Класифікація участі громадськості у місцевому самоврядуванні: огляд наукових поглядів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація участі громадськості у місцевому самоврядуванні: огляд наукових поглядів

Лукашевський Юрій Олегович аспірант кафедра державної політики та врядування, Інституту державного управління, Національного університету «Львівська політехніка»

Анотація

В статті проведено теоретичний аналіз наукових поглядів щодо участі громадськості у місцевому самоврядуванні. Актуальність дослідження полягає в необхідності систематизувати різноманіття форм участі громадськості у місцевому самоврядуванні. Ефективне місцеве самоврядування можливе лише за високої громадянської активності. Тому важливою складовою формування суспільного інтересу до участі у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування є громадянська освіта. Громадська освітня діяльність має бути спрямована на поширення інформації серед великої кількості громадян, щоб покращити їхнє розуміння місцевих проблем і, як наслідок, спонукати їх до участі у вирішенні цих проблем. Систематизовано та груповано за класифікаційними ознаками форми участі громадськості у місцевому самоврядуванні, яка на відміну від існуючих за способом участі враховує безпосередньо-активну, безпосередньо-пасивну, опосередковано-пасивну участі.

Автором виокремлено такі ознаки як: за ініціативою участі (ініціювання громадянами, ініціювання владою) та за результативністю участі (врахування громадської думки, не врахування громадської думки). Таке доповнення сприятиме кращому розуміння можливостей участі громадськості у місцевому самоврядуванні. Зазначено, що ефективне місцеве самоврядування можливе лише за високої громадянської активності. Основними цінностями залучення громадськості у місцевому самоврядуванні є прозорість, підзвітність та облік думки.

Ключові слова: місцеве самоврядування, участь громадян, форми участі, класифікаційні ознаки участі громадськості у місцевому самоврядуванні, публічне управління.

Lukashevskyi Yurii Olehovych Postgraduate Student, Department of Public Policy and Governance, Institute of Public Administration, Lviv Polytechnic National University

CLASSIFICATION OF PUBLIC PARTICIPATION IN LOCAL
GOVERNMENT: A REVIEW OF SCIENTIFIC VIEWS

Постановка проблеми

Результатом будь-якої участі громадськості у місцевому самоврядуванні є підвищення якості управління. Завданням залучення громадськості важливий крок у прийняті продуктивних рішень, здатних ефективно використовувати такі існуючі ресурси, як бюджет органу місцевого самоврядування. Перевага залучення громадськості до діалогу на місцевому рівні полягає у кращому експертному знанні членів місцевого співтовариства у потребах, а також у зростанні довіри до прийнятих рішень керівниками органів місцевого самоврядування. Для того щоб залучення громадськості відбулося, керівникам органів місцевого самоврядування необхідно провести низку заходів щодо організації обліку думки жителів громади, що включає всі зацікавлені групи. Проте, незважаючи на існування широкого спектру форм участі громадськості у місцевому самоврядуванні, найбільш ефективний вибір форми участі є досить складним, тому потребує систематизації, найперше за спільними ознаками та особливостями реалізації. місцеве самоврядування публічне управління

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджуючи наукові публікації, які присвячені вивченню участі громадськості у місцевому самоврядуванні свідчать про актуальність цієї теми, особливо в період реформування публічного управління. На сьогодні все актуальнішим є пошук ефективних форм участі громадськості в місцевому самоврядуванні для підвищення якості прийняття рішень та зростання довіри громадськості. Цього напрямку дослідження дотримувалися науковці та практики, серед яких: Т. Кравченко [7], М. В. Мних [8], О. Кириленко, Б. Малиняк, В. Письменний, В. Русін [9], Е. Афонін, Л. Гонюкова, Р. Войтович [6], О. Якубовський, Т. Бутирська [5] та ін. Однак, на сьогодні залишається низка питань щодо забезпечення ефективності участі громадськості у місцевому самоврядуванні, які потребують вивчення.

