Інтеграція України до європейського інформаційного простору

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інтеграція України до європейського інформаційного простору

Оксана Фролова,

кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Валерія Чекмарьова,

Valeriia Chekmarova,

INTEGRATION OF UKRAINE INTO THE EUROPEA INFORMATION SPACE

Key words: information space, cybersecurity, European integration, information literacy, adaptation, harmonization.

ВСТУП

Постановка проблеми. Україна вже давно обрала шлях до європейської інтеграції, який полягає не лише в економічній співпраці та вдосконаленні правових норм, а й у входженні України до інформаційного простору ЄС із метою обміну інформацією, забезпечення інформаційної безпеки й взаємного культурного збагачення, популяризації української культури, національних цінностей. Особливо важливо співпрацювати та інтегровува- ти інформаційні простори України та ЄС зараз, під час повномасштабної війни, розпочатої РФ. Завдяки співпраці про Україну та її біль знає весь світ й активно допомагає українцям протистояти агресору, приймати біженців, надавати гуманітарну допомогу тощо. Розпочато прискорену процедуру вступу до ЄС, під час якої Україні доведеться прийняти низку умов та адаптувати низку процесів до формату ЄС. Тому потрібно знати основні принципи функціонування Європейського інформаційного простору, оскільки Європейський інформаційний простір має міцний фундамент для функціонування й розвитку. На основі дослідження цих принципів можна визначити, наскільки поточний стан інформаційного простору України відрізняється від європейського, виокремити проблеми з гармонізації ключових позицій у законодавчому регулюванні функціонування інформаційного простору й напрямів євроінтеграції в інформаційній сфері. Потреба у визначенні проблем інтеграційного процесу та пошуку напрямів їх розв'язання й стала підґрунтям для цієї статті.

Аналіз останніх досліджень. Сьогодні існує багато наукових підходів до інтерпретації інформаційного простору. В інформаційному плані розуміння цього терміна ґрунтується на визначенні інформаційної сфери. Серед науковців, які приділили увагу дослідженню проблематики функціонування інформаційного простору, потрібно згадати В. Гаоптія, А. Добровольську, Д. Дубова, Є. Макаренко, М. Ожевана, О. Старіша, А. Чічановського, М. Яковенка та ін. Проте серед сучасних досліджень функціонування інформаційного простору в контексті євроінтеграції не виокремлено ключові проблеми й можливості їх розв'язання, що зумовило потребу в додаткових наукових дослідженнях.

Мета статті - теоретичне та прикладне дослідження прикладних аспектів інтеграції України до європейського інформаційного простору, визначення наявних проблем і шляхів їх розв'язання.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Розвинуті країни розглядають можливості інформаційного суспільства як ключ до розвитку суспільства у XXI ст. і як виклик політикам, бізнесменам, державі, усьому суспільству. Вони переконані, що розробка й реалізація в країнах програм входження в інформаційне суспільство є одним із найосновніших завдань, від виконання якого залежить майбутнє у XXI ст. Формування такого суспільства - справа світу загалом і кожного громадянина. Потрібно залучити до діалогу все суспільство й зацікавити кожного її члена. Значні, великомасштабні заходи для реалізації програм входження в інформаційне суспільство можна починати тоді, коли можливості цього суспільства стануть відомими та зрозумілими для всіх чи принаймні для більшості членів суспільства і, як наслідок цього, інформаційне суспільство стане очікуваним, а точніше - довгоочікуваним для них [1, с. 216].

У європейському інформаційному просторі існує потужна правова основа, що регламентує функціонування самого простору, використання інформаційних продуктів, захисту прав інтелектуальної власності, а також дотримання безпекових вимог. Правове забезпечення функціонування й відкритості державних інформаційних ресурсів є необхідною умовою інтеграції єдиного інформаційного простору України з європейським та світовим інформаційним простором. Організаційна основа інформаційного простору стосується функціонування державних і недержавних органів формування інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки, порядку функціонування інформації в ЗМІ й інших інформаційних джерелах, містить вимоги щодо достовірності інформації та, загалом, мало відрізняється від організаційних засад сучасного українського інфопростору. Інформаційний простір як сукупність інформаційних процесів у суспільстві визначає політичний, економічний, соціальний, безпековий та культурний потенціал суспільства.

