Місцевий референдум в Україні: демократія vs. маніпулювання (case study Чернівецької громади)
Розгляд референдних процесів локального рівня на Буковині. Легітимувальний вплив маніпулятивних технологій при застосуванні місцевого референдуму як демократичного інституту в прийнятті рішень. Можливості урегулювання конфліктних ситуацій через нього.
Рубрика | Политология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 27.10.2023 |
Размер файла | 36,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Місцевий референдум в Україні: демократія vs. маніпулювання (case study Чернівецької громади)
Євгенія Юрійчук, Доктор політичних наук, доцент кафедри, Єгор Гринишин, Магістрант публічного управління та адміністрування кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
У статті розглянуто інститут місцевого референдуму як ефективний інструмент безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні, покликаний вирішувати проблемні питання територіальної громади, формувати референдну культуру виборців та надавати легітимність ухваленим рішенням. Референдну легітимацію прийнятих рішень проаналізовано через довіру до результату голосування та електоральну участь. У Чернівецькій громаді референдуми використовували, здебільшого, як демократичні інструменти ухвалення рішень шляхом опитування думки населення, хоча й траплялися випадки блокування його ініціювання, маніпулювання громадською думкою для забезпечення явки виборців за допомогою використання технології паралелей, технології усунення супротивників, як інструменту перешкоджання діяльності громадянського суспільства щодо висловлення недовіри місцевій раді. Констатовано, що в Україні тільки розпочинає формуватися місцева референдна культура, яка потребує детальнішого ознайомлення населення з можливостями цього інституту, популяризації місцевого референдуму та проведення інформаційних кампаній щодо його ефективності.
Ключові слова: місцевий референдум, маніпулювання, референдна культура, політичні технології, місцеве самоврядування, Україна.
Local referendum in Ukraine: democracy vs. manipulation (case study of chernivtsi community)
This article examines the institution of local referendums as an effective tool of direct democracy in local self-government, aimed at addressing problematic issues of the territorial community, shaping a referendum culture among voters, and providing legitimacy to adopted decisions. It is argued that local referendums have both positive and negative properties, depending on their purpose. The referendum legitimacy of adopted decisions is analyzed through trust in the voting results and electoral participation. Chernivtsi region is unique in the context of modeling voter behavior, which allows studying the national referendum process through its example. It is shown that the practice of using local referendums in Ukraine has both positive and negative aspects, from legitimizing existing legal norms, resolving conflict situations, and coordinating decisions of local authorities, to the technology of parallels for manipulating public opinion and ensuring voter turnout. In the Chernivtsi community, it was used to determine further prospects for the region's economic development, eliminate the totalitarian heritage in the name of the unit of administrative division, solve problematic situations through local taxation, and improve the administrative division of the city of Chernivtsi. They were mostly used as democratic tools for decision-making by polling public opinion, although cases of blocking their initiation, manipulating public opinion, technology to eliminate opponents, and obstructing the activities of civil society to express distrust of the local council did occur.
The motivation of voters during voting varies from emotional to rational factors, and the key role is played by the information campaign conducted before the voting. It is noted that local referendum culture is only beginning to form in Ukraine, which requires a more detailed familiarization of the population with the possibilities of this institution, popularization of the local referendum, and conducting information campaigns on its effectiveness.
Keywords: local referendum, manipulation, referendum culture, political technologies, local selfgovernment, Ukraine.
Постановка наукової проблеми та її значення
Інститут місцевого референдуму все частіше використовують як інструмент управління територіальною громадою, механізм легітимації рішень органів місцевого самоврядування, каталізатор розвитку громадянського суспільства, чинник формування культури залучення мешканців до місцевих справ через голосування за актуальні рішення сьогодення. Європейський і світовий досвід демонструє вдалі приклади його застосування як на локальному, так і на регіональному рівнях. Однак, в Україні поряд із випадками застосування референдуму в демократичному розумінні траплялися й відверто маніпулятивні референдні технології, або ж протидія його використанню, що потребує наукового осмислення й уникнення можливості повторення такого досвіду в майбутньому.
Аналіз останніх досліджень
Під час дослідження автори послуговувалися значною кількістю публікацій щодо референдуму загалом, проте виокремили висновкові узагальнення політологів про «максимальну легітимність» і «максимальну участь» як основну перевагу референдних практик Butler D., Ranney A.D. (Ed.) (1994), Referendums around the world: The growing use of direct democracy, C: AEI Press, Washington.; про переваги та ризики референдної демократії Вінникова Н. (2019), Парадокси політичних рішень в епоху постдемократії, ХНУ ім. В.Н. Каразіна, Харків., критерії та індикатори внутрішньополітичної референдної легітимації Юрійчук Є. (2012), Електоральна та референдна легітимація влади на пострадянському просторі: зовнішньополітичні аспекти, Чернівецький нац. ун-т, Чернівці., діалогові форми політичної участі Ротар Н. (2007), «Діалогові форми політичної участі: передумови та перспективи становлення в Україні», Політичний менеджмент, 1, сс. 75-92., основні підходи до визначення сутності місцевого референдуму Шумляєва І., Кириченко В. (2022), «Інституціоналізація місцевого референдуму в умовах демократизації публічного управління», Аспекти публічного управління, 10(1), са 43-49, , аналіз позитивних і негативних рис місцевих референдумів Толкованов В.В. (Ред.) (2011), Посібник з питань партисипативної демократії (демократіїучасті) на місцевому рівні, Крамар, Київ.; узагальнений аналіз використання місцевих референдумів в Україні Лабораторія законодавчих ініціатив (2016) Досвід застосування місцевого референдуму в Україні як складової місцевої демократії. Громадська експертна доповідь, Київ, аналіз проєкту закону про місцевий референдум Гринишин Є.С. (2022), «Проблема відповідності проєкту закону України Про місцевий референдум сучасним європейським стандартам», Медіафорум: аналітика, прогнози, інформаційний менеджмент: зб. наук. праць, 10, cn 233-246, комунікаційні проблеми органів місцевої та регіональної влад Цікул І. (2018), «Оптимізація комунікативної політики органів місцевого самоврядування (на прикладі Чернівецької міської ради», Влада та управління, 5, сс. 251-263, , конфліктні загрози процесу децентралізації на Буковині Гакман, С. Круглашов, А. Нечаєва-Юрійчук, Н. (2022), «Досвід децентралізації в Чернівецькій області», Влада та управління, 9, сс. 105-121 та ін. Однак, ґрунтовних досліджень використання інституту місцевого референдуму в Україні бракує, як і чинного законодавства для його проведення.
