Системно-кібернетичний та синергетичний підходи в дослідженні сучасної виборчої інженерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

СИСТЕМНО-КІБЕРНЕТИЧНИЙ ТА СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ СУЧАСНОЇ ВИБОРЧОЇ ІНЖЕНЕРІЇ

Юрій Олександрович НІКОЛЕНКО

Аспірант кафедри політології

Дніпро

Анотація

В даній роботі був зроблений розгляд виборчої інженерії в рамках системно-кібернетичного та синергетичного наукових підходів. Обидва зазначені підходи придатні для аналізу виборчої інженерії, але зосереджені на різних аспектах даного явища: формальні аспекти можуть бути розглянуті в рамках системно-кібернетичного підходу, практична реалізація - в рамках синергетичного підходу. В результаті дослідження зроблено висновок, що базовим для розгляду виборчої інженерії є системно-кібернетичний підхід, так як виборча сфера є за своєю сутністю обчислювальним механізмом. Але виборча сфера є складовою політичної системи, до дослідження якої можливе застосування як системно-кібернетичного, так і синергетичного підходів.

Ключові слова: вибори, виборча система, виборчий процес, системно-кібернетичний підхід, синергетичний підхід, політична система.

Annotation

SYSTEMIC-CYBERNETIC AND SYNERGISTIC APPROACHES IN THE STUDY OF MODERN ELECTORAL ENGINEERING

Yuriy NIKOLENKO Ph.D. student of the Department of Politology, Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro

This paper considers the electoral engineering within the framework of systemic-cybernetic and synergetic scientific approaches. As a result of the study, it is concluded that the basis for consideration of the electoral engineering is the systemic-cybernetic approach, since the electoral sphere in its essence is a computational mechanism that, according to certain mathematical algorithms (electoral formula), translates the votes of electors (input data) into representative mandates (output data). Main components of the electoral engineering (the subject, the object and the process of the electoral engineering) can be fully considered within the framework of the systemic-cybernetic approach as a cybernetic system with the controlling and controlled components, where the management and feedback processes are running. The controlling component here is the subject of the electoral engineering (planning and carrying out of the electoral engineering activities), whereas the controlled component is the object of the electoral engineering (parameters of the electoral system and organization of the electoral process); management is the process of the electoral engineering itself. However, the electoral sphere is a constituent part of the political system, and it is possible to apply both the systemic-cybernetic approach and synergetic approach to its study. Therefore, application of the synergetic approach to the electoral engineering is possible only in an indirect way, i.e. through consideration of the political system in the context of synergetics (the electoral engineering in this case is considered as an activity within the political system). The bases for applying the synergetic approach to the electoral engineering carried out in practice are the following: 1) objectivist basis - the electoral engineering is carried out within the framework of a political system being a part of the social reality, and therefore cannot be fully modeled and predicted with the use of the systemic-cybernetic approach; 2) subjectivist basis - subjects engaged in the electoral engineering activities are political actors pursuing their own subjective goals and interests.

Keywords: еlections, electoral system, electoral process, systemic-cybernetic approach, synergetic approach, political system.

Постановка проблеми

На сучасному постнекласичному етапі розвитку наукового знання одними з провідних підходів є системно-кібернетичний та сінергетичний. Дані підходи виникли в ХХ ст. внаслідок науково-технічного прогресу та спочатку використовувались в рамках точних та природничих наук, але згодом їх використання почалось розповсюджуватись і на соціогуманітарні науки. В сучасних умовах аналіз такої сфери діяльності держави як виборча інженерія (далі - ВІ) в рамках зазначених підходів є прикладом актуального на сьогодні синтезу точних та соціогуманітарних галузей науки (даний синтез є однією з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку науки): в даному випадку технічні за своїм походженням наукові підходи використовуються для дослідження ВІ, яка відноситься до соціогуманітарної сфери (ВІ є предметом вивчення насамперед політичних та правових наук). Тому таке дослідження збагатить як технічні, так і соціогуманітарні науки.

Огляд існуючих досліджень

Темі ВІ присвячені дослідження таких авторів як М.Афанасьєва, С.Батура, І.Гербут, Г.Голосов, Д.Горовіц, Б.Грофман, Д.Ковриженко, В.Коматовський, А.Лійпхарт, А.Макаренко, О.Морозова, Б.Мохончук, П.Норріс, Е.Рейнолдс, Б.Рейллі. Системно-кібернетичний підхід розглядається в працях таких авторів як Л.Берталанфі, Н.Вінер, Дж. фон Нейман, К.Шеннон, В.Р.Ешбі, Г.Волтер, А.Колмогоров, О.Лернер, В.Глушков, А.Кононюк. У свою чергу синергетичний підхід досліджували О.Князева, С.Курдюмов, Т.Ніколіс, Н. Німайер, І.Пригожин, І.Стренгес, В.Стьопін, Г.Хакен. Застосуванню системно-кібернетичного підходу в соціальний науках присвячені праці Г.Алмонда, К.Дойча, Д.Істона, Т.Парсонса, М.Грачева, Б.Мохончука, О. Шаброва. Застосуванню синергетичного підходу в соціальний науках присвячені праці О.Адулової, Л. Бевзенко, В.Білоуса, В.Буданова, О.Зирянова, І.Іщенко, В.Кременя, І.Черленяка. Але досі не існує наукової праці, в якій розглянута можливість застосування системно-кібернетичного та синергетичного підходів до аналізу виборчої інженерії.

