Перспективи функціонування суб'єктів правого радикалізму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський державний бізнес-коледж

Перспективи функціонування суб'єктів правого радикалізму в Україні

Васильчук Є.О.,

доктор політичних наук, доцент

Анотація

правий радикалізм політика суспільство

Проаналізовано перспективи функціонування суб'єктів правого радикалізму в Україні. Зазначено, що критичне осмислення суперечливої ідейної та соціальної природи вітчизняного ультраправого політичного дискурсу було й лишається актуальним для публічної політики та громадянського суспільства в Україні.

Ключові слова: правий радикалізм, ідеологія, націоналізм, деструктивна активність.

Abstract

Prospects of functioning of subjects of right radicalism in Ukraine

Vasylchuk E.O.,

doctor of Political Sciences, Assistant professor, Cherkassy state business-college

Prospects for the functioning of the subjects of right-wing radicalism in Ukraine are analyzed. It is noted that a critical understanding of the contradictory ideological and social nature of the domestic far - right political discourse has been and remains relevant for public policy and civil society in Ukraine.

Keywords: right radicalism, ideology, nationalism, destructive activity.

Основна частина

Постановка проблеми. Події останніх років доводять, що зростання популярності праворадикальних ідей і базованих на них соціально - політичних практик стало важливим трендом суспільного життя в Україні. Суб'єкти правого радикалізму, тривалий час перебуваючи в маргінальному становищі, в умовах перманентної соціально-економічної кризи, політичної нестабільності, невизначеності духовно-культурних ідеалів, поступово «легалізували» свій статус у масовій свідомості, інституційно посилили свою присутність у політичному просторі та виявляють здатність до суттєвого розширення власної соціальної бази і взаємодії з іншими, більш респектабельними політичними силами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою функціонування суб'єктів правого радикалізму в Україні тривалий час займаються такі автори, як Е. Андрющенко [1], В. Бакальчук [2], С. Вишинський [3-5], В. Головко [6], М. Кравченко [7], В. Лихачов [9-10], А. Шеховцов [14], А. Умланд [15-16] та ін. Проте зазначені автори лише фрагментарно висвітлюють перспективи подальшої діяльності правих радикалів, що й визначає актуальність пропонованої статті.

Метою статті є аналіз перспектив функціонування суб'єктів правого радикалізму в Україні.

Виклад основного матеріалу. Український правий радикалізм у всьому різноманітті своїх виявів у реальному житті тривалий час залишався «периферійною» темою політологічних досліджень. Через це й досі повною мірою лишаються не з'ясованими ідеологічний зміст, форми та методи діяльності його суб'єктів, потенційні ризики і загрози для громадської та, ширше, національної, безпеки, які надходять із боку окремих ультраправих сил. Невизначеною є й сама дефініція правого радикалізму, а його оцінки в межах сформованої вітчизняної політичної культури здебільшого не мають науково об'єктивного характеру, натомість містять «журналістське», суб'єктивне, експресивно-емоційне сприйняття, яке коливається від фіксації ультраправих як маргінального явища до концентрації уваги виключно на «сенсаційних», резонансних, гучних проведених право - радикальними силами акціях, що супроводжувалися виявами насильства, демонстрацією табуйованої або візуально наближеної до неї символіки, стилістики й естетики.

Така необґрунтована звуженість дослідницької уваги та «конспірологічні» спроби інтерпретації проблеми правого радикалізму в сучасному українському суспільстві не дають змоги відстежити і зафіксувати найбільш значущі аспекти ідейно-політичної еволюції ультраправих політичних сил, їхньої інституційної трансформації з нечисленної епатажної субкультури до масових політичних організацій, установити мотиви і шляхи інтеграції праворадикальних партій та рухів до політичної системи нашої держави.

Посилення кризових явищ у різних сферах суспільного життя і невпевненість у своєму майбутньому актуалізують зацікавленість маргінальних прошарків населення різноманітними версіями праворадикальної ідеології. Ультраправі теоретики надмірно не обтяжують себе ревізією теоретичних засад своїх ідейно-політичних доктрин, але активно експлуатують архаїчну ідейну спадщину «класиків», використовують у своїй ідеологічній діяльності раніше напрацьовані кліше і трафарети.

Проте подекуди спостерігаються й деякі ідеологічні «новації». Побудова «національної соборної держави» визнається в пафосі сучасних ультраправих теоретиків лише проміжною метою діяльності. Натомість досить активно мусується ідея глобального цивілізаційного і геополітичного проекту «Білої Європи», або «Білої Євразії», побудованої на принципах імперськості, соціал-націоналізму та расової сегрегації.