Цілі створення й розвитку єдиного інформаційного простору України:

- забезпечення прав громадян на інформацію відповідно до вимог Конституції України;

- створення та підтримання рівня інформаційного потенціалу, необхідного для сталого розвитку суспільства;

- підвищення узгодженості рішень центральних органів державної влади, облдержадміністрації й місцевого самоврядування;

- підвищення рівня правової свідомості громадян шляхом надання їм вільного доступу до нормативно-правових документів, що визначають їхні права, обов'язки та можливості;

- створення можливостей для громадян і громадських організацій контролювати діяльність органів центрального, місцевого та місцевого самоврядування;

- підвищення ділової й соціальної активності громадян шляхом зрівняння з державними органами можливості використання відкритої науково-технічної, соціально-економічної, суспільно-політичної інформації, а також інформаційних фондів у сфері освіти, культури тощо;

- інтеграція зі світовим інформаційним простором [3, с. 42].

Основним політико-економічним аспектом створення єдиного інформаційного простору в Україні є злам інформаційної монополії управлінських і торговельних структур та прозорість інформаційних ресурсів. Відомо, що інформаційна монополія може бути основним розсадником бюрократії, волюнтаризму й корупції.

Інформаційний простір буде ефективним, якщо він буде відкритим для суспільства, що, зі свого боку, дасть змогу всебічно та системно реалізовувати узгоджені інтереси громадян, суспільства та держави. Ефективний інформаційний простір може бути створений і почне розвиватися на основі відповідної інформаційної політики держави, що забезпечить поступовий рух країни до побудови інформаційного суспільства. Цей рух має ґрунтуватися на новітніх інформаційних, комп'ютерних, телекомунікаційних та комунікаційних технологіях. Їх розвиток відкриває інформаційні мережі, особливо інтернет, що надає принципово нові можливості для міжнародного обміну інформацією. Перспективні інформаційні й телекомунікаційні технології багаторазово посилюють вплив ЗМІ на суспільно-політичне та культурне життя людей.

Усі цивілізовані країни розглядають побудову інформаційного простору як основу свого соціально-економічного, політичного та культурного розвитку й проводять цілеспрямовану державну інформаційну політику. Особливе значення в розвитку інформаційного простору має геополітичний фактор. Як об'єкт геополітики Україна могла б стати природним мостом між Європою та Росією, яка, зі свого боку, пов'язана з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Для цього необхідний, передусім, розвиток інформаційної інфраструктури на всьому євразійському просторі, що дасть змогу Україні стати ключовим елементом глобального інформаційного простору [2; c. 143].

Створення та розвиток єдиного інформаційного простору України і, зокрема, відповідних державних інформаційних ресурсів є міжгалузевою та міжрегіональною проблемою. Вона потребує виконання складних організаційних і технологічних завдань, значних витрат та не може бути розв'язана відразу. Це потребує комплексного розгляду соціально-економічних, правових та політичних аспектів комп'ютеризації суспільства, повного використання організаційного, технологічного, технічного й правотворчого досвіду, набутого в розвитку інформаційних просторів провідних країн.

Для оцінки сучасного стану та напрямів удосконалення інформаційного простору України нами проведено SWOT-аналіз.

SWOT-аналіз дає змогу аналітикові визначити основні проблеми, з якими стикається певна система, у детальному аналізі чотирьох різних SWOT-областей. SWOT-аналіз вважається відносно простим у використанні інструментом стратегічної оцінки стану функціонування інформаційного простору. Створена матриця надає зацікавленим особам структуроване інформаційне поле, у межах якого вони спроможні

приймати необхідні рішення. На цьому етапі аналізуються зовнішні джерела інформації та досліджуються фактори впливу. Недоліком наявних систем аналізу факторів впливу є суб'єктивний підхід до оцінки та неможливість правильно оцінити якісні фактори зовнішнього й внутрішнього середовища.

Після аналізу на другому етапі проводиться остаточне визначення цілей удосконалення забезпечення функціонування інформаційного простору та можливості їх досягнення, що є основою для формулювання стратегії інтеграції, під якою потрібно розуміти детальний набір рішень, спрямованих на досягнення цілей взаємодії з європейським інфопростором з урахуванням впливу зовнішніх факторів. Ґрунтуючись на пропозиції конкурентоспроможних продуктів, здатності ефективно управляти ресурсами, підтримувати прийнятний рівень ризику й забезпечувати стабільність роботи, фахівці можуть сформувати пропозиції для вдосконалення інформаційного простору та його функціональних характеристик.

Важливим моментом для інформаційного простору є врахування сильних і слабких сторін, можливостей і загроз (SWOT-аналіз), які випливають із реалій сьогодення (рис. 1).

Рис. 1. Агреговані чинники для SWOT-аналізу

Дослідивши чинники впливу, оберемо найвагоміші з них і побудуємо матрицю SWOT (рис. 2.).

Рис. 2. Матриця SWOT

На перетинах окремих складових частин груп факторів формуються поля, для яких характерні певні сполучення, що треба враховувати надалі в ході розробки стратегій певного типу:

поле «Сильні сторони - Можливості» - це стратегії підтримки та розвитку сильних сторін інформаційного простору щодо реалізації можливостей зовнішнього середовища;

1) поле «Сильні сторони - Загрози» - це стратегії боротьби із загрозами за допомогою використання внутрішніх резервів;

2) поле «Слабкі сторони - Можливості» - це стратегії, що спрямовують дії на використання можливостей для подолання слабких сторін внутрішнього потенціалу інформаційного простору;

3) поле «Слабкі сторони - Загрози» - це стратегії, які дають змогу не лише зміцнити свій потенціал, але й відвернути можливі кіберзагрози в зовнішньому середовищі.

Отже, ми дослідили напрями вдосконалення функціонування інформаційного сектору в гармонії з європейськими вимогами, що забезпечить вихід українських інформаційних ресурсів на європейський ринок, проте це потребує додаткового дослідження та створення відповідного правового поля.

За результатами SWOT-аналізу можна дійти висновків, що потребують удосконалення такі аспекти функціонування інформаційного простору України:

- недосконала система безпеки підвищує загрозу хакерських атак. Відтак потрібно покращити систему безпеки інформаційних ресурсів, зокрема державних сервісів, таких як «Дія» та реєстри прав на нерухоме майно, база даних ДФС й інших інформаційних ресурсів, які містять персональні чи конфіденційні дані та повинні бути захищені від кібератак;

- недостатньо швидка робота сервісів знижує інтерес користувачів до ресурсу й переходу клієнтів до сайтів-конкурентів із подібними послугами, тому власникам і розпорядникам інформаційних ресурсів треба приділити увагу щодо підвищення швидкодії та захисту інформації на своїх ресурсах. Прикладом невдалого функціоналу є сайт Укрпошти, який організував онлайн-продаж популярної марки, проте сайт інтернет-магазину не витримав напливу клієнтів і доступ до нього було майже заблоковано. Створений швидкуруч резервний магазин також не був розрахований на потік замовлень і спричинив репутаційні втрати державного поштового підприємства;

- політична й економічна нестабільність та інфляційні процеси можуть зменшити можливість регулярного доступу до інформаційного простору, тому треба вдосконалити нормативно-правову базу у сфері недопущення політичного тиску на незалежні ЗМІ (прикладом цього може слугувати нещодавній інцидент з опозиційними владі телеканалами «Прямий», «Еспресо» і 5 канал, яким надано політично вмотивовану заборону трансляції передач в ефірі).

У функціонуванні інформаційного простору України є низка проблемних моментів, які можуть стати на перешкоді до успішної інтеграції до європейського інфопростору, і ці проблеми потребують якнайшвидшого врегулювання.

Для розв'язання проблеми створення єдиного інформаційного простору потрібно розробити такі економіко-правові норми:

- законодавчо-правові акти, що визначають права й обов'язки юридичних та фізичних осіб щодо створення й використання інформаційних ресурсів, їх обробки та доставки;

- економічні регулятори, які б створювали стимули для активного створення та використання інформаційних ресурсів [3, с. 44].

Створення та розвиток єдиного інформаційного простору України - це, передусім, забезпечення швидкого доступу до наявних інформаційних ресурсів і робота над їх уключенням до єдиного інформаційного простору. Новостворені інформаційні ресурси, що входять до єдиного інформаційного простору, мають бути законно доступними для органів державної влади, суб'єктів господарювання та громадян.

Основою впровадження нових інформаційних технологій можуть бути чинні й розроблені інформаційно-управлінські системи органів державної влади (центрального та місцевого самоврядування), відомчі й міжвідомчі територіально розосереджені системи та мережі збору, обробки й розповсюдження інформації. Вони повинні стати основою для створення єдиного інформаційного простору України та забезпечувати поєднання нових засобів інформаційних технологій із традиційними засобами поширення й доступу до них: друковані та електронні засоби масової інформації, журнали й книги, бібліотеки та архіви, пошта тощо.

