Особливості осмислення міжнародних відносин у міжвоєнний період 1919-1939 рр. Їхніми сучасниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості осмислення міжнародних відносин у міжвоєнний період 1919-1939 рр. Їхніми сучасниками

В. В. Берегута, І. В. Богінська

Анотація

У статті детально проаналізовано наукові праці Яна Смутса, Едварда Карра, Арнольда Вольферса та Філіпа Керра як дослідників і сучасників міжнародних відносин 1919-1939рр.. Автором виділено характерні спільні та відмінні риси осмислення ними післявоєнного світового порядку, ролі Ліги Націй та інтеграційних об'єднань («Сполучені Штати Європи», «Пан'Європа») у процесі його формування, значення Першої світової війни в історії людства та доведене використання науковцями методу проведення історичних паралелей в процесі цього. Основними методами досліджень стали історико-порівняльний, аналітико-синтетичний та описово-розповідний. В результаті дослідження автор дійшов висновку про відсутність єдиної системи поглядів щодо природи міжнародних відносин періоду серед зазначених дослідників.

Ключові слова: особливості осмислення; міжнародні відносини; 1919-1939 рр., cучасники, політика.

Аннотация

В статье подробно проанализированы научные роботы Яна Смутса, Эдварда Карра, Арнольда Вольферса и Филиппа Керра как исследователей и современников международных отношений 1919-1939 гг.. Автором выделены характерные общие и отличительные черты осмысления ими послевоенного мирового порядка, роли Лиги Наций и интеграционных объединений («Соединенные Штаты Европы», «Пан-Европа») в процессе его формирования, значение Первой мировой войны в истории человечества и доказано использование метода проведения исторических параллелей в процессе этого. Основными методами исследований стали историко-сравнительный, аналитико-синтетический и описательно-повествовательный. В результате исследования автор пришел к выводу об отсутствии единой системы взглядов относительно природы международных отношений периода среди указанных исследователей.

Ключевые слова: особенности осмысления, международные отношения, 1919-1939 гг., современники, политика.

Abstract

The scientific works of Jan Smuts, Edward Carr, Arnold Wolfers, and Philip Kerr as researchers and contemporaries of international relations in 1919-1939 are analyzed in detail in the article. The author highlights the common and distinctive features of their understanding of the postwar world order, the role of the League of Nations and integration associations (“The United States of Europe”, “Pan-Europe”) in its formation, the importance of the First World War in human history and proved the use of the method drawing historical parallels in the process. The main research methods were historical-comparative, analytical-synthetic, and descriptive-narrative. As a result of the research, the author concluded that there is no unified system of views on the nature of international relations of the period among these researchers.

Key words: features of understanding, international relations, 1919-1939, contemporaries, politics.

Вступ

Міжвоєнний період 1919-1939 рр. став унікальним етапом історії міжнародних відносин з огляду на його недовготривалість та обмеженість двома найбільш руйнівними конфліктами в історії людства - Першою та Другою світовими війнами. У цей час формується третя повноцінна система міжнародних відносин - Версальсько-Вашингтонська, що була покликана закріпити результати Першої світової війни і принципи мирного післявоєнного устрою Світу, велику роль в чому повинна була відігравати Ліга Націй як перша універсальна міждержавна організація глобального характеру. міжвоєнний міжнародний смутс карра

Однією із особливостей історичної науки даного періоду є неоднакова інтерпретація його подій різними поколіннями істориків, причинами чому, як відомо, є унікальні обставини, в яких власне перебувають історики, розвиток теорії та методології досліджень та поява або відкриття доступу до нових раніше не вивчених документів. Говорячи про Едварда Карра, Яна Смутса, Арнольда Вольферса та Філіпа Керра як надзвичайно впливовових істориків, дослідників та свідків періоду 1919-1939 рр., варто зазначити, що їхня наукова діяльність як намагання осмислити усі політичні процеси міжнародних відносин того часу відбувалась в умовах відсутності та лише зародження науки «теорія міжнародних відносин», в той час як сучасні історики вже діють в умовах широкого розгалуження методологічих підходів даної науки та в кардинально інших історичних обставинах, ніж згадані дослідники. Отже, розуміння світової політики та міжнародних відносин зазначеного періоду чотирма науковцями відрізалось від сучасного трактування тих подій, описаного вище.

