Наративи російської пропаганди в соціальних мережах (російсько-українська війна)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Кафедра прикладної лінгвістики

Наративи російської пропаганди в соціальних мережах (російсько-українська війна)

Караван Анастасія Миколаївна, студентка

Анотація

Статтю присвячено проблемі наративного протистояння в ході російсько-української війни. Увага приділялася дослідженню ворожих соціальних медіа, відстеження проросійських наративів, які масово поширюються зокрема через телеграм канали. Російська пропаганда побудована на перекручуванні фактів і звинуваченні у всьому зовнішнього ворога, у випадку з російсько-українською війною, зовнішнім ворогом є Америка, яка розпочала цю війну проти росії за словами пропагандистів.

В роботі проаналізовано ряд телеграм каналів з виразною проросійською риторикою, за допомоги джерельної бази українського телеграм каналу StopRussiaChannel | MRIYA, який розпочав свою діяльність з початком повномасштабного вторгнення росії. Діяльність StopRussiaChannel | MRIYA спрямована на інформаційну боротьбу проти шкідливих проросійських ресурсів, що поширюють недостовірну інформацію та пропаганду.

За допомогою дискурс аналізу визначили слова та наративи, які найчастіше зустрічаються та поширюються всіма можливими ворожими онлайн ресурсами: С. Бандера та його діяльність; як добре було в радянському союзі; неонацисти; укрофашисты; нацисты Азова; війну розпочала Америка проти росії; Військова допомога від Заходу використовується не за призначенням; військова допомога Заходу затягує війну; санкції не мають впливу на росію.

У роботі ми розглянули передумови впливу російської пропаганди на населення України, і з'ясували що причинами такої лояльності до російського є історичне минуле нашої країни, а саме окупація царською росією та радянським режимом і звичайно державна політика вже незалежної України, яка не була налаштована на популяризацію українською мови в усіх сферах життєдіяльності людини.

Ключові слова: наративна війна, інформаційне протистояння, маніпулятивний вплив, дискурс, інформаційні війни, гранднаративи, контрнаративи, політичні наративи.

Karavan Anastasiia Mykolayivna Student at the National University "Lviv Polytechnic", Department of Applied Linguistics

NARRATIVES OF RUSSIAN PROPAGANDA IN SOCIAL NETWORKING SITES (RUSSIAN-UKRAINIAN WAR)

Abstract

The study addresses the issue of narrative confrontation during the Russo-Ukrainian war. Particular attention was paid to the study of hostile social media, tracing pro-Russian narratives that are massively disseminated in particular through telegram channels. Russian propaganda is built on twisting facts and blaming an external enemy; in the case of the Russo-Ukrainian war, the external enemy is America, which started this war against Russia according to propagandists.

The paper analyses a number of telegram channels with expressive proRussian rhetoric using the source base of Ukrainian telegrams of StopRussiaChannel | MRIYA, which started its activities with the beginning of the full-scale Russian invasion. StopRussiaChannel | MRIYA's activities are aimed at an informational struggle against malicious pro-Russian resources spreading misleading information and propaganda.

Using discourse analysis, we identified which words and narratives were most frequently encountered and disseminated by all possible hostile online resources: S. Bandera and his activities; how good the Soviet Union was; neo-Nazis; Ukrofascists; Azovo Nazis; America started the war against Russia; Western military aid is misused; Western military aid prolongs the war; Sanctions do not affect Russia.

In the paper we have examined the preconditions for the influence of Russian propaganda on the population of Ukraine, and found that the reasons for such loyalty to Russian are the historical past of our country, namely the occupation by Tsarist Russia and the Soviet regime and, of course, the state policy of already independent Ukraine, which was not set to popularize the Ukrainian language in all spheres of human life.

Keywords: narrative warfare, information confrontation, manipulative influence, discourse, information wars, grand narratives, counter-narratives, political narratives.

Вступ

Постановка проблеми. Україна наразі перебуває в епіцентрі подій, які несуть суспільно-політичне значення, як для самої країни так і для світу загалом. Адже війна в країні має гібридну природу, не є класичною з позиції історії, збройним діям передувала тривала експансія культурного та інформаційного середовища. Одним із основних інструментів інформаційної війни є наратив, звідси і ще одна назва цього явища: - «Наративна війна».

Сам термін наратив першочергово не ніс маніпулятивного значення, його вирізняли як «особливий тип дискурсу, тобто висловлювання в якому фіксують два види подій (референтну і комунікативну) і який представлено засобом певних медій, у ході якого оповідач розгортає перед слухачем історію (послідовність подій)»[1]. Однак в суспільно-політичній сфері це - інструмент впливу на свідомість, який широко застосовується для поширення та популяризації різного роду ідей, з метою створення необхідного типу сприйняття інформації.

Дослідження наративів є достатньо актуальною темою, оскільки зараз ми живемо в еру доступу до невичерпного потоку інформації, відповідно досить важливо аналізувати з якою метою поширюються ідеї в соціумі і до яких наслідків можуть призвести. Україна є мішенню численних інформаційних атак з боку росії, які дискредитують владу, захисників, історію і сам факт існування країни, як незалежної та соборної із своєю власною культурою та багатою історією. Ось чому так важливо напрацювати механізми протидії відповідним атакам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок для розуміння того, як наратив вийшов за межі виключно лінгвістичного явища, а поширився на інші сфери життя людини, зокрема в політичному дискурсі дослідив М Крайсворт, і Д. Шімель. Важливі аспекти формування та розвитку наративу у сфері інтернет-лінгвістики висвітлюються такими українськими ученими як Л. Компанцева, В. Ліпкан, Т. Попова, Г. Почепцов які активно аналізували відповідне явище в українських наукових працях. Г. Почепцов наводить своєрідний алгоритм для створення наративу. На думку Л. Компанцевої, однієї із засновників української школи інтернет-лінгвістики наратив - це «просте, достовірне і узагальнююче уявлення концептуального ідеалу, призначеного для транслювання самопоняття організації, цінностей, обґрунтування, легітимності, моральної основи і бачення»[2, с. 299].

Оскільки в нашій роботі ми аналізуємо наративи російської пропаганди в ході російсько-української війни, отже наративи матимуть політичних характер. Праці таких вчених як: Г. Почепцов, О. Кобзєва, О. Профатілова допоможуть нам окреслити поняття політичного наративу.

Мета статті - з'ясувати передумови ворожого впливу на населення України, та виокремити основні функції наративу, як елементу пропаганди.

Виклад основного матеріалу

Війна в Україні показала, що інформаційна сфера протистояння відіграє вагому роль, адже завдяки активному висвітленню подій за допомогою ЗМІ, представників влади, впливових та відомих людей і просто звичайних користувачів будь-яких онлайн платформ чи соціальних мереж, події набули широко розголосу за межами країни і ми заручилися підтримкою провідних країн світу. Порівнюючи початок війни у 2014 році, розголос не набув відповідних масштабів, що і досі тривають суперечки щодо того хто почав війну: народ Донбасу чи кремлівські найманці. Для того щоб вести якісну інформаційну боротьбу для цього потрібно аналізувати ворожі наративи, на кого вони спрямовані, аналізувати вразливу аудиторію і продукувати власні превентивні і контр-наративи.

Феномен наративу є досить контроверсійним поняттям, походження якого сягає античних часів, і відоме нам з праць Арістотеля, який з'ясував що сюжет є найважливіша компонента розповіді, він зазначав, що гарна історія має початок, середину та кінець, хоча сам термін він не використовував, а називав це «поетика» [3, с. 5].

Для початку варто з'ясувати первинне значення терміну. Етимологія слова «наратив» походить від санскриту де, «gna» - «знати», яке латинською представлено поєднанням слів «gnarus» - «знання» та «narrow» - оповідання. Отже, етимологічно можемо визначити дві функції наративу: створення оповідання та сприйняття і передача знання[4]. Відповідно в нашій роботі ми будемо опиратись на відповідні функції, адже вони підтверджують що наратив можна створити штучним шляхом на догоду замовника, масово розповсюдити його для створення штучного ажіотажу і подати його таким чином, щоб інформація сприймалася позитивно.