Мета дослідження: з'ясувати легітимувальний вплив маніпулятивних технологій на при застосуванні місцевого референдуму як демократичного інституту в прийнятті рішень на Буковині. Для досягнення вказаної мети за допомогою використання низки загальнофілософських методів та спеціальних: інституційного, системного, історичного та порівняльного виконати наступні завдання:
- прослідкувати референдні процеси локального рівня на Буковині;
- виявити застосування маніпулятивних технологій та їх легітимаційний потенціал на місцевих референдумах;
- показати можливості урегулювання конфліктних ситуацій через місцевий референдум.
Виклад основного матеріалу дослідження
Самоврядування імпонує ментальності українців, хоча за радянських часів традиції самоврядування майже остаточно були знищені. Сам термін повернули у правовий обіг лише на початку 90-х років ХХ ст., хоча широкому загалу, як і науковцям його зміст як недержавного, автономного від державного інституту самоорганізації населення був невідомий. В Українській РСР органи самоврядування відносили до державних органів. Його значущість як важливої ланки в системі децентралізації та демократизації влади в сучасних умовах невпинно зростає, оскільки розвинуте самоврядування стимулює політичну й економічну активність громадян, яка виявляється й через референдум. Насамперед місцеве самоврядування розуміють як прояв самоорганізації населення, яке здійснює над собою самостійну владу в ім'я спільних інтересів та цілей, що забезпечує життєдіяльність громади на певній території. Для вирішення питань місцевого значення, які віднесені до компетенції місцевого самоврядування, все частіше використовують інститут місцевого референдуму - пряме волевиявлення громадян, що мешкають у межах самоврядного територіального утворення.
В Україні практика використання місцевих референдумів тривала до 2012 року, здебільшого за ініціативи органів місцевого самоврядування, допоки була наявна законодавча база його проведення. Загалом проведення місцевих референдумів застосовували в Україні як ефективний інструмент легітимування рішень щодо проблем територіальної громади, проте їх подекуди використовували з маніпулятивною метою або ініціювали з питань, які не могли бути предметом референдуму. Предметом референдумів найчастіше виступали: 1) вирішення актуальних питань громади або надання легітимності іноді дуже сумнівним рішенням більшості депутатського корпусу; 2) відставка або міських та сільських голів, або депутатів місцевих рад. Серед них: питання щодо об'єднання громад (68), перейменування населених пунктів (42) і висловлення недовіри місцевому голові (19), благоустрою територій (12); земельних питань Лабораторія законодавчих ініціатив.. Із втратою чинності Закону України «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» від 3 липня 1991 року ініціювання та проведення місцевого референдуму стало неможливим до сьогодні.
Чернівецька область, хоча й найменша в Україні, але вона унікальна для політиків як модель електоральної поведінки виборців. Донедавна буковинці голосували в різних районах приблизно так, як голосують виборці в різних регіонах України, а мешканці Чернівців - Києва Буркут І., Колесников О. (2009), Виборчі технології: регіональний досвід, Букрек, Чернівці, с. 143.. Тому вивчення електорального досвіду було важливим із можливістю екстраполяції на всю територію держави. З початком війни ситуація змінилася, однак проведення місцевих референдумів для Буковини на сьогодні є нагальною необхідністю.
Вперше, інститут місцевого референдуму у Чернівецькій області було застосовано 1 грудня 1991 р. одночасно з проведенням всеукраїнського референдуму та виборами Президента України. Таку технологію паралелей нерідко застосовують задля забезпечення явки виборців. Але явка залежить здебільшого від того, наскільки виборці обізнані щодо суті обговорення, та наскільки якісною була інформаційна кампанія. Паралельне голосування було використано для з'ясування ставлення мешканців Буковини до визначення напрямів її подальшого економічного розвитку через відповідь на питання: «Чи згідні Ви з тим, що Чернівецькій області потрібний статус території найбільшого сприяння зовнішньоекономічної діяльності?» Державний архів Чернівецької області. Ф. 2926, оп. 1, спр. 1-4.. Результати голосування свідчать про загальне схвалення такої перспективи: відповідь «так» по місту Чернівці при явці 80,5 % дали 89 % виборців, «ні» - 11 %; по області відповідно: явка - 91,1 %, «так» - 89 %, «ні» - 11 %; загалом: явка - 87,6 % «так» - 89 %, «ні» - 11 % Там само.. Як бачимо, мешканці Буковини продемонстрували неабияку зацікавленість і одностайність щодо майбутніх можливостей економічного розвитку регіону, хоча по області населення більш активно взяло участь у опитуванні, ніж в обласному центрі, що свідчить про його більшу довіру до влади в незалежній Україні та очікування їх ефективної діяльності. Проте результати місцевого консультативного референдуму не були враховані органами влади при прийнятті рішення щодо розвитку регіону.