Метою статті є виділення головних особливостей та методів осмислення міжнародних відносин, ролі Першої світової війни в історії людства та формування післявоєнного світового порядку Е. Карром, Я. Смутсом, А. Вольферсом та Ф. Керром як свідків розгортання глобальних політичних процесів у міжвоєнний період.

В основу написання статті покладено аналіз наукових публікацій дослідників, а саме «Public opinion as a safeguard of peace» Е. Карра [1], «The British Empire and World Peace» Я. Смутса [2], «Germany and Europe» А. Вольферса [3] та «The political situation in the United States» Ф. Керра [4], опублікованих британським виданням «Journal of the Royal Institute of International Affairs» у 1923-1936 рр. Кожна із праць, на думку автора, одночасно однаково дає змогу окреслити погляди істориків як і на фундаментальні засади післявоєнного світового порядку (співвідношення понять «миру» і «війни» та визначення методів попередження останньої для людства), так і щодо його політичної складової (ролі міжнародних організацій, інтеграційних об'єднань та держав-переможців Першої світової війни й Німеччини) в процесі його становлення.

Результати дослідження

Як писав Едвард Карр у книзі «What is history?», «історія є нескінченним діалогом між теперішнім та минулим, постійним процесом взаємодії історика із історичними фактами» [5, c. 37], що він досліджує, і цей діалог залежить від обставин, в яких перебуває історик, намагаючись встановити конкретне хронологічне місце цієї події та факту в долях людства й Світу (у нашому випадку - Першої світової війни). З огляду на це та з метою уникнення застосування помилкових підходів до розуміння історії міжвоєнного періоду (ахісторицизм, презентизм та ін.), спочатку доцільно визначити та проаналізувати конкретні обставини, в яких перебували Ян Смутс, Філіпп Керр, Арнольд Вольферс та Едвард Карр в процесі осмислення міжнародних відносин 1919-1939 рр. Усі чотири історики були не просто свідками подій періоду, але і деякі - їх безпосередніми учасниками, зокрема Смутс та Карр. Так, Я. Смутс не лише був учасником бойових дій Першої світової війни та підписав мирні договори, що її завершували, але й займався точною розборкою і утвердженням Ліги Націй, підписав її статут та виправдовував необхідність посилення її впливовості [6], а Едвард Карр брав участь в Паризькій мирній конференції та розробив частину Версальського мирного договору про Лігу Націй [7]; обидва виступали за поступове послаблення німецьких репарацій та примирення із Німеччиною. Звідси можна зробити висновок, що дані дослідники висвітлювали частково суб'єктивний погляд та враження від подій, безпосередніми учасниками яких, а не лише спостерігачами, були.

Ознайомившись зі змістом та проаналізувавши вищезгадані наукові публікації чотирьох дослідників, автору вдалось виділити низку особливостей осмислення міжнародних відносин даними істориками в міжвоєнний період, а саме:

• чітке усвідомлення людством Першої світової війни як найбільш руйнівного міждержавного (міжблокового) конфлікту у своїй історії;

• розуміння необхідності існування Ліги Націй як координаційного центру міжнародної політики, що б займався підтримкою мирного статус-кво;

• висвітлення реальних зовнішньополітичних пріоритетів великих країн у власних наукових працях (США, Великобританія, Німеччина);

• усвідомлення потреби утворення європейського регіонального інтеграційного об'єднання;

• формування висновків про те, які дії країн можуть призвести до нової війни та які методи її попередження не спрацювали із Першої світовою;

• використання методу проведення історичних аналогій (паралелей) із подіями недалекого минулого.

Спільним для всіх вищенаведених особливостей стало чітке осмислення дослідниками та країнами Світу, про які вони писали у своїх працях, настання нового періоду в історії міжнародних відносин та світової політики, в якому неприпустиме існування людства за довоєнними принципами порушення міжнародного права та неповаги до політичного суверенітету усіх держав Світу, усвідомлення потреби виробити нові принципи мирного співіснування людства й такі форми ведення зовнішньої політики, які би допомагали запобігти повторенню війни світового масштабу, а також висловлення спільної позиції щодо створення європейського інтеграційного об'єднання та потреби існування Ліги Націй як двох необхідних елементів для досягнення цієї цілі. Аналіз кожної з особливостей, які вдалось виділити автору, здійснюватиметься на основі текстів робіт та безпосередніх цитат з них.

Перша особливість - чітке усвідомлення людством WW1 як найбільш руйнівного міждержавного (міжблокового) конфлікту у своїй історії, який не зрівнявся з масштабами руйнувань попередніх регіональних війн та намагання зрозуміти, як в подальшому підтримувати мир, аби не повторити війни. Ян Смутс у праці «The British Empire and World Peace» чітко констатує: «Ми перші люди в історії, які побачили світову війну, її масштаби руйнації», та висловлює сподівання, що післявоєнний період повинен стати для людства шансом побудувати кращий світовий порядок, в якому пануватиме мир - він запитує читача: «Можливо, нам не вдалось зберегти довоєнний світ для того, щоб його змінити на краще та дати можливості наступним поколінням?» [2, с. 142-143]. Одна із тез, акцент на якій робить сам Я. Смутс, - «мир виробляє безпеку». Дослідник вважає, що люди думатимуть менше про озброєння та війни, якщо перебуватимуть у реальній безпеці, і лише таким чином мирний порядок запанує у Світі як об'єктивна реальність [2, с. 152].

Ніби продовжуючи думку Смутса, Едвард Карр на початку праці «Public opinion as a safeguard of peace» намагається осмислити як і можливі першопричини війни (класова організація суспільства, природній приріст населення і війна як «запобіжний клапан» для його зупинення), так і наводить погляди Вудро Вільсона щодо міжнародної політики як «найкращого засобу сприяння миру між країнами і народами», а отже - запобігання війни [1, ст. 846].

Друга особливість - усвідомлення необхідності існування Ліги Націй як координаційного центру міжнародної політики, що б займався підтримкою мирного статус-кво. Так, Ян Смутс називає факт заснування Ліги Націй однією із головних подій, що матиме вплив на майбутнє Світу, та визначає конференції й арбітражні суди як майбутню «справжню зброю Ліги Націй», що забезпечуватиме реалізацію мирних принципів співіснування людства та практично унеможливить шанс повторення великої війни знову [2, с. 151]. Водночас, існування Ліги Націй є важливим і для Німеччини в контексті інтересів приєднання до організації як наслідок чіткого осмислення німецьким урядом потреби змінити внутрішню політику країни таким чином, аби повернути до себе довіру з боку інших країн, зазначає реаліст Арнольд Вольферс у роботі «Germany and Europe» [3, с. 24-25]. Саме Ліга Націй могла уособлювати, на думку автора, те, що мав на увазі Смутс, говорячи про можливість об'єднати 4/4 частини людей Світу для миру, стабільності і безпеки, наводячи приклад, як 1/4 частина людей проживає за таких принципів в рамках Британської імперії [2, с. 144-145].

Третя особливість осмислення міжнародних відносин періоду 1919-1939 рр. - висвітлення реальних зовнішньополітичних пріоритетів великих країн, які представляли дослідники у своїх працях: Ян Смутс - Британську імперію, Філіпп Керр - США, Арнольд Вольферс - Німеччину. Проаналізувавши їх, автор дійшов висновку, що США та Британська імперія мали доволі різні бачення післявоєнного облаштування світу, де б центральне положення займали саме кожна з них.

Бачення Британською імперією післявоєнного порядку зводилось до розбудови імперії за рахунок інших країн Світу як «шанс зберегти 1/4 частину людської раси у вічному мирі, прогресі та дружбі». Як зазначив Я. Смутс, домініонний статус для імперії повинен був стати формулою, що забезпечить належні політичні умови існування чверті населення планети за рахунок конституційних домовленостей в рамках єдиної імперії, де буде панувати релігійна та расова рівність і рівність серед націй імперій - лише саме так можна усунути страх однієї частини населення по відношенню до іншої та запобігти війні. «Неважливо, в якій ви країні Британської імперії проживатимете - ви відчуватимете, що перебуваєте в полі однакових ідеалів, прагнень та вірувань» [2, с. 144-145].

На противагу одноосібному домінуванню Британської імперії, Ф. Керр у праці «The political situation in the United States» пише, що майбутнє Світу базуватиметься на зовнішній політиці США та її двосторонніх відносинах із Британською імперією [4, c. 135]. США уявляли собою країну, що в силу своєї географічної ізоляції від Європи «має мало іноземних проблем» та «не має практично ніяких зовнішніх обов'язків і не відчуває такої ж відповідальності за Світ, як Європа» [4, c. 139, 141]. Більше того, США прагнули сконцентрувати свою зовнішню політику таким чином, аби більше не бути частиною європейської політики та європейських проблем - «США тепер знаходиться назавжди поза Європою. Ми більше не думаємо про міжнародні відносини з точку зору європейців» [4, с. 142-143].

Аналізуючи міжнародне становище Німеччини після Першої світової війни, варто виділити особливу позицію А. Вольферса, який чітко розрізняв політичну та економічну сторони зовнішньої політики Німеччини в міжвоєнний період та потребу її орієнтування на Британську імперію в політичній сфері й на Францію в економічній відповідно в умовах «сильного почуття німецької ізоляції» [3, с. 25]. Співпраця із Британією повинна була стати ключовою у просуванні міжнародної взаємодії та принципів міжнародного права між усіма країнами Світу, а у співробітництві із Францією німці сподівались досягти укладення угоди про вступ Німеччини до Ліги Націй, Ради Ліги Націй та врегулювати питання своїх східних та західних кордонів - «нам потрібна була дружба із Францією, адже неможливо, щоб країни-сусіди жили століттями у ворожості» [3, с. 38].

Четвертою особливістю розуміння післявоєнного порядку дослідниками стало усвідомлення потреби утворення європейського регіонального інтеграційного об'єднання, і кожний із авторів у своїх роботах приділив достатньо вагоме місце Європі, критикував її або ж намагався осмислити її майбутній політичний статус й організаційну структуру після Першої світової війни. Так, надзвичайно сильна критика в сторону Європи продовжувала лунати від США: американці вважали Європу «поганим місцем, сповненим війн, династичних сварок, темної дипломатії», загалом - безнадійним місцем [4, с. 137]. США вважали Європу «однією із світових проблем» та наголошували, що вона повинна вирішувати свої проблеми сама, однак зобов'язана співпрацювати із США для досягнення не лише загальноєвропейського, але і світового миру - «лише так ми зробимо найкращий прогрес у напрямку миру для себе (США), Європи і всіх народів Світу», пише Ф. Керр [4, с. 148].

Доволі схожим чином Ф. Керр та А. Вольферс висловились щодо ідеї створення «Сполучених штатів Європи» або ж «Пан'Європи». Керр використовує метод порівняння із США, аби виправдати потребу Європи у створенні такого інтеграційного об'єднання: «Вони запитують: чому Європа не повинна сформувати якийсь уряд чи загальноєвропейську Лігу? Було б абсолютно безнадійно думати, що ми б могли забезпечити мир та безпеку для наших 48 штатів без форми союзу, тоді як Європа може сподіватися на мир та процвітання, не об'єднавши її двадцять шість держав?» Для США створення європейського об'єднання або Ліги, як пише Керр, повинно було стати «єдиним вирішенням європейської проблеми» [4, с. 147]. Вольферс також порушує питання створення «Пан'Європи», до якої б належала Австрія та Німеччина, факт входження останньої до якої сприяв би врегулюванню східних і західних кордонів Німеччини і питання національних меншин. Він відзначає, що альянсова система, яку пропонує реалізувати Франція, - «це система сильних», та визнає значно ефективнішим системне об'єднання держав континентальної Європи в одне ціле у порівнянні із рядом окремих союзів між європейськими країнами [3, с. 39].

П'ятим великим аспектом осмислення міжнародних відносин періоду є формування висновків про те, які дії країн можуть призвести до нової війни та які методи її попередження не спрацювали із Першої світовою. Найбільше уваги цьому питанню приділив саме Едвард Карр у праці «Public opinion as a safeguard of peace». Дослідник пише, що накладання санкцій як основний метод запобігання порушення міжнародного права у післявоєнну епоху в рамках Ліги націй є неефективним з двох причин: по-перше, самих лише санкцій не вистачить, щоб зупинити агресора, а, по-друге, накладання різких санкцій передбачає можливість війни між агресором та країною, яка їх наклала. Більше того, Карр наголошує, що початок Першої світової війни показав, що регіональні конфлікти не можуть бути ізольованими та є взаємопов'язаними, проте не підтримує думки про те, що жодна війна в майбутньому не може бути ізольованою від іншої частини Світу [1, с. 856, 858].

