Пріоритети та перспективи українсько-польського партнерства в реалізації правової міжнародної політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритети та перспективи українсько-польського партнерства в реалізації правової міжнародної політики

доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри педагогіки та інноваційної освіти, Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

У статті проаналізовано значний збіг стратегічних національних інтересів України та Польщі, що дає підстави вважати створення українсько- польського тандему є реальною основою співробітництва в реалізації узгоджених завдань правової міжнародної політики та забезпечення політичної стабільності в Європі. Практика українсько-польського співробітництва свідчить, що обидві держави в нових геополітичних реаліях трансформованої Європи прагнуть до відносин приязного та взаємовигідного характеру. Фактично саме тому закладаються передумови для подальшого конструктивного розвитку українсько-польських відносин, які надалі дозволять їм вийти на рівень порозуміння та стратегічного партнерства. Каталізатором двосторонньої активності виступають також процеси розширення Організації Північноатлантичного договору та Європейського Союзу, членами яких вже є Польща і членства в котрих прагне Україна. Обидві держави активно співпрацюють у рамках міжнародних та європейських організацій (ООН, ОБСЄ, Рада Європи).

Мета статті - аналіз пріоритетів та перспектив українсько-польського партнерства в реалізації правової міжнародної політики.

Результати дослідження

Польща певним чином намагалася виконувати “цивілізаційну місію” щодо захисту інтересів України, представляючи її інтереси на міжнародній арені. Вона була єдиною країною європейського регіону, яка підтвердила свою готовність виступати стратегічним партнером української держави у відповідному внутрішньодержавному документі програмного характеру “Стратегія безпеки Республіки Польща”, який був схвалений урядом Республіки Польща ще у січні 2000 року. Це переконує в тому, що Польща намагається реально допомогти Україні стати членом ЄС і НАТО. Стратегічне партнерство сьогодні означає, насамперед, співзвуччя позицій з основних питань міжнародної безпеки та інтеграції з європейськими та євроатлантичними структурами [1].

Стосунки між Україною та Польщею мають значне підґрунтя для розвитку, бо засновані на двох чинниках, спільних для обох територій це геополітичному та економічному. У першому випадку обидві держави розташовані у реґіоні центрально-східної Європи, який, мабуть, є одним з найперспективніших з погляду динаміки розвитку реґіоном Європи в найближчі десятиріччя, він дуже вигідно розташований, володіє великими природними і людськими ресурсами. А Україна і Польща - це дві найбільші країни Центральної Європи. Найбільші за територією, найбільші за ресурсами. Україна та Польща - безпосередні сусіди, їхній взаємний кордон доволі довгий. У другому, Україна і Польща були членами єдиної економічно-політичної структури, а їхнє сучасне становище детерміноване структурою національних економік ще від радянської доби. Обидві країни переходять від системи державного управління економікою до вільного ринку і намагаються спільно використовувати досвід реформування економіки в країнах, які переходять або перейшли від адміністративної економіки до ринкової. Польща та Україна прагнуть до співпраці та членства у європейських економічних структурах. Обі держави можуть реалізувати великі спільні проекти, які безпосередньо впливатимуть на безпеку не лише України і Польщі, але й на європейську безпеку. Як, наприклад, проект транспортування енергоносіїв з Центральної Азії та Кавказу до Європи через територію України та Польщі, великі транспортні проекти, пов'язані з розбудовою залізниць та автомобільних шляхів між Чорним і Балтійським морями. Попри всі проєвропейські декларації, значну частину своїх економічних інтересів Польща бачить саме на Сході - у тому числі і в Україні - і не хоче втрачати ці перспективні ринки та впливи в Україні [2].

Основними мотивами встановлення відносин стратегічного партнерства між Україною та Польщею стали наступні: обидві держави володіли співставним економічним, військовим, фінансовим, технологічним та гуманітарним потенціалами, що дозволяло їм на паритетних засадах встановлювати особливий статус двосторонніх відносин; ці держави відігравали ключову роль у реґіоні Центрально-Східної Європи та мали спільні погляди на питання розвитку регіональної та європейської безпеки; обидві держави мали перед собою схожі завдання щодо інтеграції до європейських та євроатлантичних структур; вони виявили зацікавленість у довгостроковій співпраці в декількох галузях. Підтвердженням важливості польсько-української співпраці свідчив офіційний документ “Східна політика Союзу в перспективі його розширення за рахунок держав Центральної та Східної Європи - польська точка зору”, який був підготовлений у жовтні 2003 р. польськими експертами, а також намагання Польщі стати представником інтересів України в європейських інтеграційних структурах. Хоча й не існує окремого документа, в якому б чітко визначалися мета, сфери та засоби реалізації відносин стратегічного партнерства між двома державами, останнім часом напрацьовано ґрунтовну юридично-правову базу розвитку двосторонніх відносин, вироблено механізми реалізації та координації стратегічних інтересів обох держав у різних сферах та створено відповідні механізми.

