Суспільно-ціннісний конфлікт в Україні щодо членства в НАТО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільно-ціннісний конфлікт в Україні щодо членства в НАТО

Грєхов Владислав Анатолійович аспірант кафедри публічної політики Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Анотація

За десятиріччя свого існування радянська система впроваджувала і плекала лише тоталітарні цінності. Диктат марксистсько- ленінської партії та ідеології призвів до того, що економіка, культура, освіта, законодавство та інші сфери суспільного життя будувались на радянських цінностях, що у більшості випадках утворились на жорсткому антагонізмі до демократичних цінностей країн «Заходу». Одним з уособлень такого ціннісного протистояння стало утворення двох військово-політичних блоків НАТО і Організація Варшавського Договору.

З ліквідацією Радянського Союзу та відновленням незалежності України ціннісна парадигма всередині суспільства перебувала під впливом трансформаційних процесів, які були розпочаті об'єктивними чинниками перебудови влади на демократичних засадах. Разом з тим, певні ціннісні концепції радянського і пострадянського періоду продовжували своє існування в середині українського суспільства, створюючи суспільно-ціннісні конфлікти, що мали вплив на державну політику та прийняття важливих управлінських рішень, які в першу чергу стосувались забезпечення національної безпеки та єдності суспільства.

Важливим у цьому контексті є саме суспільно-ціннісні конфлікти стосовно можливості вступу України до Північноатлантичного Альянсу. Це питанням викликало значні протиріччя серед політичної, економічної, духовної і культурної еліти, змушуючи державу постійно змінювати вектор своєї зовнішньої політики.

Революція гідності, анексія Кримського півострову Російською Федерацією, подальша гібридна та повномасштабна війна Росії проти України призвела до усвідомлення суспільством необхідності проведення внутрішніх реформ, впровадження європейських стандартів, демократичних ціннісних парадигм та спонукало вирішення суспільно-ціннісних конфліктів щодо необхідності членства України в Північноатлантичному Альянсі.

Ключові слова: цінності, суспільно-ціннісний конфлікт, суспільний консенсус, ціннісне протистояння, демократичні цінності, євроінтеграція, наративи пропаганди, військово-політичний блок.

Abstract

північноатлантичний альянс вступ україни

Hriekhov Vladyslav Anatoliyovych PhD student of the Department of public policy of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv,

CONFLICT OF SOCIAL VALUES IN UKRAINE REGARDING NATO MEMBERSHIP

During almost seventy years of existence, the Soviet system introduced and nurtured only totalitarian values. The dictates of the Marxist-Leninist party and ideology led to the fact that the economy, culture, education, legislation and other spheres of public life were built on Soviet values, which in most cases were formed in strict antagonism to the democratic values of the countries of the "West".

One of the embodiments of this value confrontation was the formation of two military-political blocs, NATO and the Warsaw Pact Organization. With the liquidation of the Soviet Union and the restoration of Ukraine's independence, the value paradigm of society was under the influence of transformational processes that were initiated by the objective factors of the restructuring of power on a democratic basis. At the same time, certain value concepts of the Soviet and post-Soviet period continued to exist in the midst of Ukrainian society, creating social and value conflicts that had an impact on state policy and the adoption of important management decisions, which were primarily related to ensuring national security and the unity of society.

Important in this context are precisely the social and value conflicts regarding the possibility of Ukraine joining the North Atlantic Alliance. This question caused significant contradictions among the political, economic, spiritual and cultural elite, forcing the state to constantly change the vector of its foreign policy.

The Revolution of Dignity, the annexation of the Crimean Peninsula by the Russian Federation, the subsequent hybrid and full-scale war of Russia against Ukraine led to society's awareness of the need for internal reforms, the introduction of European standards, democratic value paradigms, and prompted the resolution of social and value conflicts regarding the need for Ukraine's membership in the North Atlantic Alliance.

Keywords: values, conflict of social values, social consensus, value confrontation, democratic values, European integration, propaganda narratives, military-political bloc.

Постановка проблеми

24 серпня 1991 року позачерговою сесією Верховної Ради УРСР було ухвалено Акт проголошення незалежності України. Україна відновила свій суверенітет та державність, яка була втрачена на початку ХХ сторіччя через навалу більшовиків та неготовність тодішньої української еліти консолідуватися.

