Історична пам’ять як чинник внутрішньої і зовнішньої політики Республіки Польща

Водночас відносини України і Польщі не оминали і деякі непорозуміння. Це виявилось у скасуванні візиту глави польської держави в Україну, приводом для чого було використано ситуацію навколо меморіалу «Орлят» у Львові; загострення з польського боку «проблеми Волині»; широка кампанія з критикою доцільності підтримки України, що було названо «політичним романтизмом і ірраціоналізмом». ... У польських урядових і наукових колах перемагало антиукраїнське проросійське лобі.

Не додало позитиву і те, що РП з 1 липня 2003 р. запровадила візовий режим з Україною. Особливе занепокоєння з цього приводу виявили польські організації в Україні: запровадження візового режиму вони розглядали як прагнення відштовхнути поляків від їхніх коренів, від національної культури. Хоча пізніше ситуація була виправлена: для поляків в Україні Варшава розробила спрощене одержання віз, але складнощі з візового забезпечення залишалися.

Проблемним питанням у двосторонніх відносинах було й намагання Польщі, залежної від російських енергоносіїв, підтримувати російські енергетичні проекти. Всі ці складні питання, як можна зрозуміти, були викликані просуванням Польщі до Євросоюзу. Країна доводила європейським партнерам, які поглибили співпрацю з Росією, свою солідарність, спрямовану проти «проблемної» України.

У геостратегічному вимірі до цього додавалося ще й хитке положення самої Польщі щодо провідних країн Європи - Франції і Німеччини, котрі обережно ставилися до Варшави, як «проамериканського троянського коня». Нагадаємо: у зв'язку з іракської кампанією США Польща підтримала американську політику на противагу гострого засудження тієї війни провідними учасниками ЄС. Криза відносин настільки була глибокою, що Франція і Німеччина погрожували видворити Варшаву із ЄС.

Зрозуміло, що у такій ситуації намагання керівника Польщі підтримувати Україну саме в цей період наштовхувалося на негативну реакцію низки країн Євросоюзу. Європейські колеги застерігали Польщу від активного лобіювання інтересів України, давали зрозуміти, що тим самим польська хода до ЄС уповільниться.

Відносини Польщі і Росії на початку нового тисячоліття, за висловлюванням урядових польських ЗМІ, набули «здорового прагматизму й історичної відповідальності». Проросійські кола у Варшаві знайшли спільну мову з російським президентом і позитивно характеризували його політику. На той час Польща зробила вибір на користь російської нафти і газу навіть на противагу альтернативним норвезьким поставкам. Для рекламного підтвердження проросійського вектору офіційна Варшава провела в Польщі культурний захід «Рок Росії».

До того ж, нижня палата польського парламенту прийняла 22 липня 2016 р. «Резолюцію Сейму Республіки Польща у справі жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами щодо громадян Другої Речі Посполитої в 194345 роках», тоді спрямовану, між іншим, на розхитування стратегічного партнерства с українською державою [21].

В польському політичному середовищі і нині є сили, які намагаються вплинути на перегляд зовнішньополітичної концепції країни в бік переорієнтації на сильного партнера - на Росію. Така ситуація сприяє московії узалежнити польську політику і економіку, а Україну використати задля геополітичного примноження своєї могутності на противагу Заходу.

Напад Росії на Україну розставив крапки над «і». Вектор історичної пам'яті щодо російських злочинів проти польського народу хитнувся у бік України. Переконання більшості поляків у тому, що без незалежної України неможливе існування незалежної Польщі, стало своєрідним рефреном українсько- польського порозуміння. До зазначеного додамо, що у час випробування українське суспільство глибоко вдячно полякам за підтримку і рятування тисяч українських біженців, серед яких переважна більшість жінки і діти.

Євросоюз делегував Польщі функції геополітичного лідера у Східній Європі, що залишається й донині. Республіка Польща є відповідальною за східний вектор політики ЄС, зокрема за українське просування шляхом євроатлантичної і європейської інтеграції. І це доволі складне завдання Республіка Польща успішно виконує.

Отже, сутність польської пам'яті, що поляки трактують як національну ідентичність, є насамперед результатом переплетення різнорідних складових, які належать до загального переліку вірувань, цінностей і схильностей. І прагнення подолати протиріччя, узгодити позиції, розв'язати суперечки виглядає не дуже реалістичним, а також контрефективним.

