Гібридна війна Росії проти України: інформаційний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра глобальної та національної безпеки

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби

Київський національного університету імені Тараса Шевченка

Гібридна війна Росії проти України: інформаційний аспект

Любиченко Олена Олексіївна, аспірант

Анотація

Новий світ XXI століття народжується в війнах і повстаннях, у революційних технічних відкриттях, у всепереможності цифрової інформатики, в запереченні старих догм і геополітичних розкладів середини XX століття. В цьому новому світі безмірно зростає глобальна роль України, яка веде боротьбу за незалежність від колишніх “господарів” - московських “братів”, що мислять себе лише “старшими” братами й господарями - незалежність політико-державну, духовну, за звільнення від страху, від рабських комплексів та почуття меншовартості. Після того, як росія розгорнула своє повномасштабне вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, рівень загроз та викликів, що виникають (та виникнуть найближчим часом) перевищує всі історичні виклики, які стояли перед нашою державою за останні 50 років.

Російська війна проти України також активно ведеться і на інформаційному просторі. росія розгорнула та інтегрувала ряд дипломатичних, інформаційних, військових та економічних засобів з метою проведення того, що деякі науковці називають “нелінійні операції”, що є елементом більш широкого поняття, як гібридна війна. Інформація використовується як зброя масового ураження, а правда - зусиллями войовничих пропагандистів - стає раритетним продуктом, зрівнюється в правах із позамежною брехнею засобів масової інформації, перетворюючи пересічну людину на безсилого заручника професійних маніпуляторів.

Інформаційна війна - організовані державою або окремими групами насильницькі дії у сфері інформації з метою досягнення певних політичних, військових, економічних, духовно-ідеологічних цілей і переваги над ворогом. Серед методів інформаційної війни - поширення всіма можливими технічними засобами пропаганди та дезінформації, знищення інформаційного потенціалу супротивника, кібернетичні атаки. Інформаційна війна є невід'ємним елементом існування авторитарно-тоталітарних державних систем, спрямованим, насамперед, на зомбування власного населення, починаючи з системи освіти й закінчуючи широкою сферою культури і мистецтва. Ведення інформаційної війни в демократичному суспільстві різко обмежується наявністю вільних конкурентоспроможних каналів інформації, плюралізмом ЗМІ, можливістю піддати сумніву будь-яке фейкове повідомлення.

Мета інформаційної війни - посіяти хаос у стані супротивника, викликати недовіру суспільства до керівництва держави, підірвати волю до опору, знеохотити народ до захисту Вітчизни, примусити керівництво ворога до прийняття хибних рішень.

На щастя, на сьогоднішній день в Україні вдалося очистити від ворожої пропаганди український інформаційний простір, і українці з великою шаною культивують традиційні цінності, зміцнюють національну гідність та свідомість.

Ключові слова: гібридна війна, бойова пропаганда/спецпропаганда, інформаційна безпека, інформаційні загрози, інформаційна зброя, асиметричні заходи.

Liubychenko Olena Oleksiyivna Postgraduate student of the Department of Global and National Security of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv

HYBRID WAR OF RUSSIA AGAINST UKRAINE: INFORMATION ASPECT

Abstract

The new world of XXI century is born in wars and uprisings, in revolutionary technical discoveries, in the omnipresence of digital informatics, in the denial of old dogmas and geopolitical schedules of the middle of XX century. In this new world, the global role of Ukraine is growing immeasurably, which is fighting for independence from its former "masters" - the moscow "brothers" who think of themselves only as "elder" brothers and masters - independence political-state, spiritual independence, freedom from fear, from slave complexes and feelings of inferiority. After russia started its full-scale invasion of the territory of Ukraine on February 24, 2022, the level of threats and challenges that have arisen (and will arise in the near future) exceed all historical challenges that have faced our country in the last 50 years.

The russian war against Ukraine is also actively being waged in the information space. russia has deployed and integrated a range of diplomatic, information, military, and economic means to conduct what some scholars call “non-linear operations,” an element of a broader concept like hybrid warfare. Information is used as a weapon of mass destruction, and the truth - due to the efforts of militant propagandists - becomes a rare product, equal in rights to the extraterrestrial lies of the mass media, turning the average person into a powerless hostage of professional manipulators.

Information war - violent actions organized by the state or individual groups in the field of information with the aim of achieving certain political, military, economic, spiritual and ideological goals and superiority over the enemy. Among the methods of information warfare are the dissemination of propaganda and disinformation by all possible technical means, the destruction of the enemy's information potential, and cyber-attacks. Information warfare is an integral element of the existence of authoritarian-totalitarian state systems, aimed, first of all, at zombification of its own population, starting with the education system and ending with the broad sphere of culture and art. Waging an information war in a democratic society is sharply limited by the availability of free competitive channels of information, pluralism of mass media, and the ability to question any fake message.

The purpose of the information war is to sow chaos in the state of the enemy, cause public distrust of the state leadership, undermine the will to resist, discourage the people from protecting the Motherland, and force the enemy's leadership to make wrong decisions.

Fortunately, nowadays, in Ukraine, it has been possible to clear the Ukrainian information space of hostile propaganda, and Ukrainians cultivate traditional values with great respect, strengthen national dignity and consciousness.

Keywords: hybrid war, militant propaganda/special propaganda, information security, information threats, information weapons, asymmetric measures.

Вступ

Постановка проблеми. Гібридну війну можна трактувати як модель війни, яка намагається приховати свій воєнний характер, а також участь у ній державних структур. Саме тому в ній різко зростає роль інформаційної складової, оскільки реальні фізичні контексти замінюються неадекватними інформаційними, приховують і закривають реальний стан справ інтенсивніше, ніж це має місце у війні звичайного порядку. Крім цього, важливою особливістю гібридної війни є те, що військове ховається за мирне. Тому важливим компонентом стає заперечення державою-агресором своєї військової участі у конфлікті. І вона (держава-агресор) починає зображати із себе стороннього спостерігача. Все це вимагає потужної участі пропаганди у даному процесі.

Гібридна війна потребує пропагандистської підтримки з низки причин. По-перше, у ній є необхідність постійних інтерпретацій та реінтерпретацій, оскільки відбувається досить швидка зміна подій. По-друге, те, що відбувається, розходиться з пропагандисткою картинкою, що у свою чергу вимагає постійного посилення пропагандистського супроводу. По-третє, гібридна війна створює складну ситуацію, в якій багато чого потрібно приховати, а дещо посилити, наприклад, є чіткий поділ на свій/чужий.

У гібридної війни немає одного єдиного обличчя, вона постійно змінюється, зокрема, в інформаційному плані. Тому для оперування з нею треба вводити так зване попереджувальне керування, коли майбутні ситуації починають програвати заздалегідь. В іншому випадку реакція на те, що відбувається, завжди буде запізнюватися [1].

Гібридна війна не прийшла нізвідки - творять її люди. Але якщо ведуть її військові та отримують за це смерть або нагороди, конструюють її зовсім інші актори. І від них великою мірою залежить, коли така війна закінчиться. Планують війну військові, але створюють потребу у ній цивільні. Сьогодні війна типу гібридної під тією чи іншою назвою (проксі-війна, нелінійна війна) стала реальністю досить жорсткого порядку. Тому її доводиться визнавати поза нашим бажанням. Але тоді слід шукати як нові шляхи її прояву, так нові шляхи протидії їй.

Розуміючи сутність та небезпеку, яку породжує гібридна війна, головним завданням державних та недержавних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України є збільшення опірності українського суспільства до різного роду російських інформаційних атак та пропаганди. Не втрачають своєї актуальності такі дієві інструменти протидії інформаційним загрозам, як державні та недержавні широкомасштабні просвітницькі кампанії. Лише залишається відкритим питання, чи може більш глибока взаємодія державних і недержавних суб'єктів посилити стійкість України до інших гібридних, інформаційних загроз, і на якій інституційний рівень взаємодії варто це було б підняти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Гібридна війна росії проти України (інформаційний аспект, зокрема) стала предметом ряду досліджень не тільки в Україні - А. Баровський, Є. Магда, Г. Почепцов, а і у наукових колах Західної Європи, наприклад, у працях П. Померанцева (Великобританія), Я. Берзінса (Латвія), О. та С. Васюта (Польща) та ін.