Попри тривале і кроваве протистояння українців радянському режиму, здобуття свободи та незалежності стало неочікуваним для суспільства. Хоч радянська ідеологія втратила свою основу, з нею були втрачені і суспільно- ціннісні орієнтири багатьох мільйонів українців, що жили в тоталітарній радянській країні. Українське суспільство не змогло повною мірою переосмислити базові ціннісні засади на яких будувалась внутрішня і зовнішня політика, а також національна безпека. Один з наймасштабніших суспільно- ціннісних конфліктів у сучасній історії української держави пов'язаний з питанням забезпечення її національної безпеки, а саме щодо приналежності України до того чи іншого міжнародного військо-політичного блоку, або її позаблоковий статус.

Саме на цьому ґрунті і виникли суспільно-ціннісні конфлікти, які лише з початком повномасштабної російсько-української війни отримали належну оцінку та можливості для їх подальшого розв'язання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі аспекти сутності та розв'язання суспільно-ціннісних конфліктів в Україні висвітлюються такими українськими ученими як Е.А. Афоніна, В.Д. Бондаренка, Ю.Г. Барабаш, Б.В. Бернадський, М. Ф. Головатий, В.В. Голубь, Л.В. Гонюкова, М. С. Іванов, В.М. Козаков, І. О. Кресіна. З огляду на значну кількість викликів, що стоять перед українською державою в умовах війни і майбутнього післявоєнного періоду, розв'язання суспільно-ціннісних конфліктів потребує більш різнопланового наукового дослідження.

Мета статті - аналіз природи суспільно-ціннісних конфліктів в українському суспільстві щодо вступу України до військово-політичного блоку НАТО.

Виклад основного матеріалу

З утворенням Української Соціалістичної Радянської Республіки та подальшим об'єднанням в єдину радянську імперію СРСР почався тривалий і на жаль успішний процес нищення її на шляху до незалежності. Почалось методичне «викорчовування» ціннісних орієнтирів притаманних національній культурі корінного українського населення, його менталітету, національної свідомості.

За десятиріччя свого існування тоталітарна радянська система впроваджувала норми, ідеали, ідеї, які можуть бути цінностями лише тоталітарного суспільства. Прагнення роздмухати вогонь «світової соціалістичної революції» та диктат марксистсько-ленінської ідеології призвів до того, що економіка, культура, освіта, законодавство та інші сфери суспільного життя будувались на радянських цінностях, що у більшості випадках утворились на жорсткому антагонізмі до демократичних цінностей притаманних західним суспільствам.

Одним з уособлень такого ціннісного конфлікту стало утворення двох військово-політичних блоків Організація Північноатлантичного Договору (далі - НАТО) і Організація Варшавського Договору (далі - ОВД). Саме з їх існуванням пов'язують тривале політичне, економічне, культурне та ціннісне протистояння, що увійшло в історію під назвою - «холодна війна».

У відомій Фултонській промові В.Черчилля у 1946 році, яку деякі дослідники вважають одним з факторів відліку початку «холодної війни», робився наголос саме на тому, що у протистоянні з країнами Заходу, СРСР має на меті активу експансію своєї ідеології, а отже західні країни повинні цьому протистояти [1].

Загроза поширення ідеологічного впливу і суспільно-ціннісних засад притаманних тоталітарній системі СРСР на країни західної Європи, що перебували у зруйнованому стані після Другої Світової війни, і була однією з першопричин створення НАТО у 1949 році. Одним з поміж багатьох військових завдань НАТО була протидія ціннісній та ідеологічній експансії СРСР. Згодом, як новий етап у вищезгаданому протистоянні держав, у 1955 році було утворено соціалістичний військово-політичний блок Організація Варшавського Договору, провідну роль у якому відіграв Радянській Союз та комуністична ідеологія [2].

Утворення НАТО та ОВД стало чинником того, що на багато десятиріч вперед суспільно-побутове життя, суспільно-політичне життя, економіка, культура, освіта, географія і навіть спорт, абсолютно все будувалось на суспільно-ціннісному конфлікті і протистоянні між двома наддержавами СРСР і США.

Існуючі у такій парадигмі українці піддавались тотальній пропаганді, яка паразитувала та змінювала ціннісний світогляд суспільства. Формування негативного образу НАТО у суспільстві розпочалось з самого початку утворення військо-політичного блоку.

Так, дослідниця Коцур Л. М. у своїй статті «Формування негативного образу НАТО: радянська пропаганда та пострадянська риторика», зазначає: «Холодна війна» характеризувалася не лише військовим та економічним протистоянням між Заходом та СРСР, а й ідеологічним суперництвом між комунізмом і демократією, яке перетворилося у справжню війну за свідомість цілих континентів. Для досягнення цілі сторонами активно використовувалася внутрішньодержавна та міжнародна пропаганда. Як відомо, одним із головних завдань пропаганди є формування та закріплення образу ворога в суспільстві. Саме тому окрема увага радянської пропагандистської машини була прикута до дискредитації країн Заходу й США, в тому числі й через воєнно-політичний блок НАТО, який утворився 4 квітня 1949 року. З цією метою партійними ідеологами було сформовано низку політичних міфів про НАТО, які визначали, що «ідея Західного блоку несе загрозу для миру і безпеки й суперечить Статуту ООН», «НАТО - агресивний блок». Загалом же створення НАТО розглядалося як пряме посягання на домовленості, досягнуті між СРСР, США і Великобританією в період Другої світової війни» [3].

Варто зауважити, що подібні наративи радянської пропаганди стосувались не стільки загально цивілізаційних засад та гуманістичних цінностей, на кшталт важливості людського життя, як більше слугувало критикою західних демократичних цінностей та політичного устрою західних країн загалом.

З часом, коли Радянський Союз та Організація Варшавського Договору перестали існувати, суспільно-ціннісні конфлікти на базі протистояння «Заходу» та «Сходу» залишились, адже зусиллями пропаганди та радянської системи вони були дуже глибоко вкоріненні у ціннісний світогляд радянської та вже пострадянської людини.

У спільній монографії «Суспільні цінності населення України в теоретичних і практичних вимірах» автори підкреслюють, що «в Україні спостерігається ціннісний розкол не щодо загальнолюдських цінностей, а, головним чином, державницьких і світоглядних, по лінії «Захід - Схід».» [4].

Саме ціннісний розкол побудований на протистоянні «Заходу» та «Сходу», а також міфологеми радянських, а згодом і російських пропагандистів утворили суспільно-ціннісні конфлікти щодо вступу України до військово-політичного блоку НАТО, які ми розглянемо надалі.

Враховуючи виклики та кризові явища в суспільстві та країні, які були ініційовані розпадом Радянського Союзу, загострюються суспільно-ціннісні конфлікти, адже попередньо сформовані ціннісні засади суперечили загальній динаміці суспільного розвитку, що базувалась на бажанні відокремлення та створення суверенної України з ринковою економікою. З відновленням української державності перед політичною елітою та суспільством постало нове завдання з розбудови загальноприйнятого уявлення людей про цілі й норми поведінки, які б базувались на демократичних цінностях сьогодення та слугували механізмом недопущення суспільно-ціннісних конфліктів [5].

Одними з суспільно-ціннісних конфліктів що так і не були розв'язані до сьогодні, є конфлікти суспільних цінностей пов'язаних з суверенністю, забезпеченням національної безпеки та можливості вільного вибору міжнародної траєкторії розвитку України, зокрема щодо вступу країни до НАТО або інших військово-політичних, економічних, освітньо-наукових і культурних об'єднань.

Питання вступу України до військово-політичного блоку НАТО пройшло значну генезу як у політичному контексті, так і у суспільно- ціннісному сприйнятті.

Так, 9 липня 1997 року президент України Леонід Кучма у місті Мадрид підписав Хартію про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору. Цей документ вперше з часів відновлення незалежності визначав засади та положення на яких Україна будує відносини з НАТО. Хартія визначала політичні зобов'язання сторін та акцентувала важливість просування спільних демократичних цінностей у Центрально- Східній Європі [6].

