Функціонування міждержавних механізмів співробітництва в європейській політиці сусідства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Чернігівська політехніка»

Функціонування міждержавних механізмів співробітництва в європейській політиці сусідства

Кодіс Євгеній Іванович здобувач

вул. Шевченка, 95, м. Чернігів

Анотація

У статті проведено дослідження особливостей функціонування міждержавних механізмів співробітництва в європейській політиці сусідства. Виявлено, що європейська політика сусідства є прикладом для міждержавного співробітництва ЄС із третіми країнами. Насамперед це пов'язано з тим, що саме ЄС не є звичайною міжнародною організацією, адже таке об'єднання має власну територію, бюджет, громадянство, що не є властивим для міжнародних організацій. Встановлено, що система права ЄС має міждержавну основу щодо виникнення і не належить до національної або ж міжнародної системи права, адже норми права ЄС мають безпосередній вплив і є інтегрованими в національні правові системи відповідних держав-учасниць. Встановлено, що співробітництво між відповідними країнами-сусідами і ЄС у рамках реалізації європейської політики сусідства відбувається у дво- і багатосторонній формах. Кожна із форм використовує свої міждержавні механізми співробітництва, які розглядаються як конкретні заходи і засоби, які дозволяють забезпечувати взаємодію між двома або ж кількома державами, не використовуючи військового насилля, а проводять пошук реалізації єдиних цілей. Для реалізації двосторонньої форми співробітництва ЄС із країнами-сусідами європейської політики сусідства визначено її структуру, яка включає такі механізми: нормативно-правовий (Плани дій); культурно-освітнього обміну (програми TEMPUS, ERASMUS MUNDUS); інституційної розбудови (проекти TAIEX, Twinning, SIGMA); фінансового (ІЄСП). Для реалізації багатосторонньої форми використовуються механізми транскордонного співробітництва (програми Cross-Border Cooperation). Після поділу європейської політики сусідства на Східне партнерство і Союз для Середземномор'я почали з'являтись додаткові механізми у контексті реалізації багатосторонньої форми співробітництва, насамперед інституційного механізму, що використовує чотири рівні операційної структури в Східному партнерстві і систему комплексних трьох інституцій у Союзі саме для Середземномор'я.

Ключові слова: Європейський Союз, європейська політика сусідства, міждержавне співробітництво, Східне партнерство, державне управління.

Abstract

Kodis Yevhenii Ivanovych Аррііеа^ of the National University "Chernihiv Polytechnic", Shevchenko St., 95, Chernihiv

FUNCTIONING OF INTERSTATE MECHANISMS OF COOPERATION IN EUROPEAN NEIGHBORHOOD POLICY

The article examines the peculiarities of the functioning of interstate mechanisms of cooperation in the European Neighborhood Policy. The European Neighborhood Policy has been identified as an example of EU interstate cooperation with third countries. First of all, this is due to the fact that the EU itself is not an ordinary international organization, because such an association has its own territory, budget, citizenship, which is not typical of international organizations. It is established that the system of EU law has an interstate basis for origin and does not belong to the national or international legal system, because the rules of EU law have a direct impact and are integrated into the national legal systems of the respective member states. It is established that cooperation between the respective neighboring countries and the EU in the framework of the European Neighborhood Policy takes place in bilateral and multilateral forms. Each of the forms uses its own interstate mechanisms of cooperation, which are considered as specific measures and tools that allow for interaction between two or more states, without the use of military violence, and seek to achieve common goals. In order to implement the bilateral form of EU cooperation with the neighboring countries of the European Neighborhood Policy, its structure has been determined, which includes the following mechanisms: regulatory (Action Plans); cultural and educational exchange (TEMPUS, ERASMUS MUNDUS programs); institution building (TAIEX, Twinning, SIGMA projects); financial (ENPI). Mechanisms of crossborder cooperation (Cross-Border Cooperation programs) are used to implement the multilateral form. Following the division of the European Neighborhood Policy into the Eastern Partnership and the Union for the Mediterranean, additional mechanisms began to emerge in the context of multilateral cooperation, primarily the institutional mechanism using the four levels of the Eastern Partnership and the Union's three institutions for the Mediterranean.

Keywords: European Union, European Neighborhood Policy, Interstate Cooperation, Eastern Partnership, Public Administration.

