Альтернатива для Німеччини: еволюція нової політичної партії ФРН (2013-2022 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

АЛЬТЕРНАТИВА ДЛЯ НІМЕЧЧИНИ: ЕВОЛЮЦІЯ НОВОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ ФРН (2013-2022 РР.)

Олександр Іванов,

канд. іст. наук, доц.,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Михайло Панасюк,

магістр,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Анотація. На основі аналізу джерел - низки програмних та передвиборчих документів партії Альтернатива для Німеччини, а також різних інформаційно-публіцистичних матеріалів, інтерв'ю, оприлюднених в німецьких друкованих та електронних медійних виданнях, враховуючи також наукові праці німецьких та англійських дослідників, автори ставлять за мету висвітлити основні причини утворення та тенденції ідейно-політичної еволюціїнової партії Альтернативи для Німеччини під впливом різних зовнішніх та внутрішніх чинників.

Встановлено, що основною причиною створення партії стала реакція частини німецького суспільства на європейську боргову кризу початку 2010-х роківі та політику надання допомоги іншим країнам-членам ЄС, яку проводила канцлерка Ангела Меркель. Подальша радикалізація партії була спричинена як протистоянням ліберальних та правоконсервативних груп в керівництві нової політичної сили, так і початком міграційної кризи з середини 2010-х рр. У програмних документах партії з'являються ідеї виходу Німеччини з Європейського Союзу, повернення до національної валюти -марки, посилення антимігрантських та антиісламських наративів. У цьому контексті досліджуються програмні документи з питань ставлення до Європейського Союзу, міграцій, мультикультуралізму та сімейної політики.

Важливою віхою у розвитку партії стали парламентські вибори до Бундестагу 2017 та 2021 рр., у результаті яких Альтернатива для Німеччини змогла закріпитись у німецькому політичному ландшафті, незважаючи на внутрішньопартійні кризи. Розв'язання Росією загарбницької війни проти України викликало в АдН неоднозначне ставлення: оголосивши себе «партією миру», вона, з одного боку, закликає Росію припинити бойові дії, а з іншого, - виступає проти надання Україні озброєння та членства в НАТО і ЄС, не підтримує запровадження проти Росії економічних санкцій та згортання співробітництва в межах проекту «Північний потік 2».

Ключові слова: Альтернатива для Німеччини, Ангела Меркель, іслам, міграційна криза, Німеччина, Європейський Союз, євроскептицизм.

Постановка проблеми. Європейська боргова криза 2010 року супроводжувалась широким невдоволенням частини німецьких політичних та економічних кіл щодо «рятівних заходів» федерального уряду Ангели Меркель. Поява у 2013 році Альтернативи для Німеччини та її успіхи на виборах різного рівня протягом 2013-2021 рр. змінили політичний ландшафт країни. У ФРН вперше за всю її повоєнну історію з'явилась на крайньо правому фланзі нова політична партія, яка досить швидко не лише на локальному (земельному) рівні, але й на федеральних виборах до Бундестагу та Європейського парламенту змогла подолати виборчий бар'єр і стати вагомою парламентською силою, що виступає абсолютною опозицією до діючих урядів. Гучні скандали, що супроводжують діяльність цієї партії протягом понад восьми років її існування, також вимагають свого детального розгляду та оцінки.

Метою дослідження є аналіз причин утворення та основних тенденцій еволюції як внутрішньопартійних відносин, так і програмних, ідейно- політичних засад нової партії, а також її політичної активності та результатів участі у виборчих процесах, що визначають її місце та роль в сучасному партійно-політичному житті ФРН. Саме тому автори передусім спираються на історико-хронологічний, історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-системний методи дослідження.

Джерельна база дослідження представлена документальними та публіцистичними матеріалами. До першої групи джерел належать як засадничо- програмні документи АдН, так і передвиборчі платформи партії 2013-2021 років. Для розуміння обливостей організаційної будови та розвитку внутрішньопартійних відносин важливим є аналіз Статуту АдН 2013 року, включно з пізнішою його редакцією 2015 року. Для дослідження ідейно- політичної еволюції партії важливе значення мають також офіційні партійні резолюції та тези різних років. Цінними інформаційними ресурсами є офіційні сайти самої партії АдН, а також Федерального виборчого центру (Der Bundeswahlleiter) та Федеральної служби з захисту Конституції. Публіцистичні матеріали представлені аналітичними та інформаційно-полемічними статтями, а також інтерв'ю у різних німецьких друкованих та електронних медійних виданнях, а також певним контентом відеохостингу Youtube, де розміщені відеоматеріали виступів німецьких політиків.

Історіографія проблеми представлена в основному публікаціями німецьких (О.Нідермайєр, А.Хенсель, А.Хойслер, Р.Рьозер, Ф.Деккер, М.Фідлер, Й. Розенфельдер та ін.) та частково британських (Р.Грім) дослідників, які намагалися з'ясувати причини появи цієї політичної сили, дати оцінку її характеру, окреслити її перспективи у політичній системі Німеччини. Зокрема, Оскар Нідермайер підкреслює, що на початку своєї діяльності партія зайняла ринково-ліберальну та національно-консервативну нішу в партійно- політичному ландшафті Німеччини і в цьому вбачає основні причини її подальших успіхів. Разом з тим він наголошує, що елементи правого популізму в партії в період її становлення були відсутні [45].

Александр Хенсель, аналізуючи історію розвитку партії та її програмних документів, приходить до висновку, що саме внутрішньопартійні конфлікти всередині АдН могли ослабити виборчу кампанію партії напередодні виборів до Бундестагу в 2017 році, хоча й не позбавили її шансу потрапити до парламенту, а політична позиція партії з часом ставала все більш «націонал- авторитарною» [33]. А. Хойслер та Р. Рьозер, розглядаючи період 2019-2021 років в історії АдН, кваліфікують її як партію правих популістів з правоекстремістськими тенденціями та зазначають, що кілька років назад її класифікація ще була такою неоднозначною. Вчені приходять до висновку, що наявність цих двох течій у майбутньому може спровокувати розпад партії [32].