Метою статті є проведення теоретичного аналізу наукових поглядів щодо участі громадськості у місцевому самоврядуванні та класифікація форм участі за спільними ознаками та особливостями їхньої реалізації.

Виклад основного матеріалу. За способами участі

А. Євгеньєва вказує на наявність прямої (місцеві референдуми, право народної ініціативи на прийняття рішень, народне вето) та опосередкованої участі громадян у місцевому самоврядуванні [1]. У свою чергу, вона умовно поділяє непряму участь на дві форми: участь, яка має петиційний характер (заклики громадян вплинути на нормотворчий процес) і консультативна участь (звернення органів влади до громадськості з метою роз'яснення та врахування своєї думки). Інше визначення пропонують О.Д. Лазор та О.Я. Лазор, які вважають участь громадян лише як безпосередню участь окремих громадян та їх груп у розробці пропозицій та прийнятті рішень органами влади [2]. Крім того, низка вчених вважають, що форми участі громадськості можуть бути активними і пасивними і можуть здійснюватися прямо або опосередковано.

За суб'єктами ініціативи громадської участі

Як правило, у науковій літературі акцентується увага лише на громадськості. Однак є й інша точка зору. Так, В. Рубцов передає ініціативу уряду, посилаючись на визначення громадської участі як «включення чи залучення керованих до управління державними справами» [3, с. 9]. На нашу думку, позиція науковців у цьому плані є більш виваженою, стверджуючи, що участь громадськості включає двох суб'єктів: посадовці та громадяни, оскільки фактично ініціатива щодо участі громадян у прийнятті рішень може виходити або від громадян або від влади.

За кількістю осіб, які беруть участь в органах місцевого самоврядування, участь розглядається як індивідуальне право, яке може реалізовуватися особою самостійно, незалежно від інших мешканців, а колективне - спільно з іншими членами територіальної громади. Відповідно до цих характеристик до індивідуальних форм участі громадян у прийнятті управлінських рішень слід віднести: участь у консультативному референдумі, направлення звернень до органів місцевого самоврядування та посадових осіб; оскарження рішення в суді тощо. До колективних належать: ініціювання громадських слухань; подання до ради місцевих ініціатив; проведення загальних зборів, мітингів і демонстрацій, тощо. Слід зазначити, що такі форми участі, як звернення до органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, оскарження їх рішень до суду, можуть реалізовуватися громадянином не лише самостійно, а й спільно з іншими представниками територіальної громади [4].

На думку О. Якубовського та Т. Бутирської, відносини між владою та громадянами відбуваються двома основними шляхами: впливом і взаємодією. Різниця між впливом і взаємодією полягає в тому, що у взаємодії, крім прямих зв'язків між цими сутностями, існують і зворотні. Крім того, автори роблять висновок, що місцева влада за своєю природою «може діяти лише на основі взаємодії з територіальною громадою», тобто участь громадян у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування передбачає взаємодію цих органів з громадянами [5].

Відносини у формі впливу громадян на владу складаються тоді, коли участь громадськості вважається одним із принципів громадянського суспільства. Отже, мова йде про «реальну можливість громадян здійснювати організаційний вплив на владу» [6, с. 11]. Якщо є посередник. Справа в тому, що громадяни можуть брати участь у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування самостійно та через інститути громадянського суспільства (через посередника).

Таблиця 1

Узагальнена класифікація участі громадськості

Примітка: *доповнено автором на основі аналізу наукової літератури.

Загалом, процес залучення громадян, на нашу думку, має бути спрямований на заохочення участі громадян у діяльності органів місцевого самоврядування, зокрема, у прийнятті ними рішень, що створює умови для активної участі громадськості, стає необхідним і достатнім для задоволення потреб місцевих громад та формування мотивації до участі в місцевому самоврядуванні. Заохочення можуть мати форму певних дій посадових осіб місцевого самоврядування, зобов'язань, майбутніх можливостей.