Мета дослідження

Розгляд можливості застосування системно-кібернетичного та синергетичного підходів до аналізу виборчої інженерії.

Методологічна основа дослідження

Вихідними підходами в даному дослідженні є системний, системно-кібернетичний, синергетичний та політико-системний. Сутністю системного підходу є розгляд досліджуваного об'єкта як системи, тобто сукупності компонентів з певною структурою, між компонентами якої є певні зв'язки. Будь-яка система містить 3 необхідні і достатні компоненти: 1) сукупність елементів, 2) відносини між ними, 3) породжувана цими відносинами системна, або інтегративна, якість. Ключовими характеристиками системи є: цілісність - наявність сукупності компонентів та зв'язків між ними, яка побудована за певною схемою (така схема побудови компонентів системи є структурою даної системи); 2) обмеженість виділення системи серед інших об'єктів реальності, наявність меж системи. При розгляді системи в комплексі і взаємодії з зовнішнім середовищем системний підхід набуває рис системно-кібернетичного підходу (далі СКП). Об'єктом СКП є вже система в комплексі з зовнішнім середовищем та їх взаємодія. Також СКП розглядає циркуляцію інформації та управління в системі. Ключовими категоріями СКП є: 1) операнди - константні елементи, характеристики та параметри реальності, дані та інформація (як правило СКП передбачає представлення досліджуваних операндів в певній знаковій системі - тобто їх кодування); 2) операції - певні дії, що здійснюються за певними алгоритмами та спрямовані на досягнення певних цілей, об'єктом застосування операцій є операнди; 3) система - об'єкт, який здійснює операції над операндами. Основна схема роботи кібернетичної системи наступна: 1) в рамках кібернетичної системи відбувається процеси управління, тому вона включає в себе керуючи та керовані компоненти; 2) керуючи компоненти здійснюють управління керованими компонентами; 3) через канали зворотного зв'язку керуючи компоненти одержують інформацію про стан керованих компонентів та результати процесу управління, на основі даної інформації керуючи компоненти можуть скоригувати процес управління (даний процес власне і являє собою механізм зворотного зв'язку) [Винер 1983; Кононюк. В сфері вивчення синергетичного підходу (далі - СП) перебувають складні системи, що здатні до самоорганізації та саморозвитку. Розвиток таких систем характеризується певним ступенем непередбачуваності, тому традиційний лінійний підхід та СКП до їх вивчення застосовувати неможливо. В ході розвитку зазначених систем періоди стабільного розвитку чергуються з періодами біфуркації (нестабільного та непрогнозованого розвитку розвитку) [Хакен 1980; Буданов 2006]. Результатом застосування системного підходу до політичної сфери є політико-системний підхід. Даний підхід розглядає політичну сферу як систему (тобто політичну систему, далі - ПС), яка включає в себе 4 основні підсистеми: 1) інституційна підсистема - політичні інститути; 2) нормативно-регулятивна підсистема - політичні та правові норми, які регулюють діяльність політичних інститутів та політичні відносини; 3) інформаційно-комунікативна підсистема - відносини між діючими суб'єктами ПС (тобто політичними акторами) та політичні процеси; 4) функціонально-ідеологічна підсистема - політичні погляди, ідеї, ідеології, концепції які сповідують політичні актори. ПС може розглядатися як в рамках системно-кібернетичного (ПС має ознаки кібернетичної системи, механізм функціонування ПС є кібернетичним), так і в рамках синергетичного (ПС є складною, та нестабільною системою) підходів [Кирилюк 2004].

Виклад основного матеріалу

виборчий інженерія кібернетичний синергетичний

М.Афанасьєва пропонує розглядати виборчу інженерію (далі - ВІ) як діяльність з законодавчого конструювання (або модифікації), яке спрямоване на перехід виборчої системи (далі - ВС) та технологій виборчого процесу (далі - ВП) у новий заданий конституційно-правовий стан, відповідно до визначених параметрів. Можна виокремити наступні складові ВІ: 1) перша складова - суб'єкт (учасники) діяльності, тобто інститути та посадові особи, які згідно з законодавством мають право на внесення змін в виборчі правила; 2) друга складова - об'єкт діяльності - ВС (встановлений законодавством алгоритм переведення голосів виборців (далі - ГВ) в представницькі мандати (далі - ПМ) - тобто виборча формула (далі - ВФ)) та ВП (встановлений законодавством порядок процедур з організації, підготовки та проведення виборів, а також подальшого підрахунку голосів та встановлення результатів виборів), їх сутнісні елементи та технології, вплив на які визначає результат виборів: технології балотування учасників виборів (тобто суб'єктів, які балотуються на виборну посаду, індивідуальні - кандидати та колективні - партії або блоки партій, далі - УВ), голосування виборців, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів уповноваженими органами, а також суб'єктна, часова та просторова (територіальна) складові ВП; 3) третя складова - вплив суб'єкта діяльності на об'єкт, що формує технологічну сторону ВІ яка, у свою чергу, утворюється з телеологічної - «ціль» - визначення цілей ВІ та інструментів їх реалізації, конструктивної - «засіб» - внесення змін до виборчої сфери відповідно до цілей ВІ, прогностичної - «прогноз» - прогнозування ймовірних майбутніх станів виборчої сфери, а також ймовірних майбутніх наслідків та результатів дій з ВІ, та результативної «результат» - аналіз результатів вже здійсненої діяльності з ВІ та співставлення отриманих результатів з початковими цілями ВІ (критеріями оцінки результатів ВІ є технологічний - загальна характеристика організації та функціонування виборчої сфери, телеологічний - співвіднесення результатів ВІ з першопочатковими цілями) складових [Афанасьєва 2014; Афанасьєва 2015].