Британський дослідник Роберт Грімм наголошує, що ідейні витоки створення АдН сягають ордоліберальної критики Маастрихтського договору і що серед консервативних кіл Німеччини вже тоді існували ідеї євроскептицизму. Початковий успіх АдН він, як і Оскар Нідемайєр, пояснює кризовими явищами в ЄС і наступною мобілізацією виборців, а також активністю ЗМІ. Важливу роль в успіху партії, на його думку, відіграло те, що вона стала справжньою альтернативою іншим партіям і класифікував її як «м'яких євроскептиків»[29].

В українській історіографії дослідження теми історії АдН тільки бере свій початок. Серед перших вітчизняних публікацій можна вказати праці Олександра Андрієвського та Олександра Іванова[1], Андрія Мартинова[2;3] та Ганни Харлан[4].

Виклад основного матеріалу. Історія створення політичної партії Альтернатива для Німеччини прямо пов'язана з процесом реорганізації Європейського економічного союзу в Європейський союз [18]. У 1992 році було укладено Маастрихтський договір, який передбачав запровадження єдиної спільної європейської валюти. Саме подальший розвиток процесу європейської інтеграції зумовив виникнення такого явища та поняття як «євроскептицизм», автори якого піддавали сумніву ідею створення Європейського союзу як наднаціонального утворення та наполягали на збереженні національної ідентичності. Нові кризові явища у ЄС провокували зростання ідей євроскептицизму, ставлячи під сумнів доцільність існування наднаціональних органів. Великим викликом для європейської спільноти стала європейська боргова криза 2010 року, яка була наслідком світової фінансової кризи 2008 року. Найбільше постраждали південноєвропейські країни, які опинилися на межі банкрутства - Греція, Іспанія, Португалія.

У цій ситуації політика канцлерки Ангели Меркель була спрямована на порятунок та подальше підтримання економік цих країн. 25 березеня 2010 року на саміті ЄС Ангела Меркель погодила перший пакет заходів порятунку економіки Греції, прийнявши на себе основну частку витрат [45, с. 177]. Натомість це порушувало основні принципи Маастрихтського договору, згідно якого жодна країна в зоні євро не несе відповідальності за борги інших країн. Всередині німецьких політичних і бізнесових кіл точилися запеклі дискусії щодо того, чи повинна Німеччина проводити цю політику. Частина противників, яка представляла собою професорів економіки з ліберальними поглядами, вважала фатальною помилкою збереження єдиної валюти. До цієї групи належав і професор економіки Гамбурзького університету Бернд Луке, який у 2010 році очолив «Пленум економістів». У лютому 2011 року «Пленум економістів» виступив з критикою намірів європейських міністрів фінансів щодо розширення європейського пакету допомоги і створення фонду «Європейський стабілізаційний механізм». Усвідомлюючи свій низький вплив на політику, Бернд Луке у 2012 році організував групу «Союз громадянської ініціативи» (Bundnis Burgerwille), яка критикувала політику Християнсько- демократичного союзу щодо «порятунку євро» [8, с. 342].

Наступним етапом у формуванні нової політичної партії стало створення у вересні 2012 року політичної групи «Виборча Альтернатива 2013» на чолі з колишніми членами ХДС Гердом Робанусом та Александром Гауландом і журналістом Конрадом Адамом, яка активно співпрацювала з політичним об'єднанням «Вільні виборці» на місцевих виборах. У своєму «Заклику до заснування» вона негативно оцінювала курс європейської фінансової політики, вважаючи її деструктивною. Свої основні цілі ця група сформувала наступним чином. По-перше, згідно Маастрихтського договору Німеччина більше не буде відстоювати борги іноземних держав. По-друге, єдина Єврозона перебуває у занедбаному стані, тому всі держави можуть вийти з євро, об'єднавшись у більш прийняті валютні союзи (північний та південний), або запровадити паралельні валюти. По-третє, передача основних суверенних прав ФРН потребує попереднього референдуму [30].

Не отримавши успіхів на місцевих виборах 2013 року, Бернд Луке, Конрад Адам та Александр Гауланд розпочинають підготовку до виборів у Бундестаг 2013 року та беруться розробляти проект власної партії - Альтернатива для Німеччини. 6 лютого 2013 року розпочали роботу Установчі збори партії, а вже 14 квітня 2013 року було прийнято статут та передвиборчу програму. Згідно цього статуту партія позиціювала себе як альтернативу стійким старим партіям та протиставляла їм себе як «формування альтернативи нібито безальтернативній політиці»[13], маючи на увазі вислів Ангели Меркель після надання пакетної допомоги Греції у березні 2010 року. Виборча програма 2013 року була дуже стисла за змістом. Основним її пунктом була відмова від євро. АдН закликала до створення південної і північної валютних зон. Також у програмі порушувалося питання реформи Європейського союзу та підтримувалась ідея «Європи суверенних держав з одним внутрішнім ринком» [59, с. 1-2]. У програмі критикувалась політика федерального уряду щодо стабілізації євро, наголошувалось на тому, щоб платники податків не несли на собі тягаря «порятунку євро».

Питання міграції у програмі 2013 року ще не стояло гостро на порядку денному: партія виступала за «відкриту і дружню до іноземців Німеччину» і підтверджувала «вільний рух робочої сили», хоча і наголошуючи на зміні міграційної політики та законодавства Німеччини за зразком канадської моделі, тобто введення бальної системи імміграції [59, с. 4].

Також важливим елементом у програмі було питання сім'ї. У сімейній та соціальній політиці партія презентувала суто консервативні позиції, які загалом панували всередині партії [53, с. 98]. АдН виступала за захист сім'ї як «ядра суспільства» та наголошувала на тому, що «в Німеччині дуже мало дітей» [59, с. 3]. Щодо демократії та верховенства закону, то АдН виступала за розширення прямої демократії та введення на території Німеччини швейцарської моделі референдумів. Сповідування ідеї «прямої демократії» демонструвало «опозиційність», «альтернативність» та популістську спрямованість партії, яка цим самим відмежовувала себе від інших партій.

На федеральних виборах до Бундестагу та виборах у ландтаг землі Гессен, що відбулись одночасно 22 вересня 2013 року, партії не вдалося подолати 5% бар'єр. У результаті вона отримала лише 4,7% [14] та 4,1% [38] відповідно. Хоча ці вибори АдН програла, але все-таки це стало найбільшим електоральним успіхом для партії вкрай правого спрямування в Німеччині за всю повоєнну історію. Така ситуація сигналізувала, що певна частина німців вже сумнівається у правильності німецької та європейської політики.