Інститут місцевого референдуму у Чернівцях також було застосовано 16 квітня 2000 р. одночасно зі всеукраїнським референдумом. Однак, у цьому випадку паралельне голосування застосовували не тільки задля забезпечення явки, а й для заощадження коштів на його проведення. Маніпуляції з боку організаторів, які прагнули дійсності результатів, насамперед, загальноукраїнського референдуму, полягали й у поверненні до використання радянської практики голосування однієї особи за всіх членів сім'ї виборця (паспортами), що робить сумнівними їх результати. Тоді, до знакової події всеукраїнського референдуму була прикута вся увага влади та ЗМІ, в умовах адміністративного тиску був проведений інформаційний тиждень із роз'ясненням питань референдумів та опубліковані заяви лідерів громадської думки на його підтримку, тобто передреферендна агітація була проведена з чіткою установкою на явку та позитивне голосування. На одному з плакатів навіть фігурував напис: «Не гальмуй - голосуй!» Артеменко Л. (2000), «За крок до референдуму», Чернівці, 14 квітня, с. 2..
Такі комунікативні дії органів місцевого самоврядуванння та громадськості підтверджують висновки дослідників про тривалу тенденцію незадовільного стану взаємодії органів влади із громадськістю та підміну «комунікативної взаємодії влада-громадянин інформаційною складовою, коли громадськість є «слухняним» об'єктом споживання інформації» Цікул І. (2018), «Оптимізація комунікативної політики органів місцевого самоврядування (на прикладі Чернівецької міської ради», с. 253.. Оскільки політична опозиція національно-демократичного спрямування всеукраїнський референдум бойкотувала, то альтернативні точки зору висловлювали тільки щодо місцевого референдуму. Одночасність їх проведення була зумовлена необхідністю заощадження коштів територіальної громади, адже організувати голосування разом набагато дешевше. Завдяки всеукраїнському референдуму, місцевий обійшовся владі у 27 тисяч гривень (1 дол = 5,43 грн): 24 тисячі - друк бюлетенів, 3 тисячі - друк інформаційних матеріалів Молодий буковинець (2000), «У Чернівцях на референдумі запитань буде більше», 25 лютого - 2 березня.. Однак увага місцевих ЗМІ була прикута переважно до всеукраїнського референдуму. Місцеві проблеми, які прагнули вирішити за допомогою безпосередньої демократії обговорювали на шпальтах органу міськради «Чернівці» та її офіційного видання - «Ратуша».
На голосування виносили три питання: про запровадження місцевого збору на благоустрій та впорядкування кладовищ, про перейменування Ленінського району на Шевченківський та дорадче - про ліквідацію адміністративного районного поділу міста Том'юк Б (2000), «Чому треба закреслити ні в бюлетені», Чернівці, 14 квітня 2000, с. 2.. Ці питання демонструють можливості прийняття громадянами одночасно рішень різноманітних за змістом і метою: утилітаристського, ідеологічного та організаційно -управлінського спрямування. Винесені на місцевий референдум питання не виникли спонтанно, а були предметом політичного дискурсу тривалий час. Практику добровільного самооподаткування мешканців Чернівців і рівномірного розподілу коштів між усіма кладовищами запозичили в Тернопільської області та вирішили збирати по 1 грн з кожного повнолітнього мешканця. На той час у Чернівцях було 16 кладовищ, з яких 7 - діючих, утримання яких потребувало значних коштів. Передбачалося отримувати за рахунок самообкладання до 170 тисяч грн Чернівці (2000), «Ми за референдум», 31 березня 2000, с. 3..
Зміна назви району, відповідно до законодавства, можлива була тільки за згодою мешканців, а не політичних партій, потім це рішення мала затверджувати обласна рада та, насамкінець, - Верховна. Попередня спроба була здійснена ще 1999 р., але тоді ЦВК не дозволила проводити голосування Там само..
Питання поділу міста на райони щорічно протягом багатьох років (з 1989 р.) порушувалося депутатами на сесіях міськради в різних контекстах, особливо соціальних, але не отримувало вирішення, тому звернулися до мешканців міста. Річ у тім, що поділ на райони був здійснений ще за радянських часів задля надання м. Чернівці статусу обласного центру. З цією метою до міста було приєднано с. Садгора. В результаті в складі м. Чернівці опинилися Ленінський, Першотравневий і Садгірський райони Чернівці (2000), «Від двопалатного парламенту до самооподаткування», 10 березня, с. 1.. Вони не були рівнозначними за територією та кількістю населення. Водночас, на думку тодішнього міського голови Миколи Федорука, існування районів не становило проблеми Чернівці (2000), «Микола Федорук: Хто себе поважає, той бере участь в референдумі», 7 квітня, с. 1.. Відзначимо, що він застосовував термін референдум щодо прийняття рішень із обов'язкових питань, а щодо консультативних - опитування/плебісцит.
Виборці схвалили усі пропоновані рішення, висловивши тим самим свою довіру місцевій владі, і вже на найближчій XIV сесії міськради 18 травня 2000 р. були прийняті рішення щодо їх реалізації: «Про підсумки місцевого референдуму та дорадчого опитування», «Про клопотання перед Чернівецькою обласною радою щодо перейменування Ленінського району у м. Чернівцях у Шевченківський», «Про самооподаткування громадян» Чернівці (2000), «Оголошення пресцентру міськради про XIV сесію міської ради ХХІІІ скликання», с. 2. Зокрема, було затверджено положення про порядок самооподаткування, призначено склад ради, яка мала займатися цим питанням; подано клопотання до обласної ради, і згодом Верховна Рада України перейменувала район на Шевченківський. Однак районний поділ у м. Чернівці так і залишився, адже питання носило не обов'язковий, а консультаційний характер «Від двопалатного парламенту до самооподаткування».. Лише через п'ятнадцять років під час реформи децентралізації міська рада скасувала районний поділ міста Чернівців. Зауважимо, що в Державному архіві Чернівецької області немає даних про місцевий референдум 2000 року.
