Особливості інституту Президента в Естонії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Особливості інституту Президента в Естонії

Войчук А.Ю., доктор філософії з галузі соціальних та поведінкових наук, асистент кафедри політичних наук

Україна, Київ

Проаналізовано особливості інституту президента в Естонії. Систематизовано повноваження Президента Естонії відповідно до основних сфер державної діяльності - виконавчої, законодавчої, судової, зовнішньополітичної, національної безпеки та оборони.

Ключові слова: президент, інститут президента, Президент Естонії, парламентарна республіка.

THE FEATURES OF THE PRESIDENT'S INSTITUTE IN ESTONIA

Voichuk A. Yu., doctor of Philosophy in Social and Behavioral Sciences, assistant of the Department of Political Science, Taras Shevchenko National University of Kyiv (Ukraine, Kyiv)

The features of the president's institute in Estonia are analyzed. The powers of the President of Estonia are systematized in accordance with the main spheres of state activity - the executive, the legislative, the judicial, the foreign policy, the national security and the defense.

Keywords: president, president's institute, the President of Estonia, parliamentary republic.

Вступ

Нині конституції багатьох держав світу главою держави визначають президента. На різних континентах і в різних державах президент наділяється певними функціями та повноваженнями. За парламентарної форми республіканського правління компетенція глави держави є обмеженою. Центром здійснення державної влади виступає не парламент чи глава держави, а уряд, який через інститут контрасигнатури контролює діяльність глави держави, а через парламентську більшість, на яку він спирається, - діяльність парламенту.

Серед численних досліджень і публікацій, у яких висвітлюється питання особливостей інституту президента в Естонії, особливої уваги заслуговують праці таких дослідників: С. Бостан, М. Дмитренка, І. Костицької, П. Мироненка, В. Сухоноса тощо.

Метою статті є аналіз особливостей функціонування інституту президента в Естонії.

Особливості функціонування інституту президента в Естонії визначаються формою правління, поділом державної влади, усталеними політико-правовими традиціями, політичною кон'юнктурою, розкладом соціальних сил в державі тощо. Президентом Естонської Республіки є Алар Каріс.

В Естонії про роль глави держави говориться достатньо лаконічно. У Конституції Естонії зазначається, що Президент Естонії є главою держави (ст.77) [1].

Естонія є парламентарною республікою. У парламентарній республіці центром здійснення державної влади виступає не глава держави і не парламент, а уряд, глава якого фактично є першою особою в державі. Основними ознаками парламентарної республіки є: обрання президента парламентом або утвореною на його основі особливою колегією; здійснення повноважень глави держави і глави уряду різними особами, наявність посади прем'єр-міністра; обмеження владних повноважень президента і віднесення реальної компетенції у сфері виконавчої влади до уряду та його глави; формування уряду парламентом за номінальної участі президента; політична відповідальність уряду перед парламентом; право президента розпустити парламент, який контролює уряд; контрасигнування актів президента прем'єр-міністром та/або відповідним міністром [4, с. 320].

Строк повноважень Президента Естонії становить п'ять років. В Естонії запроваджено конституційні обмеження на обрання однієї і тієї самої особи на пост президента. Такі обмеження полягають у тому, що одна й та сама особа може бути обрана на пост президента не більше ніж на два строки підряд.

У Естонії президентом держави може бути лише громадянин цієї держави за народженням. Тобто в цій країні запроваджений підвищений (кваліфікований) ценз громадянства, який передбачає, що кандидат на пост президента держави повинен перебувати у громадянстві цієї держави не тільки протягом певного строку, а й бути громадянином за народженням. Натуралізовані громадяни цієї держави не можуть стати її президентом.

Вибори Президента Естонії мають свої особливості. Глава держави може обиратися як парламентом, так і колегією вибірників. Спочатку законодавчий орган обирає президента кваліфікованою більшістю у 2/3 від його складу. Якщо жоден із кандидатів не обраний, проводиться другий тур виборів із новим висуванням кандидатів на наступний день. Для обрання у другому турі також необхідні 2/3 голосів депутатів. Якщо і в цьому разі нікого не буде обрано, то проводиться в той же день третій тур виборів між двома кандидатами, які отримали найбільшу кількість голосів. У разі необрання президента в третьому турі виборів, голова парламенту формує колегію вибірників протягом одного місяця. Потім Президент Естонії обирається колегією вибірників, яка складається з депутатів парламенту та представників Ради місцевого самоуправління. Для обрання президента необхідна більшість голосів членів колегії вибірників. Якщо у першому турі виборів таку більшість не дістав жоден кандидат, то проводиться в той же день другий тур виборів між кандидатами, які отримали найбільшу кількість голосів (ст.79 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Обраний парламентом або на його основі президент не має вагомих владних повноважень. Він не може протиставити себе ні парламенту, який його обрав, ні уряду, який контролює його діяльність через інститут контрасигнатури. Однак систематизацію повноважень Президента Естонії доцільно здійснювати відповідно до основних сфер державної діяльності - виконавчої, законодавчої, судової, зовнішньополітичної, національної безпеки та оборони.

До конституційних повноважень президента у сфері виконавчої влади належить: формування уряду; відправлення у відставку уряду в цілому або окремого його члена, але, як правило, із санкції самого уряду; відзначення державними нагородами, присвоєння почесних і вищих військових звань.

У сфері виконавчої влади Президент Естонії бере участь у формуванні уряду. Він протягом 14 днів після відставки уряду призначає кандидата на посаду прем'єр-міністра, якому доручає сформувати новий уряд. Кандидат на посаду прем'єр-міністра протягом 14 днів з дня отримання доручення сформувати уряд подає Рійгікогу доповідь про підстави формування майбутнього уряду, після чого Рійгікогу, не відкриваючи дебатів, відкритим голосуванням ухвалює рішення про надання кандидату на посаду прем'єр-міністра повноважень на формування уряду. Кандидат на посаду прем'єр-міністра, який отримав від Рійгікогу повноваження на формування уряду, протягом семи днів представляє склад уряду Президенту Естонії, який протягом трьох днів призначає уряд. Якщо призначений президентом кандидат на посаду прем'єр-міністра не отримає в Рійгікогу більшості голосів «за» або не зможе сформувати уряд або відмовиться від його формування, то Президент Естонії має право подати протягом семи днів іншого кандидата на посаду прем'єр-міністра. Якщо Президент Республіки не представить протягом семи днів іншого кандидата на посада прем'єр-міністра або відмовиться від його подання, або якщо інший кандидат не отримає від Рійгікогу повноважень або зможе сформувати уряд чи відмовиться від нього формування, то право висування кандидата на посаду прем'єр-міністра переходить до Рійгікогу. Рійгіког висуває кандидата на посаду прем'єр-міністра, який представляє склад уряду Президенту Естонії. Якщо протягом 14 днів Рійгіког не представить президенту склад уряду, то президент оголошує позачергові вибори до Рійгікогу (ст.89 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Президент Естонії наділяється правом звільнення з посади членів уряду відповідно до положень Конституції Естонії 1992 року. Так, президент звільняє членів уряду за пропозицією прем'єр-міністра або відправляє у відставку уряд на зміну новому урядові (ст.90, ст.92 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

До інших конституційних повноважень президента належить відзначення державними нагородами, присвоєння почесних і вищих військових звань. Так, у пункті 15 статті 78 Конституції Естонії 1992 року зазначається, що президент відзначає державними нагородами, присвоює військові та дипломатичні звання [1].

У законодавчій сфері повноваження глави держави доволі широкі. Він має відповідні права, які дозволяють йому в разі необхідності активно впливати на парламент. До конституційних повноважень Президента Естонії у сфері законодавчої влади належить: скликання позачергових сесій парламенту; дострокове припинення повноважень парламенту і призначення позачергових виборів; підписання та оприлюднення прийнятих парламентом законів; застосування вето щодо прийнятих парламентом законів; видання власних нормативно-правових актів.

У сфері законодавчої влади президент має право скликати парламент на першу сесію. Президент скликає першу сесію парламенту не на власний розсуд, а в межах терміну, обумовленого датою минулих парламентських виборів. Президент Естонії повинен протягом десяти днів скликати новообраний Рійгіког на перше засідання (ст.66 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Право Президента Естонії на скликання позачергових або надзвичайних сесій парламенту є одним із важливих засобів впливу глави держави на вищий законодавчий орган. Зокрема, у тих випадках, коли президент хоче домогтися прийняття яких-небудь екстрених законодавчих мір і до того ж мобілізувати суспільну думку в країні на користь своїх ініціатив. Так, позачергові сесії Рійгікогу скликаються головою Рійгікогу за пропозицією Президента Республіки, Уряду Республіки чи як мінімум 1/5 складу Рійгікогу (ст.68 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

До конституційних повноважень Президента Естонії у сфері законодавчої влади належить право розпуску парламенту. Президент Естонії може розпустити парламент за таким умов: нездатності парламенту сформувати уряд; відсутності підтримки уряду з боку парламенту (вотум недовіри); незатвердження парламентом державного бюджету протягом певного періоду часу; у разі не схвалення винесеного парламентом законопроекту на референдумі.

Підставою для розпуску парламенту Президентом Естонії є нездатність парламенту сформувати уряд. У статті 89 Конституції Естонії 1992 року зазначається, що Рійгіког висуває кандидатуру на посаду прем'єр-міністра, який представляє склад уряду Президенту Естонії. Якщо протягом 14 днів Рійгіког не представить президенту склад уряду, то президент оголошує позачергові вибори до Рійгікогу (ст.89 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

В Естонії підставою для розпуску парламенту є відсутність підтримки уряду з боку представницького органу (вотум недовіри). Рійгіког може висловити недовіру уряду, прем'єр-міністру або міністру постановою, за яку проголосувала більшість складу парламенту. Питання про висловлення недовіри може бути порушено як мінімум 1/5 від складу Рійгікогу шляхом подання письмової вимоги на його засіданні. Питання висловлення недовіри може бути вирішено не раніше, ніж на третій день після його порушення, якщо уряд не наполягає на більш терміновому рішенні. У разі висловлення недовіри уряду чи прем'єр-міністру Президент Естонії може протягом трьох днів оголосити позачергові вибори до Рійгікогу за пропозицію уряду. У разі висловлення недовіри міністру голова Рійгікогу повідомляє про це президента, який звільняє міністра з посади. Питання про висловлення недовіри на тій самій підставі може бути знову порушено не раніше, ніж після закінчення трьох місяців з дня голосування з попереднього вотуму недовіри (ст.97 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Іншою підставою щодо розпуску парламенту є процедура не затвердження державного бюджету. Так, в Естонії президент має право призначати позачергові вибори, якщо державний бюджет не буде прийнятий парламентом протягом двох місяців з початку нового фінансового року (ст.119 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Президент Естонії може також достроково розпустити парламент за умови, якщо винесене ним питання на референдум не отримає схвалення з боку виборців. Парламент Естонії має право винести розгляд законопроекту на референдум. Прийнятий на референдумі закон повинен бути підписаний та оприлюднений президентом. Якщо законопроект, винесений на референдум, не отримав більшості голосів, то Президент Естонії розпускає парламент і оголошує позачергові парламентські вибори (ст.105 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

