Патріотичний політичний менеджмент: підходи до теоретичного обґрунтування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Патріотичний політичний менеджмент: підходи до теоретичного обґрунтування

Patriotic political management: approaches to theoretical reasoning

Борис Філатов

Boris Filatov

Постановка проблеми

патріотичний політичний менеджмент

Мотивації ухвалення політичних рішень на сучасному етапі пов'язані з низкою ідеологічних та прагматичних умов. Встановлення оптимальних траєкторій політичного врядування в умовах конкуренції та багатоманітності альтернатив вимагає постійного моніторингу політичних процесів і безстороннього аналізу фактів. Водночас в умовах політичного напруження та в кризових ситуаціях важливим елементом орієнтації в політичних подіях та впорядкування ресурсів є ціннісні та інституційні засади політичного врядування. В умовах розбудови державності та політичних трансформацій великого значення набуває ідейна орієнтація політичних діячів. Патріотичні цінності та ідеї настанови в сучасному глоба- лізованому світі виступають не лише основою для формування переконань, але й основою для прагматичного ситуативного антикри- зового управління та ризик-менеджменту. Необхідними умовами досягнення успіху в політичному управлінні є стійкість цілей та реалістичність завдань. Патріотичні налаштування політичного менеджменту в сучасному світі формуються на основі політичних реалій сьогодення та інтерпретації ретроспективи. У зв'язку із цим необхідно з'ясувати основні теоретичні основи інтерпретації патріотичних основ політичного менеджменту. Також актуальним є виявлення перспектив та методів ситуативного балансування ситуації, стабілізації подій, управління ним. У сучасній Україні політичний менеджмент нерідко розглядається з позиції бюрократії або технократії. Це не вичерпує завдання та специфіки демократичного політичного врядування. Політичний менеджмент є однією з основ побудови відносин між громадянським суспільством та інститутами політичного представництва і врядування на національному, регіональному та локальному рівнях.

Також необхідним є з'ясування потенціалу патріотичного політичного менеджменту в контексті підвищення якості політичних рішень. Важливим елементом значення політичного менеджменту є співвідношення з іншими програмами та ідейними уподобаннями в Україні й світі.

Аналіз публікацій. Теоретичне обґрунтування політичного менеджменту цікавить багатьох вітчизняних вчених. Зокрема, В. Бебик та О. Агарков проаналізували специфіку політичного менеджменту суб'єктів соціально-політичного маркетингу [1], В. Воронкова долучилася до вивчення глобального виміру антропологічної парадигми політичного менеджменту [2], Л. Жужа розглядає особливості політичного менеджменту волонтерства [5], О. Лотиш встановлює основні етапи розроблення екологічної політики як складової частини системи муніципального екологічного менеджменту [6],

Н. Чайка розкриває зміст політологічної складової частини підготовки магістрів [8], В. Щербак здійснює диференціацію наукового поняття політичного менеджменту та політичної практики [10]. Попри це, існує потреба в уточненні теоретичних засад аналізу патріотичного політичного менеджменту як однієї з перспективних тем сучасних політологічних досліджень.

Метою статті є з'ясування теоретичних засад дослідження патріотичного політичного менеджменту в умовах сучасної демократії. Завданням статті є диференціація теоретичних підходів для інтерпретації впливу патріотичної політичні позиції на результативність управлінських політичних рішень.

Основний зміст

Порядок денний теоретичного осмислення мотивації політичного менеджменту пов'язаний з інституційною структурою демократичної політики. Політичне врядування в умовах сталої демократії на всіх рівнях має дорадчий, консультативний та колегіальний характер. Отже, патріотичне політичне управління не зводиться до бюрократичного керівництва. Як справедливо зауважує політолог В. Щербак, «парадигми політичного менеджменту активно входять до теоретико-методологіч- ної розробки та емпіричної практики політологів сучасної України. Однак необхідно враховувати, що становлення нової мета- ідеології політичної діяльності передбачає впровадження нової системи політичних цінностей і пріоритетів. На практиці термін «управління» не є еквівалентом терміну «менеджмент», оскільки мова йде лише про одну з форм управління, а саме - про управління політичними процесами за допомогою і в рамках владних структур» [11].

Сучасна парадигма неоінституціоналізму політичного менеджменту виступає умовою пошуку можливостей узгодження політичних позицій за умови залучення до політичної діяльності різного роду інноваційних політичних структур. Патріотична мотивація управлінської політичної дії полягає у створенні ситуації високої імовірності прийняття патріотичних політичних рішень. На думку сучасного вченого, «тривалий вітчизняний і зарубіжний досвід свідчать про існування закритої і відкритої моделей формування державно-політичної еліти. Закрита еліта створюється з представників вузької привілейованої верстви і відтворюється на власній обмеженій базі. При цьому чим більш закритою є еліта, тим більш обмеженою є її соціальна база, тим менше у неї шансів продовжити своє панування і перемогти у змаганні з іншими соціально-політичними силами» [11].