На федеральному з'їзді партії у березні 2014 року під час підготовки до виборів до Європейського парламенту АдН прийняла більш розгорнуту передвиборчу програму.У ній вона піддавала критиці запровадження євро і недотримання принципу субсидарності, який партія вважала порушеним в ЄС як політично, так і економічно [51, c. 131]. У цій програмі АдН не висувала «принципових заперечень» стосовно європейської інтеграції та підтримувала ідею єдиного ринку, але відкидала при цьому перспективи входження до ЄС «неєвропейських держав» (наприклад Туреччини). Разом з тим вона критикувала існуючу інституціональну структуру ЄС і піддавала сумнівам життєздатність єдиної валюти - євро [29, с. 272]. Підтверджуючи знову свою прихильність до ЄС, АдН категорично виступала проти створення «Сполучених Штатів Європи» за взірцем США, оскільки «не існує єдиної європейської нації і не існує європейського національного народу» [44, с. 2-3]. З цього приводу АдН закликала до ренаціоналізації європейських структур і наполягала на необмежених бюджетних правах національних парламентів.

Щодо економічної політики ЄС, то АдН закликала до розпуску або, принаймні, до повної реорганізації грошово-кредитної політики в зоні євро. В якості першого кроку кожній країні мало бути надано право виходу із зони євро, не залишаючи ЄС [44, с. 5]. Партія виступала за подальшу інтеграцію Німеччини з Заходом, членство в НАТО і прихильність соціальній ринковій економіці. Стосовно міграційної політики АдН також фактично відходила від положень програми 2013 року і проголошувала, що партія «категорично відкидає імміграцію в німецькі соціальні системи» [44, с. 15-16]. Вона наголошувала, що виплата коштів на соціальну підтримку іммігрантів повинна проводитись у межах законодавства Німеччини, без усякого зовнішнього впливу з боку Європейського союзу. Для того, щоб отримувати соціальне забезпечення, іммігранти повинні сплачувати податки, як і усі інші мешканці. У випадку, якщо коштів на проживання і сплату податків недостатньо, то мігранти повинні повернутися до себе на Батьківщину.

У травні 2014 року АдН прийняла свої «Політичні орієнтири» («Politische Leitlinien»), які стали певним доповненням до виборчої програми 2014 року. Зокрема, у цьому документі партія виступає проти гендерних квот у професійному житті та політиці: «АдН виступає за рівні можливості, а не за результат рівності» [46, с. 2]. Щодо сімейної політики звучала традиційна риторика, що «сім'я - це ядро суспільства» і що «шлюб між жінкою та чоловіком бажаний з точки зору сімейної політики» [46, с. 6].

Виборчі програми 2013 та 2014 років свідчили про те, що з самого початку АдН позиціювала себе як партія «м'якого євроскептицизму», не заперечуючи при цьому існування Європейського союзу, натомість критикуючи його інституціональну будову та фінансово-економічну політику. Цілеспрямована критика євро була зумовлена ордоліберальною економічною доктриною, тобто ідеєю захисту національних економік і тому була «проєвропейською, але проти європейської валюти» [29, с. 266]. У підсумку на виборах до Європарламенту 2014 року партія вперше змогла увійти до наднаціонального органу з результатом 7.1% [23] та приєдналась до групи європейських консерваторів та реформістів [11], які є консервативною та критичною до ЄС групою у Європейському парламенті.

З моменту утворення АдН у 2013 році всередині партії чітко стали проглядатися три течії: ліберально-економічна (поміркована), консервативно- центристська та правоекстремістсько націоналістична. Останні дві об'єдналися в результаті подолання внутрішньопартійної кризи у березні 2015 року у неформальне об'єднання «Крило» на чолі з Бьорном Хьокке, Андреасом Кальбіцем та Гансом-Томасом Тільшнайдером, яке стало національно- консервативною частиною партії. Основною проблемою у подальшій діяльності та еволюції самої партії стало визначення її чіткого ідейно-політичного курсу в умовах існування різнополярних течій всередині партії. Бернд Луке хотів зміцнити АдН як помірковану правоцентриську партію, натомість національно-консервативне крило бачило партію як принципово опозиційну політичну силу. Вони критикували Бернда Луке за його підтримку трансатлантичного торгівельного та інвестиційного партнерства між ЄС та США, за його голосування в Європейському парламенті на підтримку санкцій проти Росії, що у свою чергу суперечило резолюції партії, яка не підтримала санкцій.

Велику роль у внутрішньопартійному конфлікті відіграло створення у 2014 році PEGIDA (укр.: «Патріотичні європейці проти ісламізації Заходу») та намагання Бернда Луке певним чином відмежуватись від цього руху, в той час як місцеві партійні активісти закликали до активної співпраці з ним. Б. Луке був не лише лідером поміркованого економічно-ліберального крила партії, але він також практикував авторитарний стиль партійного керівництва, який ігнорував інші ідейно-політичні позиції [33, с. 7].

На початку 2015 року стало зрозуміло, що керівництво АдН, яке складалось з представників поміркованого крила партії, втратило підтримку своїх членів. У цей час Бьорн Хьоке та Андре Поггенбург опублікували «Ерфуртську резолюцію», яка була спрямована проти Бернда Луке, і закликала АдН бути «принципово патріотичною і демократичною альтернативою до інших партій» [22]. У якості реакції Бернд Луке, Ганс-Олаф Хенкель та інші прихильники опублікували «Резолюцію Німеччини», де звинуватили ініціаторів Ерфуртської резолюції у бажанні розколоти партію [41]. У травні 2015 року Бернд Луке ініціював створення групи «Пробудження 2015» («Weckrnf 2015») [10], яка закликала не залишати ряди партії і приєднуватись до поміркованого крила [31].

Момент більшої радикалізації партії настав на початку липня 2015 року під час партійного з'їзду у м. Ессен, коли Бернд Луке покинув лави партії. Першим речником партії стала тоді представнця націонал-консервативного крила Фрауке Петрі. Йорга Мойтена було обрано другим речником партії [42]. З цього часу змінюється не лише керівний склад партії, а й основні програмні ідеї АдН, які все більше акцентувались на антиісламських та антимігранських засадах.