Ефективне місцеве самоврядування можливе лише за високої громадянської активності. Тому важливою складовою формування суспільного інтересу до участі у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування є громадянська освіта.

Громадська освітня діяльність має бути спрямована на поширення інформації серед великої кількості громадян, щоб покращити їхнє розуміння місцевих проблем і, як наслідок, спонукати їх до участі у вирішенні цих проблем.

Основними цінностями залученнягромадськості умісцевому самоврядуванні є прозорість, підзвітність та облік думки. Прозорість передбачає відкритість процесу прийняття рішень, широке інформування громадськості про рішення, що готуються, прийняті рішення та їх реалізації. Підзвітність передбачає відповідальність тих, хто реалізує політику перед тими, заради кого ці рішення приймаються, тобто перед місцевою спільнотою, інформування про прийняті рішення, їх реалізацію, витрачені ресурси та досягнуті результати.

Врахування думки полягає в справжності намірів використовувати ідеї та пропозиції членів місцевої спільноти та підвищення якості прийнятих рішень. При вмілому застосуванні процес залучення громадськості може мати реальну вигоду для всіх сторін. Місцевій владі цей механізм дозволяє правильно розставляти пріоритети та приймати продуктивні рішення, засновані на кращому знанні потреб спільноти.

Прозорість і підзвітність надають легітимності та законності прийнятим рішенням, заснованим на більшому знання прийнятності чи неприйнятності різних варіантів рішень. Процес залучення дає можливість вислухати громадські дискусії з спірних питань, безпосереднє знання потреб і, як наслідок, успішніші результати прийнятих рішень. Залучення громадськості будує міст довіри між місцевою владою та громадянами з потенціалом для більш ефективного та довгострокового партнерства. Участь громадян у місцевому самоврядуванні повинно ґрунтуватися на належних принципах:

1. Принцип безперервності. Залучення громадян, співпраця між владою та громадою має здійснюватися на постійній основі. Постійні дії з питань, які можуть не стосуватися безпосередньо громадян, але можуть створити відчуття причетності до місцевої політики, продемонструвати громаді, що влада поважає людей, прислухається та цінує громадську думку та цікавиться життям виборців. Це вигідно всім, адже чим більше громадян будуть обізнані про діяльність органів місцевого самоврядування, чим частішою та ефективнішою буде комунікація між владою та громадою, тим легше органу місцевого самоврядування буде впроваджувати на перший погляд непопулярні, проте важливі та корисні для громади рішення.

2. Принцип відкритості. Принцип відкритості полягає в тому, що інформація доводиться до представників різних соціальних груп, лідерів, а також до всіх зацікавлених в отриманні інформації від учасників процесу розробки та прийняття рішень. Суть цього принципу полягає в тому, що поширення інформації та залучення громадян до відповідних проектів здійснюється без будь-яких обмежень з огляду на соціальний статус, професію, політичні погляди. Кожен етап роботи із залучення громадян має здійснюватися відповідно до відкритих, чітких та єдиних правил поведінки та прийняття рішень.

3. Принцип прозорості. Важливий принцип, який полягає у створенні можливостей та гарантій для жителів своєчасно та в повному обсязі отримати інформацію про діяльність органу місцевого самоврядування.

4. Принцип зворотного зв'язку. З етапу планування та розробки програми чи кампанії та протягом усього процесу залучення громадян особливу увагу слід приділяти встановленню та підтримці зворотного зв'язку; уважно розглянути та врахувати відгук. Ефективна робота з громадою - це динамічний процес: факти, погляди, думки, дискусії так чи інакше впливають на всіх учасників процесу. Тому на кожному етапі бажано знати, як розвиток ситуації вплинув на ставлення людей до процесу, які пропозиції окреслили групи громадськості щодо відповідної діяльності. Крім того, може виникнути потреба відкоригувати плани кампанії, щоб відобразити, можливо, більш ефективні розробки, нові ідеї, пропозиції та варіанти. Працюючи разом, в особистому спілкуванні без посередників, можна краще відчути душевний стан людей, дізнатися їхню думку, вислухати корисні пропозиції, продемонструвати власну демократичність та відкритість.

