Інституційні засади функціонування підприємств аграрного сектору єс в умовах сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституційні засади функціонування підприємств аграрного сектору єс в умовах сталого розвитку

Поленкова М.В.

кандидат економічних наук, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки, Чернігівський національний технологічний університет

Анотація

У статті наведено принципи ведення сільськогосподарської діяльності в ЄС. Охарактеризовано засади сталого розвитку сільського господарства. Окреслено напрями Спільної аграрної політики сталого розвитку сільського господарства ЄС. Проаналізовано інституційні особливості функціонування аграрних підприємств. сільськогосподарський аграрний інституційний

Ключові слова: Спільна аграрна політика, сільське господарство, сільськогосподарські підприємства, фермери.

Annotation

The article presents the principles of agricultural activity in the EU. The principles of sustainable development of agriculture are described. The directions of the Common Agrarian Policy of Sustainable Development of EU Agriculture are outlined. The institutional features of the functioning of agricultural enterprises are analyzed.

The principles of agriculture changed dramatically after the end of World War II. The productivity of agricultural production has increased due to the emergence of new technologies, mechanization, increasing the volume of chemicals, specialization and areas of government policy, which have helped to maximize production and reduce food prices. These changes have allowed fewer agricultural enterprises to produce more at lower prices.

Although these processes have had many positive effects and reduced risks in agriculture, they are also accompanied by significant losses and costs, including: the decline of family farms; neglect of living and working conditions of agricultural workers; the spread of new pathogenic microorganisms that have caused new threats to human health and safety; disintegration of rural communities; depletion of the upper layers of the soil; groundwater and air pollution; increase in greenhouse gas emissions.

In contrast to these processes, over the last four decades, ideas have been highlighted and innovative alternative solutions in line with sustainable agricultural development have been increasingly implemented and adopted in various food production systems.

Sustainable development of agriculture is based on the principle of the need to meet the needs of today without compromising the ability of future generations to ensure their livelihoods and meet their own needs. Thus, long-term management of natural and human resources is equally important for short-term economic benefits. Human resource management involves taking into account social needs and responsibilities, such as the working and living conditions of workers, the needs of rural communities, and the health and safety of consumers, both today and in the future. Management of land and natural resources involves maintaining and improving the quality of these resources and their use in a way that allows them to recover in the future.

Keywords: Common agricultural policy, agriculture, agricultural enterprises, farmers.

Вступ

Принципи ведення сільського господарства різко змінилися після закінчення Другої світової війни. Продуктивність аграрного виробництва зросла завдяки появі нових технологій, механізації, збільшенню обсягів хімічних речовин, спеціалізації та напрямам державних політичних курсів, які сприяли максимізації виробництва та зниженню цін на продовольство. Ці зміни дозволили меншій кількості сільськогосподарських підприємств виробляти більше продукції за нижчими цінами.

Попри те, що ці процеси мали багато позитивних наслідків та зменшили ризики у сільському господарстві, вони також супроводжуються значними втратами та витратами, серед яких: занепад сімейних фермерських господарств; нехтування умовами життя та праці сільськогосподарських робітників; поширення нових патогенних мікроорганізмів, що стали причинами появи нових загроз здоров'ю та безпеці людей; розпад сільських громад; виснаження верхніх прошарків ґрунту; забруднення підземних вод та атмосферного повітря; збільшення обсягів викидів парникових газів.

На противагу цим процесам протягом останніх чотирьох десятиліть висвітлюються ідеї та все частіше впроваджуються інноваційні альтернативні рішення в руслі сталого розвитку сільського господарства та приймаються в різноманітних системах виробництва продуктів харчування.

Метою статті є обгрунтування інституційних засад функціонування підприємств аграрного сектору ЄС в умовах сталого розвитку.

Результати дослідження

Сталий розвиток сільського господарства базується на принципі необхідності задоволення потреб сьогодення без шкоди для здатності майбутніх поколінь забезпечувати свою життєдіяльність і задовольняти власні потреби. Так, довгострокове управління природними та людськими ресурсами має однакове значення для короткострокової економічної вигоди. Управління людськими ресурсами включає врахування соціальних потреб і обов'язків, таких як умови праці та життя працівників, потреби сільських громад, а також здоров'я та безпека споживачів як сьогодні, так і в майбутньому. Управління земельним фондом та природними ресурсами передбачає підтримку та підвищення якості цих ресурсів і їх використання таким чином, що дозволяє їх відновлювати у перспективі.

Засади функціонування підприємств аграрного сектору країн Європейського Союзу регламентовані Спільною аграрною політикою (САП) та орієнтовані на забезпечення сталого розвитку в сільському господарстві та сільських районах усього ЄС, який базується на трьох ключових напрямах (рис. 1):

Рис. 1. Напрями Спільної аграрної політики сталого розвитку сільського господарства ЄС

Джерело: сформовано за [1]

САП підтримує сільські громади та за рахунок Європейського фонду гарантій сільському господарству та Європейського фонду сільського розвитку сприяє забезпеченню основних ролей, які сільське господарство відіграє у суспільстві (рис. 2).