Варто відзначити, що у двох попередніх програмах у питаннях міграції не йшла мови про іслам. Антиісламську риторику або, як зазначив Александр Хенсель, «створення образу ворогу у вигляді ісламу» [33, с. 18], можна було помітити вже в основній програмі АдН 2016 року. Причиною зміни програмних орієнтирів став вихід із лав партії ліберально орієнтованого Бернда Луке та його прихильників та зсув АдН вправо. З середини 2015 року стало зрозуміло, що Європейському союзу вдалося стабілізувати євро і це питання вже не стояло на порядку денному. Натомість з'явилась нова проблема - це біженці з Північної Африки та країн Близького Сходу.

Одразу після зміни керівництва АдН публічна активність партії в питанях політики щодо біженців і притулку суттєво активізувались по всій країні. Після фази деякого зниження популярності восени 2015 року АдН знову повернулась у центр уваги ЗМІ та суспільства. Нові лідери партії у вересні 2015 року представили свою чергову програму дій «Осінній наступ 2015» («Herbstoffensive 2015»), де вперше було офіційно розширено тематичне поле діяльності партії під гаслом «Пора викласти карти на стіл! Зупиніть хаос щодо надання притулку та кризи євро!» [34]. Як зазначає німецька соціолог Ліза Шольтен, «Осінній наступ 2015» можна розглядати як знак того, що новий склад Федерального виконавчого комітету АдН почав активно публічно заявляти про себе. Існуюча раніше критика Федерального виконавчого комітету зсередини партії була мало відома суспільству [52, с. 7]. В рамках «Осіннього наступу 2015» АдН передбачала загальнонаціональні акції, такі як інформаційні стенди або лекції [34]. Одним із найважливіших документів «Осіннього наступу 2015» стали «Тези з питань надання притулку», які містили різку критику дій федерального уряду та закликали до обмеження міграції [56]. 7 листопада 2015 року в Берліні пройшла заключна акція під гаслом «Притулок повинен мати межі. Червона картка для Меркель!», яка зібрала 7000 демонстрантів [19].

Подібні публічні акції в контексті «Осіннього наступу» регулярно проводилися і в подальшому, особливо на сході Німеччини. Їх змістом були протести проти біженців і демонстрації, спрямовані проти політики Ангели Меркель стосовно надання притулку біженцям. Пік цих акцій припав на листопад 2015 року, коли голова земельної асоціації АдН у Тюрингії Бьорн Хьокке та голова земельної асоціації Бранденбургу Александр Гауланд разом представили «5 принципів для Німеччини», які будувались на націоналістичному ґрунті. У них проголошувалось, що «Німеччина - наша країна![...] Німеччина була домом наших предків. Німеччину потрібно зберігати як дім наших дітей. Німеччина - це наш дім, наша країна і наша нація!» [26].

28 листопада 2015 року АдН оприлюднила чергову резолюцію «Притулок», в якій акцентувалась увага на дотриманні Основного закону ФРН і Дублінського регламенту ІІІ в сфері міграції. У цьому двосторінковому документі партія закликала до «захисту національної (німецької) ідентичності», до обмеження міграції з «третіх безпечних країн», дотримання суверенного права охорони національних кордонів, критикувала право надання колективного притулку (тобто цілим групам та народам) [50].

Перенесення акцентів на проблеми міграції та мультикультуралізму виразно відобразилося також і в риториці лідерів партії. Так, у січні 2016 року під час активної фази кризи біженців Фрауке Петрі дала інтерв'ю газеті «Mannheimer Morgen», де заявила, що німецька прикордонна поліція може застосовувати вогнепальну зброю для запобігання незаконному перетину кордону [27]. Така заява викликала хвилю обурення по всій Німеччині. У відповідь Фрауке Петрі заявила, що її слова спотворили задля створення заголовків, буцім-то АдН хоче розстрілювати біженців [9].

У цій атмосфері на Штутгартському з'їзді партії (30 квітня - 1 травня 2016 року) була прийнята нова основна програма АдН. Як вже було зазначено раніше, центральною темою для партії стало питання біженців і неконтрольованої міграції. У цих питаннях партія критикувала політику федерального уряду відносно завеликої кількості людей інших культур, мов, світоглядів та релігії, яких прагнуть інтегрувати в німецьке суспільство. Згідно програми партії слід відрізняти біженців від нелегальних мігрантів, запроваджувати суворий контроль на всіх кордонах Німеччини, аби запобігти незаконному його перетину. Основне право притулку повинно бути заміненим гарантією закону про притулок, щоб саме право притулку більше не використовували як засіб масової міграції.

Саме в біженцях АдН вбачала велику небезпеку для культурної ідентичності та цілісності німецького суспільства. Програма пронизана нативістськими висловлюваннями, що означає ворожість до певної культурної та етнічної групи. Суть самої концепції «нових правих» полягає у збереженні своїх цінностей, культури та традицій. Біженці та мігранти, які мають зовсім інший світогляд, не несуть у собі «німецьких цінностей», а з часом «чужинські цінності» можуть почати конкурувати з німецькими. Тому АдН стає на захист німецької ідентичності, закликає кожного іммігранта «інтегруватися, адаптуватися до нового дому» [48, c. 63], протидіє політиці мультикультуралізму «як серйозній загрозі соціальномумиру та подальшому існуванню нації як культурної одиниці» [48, c. 47].

У питанні релігії партія намагалася позиціонувати себе ліберально, наголошуючи на свободі віросповідання, совісті та переконань. Проте у програмі зазначалося, що партія виступає проти практик ісламської віри, які спрямовані проти демократичного базового устрою, німецьких законів, а також проти іудейсько-християнських та гуманістичних основ німецької культури. Сам іслам, з точки зору АдН, «не належить Німеччині» [48, c. 49]. АдН закликала до заборони іноземного фінансування мечетей. Імами, що проповідують в Німеччині, повинні отримувати державний дозвіл, неконституційним об'єднанням слід заборонити будувати та експлуатувати мечеті та носити хіджаби.