5. Принцип професіоналізму (кваліфікації та компетенції). Працівники виконавчого комітету повинні вміти працювати з великою аудиторією незалежних від них людей та бути компетентними у питаннях, які виносяться на розгляд громадськості.

6. Принцип достовірності та об'єктивності. Неправдива та спотворена інформація може повністю підірвати довіру громадськості до влади. Навпаки, об'єктивно оцінена ситуація та ретельно підібрані аргументи можуть допомогти уникнути проблем, які виникають, якщо певні дії влади зачіпають інтереси певних соціальних груп.

7. Принцип субсидіарності. Відповідно до цього принципу питання, які можуть бути вирішені на нижчих рівнях влади, не повинні переноситися на вищий рівень. Цей принцип також прийнятний у відносинах між державними інституціями. Влада має втручатися лише тоді, коли громадяни та створені ними в порядку самоорганізації об'єднання не можуть самостійно вирішити проблему та звертаються за допомогою.

Висновки

Участь громадськості в місцевому управлінні можна розуміти як:незалежну участь громадян (широкої громадськості) в місцевому управлінні, у формах прямої демократії; узаконення громадянами діяльності органів місцевого самоврядування шляхом реалізації виборчих та контрольних прав; належної участі громадян, соціальних суб'єктів/суб'єктів у прийнятті рішень та/або виконанні державних завдань, у тому числі послуг, органами місцевого самоврядування у сфері місцевих, територіальних чи регіональних справ, а також державних справ. їх організацій у прийнятті рішень та спільному виконанні громадських завдань.

Делегування повноважень населенню є визнаним механізмом підтримки сталого розвитку за умов обмежених ресурсів. Залучення громадськості дозволяє приймати ефективні рішення, більш успішно відповідати різним викликам та знаходити можливості для раціонального використання ресурсів за рахунок ефективності інновацій. Залучення може бути ще продуктивніше, якщо воно набуде постійного характеру, як невід'ємний елемент процесу прийняття рішень.

Соціальна участь ґрунтується на спілкуванні мешканців з місцевими органами влади та їх взаємній співпраці. Тільки така двостороння діяльність може принести відповідну користь кожній із сторін. Це сприяє спільному управлінню громадою її жителями. Співпраця на основі відповідного діалогу є основою участі громадян на місцевому рівні управління. Він визначає потреби мешканців і не нав'язує заздалегідь готові рішення. Тому важливо гарантувати участь громадян і у створенні місцевого законодавства.

Література:

1. Євгеньєва А. М., Шкарлат Ю. Г. Участь громадськості у законодавчому процесі: інформаційно-аналітичне дослідження. Київ. Лабораторія законодавчих ініціатив. 2006. 49 с.

2. Лазор О. Д., Лазор О. Я. Місцеве управління: поняття, терміни, визначення. Київ. Дакор. 2006. 352 с.

3. Рубцов В. П. Засоби громадської участі: науково-практичний збірник модельних актів місцевих нормативних актів. Київ. Екосософія. 2003. 100 с.

4. Ткачук А. , Кампо В., Прошко В. Місцеве самоврядування в Україні. Загальні збори громадян. Місцеві ініціативи. Громадські слухання: збірник проектів місцевих нормативних актів. Київ. Інститут громадянського суспільства, 2001. 44 с.

5. Якубовський О. П., Бутирська Т. О. Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії. Одеса: ОРІДУ НАДУ. 2004. 196 с.

6. Афонін Е. А., Гонюкова Л. В., Войтович Р. В. Громадська участь у творенні та здійсненні державної політики. Київ. Центр сприяння інституційному розвитку державної служби. 2006. 160 с.