Нарешті останнім методом розуміння нового світового порядку стало використання методу проведення історичних аналогій із подіями недалекого минулого. До цього вдавались Філіпп Керр та Едвард Карр. Керр порівняв післявоєнну ситуацію, коли Великобританія починає стояти на позиціях «відстороненого глядача» Європи та лише намагається налагодити відносини із США в контексті забезпечення глобальної стабільності із ситуацією після наполеонівський війн, коли Велика Британія так і не стала частиною Священного Союзу через ненадання підтримки принципам допомоги Іспанії утвердити свій контроль над колоніями, і фактично була витіснена через це європейськими державами із європейської політики Священного Союзу [4, с. 145-146]. Карр же акцентує увагу на тому, що відхід від принципів врегулювання світової економічної кризи глобальними методами проведення всесвітніх економічних конференцій та укладення світових угод у 1930-х рр.. на користь базування економічної стабільності на основі місцевих валютних угод між країнами, що найбільше постраждали, нагадує довоєнну ситуацію, коли світова економіка базувалась саме останнім чином [1, с. 861-862].

Висновки

Отже, підсумовуючи всі вищенаведені особливості осмислення міжнародних відносин періоду 1919-1939 рр. їх свідками, а саме Яном Смутсом, Філіппом Керром, Арнольдом Вольферсом і Едвардом Карром, можна зробити висновок, що в цей період людству так і не вдалось сформувати єдину систему поглядів щодо природи й сутності нової системи міжнародних відносин, а також окремих її елементів, зокрема Ліги Націй та проекту «Сполучених Штатів Європи». Єдине, в чому зійшлось бачення усіх дослідників та людства - це бажання будь-якою ціною не допустити повторення нової світової війни та побудувати кращий, більш ідеальний, новий світовий порядок для досягнення цієї цілі. У інших же питаннях їхні погляди розходились: хто буде відповідальний за новий світовий порядок, а хто буде його найпотужнішою державою, Британська імперія чи США? Чи вдасться вирішити «європейську проблему» шляхом створення «Сполучених Штатів Європи»? Як повинні співпрацювати Ліга Націй та США у досягненні світового миру та порядку? І нарешті, якими методами повинне діяти світове співтовариство для попередження виникнення агресії окремих держав і запобігання нової війни? Різниця між поглядами дослідників XXI століття та сучасників подій 19191939 рр.. полягає в тому, що перші, знаючи його повну хронологію, розглядають цей період як такий, що не зміг попередити Другу світову війну і намагаються знайти її першопричини в ньому, а другі - як такий, що давав надію переосмислити минуле людства, запобігти новій війні та побудувати новий світовий порядок, хоча і не знали єдиної правильної «формули» та методів, як цього досягти, намагаючись її віднайти.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. CarrE. H. Public Opinion As a Safeguard of Peace. International Affairs (Royal Institute of International Affairs 1931-1939). Vol. 15, No. 6. 1936. Pp. 846-862.

2. Smuts J. C. The British Empire and World Peace. Journal of the Royal Institute of International Affairs. Vol. 9. No. 2. 1930. Pp. 141-153.

3. Wolfers Arnold. Germany and Europe. Journal of the Royal Institute of International Affairs. Vol. 9. No. 1. 1930. Pp. 23-50.

4. Kerr PhiofT. ThcPolitical Sithation intheUnited States. Journal of the British Institute of International Affairs. Vol. 2. No. 4. 1923. Pp. 135-148.

5. Карр Э. Г. «Что такое история?» Рассуждения о терии истории и роли историка. Алматы: Жеті жаргы, 1997. 208 c. (Фонд Сорос - Казахстан).

6. Jan Smuts: South African statesman. Encyclopedia Britannica. URL: https://www.britannica.com/ biography/Jan-Smuts/Role-in-World-War-I.

7. Simkin J. E. H. Carr. Spartacus Educational. 2020. URL: hitps://spariacus-educaiiosal.com/JcarrEH.him.

Размещено на Allbest.ru