Декарт). Але цього замало. Невідкладно вчімося правильно думати, адже «правильно думати - це морально етична норма» (Паскаль).

Для журналістів в умовах російської гібридної війни і глобалізації «правильне думання» - це українськоцентричне мислення, українськоцентрична позиція, українськоцентричні вчинки, це - українськоцентрична творчість, суть якої в утвердженні найважливішої людино-націєцентричної цінності - соборної української України в органічній єдності з дбайливістю, справедливістю і громадянською відповідальністю за свою родину, морально-духовний розвиток суспільства, держави, самоствердження національної ідентичності.

Надзвичайно важливо, щоби журналісти почули, всім серцем і розумом сприйняли Тараса Шевченка: «Нема на світі України, // Немає другого Дніпра...», «В своїй хаті своя й правда, // І сила, і воля.», «І чужому научайтесь, // Й свого не цурайтесь». І нині Іван Франко просить кожного студента добре вчитися, журналіста - творчо працювати, викладача - сумлінно навчати, «щоб ґаздою, не слугою перед світом стати».

Список літератури

1. Бачинська, Л. (2020), «На інформаційній війні, як на війні. Чому блогер Шарій вчепився у львівський телеканал НТА», Україна молода, 4 серп.

2. Винничук, Ю. (2017), «Національна ідея спрацювала саме тепер» / Національна ідея модерної України. Мистецько-культурологічний проект, автор і куратор проекту Антін Мухарський. К.: Український культурний фронт, с. 66-74.

3. Волковецький, С., Петрів, Я. (2020), «Духовний Закон нації», Слово Просвіти, 1723 верес.

4. Гай-Нижник. П., Чупрій, Л. (2014), «Національні інтереси, національні цінності та національні цілі як структуроформуючі чинники політики національної безпеки», Гілея, Вип. 84 (№5), с. 465-471.

5. Гарбар, Р. (2020). «Уроки «фінської»», День, 13 лют.

6. Горбулін, В., Качинський, А. (2009), «Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства», Стратегічна панорама, №2. с. 13-27.

7. Горбулін, В., Качинський, А. (2009), Засади національної безпеки України, К.: Інтертехнологія, 272 с.

8. Іщенко, Н. (2020), «Зайці vs. Герої», День, 28-29 серп.

9. Картунов, О. (1999), Вступ до етнополітологи: Науково-навчальний посібник, К.: Ін-т економіки, управління та господарського права, 300 с.

10. Кремінь, Т. (2020), «Відкрите звернення до Прем'єр-міністра України щодо недопущення скасування комплексного ЗНО з української мови та літератури для всіх здобувачів вищої освіти», Слово Просвіти, 24-30 верес.

11. Лизанчук, В. (2014), Шевченкове Слово, Львів, ЛНУ імені Івана Франка, 184 с.

12. Лосєв, І. (2001), «Явище “бандерофобії” в російській свідомості», Кримська світлиця, 9 листоп.

13. Моллі МакКю (2020). «Колос дезінформації», Українська літературна газета, 28 серп.

14. Нечитайло, А. (2020), «Що зробив Бандера такого, чого не робили ізраїльські, польські та інші національні провідники», Україна молода, 2-3 жовт.

15. Півторак, Г. (2015), «Історична правда проти імперської облуди», День, 9-10 жовт.

16. Полухтович, Т. (2013), «Моральні цінності в житті людини», Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, № 11, с. 54-59.

17. Салімонович, Л. (2020), «Класика за бажанням? Науковці-практики проти виключення української літератури зі списку обов'язкових предметів ЗНО», Україна молода, 22 верес.

18. Словник української мови в 11 томах (1980). АН УРСР, Інститут мовознавства, за ред. І. К. Білодіда, К.: Наукова думка.

19. Стуканова, М. (2020), «Погляд “всеукраїнської народної вчительки”», День, 2930 трав.

20. Терещенко, Ю. (2020), «Мета - самостійність», День, 25-26 верес.

21. Ткачук, М. (2020), «Засідання першого національного столу “Культура діалогу”», Літературна Україна, 19 верес.

22. Ференц, В. (2020), «Дещо про національні орієнтири», Слово Просвіти, 5-11 берез.

23. Цап, О. (2019), «Телеканал позитивних змін». Крізь роки і долі: львівська журналістика у фактах, коментарях, світлинах..., упор. Я. Фейло; Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України, Львів, ПАІС, с. 132-136.

24. Чадюк, М. (2020), «Комунікація (не) за правилами. Як не втрапити в тенета дезінформації та як навчитися її викривати?», День, 2-3 жовт.

25. Чадюк, М. (2020), «Як українці створили власного колонізатора», День, 17-18 лип.

26. Яшан, В, (1989), Під брунатним чоботом. Торонто, 284 с.

27. The European Social Survey. URL: https://www.europeansocialsurvev.org/ (останній перегляд 22 жовтня 2020).

References

1. Bachynska, L. (2020), «Na Informatsiinii viini yak na viini. Chomu mloher Sharii vche- pyvsia u lviviskyi telekanal NTA», Ukraina Moloda, 4 serpnia.