7. Кравченко Т. А. Інноваційні інструменти реалізації громадянами права на участь у місцевому самоврядуванні в Україні. URL: http:/ /www.dridu.dp.ua/zbirnik/201502(14)/22.pdf

8. Мних М. В. Бюджетна децентралізація та участь громадськості, а також депутатів місцевих рад в бюджетному процесі при формуванні місцевих бюджетів. Ефективна економіка. № 11. 2014. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3571

9. Кириленко О., Малиняк Б., Письменний В., Русін В. Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади. Асоціація міст України. К.: ТОВ "Підприємство "ВІ ЕН ЕЙ". 2015. 396 с.

References:

1. Yevhen'yeva, A. M. & Shkarlat, Y.U. (2006). Uchast' hromads'kosti u zakonodavchomu protsesi: informatsiyno-analitychne doslidzhennya [Public participation in the legislative process: information and analytical research], Kyyiv. Laboratoriya zakonodavchykh initsiatyv: 49. [in Ukrainian].

2. Lazor, O. D., & Lazor, O. YA. (2006). Mistseve upravlinnya: ponyattya, terminy, vyznachennya [Local government: concepts, terms, definitions], Kyyiv. Dakor: 352. [in Ukrainian].

3. Rubtsov, V. P. (2003). Zasoby hromads'koyi uchasti: naukovo-praktychnyy zbirnyk model'nykh aktiv mistsevykh normatyvnykh aktiv [Means of public participation: a scientific and practical collection of model acts of local regulations], Kyyiv. Ekososofiya: 100. [in Ukrainian].

4. Tkachuk, A., Kampo, V., & Proshko. V. (2001). Mistseve samovryaduvannya v Ukrayini. Zahal'ni zbory hromadyan. Mistsevi initsiatyvy. Hromads'ki slukhannya: zbirnyk proektiv mistsevykh normatyvnykh aktiv [Local self-government in Ukraine. General meeting of citizens. Local initiatives. Public hearings: a collection of draft local regulations], Kyyiv. Instytut hromadyans'koho suspil'stva: 44. [in Ukrainian].

5. Yakubovs'kyy, O. P., & Butyrs'ka. T. O. (2004). Derzhavna vlada i hromadyans'ke suspil'stvo: systema vzayemodiyi [State power and civil society: a system of interaction], Odesa: ORIDU NADU: 196. [in Ukrainian].

6. Afonin, E. A., Honyukova, L. V., & Voytovych. R. V. (2006). Hromads'ka uchast' u tvorenni ta zdiysnenni derzhavnoyi polityky [Public participation in the creation and implementation of public policy], Kyyiv. Tsentr spryyannya instytutsiynomu rozvytku derzhavnoyi sluzhby: 160. [in Ukrainian].

7. Kravchenko, T. A. (2015). Innovatsiyni instrumenty realizatsiyi hromadyanamy prava na uchast' u mistsevomu samovryaduvanni v Ukrayini [Innovative tools for citizens to exercise the right to participate in local government in Ukraine], Retrieved from http:// www.dridu.dp.ua/zbirnik/201502(14)/22.pdf [in Ukrainian].

8. Mnykh, M. V. (2014). Byudzhetna detsentralizatsiya ta uchast' hromads'kosti, a takozh deputativ mistsevykh rad v byudzhetnomu protsesi pry formuvanni mistsevykh byudzhetiv [Budget decentralization and participation of the public, as well as deputies of local councils in the budget process in the formation of local budgets], Efektyvna ekonomika: (11). Retrieved from http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3571 [in Ukrainian].

9. Kyrylenko, O., Malynyak, B., Pys'mennyy, V., &Rusin V. (2015). Planuvannya ta upravlinnya finansovymy resursamy terytorial'noyi hromady [Planning and management of financial resources of the territorial community. Association of Ukrainian Cities], Asotsiatsiya mist Ukrayiny. K.: TOV "Pidpryyemstvo "VI EN EY": 396. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru