Особливості аналітичного підходу до дослідження складових харизми іміджу політичного лідера

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості аналітичного підходу до дослідження складових харизми іміджу політичного лідера

Кобець Ю.В.,

доцент кафедри політичних інститутів та процесів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Україна, Івано-Франківськ)

Баюрчак Н.В.,

аспірант кафедри політичних інститутів і процесів Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника (Україна, Івано-Франківськ)

Анотація

У статті проаналізовано складові компоненти політичної харизми як основи політичного лідерства. Як відомо харизма є складним феноменом, спроби пояснити який є у багатьох гуманітарних дисциплінах. У ході політичного дискурсу виявлено ключові риси, що надають особистості статусу харизматичної та надзвичайної. Виокремлено типології, що допомагають структуризувати складові харизми. До уваги широкого загалу запропоновано провідні атрибути харизматичного лідера, а також виділено межу між харизмою та псевдохаризмою. Доведено, що друга є штучним утворенням іміджмейкерів та спрямована на короткочасне досягнення політичних цілей за допомоги відповідного іміджу. Сама ж харизма може бути відтвореною політичними лідерами, які розуміють її складники та здатні їх спроектувати у власній повсякденній діяльності.

Ключові слова: Політичне лідерство, політична харизма, харизматичність, лідер, політичний дискурс, надзвичайна особистість, складові харизми. політичний лідерство харизма

PECULIARITIES OF THE ANALYTICAL APPROACH TO THE STUDY OF THE CHARISMA COMPONENTS OF THE POLITICAL LEADER'S IMAGE

Kobets Yu.V.,

candidate of Political Science, Associate professor Department of Political Institutions and Processes, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University (Ukraine, Ivano-Frankivsk)

Baiurchak N.V.,

graduate student of the Department of Political Institutes and Processes, Precarpathian National University, Named after Vasyl Stefanyk (Ukraine, Ivano-rankivsk)

The article analyzes the components of political charisma as the basis of political leadership. As you know, charisma is a complex phenomenon, attempts to explain it are in many humanitarian disciplines. In the course of the political discourse, the key features that give the individual the status of charismatic and extraordinary have been revealed. Typologies that help to structure the components of charisma are distinguished. The leading attributes of a charismatic leader are proposed for the attention of the general public, and the border between charisma and pseudo-charisma is highlighted. It has been proven that the second is an artificial formation of image makers and is aimed at short-term achievement of political goals with the help of the appropriate image. Charisma itself can be reproduced by political leaders who understand its components and are able to project them in their own daily activities.

Keywords: Political leadership, political charisma, charisma, leader, political discourse, extraordinary personality, components of charisma.

Постановка проблеми. Проблематика досліджень харизми в цілому та харизматичного політика, зокрема, досить широка і об'ємна і тягне за собою ряд підходів різних дисциплін, таких як соціологія, психологія, культурологія, когнітивістика, лінгвістика, дискурс-теорія, прагматика.

Відповідно, і теми розвиток у руслі "харизма-теорії" багатогранні. Так, це, по-перше, вивчення концепту "харизма" в аналітичному та синтетичному аспектах (розклад поняття на складові та спроба осмислити дане явище у всій його цілісності) і, по-друге, вивчення дискурсної природи явища.

Загальна теорія харизми, таким чином, об'єднує у собі типологічні, історичні, культурологічні, етичні, комунікативні аспекти. Всі вони, органічно вплітаючись один в одного, "працюють" в унісон, але при цьому кожен зберігає своє особливе звучання, характеризуючи час та місце зародження даного феномена, і навіть час самого дослідника.

Сучасна наука зосередила свою увагу в більшій мірі на комунікативному аспекті харизми, і це невипадково. Сучасний рівень розвитку ЗМІ в цілому та ЗМІ технологій зокрема підняв на новий досі небачений рівень можливості конструювання іміджу політика і впливу цього іміджу на соціально-політичний і психологічний клімат країни. Удосконалення цих технологій призводить, у тому числі, і до того, що харизма, як зазначають дослідники, також піддається до певного ступеня конструюванню, внаслідок чого ми маємо справу вже не з власне, харизмою, а її аналогом, псевдохаризмою, артефактом.