Мета статті - дослідження основних характеристик гібридної війни, яку росія веде проти України, а саме її інформаційної складової.

Виклад основного матеріалу

Російський гібридний вплив на національний інформаційний простір сусідніх держав проявляється у застосуванні інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних інструментів. російські військові агресори завжди зважали на те, що найголовнішою умовою успішної операції є встановлення домінування в інформаційному просторі супротивника. Використання російської пропаганди спрямоване на формування відповідної реальності на цілеспрямованій території, для забезпечення легітимності дій власних збройних сил за межами держави та впливу на думку міжнародних та військово-політичних організацій у світі. Особливо віртуозним виглядає використання для пропаганди інформаційних ресурсів опонента, як то проросійські європейські медіа, російські телеканали Європи, китайські програмно-комп'ютерні платформи для ведення хакерських атак.

Росія розглядає наступальні інформаційні кампанії скоріше як спосіб впливу, ніж руйнівні дії, хоча ці обидва поняття не є взаємовиключними. Інформаційний простір дозволяє інформаційним ресурсам, включаючи “зброю” або інші інформаційні засоби, впливати на внутрішню і зовнішню аудиторію за допомогою ретельно складених послань, дезінформації та пропаганди [2].

Як стверджують у своєму дослідженні польські науковці О. Васюта та С. Васюта: росія підготувалася до гібридної війни з Україною задовго до Революції гідності. Теорія, стратегія і практика сучасної гібридної війни почала розроблятися в СРСР ще з 1987 року - як підготовка до “тотальної війни на всіх рівнях”. З шести рівнів (пріоритетів) контролю людства, тільки один був військовим, інші п'ять - методи інформаційної війни.

Серед тих рівнів:

- ідеологічні погляди суспільства на ключові поняття добра і зла;

- хронологічний рівень: “перепиши історію народу і ти поневолиш його”. росія використовує історичні міфи, щоб обґрунтувати свої претензії на загарбання території;

- фактологічний: догми, ідеологія, релігійні культи, роль церкви, зокрема мпц, і підтримці агресивної політики путіна в Україні;

- рівень економіко-фінансовий, вплив зовнішніх чинників (росії) на курс гривні;

- генетична або екологічна зброя;

- зброя військова (конвенційна).

Серед “інноваційних” напрямів військово-стратегічної думки автори називають “бунтовійна” (заколоти) - кібервійна та війна на “придушення свідомості” - знищення людської здатності до самоусвідомлення й критичної оцінки агітації [3].

Готуючись до війни з Україною, росія розпочала в 2012-2014 рр. могутню пропагандистську артпідготовку, задіявши всі види інформаційної зброї: канали телебачення, радіо, кінематограф, інтернет, книжковидання. Вітрини книжкарень прикрасили галасливо-строкаті обкладинки книжок із виразними назвами: “Геноцид русских на Украине”, “Новороссия, восставшая из пепла ”, “Бандера и бандеровщина”, “Охота на Бандеру”, “Украина - вечная руина. Гопак на крови”, “Киев - капут”, “Евромайдан. Кто уничтожил Украину?”, “Киевская хунта”, “Поле боя - Украина. Сломанный трезуб”, “Крах Украины” - й багато інших.

Поточну фазу інформаційної гібридної війни, яку росія активно веде проти України можна охарактеризувати окремим словом - спецпропагада або бойова пропаганда. Це військова облікова спеціальність, запис у військовому квитку, така сама як танкіст, артилерист, військовий льотчик та ін. Повна назва - спецпропаганда серед військ та населення противника. Її призначення - мотивувати своє населення їхати в іншу країну вбивати, демотивувати населення противника вмирати за свою країну та показувати третім країнам, що це не агресія, і що дії агресора вимушені. І взагалі жертва агресії не варта, щоб їй допомагали і що легітимні дії агресора, а не жертви.

Більш детально логіка дій спецпропаганди виглядає наступним чином: державі-агресору спочатку потрібно переконати власне населення у правильності своїх дій. Тобто навіть війну кремль не називає війною, а називається все це спецоперацією. Логіка спецоперації в тому, що Україна напала на “якісь народні республіки” на території України, які були створені раніше, а російська федерація ці “народні республіки” захищає. Якщо подивитися на реалії, то немає жодних, так званих, народів Донецької та Луганської республік. Тобто немає жодних мовних, релігійних чи інших будь-яких відмінностей між жителями Донецької та Луганської області, як окупованої частини, так і тієї частини, що знаходяться під контролем України. Єдина відмінність - це те, що якась частина перебуває під військовою окупацією та в зоні дії бойової пропаганди противника. В результаті дії бойової пропаганди протягом останніх восьми років, на сьогоднішній день за соцопитуваннями до вісімдесяти відсотків росіян підтримують “спецоперацію”.

Один із інструментів спецпропаганди - це приписати свої справжні наміри ворогові. Ми зараз спостерігаємо, як російська федерація намагається окупувати та приєднати до себе частину українських територій, при цьому кремлівські пропагандисти звинувачують у таких намірах Польщу, що начебто Польща хоче зробити те саме. Для росії важливо подавати свої дії, як суто законні та легітимні, а дії супротивника, як порушення усіх правил та норм.

І остання характеристика сьогоднішнього етапу - спецпропаганда має бути тотальною. Знову ж таки - і російські політики, і російський парламент, і російський президент, і російське МЗС, і російські, нібито, незалежні ЗМІ, передають одні й ті самі наративи, одні й ті самі меседжі одними й тими самими хвилями.

П. Померанцев говорить про новий тип російської пропаганди таке: “Суттю нової пропаганди є не переконання когось, а захоплення та утримання глядача, щоб перервати західний наратив, а не запропонувати свій контрнарратив. Це чудовий жанр для конспірологічних теорій, які добре представлені російським телебаченням” [4].

Як це з'явилося в Росії'? Відкриваємо федеральний російський закон "Про ветеранів" і там наприкінці є додаток - список військових конфліктів за участю громадян російської федерації. Після 1945 року офіційно визнаних у цьому законі 40 воєн і приблизно стільки ж невизнаних. За цей час, безумовно, були відпрацьовані методи ведення інформаційної війни.

На західну аудиторію, і взагалі на іноаудиторію у росії фахівців готували у Військовому інституті іноземних мов - там була кафедра спецпропаганди, де готували профільних спеціалістів зі знанням іноземних мов, із записом у військовому квитку - спецпропаганда. Спецпропаганда - це зброя, мистецтво вбивати. Нині цей навчальний заклад теж працює, і називається Військовим університетом Міністерства оборони. Тому інструменти є, технології є, питання лише в тому, де кремль і проти якої країни вирішить цей інструмент використати для того, щоб розпалити внутрішні протиріччя.

У багатьох країнах із розвиненою культурою, які раніше воювали та мають спецслужби, у них теж є такі технології. Відмінність між росією та Британією не в тому, що у Британії технологій, припустимо, немає. В Британії при владі політики, що обираються, є незалежний суд, і є незалежна преса. Якщо британський лідер надасть наказ використати спецпропаганду проти власного населення, або навіть проти третьої країни, і це опиниться в ЗМІ, швидше за все він позбудеться влади на перших же виборах, а можливо навіть і раніше, і з великою ймовірністю потрапить до в'язниці за рішенням суду.

У росії влада не обмежена жодними демократичними інституціями, а країну очолює людина, яка все своє життя працювала у спецслужбах. Сьогоднішній лідер росії і вся його команда до 2000-го року все своє життя займалися спецопераціями, стеженнями, замовними вбивствами, тобто вони працювали в таємній поліції однієї з найтоталітарніших держав у світі - СРСР.

Одним із головних завдань сучасного демократичного світу залишається пошук інструментів боротьби із російською пропагандою. Після того, як facebook вирішив боротися зі спецопераціями та з розповсюдженням фейків у своїй соцмережі, за перший квартал 2022 року вони видалили понад 500 млн фейкових облікових записів, які маскувались під реальних людей, а насправді займалися у тому числі і поширенням бойової пропаганди. За наступний квартал facebook відзвітував за видалення понад 600 млн. За офіційними даними Офісу Президента України, зараз у цій війні проти України задіяно близько 10 000 співробітників інтернет-військ.

Так, на жаль, треба розуміти, що це асиметрична війна і що демократії не можуть відповісти симетричними заходами. Не може, припустимо, Німеччина включити кампанію бойової пропаганди у російській федерації, щоб росіяни почали ненавидіти один одного, і не може включити її проти власного населення, щоб німці вважали, що в росії нацисти і поїхали туди вбивати. Тобто у демократіях це неможливо.

Отже, потрібні асиметричні заходи - запровадження санкцій. Але потрібні в тому числі заходи щодо інформаційної освіти, поясненню населенню, як це працює, та обмеження мовлення в західних країнах засобів масової дезінформації.

На сьогоднішній день інформаційний простір в Україні набагато кращий, різноманітніший та більш конкурентний у порівнянні із 2014 роком. Вісім років тому ми не розуміли, що відбувається. Сьогодні, коли нам розповідають нові історії про розіп'ятого хлопчика, більшість громадян України розуміє, що це російські фейки.

Варто наголосити на тому, що протягом цих останніх восьми років українські лідери громадської думки, блогосфера, незалежні українські ЗМІ зробили більше для протидії російській бойовій пропаганді, ніж зробили уповноважені на це державні інституції. Мережеві та горизонтальні структури, які з'явились у 2014 році, зокрема, і на інформаційному фронті також пояснюють, як ця бойова пропаганда працює.

Ефективна централізована взаємодія державних і недержавних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки в умовах гібридної війни сприятиме згуртуванню українського суспільства та перемозі Української держави у війні, яку розгорнула росія.

гібридна війна інформаційний

Висновки

У сучасному світі інформація та інформаційні технології, по суті, стають одними із найперспективніших і найнебезпечніших видів озброєнь. Це, зокрема, підриває резильєнтність країн і ставить під загрозу їхню національну безпеку, особливо в контексті гібридної війни. Для організації ефективної протидії гібридній війні на інформаційному фронті потрібно задіяти можливості всіх державних та недержавних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України. Свою діяльність залучені структури повинні спрямувати на формування такого вітчизняного інформаційного простору, який відповідає національним інтересам та стійкості України.

Література

1. Fuerth L.S. Anticipatory governance practical upgrades. https://ndupress.ndu.edu/ Publications/Article/1216573/anticipatory-governance-practical-upgrades-equipping-the-executive- branch-to-co/

2. Еміліо Язіелло Від Грузії до Криму. Росія адаптує інформаційні операції під конфлікт // per Concordiam. Журнал з питань безпеки і оборони Європи. Том 10, №1, 2020, c. 10-16 https://perconcordiam.com/perCon_V10N1_ENG.pdf

3. O. Wasiuta, S. Wasiuta. Wojna informacyjna zagrozeniem dla bezpieczenstwa ludzkosci (rep.up. Krakow.pl, 2017) http://www.irjournal.pl/pdf-124465-52534?filename=Olga%20Wasiuta_ %20Sergiusz.pdf

4. Pomerantsev P., Weiss M. The menace of unreality: how Kremlin weaponizes information, culture and money // https://www.loc.gov/item/2015433465/

References

1. Fuerth L.S. Anticipatory governance practical upgrades. https://ndupress.ndu.edu/ Publications/Article/1216573/anticipatory-governance-practical-upgrades-equipping-the-executive- branch-to-co/

2. Emilio J. Iasiello From Georgia to Crimea. Russia adjusts its information operations to fit the conflict // per Concordiam. Journal of European Security and Defense Issues. Volume 10, Issue 1, 2020, 10-16. https://perconcordiam.com/perCon_V10N1_ENG.pdf

3. O. Wasiuta, S. Wasiuta. Wojna informacyjna zagrozeniem dla bezpieczenstwa ludzkosci (rep.up. Krakow.pl, 2017) http://www.irjournal.pl/pdf-124465-52534?filename=Olga% 20Wasiuta_% 20Sergiusz.pdf

4. Pomerantsev P., Weiss M. The menace of unreality: how Kremlin weaponizes information, culture and money // https://www.loc.gov/item/2015433465/

Размещено на Allbest.ru