Інформаційна політика України в умовах війни (архетипний підхід)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційна політика України в умовах війни (архетипний підхід)

Анотація

Розглянуті загрози інформаційній сфері України під час війни. Представлені моделі безпеки та отримання правдивої інформації, запропоновані мислителями різних епох. Наголошено, що філософи Стародавнього світу розглядали ці проблеми в контексті здебільшого війни та миру, а концепцією безпеки у епоху Відродження стала ідея вічного миру. Уточнені ідеї теорії безпеки держав, які розвивалася у XVI-XVII ст.ст. Приведена типологізація наративів війни. Проаналізовані цінності, які особливо важливі під час війни, а також проблеми державної та міждержавної інформаційної політики під час війни. Визначено ознаки воєнних злочинів. Приведено структуру системи інформаційної безпеки і систематизовано види інформаційних загроз. Визнано значення для протидії інформаційним загрозам радіопоясу безпеки. Для протидії пропаганді запропоновано застосовувати та вдосконалювати універсальне міжнародно-правове регулювання медіапростору, будувати єдиний європейський простір. Підкреслено, що в умовах війни особливо важливою стає співпраця з європейськими медіарегуляторами у сфері протистояння російській інформаційній агресії. Наголошено на важливості зв'язку, якісної інформаційної розвідки, яка дає попередню інформацію, тобто безпеку, своєчасної та якісної роботи дипломатії, звернення до національної пам'яті.

Зроблено висновок, що нагальним напрямком державної інформаційної політики є створення засад такої ментальності, яка сприймає дипломатію та інші засоби розв'язання конфліктів природніми, а збройні методи ведення війн протиправними. Зазначено, що прийдешнє покоління має у трендах розвиток, обізнаність у комп'ютерних науках, опанування складними вміннями, технологіями, що продукує розвинуті економічні, культурні та освітянські стосунки у світи, які долають державні кордони, у певній мірі нівелюють цінність неідеальної політичної сфери, висуваючи натомість політиків як авангардних суб'єктів у процесі прийняття рішень авангард професіоналів, широку громадськість, експертів, наукову спільноту, освітянську та мистецьку еліти. Такі процеси продукуватимуть суспільний запит на керманичів суспільства передусім як ефективних менеджерів, які чутливі до вимог сучасності, вимог людей, і поступово скасовуватимуть тактики двобою та непримиримості, взаєморепресій, розбрату, радикалізму, штучних ієрархій і наближатимуть реалії, близькі до вічного миру та безперервного розвитку.

Ключові слова: фейк, загрози, кібервійська, національні цінності, інформаційна безпека, військова операція, територіальна оборона, інформаційна резервація, тимчасово окуповані території, безпека, мирний договір. інформаційна загроза безпека війна

Holovanova Natalia Viktorivna Ph.D. of Sciences in Public Administration, Secretariat of the Representative of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting in Kharkiv Region, 01601, Kyiv

INFORMATION POLICY OF UKRAINE IN THE
CONDITIONS OF WAR (ARCHETYPAL APPROACH)

Постановка проблеми

У лютому-квітні 2022 р. Україна зіткнулася з загрозами та викликами, які потребують негайного вирішення. Це жорстка військова агресія; тимчасова окупація територій; втілення ідеї квазідержавних утворень; підривна і диверсійна діяльність; розпалювання міжетнічної, соціальної ворожнечі і ненависті, сепаратизму і тероризму; нарощування військових угруповань, перспектива застосування тактичної ядерної зброї; інформаційно-психологічна війна; приниження української мови і культури; фальшування української історії, формування російськими засобами масової комунікації альтернативної до дійсності викривленої картини світу; створення інформаційних резервацій на тимчасово непідконтрольних Україні територіях; загроза Третьої світової війни.

