Еклектичний принцип в сучасному викладанні іноземних мов

Candidate of Philological Sciences, Associate Professor at the Department of Foreign Languages Educational and Scientific Institute of International Relations of Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine)

Основна частина

Постановка проблеми. Покращення мовлення здобувачів освіти стало однією з найбільших проблем, з якими доводиться стикатися викладачеві англійської мови як іноземної. Більшості здобувачів освіти важко висловлювати почуття, емоції та думки у тій чи іншій ситуації; підсвідомо це призводить до почуття безпорадності та розчарування. Думка про те, що інші можуть їх критикувати є сильнішою, ніж намагання вчитися на власних помилках, яке блокує будь-який намір практикувати іноземну мову. Глибоку тривогу викликає також той факт, що результати демонструють значний відсоток здобувачів освіти, які мають проблеми з усним мовленням.

Еклектичний підхід може допомогти викладачам глибше зануритися в навчальний процес, надаючи знання для формування у здобу - вачів освіти здатності вирішувати проблеми та стикатися із ситуаціями у реальному житті, які потрібно вирішити, застосовуючи іноземну мову. Іншими словами, ідея еклектичного підходу полягає у підкріпленні осмисленого навчання із застосуванням, здавалося б, методів, які не можуть бути поєднаними, однак є найбільш ефективними. У цій статті аналізується застосування еклектичного підходу для покращення мовлення англійською мовою як іноземною.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження еклектичних принципів починаємо із з'ясування значення слова «еклектичний» з метою його всебічного розуміння та правильного сприйняття. У всіх доступних нам тлумачних словниках вказується, що слово походить від грецького EKLEKT^KOS, єк^єктікод, від кореня EKLEGO = вибирати. Найбільш вдалим вважаємо визначення, надане в іспанському словнику: «Філософська школа, яка намагається об'єднати найкращі доктрини, навіть якщо вони виходять із різних систем» (RealAcademiadelaLenguaEspanola, 2014). Актуальність цього значення є причиною того, що цей метод використовується у сучасному викладанні іноземних мов. Воно дозволяє використовувати різні методи та прийоми для досягнення цілей, завжди враховуючи різні способи навчання, які експериментально розглядалися у розвідках К. Бера (Beare, 2017). У теоретичному аспекті еклектичний метод у навчанні досліджували К. Кумар (Kumar, 2013) та М. Білла (Billah, 2015). C. Вера вивчає психологічні особливості у використанні еклектичного методу (Vera, 2014).

Мета статті полягає в аналізі наукової літератури, присвяченої дослідженню еклектичного підходу у навчанні іноземних мов з метою впровадження найкращих з них у практику викладання.

Виклад основного матеріалу. На думку Бера (Beare, 2017), планування подання навчального матеріалу, засноване на навчальному досвіді, очікуваннях та потребах здобувачів освіти, дозволяє викладачам якнайкраще використовувати їхній досвід та залучати учасників освітнього процесу до навчання. Виділення часу для того, щоб дізнатися більше про досвід здобувачів освіти, допомагає викладачам встановити цілі викладання та навчання, а також стратегії, які необхідно застосовувати. Для реалізації цього методу необхідно вивчити принципи, на яких він ґрунтується. Салазар і Батіста (Salazar, 2005) наголошують, що викладачі повинні враховувати чотири основні еклектичні елементи: вибір, послідовність, доречність та узгодженість. Автори вважають, що вибір стратегій повинен ґрунтуватися на глибокому діагностичному вивченні учасників освітнього процесу, щоб виявити їхні попередні знання не тільки про мовний рівень чи зміст, а й про комфортний стиль навчання. Це полегшить викладачам вибір методів чи прийомів серед інших різних теорій чи підходів до навчання. У цьому процесі відбору також важливо враховувати економічні та технологічні ресурси, які будуть використовуватись у навчанні.

Що стосується послідовності, важливо структурувати планування, застосовуючи знайомі стратегії на початку уроків і послідовно запроваджуючи нові. Це сприятиме створенню комфортних умов під час занять. Їх необхідно організувати з урахуванням послідовності цих стратегій, виходячи з результатів діагностики учасників освітнього процесу, а не зі змісту або відштовхуватися від підручників. Адже навчальний процес не завжди має бути лінійним; він може бути циклічним, тому що викладачі можуть почати розвивати зміст та повертатися, щоб закріпити його через якийсь час. Щодо доречності, то науковці наголошують на важливості вибору стратегій відповідно до освітнього середовища. Навіть якщо застосування певної стратегії не планувалося, її можна використати на занятті, якщо виникне така необхідність, щоб полегшити процес навчання.

Крім того, Салазар і Батіста (Salazar, 2005) використовують термін «узгодженість», щоб наголосити на важливості поєднання стратегій, які будуть використовуватися на занятті, з реальним життям учасників освітнього процесу. Основна ідея полягає в тому, щоб допомогти їм знайти способи практикувати нові знання в реальному контексті, що сприяє осмисленому навчанню. Застосування еклектичного методу для поліпшення усного мовлення представлене як практичний спосіб досягнення поставленої мети, оскільки він має деякі характерні особливості, такі як гнучкість, широкі можливості взаємодії, доступність до множинних завдань, потенціал активного навчання та ефективність для досягнення швидких результатів та власне отримані результати.

Для реалізації цього методу (Richards, 2002) пропонується три етапи: діагностика, розробка методології та оцінка. Перший етап відноситься до всієї діагностики, яку повинен провести викладач з огляду на всі деталі, пов'язані з аспектами навчання та викладання. На другому етапі згадується важка робота, яку викладачі мають виконати, щоб розробити навчальний процес з урахуванням результатів, отриманих на першому етапі. Нарешті, останній етап відноситься до процесу роздумів, аналізу та спостереження, які викладач повинен застосовувати, щоб бути в курсі прогресу здобувачів освіти. З іншого боку, Батіста та Салазар (Salazar, 2005) вважають за необхідне враховувати встановлення цілей, роль викладача, а також роль учасників освітнього процесу, стратегії, лінгвістичний внесок та контекстуалізацію при використанні усного мовлення; однак, перш ніж реалізувати цілі, необхідно знати рівень володіння мовою здобувачів освіти. Таким чином, викладачі повинні використовувати методи, які забезпечують їм інформацію про рівень знань своїх здобувачів освіти, адже стиль навчання, комфортний для учасників освітнього процесу так само важливий, як і рівень англійської мови.

За теорією Колба (Kolb, 1981) можна відзначити чотири основні стилі навчання: візуальний, кінестетичний, аудіальний та логічний. Кожен з них належить до переваг учасників освітнього процесу щодо обробки та отримання інформації для навчання. Це допомагає викладачам обирати найкращі методи, прийоми та стратегії, які їм підходять. Ми погоджуємося з твердженням МакЛеда (McLeod, 2013), який наголошує, що «різні фактори впливають на кращий стиль навчання. Наприклад, соціальне середовище, освітній досвід чи базова когнітивна структура людини». Однак це не означає, що у людини може бути лише один стиль навчання, тому що переваги учасників освітнього процесу можуть ґрунтуватися на двох та більше стилях. Отже, ідея полягає в реалізації стратегій з урахуванням чотирьох стилів навчання та розвитку цих стилів відповідно до стилю навчання у групі. Сучасні підручники та мережа Інтернет пропонують безліч різноманітних тестів, які можна використовувати як інструменти для отримання цієї інформації. Є кілька варіантів застосування такого типу тестів, але викладачам необхідно подумати про ресурси, які має навчальний заклад, а також про такі можливі труднощі учасників освітнього процесу, як відсутність Інтернету. Однак використання друкованого тесту може бути гарною альтернативою.

Досвід викладачів дозволяє їм виявити позитивні чинники кожного з цих методів у розвитку певних навичок з іноземних мов, але використання еклектичного методу не значить випадкове змішування методів. Білла (Billah, 2015: 1) стверджує, що «мають бути якісь філософські підстави і якийсь систематичний зв'язок між різними видами діяльності». Ідея полягає в тому, щоб змішати операційні підходи із комунікативними мовними діями. Викладачам необхідно враховувати всі принципи, пов'язані з лінгвістикою, пізнанням та схильностями, уподобаннями учасників освітнього процесу.

Згідно з Кумаравадівелом (Kumaravadivelu, 2003), всі методи мають схожі характеристики, тому їх слід класифікувати відповідно до їх особливостей наступним чином: (а) методи, орієнтовані на мову, (б) методи, орієнтовані на здобувача освіти, та (в) методи, орієнтовані на навчання. Він стверджує, що методи, орієнтовані на мову, спрямовані на відпрацювання граматичних структур. Навчання, згідно з цими методами, відбувається навмисно, а не випадково. Це означає, що здобу - вачі освіти повинні докласти особливих зусиль для досягнення мети. За допомогою цих методів викладачі ретельно відбирають деякі граматичні конструкції та лексику, використовують принцип переходу від простого до складного.

Більшість навчального процесу заснована на «явному введенні, аналізі та поясненні лінгвістичних систем». З іншого боку, методи, орієнтовані на здобувача освіти, спонукають до використання значних дій у вигляді практики обраних, послідовних граматичних структур і комунікативних функцій. Вони надають значення використанню мови у реальному контексті, заохочують взаємодію та вільне спілкування. І методи, орієнтовані на учасників освітнього процесу, спонукають до вирішення завдань та використання комунікативної діяльності для полегшення взаємодії.

Еклектичний метод виникає як результат вибору найнеобхідніших та найефективніших сторін із усіх існуючих методів навчання (Кумар, 2013: 2). Згідно з цим методом, черговість видів навчальної діяльності проходить таким чином: говоріння, написання, аудіювання та читання. Формами навчальної діяльності є говоріння, читання вголос, механічні вправи та повторення. Застосування аудіо-візуальних матеріалів - одна із головних принципів еклектичного методу ^агта, 2008: 27). Викладач сам обирає методи та найбільш підходящі і відповідні до конкретної навчальної ситуації елементи різних методів, адже еклектичний метод - це техніка підбору методики, а не сукупність методів, що передбачає приведення в систему та взаємозв'язок кількох різних методів.

Розглянемо використання еклектичного методу на прикладі навчання вимові. Розібравшись з основними характеристиками фонетичної системи, викладач може приступати до навчання іншомовної вимови. Для розвитку вимови деякі переваги має використання аудіолінгвального методу, метою якого є вивчення мови за допомогою повторення нових слів та зв'язування їх із візуальними образами. Дуже часто імітують вирази та структури за допомогою технічних засобів. Слухаючи вимову викладача (диктора), здобувачі освіти можуть вивчити вимову слів чи речень. Цей метод спонукає викладачів використовувати візуальні ефекти, приклади та повторення, здобувачі освіти можуть практикувати мову з використанням аудіо, відео чи графічних організаторів.

Методиці відомі два основні підходи до навчання вимови - артикуляційний та акустичний. Перший передбачає вступні фонетичні курси, які забирають невиправдано багато часу, однак не дають бажаного результату. При переході від одного звуку до іншого настає деавтоматизація навичок.

Застосовуючи акустичний підхід, основна увага приділяється не свідомому засвоєнню особливостей артикуляції, а слуховому сприйняттю мови, її імітації. Засвоєння звуків відбувається не ізольовано, а у мовному потоці, мовних структурах і моделях. Основою акустичних вправ є повторення або імітація.

Еклектичний підхід у навчанні вимови включає а) максимальне аудіювання, коли уроки ведуться іноземною мовою, та мова викладача зумовлюється навчальною ситуацією; б) систематичну фонетичну зарядку, яка триває три-п'ять хвилин, і варіюється, залежно від звуку, що відпрацьовується.

Наведемо декілька вправ, у яких застосовано еклектичні принципи навчання. Вправам на диференціацію звуків при навчанні можна надати комунікативну спрямованість, поставивши таке завдання: «Вгадайте, в якій ящику сидять бджоли, а в якій змії: [0 - 0 - 0], [б - б - б]». Далі пропонується хорове відпрацювання звуків: «Бджоли та змії дуже виховані, і завжди вітаються. Запропонувати погратися в бджіл та змій, поділивши їх на групу бджіл та групу змії: «Привітайте один одного». Так, здобувачі освіти навчаться розуміти різницю між звуками [0 - 0 - 0] та [б - б - б].

Крім того, пропонується використовувати ігрові завдання для вправляння в артикуляції, наприклад:

[р]: Давайте попихкаємо, як паровоз, викидаючи пар з рота: п-п-п….

[w]: Складемо губи для української літери «У» і, утримуючи їх у такому положенні, вимовляємо український звук «В».

[ks]: Давайте покличемо кішку!

[а:]: Показуємо горло лікареві!

В рамках теми «MyFamily» можна запропонувати таку вправу. Повторіть за диктором слова grandpa, mummy, daddy, grandma, sister, brother. Повторіть фразу «This is my…», записану на дошці та завершіть її словами grandpa, mummy, daddy, grandma, sister, brother, вказати на відповідне зображення.

Вивчаючи тему «MyHome» можна ввести не лише нові звуки, а й повторити лексику із попередньо вивчених тем. Як приклад, можна навести таку вправу. Прослухайте і повторіть слова за диктором, звертаючи увагу на звуки [ei] і [і]: radio, chair, kitchen, bed, table, livingroom, bath. Назвіть слова зі звуками [ei] і [і], які ви почули. Повторіть речення за викладачем і спробуйте повністю відтворити їх, звертаючи увагу на вимову пройдених слів. Where's daddy? He is in the living room. Where's mummy? She's in the kitchen. Where is grandma? She's in the garden. Where's grandpa? He's in the bedroom.

Під час роботи над темою «MyBirthday» пропонуються такі фонетичні вправи. Повторіть за диктором слова по темі happy, sad, birthday, party, candles, при цьому слова написані на дошці, здобувачі освіти мають звернути увагу на написання цих слів. Після вимкнення запису вони отримують завдання відтворити вимову цих слів. Далі здобувачі освіти повторюють за викладачем пісню - запрошення на день народження, звертаючи увагу на вимову згаданих вище слів та називають слова на тему, яка зустрілася в пісні:

«My birthday is coming, my big day is near Soon I'll be finishing my seventh year!

На заняттях з теми «MyFavoriteFood» можа запропонувати здобувачам освіти виконати такі завдання. Повторіть за диктором слова та зі звуками [і:] та [і]: Cheese [fli:z], chips [flips], ice-cream ['aiskri:m], milk [milk]. Повторіть за викладачем, з'єднуючи слова, що римуються, та назвіть слова з пройденої теми: Cat, Cheese, Chips, Lips, Hat, Bees.

Тема «MyAnimals» завжди є цікавою для здо - бувачів освіти. Тут можна їм запропонувати заспівати пісню, повторюючи за викладачем, ляскаючи при цьому в долоні щоразу, коли здобувачі освіти почують звук [ai]:

Ще одна пісня на відпрацювання звуків [i:] та [і]: «What can you see under the sea?

Спочатку здобувачі освіти слухають цю пісню у запису, потім згадують усі слова, зі звуками [i:] та [і].

Ігрові вправи особливо мотивують до роботи здобувачів освіти. Наприклад, вправи на усвідомлену імітацію з елементами активного слухання.

На занятті з теми «My Favorite Food» викладач пише на дошці слова apples, burgers, chips, sandwiches, chocolate, ice-cream, cheese, milk. Здо - бувачі освіти хором повторюють слова за викладачем, попередньо поділившись на дві групи, кожна з яких має прикріпити картку з транскрипцією поряд із відповідним словом. Викладач викликає членів групи по черзі, якщо хтось припускається помилки, то шанс надається іншій групі. Перемагає команда, яка правильно прикріпила найбільшу кількість звуків.

Під час вивчення теми «MyAnimals» кожному здобувачеві освіти видається картка із певним звуком. Далі викладач голосно вимовляє слова «cat, fish, frog, horse, bird, chimp».Здобувачі освіти спочатку повторюють слово за викладачем, а потім піднімають вгору картку, якщо вони почули свій звук. Наприклад, викладач вимовляє «cat», здобувачі освіти повторюють за викладачем. Здобувач освіти, на картці якого зображений звук [$], піднімає її вгору. Перемагає команда, яка припустилися найменше помилок.

У старшій та вищій школі варто використовувати взаємодію таких методів, як диктоглосс та підхід до мовного досвіду. Диктоглосс - це метод, який сприяє обговоренню, наприклад, структурного процесу між значенням і формою слова (Johnson, 1997) Що стосується мовного досвіду, то тут на допомогу приходять знання рідної мови або іншої іноземної.

Висновки. Ґрунтуючись на результатах цього дослідження, можна з упевненістю стверджувати, що застосування еклектичного методу різко зростає як альтернативний спосіб подолання однієї з найбільших проблем, з якими стикаються викладачі. Використання вибраних методів, технік та стратегій, що враховують здібності учасників освітнього процесу до навчання іноземній мові, значно впливає на розвиток та покращення мовлення. Діапазон, точність, вимова, швидкість і зв'язність - це компоненти, які можуть бути покращені після застосування компонентів еклектичного підходу, що сприяє поліпшенню мовлення здобувачів освіти. Прийняття методу, у якому використання лінгвістичного вкладу має бути зосереджено на мотивації і натхненні здобувачів освіти до навчання, відіграє значну роль у методиці викладання іноземних мов.

Список використаних джерел