Аналіз ідеологічних доктрин різних праворадикальних течій показує, що попри їхню екзотичність та незвичність для буденного сприйняття у колективних міфологізованих ідейно-політичних уявленнях праворадикаль - них активістів спостерігаються стереотипні ідеологічно марковані ознаки, базовані на примітивних деструктивних соціально-політичних ідеях і фобіях у їхньому тісному зв'язку зі слабко камуфльованими положеннями «расової теорії». Через це дослідниками феномена правого радикалізму констатується консервація в ідеології й тактиці ультраправих сил неофашистських елементів. Гіперболізоване значення, яке надається антропологічним відмінностям представників різних націй та народів, є характерною ознакою ідеологічних праворадикальних доктрин. Цілком закономірно, що з таких уявлень випливають політичні вимоги щодо обмеження статусу іммігрантів, окремих національних меншин і релігійних громад, їхньої примусової депортації або співіснування з ними в умовах сегрегованого суспільства. Зазвичай ці ідейні «конвульсії» рясно супроводжуються використанням дефініцій «біологічного» або «культурного» расизму. Іншими словами, магістральні напрямки подальшого розвитку України не є принципово важливими для правих радикалів, на відміну від потреби легітимізувати реперні точки власних ідеологічних доктрин. Попри невтішні прогнози й аналітичні доповіді щодо подальшого погіршення економічної ситуації в України ультраправі, як випливає з їхніх програмних заяв та ідеологічних настанов, задля утвердження власних ідейних поглядів фактично лишають поза увагою нагальні проблеми деіндустріалізації України, від'ємної демографії та поступового перетворення з високорозвиненої держави на країну, у якій домінують архаїчні, нежиттєздатні квазіцінності.

Такі крикливі, неприємно-різкі постулати, поєднані зі зведеними в абсолют ідеями військової субординації, авторитарності й антидемократизму, використовуються крайніми правими при конструюванні колективного образу «підступного ворога», що наділяється найбільш негативними соціальними і політичними рисами і на якого вони спрямовують свою агресію.

Іншим вагомим компонентом праворадикальних доктрин є конспірологічна ідея «фортеці», або «цитаделі в облозі». Українська державність в уявленні ультраправих є об'єктом «змови ворогів», а тому перебуває «в оточенні» з усіх боків. Така мобілізаційна ідеологема передбачає згуртування «елітарних» прошарків суспільства, до яких відносять себе праві радикали, задля протидії «шкідливим» іноетнічним або культурно-цивілізаційним впливам, перешкоджанню діяльності «підривних сил», наявних усередині країни. Ці обставини, на думку праворадикальних теоретиків, є цілком достатніми для надання переваги насильницьким «акціям прямої дії» над цивілізованими формами і методами політичної боротьби.

У праворадикальній еклектиці ідей, міфів, політичних настанов та квазіфілософських «концепцій» виразно виокремлюються й такі ключові ідеологічні аспекти:

- ототожнення націоналізму і патріотизму, з якого випливає пріоритет екзальтованих національних (а точніше - націоналістичних) інтересів над особистими, груповими і державними;

- опора на історично сформовані звичаї, що передбачає антитезу непорушних правил традиційної моральності щодо сучасної «матеріалістичної аморальності»;

- переважання біологічних конструктів ідеології над культурно-цивілізаційними;

- надмірний релігійно-містичний ірраціоналізм та суб'єктивний ідеалізм, відкидання об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, заперечення або скептичне ставлення до окремих досягнень науки;

- апологія ідей елітарності, соціальної та расової нерівності на противагу егалітаризму.

Програматика і публічна риторика право - радикальних активістів за своєю сутністю є вкрай популістськими та тяжіють до свідомого спрощення важливих суспільних проблем. Серцевиною сучасного праворадикального соціал-популізму є ідея «маленької людини», яка потерпає від різноманітних зловживань із боку «корумпованої політичної еліти». Через трансляцію примітивних гасел, інколи ксенофобського змісту, і пропозицію простих рецептів розв'язання найболючіших нагальних соціальних питань праві радикали намагаються просувати свою ідеологію в суспільстві й у подальшому зміцнювати своє становище в політичному житті країни.

Надмірна активність ультраправих протягом останнього часу змушує стверджувати про появу ще однієї тривожної тенденції в суспільному житті України. Наростання стихійної ксенофобії й агресивного націоналізму знаходить свій вияв у хвилі протиправних учинків, зокрема, убивствах, скоєних на ґрунті національної ненависті. Особливу насторогу ці ексцеси викликають через свою фактичну безкарність та неспроможність правоохоронних органів припинити брутальне свавілля і насильство з боку правих радикалів.

