Лексико-граматичні засоби реалізації категорії персуазивності в дискурсі передвиборчих теледебатів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексико-граматичні засоби реалізації категорії персуазивності в дискурсі передвиборчих теледебатів

Анотація

Дану роботу присвячено вивчанню лексико-граматичних засобів реалізації категорії персуазивності, а саме стратегії дискредитації опонента в англомовному дискурсі передвиборчих теледебатів. Персуазивність тлумачиться, з одного боку, як модусна категорія, що відзначає роздуми автора щодо свого або чужого висловлювання з позиції достовірного або недостовірного характеру інформації, з іншого боку - як один із видів маніпулювання свідомістю учасників комунікації та їх поведінкою. У цій роботі під персуазивністю розуміємо певний вплив автора усного чи письмового повідомлення на його адресата з метою переконання в чомусь, заклику до певних дій. Категорія персуазивності у мовленні реалізується через відповідні комунікативні стратегії. Під стратегією персуазивності розуміємо свідоме та цілеспрямоване використання вербальних та невербальних засобів з метою переконати інших перейняти певні погляди та ідеї, погодитися з тією чи іншою думкою та діяти відповідно. Результати аналізу мовного матеріалу показали, що персуазивність на лінгвістичному рівні реалізується двома стратегіями - стратегією самопрезентації (спрямованою на представлення власної кандидатури у вигідному світлі, що відбувається шляхом самопози- ціювання, підкреслення власних сильних сторін у порівнянні з опонентом) та стратегією дискредитації опонента (полягає у переконанні виборців у «недостатній гідності» представника опозиційної сторони, спростуванні вагомості здійснених ним кроків, критиці його планів на майбутнє). Проведений аналіз лексико-граматичних засобів реалізації стратегії дискредитації опонента виявив, що до них відносяться: емоційно негативно забарвлена лексика, епітети, лексичні та морфологічні повтори, метафори та антитези. Отримані дані вказують на те, що для дискредитації опонента відповідні лексико-граматичні засоби вживаються частіше, а це в свою чергу створює особливу переконливість такого мовлення. Це можна пояснити тим, що у бінарній опозиції позитивні/негативні емоції, маркованим членом виступають негативні емоції, завдяки чому засоби їх актуалізації є більш різноманітними.

Ключові слова: передвиборчий дискурс, теледеба- ти, категорія персуазивності, лексико-граматичні засоби, категорія дискредитації опонента. передвиборчий дискурс дискредитація опонент

Yumrukuz A., Perlei H. Lexical and grammatical means of implementing the category of persuasiveness in the discourse of pre-election TV debates

Summary. This article is devoted to the study of lexical and grammatical means of implementing the category of persuasiveness, namely, the strategy of discrediting the opponent in the English-language discourse of pre-election TV debates. Persuasiveness is interpreted, on the one hand, as a modus category, denoting the author's reflections on his or someone else's statement from the standpoint of the reliable or unreliable nature of the information, on the other hand, as one of the types of manipulation of the consciousness of communication participants and their behavior. In this paper, persuasiveness is understood as a certain influence of the author of a verbal or written message on his addressee with the aim of proving something, calling for certain actions. The category of persuasiveness in speech is implemented through appropriate communicative strategies. Under the strategy of persuasiveness we understand the conscious and purposeful use of verbal and non-verbal means in order to convince others to adopt certain views and ideas, agree with this or that opinion and act accordingly. The results of the analysis of the linguistic material showed that persuasiveness at the linguistic level is implemented by two strategies - the strategy of self-presentation (aimed at presenting one's own candidacy in a favourable light, which occurs through self-positioning, emphasizing one's own strengths compared to those of the opponent) and the strategy of discrediting the opponent (consists in convincing voters in the “insufficient dignity” of the representative of the opposition party, refutation of the importance of the steps taken by him, criticism of his plans for the future). The conducted analysis of lexical and grammatical means of implementing the strategy of discrediting the opponent revealed that they include: emotionally negatively coloured vocabulary, epithets, lexical and morphological repetitions, metaphors and antitheses. The obtained data indicate that appropriate lexical and grammatical means are used more often to discredit the opponent, and this, in turn, creates a special persuasiveness of such speech. This can be explained by the fact that in the binary opposition positive/ negative emotions, the marked member represents negative emotions, due to which the means of their actualization are more diverse.