Таким чином, комунікативна складова може бути представлена не тільки як аспект прояву феномена харизми, а й як її фактичне буття. У такому випадку ми можемо говорити про факт її дискурсного існування та можливості вивчення моделей харизми, до визначення яких нас підводить сама історія вивчення харизми.

Ступінь наукової розробки. На сьогоднішній день жодне дослідження харизматичного лідерства не обходиться без посилання на М. Вебера, який розробивши теорію легітимного панування, серед типів лідерства виділив традиційне лідерство (засноване на традиціях і звичаях), раціонально-легальне (засноване на законах) і власне харизматичне лідерство. Вебер вважав, що останнє засноване на вірі у незвичайні якості вождя [3, с. 38].

Виділяв якості лідера, що роблять його харизматичним, А. Гантер. Щодо умов, за яких харизма є можливою то дане питання піднімав у своїх працях Р. Ітвелл [8].

У другій половині ХХ ст. Ж. Блондель, С. Московічі, П. Штомпка, Дж. Л. Ландарма і інші дослідники визначили характеристику поведінки харизматичної особи, її відмінні ознаки і механізми прояви харизми [2]. Г. Лебон, аналізуючи, вказував: харизма, або особиста чарівність, - "вид панування якої-небудь ідеї або справи над розумом індивіда [5, с. 70].

Метою статті є визначення та аналіз теоретичних і практичних аспектів харизматичного лідерства у політичній площині як синтезу соціального, психологічного, політичного, філософського, історичного та культурного феномену, що був і є одним з визначальних інструментів приходу до влади і як наслідок впливу на долі широких верств населення.

Дискусія і результати. Визначення харизматичного лідера (віра у незвичайні якості) підводить нас до думки того, що містить у собі концепт цього феномена [8, с. 19]. Зокрема, ми виявляємо, по-перше, наявність у ньому трьох складових: лідера, його аудиторії та незримого зв'язку лідера з аудиторією. І далі, по-друге, уточнюючи ці позиції, ми говоримо про наявність:

(1) незвичайних якостей лідера (якості, актуалізовані лідером та комуніковані аудиторії) та

(2) віри в те, що ці якості існують і дійсно властиві даному лідеру (якості, що декодуються аудиторією та приписуються лідеру), а, відповідно, і

(3) тексту\дискурсу, який цей зв'язок означає.

Як бачимо, такий розвиток концепту дозволяє помістити харизму у площину. дискурсу, а дискурс-експертизу до розряду методик дослідження харизми.

Однак перед тим, як ми приступимо до розвитку цієї ідеї в повній мірі, звернемося до двох значущих для нас (з урахуванням аналізованого контексту) досліджень, у яких запропоновано результати осмислення поняття харизма у комунікативному аспекті за двома вищезазначеними напрямками - якості лідера та зв'язок лідера з аудиторією.

Вивчення особливих якостей лідера, виходячи з його взаємодії з аудиторією, дозволило А.М. Гантеру запропонувати для розгляду п'ять ключових атрибутів харизматичного лідера:

(а) здатність впливати на людей та заряджати енергією;

(б) зовнішність, що приваблює маси;

(в) риторичний дар та здатність до комунікації;

(г) вміння викликати стан комфорту при сприйнятті;

(д) реалізація іміджу сильної людини.

Ми звернулися саме до цієї моделі харизматичного лідера, бо у ній проглядаються чотири значущі для нас аспекти. Це - структурний елемент моделі: тут він представлений рисою "сильний", яка закладена в основу іміджу харизматичного лідера Це також ієрархічний (прагматичний) компонент моделі, що репрезентує значимість суб'єкта - здатність впливати на людей. Це, нарешті, - системний та лінійний компоненти моделі: комунікативні коди харизматичного лідера - невербальні (зовнішність) і вербальні (риторика) характеристики його комунікативної поведінки [10, с. 146].

У свою чергу, опрацювання специфіки реалізації зв'язків харизматичного лідера з аудиторією з урахуванням їхньої формальної організації, наочно представлена в роботі Роджера Ітвелла, де ми виявляємо такі варіанти (типи) харизми як:

• палацова харизма - здатність лідера прив'язувати до себе ближнє коло послідовників;

• інституційна харизма - здатність лідера прив'язувати до себе інституційне коло та себе до інституту;

• харизма для мас - здатність лідера прив'язувати до себе маси [8, с. 18].

Серед ключових умов реалізації цих зв'язків Р. Ітвелл називає наявність об'єднуючої місії для реалізації інституційної харизми або вміння викликати у натовпу сентименти для реалізації харизми для мас (що також перегукується з Веберівською ідеєю наявності двох зустрічних умов: усвідомлення лідером своєї особливої місії та долі та наявності інтенсивної емоційної підтримки лідера з боку аудиторії) [3, с. 38].

Тут виявляється наступність наших підходів, бо саме для побудови дискурс-портретів ключових політичних лідерів ми задіяли такі категорії як цільова аудиторія, місія, риторичні практики.

І, нарешті, звернемося до контекстних позицій - причин, які дослідники харизматичних лідерів фіксують як визначальні для їхньої появи. Серед них:

• соціальна криза або її передчуття, супутніми елементами яких можуть бути усвідомлення втрати коренів, невіри в політичну ефективність та ін., а значить і надія на те, що лідер може відновити втрачені зв'язки або встановити нові не менш значущі;

• причини історичного та культурного плану, коли в лідері проглядаються риси народних (міфічних) героїв, і тоді, навіть у разі розриву з традицією, він сприймається як носій міфології цього суспільства.

• політична криза, коли лідер стає ключовою фігурою політичного процесу, підмінюючи собою всі інші політичні структури (напр., політичні партії), які неефективні або подаються як неефективні [12, с. 170].

Як бачимо, даний аналіз, у певному сенсі, допомагає поєднувати підходи дослідження харизми, що намітилися: лідер-орієнтовані, аудиторіє-орієнтовані та кортеж-орієнтовані, дискурс-орієнтовані.

Виходячи з вищесказаного наше робоче визначення поняття "харизматичний лідер" носитиме синтезований характер, тобто буде засновано на ідентифікації і, далі, єднанні "лідер-фокусованих" та "аудиторіє-фокусованих" підходів. Паралельно у фокусі уваги зберігаються вербальні (мовно-поведінкові) та невербальні (власне поведінкові) коди спілкування. Задана нами множина створює категоріальне поле для аналізу типологічних властивостей харизматичного лідера [16, с. 200].

Конструюючи дискурсне розуміння поняття "харизматичний лідер", ми виходимо з наступних шести позицій:

1) харизма комунікативна, що означає наявність певного захоплюючого, проміжного елемента між лідером і його послідовниками;

2) харизма - цілісне поняття, та її компоненти значимі не окремо, а лише в сукупності. Тому типологія лідерства будується в багатогранному, а не лінійному просторі;

3) харизма - не тільки атрибутивна, а й діяльнісна. Будучи даною від природи (закладеною у генах), харизматичне начало може залишатись в латентному стані або отримувати розвиток. Трапляється, однак, що лідер не має яскравих природних даних, і оточення "розкручує" його, використовуючи різні політтехнології. Коли імідж є результатом маніпуляцій, ми маємо справу з псевдохаризмою;

4) поняття "харизма" застосовне до різних видів діяльності та різних сфер: не тільки політичної, а й педагогічної, економічної (бізнес, менеджмент), сценічної та ін.;

5) від дослідника вимагається об'єктивований (нейтральний) підхід до поняття "харизма". Це важливо відзначити, оскільки в багатьох публікаціях харизматичний суб'єкт "обтяжений" яскраво вираженою негативною чи позитивною конотацією (герой чи лиходій);

6) для нас харизма є робочим визначенням. Ми прагнемо вписати лідера у національно історичний контекст та реконструювати його якості з рутинних (простих) процесів. Суть харизматичного лідера в поєднанні попиту та пропозиції. Такий підхід можна назвати прагматичним, і він видається нам цілком виправданим і оптимальним [12, с. 60].