До інших законодавчих повноважень Президента Естонії належить право підписання та оприлюднення прийнятого парламентом закону (промульгація). Це право є завершальною стадією законодавчого процесу. Оприлюднення закону, тобто доведення його до загального відома, здійснюється главою держави шляхом опублікування тексту закону у спеціальних офіційних друкованих виданнях. До повноважень Президента Естонії належить право оприлюднення закону. Закон вступає в силу на 10 день після його опублікування у виданні “Ш^і Теаіаіа” (“Державний вісник”), якщо в самому законі не встановлений інший строк (ст.107-108 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Найважливішим засобом впливу Президента Естонії на парламент є накладання вето на закони. Згідно з конституцією главі держави надається певний строк, протягом якого він повинен або підписати закон, або повернути його зі своїми зауваженнями і пропозиціями до парламенту для повторного розгляду (накласти вето). Тобто глава держави потребує повторного проходження законопроекту у парламенті. Цей строк в Естонії становить 14 днів. естонія президент виконавчий

До законодавчих повноважень президента належить право видання указів. Якщо Рійгіког не може зібратися, то Президент Естонії наділяється правом видання указів, які мають силу закону і, які необхідно, щоб підписав прем'єр-міністр та голова парламенту (ст.109 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

У сфері судової влади Президента Естонії має право на помилування, пом'якшення і скасування кримінальних покарань, визначених судом. Окрім цього, у сфері судової влади президент має право призначати суддів або брати участь у процедурі таких призначень. Відповідні призначення в Естонії здійснюються за пропозицією спеціального органу, який має назву в Естонії “Державна рада”. В Естонії за пропозицією Державної ради президент призначає суддів. Державна рада призначає голову Державного суду за пропозицією президента (п. 11, 13, 19 ст.78 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

У зовнішньополітичній сфері Президент Естонії представляє свою державу на міжнародній арені. Він за пропозицією уряду має право призначати і відкликати дипломатичних представників Естонії, а також приймає вірчі грамоти дипломатичних представників, акредитованих в Естонії.

У сферах національної безпеки та оборони держави Президент Естонії очолює державну оборону. Глава держави має право ввести надзвичайний (воєнний) стан, мобілізацію та демобілізацію за згодою з парламентом, а також приймає рішення про використання сил оборони до виконання міжнародних зобов'язань Естонської держави. У разі агресії, спрямованої проти Естонської Республіки, Президент Республіки не чекаючи рішення Рійгікогу, оголошує військовий стан та мобілізацію (ст.128 Конституції Естонії 1992 р.) [1].

Таким чином, обраний парламентом або колегією вибірників, Президент Естонії має обмежені повноваження у сферах державної діяльності - виконавчої, законодавчої, судової, зовнішньополітичної, національної безпеки та оборони. Основні його функції полягають у представництві держави, політичному арбітражі між різними гілками державної влади.

Список використаних джерел

1. Конституция Эстонии от 28 июня 1992 года. URL: https://legalns.com/download/books/cons/estonia.pdf (дата звернення: 28.05.2022).

2. Линц Х.Дж. Достоинства парламентаризма. Век ХХ и мир. 1994. № 7-8. URL: http://www.russ. ru/antolog/predely/2-3/dem26.htm (дата звернення: 29.05.2022).

3. Мироненко П. В. Форма правління: політичні трансформації на зламі століть: монографія. К.: ВД “Академія”, 2014. 220 с.

4. Шляхтун П. П. Конституційне право: словник термінів. К.: Либідь, 2005. 568 с.

5. Lijphart A.Parliamentary versus presidential government. Oxford, 1992. 257 p.

References

1. Konstytutsyia Эstonyy ot 28 yiunia 1992 hoda. URL: legalns.com/download/books/cons/estonia.pdf (data zvernennia: 28.05.2022).

2. Lynts Kh. Dzh. Dostoynstva parlamentaryzma. Vek ХХ y myr. 1994. № 7-8. URL: http://www.russ. ru/antolog/predely/2-3/dem26.htm (data zvernennia: 29.05.2022).

3. Myronenko P. V. Forma pravlinnia: politychni transformatsii na zlami stolit: monohrafiia. K.: VD “Akademiia”, 2014. 220 s.

4. Shliakhtun P. P. Konstytutsiine pravo: slovnyk terminiv. K.: Lybid, 2005. 568 s.

5. Lijphart A. Parliamentary versus presidential government. Oxford, 1992. 257 p.

Размещено на Allbest.ru