Рис. 2. Особливості сільського розвитку у контексті Спільної аграрної політики ЄС Джерело: сформовано за [2]

Сільське господарство не лише забезпечує фермерські господарства по всьому ЄС, а й підтримує населення в цілому завдяки низці основних послуг, зокрема:

- сприяючи забезпеченню громадян продуктами харчування та іншими необхідними матеріалами;

- виступаючи економічним базисом для сільських громад.

САП гарантує фермерам можливість довготривалого надання послуг в аграрному секторі, наполягаючи на необхідності забезпечення економічної стійкості сільського господарства. У свою чергу економічні заходи САП містять соціально-орієнтовані положення, направлені на підтримку дрібних фермерів та перерозподільні платежі.

Європейський Союз надає фермерам підтримку в доходах або “прямі платежі” для:

- посилення прибутковості сільського господарства;

- гарантування продовольчої безпеки у Європі;

- сприяння у виробництві безпечної, здорової та доступної їжі;

- забезпечення винагороди фермерів за доставку суспільних благ, які зазвичай не забезпечуються ринками, а саме: турбота про сільську місцевість та навколишнє середовище.

Фермери, як правило, отримують підтримку доходу, виходячи з розміру їх фермерських господарств. Усі країни ЄС повинні запропонувати базовий платіж, плату за стійкі способи ведення господарства, з таких напрямів, як “екологізація” та “плата за молодих фермерів” (оскільки країни ЄС зобов'язані надавати ці платежі, їх часто називають обов'язковими платежами). Крім того, країни ЄС можуть запропонувати інші виплати, орієнтовані на конкретні галузі або типи фермерського господарства. Існують конкретні механізми, призначені для допомоги малим та середнім фермерським господарствам, молодим фермерам, підприємствам, які працюють у районах із природними обмеженнями або секторах, що зазнають труднощів.

Важливо відзначити, що понад 75% фермерських господарств в Європейському Союзі є невеликими (менше 10 га), з великою кількістю господарств, що володіють земельними ресурсами, в обсягах менших 5 га [3]. Невеликий розмір цих ферм часто збільшує відносне адміністративне навантаження на підтримку доходів. Зокрема, країни ЄС можуть застосовувати так звану “схему дрібних фермерів” - спрощену схему підтримки доходів, що надає одноразову виплату фермерам і це замінює всі інші форми виплат на підтримку доходів. Максимальний рівень виплат приймається на національному рівні, але не може перевищувати встановленого для всіх країн ліміту (1250 євро у 2019 р.). Схема “дрібних фермерів” звільняє їх учасників від екологічних зобов'язань, а санкції щодо перехресного дотримання не застосовуються до їх виплат на підтримку доходів [4].

Крім того, лише майже 12% усіх фермерських господарств в ЄС ведуть фермери віком до 40 років і переконання більшої кількості молодих людей розпочати фермерське господарство є значним викликом (рис. 3).

Рис. 3. Вікова структура фермерів ЄС

Джерело: сформовано за [3]

Зіткнувшись із старінням сільськогосподарського населення, ЄС активізує зусилля, щоб заохочувати молодь до діяльності в аграрному секторі. Молодим фермерам допомагають розпочати свій бізнес за допомогою початкових грантів, підтримки доходів та додаткового навчання. Підтримка наступного покоління європейських фермерів не тільки сприятиме підвищенню конкурентоспроможності сільського господарства в майбутньому, але й також допомагає гарантувати продовольчі запаси Європи на довгострокову перспективу.

Програми розвитку сільських територій часто передбачають додаткові заходи, що допомагають молодим фермерам розпочати роботу. Ця підтримка може включати гранти, позики чи гарантії, призначені для сприяння розвитку сільського бізнесу, або поради щодо сприятливих механізмів ведення фермерського господарства.

Заходи щодо розвитку сільських територій також підтримуються ініціативою “молодих фермерів”. Це об'єднує підтримку, доступну через Європейський сільськогосподарський фонд розвитку сільських територій та досвід Європейського інвестиційного банку (загалом ця підтримка становить 1 млрд. євро). У цьому процесі задіяні місцеві банки та лізингові компанії, що працюють на території ЄС. Мінімум 10% суми наданої банками-учасниками призначається фермерам віком до 41 року, які отримають вигоду від конкурентних умов фінансування [3].

В результаті опитування понад 2 тис. фермерів молодших 40 років, протягом останніх років простежується тенденція до збільшення зацікавленості молодих фермерів щодо купівлі чи оренди землі для ведення сільського господарства, а також до збільшення потреби у подальшій фінансовій підтримці, доступі до кредитних ресурсів та наявності труднощів у пошуку достатньої кваліфікованої робочої сили [5].