Key words: pre-election discourse, TV debates, category of persuasiveness, lexical and grammatical means, category of discrediting the opponent.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями

Сучасні тенденції демократичних виборів, що передбачають активні дебати, зокрема, телевізійні дебати, ставлять нові завдання не лише перед представниками імідж-мейкерства, але й перед вченими-лінгвістами. Метою передвиборчих теледебатів є переконати аудиторію у власній перевазу над опонентом для отримання виборчих голосів. Тому дослідження проблеми лінгвістичних засобів реалізації категорії персуазивності у згаданому дискурсі видається досить актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної теми

Категорія персуазивності вже довгий час знаходиться у сфері уваги вчених різних галузей - психології, теорії комунікації, риторики, педагогіки, лінгвістики та інших. Дослідженням лінгвістичної категорії персуазивності займалися такі науковці, як А. В. Голоднов, В. А. Колчевська, Л. В. Правикова, H. Halmari, H. Rank та інші. На матеріалі різних видів політичного дискурсу вивчалися мовностилістичні особливості політичної полеміки кандидатів у президенти США (І. В. Лосєва), специфіка політичного дискурсу як сфери реалізації мані- пулятивного впливу (О. Л. Михалева), лінгвістичні аспекти персуазивності в дипломатичному дискурсі (В. Б. Скрябіна), лінгвопрагматика стратегії персуазивності в дебатах і промовах сучасних американських політиків (Т. С. Стецик) тощо. Проте, не зважаючи на достатню кількість наукових доробок з питань реалізації категорії персуазивності у політичному дискурсі загалом, саме на матеріалі передвиборчих президентських теледебатів ця проблема ще не знайшла достатнього висвітлення у межах фундаментальних досліджень, що зумовлює актуальність цієї роботи.

Мета роботи полягає у визначенні лексико-граматичних засобів реалізації персуазивної категорії дискредитації опонента в англомовному дискурсі передвиборчих теледебатів.

Виклад основного матеріалу дослідження

У сучасній лінгвістиці існує декілька підходів до розуміння категорії пер- суазивності. Так, у працях деяких вчених персуазивність тлумачиться як модусна категорія, яка відзначає роздуми автора щодо свого або чужого висловлювання з позиції достовірного або недостовірного характеру інформації [1]. Інші, і як показав аналіз наукової літератури - більшість - розглядають пер- суазивність як один із видів маніпулювання свідомістю учасників комунікації та їх поведінкою [2; 3; 4].

Власне термін «персуазивність» походить від латинського persudeo, що означає переконувати, схиляти, умовляти, запевняти, спонукати [5, с. 562]. Узагальнено персуазивність визначається як «певний вплив автора усного чи письмового повідомлення на його адресата з метою переконання в чомусь, заклику до певних дій» [6, с. 23]; «свідомий вплив на властиві реципієнту оцінки фактів навколишньої дійсності і дій за результатами знайомства реципієнта з цими фактами через апеляцію до його здатності критичного осмислення відповідних фактів» [7, с. 1271].

Таким чином, із наведених визначень стаю зрозумілим, що обов'язковою умовою можливості здійснення персуазії є наявність кооперації між адресантом та адресатом [7, с. 3]. Персуазія, або переконання, як зазначають дослідники, є при цьому не одностороннім, а двостороннім, інтерактивним комунікативним процесом. Роль адресанта у ньому полягає у тому, аби здійснити вплив на світогляд, оцінку, ставлення і т. ін. одержувача повідомлення. Адресат у цій взаємодії відіграє пасивну роль, але без нього така комунікація не могла би здійснитися, адже переконання буде успішним лише тоді, коли адресантом будуть враховані бажання і потреби адресата [8, с. 29].