За таких умов однією з головних цілей державної інформаційної політики є захист інформаційного простору України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед актуальних загроз Україні у інформаційній сфері маємо такі: інформаційна експансія держави- агресора, зокрема шляхом розширення власної інформаційної інфраструктури на території України та в інших державах; інформаційне домінування держави- агресора на тимчасово окупованих територіях; недостатня розвиненість національної інформаційної інфраструктури [1].

Україна має власний досвід ведення інформаційної війни і формувала підходи у цій війні під час неоголошеної війни з Росією, яка розпочалася 2014 року. Ці підходи вдосконалюються зараз, під час оголошеної Росією так званої спецоперації, розпочатої нею 24 лютого 2022 року.

Моделей безпеки, отримання правдивої інформації та миру шукали мислителі різних епох.

Філософи Стародавнього світу розглядали ці проблеми в контексті здебільшого війни та миру. Тоді вже розуміли, яку силу мають зв'язок, звук, голос, мова, писемність. Зв'язок вважався магічним. Великого значення надавали словам. У давньоєврейській мові поняття «вимовляти» та «заклинати» були синонімами.

Концепцією безпеки у епоху Відродження стала ідея вічного миру. Народженню цієї ідеї сприяло те, що в центрі уваги філософів того часу були людина та її гармонійний розвиток, при цьому розвитку набули військова сфера й відповідно прагнення позбутися багаторічних війн, які роздирали Європу, - постала необхідність напрацьовувати підходи щодо безпеки впільно на міждержавному рівні.

Теорія безпеки держав розвивалася у XVI-XVII ст.ст. Зокрема це такі ідеї:

слід заборонити несправедливі війни;

воюючі сторони зобов'язані утримуватися від руйнування власності ворога та жорстокості щодо цивільного населення;

необхідно забезпечувати стійку безпеку як передумову процвітання молодих держав;

Ці ідеї містяться у трактатіх «Про право війни і миру» Г. Гроота, «Політичний заповіт» А.-Ж. Рішельє, «Досліди» Ф. Бекона). Т. Гоббс та І. Кант науково обгрунтували проблеми національної безпеки та інформаційних її аспектів.

Мислителі різних епох підходили до питань засудження насильства і вітання вічного миру та безпеки з різних боків. Одні війна є породженням аморальності (А. Блаженний, А. Бергсон, І. Кант, Р. Оуен, А. Швейцер). Інші вбачали прициною війн у слабкій економіці та слабкій інформаційній політиці (Ціцерон). Треті бачили протиріччя між природою особистості та небезпекою існування людини і пріоритет надавали розвитку науки, техніки, мистецтва, літератури й філософії, а не вдосконаленню зброї (Т. Гоббс, Дж. Локк). Четверті наголошували на необхідності розробляти правові аспекти безпеки (Г. Гроцій, Сен-Сімон, К. Ясперс, А. Тойнбі). П'яті пропонували змінити структуру суспільства (Е. Роттердамський, С. Франк).

Основоположником нової концепції миру став І. Кант. Ідеї його «Проекту вічного миру» такі: мирний договір знищує всі причини майбутніх воєн; жодна держава не може бути захоплена іншою як спадок або в результаті обміну, купівлі, або як подарунок; постійні армії згодом повинні зникнути; має бути заборонене використання державних позик на підготовку до війни та її ведення; жодна держава не має права втрутитися у справи іншої держави; жодна держава під час війни не може проводити такі дії, які унеможливлять взаємну довіру в майбутньому.

І.Кант та Т. Гоббс заявили про необхідність встановлення такого громадянського устрою, за якого б забезпечувалася безпека індивіда.

Сен-Сімон вважав, що досягнення блага здійснюється шляхом об'єднання людства проти всякого уряду, який прагне досягти власного блага за рахунок блага всього людства.

Р. Оуен як засіб убезпечення пропонував звільнити народи від приватновласницького ярма. А. Бергсон вбачав війни прямим наслідком закритих суспільств і переважання тіла над душею. Б. Рассел зазначав, що людство має зробити вибір - війна і відповідно загибель обох сторін або розум і відповідно конструктивні інформаційні потоки.