Аналіз думок мешканців перед голосуванням щодо усіх питань дозволяє зробити наступні висновки: виборці приймали суто раціональне рішення щодо добровільного самообкладання - це влаштовувало як жителів, так і чиновників. Щодо перейменування району, то лунали як схвальні оцінки, так і негативні, проте побутувала думка, що варто було не обмежуватися однією назвою, а дати громадянам право вибору серед декількох варіантів. Також були й ті, хто виступав категорично проти перейменування Ленінського району, як от депутат міської ради Павло Бажерін: «Заперечую перейменування. Я виходець зі старої гвардії, дотримуюсь принципів, якими керувався впродовж всього життя» Чернівці (2000), «Думки вголос», 17 березня, с. 2.. Це приклад ідеологічного виборця. Тобто йдеться про ідеологічні та емоційні мотиви прийняття рішення. Щодо ліквідації районів, думки «проти», здебільшого, були зумовлені низьким рівнем політичної обізнаності щодо розподілу повноважень. Зокрема, мешканці вважали, що у разі злиття окремих органів і установ вони потерпатимуть від дуже великих черг при вирішенні окремих питань і тому прагнули збереження соціальних служб на попередніх місцях за територіальним розташуванням. Також працівники цих органів побоювалися ймовірного скорочення штату.
Наступна спроба скористатися інститутом місцевого референдуму була здійснена задля висловлення недовіри Чернівецькій міській раді, після того як 31 березня 2011 р. 42 депутати проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови Миколи Федорука «у зв'язку з порушенням ним Конституції України, законів України та незабезпеченням здійснення наданих йому повноважень» Інформатор (2016), «Федорук Микола Трохимович», 30 червня,. Зазначимо, що у 2010 році М. Федорук уп'яте переміг на виборах із результатом 62,95 % Інформатор (2016), «Федорук Микола Трохимович». голосів виборців, тому такі дії можуть вказувати на нехтування думкою чернівчан.
Свідомі громадяни майже одразу відреагували на рішення міської ради: 8 квітня провели збори зі створення ініціативної групи для збору підписів на підтримку місцевого референдуму про недовіру міській раді. Ініціативна група налічувала 16 осіб, координатором став викладач Чернівецького національного університету Олег Ботушанський, на зборах було 680 мешканців, а для ініціювання необхідно було зібрати 18 300 підписів Молодий буковинець (2011), «У Чернівцях ініціювали збір підписів за референдум про недовіру міській раді», 8 квітня.
Подальший перебіг подій свідчить про зловживання міською владою процесуальними діями та використання маніпулятивних технологій задля унеможливлення проведення референдуму взагалі. Було враховано, що маніпулювання 1) спирається на реальні потреби, інтереси, цінності виборців, але не змінює їх, а використовує задля перемоги; 2) створює і використовує наявні стереотипи, настрої, міфи; 3) використовує однобічний, сконцентрований на окремих моментах, підхід; 4) будується на використанні низької критичності та свідомості виборців, дефіциті інформації.
28 квітня виконувач обов'язків міського голови Віталій Михайлішин відмовив ініціативній групі «Спільними зусиллями захистимо Чернівці» у реєстрації, оскільки він «засумнівався» у достовірності місця проживання складу ініціативної групи, хоча така підстава не передбачена законодавством, тим самим заблокував збір підписів. Ініціативній групі не надали відповіді на запит щодо недоліків. Одночасно суд не прийняв до розгляду її позов щодо вчинення В. Михайлішиним протиправних дій, оскільки був нібито пропущений термін подання позову Молодий буковинець (2011), «Ініціатори референдуму в Чернівцях знову збиратимуть збори», 12 травня. Тобто, міська влада шукала будь-яку причину, щоб не реєструвати ініціативну групу, тому що боялася негативних для себе результатів місцевого референдуму. П'ять разів ініціативна група подавала документи і п'ять разів їй відмовляли в реєстрації. Востаннє, начебто через недостатню кількість учасників зборів Молодий буковинець (2011), «Суд за позовом ініціативної групи тривав 14 годин», 3 жовтня, . Ушосте, місцева влада зірвала збори ініціативної групи за допомогою студентів, які зайняли приміщення зборів. У той же день, ж самі студенти й представники трудових колективів під тиском проголосували «проти» проведення референдуму, позиціонуючи себе новою ініціативною групою Молодий буковинець (2011), «У Чернівцях провели збори проти референдуму з розпуску міськради». Такі дії розцінюємо не інакше як втручання в роботу ініціативної групи, перешкоджання організації місцевого референдуму. Насамкінець, «нове керівництво» міста заблокувало будь-які спроби проведення місцевого референдуму, М. Федорук припинив судові процеси, й за результатами парламентських виборів 2012 р. був обраний народним депутатом України від політичної партії «Батьківщина» Чесно (2011), «Федорук Микола Трохимович. Характеристика політика», 25 жовтня. Відсутність у міській раді підтримки більшості обернулося втратою посади голови, а для міської ради - втратою довіри мешканців громади. Розцінюємо такі дії саме як маніпулювання, оскільки місцева влада, розуміючи реальні потреби, інтереси, цінності виборців, уособлені в якостях обраного міського голови, блокувала подальше ініціювання референдуму, та, застосувавши адміністративний тиск, використала частину електорату задля перемоги.
Наведений вище приклад не властивий для Європи. Резолюції та рекомендації європейських структур містять пропозицію використовувати для усунення обраного посадовця інструмент відкликання - голосування виборців щодо позбавлення його посади чи мандата, однак прикладів його застосування мало. Відкликання депутатів представницьких органів здебільшого вважають шкідливим, оскільки це може стати інструментом дестабілізації їх роботи, зловживання політиків в боротьбі з конкурентами, тиску органів центральної влади на місцеві. Частіше практикують відкликання мерів на місцевому рівні у якості «захисного та запобіжного механізму від корупції та безвідповідальності носіїв політичної влади», або ж урегулювання конфліктів між міськими, сільськими головами та місцевими радами, якщо обидва обрані безпосередньо виборцями та неспроможні співпрацювати разом Гринишин, Є (2022).. Станом на сьогодні, застосування інституту відкликання в Україні можливе за народною ініціативою згідно розділу V Закону України «Про статус депутата місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV Верховна рада України (2002), «Про статус депутата місцевих рад»: Закон України від 11 липня 2002 року № 93-IV, Відомості Верховної Ради України, ст. 290..