Вступ

Постановка проблеми. В останні роки почали стрімко розвиватись міжнародні відносини, нарощуватись інтеграційні процеси та різновекторне співробітництво. Зазвичай двосторонні відносини формуються у межах багатовекторної взаємодії, і розглядати їх окремо вже не є доцільним, адже порушується принцип комплексності та всеосяжності. 7 травня 2009 року стартувала програма Європейського союзу «Східне партнерство», учасниками якої є 6 країн: Україна, Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія та Молдова. Дана співпраця орієнтована на розвиток політичної, економічної, енергетичної сфер, а також налагодження контактів між людьми. Тобто Східне партнерство визначило перспективні відносини Євросоюзу з Україною на довгострокову перспективу, що й зумовило важливість їх розгляду. Східне партнерство має не лише теоретичне, але й практичне значення для країн, які залучені у цю програму або ж знаходяться по сусідству із цим країнами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням «Східного партнерства» як системі налагодження регіональної співпраці у Європі присвячено достатню кількість публікацій у сучасній науці з державного управління. Значна кількість матеріалів представлена в контексті концептуалізації змісту та природи «Східного партнерства» яке визначено, як один із напрямів Європейської політики сусідства. У працях Т. Сидорук [1] питання про «Східне партнерство» представлене як модель поступової і часткової інтеграції із ЄС. У посібнику «Європейська інтеграція» [2] науковцями визначено перспективні напрями розвитку «Східного партнерства». А. Гончарук у своєму науковому доробку «Україна підтримує “Східне партнерство” як інструмент досягнення членства в ЄС» піднімає питання перспективності співпраці України із ЄС в рамках саме програми «Східного партнерства» із метою розгляду перспектив її членства [3]. Перелік інструментів «Східного партнерства» та фінансування його ЄС представлено у праці Н. Гнидюк [4]. Однак, незважаючи на досить вагомий науковий внесок у досліджувану сферу, детальнішого дослідження потребують питання про результати реалізації програми «Східного партнерства» ЄС саме для України.

Мета статті полягає у дослідженні особливостей функціонування міждержавних механізмів співробітництва в європейській політиці сусідства.

Виклад основного матеріалу

Аналіз існуючих документів, які насамперед стосуються функціонування Європейської політики сусідства (далі - ЄПС), підтверджує, що європейська ініціатива, яка започаткована на початку 2003 р. для проведення регулювання відносин із відповідними східними й південними сусідами ЄС, була значно трансформована. Головним недоліком було те, що ЄПС на самому початку свого функціонування об'єднала абсолютно різні групи країн, які мали відмінності за географічним положенням, культурним, релігійним та економічним розвитком. Ключова відмінність між такими країнами полягала також у рівні соціально-економічного й суспільно-політичного розвитку. Значна гетерогенність, яка перш за все спостерігалася практично у всіх напрямах співробітництва, призвела до того, що країни розділились за певними групами, які досягли колосальних позитивних результатів у ході їх співробітництва, певним чином залучалися до співпраці також й ті, які практично ігнорували значну кількість пропозицій від Європейської політики сусідства. Певна гетерогенність проявилась також у географічному положенні таких країн, адже відповідно до ст. 49 укладеного Договору про Європейський Союз [ 5] європейська держава може подавати заявку щодо набуття членства у цьому Союзі. У свою чергу країн Середземноморської Африки і Близького сходу дане правило не стосується. Саме така ситуація призводить до диспаритету в інтенсивності й ефективності залучення відповідних країн-сусідів до співробітництва із Європейським Союзом в контексті реалізації Європейської політики сусідства. Такі причини певним чином вплинули на появу певних Повідомлень від Європейської комісії у 2006 і 2007 роках, у яких ЄС, акцентуючи увагу на позитивному впливі політики сусідства на відповідні відносини із країнами-сусідами, наголошував, що рівень співробітництва із представленими країнами значно відрізняється. Досить дієва співпраця відбувається із Україною, Марокко й Ізраїлем.

Отже, Європейський Союз визнав суттєвий диспаритет у визначенні рівнів співробітництва із країнами-сусідами. Це призвело до того, що у 2008 році ЄПС була поділена на два напрями, а саме: Східний - “Східне партнерство” і Південний - “Союз для Середземномор'я”. Таким чином, Східне партнерство охопило Україну, Білорусію, Грузію, Молдову, Вірменію і Азербайджан. До офіційного документу, який запровадив цей Східний вимір Європейської політики сусідства відноситься Повідомлення Європейської Комісії (3 грудня 2008 р.). У даному документі зазначається, що проведені реформи, у рамках Європейської політики сусідства, у соціально-економічному і суспільно- політичному вимірі активно наблизили такі країни до ЄС. Тобто, у співробітництві між сторонами з'явився момент певного переходу на наступний рівень співпраці. Важливим є використання комплексного диференційованого підходу, який є відмінним від політики сусідства. Головний компонент Східного партнерства передбачає більш інтенсивне сприяння ЄС відповідним своїм партнерам у проведенні соціально-економічних та політичних реформ [6].