Разом з тим, підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно-Атлантичного договору стало основою для консультацій між НАТО і Україною в контексті євроатлантичної безпеки і стабільності в таких галузях, як попередження конфліктів, врегулювання криз, підтримка миру і гуманітарні операції [7].

Як можна бачити, навіть після розпаду СРСР та Організації Варшавського Договору, розбудова цінностей і світоглядних засад продовжує залишатися базовим фактором у взаємодії між НАТО та пострадянською країною, якою була на той час Україна.

Починаючи з 2002 року українське політичне керівництво вперше оголошує про намір інтегруватися до спільного простору НАТО. На своєму засіданні 23 травня 2002 року Рада національної безпеки і оборони України ухвалила «Державну стратегію України щодо НАТО», яка затверджувала намір України інтегруватися в європейські та євроатлантичні структури. Зазначається, що така необхідність була викликана потребою враховувати існуючі об'єктивні реалії європейської та світової політики, продиктовані національними інтересами України. Сама Стратегія була введена в дію Указом Президента України від 8 липня 2002 року [8].

Події вересня 2003 року, коли Російська Федерація здійснила першу, але не останню військову операцію проти України намагаючись встановити контроль над українським островом Тузла продемонстрували, що спираючись на своє тоталітарне минуле і імперську ціннісну парадигму Російська Федерація вважає себе повноправним наступником Радянського Союзу та має намір оскаржити суверенність України [9].

Вчинивши військову провокацію біля острова Тузла Росія довела, що може і буде загрожувати цінностям, які вже були сформовані в українському суспільстві, таким чином зазіхаючи на його волю, свободу, безпеку та інші загальноцивілізаційні цінності.

Таким чином зовнішня агресія спонукала українське суспільство активізувати питання щодо забезпечення власної безпеки, обрання векторів розвитку міжнародної політики та перспективи вступу в НАТО, але паралельно з цим відбулось поглиблення суспільно-ціннісних конфліктів побудованих на вже згаданих у цій роботі ціннісних протиріччях між «Заходом» та «Сходом» і бажанням частини суспільства реалізовувати більш тісну міждержавну співпрацю з Росією .

У матеріалі аналітичного порталу «Слово і діло», що було присвячено соціологічному дослідженню зміни ставлення українців до членства в НАТО зазначається, що у 2002 році 32% населення України підтримували вступ України до НАТО, водночас 32,2% не підтримували таке рішення зовсім. Після подій на острові Тузла та активізації неоімперської політики Російської Федерації стосовно України, що проявилось у використанні інструментів м'якої сили, підтримка членства в НАТО набуває негативної тенденції в суспільстві. Вже у 2003 році лише 22% респондентів підтримували таке рішення, водночас 37,7% були проти. Така динаміка зберігалась і надалі, досягнувши свого піку у період з 2010 по 2013 роки. Саме тоді майже 68% респондентів були проти інтеграції України в НАТО і лише 20% підтримували таке рішення [10].

Пік суспільно-ціннісного конфлікту, що утворився в суспільстві стосовно членства України в НАТО корелюється з проросійською політикою тогочасного президента України Віктора Януковича. За його каденції, у 2010 році було ухвалено Закон України “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” (далі - Закон). У пункті першому статті одинадцятій Закону зазначається «Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур» [11].

Цим законодавчим актом Україна суттєво обмежила свої можливості щодо міжнародної політики та інтеграції і поглибила вже наявні суспільно- ціннісні конфлікти, які разом з іншими чинниками стали детермінантою подальших революційних дій та процесів реалізованих у Революції гідності в 2014 році.

Революційні процеси, анексія Кримського півострову російськими військами та подальша гібридна війна Росії проти України призвела до усвідомлення суспільством необхідності проведення внутрішніх реформ, впровадження європейських норм і ціннісних парадигм.

Вже у грудні 2014 року були внесені зміни до Закону, які передбачали відмову від позаблокового статусу України та відкривали шлях до інтеграції в НАТО. Саме відмову від позаблокового статусу і подальший вступ в НАТО українська політична еліта розглядала як гарантію збереження демократичних цінностей, зокрема свободи, безпеки, незалежності. Тобто ті ціннісні орієнтири на яких і базується діяльність НАТО. Коментуючи зміни до законодавства тодішній Міністр закордонних справ України Павло Клімкін сказав: ««Закон дозволить нам захистити власну незалежність» [12].