Аналіз попередніх виборчих процесів свідчить про велику роль ЗМІ та їх інтерпретацію подій, що відбуваються. Тому під час проведення референдних кампаній необхідно мати добре підготовлені кадри і ресурси, враховувати особливості Чернівецької громади: невелику чисельність населення, малу територію, ефект провінційності, високу громадську активність, екстравертність виборців Буркут, І & Колесников, О (2009).. Також, потрібно враховувати наявність національних меншин і пам'ятати, що немає універсальних референдних технологій: вони унікальні в окремому регіоні у окремий період часу. Оскільки політичні сили Чернівецької міської ради перебувають у перманентному стані протистояння, застосування місцевого референдуму в якості технології усунення супротивників цілком можливе.
Реформа місцевого самоврядування, коли села об'єднували з громадами, не запитавши думки мешканців, спричинила низку конфліктних ситуацій на Буковині, ретельно проаналізованих науковцями Буковини, які наголошували, що «за певних обставин вони можуть загостритися» Гакман, С. Круглашов, А. Нечаєва-Юрійчук, Н. (2022), с. 109.. Це прямо суперечить Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка говорить, що «зміни територіальних кордонів органів місцевого самоврядування не можуть здійснюватися без попереднього з'ясування думки відповідних місцевих громад, можливо шляхом проведення референдуму, якщо це дозволяється законом» Рада Європи (1985), Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, Офіційний вісник України, № 24, 03.04.2015.. Відсутність законодавства про місцевий референдум не дозволила його проводити, а думку населення не врахували при визначенні меж нових районів. Зокрема, в 2019 р. ОДА без згоди мешканців подала до Кабміну Перспективний план розвитку громад області, за яким с. Чорнівку, на території якої розташоване міське сміттєзвалище, об'єднали не з Чернівцями, а з с. Колінківці, що знаходиться далеко від неї, а міська рада десять разів провалювала голосування за приєднання. Мешканці Чорнівки вийшли на акцію протесту під будівлю ОДА Молодий Буковинець (2019), «Жителі Чорнівки вийдуть на акцію протесту під Чернівецьку ОДА», влаштували місту сміттєву блокаду, не пускаючи вантажівки зі сміттям на сміттєзвалище АСС (2019), «Протест триває: жителі Чорнівки звернуться до Прем'єр-міністра України», 21 грудня. В результаті, її таки приєднали до Чернівецької ОТГ завдяки зусиллям сільського голови, який переконав Міністерство розвитку громад і територій затвердити новий Перспективний план, врахувавши думку населення АСС (2020), «Чорнівку включили до складу Чернівецької ОТГ», АСС, 28 січня. Неврахування міською радою інтересів мешканців під час ухвалення рішень пов'язуємо з протистоянням міського голови Олексія Каспрука та секретаря міськради Василя Продана. Якщо О. Каспрук постійно закликав колег голосувати за приєднання і розширення громади, то В. Продан блокував роботу ради.
Умови Хартії не могли бути дотримані й у випадку приєднання розташованого впритул до міста с. Коровія, мешканці якого, навпаки, не бажали приєднання, проте там проживають багато представників еліт. Сільська рада, подала позов до суду на обласну раду через «неврахування інтересів громади села» Суспільне (2020), «Рішення про приєднання Коровії до Чернівців визнали незаконним», 17 січня, дійшовши аж до Верховного суду України, який визнав приєднання Коровії до Чернівців незаконним Там само.. Крім того, мешканці на народних зборах підтвердили бажання не приєднуватися до міста й подали звернення щодо внесення змін до перспективного плану області, але їх не почули: Мінрегіон погодив раніше поданий план і Коровію приєднали до Чернівців наперекір бажанню мешканців. Звісно, у разі проведення обов'язкового місцевого референдуму з цього питання результат був би інакший.
Конфліктна ситуація не отримала вирішення на користь мешканців і у випадку визначення центрів новостворених районів Буковини: за допомогою акції протесту - перекриття дороги державного значення біля с. Атаки - мешканці Хотинщини вимагали залишити центром новоствореного Дністровського району м. Хотин, а не м. Кельменці. Перевагою першого була наявність необхідної інфраструктури, другого - територіальне розташування. Відсутність належної інформаційної кампанії щодо нового статусу райцентру та скорочення робочих місць і було причиною протестів. Конфлікту можна було б уникнути, якби мешканцям вчасно роз'яснили що районний центр відіграє роль тільки у питаннях оскарження рішень органів громади, у інших випадках - ні. Тому логічний підсумок чернівецьких науковців «Практика неврахування інтересів громадян, недостатньо ефективна та злагоджена комунікація поміж органами державної влади, місцевого самоврядування та громад у ході реалізації адміністративно - територіальної реформи створюють потенційне джерело напруги та збільшують вірогідність загострення соціального невдоволення та конфліктності у регіоні в цілому» Гакман, С. Круглашов, А. Нечаєва-Юрійчук, Н. (2022), с. 116..
Отже, місцевий референдум у Чернівецькій громаді слугує, з одного боку, як ефективний інструмент безпосередньої демократії для вирішення питань місцевого значення в період 1991 - 2000 рр., а з іншого - як засіб, за допомогою якого місцева влада намагалася маніпулювати думкою населення та блокувала його ініціювання (2011 р.). Дотримання Хартії на місцях - основа місцевого самоврядування, але поки що в Україні відсутнє законодавче регулювання місцевого референдуму та можливість його застосування при утворенні нових громад, що знижує ефективність реформи децентралізації.
