Закон про Ленд-ліз для України - як один із механізмів державного регулювання у сфері військово-промислової політики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Закон про Ленд-ліз для України - як один із механізмів державного регулювання у сфері військово-промислової політики

Романенко Євген Олександрович доктор наук з державного управління, професор, Заслужений юрист України, проректор, Національний

авіаційний університет

Анотація

Мета статті - на основі системного аналізу закону про Ленд-ліз, розкрити особливості формування військово-промислової та військово-технічної політики.

Зазначено, що ленд-ліз - це програма масштабного постачання військової техніки та спорядження союзникам в оренду або в довгостроковий кредит. Штати застосували цю процедуру вперше з того часу, як вона допомогла перемогти Гітлера у Другій світовій війні. За часів президента Франкліна Рузвельта програма дозволяла забезпечити країни антигітлерівської коаліції всією необхідною військовою амуніцією та іншими матеріально-технічними засобами на умовах «користування» з постоплатою після перемоги. ленд ліз постачання військової техніки

Додано, що розмір допомоги за ленд-лізом СРСР був доволі малий -- усього близько 4 % засобів, витрачених країною на війну, а танки й авіаці я поставлялися в основному застарілих моделей. У пострадянській історіографії ставлення до допомоги союзників трохи змінилося, і увага стала звертатися також й на те, що за рядом позицій постачання мало важливе значення, як у плані значущості кількісних і якісних характеристик, так і в плані доступу до нових зразків озброєння та промислового устаткування.

Досліджено, що Ленд-ліз, укупі з наростаючою допомогою Великої Британії в її битві за Атлантику, виявився критичним фактором, котрий втягнув США у війну, особливо на європейському фронті. Гітлер, оголошуючи війну США 11 грудня 1941 року, згадав обидва цих фактори, як ключові в ухваленні рішення вступити у війну зі Сполученими Штатами. Зазначено, що Законопроєкт про ленд-ліз для України був підготовлений у Сенаті США ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну - у січні 2022 року. Зареєстрував його сенатор-республіканець Джон Корнін, співавторами законопроєкту стали республіканець Роджер Вікер, демократи Бенджамін Кардін та Джин Шахін. Пізніше до розробки документ приєдналися ще 13 республіканців, чотири демократи та один незалежний сенатор.

Цей законопроект гарантує, що бюрократичні перешкоди не завадять адміністрації діяти швидко, щоб надати Україні інструменти, необхідні для захисту цивільного населення.

Ключові слова: механізми державного управління, ленд-ліз, США, військова техніка, постачання радянської промисловості та армії.

Romanenko Yevgen Oleksandrovych Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Honored Lawyer of Ukraine, Vice-Rector, National Aviation University

LAW ON LEND-LEASE FOR UKRAINE - AS ONE OF THE MECHANISMS OF STATE REGULATION IN THE FIELD OF MILITARY-INDUSTRIAL POLICY

Abstract. The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the formation of military-industrial and military-technical policy based on a systematic analysis of the Lend-Lease law.

It is noted that lend-lease is a program of large-scale supply of military equipment and equipment to allies for rent or long-term credit. States have used this procedure for the first time since it helped defeat Hitler in World War II. During the time of President Franklin Roosevelt, the program made it possible to provide the countries of the anti-Hitler coalition with all the necessary military ammunition and other material and technical means on the terms of "use" with postpaid payment after victory.

It was added that the amount of Lend-Lease aid to the USSR was quite small - only about 4% of the funds spent by the country on the war, and the tanks and aircraft were supplied mainly of outdated models. In post-Soviet historiography, the attitude towards the aid of the allies has changed a little, and attention has also begun to be drawn to the fact that for a number of positions supply was important, both in terms of the significance of quantitative and qualitative characteristics, and in terms of access to new types of weapons and industrial equipment.