Тобто, співробітництво між сторонами буде розвиватись за дво - і багатосторонньою моделями. До складових елементів двосторонньої форми злагодженого співробітництва буде укладення відповідних Угод про асоціацію, інтеграція в економіку країн ЄС, розвиток мобільності і безпеки, значне посилення енергетичної безпеки, сприяння підтримки соціально-економічного розвитку. Диверсифікована модель є інноваційною формою для такого співробітництва і передбачатиме надання всебічної підтримки тим країнам- партнерам, які досягатимуть прогресу у рамках відносин із країнами ЄС. Ефективна співпраця проходить у вигляді форуму, на якому відбувається обмін інформацією та досвідом країн-партнерів щодо реформ і модернізації. Отже, ЄС матиме своєчасну змогу коригувати такі процеси. Саме така багатостороння модель дозволяє значно посилити зв'язки безпосередньо між самими країнами і буде природним форумом, на якому має обговорюватись розвиток Східного партнерства.

Союз для Середземномор'я розвивається на засадах Барселонського процесу у контексті реалізації таких сфер співробітництва, як Політичний діалог; Соціальний та культурний діалог; Економічна кооперація та зона вільної торгівлі; Міграція, юстиція та безпека. Головна мета співробітництва полягає у підтримці миру й благополуччя в країнах-учасницях [7]. Програми транскордонного співробітництва, різні освітні програми TEMPUS, ERASMUS MUNDUS, дієві програми інституційної розбудови TAIEX, TWINNING, фінансовий Інструмент європейського сусідства і партнерства залишаються стабільними. європейський політика сусідство

Відповідно для Середземномор'я та Східного партнерства, запроваджено проведення багатосторонньої форми співробітництва шляхом організації багатосторонніх самітів для глав держав і глав урядів. Між самітами проводяться зустрічі міністрів закордонних справ. Крім того, функціонує Спільний постійний комітет, що проводить організаційне забезпечення самітів глав держав й урядів і засідань міністрів закордонних справ.

Варто акцентувати увагу на тому, що відповідно до Празької декларації саме Східне партнерство розглядається як східний вимір Європейської політики сусідства [5]. Отже, ініціативи Союз для Середземномор'я і Східне партнерство не мають статусу самостійних політик, окремих від Європейської політики сусідства. У свою чергу фінансування нових ініціатив відповідно відбувається у контексті фінансування ІЄСП. Отже, поділ Європейської політики сусідства на такі два напрями був дійсно логічним і враховував різний рівень міждержавного співробітництва країн-сусідів із ЄС. Дотримався також принцип географічної, культурно-релігійної диференціації. Позитивним моментом є те, що запровадження Східного партнерства і Союзу для Середземномор'я дає можливість нейтралізувати надмірну гетерогенність і запропонувати ефективні механізми співробітництва для відповідних країн, які мають виважену європейську перспективу членства, та для тих, у кого вона певним чином відсутня.

Аналізуючи міждержавне співробітництво, значну увагу звернемо насамперед на те, що його характеристика значно залежить від кількості учасників такої взаємодії, яка певним чином визначає форму міждержавного співробітництва. На сьогодні використовується дві форми міждержавного співробітництва: дво- і багатостороння форми. Таким чином двостороння форма співробітництва перш за все передбачає взаємодію лише між двома державами, де у двосторонньому порядку відбувається укладання договору і реалізовуються інші ініціативи між такими сторонами. У свою чергу багатостороння форма реалізації міждержавного співробітництва є досить складною, адже забезпечує взаємодію трьох та більше сторін, передбачаючи формування спеціальних інституцій, певних секретаріатів, координаційних рад і комісій [7].

Досліджуючи особливості функціонування механізмів міждержавного співробітництва в ЄПС, визначатимемо не тільки усталені механізми (законодавчий, організаційний, соціально-економічний), а й визначатимемо специфічні види механізмів. Отже, у двосторонній формі міждержавного співробітництва представляємо такі механізми та інструменти їх реалізації: нормативно-правовий (Actions Plans); освітньо-культурного обміну (ERASMUS MUNDUS, TEMPUS); інституційної розбудови (проекти Twinning, TAIEX, SIGMA); фінансовий (ІЄСП). Відповідно у багатосторонній формі використовується механізм транскордонного співробітництва (інструментом є реалізація програми Cross-Border Cooperation ) [6].