Удосконалення інституційної структури сучасної демократії підвищує ініціативність та кількість учасників політичних обговорень. Унаслідок цього зростає необхідність ретельної політичної аналітики та прогнозування ситуації. У цьому контексті «патріотичні політичні налаштування» полягають у послідовності та дотриманні патріотичного вектору руху всієї системи, а не лише окремих політичних сил. Згідно з В. Щербаком, «перетворення політичної науки на засіб оцінки розвитку та якості державно-політичної еліти відповідає потребам державотворення сучасної України. Переосмислення політичного досвіду часів незалежності призводить до думки про його відповідність основним засадам розмежування між обраними і призначеними політичними кадрами, притаманного європейським практикам політичного управління. Однак, критерій професіоналізації ще не набув сталого поширення у межах вітчизняної політичної еліти» [11].

Встановлення структурно-функціонального виразу патріотичного політичного менеджменту пов'язане з елементами підготовки та впровадження менеджерських стратегій. Процедури політичного управління передбачають аналіз та вивчення ситуації. Також важливою є апробація управлінських підходів та порівняння подібних кейсів. Також необхідною є корекція раніше ухвалених концепцій. Особливо це характерно для кризових процесів деградації управлінської структури. Згідно з В. Воропаєвим, «аналіз деградаційних процесів доводить існування Деградаційної управлінської спіралі. Її основою є низький рівень управлінської освіти та високий рівень корупції в Україні як невід'ємної складової, що унеможливлює прийняття ефективних управлінських рішень. Це пояснюється тим, що відбувається лобіювання лише інтересів великого та середнього бізнесу, а не інтересів держави й суспільства, що сприяють розвитку державотворення» [3].

Функціональність політичного менеджменту на сучасному етапі полягає у вирішенні завдань розвитку політичної системи. Поряд із цим великого значення набуває ангажування політичних інститутів проблематикою соціального середовища. Саме зовнішні вимоги стають основою патріотичної мотивації до застосування антикризового підходу в рамках аналізу демократичного політичного менеджменту. На думку В. Воропаєва, «виходом з кризової ситуації є зосередження уваги держави на рівні фахової підготовки сучасних політичних менеджерів та постійному підвищенні кваліфікації державних управлінців всіх рівнів. Для цього необхідно на рівні держави проаналізувати необхідність розширення мережі навчальних закладів, що здійснюють підготовку та підвищення кваліфікації держслужбовців, вводити для вивчення нові спецкурси, які б відповідали реаліям сьогодення. Зокрема, враховуючи глибоку демографічну кризу в Україні, яка відбивається на кількісних та якісних (здоров'я, освіта, духовність) показниках населення» [3].

Структурно орієнтований політичний менеджмент визначає розподіл управлінських завдань між ланками політичних інститутів. На сучасному етапі кібернетична парадигма правління нерідко спрощує управлінський процес, зводячи його до передавання управлінських імпульсів та кодів. Патріотична й державницька програма політичного управління полягає в утриманні від виконання тих завдань, які шкодять національним інтересам. Український вчений слушно вважає «виправданим впровадження в програму навчання державних управлінців спецкурсу по вивченню демографічних процесів та особливостей управління ними. Оскільки, якщо ми зараз недооцінимо проблеми демографії з точки зору державного управління, в подальшому, управляти доведеться не українською етнічною державою, а емігрантами, які замінять українців, які внаслідок вимирання звільнять їм території для проживання» [3].

Системний вектор патріотичного політичного менеджменту розкривається на основі досягнення масштабних та стратегічних цілей. Демократична політична система, яка має функції входу і виходу, дає простір для «патріотичного налаштування» вимог і розпоряджень. Адекватність патріотичних вимог та розпоряджень формує вектор руху політичної системи на тривалий період. Знаний український фахівець Ю. Шайгородський справедливо вважає, що «індивід чи організація у своєму прагненні досягти певної мети завжди намагалися переконати, залякати, маніпулювати іншими. Динаміка соціально- політичної організації людської спільноти, механізми їх взаємодії змінювалися протягом віків поступово і при відповідній адаптації. Однак поширення Інтернету, інформаційних технологій дозволили інтенсифікувати цей процес» [9, с. 163].