Lend-Lease, along with Britain's increasing aid in its Battle of the Atlantic, proved to be a critical factor in drawing the US into the war, especially on the European front. Hitler, when declaring war on the United States on December 11, 1941, cited both of these factors as key to his decision to go to war with the United States. It is noted that the draft law on lend-lease for Ukraine was prepared in the US Senate even before the start of the full-scale Russian invasion of Ukraine in January 2022. It was registered by Republican Senator John Cornyn, co-authors of the bill were Republican Roger Wicker, Democrats Benjamin Cardin and Gene Shaheen. Later, 13 more Republicans, four Democrats and one independent senator joined the drafting of the documents.

This bill ensures that bureaucratic hurdles do not prevent the administration from moving quickly to provide Ukraine with the tools it needs to protect civilians.

Keywords: mechanisms of state administration, lend-lease, USA, military equipment, supply of Soviet industry and army.

Постановка проблеми

Ленд-ліз, офіційно представлений як Закон про сприяння обороні Сполучених Штатів (від англ. lend -- «позичати» і lease -- «здавати в оренду, внайми») -- політика, згідно з якою Сполучені Штати Америки постачають своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство, стратегічну сировину, включаючи нафтопродукти та матеріальні засоби. Вона надається на основі того, що така допомога є важливою для оборони Сполучених Штатів; ця допомога включає військові кораблі та військові літаки, а також іншу зброю. Закон, що був підписаний 11 березня 1941 року, закінчився 20 вересня 1945 року. Загалом така допомога є безкоштовною,^[1] хоча деяку техніку (наприклад, кораблі) повернули після Другої світової війни. Натомість США отримали оренду армійських і військово-морських баз на території союзників під час війни. Канада реалізувала подібну меншу програму під назвою «Взаємодопомога». Закон про ленд-ліз був прийнятий двічі за всю історію: вперше він був підписаний 11 березня 1941 року під час Другої світової війни, а вдруге -- під час російсько-української війни 9 травня 2022 року.[1]

Аналіз останніх досліджень та публікацій

За результатами здійснення бібліографічного аналізу відкритих джерел інформації, наукових публікацій, присвячених обраній тематиці дослідження виявлено не достатньо.

Мета статті: на основі системного аналізу закону про Ленд-ліз, розкрити особливості формування військово-промислової та військово технічної політики.

Виклад основного матеріалу

Ленд-ліз фактично поклав край претендування Сполучених Штатів Америки на нейтралітет, які були закріплені в Актах про нейтралітет 1930-х років. Це був рішучий крок від політики невтручання до відкритої підтримки союзників. Головний радник Рузвельта з питань зовнішньої політики Гаррі Гопкінс мав ефективний контроль над ленд- лізом, переконавшись, що він відповідає цілям зовнішньої політики Рузвельта.[2]

Ленд-ліз, укупі з наростаючою допомогою Великої Британії в її битві за Атлантику, виявився критичним фактором, котрий втягнув США у війну, особливо на європейському фронті. Гітлер, оголошуючи війну США 11 грудня 1941 року, згадав обидва цих фактори, як ключові в ухваленні рішення вступити у війну зі Сполученими Штатами.

Концепція цієї програми в часи Другої світової війни надавала президентові владу допомагати будь-якій країні, чия оборона визнавалася життєво важливою для США. Закон про ленд-ліз, прийнятий Конгресом США і підписаний президентом Ф. Д. Рузвельтом 11 березня 1941 року, передбачав:

- поставлені матеріали (машини, різна військова техніка, зброя, сировина, інші предмети), знищені, втрачені й використані під час війни, не підлягають оплаті (стаття 5);

- передане в рамках ленд-лізу майно, що залишилося після закінчення війни й придатне для цивільних цілей, буде оплачено повністю або частково на основі наданих Сполученими Штатами довгострокових кредитів (в основному безвідсоткових позик).

Положення ленд-лізу передбачали, що після війни у випадку зацікавленості американської сторони незруйнована й невтрачена техніка й устаткування повинні бути повернені у США.[3]

Спочатку акт ленд-лізу був поширений на країни Британської імперії та Китай. З листопада 1941 року його дію поширили на СРСР, а до кінця війни практично всі союзники США стали одержувачами допомоги з ленд-лізу.

У 1942 році США підписали з Великобританією, Австралією, Новою Зеландією та «Вільною Францією» ще одну угоду, так званий зворотний ленд-ліз. Відповідно до нього вже союзники надавали армії США товари, обслуговування та транспортні послуги, свої військові бази [4]. На 90 % (у вартісному вираженні) зворотний ленд-ліз забезпечувався Великобританією разом із її колоніями: це як високотехнологічні вироби військового призначення, і обслуговування і постачання (зокрема медикаментами) американських баз біля Британських островів. Австралія та Нова Зеландія забезпечували бази США на півдні Тихого океану сільгосппродукцією. СРСР поставив 300 тис. тонн хромової та 32 тис. тонн марганцевої руд, і великі запаси платини, золота, дерева та інших матеріалів, яких США гостро потребували.

Конференція представників СРСР, Великої Британії і США з питань взаємних військових поставок відбувалася у Москві з 29 вересня по 1 жовтня 1941 року. Першої угоди про поставки до СРСР було досягнуто у лютому 1942 року, коли на СРСР була поширена чинність закону про ленд-ліз.

Основні маршрути поставок транспортних вантажів - тихоокеанський, транс- іранський та арктичні конвої -- забезпечили в сумі 93.5 % загальних поставок. Жоден із цих маршрутів не був повністю безпечним.

В роки війни існувало ще два повітряні маршрути ленд-лізу. За одним з них літаки «своїм ходом» літали в СРСР із США через Південну Атлантику, Африку і Перську затоку, за іншим -- через Аляску, Чукотку і Сибір. За другим маршрутом, відомим за назвою «Алсиб» («Аляска -- Сибір»), було перекинуто 7925 літаків. [5]

За програмою ленд-лізу в СРСР було поставлено 17 500 тис. тонн готових виробів, верстатне обладнання, напівфабрикати, продовольство і бензин, які коштували казначейству США 11,3 мільярда доларів. З урахуванням допомоги СРСР від Великобританії та Канади, ця сума сягає 13 мільярдів доларів. За курсом 2015 це становить понад 160 мільярдів доларів [6]. Склад поставок затверджувався відповідно до радянської сторони.

Загалом тоді було доставлено постачання на 50,1 мільярда доларів (що еквівалентно 690 мільярдам доларів у 2020 році), або 17 % загальних військових витрат США.[7] Загалом 31,4 мільярда доларів надійшло до Сполученого Королівства, 11,3 мільярда доларів - до Радянського Союзу,

3.2 мільярда доларів - Франції, 1,6 млрд доларів - Китаю, а решта 2,6 млрд доларів іншим союзникам. Політика зворотного ленд-лізу включала такі послуги, як оренда авіабаз, які надійшли США, і становили 7,8 мільярдів доларів; з них 6,8 мільярдів доларів надійшли від Британії та Співдружності. Умови угоди передбачали, що матеріальні засоби повинні використовуватися до повернення або знищення. На практиці було повернуто дуже мало обладнання, і більшість було знищено під час війни. Поставки, які надійшли після дати припинення, були продані Сполученому Королівству з великою знижкою за 1,075 мільярда фунтів стерлінгів, використовуючи довгострокові позики зі Сполучених Штатів. Канадська програма взаємодопомоги надала Сполученому Королівству та іншим союзникам позику в розмірі 1-го мільярда доларів і 3-х,4-х мільярда доларів на поставки, та послуги. [7]

Номенклатура поставок за ленд-лізом визначалася радянським урядом і була покликана заткнути «вузькі місця» у постачанні радянської промисловості та армії. Програма ленд-лізу була взаємовигідною, як для СРСР (та інших країн- отримувачів), так і для США. Зокрема, США виграли необхідний час для мобілізації власного ВПК. Слід зазначити, що посилка американської й англійської військової техніки до СРСР призводила до необхідності забезпечувати його сотнями тисячами тонн авіаційного палива, мільйонами снарядів для гармат і патронів для ПК і кулеметів, запасними гусеницями для танків, запасними автомобільними покришками, запчастинами для танків, літаків та автомобілів. Увесь цей ленд-ліз не був безумовно необхідний СРСР. Уже з 1943 року, коли керівництво союзників перестало сумніватися у здатності СРСР до довгочасної війни, в СРСР стали ввозити в основному стратегічні матеріали (алюміній та ін.) і верстати для радянської промисловості. [8]

За іншим даними, СРСР отримала за ленд-лізом 622,1 тис. тон залізничних рейок (56,5 % від власного виробництва), 1900 паровозів (у 2,4 раза більше, ніж випущене за роки війни в СРСР) і 11075 вагонів (більше у

10.2 раза), 3 млн 606 тис. автопокришок (43,1 %), 610 тис. тонн цукру (41,8 %), 664,6 тис. тонн м'ясних консервів (108 %). СРСР отримала 427 тисяч автомобілів і 32 тис. армійських мотоциклів, при цьому в СРСР з початку війни до кінця 1945 року було випущено лише 265,6 тис. автомобілів і 27816 мотоциклів. США поставили 2 млн 13 тис. тон авіабензину (разом із союзниками -- 2 млн 586 тис. тон) -- майже дві третини пального, використаного за роки війни радянською авіацією. [9]

СРСР отримала від США та інших союзників значне число автомобілів: в автомобільному парку Червоної Армії імпортних автівок у 1943 році було 5,4 %, у 1944 році -- 19 %, а станом на 1 травня 1945 р. -- 32,8 % (58,1 % становили машини радянського виробництва і 9,1 % -- трофейні). Основним шасі «Катюш» стали ленд-лізингові «Студебекери» (конкретно, Studebaker US6). У той час, як Сполучені Штати дали близько 20 тисяч автівок для радянської «Катюші», в СРСР було випущено усього лиш 600 вантажівок. Позашляховик Willys MB. У рамках програми ленд-ліз до СРСР було надіслано 51 000 «віллісів» у зібраному і розібраному виглядах.

США і Британська імперія поставили 18,36 % авіабензину, використаного за роки війни радянською авіацією; щоправда, в основному цим бензином заправлялися поставлені за ленд-лізом літаки американського та англійського виробництва, у той час як літаки радянського виробництва могли заправлятися радянським бензином з меншим октановим числом. [10]

Одразу ж по завершенню війни США направили країнам, що одержували допомогу за ленд-лізом, пропозицію повернути вцілілу військову техніку й сплатити борг для одержання нових кредитів. Оскільки закон про ленд-ліз передбачав списання використаного військового устаткування та матеріалів, американці наполягали на оплаті тільки цивільних поставок: залізничного транспорту, електростанцій, пароплавів, вантажівок й іншого устаткування, що перебувало у країнах одержувачів станом на 2 вересня 1945 року.^[17] За ту військову техніку, яка була знищена нацистами в ході боїв, США не зажадали ні цента. Загалом у роки війни СРСР отримав 2 млн. 680 тис. тонн сталі, понад 170 тис. тонн алюмінію, 29.4 тис. тонн олова, 240 тис. тонн міді, 330 тис. телефонних апаратів та майже 2 млн. телефонних кабелів, 2 тис. радарів, 5 тис. радіостанцій, 900 тис. тонн вибухівки, майже 4 млн. шин, 49 тис. тонн шкіри, 18 млн. пар взуття тощо. У СРСР було доставлено 28 тис. літаків (приблизно 12% від числа випущених у СРСР), 10 тис. танків (10%) та 10 тис. артилерійських гармат (2%). Радянські війська отримали понад 130 тис. автоматів, 51.4 тис. джипів, 8 тис. тракторів, майже 36 тис. мотоциклів, 1.9 тис. паровозів, понад 11 тис. вантажівок.

На переговорах 1948 року радянські представники погодилися виплатити лише незначну суму й зустріли прогнозовану відмову американської сторони. Переговори 1949 року теж ні до чого не привели. У 1951 році американці двічі знижували суму платежу, яка стала рівнятися $800 млн, однак радянська сторона погоджувалася сплатити тільки $300 млн.

Угоду з СРСР про порядок погашення боргів за ленд-лізом було укладено лише в 1972 році. Згідно з цією угодою СРСР зобов'язався до 2001 року заплатити $722 млн, включно з відсотками. До липня 1973 року були здійснено три платежі на загальну суму $48 млн, після чого виплати були припинені у зв'язку з введенням американською стороною економічних заходів у торгівлі із СРСР (Поправка Джексона-Вейніка). У червні 1990 року у ході переговорів президентів США й СРСР сторони повернулися до обговорення боргу. Був встановлений новий строк остаточного погашення заборгованості -- 2030 рік, і сума -- $674 млн. Після розпаду СРСР борг за допомогу був переоформлений на РФ (Борис Єльцин, Андрій Козирєв), станом на 2003 рік РФ була винна $100 млн. [11]

У післявоєнний період висловлювалися різні оцінки ролі ленд-лізу. У СРСР частіше, в основному, з ідеологічних міркувань применшувалась значущість постачання, у той час, як за кордоном стверджувалося, що перемога над Третім Рейхом була визначена західною зброєю і, що без ленд-лізу Радянський Союз не встояв би.

У радянській історіографії звичайно стверджувалося, що розмір допомоги за ленд-лізом СРСР був доволі малий -- усього близько 4 % засобів, витрачених країною на війну, а танки й авіаці я поставлялися в основному застарілих моделей. У пострадянській історіографії ставлення до допомоги союзників трохи змінилося, і увага стала звертатися також й на те, що за рядом позицій постачання мало важливе значення, як у плані значущості кількісних і якісних характеристик, так і в плані доступу до нових зразків озброєння та промислового устаткування.

Законопроєкт про ленд-ліз для України був підготовлений у Сенаті США ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну - у січні 2022 року. Зареєстрував його сенатор-республіканець Джон Корнін, співавторами законопроєкту стали республіканець Роджер Вікер, демократи Бенджамін Кардін та Джин Шахін. Пізніше до розробки документ приєдналися ще 13 республіканців, чотири демократи та один незалежний сенатор.

«Цей законопроєкт гарантує, що бюрократичні перешкоди не завадять адміністрації діяти швидко, щоб надати Україні інструменти, необхідні для захисту цивільного населення, якщо путін вирішить вторгнутися. Кремль дорого заплатить за ескалацію цієї кризи, а США підкріплять справою свої обіцянки допомогти Україні захиститися», - заявив сенатор Шахін, представляючи законопроєкт.

Тобто законопроєкт має усунути бюрократичні перешкоди на шляху постачання військової допомоги Україні. Він надає президенту США розширені повноваження щодо укладання угоди з урядом України щодо постачання озброєння для захисту від російської агресії.

Відповідальність за постачання лежатиме безпосередньо на Джо Байдені. Тобто Україна запитує зброю, а Байден прийматиме рішення про її передачу, не проходячи всі бюрократичні етапи узгодження. Опція відмовити у запиті, звичайно, теж є.

6 квітня закон був одноголосно прийнятий Сенатом США, а 28 квітня - Палатою представників (417 «за», 10 «проти»). 9 травня президент США Джо Байден підписав закон щодо надання програми ленд-лізу для України. Після того, як закон набуде чинності, Байден матиме 60 днів, щоб розробити прискорену процедуру постачання зброї Україні. Умови для України аналогічні тим, що були для союзників у часи Другої світової війни - заздалегідь за поставки платити не потрібно. [12]

Як зазначає видання Politico, ухвалення закону говорить про два факти. По-перше, США та союзники в Європі вважають, що російське вторгнення є екзистенційною загрозою ліберальному порядку, раз вдаються до такого екстраординарного заходу. По-друге, західний світ вірить у перемогу України над російськими окупантами.

Що може отримати Україна за програмою ленд-лізу:

• літаки

• танки

• гелікоптери

• безпілотники

• ракети

• боєприпаси

• кораблі

• запчастини

• ПТРК

• засоби ППО

• ПЗРК

• обладнання

• автомобілі

• РСЗВ

• стрілецьку зброю

За програмою ленд-лізу в Україну можуть надійти:

• танки третього покоління M1A2 Abrams

• бойові машини піхоти США M2A3 Bradley

• самохідні артилерійські установки M109A6 Paladin

• реактивні системи залпового вогню на колісному шасі HIMARS

• універсальна пускова установка/РСЗВ M270 MLRS

• пересувний норвезький ЗРК NASAMS 2

• ЗРК Patriot

• багатофункціональні легкі винищувачі 4-го покоління F-16 C/D

Якщо коротко, то закон про ленд-ліз насамперед спрямований на прискорення надання військової допомоги Україні. Щоб допомога прийшла швидко, буде скорочено всі бюрократичні процедури узгодження.

Друга перевага полягає в тому, що список зброї, що надається, вже не обмежуватиметься лише оборонним летальним. Україна зможе отримувати й важче озброєння. [12]

14 липня 2022 року у Білому домі заявили, що США зараз ставлять у пріоритет надання Україні допомоги, за яку не треба повертати гроші. Лише після використання всіх коштів, які навесні виділив Конгрес для України, Сполучені Штати перейдуть на програму ленд-лізу.

Нині адміністрація Байдена використовує для безпекової допомоги Україні $40 млрд, які виділив Конгрес. Ці кошти потрібно витратити до кінця фіскального року в США, який припадає на кінець вересня. За цією програмою та програмою президентських повноважень США постачають допомогу Україні, не очікуючи на повернення коштів. Проте програма ленд-лізу передбачає повернення грошей за отриману техніку.

«Наразі ми ставимо в пріоритет безпекову допомогу для України, за яку їм пізніше не потрібно буде повертати кошти», - сказали в Білому домі.Координатор Ради нацбезпеки США зі стратегічних комунікацій Джон Кірбі повідомив, що адміністрація Байдена все ще розглядає повноваження, які надає програма ленд-лізу. Водночас він нагадав, що минулого тижня Байден підписав виділення нового пакету військової допомоги Україні на $400 млн. «Ми вже маємо багато повноважень і ми їх використовуємо», - сказав Кірбі.[13]

Висновки

Ленд-ліз - це програма масштабного постачання військової техніки та спорядження союзникам в оренду або в довгостроковий кредит. Штати застосували цю процедуру вперше з того часу, як вона допомогла перемогти Гітлера у Другій світовій війні. За часів президента Франкліна Рузвельта програма дозволяла забезпечити країни антигітлерівської коаліції всією необхідною військовою амуніцією та іншими матеріально-технічними засобами на умовах «користування» з постоплатою після перемоги.

Ті самі права Сенат надав президенту Джо Байдену. Йдеться про можливість постачати зброю українській армії, уникаючи зайвих бюрократичних формальностей.

Література:

1. Дерейко І. І. . Ленд-ліз // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. -- К. : Наукова думка, 2009. -- Т. 6 : Ла - Мі. - С. 111. - 784 с.

2. Christopher D. O'Sullivan (2014). Harry Hopkins: FDR's Envoy to Churchill and Stalin. Rowman & Littlefield. с. 53.

3. Mutual Aid Agreement Between the United States and the Union of Soviet Socialist Republics: June 11, 1942

4. lend-lease. The Columbia Electronic Encyclopedia. https://www.infoplease.com/ encyclopedia/ history/north-america/us/lendlease

5. Вячеслав Зимонин, Ленд-лиз: как это было. http://www.redstar.ru/2006/10/26_ 10/3_05.html

6. Ленд-лиз: факты и мифы. Forbes.ru. https://www.forbes.ru/mneniya-column/istoriya/ 288019-lend-liz-fakty-i-mify

7. McNeill. America, Britain and Russia. Issued under the auspices of the Royal Institute of International Affairs. Pp. xviii, 819. New York: Oxford University Press, 1953.- с. 778.

8. Granatstein, J. L. (1990). Canada's War: The Politics of the Mackenzie King Government, 1939-1945. с. 315.

9. Куманев Г. А. Говорят сталинские наркомы. -- Смоленск: Русич, 2005. -- 632 с. http://publ.lib.ru/ARCHIVES/K/KUMANEV_Georgiy_Aleksandrovich/Govoryat_stalinskie_narkomy.% 28200529.%5Bdoc%5D.zip\

10. Роль ленд-лиза в советских военных усилиях, 1941-1945 Journal of the Slavic Military Studies, 1994, vol. 7, No 4. December. http://militera.lib.ru/research/sokolov1/04.html

11. Россия отдает долги Второй Мировой войны. http://washprofile.org/en/node/896

12.Закон США про ленд-ліз: що це та яке значення програма матиме для України https://www.slovoidilo.ua/2022/05/09/stattja/polityka/zakon-ssha-pro-lend-liz-ce-ta-yake- znachennya-prohrama-matyme-ukrayiny

13.США розпочнуть програму ленд-лізу в жовтні: коли використають усі $40 млрд. від Конгресу

https://mind.ua/news/20244361-ssha-rozpochnut-programu-lend-lizu-v-zhovtni-koli- vikoristayut-usi-40-mlrd-vid-kongresu

References:

1. Derejko І. І. . Lend-hz // Enciklopedija іstorії Ukrami : u 10 t. / redkol. : V. A. Smohj (golova) ta іп. ; tost^nt istoriї Lkraini NAN Lkraini. -- K. : Naukova dumka, 2009. -- T. 6 : La - Mr - S. 111. - 784 s.

2. Christopher D. O'Sullivan (2014). Harry Hopkins: FDR's Envoy to Churchill and Stalin. Rowman & Littlefield. s. 53.

3. Mutual Aid Agreement Between the United States and the Union of Soviet Socialist Republics: June 11, 1942

4. lend-lease. The Columbia Electronic Encyclopedia. https://www.infoplease.com/encyclopedia/ hi story/north-america/us/lendlease

5. Vjacheslav Zimonin, Lend-liz: kak jeto bylo. http://www.redstar.rn/2006/10/26_ 10/3_05.html

6. Lend-liz: fakty i mify. Forbes.ru. https://www.forbes.ru/mneniya-column/istoriya/288019- lend-liz-fakty-i-mify

7. McNeill. America, Britain and Russia. Issued under the auspices of the Royal Institute of International Affairs. Pp. xviii, 819. New York: Oxford University Press, 1953.- s. 778.

8. Granatstein, J. L. (1990). Canada's War: The Politics of the Mackenzie King Government, 1939-1945. s. 315.

9. Kumanev G. A. Govorjat stalinskie narkomy. -- Smolensk: Rusich, 2005. -- 632 s. http://publ.lib.ru/ARCHIVES/K/KUMANEV_Georgiy_Aleksandrovich/Govoryat_stalinskie_narko my.%28200529.%5Bdoc%5D.zip\

10. Rol' lend-liza v sovetskih voennyh usilijah, 1941-1945 Journal of the Slavic Military Studies, 1994, vol. 7, No 4. December. http://militera.lib.ru/research/sokolov1/04.html

11. Rossija otdaet dolgi Vtoroj Mirovoj vojny. http://washprofile.org/en/node/896

12. Zakon SShA pro lend-liz: shho ce ta jake znachennja programa matime dlja Ukrai'ni https://www.slovoidilo.ua/2022/05/09/stattja/polityka/zakon-ssha-pro-lend-liz-ce-ta-yake- znachennya-prohrama-matyme-ukrayiny

13. SShA rozpochnut' programu lend-lizu v zhovtni: koli vikoristajut' usi $40 mlrd. vid Kongresu

https://mind.ua/news/20244361-ssha-rozpochnut-programu-lend-lizu-v-zhovtni-koli- vikoristayut-usi-40-mlrd-vid-kongresu

Размещено на Allbest.ru