Плани дій, який укладений з Україною, Молдавією, Тунісом, Марокко, Єгиптом, Ліваном, Ізраїлем, Йорданією, Палестинською автономією, Азербайджаном, Вірменією і Грузією. Залежно від суспільно -політичних, соціально-економічних й інших обставин вони укладаються на 3 -5 років із правом пролонгації. Винятком є Білорусія, Сирія, Лівія і Алжир, які в результаті суспільно-політичних й інших обставин відмовилися підписувати із Європейським Союзом представлені документи. Головним принципом, за яким відбувається укладання Плану дій є саме принцип диференціації. Однак структура документа зазвичай є однаковою абсолютно для всіх. Усі Плани дій включають шість частин, які розподіляються на більш деталізовані плани дій, тобто: політичний діалог і реформування; соціально-економічні реформи та розвиток; співробітництво з питань юстиції і внутрішніх справ; торгівля, ринкові й регуляторні реформи; інформаційне суспільство, транспорт, енергетика і навколишнє середовище; міжлюдські контакти [7].

Таким чином, механізм освітньо-культурного обміну передбачає реалізацію двох програм: TEMPUS і ERASMUS MUNDUS. У свою чергу, програма TEMPUS в перекладі із англійської визначається як Транс'європейська програма щодо мобільності для організації навчання в університетах. Головне її завдання полягає у сприянні модернізації всієї системи вищої освіти у країнах-сусідах шляхом активізації співробітництва між закладами вищої освіти ЄС і країн-партнерів. Тобто, програма TEMPUS надає фінансування для заохочення взаємодії і збалансованого співробітництва між закладами вищої освіти у країнах-партнерах та в ЄС [5]. У свою чергу, програма ERASMUS MUNDUS орієнтована на активізацію міжнародного співробітництва й підвищення мобільності серед студентів, науковців європейських університетів та закладів вищої третіх країнах на всіх континентах. Саме така програма передбачає три ключові компоненти: розробку спільних магістерських та докторських програм і надання індивідуальних стипендій, організація партнерства шляхом проведення дослідницьких розробок, залучення висококваліфікованих фахівців до ЄС.

Для реалізації механізму інституційної розбудови використовуються проекти Twinning та заходи TAIEX, SIGMA. Відповідно Twinning - це середньострокові проекти, дія яких спрямована на покращення інституційної спроможності, громадського врядування і верховенства закону. Головна мета якого це підтримка розбудови інституційної спроможності відповідних країн на засадах співробітництва схожих інституцій відповідної країни-кандидата й країни-члена. Програма Twinning активно використовується в Марокко, Лівані, Тунісі, Йорданії, Єгипті, Україні і країнах Кавказького регіону [6].

Проекти TAIEX є короткостроковими, спрямованими на підвищення рівня інституційної спроможності, проведення належного врядування і верховенства закону. Тобто це є так звана технічна допомога у сфері обміну інформацією (Technical Assistance Information Exchange) [6].

Відповідно програма SIGMA (Support for Improvement in Governance and Management) означає надання підтримки щодо вдосконаленні врядування і системи менеджменту. Країни, на яких відбувається поширення дії програми SIGMA, можуть отримувати допомогу шляхом проведення оцінки досягнутого прогресу у реалізації реформ і визначення пріоритетних цілей для них шляхом надання допомоги на етапі інституційного будівництва й розробки законодавчої бази, а також стимулювання отримання допомоги від Європейського Союзу й інших донорів розробляючи проекти і реалізуючи план дій [5].

До 2008 року у багатосторонній формі міждержавного співробітництва використовувався тільки механізм транскордонного співробітництва, інструментом якого була програма СВС - Cross-Border Cooperation. Основне завдання її полягає в сприянні соціально-економічному розвитку в регіонах; вирішенні спільних проблем у відповідних сферах (навколишнє середовище, охорона здоров'я, боротьба зі злочинністю; підвищення безпеки кордонів і сприяння транскордонній співпраці на місцевому рівні [7].