Метою статті є з'ясування напрямів і принципів інформаційної політики України як європейської держави в умовах війни.

Виклад основного матеріалу

Основні витоки інтеграції по-європейськи: впорядкований індивідуалізм, сформований римським правом; особиста свобода; специфічний характер господарювання; протиріччя між приватною власністю та партикуляризмом. колективне управління; об'єднуючий фактор європейської ідентичності; політична система - «картель еліт» (Р. Дарендорф); ставка на науку і технології, утворення єдиного наукового простору.

Наративи війни, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, включають такі сегменти спостережень:

життя у місцях активних бойових дій; життя на тимчасово окупованих територіях; життя у місцях евакуації у межах України; життя у місцях евакуації за межами України; військові операції та дії територіальної оборони; робота волонтерів;

робота міжнародних організацій - місій ООН, ОБСЄ, Міжнародного Червоного Хреста;

робота вітчизняних і зарубіжних військкорів;

сфера постачання продуктів, ліків, робота банків, «Укрпошти», Нової пошти;

організація транспортних перевезень і робота «Укрзалізниці»; організація гуманітарної допомоги; допомога громадян фронту; трансформація долі громадян;

вбивства і поранення українців, знищення міст, стояння міст-героїв; руйнування пам'ятників історії, архітектури, творів мистецтва та інші злочини ворога на українській землі; кібервійна, смислова війна;

віддзеркалення подій в Україні у воєнний час у різних країнах світу;

переговорний процес.

Злочини російських загарбників під час війни в Україні 2022 року спричинили і такий абсурд виняткової жорстокості, як знищення пам'яті і про перемогу у Другій світовій, а також вбивство героїв тієї війни, - при цьому свої військові дії російські фашисти назвали «денацифікацією України».

З розповіді підприємця Андрія Рузавіна з м. Ізюму Харківської області: «Коли на місто впала перша бомба, ми були у підвалі п'ятиповерхового будинку. Підвал буквально підняло вгору, разом із людьми, і опустило. ...У момент евакуації ми довго не могли знайти нашу кішку. Вона заховалася у квартирі, перелякана вибухами, і на наш оклик не реагувала. ...Я у захопленні від роботи волонтерів. Вони виводили кожного ізюмчанина за руки з-під обстрілів і контролювали посадку у автобус.

Зруйновані будинки біля пішохідного, такого красивого мосту через Сіверський Донець, зруйнований парк у центрі міста, зруйнований меморіал на честь Перемоги у Другій світовій, - це те, що я бачив власними очима до від'їзду. Зараз ворогом знищено вже 80 % Ізюму. Загинула величезна кількість моїх земляків. ...Не всі евакуювалися. Літні люди та ті, хто доглядають за інвалідами, або просто які не бажали залишати домівки, не поїхали. Зараз з покинутих квартир усе виносять мародери.

Ізюм і у роки Другої світової став місцем найжорстокіших боїв, бо він стратегічно важливий, і гітлерівці безжалісно знищували його. З 2014-го він був зоною АТО. Зараз Ізюм знову став мішенню як перетин доріг на Донбас і Харків. Легендарне історичне місто, якому вже ...років, який є центром Харківсько-Ізюмської єпархії, має кілька церков, знамениті музеї, величезний пласт культури, тут кілька радіостанцій, телебачення, є відділення Спілки письменників України, відділення Спілки журналістів України, кілька поетичних студій, музична школа, художня школа, школа театральноциркового мистецтва, є відомі традиції Фестивалю полуниці, лицарського фестивалю, розвинуті спорт тощо, став водночас і героєм-великомучеником. А які всесвітньо відомі люди вийшли з Ізюму! Які живуть в тому числі і у Росії! Це тільки ті, хто не знають життя, історії, культури, людей, здатні прийти і зруйнувати все це.