З іншого боку, болючі вузли пам'яті, як еквівалент «місць пам'яті» (П'єр Нора), - це вузли конфліктів, клубки нерозв'язних і часто непропорційних переживань. Оскільки неможливо розлучитися зі світом нашої пам'яті, то, можливо, ми повинні нарешті прийняти його, прийняти привиди та кошмари нашої пам'яті, побачити в них нас самих. Можливо, тоді, ми нарешті зможемо вільно прямувати вперед - побачити, які перспективи чекають на нас у майбутньому (Ryszard Nycz).

З іншої сторони, польська пам'ять, на наше переконанням, як і будь-яка інша, має свої особливості, які породжені комплексом національних образ і історичним відчуттям меншовартості. У зв'язку з цим постає питання: чи не намагається принижена пам'ять повернути собі колишній високий статус, компенсувати свої історичні втрати, відтворити власну гідність через приниження інших пам'ятей та інших народів?

Історична пам'ять водночас стала «полем битви» (EnzoTraverso) конкуруючих складових публічної політики пам'яті: музеїв, пам'ятників, історії, сцен, інсталяцій тощо. Як нещодавно зауважив Мацей Яновський, історію Польщі ніколи не розповідали, а отже, і не слід розповідати лише як історію поляків, оскільки польська пам'ять ніколи не була лише пам'яттю (етнічних) поляків. Вона складалася з пам'яті інших народів і культур [22].

І якщо глибоко зануритись в польську пам'ять, то побачимо «багатомільйонну націю, яка наполегливо крокує назад, не в змозі відірвати погляду від минулого, постійно перетинаючи дорогу новій пам'яті, плутаючись у своїх втомлених ногах». До того ж забуває, що вона складається з пам'яті інших народів і культур, з якими зросла і збагатіла.

історична пам'ять республіка польща геополітичний

Список використаних джерел та літератури

1. Nycz R. Polska pamiзc, TekstyDrugie, 6 2016.

2. Instytut Pamiзci Narodowej - Komisja Scigania Zbrodni Przeciwko Narodowi Polskiemu (IPN). 18.12.1998. Ustawa z dnia 18 grudnia 1998 r. o Instytucie Pamiзci Narodowej - Komisji Scigania Zbrodni Przeciwko Narodowi Polskiemu.

3. Wnuk R., Motyka G. Pany i rezuny. Wspolpraca AK-WiN i UPA 1945-1947. 1997; Tak bylo w Bieszczadach. Walki Polsko-ukrainskie 1943-1948. 1999; Od Rzezi Wolynskiej do akcji Wisla. 2011; Stryjek T., Zaj^czkowski M., Motyka G. Miзdzynarodowe aspekty akcji “Wisla”. 2020. 604 s.

4. Волинська трагедія: ненависть українців до поляків формувалась десятиліттями. 11 липня 2021. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/volynska-trahediya-polyaky-ukrayintsi-dyversanty- bandy/31352114. html

5. Kulinska L. Jest autork^ i wspolautork^ licznych ksi^zek m.in.: “Dzieci Kresow” (tomy I-IV) i “Dzialalnosc terrorystyczna i sabotazowa nacjonalistycznych organizacji ukrainskich w Polsce w latach 1922-1939”. - 5 lipca 2022 r. URL: https://www.google.com/search?rlz=1C1YTUH_ plPL997PL997&q

6. Лисяк-Рудницький І. Нариси з історії нової України. Львів, 1991, Історичні есе, т. 1-2. Київ. 1994.

7. Польсько-українськістосунки в 1942-1947 роках у документах ОУН та УПА: у 2 т. - Т. 2: Війна під час війни. 1945 - 1947. Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011. 576 с.; Grzegorz M. Wolyn '43. Wydawnictwo Literackie. 288 s.

8. Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України. Дипломатична академія України при МЗС України. Київ. 2016. 308 с.; Спільна заява Президентів України і Республіки Польща «До порозуміння і єднання».

9. Місило Є. Волинський міф у 100 тисяч. Наше слово. Історія. № 6, 2019-02. 2019-03-03.