У рамках політико-системного аналізу патріотичний політичний менеджмент проявляється у принципах врядування. Вони визначають потужність системи не лише в рамках виконання доктринальних завдань, але також як засіб задоволення прагматичних вимог окремих громадян і соціальних груп (в тому числі й в безпеці). Згідно з Ю. Шай- городським, «суспільний розвиток та забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави неможливі без вирішення проблеми інформаційно-психологічної безпеки. Життєдіяльність суспільства, на нашу думку, цілком визначається рівнем розвитку, якістю функціонування та безпекою інформаційного середовища. Вплив на інформаційний ресурс держави є одним із джерел загроз для національної безпеки» [9, с. 164].

Системність як принцип патріотичного політичного менеджменту на сучасному етапі вимагає довгострокового планування та прогнозування розвитку системи. Можливість модернізації системи політичного управління залежить від осягнення управлінськими суб'єктами потенціалу «прагматичного патріотизму». Як вважає В. Дудар, «у сучасній політології зустрічається визначення політичного менеджменту як особливого виду управління в політиці, коли суб'єкт управління, який прагне до досягнення певної мети, позбавлений можливості створювати загальнообов'язкові норми і спиратися на право «легітимного насильства», тобто або на право державного примусу, або на статусне право в політичній організації» [4, с. 519].

Синергетичні засади політичного менеджменту виступають значно більш перспективними напрямками для макрополітичного управління, вдосконалення в умовах кризи та політичної нестабільності. Проєктивівність патріотичного політичного менеджменту має врахувати чинники протидії та несподівані виклики. В. Дудар цілком правомірно розрізняє «види політичного менеджменту по цілях, які може ставити перед собою суб'єкт політичного управління. Досягнення кожної такої мети зажадає від суб'єкта розробки різних стратегій, які, зазвичай, здійснюються професіоналами-іміджмейкерами, PR-менеджерами, спічрайтерами, ньюсмейкерами (творцями подій, новин чи інформаційних приводів), спін-докторами (організаторами пропагандистської кампанії, спрямованої на зниження ролі негативної для політичного діяча інформації)» [4, с. 521].

Синергетика пропонує базові стани системи, в межах яких слід очікувати корекцію менеджерських імпульсів та настанов. Ідеться про широко відомі біфуркацію, флуктуацію та дисипативні структури. Відносно до цих явищ у кожній конкретній політичній системі, а також на національному, регіональному й локальному рівні необхідно розбудовувати «особливу патріотичну відповідь» у вигляді нестандартних акцій та комунікаційних кампаній. Ю. Шайгородський окремо відзначає застосування методу організації масових дій - «флеш моб», який дозволяє протягом незначного часу мобілізувати значну кількість осіб для виконання певних спланованих заходів через залучення Інтернет-ресурсів» [9, с. 162].

Отже, сучасні теоретичні засади політичного менеджменту формують низку передумов для його патріотичної актуалізації в рамках науки та політичної практики. Патріотичні налаштування виступають чинниками модернізації управлінського процесу, його наближення до інноваційної природи сучасних політичних інтеракції. «Патріотичний код» політичного менеджменту налаштовує всі ланки політичної системи на розв'язання масштабних стратегічних завдань національного політичного розвитку.

Висновки

Таким чином, прийняття патріотичних політичних рішень з точки зору міждисциплінарної дослідної перспективи вимагає уваги до психологічних нормативно- правових, процедурних та бюрократичних засад та міркувань, які зумовлюють управлінський процес. Патріотична політична альтернатива виступає сукупністю положень, які детермінують варіанти дій центрів публічного врядування та громадсько-політичної активності в умовах загрози безпеці та стабільності. Патріотичні політичні міркування виступають стрижневим елементом антикризової політики. Патріотична позиція політичних лідерів полягає не в трансляції ідеологічних меседжів, а в координації політичних дій, концентрації зусиль для забезпечення успішного розвитку держави регіону або територіальної громади. Патріотична матриця політичного управління виступає системою орієнтирів та опціональних реакцій на зміни ситуації. Це стосується співпраці з політичними силами, формування порядку денного законодавчої та адміністративно-розпорядчої роботи, забезпечення пріоритетного представництва інтересів громадськості та захисту прав людини. Патріотичний політичний менеджмент в сучасній Україні актуалізуються зв'язку із загрозами національній Незалежності і територіальної цілісності. Він вимагає зважених управлінських дій як у ситуативно-кон'юнктруному, так і в стратегічному вимірах. Патріотичний політичний менеджмент - це запорука стабільності та спективи подальшого розвитку проблематики прогнозованості політичного розвитку, збере- статті є виявлення типових кейсів патріотич- ження національної політичної суб'єктності ного політичного регулювання в сучасній та відстоювання національних інтересів. Пер- Україні й світі.