2. Vynnychuk, Y. (2017), «Natsionalna ideia spratsiuvala same teper» / Natsionalna ideia modernoi Ukrainy. Mystetsko-kulturolohichnyi proiekt, avtor i kurator proiektu Antin Mukharskyi. K : Ukrainskyi kulturnyi front, S.66-74.

3. Volkovetskyi, S., Petriv, Y. (2020), «Dukhovnyi Zakon Natsii», Slovo Prosvity, 17-23 ver.

4. Hai-Nyzhnyk P., Chupriy L. (2014), «Natsionalni interesy, natsionalni tsinnosti ta na- tsionalni tsili yak strukturoformuyuchi chynnyky polityky natsionalnoi bezpeky», Hi- leia, Vyp.84 (№5), s. 465-471.

5. Harbar, R. (2020). «Uroku “Finskoi”», Den, 13 liutoho

6. Horbulin, V., Kachynskyi, A. (2009), «Strategiia natsionalnoi bezpeky Ukrainy v ak- siolohichnomu vymiri: vid “suspilstva ryzyku” do hromadianskoho suspilstva», Strate- gichnapanorama, №2. s. 13-27.

7. Horbulin, V., Kachynskyi, A. (2009), Zasady natsionalnoi bezpeky Ukrainy, K.: Inter- tekhnologiia, 272 s.

8. Ishchenko, N. (2020), «Zaitsi vs.Heroi», Den, 28-29 serpnia.

9. Kartunov, O. (1999), Vstup do etnopolitolohii: naukovo-navchalnyi posibnyk, K.: In-t ekonomiky, upravlinnia ta hospodarskoho prava, 300 s.

10. Kremin, T. (2020), «Vidkryte zvernennia do Premier-ministra Ukrainy shchodo nedo- pushchennia skasuvannia kompleksnoho ZNO z ukrainskoi movy ta literatury dlia vsih zdobuvachiv vyshchoi osvity», Slovo Prosvity, 24-30 veresnia.

11. Lyzanchuk, V. (2014), Shevchenkove Slovo, Lviv, LNU imeni Ivana Franka, 184 s.

12. Losiev, I. (2001), «Yavyshche banderofobii v rosiiskoi svidomosti», Krymska Svitlytsia, 9 lystopada.

13. Molly MacQ. (2020), «Kolos dezinformatsii», Ukrainska literaturna hazeta, 28 serpnia.

14. Nechytailo, A. (2020), «Shcho zrobyv Bandera takoho, choho ne robyly izrailski, polski ta inshi natsionalni providnyky», Ukraina moloda, 2-3 zhovtnia.

15. Pivtorak, H. (2015), «Istorychna Pravda proty imperskoi obludy», Den, 9-10 zhovtnia.

16. Polukhtovych, T. (2013), «Moralni tsinnosti v zhytti liudyny», Naukoviy visnyk skhidno- ievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky, №11, s. 54-59.

17. Salimonovych, L. (2020), «Klasyka za bazhanniam? Naukovtsi-praktyky proty vyk- liuchennia ukrainskoi literatury zi spysku oboviazkovykh predmetiv ZNO», Ukraina moloda, 22 veresnia.

18. Slovnyk ukrainskoi movy v 11 tomakh (1980). AN URSR, Instytut movoznavstva, za red. I.K. Bilodida, K.: Naukova dumka.

19. Stukanova, M. (2020), «Pohliad “vseukrainskoi narodnoi vchytelky”», Den, 29-30 trav.

20. Tereshchenko, Y. (2020), «Meta - samostiinist», Den, 25-26 veresnia.

21. Tkachuk, M. (2020), «Zasidannia pershogo natsionalnoho stolu “Kultura Dialohu”», Li- teraturna Ukraina, 19 veresnia.

22. Ferents, V. (2020), «Deshcho pro natsionalni oriientyry», Slovo Prosvity, 5-11 bereznia.

23. Tsap, O. (2019), «Telekanal pozytyvnykh zmin». Kriz roky i doli: lvivska zhurnalistyka u faktakh, komentariakh, svitlynakh..., upor. Y. Feylo; Lvivska oblasna organizatsiia Natsionalnoi spilky zhurnalistiv Ukrainu, Lviv, s. 132-136.

24. Chadiuk, M. (2020), «Komuikatsiia (ne) za pravylamy yak ne vtrapyty v teneta dezin- formatsii ta iak navchutusia ii vykryvaty?», Den, 2-3 zhovtnia.

25. Chadiuk, M. (2020), «Yak ukraintsi stvoryly vlasnoho kolonizatora», Den, 17-18 lypnia.

26. Yashan, V. (1989), Pid brunatnym chobotom. Toronto, 284 s.

27. The European Social Survey. URL: http://www.europeansocialsurvey.org/ (ostannii perehliad 22 zhovtnia 2020)

Размещено на Allbest.ru