Розглянемо специфіку складових поняття "харизма" з врахуванням того досвіду, який ми набули, проводячи аналіз вербальної і невербальної поведінки політичних лідерів та побудувавши їх портрети, а також з опорою на соціальний, професійний та просто життєвий досвід дослідників, зафіксований у спеціальній та художній літературі. Інакше висловлюючись, проведемо інвентаризацію змістовних компонентів харизми з урахуванням загальних тенденцій поведінки харизматичного лідера.

Лідер-фокусована складова харизми. Серед компонентів цієї складової є системні, структурні, лінійні, ієрархічні компоненти, що перебувають у взаємодії, що робить дану складову певною цілісністю, а значить дозволяє нам розглядати її в якості відносно самостійної функціональної даності.

До системних ми відносимо такі індивідуальні особливості суб'єкта, як риси характеру, поведінки, зокрема мовної, знакової. Цікаво, що аналіз дискурсу харизматичного лідера (тобто того, кого громадська і суто професійна думка відносить до цієї категорії лідерів), демонструє наявність характерних протиріч: сильна воля, ділова хватка і водночас виняткова чарівність, відкритість; цікавість, живий інтерес до людей і одночасно чітка націленість на досягнення результату будь-яким шляхом; виняткова скромність, простота, товариськість і разом з тим надзвичайна концентрація на чомусь певному, ухиляння від рутини. Інші можливі поєднання - виняткова доброта (до тварин або сім'ї) і тут же - виняткова жорстокість (до тих, кого харизматик називає ворогами) [5, с. 71].

Ми вважаємо, що наявність такої суперечності, а також інтенсивність прояву кожної з дихотомічних якостей, представлених у дискурсі лідерів, можуть розглядатися як потенційні маркери харизматичності.

Серед лінійних компонентів - наявність у дискурсі суб'єкта його життєвої історії, яка може бути представлена як безпосередньо (прямим наративом про себе), так і побічно (через окремі разові виходи на якісь біографічні факти). Політичний лідер без своєї історії (з нізвідки), можливо, і може претендувати на харизматичність, однак у такому разі його історію буде за нього "писати" (домислювати) оточення, аудиторія, вороги. Приклади життєвих історій харизматиків при всій своїй винятковості мають деякі типові риси (а можливо, вони обростають цими типовими рисами з часом, стаючи хрестоматійними зразками, прикладами для наслідування, квазімоделлю поведінки) [7, с. 140].

До структурних можна віднести діяльність лідера як практичну, так і мислительну, з урахуванням напряму, глибини, інтенсивності, спрямованості і т.д. Тут передбачається, що винятковість (все той же неминучий маркувальний компонент змісту поняття "харизма") має бути в тому, як харизматик структурує основні концепти своєї діяльності, тобто на що зрештою ця діяльність виводить, яку місію він бере на себе, як цю місію підносить.

Серед ієрархічних компонентів слід назвати наявність у дискурсі суб'єкта телеологічних характеристик, тобто формулювань (прямих або непрямих) цілей та програмних завдань (які лідер ставить перед собою і іншими), ціннісні пріоритети [1, с. 204].

Така багатоплановість, полікомпонентність явища харизми робить його "живим", тобто забезпечує функціональний підхід до вивчення даного явища у вище зазначеному аспекті.

Зрозуміло, що список безпосередньо фіксованих характерних рис "страждає" деякою відносністю. Ці риси - результат, а не причини того, чому той чи інший суб'єкт відноситься до категорії харизматиків. Інакше кажучи, питання вибору характеристик поведінки та прояви себе, які роблять харизматика таким, не настільки однозначний. Тут "працюють" історія, культурна традиція, життєві обставини. Так, простота і скромність самі по собі не можуть зробити політика харизматиком, однак, будучи важливим атрибутом його образу/ іміджу (скажімо, образу Леніна), ці якості набувають ореолу харизматичності у минулих комуністичних реаліях.