Література

патріотичний політичний менеджмент

1. Бебик В., Агарков О. Політичний менеджмент суб'єктів соціально-політичного маркетингу. Політичний менеджмент. 2011. № 6. С. 3-11.

2. Воронкова В. Г Формування антропологічної парадигми політичного менеджменту в умовах глобалізації. Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2008. Вип. 34. С. 24-42.

3. Воропаєв В. Г Демографічні процеси в Україні як предмет політичного менеджменту. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_3_11

4. Дудар В. Місце і роль політичного менеджменту в сучасному суспільстві. Гуманітарний вісник Державного вищого навчального закладу «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Педагогіка. Психологія. Філософія. 2013. Вип. 28 (2). С. 519-523.

5. Жужа Л. О. Політичний менеджмент волонтерства АТО. Грані. 2015. № 6. С. 127-133.

6. Лотиш О. Л. Основні етапи розроблення екологічної політики як складової системи муніципального екологічного менеджменту. Маркетинг і менеджмент інновацій. 2011. № 3 (1). С. 210-217.

7. Мосякіна О. А. Роль кадрового менеджменту в реалізації митної політики. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія: Державне управління. 2016. Вип. 2. С. 222-226.

8.Чайка Н. Г Політологічна складова змісту підготовки магістрів за спеціальністю «Адміністративний менеджмент». Наукові праці МАУП. Серія: Політичні науки. Юридичні науки. 2013. Вип. 2. С. 47-53.

9. Шайгородський Ю. Ж. Регулятивна функція міфа в політичному менеджменті. Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Політологія. 2009. Т 110. Вип. 97. С.150-154.

10. Щербак В. М. Політичний менеджмент: наукове поняття та політична практика. ВісникДніпро- петровського університету. Серія: Філософія. Соціологія. Політологія. 2015. № 2. С. 18-24.

11. Щербак В. Політичний кадровий менеджмент: політологічні підходи до вивчення та засади мотивації державних службовців. Гілея: науковий вісник. 2013. № 78. С. 363-367.

References

1. Bebyk, V., Aharkov, O. Politychnyi menedzhment subiektiv sotsialno-politychnoho marketynhu. Politychnyi menedzhment. 2011. № 6. S. 3-11.

2. Voronkova, V. H. Formuvannia antropolohichnoi paradyhmy politychnoho menedzhmentu v umovakh hlobalizatsii. Humanitarnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii. 2008. Vyp. 34. S. 24-42.

3. Voropaiev, V. H. Demohrafichni protsesy v Ukraini yak predmet politychnoho menedzhmentu.Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2013. № 3. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2013_3_11

4. Dudar, V. Mistse i rol politychnoho menedzhmentu v suchasnomu suspilstvi.Humanitarnyi visnyk Derzhavnoho vyshchoho navchalnoho zakladu “Pereiaslav-Khmelnytskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet imeni Hryhoriia Skovorody”. Pedahohika. Psykholohiia. Filosofiia. 2013. Vyp. 28 (2). S. 519-523.

5. Zhuzh, L. O. Politychnyi menedzhment volonterstva ATO. Hrani. - 2015. № 6. S. 127-133.

6. Lotysh, O. L. Osnovni etapy rozroblennia ekolohichnoi polityky yak skladovoi systemy munitsypalnoho ekolohichnoho menedzhmentu.Marketynh i menedzhment innovatsii. 2011. № 3 (1). S. 210-217.

7. Mosiakina, O. A. Rol kadrovoho menedzhmentu v realizatsii mytnoi polityky. Visnyk Natsionalnoho universytetu tsyvilnoho zakhystu Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia. 2016. Vyp. 2. S. 222-226.

8. Chaika, N. H. Politolohichna skladova zmistu pidhotovky mahistriv za spetsialnistiu “Administratyvnyi menedzhment”. Naukovi pratsi MAUP. Seriia: Politychni nauky. Yurydychni nauky. 2013. Vyp. 2. S. 47-53.

9.Shaihorodskyi, Yu. Zh. Rehuliatyvna funktsiia mifa v politychnomu menedzhmenti.Naukovi pratsi [Chornomorskoho derzhavnoho universytetu imeni Petra Mohyly]. Ser.: Politolohiia. 2009. T 110. Vyp. 97. S.150-154.

10. Shcherbak, V. M. Politychnyi menedzhment: naukove poniattia ta politychna praktyka. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu. Seriia: Filosofiia. Sotsiolohiia. Politolohiia. 2015. № 2. S. 18-24.

11. Shcherbak, V. Politychnyi kadrovyi menedzhment: politolohichni pidkhody do vyvchennia ta zasady motyvatsii derzhavnykh sluzhbovtsiv. Hileia: naukovyi visnyk. 2013. № 78. S. 363-367.

Размещено на Allbest.ru