Щодо політики стосовно Євросоюзу та єврозони, то АдН трималася позицій, зафіксованих у більш ранніх програмних документах. Вона закликала зберегти національні держави та надати їм більше повноважень. Уже у цьому питанні можна спостерігати посилення «євроскептицизму» у програмних засадах. Партія стала розглядати перспективу виходу Німеччини з єврозони, хоча ще у 2014 році АдН не бажала виходу Німеччини з єврозони та повернення до німецької марки, оскільки це створювало б значні юридичні та економічні проблеми. Вона виправдовувала цю позицію тим, що введення євро з самого початку було винятково політичним проектом і що не було основи для єдиного валютного союзу через економічні, фінансові і культурні відмінності в тогочасній зоні євро. Партія виправдовувала цю критику, а також відмову від політики порятунку євро посиланням на дотримання принципів соціальної ринкової економіки [48, с. 16-21]. Загальна риторика АдН у питанні Європейського союзу виглядає таким чином: Альтернатива для Німеччини скептично ставиться до існування ЄС у його сучасному вигляді та виступає за повернення до рівня Європейського Економічного співтовариства.

Внутрішня безпека - одна із найголовніших політичних проблем АдН. Зафіксовані в програмі цілі цілком відповідали правоконсервативному характеру партії. АдН вимагала посилити покарання за напад на поліцейських, пожежників і розширення повноважень як поліції, так і судової влади. Проблема з біженцями показала, що захист зовнішніх кордонів ЄС недостатній, тому партія закликала до посилення зовнішніх кордонів Німеччини та відновлення прикордонного контролю [48, с. 23-27]. Тим самим, партія фактично ставила під сумнів доцільності перебування Німеччини в Шенгенській зоні. АдН виступала за повернення призову чоловіків віком від 18 до 25 років на військову службу (Бундесвер) [48, с. 32]. У питаннях зовнішньої політики АдН розглядала НАТО виключно як оборонний союз, виступала за виведення всіх іноземних союзних військ, які все ще перебували на німецькій землі, критикувала створення спільних європейських оборонних сил як загрозу національному суверенітету. На тлі економічних санкцій проти Росії партія закликала до поліпшення відносин з Росією [48, с. 31].

Під час підготовки до виборів у Бундестаг 2017 року Альтернатива для Німеччини на федеральному з'їзді партії у Кельні 22-23 квітня 2017 року прийняла свою чергову передвиборчу програму. В цілому вона повністю перегукувалася з програмою 2016 року. В ній поєднувалася антимігрантська риторика з популістськими гаслами «захисту прямої демократії», «народного суверенітету». Наприклад, у питанні щодо статусу Федерального президента АдН наполягала на його прямих виборах [49, с. 6-11].

У січні 2017 року в партії спалахнув новий конфлікт, спричинений історико-ревізіоністськими позиціями Бьорна Хьокке, які він почав відверто демонструвати з кінця 2015 року. 17 січня 2017 року у Дрездені на заході молодіжної організації партії «Молода Альтернатива» він назвав меморіал Голокосту в Берліні «пам'ятником сорому» [35]. Поки Александр Гауланд та Йорг Мойтен виступили на захист Б. Хьокке, Фрауке Петрі ініціювала разом з Алісою Вайдель процедуру його виключення з партії, яка була відхилена опонентами у федеральному виконавчому комітеті партії.

У той же час набуло гостроти питання щодо визначення головного кандидата від АдН на федеральних виборах 2017 року, де Фрауке Петрі хотіла балотуватися як єдиний головний кандидат, хоча ще у листопаді 2016 року федеральний виконавчий комітет АдН вирішив проводити виборчу кампанію усією «командою», тим самим показавши, що противники Ф. Петрі побоюються концентрації влади в руках одного лідера. На Кельнському з'їзді партії перемогу здобули Александр Гауланд та Аліса Вайдель з загальною підтримкою 67,7% голосів делегатів [58]. Також було відкинуто пропозицію Фрауке Петрі про здійснення «реального політичного курсу», яка суперечила «фундаментально опозиційній стратегії» [33, с. 12]. Вже після федеральних виборів Фрауке Петрі 29 вересня 2017 року залишила партію. Зміна керівництва виразно продемонструвала зсув партії ще далі вправо. Натомість другий розкол партії не став на заваді у досягненні успіху на виборах у Бундестаг 2017 року, де партія набрала 12,6% голосів та стала третьою політичною силою в Німеччині [15].

Під час підготовки до виборів у Європейський парламент 2019 року Альтернатива для Німеччини прийняла нову передвиборчу програму, яка у порівнянні з програмою 2014 року була значно розширена та помітно зкоригована. Великий вплив на зміну ставлення до Європейського союзу спричинив BREXIT. Автори програми були настільки натхненні цією подією, що запропонували у своїй програмі аналогічний процес можливого виходу Німеччини з Європейського союзу - DEXIT (Deutschlandexit). Наголошуючи у своєму програмному документі на ідеї «Європи націй», АдН тим самим піддавала сумнівам існування Європейського союзу як «держави з законодавчою компетенцією і власним урядом» та ідеї «Сполучених штатів Європи». Партія наполягала на впорядкованому розпаді ЄС з переходом на модель економічного союзу з вагомим впливом національних держав. Вона виступала за скасування інституцій ЄС (наприклад Європейського парламенту), скорочення адміністративного апарату та переформатування Європейського суду як наднаціонального арбітражного органу. У цьому плані велика роль відводилася прямій демократії як інструменту для реалізації можливості виходу Німеччини з Європейського союзу [24, с. 11-13].

АдН відкидала будь-яку комунізацію (спільність) європейської зовнішньої політики та політики безпеки, замінивши її на міжурядову співпрацю [24, с. 17] та виступала за рівні відносини як і з США, так і з Росією, підтримуючи останню у будівництві газопроводу Північний потік-2 [24, с. 18]. Щодо політики безпеки АдН негативно ставилася до утворення європейської армії та наполягала на посиленні Бундесверу [24, с. 19]. В плані економічної політики на відміну від попередньої Європейської програми 2014 року АдН вже твердо наполягала на виході Німеччини з єврозони та поверненні німецької марки з можливим паралельним обігом євро, що мало б сприяти зростанню німецької економіки [24, с. 29-32].

У сфері міграційної політики партія виступала за обмеження імміграції та посилення контролю за нею з боку національних держав [24, с. 37-39]. При цьому Німеччина більше не повинна надавати притулку мігрантам, а навпаки має відмовляти їм в отриманні виду на постійне проживання й активно практикувати депортації мігрантів [24, с. 39-40]. АдН наполягала на відновленні національного прикордонного контролю та обмеженні вільного пересування в межах Шенгенської зони [24, с. 49]. Партія ще більш негативно та радикально визначала своє ставлення до ісламу, наголошуючи на тому, що «іслам - це загроза Європі» у вигляді зростання злочинності та тероризму. АдН наголошувала на невдалості та неможливості інтегрування мусульман у європейське середовище [24, с. 51-52].