Кішка з нами тут, у селі Рівненської області, як і уся моя сім'я. Живемо у чужому будинку. Я працюю. Після війни плануємо повернутися до рідного міста. Дорожчого за нього у нас немає» (розповідь записано зі слів оповідача).

Другий приклад абсурду руйнування пам'яті про Другу світову - доля Бориса Романченка. Борис Романченко, уродженець Чернігівщини, відомий український громадський діяч, у минулому в'язень чотирьох гітлерівських нацистських таборів, який вижив, у віці 96 років був вбитий у результаті потрапляння росчйського снаряду у його квартиру на Салтівці у Харкові, - його квартира вигоріла повністю, від Бориса Романченка залишилися самі кістки.

А ось коротка історія сім'ї підприємця з Лисичанська В. М., теж записана зі слів автором статті. У них у Лисичанську дім, невеличкий бізнес. Коли почалися обстріли, сподівалися якось обійтися і залишатися на місці. Та коли стало зрозуміло, що місто відпрасовують, власним автомобілем подалися до Дніпра - лише у такому напрямку це ще було можливим. Вибігали з будинку, сідали в машину та їхали під жорстким обстрілом. У Дніпрі біженців розміщали на залізничному вокзалі, з кожного брали туристичний збір, на ніч усіх перевели у підвальне приміщення вокзалу. Звідти вранці виїхали до Сватового, це теж був єдиний шлях на Харківщину, і так дісталися родичів у Шевченковому, селища, колись до адмінреформи райцентру, - воно на цей час було окупованим ворогом, але залишалося більш-менш безпечним для життя; сім'я В. М. планує після війни повернутися додому у надії, що Лисичанськ залишиться українським містом».

«...Ляна готує для усього загалу свою коронну армянську страву, суперзапашистий суп із нереальною кількістю різної зелені, назви якої не всі знаю, і поміж ділом розповідає і тиче мені під носа смартфон зі світлинами: ось, дивись, - наш 18-квартирний будинок, снарядом зруйновано всі три поверхи, згоріло все, а яка техніка була у мене вдома, які меблі, які книжки... Приїхала сюди машиною, машину не зачіпило. Ляна дуже стильна, швидка й щедра, по ній зовсім не видно, що її місто зруйноване вщент і вже майже не придатне для життя. Хіба що відновлять. А чи відновлять? Ляна не впевнена. Відновлювати будуть те, що або ближче до столиці, або є стратегічним для України, каже вона. Ляна навіть не впевнена, що її місто, хоч воно і звучне, і відоме світові, відстоять, а якщо ні, то згодом звільнять. ...Запеклі бої вдарили передусім по людях та їх домівках. Багато хто втратив усе. У найстрашніших обстрілюваних місцях люди жодного разу не отримали ніякої гумдопомоги, жодних ліків, окрім тих, які встигли купити з залишків, і банки кудись поділися, і елементарні блага цивілізації на два з половиною місяці стали лише омріяними образами снів.

Днями вихопила з буденної картинки вже вповні мирного міста епізод: мама з дочкою, такі світловолосі стрункі, охайні, мамі років до 50, доньці десь 25, - о, ви б бачили їх обличчя і очі! Це було якось раптово, - відчай у світлих очах доньки і розгублені очі матері, і якісь обидві беззахисні, безпорадні, водночас красиві, розумні, це було так жахливо, теж, мабуть, біженки з того страшного міста, про яке кажуть не так часто у зведеннях... Ці дві жінки явилися жорстким контрастом навіть на тлі цього, хай тимчасово мирного, але люто обстрілюваного міста протягом усієї війни... Чи не кине їх Господь напризволяще, чи відстоять їх малу батьківщину? Може, там у них залишилися бібліотека, документи, комп'ютери, собака чи кіт або папуга... Скільки буде таких атлантид-доль і глухих кутів життя у забутті?