Враховуючи той факт, що більшість фермерських господарств ЄС володіють відносно незначними площами земель та неспроможні отримати економічний ефект від економії масштабу, для підтримки своїх сільськогосподарських виробників країни застосовують механізми перерозподілу платежів. При цьому для підтримки дрібних фермерів може асигнуватися до 30 % обсягів виділених коштів на підтримку земельних площ, що перебувають нижче визначеного порогового значення, даючи їм можливість отримувати більші виплати за більші площі. Кількість гектарів, на які можна виділити цей платіж, обмежена граничним значенням, встановленим національними органами влади (30 га, або середній розмір фермерського господарства в країні, якщо він перевищує 30 га). Сума коштів, виділених на гектар встановлюється кожною країною ЄС і не може перевищувати 65% середньої оплати за гектар. Розмір доплати за гектар визначається безпосередньо країною [6].

В цілях сприяння сільському господарству щодо задоволення вимог суспільства, САП наполягає на ефективному виробництві продуктів харчування, що забезпечує максимальну віддачу для фермерів і користь для споживачів та навколишнього середовища, шляхом:

- трансформування методів виробництва та систем управління для зменшення використання пестицидів і добрив та найкращого використання природних, технологічних та цифрових рішень у процесі виробництва екологічно чистої якісної сільськогосподарської продукції;

- надання широкого спектру заходів підтримки, що зміцнюють прибуток сільськогосподарських підприємств та підвищують конкурентоспроможність їх продукції;

- фінансування інформаційних та заохочувальних заходів для просвітництва споживачів про сільське господарство ЄС як безпечне та стійке джерело їх харчування.

Сільське господарство виступає основою життєдіяльності сільських громад у цілому ЄС. Ці громади стикаються з низкою проблем, таких як старіння демографічних показників, недостатньо розвинена інфраструктура, а також відсутність послуг та можливостей для працевлаштування.

Отже, ЄЛП сприяє стійкості сільських громад наступними шляхами:

- політика розвитку сільських територій націлена на соціальну інтеграцію, створення, диверсифікацію робочих місць та розвиток сільської інфраструктури;

- програми розвитку сільських територій також включають об'єднання сільських громад для підготовки та реалізації стратегій місцевого розвитку;

- додаткова підтримка фермерів у районах, що стикаються з природними чи іншими специфічними обмеженнями, допомагає пом'якшити негативні соціально-економічні наслідки залишення земель, тоді як спеціальні виплати молодим фермерам заохочують оновлення поколінь та довговічність сільського населення;

- завдяки спільній системі моніторингу та оцінки Комісія збирає вичерпні соціально- економічні показники щодо сільських районів, приймаючи рішення на основі даних для таких основних соціальних питань, як депопуляція, бідність та безробіття.

САР також зміцнює відносини між сільськими громадами. Заходи, що забезпечують охорону ландшафтів, дикої природи та природних ресурсів (чисте повітря та річки) корисні не тільки для сільського господарства та навколишнього середовища, але й також сприяють підвищенню якості життя в сільській місцевості та відкривають можливості для рекреаційної діяльності та туризму, надалі підтримуючи сільські громади.

Знання, дослідження та інновації покликані внести стратегічно важливі структурні зміни у соціально-економічному розвитку сільських територій, щоб забезпечити яскраве майбутнє сільських громад, зокрема:

Політика розвитку сільських територій підтримує інновації у сільській місцевості через сільськогосподарське європейське інноваційне партнерство, а також такі ініціативи, як “розумні села”.

Дослідження та впровадження інновацій у політиці сільського господарства, а також підвищення ролі людського капіталу та стимулювання інноваційних систем сприяють підвищенню стійкості сільських громад та відіграють важливу роль у стимулюванні зеленого та соціально- інклюзивного економічного зростання.

Новітні технології також присвячені таким сферам, як кругові харчові та непродовольчі ланцюжки вартості, екологічні підходи до фермерського господарства та цифрове сільське господарство, що дозволяє досягти продовольчої безпеки без додаткового навантаження на навколишнє середовище.

Цілі САП, пов'язані з виробництвом харчових продуктів, надалі підтримуються Спільним дослідницьким центром, службою Комісії з питань науки та знань, яка проводить дослідження в галузі сільського господарства та продовольчої безпеки.

Список використаних джерел

1. Sustainable agriculture in the CAP. URL: https://ec.europa.eu/info/food-farming- fisheries/sustainability/sustainable-cap_en.

2. Фонди сільського розвитку: досвід ЄС та України. URL:

http://www.auu.org.ua/media/publications/428/files/korunets_2017_09_21_15_15_58_760536.pdf

3. Eurostat: Your key to European statistics. URL: https://ec.europa.eu/eurostat/home?

4. The Small Farmers Scheme. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/food- farming-fisheries/key__policies/documents/small-farmers-scheme_en.pdf

5. Farming in the EU. URL: https://ec.europa.eu/jrc/en/research-topic/farming-eu

6. Redistributive payment. European Commission. URL: https://ec.europa.eu/info/sites/info/files/food- farming-fisheries/key_policies/documents/ds-dp-redistributive-payment_en.pdf.

Размещено на Allbest.ru