Отже, можна констатувати, що у порівнянні з програмою 2014 року передвиборча програма АдН до виборів у Європарламент 2019 року ставала все більш радикальною та право-консервативною. Питання «Декситу» набуло бурхливих суперечок не лише у політичних колах Німеччини, а й навіть у всередині партії. Хоча програма й була прийнята більшістю делегатів, сам Александр Гауланд досить скептично поставився до цього пункту [7]. Цілком очевидно, що керівництво партії скоро зрозуміло всю абсурдність цієї пропозиції, оскільки серед німецьких громадян ідеї Європейського союзу мали підтримку абсолютної більшості населення (75%) і такі заяви АдН цілком могли б зашкодити їй під час виборів у Європарламент [5].

У міру своєї подальшої політичної радикалізації АдН стала все більше привертати до себе увагу з боку Федеральної служби з захисту Конституції, яка у 2019 році віднесла Альтернативу для Німеччини до статусу тієї організації, що підлягає перевірці, а окремим її структурним частинам, таким як «Крило» та «Молода Альтернатива», було оголошено «підозру в екстремістських намірах» [53, с. 99]. У березні 2020 року «Крило» було ідентифіковано як «правоекстремістська група» і наприкінці квітня 2020 року розформовано. Дії Федеральної служби з захисту Конституції розкрили та поставили перед суспільством основну проблему цієї політичної сили: чи є вона класичною парламентською партією чи «партією руху». Поміркована частина консервативно-демократичного спектру на чолі з Йоргом Мойтеном вважала неприпустимим падіння іміджу партії через діяльність правоекстремістських груп всередині АдН. Ця частина виступала за активну парламентську роботу заради того, щоб стати впливовою консервативною та опозиційною силою в Німеччині, використовуючи для цього усі законні методи. Натомість інша частина партії на чолі з Александром Гауландом та Бьорном Хьокке, яка зосерджувалась переважно у східнонімецьких партійних осередках, представляла собою угрупування правоекстремістських сил і вважала необхідною співпрацю з іншими вуличними, протестними рухами, такими як «ПЕГІДА» та «Альянс за майбутнє».

Дії Федеральної служби з захисту Конституції у 2019-2020 рр. стали тим каталізатором, що призвів до «гострої» фази конфлікту між таборами всередині партії. Поміркована частина АдН вважала цей момент вигідним для вилучення з рядів партії радикалізованих елементів. Найбільшої гостроти цей конфлікт досяг на партійному з'їзді в Калкарі наприкінці листопада 2020 року, коли Йорг Мойтен застеріг від зростання радикалізації всередині партії. У свою чергу Александр Гауланд наголосив на тому, що дії Йорга Мойтена ведуть до розколу партії [32, с. 18]. Зростання критики курсу Йорга Мойтена відбувалось також на тлі зниження популярності АдН під час виборів у німецькі ландтаги протягом 2021 року: у Баден-Вюртемберзі АдН отримала 9.7% голосів проти 15.1% у 2016 році [37], у Рейнланд-Пфальці - 8.3% проти 12.6% [39]. Свою поразку на земельних виборах деякі члени АдН пояснювали карантинними обмеженнями під час епідемії COVID-19 та провальною виборчою кампанією Мойтена, яка була орієнтована не на робітників, а на освічений середній клас, який не є електоратом АдН [54]. Натомість усі члени партії напередодні виборів у Бундестаг розуміли фатальність відкритого внутрішньопартійного протистояння і тому увесь конфлікт розгортався за «закритими дверима».

У ході підготовки нових виборів до Бундестагу, призначених на 10-11 квітня 2021 року, була прийнята нова передвиборча програма під назвою «Німеччина. Але нормальна». В цьому документі, як і в передвиборчій програмі виборів до Європейського парламенту 2019 року, знову наголошувалося на необхідності виходу Німеччини з Європейського союзу у його сучасному вигляді та створення нової європейської економічної спільноти [20, с. 30]. Як і у попередній програмі 2019 року, партія активно виступала за вихід Німеччини із єврозони [20, c. 50] і поверненні до німецької марки [20, c. 56]; виступала проти спільної зовнішньої політики та політики безпеки [20, с. 60], а центральне місце в стратегії безпеки Німеччини відводилося участі у НАТО та ОБСЄ [20, с. 64] та проголошувалося посилення національної оборони шляхом зміцнення Бундесверу [20, с. 66-68].

У питаннях міграції та притулку партія відійшла від орієнтації на австралійську та канадську моделі міграційного законодавства, які бралися за взірець 5 роками раніше, та наголошувала на створенні нової системи захисту на основі японської моделі. Ця система передбачала заміну застарілих міжнародних правил, таких як Женевська конвенція про біженців. Лише особи, які потребують особливого статусу та відібрані Бундестагом, чиї релігійні та культурні цінності сумісні з німецькими, можуть бути прийняті в Німеччині на гуманітарній основі [20, с. 91-92]. Партія наголошувала на поверненні контролю Німеччини над власним кордоном та встановленні фізичних перешкод, у тому числі огорож, задля запобігання незаконному його перетину. АдН активно виступала проти практики возз'єднання сімей іммігрантів як одого із легальних шляхів проникнення іноземців до Німеччини [20, с. 94] та акцентувала свою увагу на праві отримання німецького громадянства за принципом походження [20, с. 101].

Щодо ісламу можна помітити ті ж оцінки, які властиві були попереднім програмам, але ще з більш радикальними акцентами: іслам не тільки «не належить Німеччині», а й ставить під загрозу внутрішній спокій країни та несумісний з демократичним устроєм, оскільки він «демонструє претензію на правління єдиної дійсної релігії, хоче забезпечити виконання законів шаріату в Німеччині і не визнає у повному обсязі або навіть виступає проти німецької правової системи» [20, с. 84]. Партія хоче скасувати ісламські богословські кафедри в німецьких університетах, заборонити ісламське релігійне навчання у державних школах, а також закликає дотримуватись гендерної рівності серед мусульманського соціуму в Німеччині [20, с. 85-86].