Які сильні леді, оці жінки з розстріляних міст... Де вони знаходять силу на приготування-пригощання коронними, багатоскладовими стравами цілих кількох сімейств земляків... Де вони беруть драйв для посмішок, жартів і вечірніх пісень а капела? Як тільки їх не виснажила війна, чому вони досі такі красиві, такі недоступні, незалежні і гідні? Чи врятує їх держава - саме їх, ось конкретно їх? Бо без кожного неврятованого життя-долі, без оцих красунь і талановитих господарок (зовсім мені мало знайомих, але вони ж прекрасні!) неможлива держава як держава людей...»

Цінності, які особливо важливі під час війни (попередні висновки з бесід, підслуханих розмов):

збереження життя і безпека;

високоякісний зв'язок і наявність справної якісної оргтехніки; відповідальність надавачів послуг зв'язку;

відповідальність служб надання транспортних, медичних послуг, підприємств торгівлі, аптек;

спілкування і формат офлайн;

книгочитання, електронні і паперові книжки, бібліотеки; наявність побутових зручностей; наявність їжі, ліків;

відповідальна організація гуманітарної допомоги, соцвиплат, роботі відділень банків і банкоматів передусім у найскладніших районах активних бойових дій і територій, оточених ворогом; безпека сімї та всієї родини; можливість допомогти іншим;

збереження житла, майна, книжок, оргтехніки, архівів; організація роботи місцевих підприємств передусім харчової промисловості, служб, їх співпраці з фермерським господарствами тощо; правдива інформація; медіаполілог;

співпраця з закордонними журналістами; бачення реальної перспективи перебігу подій.

Проблеми державної та міждержавної інформаційної політики під час

війни:

невизначеність із підтвердженням факту геноциду, фактів злочинів і зволікання щодо цих підтверджень;

недосконалість міжнародного безпекового права і незадовільна діяльність

ООН;

недосконалість роботи щодо інформаційних резервацій (блокованих ворогом територій, територій активних бойових дій) і неузгодженість роботи з оборонних заходів, надання гумдопомоги, ліків і виплат у ці регіони, у т. ч., з міжнародними організаціями;

уповільнена робота з ведення переговорів.

ООН зволікає у цій війні, не оголошує державу-агресора поза законом.

Також час удосконалити міжнародне безпекове законодавство як таке і руйнування населених пунктів, окремо - пам'ятників історії, архітектури визнати злочином, відповідно заборонити ведення бойових дій у межах міст і селищ і у місцях меморіалів тощо. Треба визнати факт злочину з боку держави- агресора, коли внаслідок її дій загинула хоч одна особа, зруйнована хоч одна пам'ятка історії та мистецтва. Міжнародне безпекове право має бути суворим за характером до визначення будь-яких аморальних дій і суворе до фактичного виконання покарання.

Війна Росії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, продемонструвала слабкість міжнародного права і бездіяльність міжнародних структур, причетних до забезпечення цього права.

За цих обставин велику роль відіграє інформаційна політика держави, яка знаходиться в умовах війни.

Система інформаційної безпеки включає сектор безпеки і оборони щодо протидії спеціальним інформаційним операціям, телерадіомовлення, цифрове включно, та його інфраструктуру, технологічну інфраструктуру інформаційної безпеки, сферу взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства для протидії інформаційній агресії проти України.

Американський військовий аналітик Тімоті Томас класифікував загрози на сучасному рівні розвитку: інформаційні технології становлять небезпеку для всіх країн; відсутні легальні механізми протидії їм, схвалені усім міжнародним співтовариством; виникають нові методи маніпуляції сприйняттям, емоціями, інтересами і вибором; великі масиви інформації доступні для всіх (включаючи терористів). Згідно з американськими оцінками 120 країн зараз ведуть розробки в цій галузі [7].