Як член Північноатлантичного союзу Польща бере участь у формуванні його політики стосовно України, польські офіцери в НАТО постійно співпрацюють з українськими офіцерами із представництва України в Брюсселі. Польська сторона вбачає великі можливості для співробітництва у сфері військової підготовки. Поточні аспекти українсько-польського партнерства у галузі безпеки та оборони дали можливість за польської допомоги розвинути можливості, які дозволяють Україні брати участь у навчаннях та операціях НАТО; регулярне проведення зустрічей на рівні міністрів та представників Генерального штабу і пряма участь польських фахівців у проведенні реформи сектору безпеки і оборони України сприяли покращенню боєготовності і сумісності підготовки військ до можливої зовнішньої агресії. За останні десятиліття Варшава зробила військове співробітництво з Україною пріоритетним для обох країн [3].

Аналіз практичних аспектів українсько-польської співпраці на перспективу показує, що сьогодні є нагальна потреба диверсифікації цих відносин, поглиблення співробітництва в галузі міжнародної правової політики, реалізації спільних проектів, що мають європейське значення [4].

Шляхи розв'язання проблем, пов'язаних із розширенням ЄС, визначені Україною і Польщею, слугуватимуть мінімальним стандартом для розв'язання такого роду проблем меншими країнами. Від рівня інтенсивності і динаміки двосторонніх стосунків значною мірою залежить швидкість, з якою Україна зможе стати повноправним членом європейської та євроатлантичної спільноти, а разом з тим подолати свої політичні труднощі.

Враховуючи той факт, що міжрегіональне правове співробітництво є важливим важелем процесів європейської інтеграції, доцільно поглиблювати взаємини на рівні регіонів та встановлювати партнерські відносини між українськими областями та польськими воєводствами, на що спрямована розробка концепції українсько-польського міжрегіонального правового співробітництва в умовах розширення ЄС, яка і надалі має здійснюватися представниками регіональних органів і адміністрацій обох країн та координуватися Конференцією керівників регіонів України і Польщі. Міжрегіональне правове співробітництво є потужним, але не відокремленим інструментом розв'язання регіональних проблем. Воно матиме довгостроковий стійкий ефект лише як складова цілісного, ретельно прорахованого механізму регіонального розвитку, який має базуватися на просторовому підході та розвиненому інституційному підґрунті. Загальною метою транскордонного співробітництва є забезпечення якісних умов проживання населення по обидва боки кордону, тому в перспективі стратегія розвитку транскордонного співробітництва має передбачати конкретні цілі на кожному етапі її реалізації.

Стратегічним завданням удосконалення українсько-польського відносин з метою реформування транскордонного співробітництва має стати ефективне використання природноресурсного, демографічного, виробничого і науково-технічного потенціалу регіонів для вирішення питань комплексного розвитку територій. Головною метою такого співробітництва має стати подолання взаємних історичних упереджень між населенням по обидва боки кордону, подальший розвиток демократії, функціональних органів управління на регіональному та місцевому рівнях, подолання різниці у рівні розвитку центральних та периферійних районів, підвищення рівня життя громадян та економічного розвитку регіонів.

Нарешті, необхідно позбутися поверховості й асиметричності у багатьох сферах політичного і міжнародного співробітництва на всіх рівнях між Україною і Республікою Польща. Для подальшого розвитку стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща важливе значення має подальше розширення та вдосконалення існуючої договірно-правової бази. Для цього потрібно вести активну роботу щодо підготовки двосторонніх документів у сфері міжнародного, торговельно-економічного та енергетичного співробітництва, прикордонної співпраці та військово- технічної співпраці.

Без постійного поглиблення співробітництва між двома країнами, що базується на їхній тісній геополітичній залежності одна від одної, по суті, неможливо будувати інтегровану Європу, підтримувати в ній стабільно високий рівень міжнародної безпеки. Усвідомлення масштабності (на сьогоднішній день Польща є найбільшою східноєвропейською державою в складі ЄС), дає підстави для прагнень Польщі зміцнювати свої позиції в Європейському Союзі, НАТО та у світі й намагатися грати амбітну зовнішньополітичну роль. Це дає підстави для поглиблення польського впливу в цих союзах з метою вдосконалення їх відносин з Україною [5].