У сфері політичної комунікації загалом та агональній передвиборчій комунікації зокрема, стратегія персуазивності набуває особливого значення, адже головною метою таких інтеракцій є «насамперед переконати, а не проінформувати чи розважити» [9, с. 700].

Категорія персуазивності у мовленні реалізується через відповідні комунікативні стратегії. Як зазначає І. В. Мельник, «у кожній комунікативній ситуації використовується своя комунікативна стратегія, яка сприяє досягненню цілей спілкування, а отже, стратегія розглядається як усвідомлення ситуації в цілому, визначення напряму розвитку і організації впливу в інтересах досягнення цілей спілкування. Стратегія спілкування реалізується в мовленнєвих тактиках, під якими розуміють мовленнєві прийоми, які дозволяють досягти поставлених цілей у конкретній ситуації» [210, с. 378]. Ф. С. Бацевич зауважує, що «комунікативна стратегія є оптимальним втіленням інтенцій мовця з метою досягнення конкретних цілей спілкування, що реалізується через вибір дієвих кроків спілкування, їх гнучкою видозміною в кожній конкретній ситуації» [11, с. 133]. На думку Т. А. ван Дейка, комунікативна стратегія інтерпретується як «ознака когнітивних планів, які являють собою загальну організацію певної послідовності комунікативних дій і включають ціль або цілі взаємодії, реалізація яких передбачає декілька способів, вибір яких регулюється комунікативною стратегією» [12, с. 272]. Комунікативні стратегії завжди динамічні та гнучкі; у процесі інтеракції вони зазнають постійних змін, які зумовлені як мовленнєвими (вербальними або невербальними) діями співрозмовника, так і контекстом дискурсу [13, с. 194].

У цій роботі ми будемо дотримуватись визначення стратегії персуазивності Т. С. Стецик, яка тлумачить її як «свідоме та цілеспрямоване використання вербальних та невербальних засобів з метою переконати інших перейняти певні погляди та ідеї, погодитися з тією чи іншою думкою та діяти відповідно» [8, с. 32].

З останньої дефініції випливає те, що при реалізації пер- суазивного мовленнєвого акту формуються дві взаємопов'язані комунікативно-прагматичні інтенції:

1) здійснити вплив на світогляд адресата, його погляди та оцінки;

2) спонукати його до відповідних, правильних з точки зору адресанта, дій, змінити модель його поведінки [14, с. 377].

У сучасних лінгвістичних студіях не існує чіткого розуміння співвіднесеності категорії персуазивності з іншими категоріями в контексті горизонтальної та вертикальної кореляції. Так, деякі дослідники розглядають стратегію персуазивності як загальну комунікативну стратегію дискурсу, у межах якої реалізуються інші стратегії - дискредитації опонента, спростування аргументів опонента і т. ін. [15]. Окрім того, персуазивність розглядається з точки зору загальної та стратегій стратегій, де під загальною комунікативною стратегією розуміється прагмалінгвіс- тична інтенція адресанта, а під часними комунікативними стратегіями - різновиди здійснення глобальної інтенції як компонент. Наприклад, В. А. Колчевська на матеріалі туристичного інтернет-дискурсу пропонує виділяти інформативні та кооперативні комунікативні стратегії, і у межах кожної з них часні стратегії персуазивності [16].

Дискурс передвиборчих дебатів може розглядатися у межах електорального дискурсу - інтерактивної мовленнєво-розумової діяльності, обмеженої інституційними рамками політичної сфери й керованої «глобальною комунікативною інтенцією - здійснення впливу на електорат задля отримання/ утримання влади шляхом конструювання позитивного іміджу власної політичної сили й руйнації іміджу політичної сили опонента» [17]. Поряд з дискурсом передвиборчих дебатів до електорального дискурсу входять дискурс зустрічей з виборцями, дискурс передвиборчої рекламної компанії, дискурс передвиборчої агітації [18].