19 квітня 2018 р. в Україні було оголошено про запуск системи протидії антиукраїнському мовленню в зоні проведення Антитерористичної операції на Сході України [5]. З 2017 року Національна рада веде системну роботу із впровадження проекту «Мовлення громад» - забезпечення українським мовленням прикордонних районів у Одеській, Сумській, Харківській і Чернігівській областях. Мовлення громад діє на базі громадянського суспільства та участі суспільства. Воно незалежне від державної влади, в т. ч. місцевої, і створюється шляхом добровільного об'єднання, діє із суспільною метою, а не заради приватної вигоди, забезпечує громадам доступ до інформації та надає право голосу, сприяє дискусіям на рівні громад, обміну інформацією та знаннями, а також допомагає приймати суспільно важливі рішення, що поглиблює демократію у країні. На цих засадах працює мовлення територіальних громад у Європі, яке створене: у Західній Європі - у 1980-х рр. одночасно з початком розвитку приватного мовлення, у Східній Європі - на початку 1990-х рр. разом із розвитком державного мовлення по завершенні радянського періоду; зараз найбільш представлене у Данії, Франції, Італії, Нідерландах і Сполученому Королівстві, є у Чехії, Естонії, Литві, Польщі й Румунії [6].

Радіопояс безпеки (радіомовлення громад), охоплює велику частину прикордонних територій України, - зокрема на Харківщині саме таких радіоорганізацій первісно було 9, зараз, під час спецоперації Росії проти України, працюють 2 - у Краснограді та Лозовій. На територіях активних бойових дій та окупованих ворогом будь-яке ефірне мовлення, цифрове включно, припинене. При цьому залишається можливість прийому на території Харківської області телепрограм транскордонного мовлення країни-агресора. У прикордонних населених пунктах Дергачівського, Вовчанського, Великобурлуцького, Дворічанського, Куп'янського, Чугуївського, Богодухівського та Харківського районів є можливість у ефірі у цифровому форматі до 20 телепрограм і до 15 радіопрограм мовників з Російської Федерації, - і ми про це заявляли починаючи з 2016 р. (статті, тези конференцій тощо). Також наявні «білі плями», де відсутнє покриття цифровим сигналом. За попередніми оцінками технічних експертів, понад 50 % території Харківської області приймає цифровий сигнал невпевнено. Згідно з нашими дослідженнями стану покриття цифровим сигналом у форматі DVB-T2 території Харківської області, а також за інформацією директора Державного підприємства «Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр» Дергильова О. І., жителі північно-західних територій області, наприклад, мм. Богодухів, Краснокутськ, Коломак, Валки, приймають цифрові телеканали не з Харкова, а з Сумської та Полтавської областей; 6 передавачів багатоканального телебачення, встановлених у області за наявних 20 веж, недостатньо [3]. Під час спецоперації Росії проти України лютого-травня 2022 р. окуповані східні та центральні райони Харківщини і райони активних бойових дій зазнали втрати спочатку Інтернет-зв'язку від «Київстар» та «Укртелекому», потім зник мобільний зв'язок від операторів «Київстар» та «Водафон», потім мобільний зв'язок від «Лайф», врешті-решт зник Інтернет-зв'язок від місцевих провайдерів, - утворилася інформаційна резервація за умов, коли було заглушене та вимкнене також ефірне телерадіомовлення, центральне та місцеве, а у деяких випадках захоплені і провайдери програмної послуги, - на цих потужностях та налаштуваннях стали транслюватися телеканали Росії.

Харківська область виявилася «неприкритою» та найбільш вразливою перед російським окупантом під час спецоперації з боку агресора у лютому-травні 2022 р. не тільки інформаційно, а й фізично (жорстка окупація східної та центральної частини області, тривалі активні бойові дії у Дергачівському районі, Ізюмі та Харкові).