Подібні сподівання були і в українському суспільстві, що побачило жахи війни та нівелювання основних загальнолюдських цінностей і міжнародного права. У 2014 році 47,8% підтримували членство України в НАТО і лише 32% були проти [13].

З розбудовою демократичних інститутів, посиленням чинників європейської інтеграції та збереженням військової загрози зі сторони Російської Федерації, Україна закріпила в своїй Конституції курс на членство в Європейському Союзі та Північноатлантичному Альянсі.

У зв'язку з початком повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти суверенної України 24 лютого 2022 року, в українському суспільстві з'явились нові чинники, які впливають на суспільне життя та вирішення суспільно-ціннісних конфліктів всередині суспільства.

За результатами всеукраїнського опитування громадської думки, що було проведено упродовж 6-20 липня 2022 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), у разі проведення референдуму щодо вступу України до НАТО 71% серед усіх респондентів проголосували б «за» вступ. «Проти» вступу до НАТО - 7% [14; 15].

Воєнні злочини скоєні російськими військами на території України і зростаюча підтримка України з боку держав-членів НАТО і самого Північноатлантичного Альянсу призвело до того, що суспільно-ціннісні конфлікти щодо членства України в НАТО на цьому історичному етапі трансформуються у суспільний консенсус.

Висновки

Гібридна, а з часом і повномасштабна війна в Україні, яку розпочав російський загарбник, спричинила не тільки економічну та гуманітарну кризу, але й вплинула на суспільно-ціннісні конфлікти в українському суспільстві. Зокрема це стосується тих суспільно-ціннісних конфліктів, які стосувались можливості членства України в НАТО та подальшій її євроатлантичній інтеграції задля забезпечення безпеки, недоторканності кордонів та збереження демократичних цінностей.

Література

1. Михальчук Р. Ю. Витоки «Холодної війни» // ХІ Міжнародної науково- практичної конференції студентів та молодих науковців «Наука, Освіта, Суспільство очима молодих», Рівненський державний гуманітарний університет. 2018, с. 281.

2. Романенко Є. О. Україна--шлях до НАТО // Публічне урядування, 2015, с. 171-179.

3. Коцур Л. М. Формування негативного образу НАТО: радянська пропаганда та пострадянська риторика // Науковий Журнал «Політікус», 2020, вип.2, с.93-97

4. Суспільні цінності населення України в теоретичних і практичних вимірах // Авт. колектив: М. І. Михальченко (керівник) та ін. Монографія, І. Ф. Кураса НАН України, 2013. - 336 с.

5. Там само.

6. Державний сайт "Україна - НАТО". Хронологія відносин Україна - НАТО[Електронний ресурс] / Державний сайт "Україна - НАТО". - 2019. - URL: https://ukraine- nato.mfa.gov.ua/ ukrayina-nato/hronologiya-vidnosin-ukrayina-nato.

7. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією ПівнічноАтлантичного договору [Електронний ресурс]. - 1997. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994 002#Text.

8. Державний сайт "Україна - НАТО". Хронологія відносин Україна - НАТО [Електронний ресурс] / Державний сайт "Україна - НАТО". - 2019. - URL:https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ukrayina-nato/hronologiya-vidnosin-ukrayina-nato.

9. Гай-Нижник П. П. Загострення навколо острова Коса Тузла 2003 р. як складова геостратегічної операції Російської Федерації щодо оволодіння акваторією Азовського моря та окупації-анексії Криму. // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: збірка наукових праць. Вип. 6/відп. ред. МІ Михайлуца.-Херсон: ФОП Грінь ДС, 2017.-460,[1] с., 86.

10. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики [Електронний ресурс] // Закон України у редакції від 01.07.2010 р. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411-17/ed20100701#Text.

11. Україна відмовляється від позаблокового статусу [Електронний ресурс] // Сайт

Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина. - 2014. - URL:

https://germany.mfa.gov.ua/news/2629-die-ukraine-verzichtet-auf-ihren-blockfreien-status.