Протягом останнього десятиріччя національне інформаційне законодавство зазнало потужного розвитку, були запушені процеси інформатизації й діджиталізації в усіх сферах, проте законодавче забезпечення процесів дещо відстає і нові закони в цій сфері інколи не відповідають вимогам європейських конвенцій. Відтак першочерговим питанням інтеграції в європейський інформаційний простір є адаптація та гармонізація українського законодавства в інформаційній сфері з відповідними нормативно-правовими актами ЄС.

Наприклад, європейське законодавство ставить високі вимоги до достовірності інформації й протидії дезінформації. У квітні 2018 р. Єврокомісія представила європейський підхід до боротьби з дезінформацією в інтернеті, що декларує такі цілі:

- підвищити можливість відслідковувати походження інформації та спосіб її створення, рекламування й розповсюдження;

- сприяти різноманітності інформації, аби громадяни могли приймати обґрунтовані рішення, керуючись критичним мисленням;

- підвищувати довіру до інформації, указуючи на її надійність за допомогою перевірених джерел;

- оновити підхід до прийняття довгострокових рішень, які потребують підвищення поінформованості, медіаграмотності, широкого залучення зацікавлених сторін та співпраці органів державної влади, онлайн-платформ, рекламодавців, журналістів і медіагруп [4].

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Європейський інформаційний простір має низку особливостей, що містять більш посилені вимоги до якості та безпеки використання інформаційних продуктів. У зв'язку з цим виникає проблема можливостей входу інформаційного продукту України на європейські інфоре- сурси. Із приводу інформаційної безпеки як елементу інформаційного європейського простору ця категорія містить два основні напрями - кібербезпеку й захист інтелектуальної власності. У деяких категоріях ці напрями перетинаються, що полегшує формування правової основи для розв'язання можливих проблем.

Треба зауважити, що формування й розвиток інформаційного політичного простору України проходить у дуже непростих умовах, стикаючись із великою кількістю проблем соціально-політичного, економічного та юридичного характеру. Реформування системи державної влади й поглиблення економічної модернізації за нерозвиненості системи масових політичних комунікацій та громадянського суспільства, а також постійний зовнішній інформаційний тиск уповільнюють швидкість розвитку інформаційного простору України та заважають зміцненню його цілісності й єдності, а також оптимальному включенню до європейського інформаційного простору.

На сьогодні для України запущено прискорену процедуру євроінтеграції. Тому існує потреба у вдосконаленні нормативно-правового та організаційного забезпечення функціонування українського інформаційного простору для більш легкого входження в європейський простір. Для вдосконалення правового регулювання інформаційної сфери доцільно розглянути досвід європейських країн із забезпечення функціонування інформаційного простору.

Україна потребує якнайшвидшої інтеграції до інфопростору ЄС задля безпекових, економічних, соціальних й інформаційних цілей, тому що в умовах війни з РФ та інформаційно-психологічних операцій проти українців існує потреба в достовірній і не викривленій інформації, яка функціонуватиме в спільному інфопросторі, боротьбі з маніпулятивними та замовними інфовкидами на державному й міжнародному рівнях, а також інформуванні Європи та світу про проблеми й досягнення України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

інтеграція україни інформаційний простор

1. Гриценко, О. (2009). Природа інформаційного суспільства та розвиток світового ринку мас-медіа. Вісник Львівського університету, № 32. с. 214-222.

2. Інтеграція України в Європейський інформаційний простір: виклики та завдання. Київ: ФОП Клименко, 2014. 212 с

3. Солодка, О. М. (2020). Інформаційний простір держави як сфера реалізації інформаційного суверенітету. Інформація і право, № 4 (35), с. 39-46.

4. Communication - Tackling online disinformation: a European Approach. EC.EUROPE, 2018. URL: https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/commu- nication-tackling-online-disinformation-european-approach

REFERENCES

1. Hrytsenko, O. (2009). Pryroda informatsiinoho suspilstva ta rozvytok svitovoho rynku mas-media. Visnyk Lvivskoho universytetu, № 32, р. 214-222.

2. Intehratsiia Ukrainy v Yevropeiskyi informatsiinyi prostir: vyklyky ta zavdannia. Kyiv: FOP Klymenko, 2014, 212 p.

3. Solodka, O. M. (2020). Informatsiinyi prostir derzhavy yak sfera realizatsii informatsiinoho suverenitetu. Informatsiia i pravo, № 4 (35), р. 39-46.

4. Communication - Tackling online disinformation: a European Approach. EC.EUROPE, 2018. URL: https://ec.europa.eu/digital-single-market/en/news/communica- tion-tackling-online-disinformation-european-approach (data zvernennia 28.04.2022).

Размещено на Allbest.ru