Для повноти картини перерахуємо низку якостей харизматичного лідера, які відзначені дослідниками на ширшому політичному просторі. Ці якості враховують усі етапи їх ціннісних характеристик. Вони стосуються як їх переконань, так і безпосередньої діяльності. Це стани постійної боротьби (бійцівська позиція на користь групи) з елементом деякого остракізму (або створення видимості остракізму, в ретроспективі - гонінь) та подолання труднощів. У нього особливе походження, особлива роль, він носій знаків, володар високої ідеї, він перевершує інших, впливає на підлеглих, формує ідеологію. Він послідовний по всьому життєвому шляху. На ньому лежить якийсь сексуально-містичний наліт. Він обдарований особливими якостями: видатний оратор, пророк, його мова образна, жести виразні, у ньому відчувається певна театральність. Має якесь артистичне амплуа (наприклад, шляхетний батько). Володіє стилем, що запам'ятовується, що виділяє, голосом, манерою одягатися, поводитися. У ньому глибинний зміст. Він активний, енергійний, динамічний. З ним - престиж. Є певні риси обраності - осяяння (голос згори), свої ритуали (наприклад, гра в хокей або військові єдиноборства), "миропомазання" (мене народ поставив), навіть може бути якась особлива хвороба (яка не тільки не руйнує, а й посилює харизму). Його діяльність характеризується як новаторська (повстання проти застарілих порядків чи хоча б претензії на новизну). Для нього характерний вихід за межі повсякденної комунікації, вміння брати відповідальність, прагнення розширити свій простір і вплив. Харизматик не схильний когось заспокоювати, применшувати труднощі, небезпеки, а скоріше - тримати в напрузі [16, с. 208].

Аудиторіє-фокусована складова. Тут цілісний набір характеристик лідера, затребувані суспільством якості, ідеї та форми діяльності, що затребувані суспільством. Функціональне буття цієї цілісності можна уявити як постійний перерозподіл елементів від центру до периферії. Цей перерозподіл здійснює аудиторія залежно від її якостей або від часу, місця, збігу обставин. Наприклад, сьогодні може бути важлива скромність, а завтра - воля, сьогодні - наратив про себе, а завтра - дія. (Звідси суперечливість якостей харизматика - він має володіти всім арсеналом якостей і за необхідності користуватися кожним них). Яким би він себе не проявив (добрим чи злим), харизматичний лідер завжди залишається на певному віддаленні від аудиторії, на певному умовному п'єдесталі [6, с. 306].

Якщо харизма, як вияв певної цілісності, відбулася, то аудиторія байдужа до іншого, наприклад, до морально-етичного аспекту (ось чому звинувачення харизматичного лідера в порушенні морально-етичних норм не працює), здоров'я, у тому числі психічного (що, навпаки може розглядатися як констатація обраності суб'єкта, про що було сказано раніше).

Кортеж-фокусована складова. Для харизматика, безумовно, важливими є також сильні (екстраординарні) інтерактивні якості. Серед них зазвичай називають такі якості, як вразливість, довіра, прив'язаність. Харизматик спрямовує аудиторію, утримує увагу, має успіх. З ним чарівність, привабливість, архаїчний магнетизм. Він рідко викликає байдужість. Його або люблять, або ненавидять. Той факт, що аудиторія у спілкуванні з харизматиком схильна до сильного емоційного впливу (конструктивному або деструктивному), сприяє, у свою чергу, швидкому встановлення контакту і тим самим посилюється вплив на інших рівнях спілкування [15, с. 135].