Польський досвід може і має бути використаний Україною на її шляху до євроатлантичної інтеграції. Його аналіз та імплементація на державному рівні залишатимуться актуальними до тих пір, поки задекларована мета керманичів української зовнішньої політики не буде реалізована і Україна не здобуде членство в Євросоюзі та НАТО. Тому Україні важливо відмовитися від альтернатив у зовнішній політиці, виробити спільну позицію з Польщею щодо адаптації законодавства до правових норм ЄС, припинити в країні боротьбу партійних інтересів навколо законопроектів, необхідних для підписання угод про подальшу євроінтеграційну та євроатлантичну політику. У руслі вищезазначеного надзвичайно важливо, щоб нагромаджений капітал у сфері українсько-польського міжнародного співробітництва був реалізованим. Об'єктивні реалії наполегливо вимагають від Києва і Варшави його примноження, поглиблення стратегічного партнерства, тісної і різноманітної співпраці, що, своєю чергою, зможе гарантувати Україні та Польща безпеку у міжнародному просторі.

Підтримка і розвиток належного рівня партнерства між Україною і Польщею значною мірою залежить від збереження нинішніх політичних контактів, зміцнення суспільного діалогу, а також успіху реформаторської політики в Україні. Але, незважаючи на низку проблем, Польща є вигідним і корисним партнером для України, і відносини з цією країною мають непогане підґрунтя та перспективу для розвитку.

Стратегічне партнерство між двома країнами повинно постійно підсилюватися взаємодією у рамках постійно діючих міждержавних механізмів, подальшим зміцненням договірно-правової бази двостороннього співробітництва. Адже лише у політичній та військовій сфері ми можемо говорити про налагодження відносин стратегічного партнерства, хоча динаміка і результативність контактів між органами виконавчої влади двох країн потребують серйозного посилення.

Політичним колам двох країн необхідно відмовитись від маніпуляції та одностороннього трактування історичних процесів з метою отримання політико-ідеологічних та електоральних переваг, створюючи передумови для їх подальшого ускладнення у перспективі. Звичайно протягом найближчих років буде досить складно досягти консенсусу чи повного порозуміння, коли ці проблеми і суперечки штучно підігріваються кремлівською агентурою.

Подальший розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща буде відбуватись на тлі серйозних геополітичних змін у реґіоні Центрально-Східної Європи, що, у свою чергу, вимагатиме від обох країн висунення нових завдань у поглибленні двосторонніх відносин. Українсько-польські взаємини потребують нового наукового осмислення в умовах нової геополітичної ситуації, яка склалася у світі та змушує наші держави у багатьох випадках спільно підходити до формування і реалізації своєї зовнішньополітичної діяльності. І, власне, проголошення українсько-польського стратегічного партнерства підтверджує необхідність відкориґованих і прогнозованих дій обох країн для забезпечення власних національних інтересів.

Висновки

Таким чином, підтримка та розвиток рівня правової міжнародної співпраці між Україною та Польщею значно залежить від збереження активних політичних контактів, зміцнення суспільного діалогу, а також успіху реформаторської політики в Україні. І, незважаючи на наявність багатьох проблемних моментів, у загальному українсько-польські відносини повинні мати добру динаміку розвитку. За умови дотримання послідовного зовнішньо-політичного курсу двома державами зміцнення двосторонніх взаємин спроможне допомогти Україні укріпити власні позиції на міжнародній арені, сприятиме зміцненню її європейської та євроатлантичної інтеграції.

Перспективним напрямком подальших досліджень є подальший розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща на тлі геополітичних змін.

Список використаних джерел

1. Знахоренко О.М. Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах / О.М. Знахоренко // Історичний архів. 2008. Вип. 2. С. 90-98.

2. Киридон А. Українсько-польські відносини: “Нова ера” співпраці / Алла Киридон // Україна- Європа-Світ. Збірник наукових праць. 2011. С. 128-135.

3. Польша и Украина расширяют сотрудничество в сфере обороны. Аналитика политических событий и новостей Украины // ШК: www.ukraine.web2ua.com/polsha-i-ukrainarasshiriaiut-sotrudnichestvo- у-5Ісге-оЬогопу

4. Перспективи українсько-польських відносин // Главред. 2010. 5 серпня.

5. Киридон А. Україна - Республіка Польща: етапи, реалії та перспективи відносин / А. Киридон // Зовнішні справи. 2013. № 11. С. 18-21.

Размещено на Allbest.ru