12. 30 років Незалежності: як змінювалося ставлення українців до членства в НАТО

[Електронний ресурс] // Аналітичний портал «Слово і діло». - 2021. - URL:

https://www.slovoidilo.ua/2021/08/24/infografika/suspilstvo/30-rokiv-nezalezhnosti-yak-zminyuvalosya-stavlennya-ukrayincziv-chlenstva-nato.

13. Геополітичні орієнтації жителів України: результати телефонного опитування, проведеного 6-20 липня 2022 року [Електронний ресурс] // Київський міжнародний інститут соціології. 2022. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1125& page=1#_ftnref2.

14. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53. https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/ view/ 42620/36448 https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620

References

1. Mikhalchuk R. Yu. Origins of the "Cold War" // 11th International Scientific and Practical Conference of Students and Young Scientists "Science, Education, Society through the Eyes of Young People", Rivne State Humanitarian University. 2018, p. 281.

2. Romanenko E. O. Ukraine--the way to NATO // Public administration, 2015, p. 171-179.

3. L. M. Kotsur. The formation of a negative image of NATO: Soviet propaganda and postSoviet rhetoric // Scientific Journal "Politicus", 2020, issue 2, pp. 93-97

4. Autor. team: M. I. Mykhalchenko (leader) and others. Social values of the population of Ukraine in theoretical and practical dimensions // Monograph, I. F. Kurasa NAS of Ukraine, 2013. - 336 p.

5. The same.

6. State website "Ukraine - NATO". Chronology of Ukraine-NATO relations [Electronic resource] / State website "Ukraine-NATO". - 2019. - URL: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ ukrayina-nato/hronologiya-vidnosin-ukrayina-nato.

7. Charter on a special partnership between Ukraine and the North Atlantic Treaty Organization [Electronic resource]. - 1997. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_002#Text.

8. State website "Ukraine - NATO". Chronology of Ukraine-NATO relations [Electronic resource] / State website "Ukraine-NATO". - 2019. - URL: https://ukraine-nato.mfa.gov.ua/ ukrayina-nato/hronologiya-vidnosin-ukrayina-nato.

9. Gai-Nizhnyk P.P. Escalation around the island of Kosa Tuzla in 2003 as a component of the geostrategic operation of the Russian Federation regarding the possession of the waters of the Sea of Azov and the occupation-annexation of Crimea. // Southern Ukraine: ethno-historical, linguistic, cultural and religious dimensions: a collection of scientific works. Vol. 6/answer ed. MI Mykhailotsa.-Kherson: FOP Gryn DS, 2017.-460, [1] p., 86.

10. 30 years of Independence: how the attitude of Ukrainians to NATO membership changed [Electronic resource] // Analytical portal "Word and Deed". - 2021. - URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/08/24/infografika/suspilstvo/30-rokiv-nezalezhnosti-yak-zminyuvalosya- stavlennya-ukrayincziv-chlenstva-nato.

11. On the principles of domestic and foreign policy [Electronic resource] // Law of Ukraine as amended from 01.07.2010 - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2411- 17/ed20100701#Text .

12. Ukraine renounces its non-aligned status [Electronic resource] // Website of the

Embassy of Ukraine in the Federal Republic of Germany. - 2014. - URL: https://germany.mfa.gov.ua/news/2629-die-ukraine-verzichtet-auf-ihren-blockfreien-status.

13. 30 years of Independence: how the attitude of Ukrainians to NATO membership changed [Electronic resource] // Analytical portal "Word and Deed". - 2021. - URL: https://www.slovoidilo.ua/2021/08/24/infografika/suspilstvo/30-rokiv-nezalezhnosti-yak- zminyuvalosya-stavlennya-ukrayincziv-chlenstva-nato.

14. Geopolitical orientations of residents of Ukraine: results of a telephone survey conducted on July 6-20, 2022 [Electronic resource] // Kyiv International Institute of Sociology. 2022. URL: https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1125&page=1#_ftnref2.

15. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53. https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620/36448https://revistas.unav.edu/index.php/communication-and-society/article/view/42620

Размещено на Allbest.ru