Коли є пропозиція з боку індивідуума (набір складових) та є запит суспільства (а це може бути й інший набір складових), то оправдана і необхідна з урахуванням місця та часу (тут і зараз) аналітична робота з виявлення елементів, які збігаються чи не збігаються. Лідер змушений створювати себе та конструювати "своє" суспільство, шукати важелі впливу на громадську думку. Не думаємо, що таке "налаштування" хоч якось применшує харизму. Просто слід, як завжди, відрізняти талановитість від геніальності, але вони все одно "працюють" у парі. У будь-якому випадку ми маємо право говорити про винятковість лідера. Однак у першому випадку йому, ймовірно, потрібно пройти набагато довший шлях сходження до свого "зоряного часу", а у другому випадку це дається відразу і назавжди. А, можливо, це пов'язано і з точкою відліку: ті, хто живе з нами, - просто талановиті, ті, хто помер, - геніальні.

Висновки

Отже, ми вважаємо, що на підставі вищесказаного можна погодитись, що харизматичний лідер це - лідер, який має дуже багато, у тому числі суперечливих якостей, серед яких інтерактивні, що дозволяють йому складати сильний вплив (раціональний/ емоційний) на аудиторію. Його якості виявляються в ньому досить сильно (інтенсивно) та це усвідомлюється іншими, завдяки чому він відразу ж виділяється із загальної маси людей. Це людина, що відбулася, демонструє впевненість у собі, яка володіє ситуацією (тобто чітко проектує себе на сьогодення), до того ж він має чітке бачення перспективи. Він має певну, чітко окреслену, видатну, ціннісно-високу місію (great mission). Це лідер, що проектує себе в реальність і суспільство за допомогою життєвої історії, яка запам'ятовується і в якій актуалізовані і суб'єкт-предметні і суб'єктсуб'єктні змістовні компоненти, - багато праці, боротьби, досягнень, багато послідовників, учнів, друзів, ворогів. Це лідер, знаючий, що й навіщо робить, він своїми ідеями просвітляє людям шлях. Все це він успішно комунікує, легко встановлює контакт з аудиторією, виявляє при цьому необхідні для свого часу ораторські здібності та володіння найбільш ефективними (для свого часу і своєї країни) засобами масової комунікації. Це лідер, який увібрав у себе якості, актуальні для цього часу (сучасний), даної країни (відображає /розвиває традиції або сприяє зародженню нових традицій), цієї статі (гендерний аспект).

Список використаних джерел

1. Аллаярова Ж.С. Концептуализация природы лидерства как феномена. Известия ТПУ 2010. №6. С.203207.

2. Блондель Ж. Политическое лидерство: Путь к всеобъемлющему анализу. - М., 1992.135 с.

3. Вебер М. Харизматическое господство / М. Вебер // СОЦИС. - 1988. - № .5. - С.38.

4. Воронин С.А. Власть - это то, чего всегда не хватает. О природе и типологии политического лидерства, типов политических систем и режимов в историческом процессе. Вестник РУДН. Серия: Всеобщая история. 2014. №3. С.32-57.

5. Джелилова С.И. Харизматическая личность: неоднозначность оценок и интерпретаций. Гуманизация образования. 2015. №3. С.69-74.

6. Дмитренко С. Політична еліта і політичне лідерство / С. Дмитренко // Політологія: Підручник для студентів вищих навча-льних закладів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. - К.: Академія, 2003. - С.528.

7. Дмитриева Н.В., Буравцова Н.В. Психологические концепции харизматической личности. МНКО. 2013. №4 (41). С.137-141.

8. Итвелл Р. Возрождение харизмы? Теория и проблемы операционализации понятий // Социологические исследования. 2003. №3. С.9-20.

9. Лебон Г. Психология народов и масс / Лебон Г. - СПб.: Макет, 1995. - 316 с.

10. Мирошников О.А. Харизма: социальные и психологические аспекты. Гуманитарные науки. 2015. №3 (31). С.145-149.

11. Слободянюк Н., Ганапольская Е. Каждому лидеру по харизме? МИРС. 2008. №3. С.60-62.