Висновки
1. Інститут місцевого референдуму виступає ефективним інструментом безпосередньої демократії у місцевому самоврядуванні, покликаний вирішувати проблемні питання територіальної громади, формувати референдну культуру виборців та надавати легітимність ухваленим рішенням. Місцеві референдуми мають як позитивні, так і негативні властивості, в залежності від мети проведення.
2. Референдну легітимацію будь-якого прийнятого рішення доцільно аналізувати через критерії та індикатори внутрішньополітичної легітимації, основними в якій виступають довіра до результату голосування та електоральна участь.
3. Використання місцевих референдумів в Україні досить різноманітне, здебільшого направлене на легітимацію наявних правових норм, вирішення конфліктних ситуацій, погодження рішень місцевої влади. В Чернівецькій громаді його застосовували для визначення подальших перспектив економічного розвитку регіону, ліквідації тоталітарної спадщини в найменуваннях, вирішення проблемних ситуацій через місцеве оподаткування та удосконалення адміністративного поділу м. Чернівці. Однак констатуємо наявність негативних явищ при їх проведенні - маніпулювання громадською думкою для забезпечення явки виборців за допомогою технології паралелей, перешкоджання діяльності громадянського суспільства щодо висловлення недовіри місцевій раді. Поведінка виборців під час голосування визначалася різними чинниками як емоційними, так і раціональними, ключову роль для прийняття рішення відігравала інформаційна кампанія, проведена перед голосуванням.
4. В Україні тільки розпочинає формуватися місцева референдна культура, яка потребує детальнішого ознайомлення населення з можливостями цього інституту, популяризації місцевого референдуму та проведення інформаційних кампаній щодо його ефективності та ефективної комунікації органів влади та громадянського суспільства.
5. Місцеві референдуми у Чернівецькій громаді використовували, здебільшого, як демократичні інструменти ухвалення рішень шляхом опитування думки населення, хоча й траплялися випадки використання технології блокування ініціювання референдуму, маніпулювання громадською думкою та перешкоджання діяльності громадянського суспільства. На сьогодні, політичні технології дозволяють його використання для висловлення недовіри місцевому голові або раді, проте цього не відбудеться через встановлений високий кворум явки.
місцевий референдум демократичний маніпулятивний
Список джерел
1. Артеменко Л. (2000), «За крок до референдуму», Чернівці, 14 квітня 2000, с. 2.
2. АСС (2019), «Протест триває: жителі Чорнівки звернуться до Прем'єр-міністра України», 21 грудня
3. АСС (2020), «Чорнівку включили до складу Чернівецької ОТГ», АСС, 28 січня
4. Буркут І., Колесников О. (2009), Виборчі технології: регіональний досвід, Букрек, Чернівці.
5. Верховна рада України (2002), «Про статус депутата місцевих рад» : Закон України від 11 липня 2002 року № 93-IV, Відомості Верховної Ради України, ст. 290.
6. Вінникова Н. (2019), Парадокси політичних рішень в епоху постдемократії, ХНУ імені В.Н. Каразіна, Харків.
7. Гакман С. Круглашов А. Нечаєва-Юрійчук Н. (2022), «Досвід децентралізації в Чернівецькій області», Влада та управління, 9, сс. 105-121
8. Гринишин Є.С. (2022), «Проблема відповідності проєкту закону України «Про місцевий референдум» сучасним європейським стандартам», Медіафорум: аналітика, прогнози, інформаційний менеджмент: зб. наук. праць, 10, ca 233-246,
9. Державний архів Чернівецької області. Ф. 2926, оп. 1, спр. 1-4.
10. Інформатор (2016), «Федорук Микола Трохимович», 30 червня
11. Лабораторія законодавчих ініціатив (2016) Досвід застосування місцевого референдуму в Україні як складової місцевої демократії. Громадська експертна доповідь. Київ
12. Молодий буковинець (2000), «У Чернівцях на референдумі запитань буде більше», 25 лютого - 2 березня.
13. Молодий буковинець (2011), «Ініціатори референдуму в Чернівцях знову збиратимуть збори», 12 травня
14. Молодий буковинець (2011), «Суд за позовом ініціативної групи тривав 14 годин», 3 жовтня
15. Молодий буковинець (2011), «У Чернівцях ініціювали збір підписів за референдум про недовіру міській раді», 8 квітня
16. Молодий буковинець (2011), «У Чернівцях провели збори проти референдуму з розпуску міськради», 29 жовтня
17. Молодий Буковинець (2019), «Жителі Чорнівки вийдуть на акцію протесту під Чернівецьку ОДА», 15 грудня
18. Рада Європи (1985), Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, Офіційний вісник України, 24, 03.04.2015.
19. Ротар Н. (2007), «Діалогові форми політичної участі: передумови та перспективи становлення в Україні», Політичний менеджмент, 1, сс. 75-92.
20. Суспільне (2020), «Рішення про приєднання Коровії до Чернівців визнали незаконним», 17 січня
21. Толкованов В.В. (Ред.) (2011), Посібник з питань партисипативної демократії (демократії участі) на місцевому рівні, Крамар, Київ.
22. Том'юк Б (2000), «Чому треба закреслити ні в бюлетені», Чернівці, 14 квітня 2000, с. 2.
23. Цікул І. (2018), «Оптимізація комунікативної політики органів місцевого самоврядування (на прикладі Чернівецької міської ради», Влада та управління, 5, сс. 251-263
24. Чернівці (2000), «Від двопалатного парламенту до самооподаткування», 10 березня, с. 1.
25. Чернівці (2000), «Думки вголос», 17 березня, с. 2.
26. Чернівці (2000), «Ми за референдум», З1 березня, с. 3.
27. Чернівці (2000), «Микола Федорук: Хто себе поважає, той бере участь в референдумі» 7 квітня, с. 1.
28. Чернівці (2000), «Оголошення пресцентру міськради про XIV сесію міської ради ХХІІІ скликання», 12 травня, с. 2.