10. Gniazdowski M. “Ustalic liczbз zabitych na 6 milionow ludzi”. Dyrektywy Jakuba Bermana dla Biura Odszkodowan Wojennych przy Prezydium Rady Ministrow. Polski Przeglqd Dyplomatyczny. 2008. no 1(41), p. 99-113.

11. Stola D. Zaglada #historia#Zydzi. Polskie dyskusje o Zagladzie - Siodme w tym roku akademickim spotkanie z serii "8 Wykladow na Nowe Tysi^clecie".

12. Дашкевич Я. Львівські науковці про історичну правду щодо збройного міжнаціонального конфлікту на Волині у 1943 році. 21 лютого 2003.

13. Кудряченко А.І. Федеративна Республіка Німеччина: засади демократичного сходження: монографія. Київ: Фенікс, 2020. 656 с.; Із спогадів Ришарда Білецького, який 30 років тому обіймав посаду прем'єр-міністра Польщі. 17.06.2021.

14. Польща готова офіційно вимагати від Німеччини репарації за Другу світову війну. 01 вересня, 2022.

15. Країнам ЄС дозволили неконтрольовано збільшувати дефіцит бюджету і борг. URL: https://finclub.net/ua/news/krainam-yes-dozvolyly-nekontrolovano-zbilshuvaty-derzhborh-i- defitsyt-biudzhetu.html

16. Польща підтримує вступ України до ЄС і НАТО. URL: https://poland.mfa.gov.ua/news/polshcha-pidtrimuye-vstup-ukrayini-do-yes-i-nato

17. Маас Х. Німеччина хоче покращити відносини з Росією, але для цього необхідний прогрес у вирішенні конфлікту в Україні. URL: https://lb.ua/tag/16471_gayko_maas

18. Slowikowski M. Partnerstwo dla Modernizacji - geneza, w^tpliwosci, perspektywy. 7 pazdziernika 2010. Swiat.

19. Merkel i Putin zostali przyjaciolmi. Wypominaj^ jej dawne spotkania. URL: https://wiadomosci.onet.pl/swiat/angela-merkel-pchnela-putina-do-wielkiej-wojny-rozmawiali- przez-telefon-67 -razy/x9xq0td

20. «Полекзит»: чи може Польща вийти з ЄС? URL: https://novapolshcha.pl/article/polekzit-chi- mozhe-polsha-viiti-iz-yes/

21. Нижня палата польського парламенту ухвалила резолюцію щодо Волинської трагедії 22 липня. Головна. 22 липня 2016. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/2054707- sejm-polsi-uhvaliv-rezoluciu-pro-volinsku-tragediu.html.

22. Яновський М. Сироти Речі Посполитої. Від станового суспільства до сучасних націй 17951918. Polska - zarysdziejow. Варшава, 2015. 367 с.

Chekalenko L.

The article deals with the phenomenon of the historical memory of the Republic of Poland, which is currently aimed at solving the internal and external tasks of the state in the following directions. The first concerns a number of geopolitical and practical issues of relations with Germany, the second revolves around relations with the Russian Federation, and the third is focused on the “Volyn problem ”, which is naturally extrapolated to relations with Ukraine. Such a trichotomy was formed throughout the 20th century and continues to this day. If until 2014 German and Volyn unresolved issues prevailed in Polish politics and public life, then Russia's invasion and war against Ukraine strengthened the Russian component of the Polish narrative of memory, aimed at debunking Moscow 's aggressive policy.

The origins and essence of the problems in Poland's relations with Germany, as well as with Russia, are similar in many issues, and in some dimensions even coincide. The geopolitical weight of politicians of the leading states resemble each other in terms of historical origins and the nature of problems, disrespectful assessments of their opponents or competitors, imperial attitudes toward their own and conquered peoples, and economic characteristics bequeathed to them by previous state formations. Relations between the Republic of Poland and Germany are closely intertwined. Complicated by territorial claims, they became particularly acute during the Cold War. The constructive dialogue of these European states reached a consensus level only with the unification of Germany in 1990. However, a final understanding has not yet been reached, as the Polish side still raises the issue of guilt towards the Poles on the part of Germany, which, according to Polish statements, did not sufficiently compensate for the losses of the Poles period of the Second World War.

Keywords: German-Polish border, treaty system, Polish losses, German compensation.

Размещено на Allbest.ru