12. Фролов П. Психотехнології впливу на виборця: правда і вигадки / П. Фролов // Наукові студії із соціальної і політичної психології. - К., 2002. - №5 (8). - С.169182.

13. Черепанова Т.В. Национально-культурная легитимация харизматического лидерства. ВЭПС. 2016. №2. С.302-305.

14. Черепанова Т.В. Понятие и социокультурные факторы харизматического процесса. Учёные записки ЗабГУ Серия: Философия, социология, культурология, социальная работа. 2012. №4. С.148-157.

15. Шкурко О.В. Харизматическое лидерство и возможность его развития у современных руководителей. Вестник ОмГУ Серия: Экономика. 2013. №3. С.133-136.

16. Энкельманн Н. Кеннеди-эффект. Сила и власть харизмы / Эн-кельманн Н. - М.: Интерэксперт, 2003. - 272 с.

17. References

18. Allayarova Zh. S. Kontseptualizatsiya prirodi liderstva kak fenomena. Izvestiya TPU. 2010. №6. S.203-207.

19. Blondel Zh. Politicheskoe liderstvo: Put k vseobemlyushchemu analizu. - M., 1992.135 s.

20. Veber M. Kharizmaticheskoe gospodstvo / M. Veber // SOTsIS. - 1988. - №5. - S.38.

21. Voronin S. A. Vlast - eto to, chego vsegda ne khvataet. O prirode i tipologii politicheskogo liderstva, tipov politicheskikh sistem i rezhimov v istoricheskom protsesse. Vestnik RUDN. Seriya: Vseobshchaya istoriya. 2014. №3. S.32-57.

22. Dzhelilova S. I. Kharizmaticheskaya lichnost: neodnoznachnost otsenok i interpretatsii. Gumanizatsiya obrazovaniya. 2015. №3. S.69-74.

23. Dmytrenko S. Politychna elita i politychne liderstvo / S. Dmytrenko // Politolohiia: Pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh navcha-lnykh zakladiv / Za red. O. V Babkinoi, V P. Horbatenka. - K.: Akademiia, 2003. - S.528.

24. Dmitrieva N. V, Buravtsova N. V Psikhologicheskie kontseptsii kharizmaticheskoi lichnosti. MNKO. 2013. №4 (41). S.137-141.

25. Itvell R. Vozrozhdenie kharizmi? Teoriya i problemi operatsionalizatsii ponyatii // Sotsiologicheskie issledovaniya. 2003. №3. S.9-20.

26. Lebon G. Psikhologiya narodov i mass / Lebon G. - SPb.: Maket, 1995. - 316 s.

27. Miroshnikov O. A. Kharizma: sotsialnie i psikhologicheskie aspekti. Gumanitarnie nauki. 2015. №3 (31). S.145-149.

28. Slobodyanyuk N., Ganapolskaya Ye. Kazhdomu lideru po kharizme? MIRS. 2008. №3. S.60-62.

29. Frolov P. Psykhotekhnolohii vplyvu na vybortsia: pravda i vyhadky / P. Frolov // Naukovi studii iz sotsialnoi i politychnoi psykholohii. - K., 2002. - №5 (8). - S.169-182.

30. Cherepanova T. V. Natsionalno-kulturnaya legitimatsiya kharizmaticheskogo liderstva. VEPS. 2016. №2. S.302-305.

31. Cherepanova T. V. Ponyatie i sotsiokulturnie faktori kharizmaticheskogo protsessa. Uchyonie zapiski ZabGU. Seriya: Filosofiya, sotsiologiya, kulturologiya, sotsialnaya rabota. 2012. №4. S.148-157.

32. Shkurko O. V. Kharizmaticheskoe liderstvo i vozmozhnost yego razvitiya u sovremennikh rukovoditelei. Vestnik OmGU. Seriya: Ekonomika. 2013. №3. S.133-136.

33. Enkelmann N. Kennedi-effekt. Sila i vlast kharizmi / En-kelmann N. - M.: Interekspert, 2003. - 272 s.

Размещено на Allbest.ru