Щодо сімейної політики, то АдН певним чином доповнила свій програмний документ 2017 року та розглядала сім'ю як складову демографічної політики та національної ідентичності [20, с. 24]. АдН визначала сім'ю як «ядро суспільства», яке складається з батька, матері та дітей [20, с. 104]. Для зміцнення позицій сім'ї партія закликала проводити «позитивну соціальну політику» та наполягала на підтримці молодих сімей шляхом збільшення допомоги на дитину, вирахування з податків витрат, пов'язаних з дитиною. Для молодих сімей мають запроваджуватися спеціальні позики, організація доступних орендних квартир; вилучення дітей із сімей може відбуватися лише у виключних випадках. Партія, як і раніше, закликала до заборони абортів та схвалювала усиновлення [20, с. 111].

Не оминула АдН і тему пандемії COVID-19, додавши її до переліку нагальних питань. Партія оцінювала заходи німецького уряду стосовно вакцинації, карантинних обмежень, запровадження т.зв. «паспортів вакцинації» та обов'язкового носіння масок неприйнятими. У своїй програмі АдН закликала припинити ці заходи та створити парламентський комітет з проблем пандемії [20, с. 134-135].

На виборах до Бундестаг 2021 року партія отримала 10,3% голосів виборців та стала п'ятою політичною силою Німеччини. У порівнянні з 2017 роком, коли партія отримала 12.6%, АдН дещо втратила підтримку серед виборців. Найбільше голосів вона отримала у східнонімецьких землях з середнім результатом 18.9%, що дозволило їй посісти друге місце у цьому регіоні, обігнавши ХДС. У деяких східнонімецьких землях, таких як Саксонія та Тюрингія, АдН отримала перше місце з результатами 24.6% та 24% відповідно. У західнонімецьких землях партія в середньому отримала 8.2%, що показує основні електоральні відмінності між Сходом та Заходом Німеччини [21]. Деякі члени АдН, такі як Георг Падзерскі та Максиміліан Крах, пояснюють такі результати тим, що в 2021 році в німецькому суспільстві вже не було таких гострих проблему сфері міграції і «багато хто ставив галочку за АдН, як і в 2016-2017 рр., просто на знак протесту» [55]. Відомий німецький політолог Кай Арцгаймер у своєму інтерв'ю «Der Tagesspiegel» вважав цей результат виборів для АдН досить успішним попри внутрішні проблеми та конфлікти всередині партії. Вчений пояснює це тим, що незважаючи на підозру в антиконституціоналізмі, партія все ще має досить велику кількість своїх прихильників, які скептично ставляться до міграційної політики Німеччини. Це також пояснюється зусиллями самої АдН у «поглинанні колишніх прихильників НДПН» і тих, хто вважав НДПН Націонал-демократична партія Німеччини - право-радикальна політична партія, пік популярності якої прийшовся на кінець 1960-х років, але яка так ніколи і не подолала 5% бар'єр та не потрапила до бундестагу, хоча й була представлена у деяких земельних парламентах. занадто естремістською. Але натомість дослідник застерігає, що після виборів у АдН знову розгорнуться внутрішньопартійні суперечки та пошуки «винуватців» у провалі, особливо між лідерами партії Йоргом Мойтеном та Тіно Хрупаллом [25].

Німецькі ЗМІ зазначають, що вже невдовзі після виборів всередині Альтернативи для Німеччини знову розгорнулось протистояння навколо інтерпретації результатів виборів. Один із очільників партії Йорг Мойтен розкритикував тандем Тіно Хрупалли та Аліси Вайдель, назвавши їхню оцінку результатів виборів «недоречною радістю», натомість Вайдель розкритикувала Мойтена, оцінивши результат партії на виборах «стабільним» [36].

Вирішення внутрішньопартійного конфлікту шляхом обрання нового керівництва мало відбутися на федеральному з'їзді партії 11-12 грудня 2021 року у Вісбадені, який незабаром був скасований федеральним виконавчим комітетом АдН через карантинні обмеження [6]. Сам Йорг Мойтен зазначав, що не планує балотуватися до керівництва партії, виходить з її складу та закликав до «звільнення керівних посад АдН для нових людей» і до програмного оновлення партії, і зокрема в питанні DEXIT [43]. Вже у січні 2022 року Йорг Мойтен покинув лави партії, заявивши, що він «не може більше відбиватися від більш екстремістської частини партії» [28]. Ці події призвели до послаблення внутрішньопартійного конфлікту, але не його ліквідації, оскільки внутрішньопартійна боротьба за владу триватиме до нового федерального з'їзду партії, який має обрати нових керівників у червні 2022 року. Але наразі можна констатувати, що відхід Йорга Мойтена призвів до перемоги праворадикальних кіл партії.

Новий сплекс внутрішньопартійного конфлікту в лавах АдН стався в кінці лютого 2022 року внаслідок початку активного етапу російського вторгнення в Україну. 25 лютого 2022 року Федеральний виконавчий комітет засудив насильницькі дії Росії та порушення нею територіальної цілісності України [16]. Але всередині АдН й досі немає одностайної оцінки агресії Росії, оскільки багато її членів є проросійсько налаштованими. 27 лютого очільник партії Тіно Хрупалла у своїй промові в Бундестазі неоднозначно висловився щодо Росії, заявивши, що «треба бути вдячним Росії за єдність Німеччини, за виведення російських військ з Німеччини у 1994 році» та виступив проти «нової гонки озброєнь», тобто проти збільшення фінансування Бундесверу [17]. Ці заяви одразу спричинили посилення конфлікту між західно- та східнонімецькими партійними об'єднаннями щодо курсу лідера партії Т. Хрупалли. Для того, щоб владнати суперечку, 10 березня 2022 року парламентська група АдН у Бундестазі опублікувала компромісний «Позиційний документ про російсько-українську війну», в якому засуджується «агресивна війна з боку Росії з порушенням міжнародного права». АдН закликає російського президента негайно припинити бойові дії та розгорнути миротворчі місії ООН та\чи ОБСЄ в Україні. Але при цьому партія відкидає вступ України в НАТО та ЄС, економічні санкції проти Російської Федерації та постачання зброї до України. У документі не згадується про збереження територіальної цілісності та суверенітету України, натомість партія закликає до введення у експлуатацію «Північного потоку 2» [47]. 28 квітня німецький Бундестаг підтримав постачання німецького важкого озброєння до України. АдН критично поставилась до цього рішення. Федеральний речник партії Тіно Хрупалла заявив, що тим самим федеральний уряд «підписав декларацію про приєднання до війни». Він закликав уряд залишатися «нейтральним посередником», заявивши, що « війна в Україні - це не наша війна». Саму АдН він представив як «єдину партію, яка виступає за мир у Європі» [57].