11 травня ц. р. Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики на своєму засіданні одноголосно підтримав за основу законопроєкт № 7345 «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей здійснення окремих повноважень Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення в умовах воєнного стану» (автори - народні депутати Є. Кравчук, М. Потураєв, І. Констанкевич та інші).

Законопроєктом запропоновано внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» внести зміни до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» в частині визначення термінології, уточнення повноважень регулятора в період дії воєнного стану. Зокрема, передбачено, що Національна рада зможе штрафувати телерадіоорганізації у разі вчинення ними таких порушень:«виправдовування, визнання правомірною, заперечення

збройної агресії російської федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії російської федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України». Водночас збільшується перелік порушень, за які мовник не несе відповідальності [4].

В умовах війни особливо важливою стає співпраця з європейськими медіарегуляторами у сфері протистояння російській інформаційній агресії [2].

Висновки і перспективи подальших досліджень

Висновками війни 2022 року стали зокрема такі:

дуже важливий зв'язок, який може діяти незалежно від військових дій (супутниковий);

важлива наявність незалежних від мереж джерела електроенергії (сонячні батареї тощо);

дезінформація - це по суті злочин, але важливе вміння зберігати секрети;

важлива якісна інформаційна розвідка, яка дає попередню інформацію, тобто безпеку;

важливе мистецтво управління ворогом (теорія Сунь-Цзи);

вкрай важлива своєчасна та якісна робота дипломатії, адже кожний день зволікання щодо підписання мирного договору - це нові непоправні втрати;

нагальною є вироблення спеціальної інформаційної політики стосовно захоплених ворогом територій з метою не відрізати їх від країни як проблемні і обтяжливі, а навпаки всіляко допомогти їм вистояти в складних умовах;

кадрові питання щодо суб'єктів прийняття рішень у сфері інформаційної політики в умовах війни як ніколи гострі і нагальні; вірні рішення приймають найрозумніші, найздібніші та найвольовіші.

На порядку денному щодо інформаційної політики України як європейської держави в умовах війни також стоять: універсальне міжнародно- правове регулювання медіапростору, побудова єдиного європейського простору, з урахуванням простору світового; забезпечення якісного контенту телерадіопрограм, залучення до участі в передачах вчених, фахівців, експертів, дотримання кодексу мовлення, надавання переваг у частині ретрансляції програмам суспільного мовлення; усунення стереотипів; риторика миру; розвиток і підтримка комунікацій України зі світом, зокрема діалогу інтелектуальних еліт фахівців і експертів у світовому медіапросторі, ініціювання всеукраїнського, всеєвропейського та всесвітнього лінгвістичного діалогу; розвиток культурно-освітнього простору як частки соціального простору й медіапростору України епохи метамодерну і популяризація вивчення кожним українцем власної історії, в ідеалі - всезагальної гуманітарної освіти; визнання за університетами та академіями статусу центрів знань і джерел інноваційних ідей у суспільстві; запровадження політики ненасильства у суспільстві; приборкання «совкових» методів і підходів у інформаційній політиці, впровадження суб'єктно-суб'єктісних суспільних відносин, перехід від павутиння ієрархічних зв'язків до мережива взаємозв'язків і влади творчості; звернення до національної пам'яті, до філософських ідей Київської Русі, до ідей подорожі, кордоцентризму й відкритості; увага до контексту подій, текстів, тверджень; врахування ідей і думок одинаків (дослідників зі специфічним стилем роботи в умовах усамітнення та унезалежнення); прагнення пізнати Україну та українця як такого; залучення методів лінгвістики, нейронаук, штучного інтелекту, підходів постнекласичних наук; подолання захопленості законотворчістю; визнання істини як підвалини гуманістичного світогляду.