29. Чесно (2011), «Федорук Микола Трохимович. Характеристика політика», 25 жовтня
30. Шумляєва І., Кириченко В. (2022), «Інституціоналізація місцевого референдуму в умовах демократизації публічного управління», Аспекти публічного управління, 10(1), те. 43-49
31. Юрійчук Є. (2012), Електоральна та референдна легітимація влади на пострадянському просторі: зовнішньополітичні аспекти, Чернівецький нац. ун-т, Чернівці.
32. Butler D., Ranney A.D. (Ed.) (1994), Referendums around the world: The growing use of direct democracy, C: AEI Press, Washington.
References
1. Artemenko L. (2000), «Za krok do referendumu», Chernivtsi, 14 kvitnya 2000, s. 2.
2. (2019), «Protest tryvaye: zhyteli Chornivky zvernut'sya do Prem"yer -ministra Ukrayiny», 21 hrudnya
3. ASS (2020), «Chornivku vklyuchyly do skladu Chernivets'koyi OTH», ASS, 28 sichnya
4. Burkut I., Kolesnykov O. (2009), Vyborchi tekhnolohiyi: rehional'nyy dosvid, Bukrek, Chernivtsi.
5. Verkhovna rada Ukrayiny (2002), «Pro status deputata mistsevykh rad»: Zakon Ukrayiny vid 11 lypnya 2002 roku № 93-IV, Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny, st. 290.
6. Vinnykova N. (2019), Paradoksy politychnykh rishen' v epokhu postdemokratiyi, KHNU imeni V.N. Karazina, Kharkiv.
7. Hakman S. Kruhlashov A. Nechayeva-Yuriychuk N. (2022), «Dosvid detsentralizatsiyi v Chernivets'kiy oblasti», Vlada ta upravlinnya, 9, ss. 105-121
8. Hrynyshyn Ye.S. (2022), «Problema vidpovidnosti proektu zakonu Ukrayiny «Pro mistsevyy referendum» suchasnym yevropeys'kym standartam», Mediaforum: analityka, prohnozy, infor- matsiynyy menedzhment : zb. nauk. prats', 10, cs. 233-246
9. Derzhavnyy arkhiv Chemivets'koyi oblasti. f. 2926, op. 1, spr. 1 -4.
10. Informator (2016), «Fedoruk Mykola Trokhymovych», 30 chervnya,
11. Laboratoriya zakonodavchykh initsiatyv (2016) Dosvid zastosuvannya mistsevoho referendumu v Ukrayini yak skladovoyi mistsevoyi demokratiyi. Hromads'ka ekspertna dopovid'. Kyyiv,
12. Molodyy bukovynets' (2000), «U Chernivtsyakh na referendumy zapytan' bude bil'she», 25 lyutoho - 2 bereznya.
13. Molodyy bukovynets' (2011), «Initsiatory referendumu v Chernivtsyakh znovu zbyrayut' zbory», 12 travnya
14. Molodyy bukovynets' (2011), «Sud za pozovom initsiatyvnoyi hrupy tryvav 14 hodyn», 3 zhovtnya
15. Molodyy bukovynets' (2011), «U Chernivtsyakh initsiyuvaly zbir pidpysiv na referendum pro ne- doviru mis'koyi rady», 8 kvitnya
16. Molodyy bukovynets' (2011), «U Chernivtsyakh provely zbory proty referendumu z rozpusku mis'krady», 29 zhovtnya
17. Molodyy Bukovynets' (2019), «Zhyteli Chornivky vyydut' na aktsiyu protestu pid Chernivets'ku ODA», 15 hrudnya
18. Rada Yevropy (1985), Yevropeys'ka khartiya mistsevoho samovryaduvannya vid 15 zhovtnya 1985 roku, Ofitsiynyy visnyk Ukrayiny, 24, 03.04.2015.
19. Rotar N. (2007), «Dialohovi formy politychnoyi uchasti: peredumovy ta perspektyvy stanovlennya v Ukrayini», Politychnyy menedzhment, 1, ss. 75-92.
20. Suspil'ne (2020), «Rishennya pro pryyednannya Koroviyi do Chernivtsiv vyznaly neza- konnym», 17 sichnya
21. Tolkovanov V.V. (Red.) (2011), Posibnyk zpytan'partysypatyvnoyi demokratiyi (demokratiyi uchasti) na mistsevomu rivni, Kramar, Kyyiv.
22. Tom"yuk, B (2000), «Chomu treba zakreslyty ni v byuleteni», Chernivtsi, 14 kvitnya 2000, s. 2.
23. Tsikul I. (2018), «Optymizatsiya komunikatyvnoyi polityky orhaniv mistsevoho samovryaduvannya (na prykladi Chemivets'koyi mis'koyi rady), Vlada ta upravlinnya, 5, ss. 251-263
24. Chernivtsi (2000), «Vid dvopalatnoho parlamentu do samoopodatkuvannya», 10 bereznya, s. 1.
25. Chernivtsi (2000), «Dumky vholos», 17 bereznya, s. 2.
26. Chernivtsi (2000), «My za referendum», 31 bereznya, s. 3.
27. Chernivtsi (2000), «Mykola Fedoruk: Khto sebe povazhaye, toy bere uchast' u referendumi», 7 kvitnya, s. 1.
28. Chernivtsi (2000), «Oholoshennya prestsentru mis'krady pro KHIV sesiyu mis'koyi rady KHKHIII sklykannya», 12 travnya, s. 2.
29. Chesno (2011), «Fedoruk Mykola Trokhymovych. Kharakterystyka polityky», 25 zhovtnya
30. Shumlyayeva I., Kyrychenko V. (2022), «Instytutsionalizatsiya mistsevoho referendumu v umovakh demokratyzatsiyi publichnoho upravlinnya», Aspekty publichnoho upravlinnya, 10(1), ss. 43-49,
31. Yuriychuk Ye. (2012), Elektoral'na ta referendna lehitymatsiya vlady na postradyans'komu prostori: zovnishn'opolitychni aspekty, Chernivets'kyy nats. un-t, Chernivtsi.