Неоднозначна позиція щодо російського вторгнення в Україну, низький результат на земельний виборах у Саарі, де партія ледве подолала п'ятивідсотковий бар'єр, отримавши 5,7% голосів [40], а також дії Федеральної служби з захисту Конституції, якій 8 березня 2022 року Адміністративний суд Кельна надав дозвіл класифікувати АдН як «підозрювану у правому екстремізмі» [12], очевидно сприятиме подальшим внутрішнім конфліктам та може призвести до розколу партії. Ці моменти стають серйозним викликом для АдН та особисто для Тіно Хрупалли, який має на меті переобратися на посаду очільника партії у червні 2022 року.

Висновки. АдН виникла на тлі європейської боргової кризи та політики уряду Ангели Меркель щодо її врегулювання. Наслідком цього стало об'єднання євроскептично налаштованих політичних та бізнесових кіл і створення у 2013 році нової політичної партії - Альтернатива для Німеччини, якій не вистачило кілька десятих відсотка голосів виборців, аби того ж року потрапити до Бундестагу. Натомість поява нової партії свідчила про наростання невдоволення існуючим домінуванням двох найбільших політичних партій країни ХДС/ХСС та СДПН у німецькому політикумі.

З моменту свого заснування у партії проявилися три основні течії: ліберальна, консервативна та екстремістська право-націоналістична. Останні дві об'єдналися у неформальний союз, який протистояв ліберальному крилу. Основні віхи розвитку партійної ідеології співпадають з переважанням тієї чи іншої групи у її керівництві: з 2013 по 2015 рік у партії переважало ліберальне крило на чолі з Берндом Луке. Починаючи з 2015 року завдяки переважно зовнішнім чинникам (наростання міграційної кризи), а також деяким внутрішньополітичним обставинам (намагання дистанціюватися від правоекстремістських рухів) відбувається помітна радикалізація партії через зміну її керівництва, яке зсувалося все більш вправо. У цьому вимірі з 2015 року можна помітити не лише посилення євроскептичних ідей, а й появу антимігрантських та антиісламських настроїв, що чітко відобразилось як у програмних засадах партії, так і в її діяльності.

Посилення антисемітських та ксенофобських настроїв призвело до другого розколу партії у 2017 році, коли речниця Фрауке Петрі вийшла з лав партії.

Подальша радикалізація АдН віддзеркалилася у її програмних документах 2019 та 2021 рр., коли партія з «м'якого євроскептика» перетворилась на «жорсткого євроскептика», проголошуючи навіть можливіст виходу Німеччини з Європейської спільноти на прикладі BREXIT, закликаючи до повернення національної валюти німецької марки та розпуску ЄС. Партія стала все більше критикувати іслам, наголошуючи на його несумісності з німецькими цінностями, а також виступаючи за посилення обмежень проти мігрантів. Варто додати, що саме керівництво партії ідеологічно не консолідоване. На сьогодні в ньому виділяються дві течії: поміркована та правоекстремістська, які конкурують між собою за визначення стратегічного курсу партії.

Основними викликами на сьогоднішній день для АдН є стійке падіння прихильності серед виборців, що показали останні вибори до Бундестагу 2021 року та земельні вибори 2020-2022 рр., а також двояка позиція партії щодо російського вторгнення в Україну. Хоча партійне керівництво вербально засудило дії Росії, всередині АдН точиться конфлікт щодо відмежування від проросійського впливу. Результатом стала «компромісна» позиція партії, яка фактично показала неможливість відходу від «проросійської лінії». Така політика АдН приводить до того, що хоча партія ще протягом наступних чотирьох років має шанс залишатися на німецькій політичній сцені, існує гостра проблема її політичного іміджу, подальшої перспективи та підтримки серед виборців.

політична партія альтернатива німеччина уряд меркель

Список використаних джерел та літератури:

1. Іванов О. Альтернатива для Німеччини - партія євроскептиків у найпотужнішій країні ЄС [Електронний ресурс] / Олександр Іванов, Олександр Андрієвський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2015. - Вип. 1. - С. 9-11. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKNU 1st 2015 1 4 (Дата звернення: 29.05.2022). - Назва з екрану.

2. Мартинов А. Вибори в Бундестаг 2017 року у контексті новітньої політичної історії Німеччини [Електронний ресурс] / Андрій Мартинов // Україна - Європа - Світ. - 2017. - №20. - С. 176-186. - Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/9469 (Дата звернення: 29.05.2022). - Назва з екрану.

3. Мартинов А. Партія Альтернатива для Німеччини: передісторія і місце у спектрі правих популістських сил ФРН [Електронний ресурс] / Андрій Мартинов // Україна - Європа - Світ. - 2016. - №18-20. - С. 139-145. - Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi- bin/irbis nbuv/cgiirbis 64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE FILE

DOWNLOAD=1&Image file name=PDF/Ues 2016 18 20.pdf (Дата звернення: 29.05.2022). - Назва з екрану.

4. Харлан Г. Європейська інтеграція в передвиборчих програмах політичних партій ФРН 2017 р. [Електронний ресурс] / Ганна Харлан // Європейські історичні студії. - 2019. - №14. - С. 43-57. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eis 2019 14 6. (Дата звернення: 29.05.2022). - Назва з екрану.

5. AfD lasst Parteiposition zum „Dexit“ im Wahl-O-Mat andern [Elektronische Ressource] // Die Welt. - 12.05.2019. - Art des Zugriffs:

https://www.welt.de/politik/deutschland/article193354759/Europawahl-AfD-laesst-Parteiposition-zum-Dexit-im-Wahl-O-Mat-aendern.html (Zugriff am: 29.05.2022). - Titel vom Bildschirm.

6. AfD sagt wegen Pandemie Bundesparteitag ab [Elektronische Ressource] // Der Spiegel. - 26.11.2021. - Art des Zugriffs: https://www.spiegel.de/politik/deutschland/coronavirus-afd-sagt- bundesparteitag-im-dezember-ab-a-8fa931e1-de9d-4f91-b855-c70f88264bbd (Zugriff am: 29.05.2022). - Titel vom Bildschirm.