Вплив розвитку науки техніки та суспільства як активного споживача інформації знайшов своє відображення і в трактуванні та аналізі поняття - наратив. Термін наратив набув трансформаційних змін і відійшло від усталених норм. Відповідна трансформація спричинила когнітивну революцію під назвою наративний поворот «narrative turn». Згідно до нового розуміння терміну наративу фокус уваги перемістився зі слова та речення на текст, дискурс, наратив. Об'єктом аналізу відтепер є риторика а не сама мова[5, с.41].

Представники структуралізму 1970-1980 рр. (Р. Барт, Ж. Женетт, Ц. Тодоров, К. Бремон) аналізували виключно тексти та техніки розповіді, а відносно нова дисципліна ХХ століття «наратологія» стверджує про розповідальну природу нетекстуальних об'єктів, а саме що всі прояви людського життя, які оформлені мовою - можуть бути піддані наративному аналізу[6, с.197]. Мартін Крайсворт окреслив відповідну тенденцію універсалізації наративу у соціогуманітарних науках як «наративний поворот»[7, с.645].

Як наслідок наративного повороту дослідження наративів почало поширюватися на інші сфери та науки, зокрема у політичному дискурсі, адже за допомогою наративів можна легко переконувати людей. Саме тому за словами З. Шелковнікової «Важливою також є інша функція наративу - пояснювальна функція. Наратив не лише передає події, але і роз'яснює та показує причинно-наслідкові зв'язки. Доступність для розуміння забезпечується тим, що наратив спрощує реальність» [6, с. 198].

Гібридна війна стала каталізатором появи нового типу наративу - гібридного наративу. «Гібридні наративи, покликані транслювати спрощені, викривлені й примітивні уявлення про світ, певні події, часто вкладені в межі міфологеми, чітких бінарних опозицій, замінюючи раціональне розуміння подій реальності ірраціонально-чуттєвим і, разом із цим, змінюючи сенси й оціночні судження» [8, с.113-114]. Саме гібридні наративи стали інструментом впливу інформаційної війни за свідомість з боку росії, яка в кінцевому результаті переросла у повномасштабне вторгнення. Перед нами постає питання простежити яким чином культивувалися проросійські наративи в українському соціумі і що важливо, чи були здійсненні механізми протидії з боку влади. Задля цього було здійснено аналіз державної політики щодо мовного питання від проголошення Незалежності України.

Аналізуючи державну політику знайшли підтвердження проросійської ідеологія екс-Президента Л. Кучми, та В. Януковича. Загалом їхню концепцію державної мовної політики можна поділити на такі етапи:

1. (1991-1996 рр.) - підписання з порушенням перекладу «Європейської хартії регіональних, або міноритарних мов», згідно до оригіналу захисту підлягали мови на межі зникнення, а не мови нацменшин, проте в нас реалізовувалася політика на захист саме мов нацменшин, на чолі з російською;

2. (1997-2004 рр.) - ухвалення закону «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», який був ухвалений проросійськими політичними силами, задля утвердження російської мови на рівні з державною[9, с.99];

3. (2010-2014 рр.) - ухвалення закону «Про засади державної мовної політики», який фактично передбачав офіційну двомовність, якщо кількість носіїв регіональних мов у регіоні не менше 10% від населення[10]. Відтак регіональна мова бере на себе функції державної в таких сферах як: органи влади, суди, ЗМІ, освіта. Південь та схід України керуючись вище згаданим законом імплементували його на місцевому рівні, формально замінивши функції державної української мови, на російську. Таким чином відміна цього закону, у зв'язку з подіями «Євромайдану» та втечею В. Януковича стало офіційним приводом окупації АРК російськими військами. Отож його відміну позиціонували як утиски російськомовного населення, і відповідний дискурс розповсюдили за допомогою ЗМІ, таким чином дискредитуючи українську владу як недемократичну та нецивілізовану.

За словами О. Данилевської мовну політику можна поділити на три види: регіональна, змішана та асиміляційна[11, с.176]. В нашому випадку простежується процес русифікації, відповідно політика має асиміляційний характер. В Україні було пряме втручання в норми української мови з метою їх уподібнення до російської. Відтак політика вибудовувалася таким чином, що російська і українська сприймалися не як рівноправні, а як російська мова і її діалект - українська[9, с. 93]. Яскравим прикладом цього є Харківський правопис, який вперше офіційно унормовував сучасну українську мову, і демонстрував відмінності від російської, який в кінцевому випадку став забороненим.

Насадження російської мови формувало толерантне ставлення до неї, відповідно населення східних та південних областей України не бажало користуватися українською, адже все життя їх оточувала російська, в таких випадках питання якою мовою читати новини та за якими телеграм каналами слідкувати було теж на користь російської, завдячуючи цьому росії вдалося утвердитися в інформаційному просторі і з легкістю поширювати вигідну інформацію продукуючи антиукраїнські настрої. Якщо людина все своє свідоме і не свідоме життя була оточена російським медіа продуктом, а сюди можна віднести і ЗМІ, і соціальні мережі, і фільми, як наслідок ворожа риторика і ворожі наративи заполонили усі сфери життєдіяльності і наповнили їх власним світобаченням та ідеологією. Така стратегія унеможливлює сприйняття людьми іншої інформації, що в свою чергу може провокувати навіть агресію до людей, у яких інше бачення, в нашому випадку патріотичне. Така ідеологія в свою чергу демонструє тяжіння до імперіалізму.

Наративи російської пропаганди згідно Н. Ващенко можна поділити на сучасні, («Злочини ЗСУ»; «Україна - “Failed State”») та історичні: «Усі українські націоналісти були фашистами»; «Україна забула про перемогу над нацизмом» [12]. В нашій роботі ми теж схилялися до такого поділу наративів, адже з початком активних бойових дії обидва варіанти активно поширювалися всіма доступними каналами комунікацій, зокрема за допомогою різних соціальних мереж, телеграм груп та різних пабліків, аудиторія яких складається переважно з молоді, і так само через ЗМІ - аудиторія яких переважно старше покоління.

Наративи як правило представлені короткими влучними тезами на основі ідеологічного змісту, вони ще мають назву базові наративи (метанаративи, гранд-наративами)[13]. Така структура допомагає їм легко сприйматися та засвоюватися і відповідно ретранслюватися далі ланцюговою реакцією.

Olcott Anthony виділяє такі наративи як гранд-наративи (grand narratives): «Кожен гранд-наратив претендує на винятковість і включає переконання (вірування), що єдине правильне розуміння історії (ситуації, події тощо) забезпечує саме цей наратив, а всі інші наративи - хибні.»[14]. Аналізуючи російську пропаганду можемо бачити застосування такого типу наративів щодо історичних постатей та історичного минулого загалом. Наприклад постаті героїв України С. Бандери, Р. Шухевича та всіх воїнів ОУН-УПА висвітлювалися як, бандити, які безжально вирізали цілі села з жінками та дітьми включно. Звідси і негативна конотація слова «бандерівець», яка ціле направлено поширювався в маси, такими чином вони хотіли зіпсувати імідж героя і дискредитувати його діяльність.

У соціолінгвістиці існує розмежування оповідання на текст і на процес. Д. Шифрін зазначає що наратив - «форма дискурсу, через яку ми реконструюємо і репрезентуємо минулий досвід для себе і для інших» [15, с. 86]. Однак політичне мовлення є не просто накопиченням або концентрацією певних висловів і не просто поєднанням певних речень, а змістовно вибудуваним посланням, що розгортається довкола певної ідеї, зв'язно викладає ідейно-політичний матеріал, тобто фактично є наративом.

Політичний наратив, як правило проявляє себе за допомогою ЗМІ, мета яких - інформувати суспільство щодо певних політичних подій, і в свою чергу формувати необхідну громадську думку. Комунікація в такий спосіб є односторонньою, аудиторія лише споживає, без можливості відповісти, перепитати, і уточнити. Основою такої комунікації є політичний дискурс. З філологічної точки зору, для аналізу необхідно виявити мовленнєвий зміст повідомлення [16, с. 161]. Для дослідження необхідно виокремити семантичні та синтаксичні одиниці тобто слова та речення.

Можна виокремити характерні Властивості політичного наративу:

1. Множинність викладів, тобто намагаються показати події з різних сторін конфлікту, підкріплюючи коментарями учасників події або відомих політиків;

2. Різнорідність інформації, обов'язково в основу наративу вплітають факти, однак з поєднанням як правило оціночного судження автора чи політика, для завуальованого впливу на адресата [17];

3. Використання політичних та юридичних термінів, щоб з одного боку демонструвати обізнаність у сфері, професійність, і відчуття «їм краще знати - це їхня робота», та різного роду метафор щоб наблизити відповідну інформацію для сприйняття пересічної людини.

Узагальнюючи слід зазначати що у наратива багато спільних характеристик із гаслом: форма і зміст. «Наратив поєднує з гаслом лапідарність: це не повноцінний розгорнутий текст, а такий же міні- текст, як і гасло, зазвичай обмежений рамками однієї пропозиції, максимум абзацу»[15, с. 88]. Саме ось ця ознака є дуже вагомою для поширення наративу, коли він чіткий, виразний і легко запам'ятовується як гасло.

Для визначення основних наративів поширених під час повномасштабного вторгнення було здійснено моніторинг російських телеграм каналів в узагальненому вигляді, за допомогою StopRussiaChannel | MRIYA, який проводить інформаційну боротьбу проти шкідливих проросійських ресурсів, що поширюють фейки та пропаганду. За допомогою дискурс аналізу визначили які наративи найчастіше зустрічаються та поширюються всіма можливими ворожими онлайн ресурсами:

- С. Бандера та його діяльність;

- Як добре було в радянському союзі;

- Неонацисти;

- Укрофашисты;

- нацисты Азова;

- Війну розпочала Америка проти росії;

- Україна готувала наступ на росію;

- Військова допомога від Заходу використовується не за призначенням;

- Військова допомога Заходу затягує війну;

- Санкції не мають впливу на росію.

наратив російська пропаганда

Висновки

Маніпулятивний вплив на населення України здійснювався ціле направлено роками формуючи комфортне толерантне середовище для яких мова не є ознакою національної приналежності. Політика росії завжди мала асиміляційний характер і здійснювалася саме шляхом інформаційно-маніпулятивного впливу через ЗМІ, доступ до російських каналів був необмеженим, а з часом і українські канали були рупором кремлівської пропаганди, з появою месенджерів поширювати необхідні наративи стало ще легше і швидше. Задля аналізу ворожих та формування власних стратегічних наративів необхідно володіти функціями наративу, що є необхідним для того щоб бути не лише мішенню інформаційних атак, а і бути активним учасником наративного протистояння [18].

Отже, наратив дає нам можливість усвідомити складні та заплутані ситуації, шляхом їх спрощення для сприйняття. Оскільки наратив спрощує реальність то відкриваються можливості для маніпуляції, приховувані фактів, та фреймінгу. Людині яка наприклад не володіє повною картиною події буде легко повірити у вдало створені наративи, які спрощено ілюструють що відбулося.

Література

1. Основи наратології: хрестоматія до дисципліни (вибрані статті) / уклад. Р. Л. Савчук. - Івано-Франківськ: ПНУ, 2019. - 40 с.2.Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Закон України від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

2. Компанцева, Л. (2018). Лінгвістична експертиза соціальних мереж. Аграр Медіа Груп

3. Aristotle: Poetics and Rhetoric: http://tululu.org/read5505015

4. Gottschall J. The Storytelling Animal: How Stories Make Us Human / Gottschall Jonathan. - Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company 2013. - 248 p

5. Paducheva E. V. V. V. Vinogradov i nauka o yazike hudogestvennoy prosi. / seria literature i yazika tom 54 X 3 1995: http://danefae.org/lib/vvv/paducheva.htm.

6. Шелковнікова З. Б. Наративний поворот в лінгвістиці / З. Б. Шелковнікова // Лінгвістика ХХІ століття. - 2013. - 2013. - С. 195-200. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/linds_2013_2013_24.

7. Kreiswirth M. Trusting the Tale: the Narrativist Turn in the Human Sciences. New Literary History. Vol. 23 No3, History, Politics and Culture / Martin Kreiswirth. - published by the John Hopkins University Press, 1992 - pp. 629-657.

8. Мельник І. В. Гібридні наративи масової свідомості в умовах інформаційного протистояння: виклики для системи державного управління / І. В. Мельник // Право та державне управління. - 2020. - No 3. - C. 113-120

9. Савойська С. В., Мовна політика як явище категорія // Політична культура та ідеологія. 2020 С. 99. DOI: https://doi.Org/10.31558/2519-2949.2020.2.13

10. Шейко Ю. Мовний закон Колесніченка-Ківалова: без наслідків, але з вибуховим потенціалом // Made for minds. URL: https://p.dw.com/p/2SlRJ

11. Данилевська О., Мова в революції та революція в мові: мовна політика Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР. К., 2009. 176 с.

12. Ващенко Н. (2020). Головні наративи сучасної російської пропаганди як впливогенна Сучасний педагог та теорія педагогіки, філологічні диспути та наука про мову 108 проблематика в умовах консцієнтальної війни Росії проти України. Scientific Notes of Institute of Journalism. Т. 1 (76), 180-202.

13. Ожеван М.А. (2016). Глобальна війна стратегічних наративів: виклики та ризики для України. Strategic priorities. 4 (41), 30-40.

14. Olcott Anthony. And Ye Shall Know Your Story // ISD Working Papers in New Diplomacy / Institute for the Study of Diplomacy Edmund A. Walsh School of Foreign Service Georgetown University. - Washington, DC, June 2011.

15. Шейгал Е. И. Многоликий нарратив // Политическая лингвистика. -2007. - Вып. 22 (2). - С. 86-93.

16. Кобзєва О. О. Структура та функції політичного наративу «вибори президента» / Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2008. - № 38.- С. 161-165.

17. Дементьева И. А. Политический нарратив как явление общественнополитической жизни / Культура общения и стратегии языкового функционирования. - http://www.acis.vis.ru/8/2/2_3/Dementieva.htm

18. Дмитро Калашник, Володимир Аксьонов,Ірина Журавльова, Констянтин Калинин.ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ВІЙНИ. Наукові перспективи (Naukovi perspektivi).2022. 10 (28).с.289-301

References

1. Savchuk, R. L. (2019). Osnovi naratologn) [Basics of narratology]. Jvano-Frankrvs'k: PNU [in Ukrainian].

2. Kompanceva, L. (2018). Lingvistichna ekspertiza social'nih merezh [Linguistic examination of social networks]. Agrar Medіa Grup [in Ukrainian].

3. Aristotle: Poetics and Rhetoric [Poetics and Rhetoric].tululu.org Retrieved from http://tululu.org/read5505015 [in Ukrainian].

4. Gottschall, J. (2013). The Storytelling Animal: How Stories Make Us Human. Gottschall Jonathan. - Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company [in English].

5. Paducheva, E. V. (1995). Vinogradov i nauka o yazike hudogestvennoy prosi. / seria literature i yazika tom 54 X 3 1995: http://danefae.org/lib/vvv/paducheva.htm [in English].

6. Shelkovmkova, Z. B. (2013). Narativnij povorot v lіngvіsticі [Narrative turn in linguistics]. LmgMstika XXJ stohttja -Linguistics of the 21st century, 195-200. - Rezhim dostupu: http://nbuv.gov.ua/UJRN/linds_2013_2013_24 [in Ukrainian].

7. Kreiswirth, M. (1992). Trusting the Tale: the Narrativist Turn in the Human Sciences. New Literary History. Vol. 23 No3, History, Politics and Culture / Martin Kreiswirth. - published by the John Hopkins University Press, 629-657 [in English].

8. Mel'nik, І. V. (2020). Glbridnl narativi masovoi' svldomosti v umovah mforma-ajnogo protistojannja: vikliki dlja sistemi derzhavnogo upravlmnja [Hybrid narratives of mass consciousness in the conditions of information confrontation: challenges for the state administration system]. Pravo ta derzhavne upravlmnja - Law and state administration, 3, 113-120 [in Ukrainian].

9. Savojs'ka, S. V. (2020). Movna pohtika jak javishhe kategorija [Language policy as a category phenomenon]. Pohtichna kul'tura ta ideologija - Political culture and ideology, https://doi.org/10.31558/2519-2949.2020.2T3 [in Ukrainian].

10. Shejko, Ju. Movnij zakon Kolesnichenka-Kivalova: bez naslidkiv, ale z vibuhovim potencialom [Kolesnichenko-Kivalov's linguistic law: without consequences, but with explosive potential]. Made for minds. Retrieved from https://p.dw.com/p/2SlRJ [in Ukrainian].

11. Danilevs'ka, O. (2009). Mova v revoljucn ta revoljucija v movi: movna politika Central'not Radi, Get'manatu, Direktoru UNR [Language in revolution and revolution in language: language policy of the Central Rada, Hetmanate, Directorate of the Ukrainian People's Republic], K. [in Ukrainian].

12. Vashhenko, N. (2020). Golovni narativi suchasnoi rosijs'koi propagandi jak vplivogenna Suchasnij pedagog ta teorija pedagogiki, filologichni disputi ta nauka pro movu 108 problematika v umovah konsciental'noi vijni Rosii proti Ukraini [The main narratives of modern Russian propaganda as an influential Modern pedagogue and theory of pedagogy, philological debates and the science of language 108 problematic in the conditions of Russia's conscientious war against Ukraine]. Scientific Notes of Institute of Journalism - Scientific Notes of the Institute of Journalism, (76), 180-202 [in Ukrainian].

13. Ozhevan, M.A. (2016). Global'na vijna strategichnih narativiv: vikliki ta riziki dlja Ukraini [The global war of strategic narratives: challenges and risks for Ukraine]. Strategic priorities - Strategic priorities, 4 (41), 30-40 [in Ukrainian].

14. Olcott Anthony. And Ye Shall Know Your Story // ISD Working Papers in New Diplomacy / Institute for the Study of Diplomacy Edmund A. Walsh School of Foreign Service Georgetown University. - Washington, DC, June 2011 [in English].

15. Shejgal, E. I. (2007). Mnogolikij narrativ [Multifaceted narrative]. Politicheskaja lingvistika - Political Linguistics, 22 (2), 86-93 in Ukrainian].

16. Kobzeva, O. O. (2008). Struktura ta frnkcii politichnogo narativu «vibori prezidenta» [The structure and functions of the political narrative "presidential election"]. Visnik Zhitomirs'kogo derzhavnogo untversitetu imeni Ivana Franka - Bulletin of Zhytomyr Ivan Franko State University, 38, 161-165 in Ukrainian].

17. Dement'eva, I. A. Politicheskij narrativ kak javlenie obshhestvenno-politicheskoj zhizni [Political narrative as a phenomenon of social and political life]. Kul'tura obshhenija i strategii jazykovogo funkcionirovanija - Culture of communication and strategies of language functioning. www.acis.vis.ru Retrieved from http://www.acis.vis.ru/8/2/2_3/Dementieva.htm in Ukrainian].

18. Dmitro Kalashnik, Volodimir Aks'onov,Irina Zhuravl'ova, Konstjantin Kalinin.OSOBLIVOSTI ORGANIZACIl OSVITN''OGO PROCESU NA UROKAH FIZIChNOl KUL''TURI V ZAKLADAH ZAGAL''NOl SEREDN''Ol OSVITI V UMOVAH VIJNI. Naukovi perspektivi (Naukovi perspektivi).2022. 10 (28).s.289-301

Размещено на Allbest.ru