32. Butler D., Ranney A.D (Ed.) (1994), Referendums around the world: The growing use of direct democracy, C: AEI Press, Washington.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роль комунікативних процесів у політичному житті як соціальної взаємодії через повідомлення, яке стосується управління і здійснення влади. Вплив засобів масової інформації на погляди суспільства. Політичне маніпулювання та можливості його обмеження.
реферат [34,0 K], добавлен 30.04.2011Поняття, історична характеристика та визначення особливих рис референдуму як безпосередньої форми демократії. Види референдумів в Україні та світі. Предмет, принципи та порядок проведення плебісциту: етапи і стадії, його правові наслідки та значення.
курсовая работа [76,9 K], добавлен 26.10.2015Референдум як всенародне волевиявлення (голосування чи опитування) з важливого державного чи суспільного питання. Чинність і види референдумів, їх класифікація за характером рішень, за місцем і часом проведення. Особливості функцій і предмету референдуму.
презентация [14,0 K], добавлен 03.01.2011Виникнення демократії в Афінах, її початок з місцевого самоврядування. Модель американської демократії. Фасадна демократія: "керована демократія", "сімейна", "корпоративна". Політична міжпартійна ситуація в Україні, фракційно-коаліційна арифметика.
реферат [25,3 K], добавлен 23.09.2009Чинники, які б перешкодили маніпулятивному впливу на суспільство. Визначення системи нормативних обмежень маніпулювання електоратом у виборчому процесі (на прикладі останніх виборчих кампаній в Україні). Аналіз психологічних аспектів маніпулювання.
автореферат [35,7 K], добавлен 11.04.2009Інформація як особливий ресурс в процесі прийняття рішень. Специфіка політичного аналізу, когнітивне картування. Контент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів. Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 11.12.2010Поняття, історичні засади та значення безпосередньої демократії. Сутність виборів та референдумів. Критерії класифікації референдумів, їх різновиди та відмінні особливості. Процедура проведення референдумів в Україні, її етапи та значення в суспільстві.
курсовая работа [53,7 K], добавлен 17.03.2011Поняття, структура і функції суспільства. Моделі громадянських суспільств. Вплив процесів трансформації на форму громадянського суспільства. Громадянське суспільство - умова свободи та демократії. Громадянське суспільство як підсистема суспільства.
реферат [19,7 K], добавлен 28.01.2009Институт референдума и плебисцита: понятие, предназначение. Референдум представляет собой институт непосредственной демократии, процедура которого весьма близка к процедуре выборов. Законодательство Украины о референдуме. Отношение общества к референдуму.
контрольная работа [20,6 K], добавлен 15.04.2009Сутність демократичного режиму - форми державно-політичного устрою суспільства, яка ґрунтується на визнанні народу джерелом і носієм влади, на прагненні забезпечити справедливість, рівність усього населення певної країни. Форми та інститути демократії.
курсовая работа [66,7 K], добавлен 12.02.2011Сучасні демократичні держави. Політична організація влади народу. Законність як режим суспільно-політичного життя. Функції і принципи демократії. Виборність органів держави і постійний контакт із ними населення. Проведення референдуму в Україні.
лекция [30,3 K], добавлен 21.12.2010Моделі демократичних трансформацій сучасних недемократичних режимів у напрямі до демократії. Основні стадії демократичного переходу. Особливості та перспективи демократичного переходу в Україні. Фаза демократизації. Теорія консолідованої демократії.
реферат [22,5 K], добавлен 28.01.2009Ступінь демократичності суспільства як один із найважливіших критеріїв його зрілості. Пряма (безпосередня) і представницька демократія. Відродження ідеї самоуправління. Повноваження місцевих органів влади. Розгортання конституційного процесу в Україні.
реферат [20,9 K], добавлен 27.11.2010Розгляд поняття, типів (закони, постанови, рішення міської влади, політичних партій, суспільних організацій), методів (компроміс, консенсус, гегемонія, елітизм, консерватизм, радикалізм, демократизм), теорій прийняття та реалізації політичних рішень.
реферат [32,5 K], добавлен 20.02.2010Поняття демократії, умови її існування в суспільстві. Головні цінності демократії, переваги як політичного устрою. Політична діяльність та участь громадян в управлінні суспільством. Вибори як один з інструментів демократії. Організація влади в Україні.
презентация [2,6 M], добавлен 21.05.2013Поняття олігархії, її ознаки та механізми взаємодії. Олігархічні групи та представництво їх інтересів. Суспільство і політика за умов олігархії. Легалізація інституту лобізму державно-управлінських рішень в Україні як стримуючий фактор впливу олігархій.
курсовая работа [63,0 K], добавлен 04.06.2016Форми електронних механізмів прямої демократії. Дослідження проблем впровадження е-демократії та е-урядування. Вирішення проблем впровадження електронних механізмів прямої демократії в Україні. Перебудова роботи держапарату на базі цифрових технологій.
курсовая работа [6,1 M], добавлен 25.05.2019Типи політичних режимів (типи влади). Демократія як система цінностей. Становлення демократії в Україні. Громадянство і громадянськість. Компетентність і відповідальність. Конституція. Свобода совісті. Свобода слова, вільні засоби масової інформації.
реферат [30,5 K], добавлен 14.01.2009Структура і функціонування політичної системи суспільства. Основні напрями діяльності політичної системи. Здійснюване політичною системою керівництво суспільством. Політичні партії. Демократія як система цінностей. Становлення демократії в Україні.
реферат [34,2 K], добавлен 14.01.2009Погляд вчених на історію входження Іспанії в НАТО. Початок обговорення питання вступу Іспанії до НАТО в 1981 р., формування опозиції та формулювання основних положень при вступі країни до Альянсу, проведення референдуму та ускладнення внутрішніх проблем.
презентация [3,9 M], добавлен 11.03.2016