З іншого боку, у контексті політичного дискурсу виділяють окремий дискурс політичних дебатів - «чітко структуро- ваний і спеціально організований публічний обмін думками між двома сторонами з актуальної теми; різновид публічної дискусії, спрямованої на переконання третьої сторони, у якому вербальні і невербальні засоби, що використовуються учасниками дебатів, мають на меті отримання певного результату - сформувати у слухачів позитивне враження від власної позиції» [19, с. 11]. До видів цього дискурсу входять дискурс парламентських дебатів, дискурс президентських теледебатів, дискурс дебатів кандидатів на різні державні посади тощо [14; 18].

Окрім того, зважаючи на канал реалізації такого дискурсу - телебачення - його також можна віднести до підвиду медіадискурсу, поряд з такими іншими його видами, як дикурс ток-шоу, дискурс політичних теледискусій, дискурс ведучого та інші [20].

У даній роботі ми розглядатимемо саме дискурс президентських передвиборчих дебатів, який теж займає своє місце у ієрархії типологій видів політичного дискурсу. Так, дослідники виділяють окремо президентський дискурс та його різновиди - дискурс президентських передвиборчих теледеба- тів, дискурс звернення президента до нації, дискурс інавгураційної промови, поминальний дискурс, дискурс виступу президента у парламенті тощо [15].

Експериментальне дослідження лексико-граматичних засобів реалізації категорії персуазивності проводилось відповідно до загальних вимог організації та проведення лінгвістичного експерименту та відбувалось у декілька етапів.

По-перше, дослідження передбачало роботу з автентичним матеріалом, що вимагало побудови репрезентативної вибірки. То ж на першому етапі відбувалось укладання експериментального корпусу дослідження. Методом суцільної вибірки за допомогою контекстуально-дискурсивного аналізу з текстів передвиборчих президентських теледебатів Д. Трампа і Х. Клінтон (2016 р.), а також Д. Трампа і Дж. Байдена (2020 р.) було відібрано 292 дискурсивні фрагменти, у яких реалізовувались персуазивні стратегії.

На наступному етапі відібрані дискурсивні фрагменти були розділено на ті, що реалізують стратегію самопрезентацію та стратегію дискредитації опонента,150 та 142 фрагменти відповідно. У межах цієї роботи нами проводилось дослідження лексико-граматичних засобів реалізації саме категорії дискредитації опонента.

На третьому етапі відбувався власне аналіз лексико-граматичних засобів, що реалізовують зазначену стратегію персуазивності, результати якого наведені та інтерпретовані нижче.

Переконати аудиторію на свою користь під час передвиборчих теледебатів можливо не лише шляхом підкреслення власних сильних сторін, а й завдяки дискредитації політичного, а часто й індивідуального іміджу опонента. Як показав проведений нами аналіз, у досліджуваному дискурсі навіть кількість випадків застосування кандидатами на посаду президента різноманітних тактик дискредитації опонента переважала над тактиками самопрезентації, що позначалося на «жорсткості» передвиборчих перегонів. До того ж варто зауважити, що більш агресивні тактики дискредитації та й загалом звернення до стратегії дискредитації опонента притаманне більше чоловічим реалізаціям Д. Трампа та Дж. Байдена, тоді як Х. Клінтон послуговувалися більш м'якими стратегіями та тактиками передвиборчого протистояння.

Перш за все, необхідно відзначати характер лексичного наповнення мови кандидатів на посаду Президента, що має загальну негативну конотацію, наприклад:

They said the problem is, no matter how well you run Obamacare, it's a disaster. (Д. Трамп, 2020)