Попри заспокійливі прогнози деяких політичних оглядачів, експертів і аналітиків (згадаймо для прикладу А. Умланда, А. Шеховцова, В. Лихачова та деяких інших) щодо політичної неспроможності праворадикальних сил здобути владу в нашій країні шляхом виборів, «чорний інтернаціонал» українських ультраправих демонструє високий рівень організованості та згуртованості. Ці якості поряд із воєнізованою підготовкою активістів, розгалуженою мережею навчально-тренувальних таборів, наявністю зброї і готовністю її застосувати значною мірою компенсують їхні низькі електоральні показники.

Політичні амбіції ультраправих харизматичних лідерів уже давно перетнули межі недосяжних абстрактних ідеалів. Для праворадикальних активістів мотивацією для участі в політичній діяльності є прихід до влади й отримання відповідних благ. Їхня офіційна риторика стає значно жорсткішою і недемократичною, а удавано безкомпромісна політична позиція, посилена ультрапатріотичною пара - мілітарною демагогією, знаходить підтримку в найбільш знедоленої частини населення, особливо молоді.

Висновки. Актуальність цієї публікації зумовлена, перш за все, фактичною відсутністю комплексних спеціалізованих досліджень проблематики правого радикалізму в Україні. Наукова і практична значущість цього дослідження полягає в розкритті сутності та ґенези українського правого радикалізму, особливостей різноманітних модифікацій праворадикальних ідеологій, установленні динаміки розвитку ультраправих угруповань, виявленні потенційних ризиків і загроз із їхнього боку для безпеки українського суспільства та держави, конституційних прав і свобод громадян. Розроблення вищенаведених питань у подальшому надасть змогу зафіксувати й специфічний характер взаємозв'язків та взаємовпливів, які виникають між політизованими інтелектуальними спільнотами, традиційними респектабельними партіями і маргінальними право - радикальними угрупованнями.

Критичне осмислення суперечливої ідейної та соціальної природи вітчизняного ультраправого політичного дискурсу було й лишається актуальним для публічної політики та громадянського суспільства в Україні. В умовах значного посилення деструктивної активності правих радикалів нагальними є завдання щодо неухильного дотримання принципу «нульової толерантності» до діяльності ультраправих угруповань, створення стійкого несприятливого для них інституційного клімату й остракізму з боку інститутів громадянського суспільства.

Такі заходи в поєднанні з правоохоронними можливостями держави мають сприяти деескалації вуличного і політично мотивованого насильства та формуванню соціальної атмосфери з толерантним ставленням до різних думок, етнічних, мовних і релігійних відмінностей.

Перспективами подальших досліджень є розкриття особливостей ідеологічних доктрин сучасних парамілітарних об'єднань правих радикалів в Україні.

Список використаних джерел

1. Андрющенко Е.С. `Українські праворади - кальні організації у контексті суспільно-політичних процесів (кінець 1980-х - 2015 рр.)', дис…. канд. іст. наук: спец. 07.00.01, Запоріжжя, 2015, 284 с.

2. Бакальчук В.О. 2011. `Сучасні тенденції розвитку правого радикалізму в українському суспільстві', Стратегічні пріоритети, №3 (20), С. 39-44.

3. Вишинський С. `Обличчя націоналізму: «Правий сектор» '. URL: http://s-vyshynsky.vkursi. com/6978.html.

4. Вишинський С. `Обличчя націоналізму: «припартійні» праві» '. URL: http://s-vyshynsky. vkUrsi.com/6988.html

5. Вишинський С. `Обличчя націоналізму: «припартійні» праві» '. URL: http://s-vyshynsky. vkUrsi.com/6988.html.

6. Головко В. 2010. `Екстремізм та радикалізм в Україні: особливості формування, основні напрями, форми протидії з боку держави', Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: міжвід. зб. наук. пр., Вип. 19 (2), С. 248-276.

7. Кравченко М.С. `Діяльність українських націоналістичних політичних рухів кінця 1980-х - початку 2000-х рр. у мемуарних джерелах' авто - реф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни», К., 2017, 17 с.

8. Лернатович В.Б. 1997. «Правий» радикалізм і національна ідея (на матеріалах української і російської праворадикально).' преси 1989-1996 років)', дис…. канд. політ. наук: спец. 23.00.03, 182 с.