Із появою Східного партнерства та Союз для Середземномор'я почав формуватися інституційний механізм який використовує чотирирівневу структуру в Східному партнерстві і систему спільних трьох інституцій у Союзі для Середземномор'я. Також, у рамках двосторонньої форми співробітництва для відповідних країн Східного партнерства додатково запроваджена програма

Всеохоплюючої інституційної розбудови у контексті реалізації механізму інституційної розбудови.

Висновки

Проведений теоретичний аналіз дозволяє ідентифікувати такі механізми міждержавного співробітництва у Європейській політиці сусідства в двосторонній формі міждержавного співробітництва: нормативно-правовий (Плани дій - Actions Plans); освітньо-культурного обміну (ERASMUS MUNDUS, TEMPUS); інституційної розбудови (проекти Twinning, TAIEX, SIGMA і програма Всеохоплюючої інституційної розбудови в країнах Східного партнерства); фінансовий (ІЄСП). У багатосторонній формі такого співробітництва використовуються наступні механізми: транскордонного співробітництва (програми Cross-Border Cooperation); інституційний (чотирирівнева операційна структура у Східному партнерстві й система спільних трьох інституцій, тобто співголовування, спільний секретаріат і спільний постійний комітет у Союзі для Середземномор'я).

Література

1. Сидорук Т. В. Політика сусідства Європейського Союзу у Східній Європі: модель інтеграції без членства: монографія / Сидорук Т.В. - Львів: ПАІС, 2012. 444 с.

2. Європейська інтеграція: навч. посіб. / за заг. ред. проф. І. А. Грицяка та Д. І. Дзвінчука. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2013. 464 с.

3. Гончарук А. Україна підтримує «Східне партнерство» як інструмент досягнення членства в ЄС. URL: http://www.president. gov.ua/news/13265.html

4. Гнидюк Н. А. Інструмент європейського сусідства і партнерства та фінансова допомога Європейського Союзу / Н. А. Гнидюк; за заг. ред. В. Ю. Стрельцова. К.: Книга плюс, 2010. 192 с.

5. Joint Staff Working Document “Eastern Partnership - 20 Deliverables for 2020. Focusing on key priorities and tangible results”, URL: http://eap-csf.org.ua/onovleno-dokument-shhodo-klyuchovih-prioritetiv-ta-ochikuvanih-dosyagnenshidnogo-partnerstva-do-2020-r/

6. Neighbourhood at the Crossroads: Implementation of the European Neighbourhood Policy in 2013. Joint Communication to the European Parliament, the Council. Th e European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels, 27.3.2014. JOIN (2014) 12 final. URL: http://www. eeas.europa.eu/enp/pdf/2014/joint_communication_en.pdf

7. Eastern Partnership Civil Society Facility, URL: http://eapcivilsociety.eu/

References

1. Sidoruk T.V. (2012) “Ponmyka susidstva Yevropejskogo Soyuzu u Sxidnij Yevropi: model integraciyi bez chlenstva” [Politics of the European Union's neighborhood in Eastern Europe: a model of integration without membership]. Lviv: PAIS. [in Ukraine].

2. Hrytsiak I.A. and Dzvinchuk D.I. (2013) “Yevropejs'ka integraciya” [European integration] Ivano-Frankivsk. City of NV. [in Ukraine].

3. Goncharuk A. (2018) Ukrayina pidtry'muye «Sxidne partnerstvo» yak instrument dosyagnennya chlenstva v YeS. URL: http://www.president. gov.ua/news/13265.html [in Ukraine].

4. Gnydyuk N.A. (2010) “Instrument yevropejs'kogo susidstva i partnerstva ta finansova dopomoga Yevropejs'kogo Soyuzu” [Instrument of the European Neighborhood and Partnership and financial assistance of the European Union]. K.: Kniga plyus. [in Ukraine].

5. Joint Staff Working Document “Eastern Partnership - 20 Deliverables for 2020. Focusing on key priorities and tangible results”, URL: http://eap-csf.org.ua/onovleno-dokument-shhodo-klyuchovih-prioritetiv-ta-ochikuvanih-dosyagnenshidnogo-partnerstva-do-2020-r/ [in Ukraine].

6. Neighbourhood at the Crossroads: Implementation of the European Neighbourhood Policy in 2013. (2014). Joint Communication to the European Parliament, the Council. Th e European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Brussels, URL: http://www. eeas.europa.eu/enp/pdf/2014/joint_communication_en.pdf [in Ukraine].

7. Eastern Partnership Civil Society Facility, URL: http://eapcivilsociety.eu/ [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru