Еволюція взаємовідносин України та Європейського Союзу під час російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція взаємовідносин України та Європейського Союзу під час російсько-української війни

Степан Віднянський (Інститут історії України НАН України, Київ)

Насамперед слід наголосити, що нинішня російсько-українська війна безумовно матиме, і вже має, глобальні наслідки для світу. Одним із принципово важливих наслідків цієї війни, особливо для нас, українців, є суттєве поглиблення взаємовідносин України та Європейського Союзу, яке врешті-решт повинно привести нашу країну до повноправного членства в ЄС, незважаючи на те, що РФ і це міжнародне об'єднання через підтримку й допомогу Україні в її протистоянні російському агресору оголосила «ворожим» і виступає проти його розширення на схід.

Європейський напрям зовнішньої політики, зокрема європейська інтеграція, як відомо, є незмінним стратегічним пріоритетом державної політики незалежної України з перших днів її існування, але водночас - одним із найскладніших і суперечливих аспектів українського державотворення. Підтвердженням цього є й широкомасштабна воєнна агресія Росії проти України, головний «злочин» якої в очах Кремля полягає саме в тому, що її громадяни та керівництво обрали проєвропейську, прозахідну орієнтацію. європейський союз україна війна

Нагадаю, що після зміни влади в Україні внаслідок «Революції гідності» в лютому 2014 р. й наступної тимчасової окупації Росією АРК і розгортання нею «гібридної війни» на сході України, Європейський Союз нарешті виявив готовність надати Україні морально-політичну підтримку. 20 березня 2014 р. новий прем'єр-міністр України А.Яценюк підписав політичну частину угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. А обрання 25 травня 2014 р. в першому ж турі нового, проєвропейськи налаштованого президента України П.Порошенка свідчило про певну консолідацію волі українського суспільства чинити спротив російській агресії й активізувати зусилля в реалізації європейського вибору України. Тому цілком очікувано та закономірно вже 27 червня 2014 р. у Брюсселі президент України П.Порошенко разом із лідерами Грузії й Молдови підписав економічну частину угоди про асоціацію. Це створило нову політичну реальність та стимулювало 2 липня 2014 р., у розпал боїв на Донбасі, зустріч у Берліні міністрів закордонних справ України, РФ, ФРН і Франції, яка започаткувала так званий нормандський формат переговорів щодо ситуації в Україні, а згодом привела до так званого мінського переговорного процесу, котрий, як відомо, завершився повним провалом і розгортанням повномасштабної воєнної агресії Росії проти України 24 лютого 2022 р.

Загалом у 2014-2019 рр. завдяки зусиллям нової української влади в євроінте- граційному напрямі було досягнуто позитивних зрушень у взаємовідносинах України та Європейського Союзу. Зокрема був завершений тривалий і досить складний процес ратифікації угоди про асоціацію між Україною та ЄС всіма 28 державами-членами, яка 1 вересня 2017 р. остаточно набула чинності в повному обсязі. У 2016 р. Європейський Союз став найбільшим торговельним партнером України: частка ЄС в експорті українських товарів становила 37,1%, а частка ЄС в українському імпорті зросла до 43,7%. Наступного року Рада ЄС затвердила нові тимчасові торгівельні преференції для України. 17 травня 2017 р. в Європарламенті підписано законодавчий акт, згідно з яким запроваджувався безвізовий режим для громадян України, що почав діяти з 11 червня 2017 р. Йшлося про надання безвізового режиму для українців при в'їзді до 34 європейських держав, яке президент України П.Порошенко оцінив як подолання серйозної межі - наслідків Переяславської ради, що варте того, аби в майбутньому про це згадували в підручниках з історії. А 7 лютого 2019 р. президент України підписав попередньо схвалений Верховною Радою 22 листопада 2018 р. конституційною більшістю (335 голосів депутатів) закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)», який привітали очільники країн-членів ЄС.

Тріумфально прийшовши до влади у 2019 р. за результатами президентських і позачергових парламентських виборів, так звана «зелена команда» нового президента України В.Зеленського не лише продовжила реалізовувати євроінтеграцій- ний курс нашої держави, але, по суті, розробила нову тактику зближення України з Європейським Союзом. Ідеться, наприклад, про організацію кампанії з отримання зобов'язань від держав-членів ЄС про підтримку ними членства України у цьому об'єднанні демократичних держав Європи. Вже в березні 2021 р. президенти Литви та України Ґітанас Науседа та Володимир Зеленський підписали в Києві першу таку спільну декларацію, в якій зазначається, що в той день, коли Україна надасть у Брюссель свою заявку на вступ до ЄС, Литва буде готова проголосувати за таке рішення. Незабаром подібні зобов'язання взяли на себе ряд інших країн-членів ЄС - Латвія, Естонія, Польща, Словаччина, Хорватія, Словенія. Розпочалися переговори щодо цього з іншими державами Європи, зокрема з Румунією, Чехією тощо. При цьому нове українське керівництво спиралося на громадську думку, яка свідчила про масову підтримку українцями євроінтеграційного курсу та про незворотність європейського вибору України: наприкінці 2021 р., зокрема, вступ до ЄС підтримували 67% українців, а до НАТО - 59%.

На початку 2022 р., на фоні попереджень про неминучість масованої російської агресії, Україна пропонувала Європейському Союзу запровадити превентивні санкції проти РФ. 17 лютого 2022 р. у Брюсселі відбувся неформальний саміт ЄС щодо загострення безпекової ситуації на всьому периметрі кордонів РФ та України. Верховний представник ЄС із питань спільної зовнішньої політики Ж.Боррель заявив, що з 2014 р. Європейський Союз надав Україні 17 млрд євро, утім ЄС відмовився вводити превентивні санкції проти Росії, що розглядалось як нібито мотивування Путіна до чергової стадії російсько-української війни. На зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі міністр закордонних справ України Д.Кулеба закликав надати Україні чітку перспективу членства в ЄС. Замість цього 21 лютого 2022 р. Євросоюз тільки дипломатично засудив звернення Путіна до Ради федерації щодо визнання незалежності так званих «ДНР» і «ЛНР». Це «визнання» відбулося в адміністративних кордонах українських Донецької й Луганської областей. Унаслідок цього 23 лютого 2022 р. Європейський Союз запровадив санкції проти 351 депутата Державної думи РФ та обмежив доступ РФ до ринку фінансових послуг. Одночасно з агресією проти України 24 лютого 2022 р. відбувся надзвичайний саміт Євросоюзу. Було погоджено перші пакети санкцій проти РФ. 27 лютого 2022 р. Євросоюз закрив небо для російських авіакомпаній.

28 лютого 2022 р., через 4 дні після початку повномасштабної російської агресії проти України, яку з обуренням сприйняв весь демократичний світ, Україна офіційно подала до Брюсселя заявку про вступ до Європейського Союзу і висловила сподівання, що ЄС, ураховуючи обставини, зможе швидко почати цю процедуру.

1 квітня 2022 р. Київ, який залишався під тиском російських окупантів, відвідала голова Європейського парламенту Роберта Мецола. Вона запевнила, що Європарламент швидко розгляне заявку України на початок переговорів про вступ до ЄС.

І дійсно, вже 8 квітня президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн під час візиту до Києва офіційно передала В.Зеленському опитувальник, заповнення якого є необхідним кроком для надання Україні статусу кандидата в ЄС. Через десять днів, 18 квітня, Україна передала заповнену першу частину опитувальника, що складався з 370 запитань на близько 40 сторінках і стосувався політичної та економічної проблематики. До речі, саме у цей день розпочалася друга фаза наступу Росії на Донбасі з метою повного контролю над територіями Донецької та Луганської областей й утримання сухопутного коридору з Кримом. У відповідь Рада ЄС виділила Україні 1,5 млрд євро військової допомоги.

На другу частину опитувальника ЄС, переданого Україні 13 квітня, потрібно було більше часу. Адже він був набагато більший: майже 240 сторінок із приблизно

2 тис. запитань, і стосувалася питань упровадження в Україні європейського права. Менш ніж за місяць, 9 травня 2022 р., Україна передала Єврокомісії заповнену й цю частину. Такої оперативності в ЄС ще не було ніколи.

Між тим, 20 квітня 2022 р. Київ відвідав голова Європейської ради Шарль Мішель. Він побував у зруйнованій російськими окупантами Бородянці, де запевнив, що «миру без справедливості не може бути». А 9 травня відвідав Одесу, де висловив стурбованість блокадою українських портів. 4 травня Європейська комісія оголосила шостий пакет санкцій проти РФ. Угорщині було запропоновано перехідний період до 2024 р., аби відмовитися від російської нафти. 18 травня Європейська комісія рекомендувала виділити Україні кредит 9 млрд євро. 19 травня Європейський парламент проголосував за скасування імпортних мит на товари з України. 21 травня президент України В.Зеленський за підсумками переговорів із прем'єр-міністром Портуґалії А.Коштою зазначив, що Україну не влаштує жодна альтернатива статусу кандидата на вступ в Євросоюз. А МЗС України заявило, що несправедливо пов'язувати питання надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС із прогресом в інтеграції країн Західних Балкан до Європейського Союзу. 30-31 травня відбувся саміт Євросоюзу, на якому Італія, Кіпр, Угорщина виступили проти розширення антиросійських санкцій. 11 червня в Києві відбулися переговори з головою Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, на яких зазначалося, що Австрія, Данія, Нідерланди виступають проти надання Україні статусу країни-кандидата на вступ до ЄС.

Отже не все так просто було у взаємовідносинах України та ЄС із цим питанням, адже для позитивного його вирішення потрібна була одностайна підтримка всіх 27 країн-членів ЄС, а серед них залишалися розбіжності з питання надання Україні статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу. Зокрема особливу позицію щодо російсько-української війни й підтримки України займало угорське керівництво, а французький президент розмірковував щодо можливого приєднання України та деяких інших країн до європейського співтовариства в іншому, позаєвросоюзницько- му форматі. Були певні вагання серед керівництва Німеччини, Австрії, Нідерландів, Данії та Швеції щодо надання Україні офіційного статусу кандидата на вступ до ЄС. Наприклад, Болгарія й Кіпр - єдині дві країни ЄС, де більшість громадян були незгодні з тим, що російська влада відповідальна за війну в Україні (46 і 52% відповідно).

Такої думки дотримуються також окремі представники так званої політичної еліти й в інших європейських державах. Зокрема в газеті «Ле Фіґаро» від 12 травня 2022 р. була надрукована стаття Анрі Ґюено, радника колишнього президента Франції

Н.Саркозі, «Ми крокуємо до війни, ніби сомнамбули», в якій, по суті, використано кремлівські наративи щодо причин війни: «Розширюючи НАТО на всі колишні країни Сходу до країн Балтії, трансформуючи Атлантичний альянс в альянс антиро- сійський, просуваючи кордони Європейського Союзу до кордонів Росії, Сполучені Штати та Європейський Союз пробудили в росіян відчуття оточення, що було на початку всіх європейських війн. Західна підтримка революції Майдану, у 2014 р., проти проросійського уряду стала для росіян доказом, що їхні побоювання були обґрунтованими. Анексія Криму Росією та її підтримка сепаратистів на Донбасі своєю чергою дали Заходу відчуття, що російська загроза була реальною й що потрібно озброювати Україну, а це переконало Росію трохи більше, що Захід їй загрожував. Угода про стратегічне партнерство, укладена між Сполученими Штатами та Україною 10 листопада 2021 р., скріпляючи союз двох країн, що виразно спрямований проти Росії й обіцяє вступ Україну до НАТО, остаточно переконала Росію, що вона має атакувати до того, як уявний супротивник буде здатний це здійснити. Це збіг складних обставин 1914 р. у чистому вигляді, що жахає». А 30 травня у цій самій газеті з'явилася стаття Рено Жирара «Війна в Україні: який шлях виходу?», в якій автор пропонує зняти санкції з Росії, від котрих зазнає збитків насамперед Європа (а, наприклад, не англосаксонські союзники) і примусити за допомогою ООН росіян та українців сісти за стіл переговорів з «технічних питань» (експорт зернових, газопроводи тощо). В обох випадках тут ішлося, по суті, про так зване «збереження обличчя» диктатора краї- ни-терориста й убивці Путіна. І подібні приклади не поодинокі. У травні цього року Центр протидії дезінформації при РНБО України оприлюднив низку конкретних прикладів просування російських наративів про війну РФ проти України в окремих країнах Заходу - Франції, Німеччині, Італії, Угорщині, США та навіть у ЗМІ нашого найбільш надійного й активного союзника - Великої Британії.

Разом із тим, Єврокомісія й керівники держав-членів ЄС при прийнятті остаточного рішення щодо надання Україні офіційного статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу не могли не враховувати такі незаперечні факти:

- 71% європейців уважають Україну частиною європейської родини;

- практично в усіх країнах-членах ЄС більшість підтримує вступ України до ЄС: згідно з опитуванням, 66% мешканців ЄС згодні з тим, що Україна повинна вступити до ЄС, коли буде готова - цю ідею в більшості підтримують у всіх країнах, крім Угорщини (де згодні лише 48%); найбільша ж підтримка в Портуґалії (87%), Естонії (83%), Литві (82%) і Польщі (81%); навіть і в таких «проблемних» щодо цього питання країнах, як у Німеччині (68%), Франції (65%), Нідерландах (62%); а більше всього незгодних у Люксембурзі (38%), Греції (37%), Угорщині (36%);

- більшість громадян країн-членів ЄС схвалюють постачання в Україну військової техніки: згідно з опитуванням, закупки й постачання військового обладнання схвалюють 67% європейців; найбільші показники зафіксовано у Фінляндії (90%), Естонії (87%), Польщі (86%), Литві (84%) та Портуґалії (83%); а найнижчі - на Кіпрі (31%) та в Болгарії (30%).

- також 93% громадян країн ЄС підтримують надання гуманітарної допомоги Україні, а 75% - прийом українських біженців (сьогодні в Європі понад 6 млн українських біженців, і країни ЄС зі свого бюджету вже виділили 3,7 млрд євро для допомоги їм та планують збільшити її);

- 80% європейців схвалюють фінансову підтримку України: з 2014 р. Європейський Союз надав Україні 17 млрд євро, а з початку широкомасштабної агресії Росії - 2 млрд євро на закупівлю зброї та розпочинає так званий «план Маршалла для України», який допоможе державі відновити інфраструктуру й підтримати економіку нашої країни після війни; Єврокомісія запропонувала Україні додаткову макрофінансову допомогу у 2022 р. в 9 млрд євро; США, своєю чергою, в рамках 11 пакетів військової допомоги Україні виділили вже понад 5 млрд дол., а Конґрес США схвалив закон про ленд-ліз для України на 5 років (передача зброї без затримок і процесуальної тяганини, а розрахунки після війни кредитами);

- Європейський Союз скасував усі квоти та мита на українську продукцію;

- США і понад 40 держав світу надають фінансову й військову підтримку Україні в її справедливій війні проти російських окупантів, а ЄС створив спеціальний Європейський фонд миру для посилення спроможності України в її війні проти держави-терориста;

- під час російсько-української війни створена й активно діє контактна група з надання військової допомоги Україні (Рамштайн), до складу якої входять представники близько 50 країн;

- Європарламент 9 червня цього року підтримав резолюцію зі зверненням до лідерів країн-членів ЄС надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС «як чіткий політичний сигнал солідарності з народом України», а також рекомендував як можна скоріше надавати Україні необхідну зброю («Стратегічна мета вільного світу - допомогти Україні в кінцевому підсумку завдати поразки російському агресорові та відновити контроль над її територією в міжнародно визнаних кордонах», - наголошується у цій резолюції Європарламенту, за котру проголосували 438 депутатів, 65 - проти, 94 - утрималися);

- в Україні була сформована делегація на чолі з віце-прем'єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції О.Стефанішиною для переконання державних діячів тих країн, де є сумніви щодо надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС, а також президент Польщі А.Дуда здійснив турне окремими країнами ЄС (Портуґалія, Італія, Румунія), щоб переконати їх лідерів підтримати надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС; з подібними закликами звернулися до ЄС держави Балтії, а балканські країни Північна Македонія, Албанія та Чорногорія прийняли спільну заяву про підтримку України та заклик до ЄС надати їй офіційний статус кандидата на вступ;

- в Європі вже більше 30 країн блокують російську пропаганду, зокрема мовлення телеканалів РФ.

Наведені факти переконливо свідчать про те, що й у громадян Європи, і у чиновників Європейського Союзу та лідерів країн-членів під час російсько-української війни суттєво змінилося ставлення до України й щодо її перспектив членства в ЄС. І це було обнадійливим фактом і додатковим стимулом для нашої перемоги над російським агресором.

Слід також відзначити, що цьому у значній мірі сприяли, окрім героїчного спротиву ЗСУ, активні, наступальні дії української дипломатії, зокрема сотні зустрічей і телефонних перемовин із лідерами країн Заходу, пристрасні виступи із закликами підтримки України у війні та її євроінтеграційних прагнень президента В.Зеленського у форматі відеоконференцій перед депутатами понад 20 парламентів країн-членів ЄС, Великої Британії та Конґресу США. Мабуть не випадково 19 травня президент Європейської ради Шарль Мішель запропонував активізувати процес розширення ЄС, нагадавши, що, наприклад, переговори про його розширення на Західні Балкани затягуються і тривають уже майже 20 років, а сьогодні є запити членства ще від України, Молдови і Грузії, тому слід терміново зробити крок уперед та створити новий імпульс для заохочення реформ і просування європейської інтеграції майбутніх членів ЄС.

Вагомим підтвердженням цього стало прибуття в Україну канцлера ФРН Олафа Шольца, президента Франції Емманюеля Макрона і прем'єр-міністра Італії Маріо Драґі, до яких приєднався президент Румунії Клаус Йоганніс 16 червня 2022 р., за день до того, як Єврокомісія повинна була надати висновок щодо заявки України на отримання статусу кандидата на членство в ЄС, що стане підставою для прийняття політичного рішення на саміті лідерів ЄС 23-24 червня, для того, щоб забезпечити В.Зеленському підтримку найбільших європейських держав. Не менш важливим є те, що лідери цих держав висловилися за негайне надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС без жодних попередніх застережень. Усе це дало підстави В.Зеленському після перемовин заявити, що «зараз Україна наблизилася до Євросоюзу ближче всього за цілий час незалежності».

16 червня дорадчий орган Європейської комісії дав позитивну відповідь щодо надання статусу кандидата у члени ЄС Україні, а наступного дня, 17 червня, очільни- ця Єврокомісії офіційно оголосила її рішення про рекомендацію ЄР надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС без усяких попередніх умов, хоч у висновку ЄК містилися 7 вимог до України, зокрема у сфері верховенства права й антикорупції, які необхідно виконати ближчим часом. Заявка Молдови теж була підтримана, але з умовами, а Грузії - поки що відмовлено. Варто відзначити, що після позитивного рішення Єврокомісії головні скептики щодо європейської інтеграції України - спочатку Данія, а потім Нідерланди і Швеція, заявили, що вони підтримають на саміті ЄР 23-24 червня надання Україні статусу кандидата у члени ЄС. Нарешті 23 червня 2022 р. Європейська рада одноголосно визнала Україну офіційним кандидатом на вступ до Європейського Союзу, що стало історичною подією у взаємовідносинах України та ЄС, важливим політичним сигналом і свідченням про реальну підтримку Євросоюзом європейської перспективи України.

Размещено на Allbest.ru