9. Лихачев В. 2014. «Правый сектор» и другие: национал-радикалы и украинский политический кризис конца 2013 - начала 2014 года', Форум новейшей восточноевропейской истории и культуры, Т 11, №2 (22), С. 75-116.

10. Лихачев В. 2016. `Правые радикалы по обе стороны российско-украинского конфликта', Russie Nei Visions, №95, 34 с.

11. Betz H.-G. 1994. `Radical right-wing populism in Western Europe', New York: St Martin's Press,

200 p.

12. Carter E. 2005. `The extreme right in Western Europe: success or failure?', Manchester: Manchester University Press and New York: Palgrave, 271 p.

13. Kitschelt H. 1995. `The radical right in Western Europe: a comparative analysis', Ann Arbor: University of Michigan Press, 332 p.

14. Shekhovtsov A. 2013. `Provoking the Euro - maidan. URL: https://www.opendemocracy.net/od - - russia/anton-shekhovtsov/provoking-euromaidan.

15. Umland A. 1997. `The Post-Soviet Russian Extreme Right', Problems of Post-Communism, Vol. 44, №4, P. 53-61.

16. Umland A. 2005. `Concepts of Fascism in Contemporary Russia und the West', Political Studies Review, Vol. 3, №1, P. 34-49.

Referenses

1. Andriushchenko E.S. `Ukrainski pravoradykalni orhanizatsii u konteksti suspilno-politychnykh protsesiv (kinets 1980-kh - 2015 rr.), dys…. kand. ist. nauk: spets. 07.00.01, Zaporizhzhia, 2015, 284 s.

2. Bakalchuk V.O. 2011. `Suchasni tendentsii rozvytku pravoho radykalizmu v ukrainskomu suspilstvi, Stratehichni priorytety, №3 (20), S. 39-44.

3. Vyshynskyi S. `Oblychchia natsionalizmu: «Pravyi sektor». URL: http://s-vyshynsky.vkursi. com/6978.html.

4. Vyshynskyi S. `Oblychchia natsionalizmu: «prypartiini» pravi». URL: http://s-vyshynsky.vkursi. com/6988.html

5. Vyshynskyi S. `Oblychchia natsionalizmu: «prypartiini» pravi». URL: http://s-vyshynsky.vkursi. com/6988.html.

6. Holovko V 2010. `Ekstremizm ta radykalizm v Ukraini: osoblyvosti formuvannia, osnovni napriamy, formy protydii z boku derzhavy, Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky: mizhvid. zb. nauk. pr., Vyp. 19 (2), S. 248-276.

7. Kravchenko M.S. `Diialnist ukrainskykh natsionalistychnykh politychnykh rukhiv kintsia 1980 - kh - pochatku 2000-kh rr. u memuarnykh dzherelakh avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ist. nauk: spets. 07.00.06 «Istoriohrafiia, dzhereloznavstvo ta spetsialni istorychni dystsypliny». K., 2017, 17 s.

8. Lernatovych V.B. 1997. ` «Pravyi» radykalizm i natsionalna ideia (na materialakh ukrainskoi i rosiiskoi pravoradykalnoi presy 1989-1996 rokiv), dys…. kand. polit. nauk: spets. 23.00.03, 182 s.

9. Lykhachev V. 2014. ` «Pravbii sektor» y druhye: natsyonal-radykalbi y ukraynskyi polytycheskyi kryzys kontsa 2013 - nachala 2014 hoda, Forum noveishei vostochnoevropeiskoi ystoryy y kulturw. T. 11, №2 (22), S. 75-116.

10. Lykhachev V. 2016. `Pravwe radykalw po obe storonti rossyisko-ukraynskoho konflykta, Russie Nei Visions, №95, 34 s.

11. Betz H.-G. 1994. `Radical right-wing populism in Western Europe, New York: St Martins Press, 200 p.

12. Carter E. 2005. `The extreme right in Western Europe: success or failure?, Manchester: Manchester University Press and New York: Palgrave, 271 p.

13. Kitschelt H. 1995. `The radical right in Western Europe: a comparative analysis, Ann Arbor: University of Michigan Press, 332 p.

14. Shekhovtsov A. 2013. `Provoking the Euro - maidan. URL: https://www.opendemocracy.net/od - russia/anton-shekhovtsov/provoking-euromaidan.

15. Umland A. 1997. `The Post-Soviet Russian Extreme Right, Problems of Post-Communism, Vol.44, №4, P.53-61.

16. Umland A. 2005. `Concepts of Fascism in Contemporary Russia und the West, Political Studies Review, Vol.3, №1, P. 34-49.

Размещено на Allbest.ru