Перспективою подальших розвідок бачиться удосконалення інформаційної політики держави. І нагальним її напрямком стане створення засад такої ментальності, яка сприймає дипломатію та інші засоби розв'язання конфліктів природніми, а збройні методи ведення війн протиправними. Це буде цілком можливим з огляду на те, що прийдешнє покоління має у трендах розвиток, обізнаність у комп'ютерних науках, опанування складними вміннями, технологіями, що продукує розвинуті економічні, культурні та освітянські стосунки у світи, які долають державні кордони, у певній мірі нівелюють цінність неідеальної політичної сфери, висуваючи натомість політиків як авангардних суб'єктів у процесі прийняття рішень авангард професіоналів, широку громадськість, експертів, наукову спільноту, освітянську та мистецьку еліти. Такі процеси продукуватимуть суспільний запит на керманичів суспільства передусім як ефективних менеджерів, які чутливі до вимог сучасності, вимог людей, і поступово скасовуватимуть тактики двобою та непримиримості, взаєморепресій, розбрату, радикалізму, штучних ієрархій і наближатимуть реалії, близькі до вічного миру згідно з ідеями І. Канта та безперервного розвитку.

Література:

1. Доктрина інформаційної безпеки України. Сайт Президента України. 2017. URL: http://www.president.gov.ua/documents/472017-21374

2. Європейські медіарегулятори готові надати допомогу Україні на інформаційному фронті. Сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 13.05.2022. URL: https://www.nrada.gov.ua/yevropejski-mediaregulyatory-gotovi-nadaty-dopomogu-ukrayini- na-informatsijnomu-fronti/

3. Звіт представника Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Харківській області за 2021 рік. Сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 2022. URL: https://www.nrada.gov.ua/reports/

4. Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики підтримав законопроєкт про особливості повноважень Національної ради на період воєнного стану. Сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. 11.05.2022. URL: https://www.nrada.gov.ua/komitet-z-pytan-gumanitarnoyi-ta-informatsijnoyi-polityky-pidtrymav- zakonoproyekt-pro-osoblyvosti-povnovazhen-natsionalnoyi-rady-na-period-voyennogo-stanu/

5. МІП: Запущено систему протидії антиукраїнському мовленню в зоні АТО. 2018. URL: http://mip.gov.ua/news/2343.html

6. Мовлення громад в Україні: можливості для розвитку. Аналітичний звіт, Стівен Баклі. 2016. URL: https://rm.coe.int/16806a6732

7. Bay M. The Framing Wars.The New York Times,2005.URL:

http://www.nytimes.com/2005/07/17/magazine/the-framing-wars.html?_r=2

References:

1. Doctrine of information security of Ukraine (2017) Website of the President of Ukraine. available at: http://www.president.gov.ua/documents/472017-21374

2. European media regulators are ready to provide assistance to Ukraine on the information

front (2022) Website of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting. available at:https://www.nrada.gov.ua/yevropej ski-mediaregulyatory-gotovi-nadaty-dopomogu-

ukrayini-na-informatsijnomu-fronti/

3. Report of the representative of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting in Kharkiv region for 2021 (2022) Website of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting. available at: https://www.nrada.gov.ua/reports/

4. The Committee on Humanitarian and Information Policy supported the draft law on the peculiarities of the powers of the National Council during martial law (2022) Website of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting. available at: https://www.nrada.gov.ua/komitet-z-pytan-gumanitarnoyi-ta-informatsijnoyi-polityky-pidtrymav- zakonoproyekt-pro-osoblyvosti-povnovazhen-natsionalnoyi-rady-na-period-voyennogo-stanu/

5. MIP: The system of counteraction to anti-Ukrainian speech in the anti-terrorist operation zone has been launched(2018) available at: http://mip.gov.ua/news/2343.html

6. Buckley S. Community broadcasting in Ukraine: opportunities for development. Analytical report (2016) available at: https://rm.coe.int/16806a6732

7. Bay M. The Framing Wars/The New York Times (2005) available at: http://www.nytimes.com/2005/07/17/magazine/the-framing-wars.html?_r=2

Размещено на Allbest.ru