На думку Ю.Шведи, ВС важко розглядати в якості незалежного феномену, вони є частиною складного комплексу ПС, внаслідок чого постійно зазнають впливів від інших компонентів, рівно як і самі здійснюють вплив на них. Оцінка конкретної моделі ВС передбачає врахування багатьох змінних, які можуть по різному впливати на саму оцінку [Шведа 2010]. Таким чином ВІ, в випадку застосування до її дослідження СКП та СП, розглядається в контексті ПС. Тобто ВІ розглядається як діяльність, яка здійснюється в рамках ПС. Виходячи з того, що 1) ВІ є діяльністю зі встановлення або зміни закріплених в законодавстві виборчих правил, 2) дані виборчі правила стосуються обрання ключових політичних інституцій, можна зробити висновок ВІ здійснюється насамперед в нормативно-регулятивній (виборче законодавство, яке регламентує порядок організації та проведення виборів) та інституційній (безпосередньо сам процес обрання певних посадових осіб та персонального складу певних політичних інституцій) підсистемах ПС держави. ПС є складовою соціальної сфери (однією із соціальних структур), а, отже (як і будь яка складова соціальної сфери), не може достатнім чином підлягати процедурам моделювання та прогнозування. В рамках діяльності з ВІ завжди одночасно існує як об'єктивна (структура ПС та норми виборчого законодавства), так і суб'єктивна (цілі, наміри та інтереси політичних та неполітичних акторів) складова. Тому СКП до ПС може бути застосований лише з істотними обмеженнями. Більш підходящім для дослідження ПС (та соціальної сфери взагалі) є синергетичний підхід, об'єктом вивчення якого є саме складні непрогнозовані системи, о числа яких можна віднести і ПС держави. Як зазначає М.В.Афанасьєва, феномен ВІ має дуалістичну природу: з одного боку, ВІ розуміється як врахування закономірностей розвитку виборчої сфери, детермінованих об'єктивними соціальними, політичними, економічними, правовими, ідеологічними умовами (дані умови є екзогенними і тому не можуть бути повністю прогнозованими); а, з іншого ВІ можна розглядати як цілеспрямовану діяльність з законодавчого конструювання ВС та компонентів ВП, що зазнає активного суб'єктивного впливу (наміри суб'єктів ВІ також далеко не завжди можна спрогнозувати) [Афанасьєва 2015: 11]. Таким чином, в рамках ВІ існують як стабільні та прогнозовані, так і нестабільні та непрогнозовані чинники. Причиною цього є те, що хоча об'єктом ВІ є параметри виборчої сфери (ВС та організація ВП), які є за своєю природою арифметико-обчислювальним механізмом, сама діяльність з ВІ здійснюється в рамках соціальної сфери, яка не може бути повністю розглянута та змодельована в рамках СКП. Саме наявність нестабільних та непрогнозованих чинників, які присутні в рамках діяльності з ВІ, дозволяє застосувати до ВІ не тільки системно-кібернетичний, а й синергетичний підхід. Хоча обидві підходи при дослідженні ВІ не заперечують один одного і можуть бути застосовані одночасно. Але в центрі їх уваги перебувають різні аспекти ВІ: системно-кібернетичний підхід зосереджений на формальних та стабільних механізмах ВІ (тобто він описує насамперед загальнотеоретичну схему ВІ), синергетичний підхід - на ролі непрогнозованих та суб`єктивістських чинників, присутніх при ВІ, а також на специфіці ВІ в рамках нестабільних ПС (тобто даний підхід придатний для застосування при вивченні практичної реалізації ВІ).

Таким чином, загальна схема здійснення ВІ в своїх загальних рисах підпадає під загальну схему дії кібернетичної системи. Основна схема роботи кібернетичної системи наступна: 1) в рамках кібернетичної системи відбувається процеси управління, тому вона включає в себе керуючи та керовані компоненти; 2) керуючи компоненти здійснюють управління керованими компонентами; 3) через канали зворотного зв'язку керуючи компоненти одержують інформацію про стан керованих компонентів та результати процесу управління, на основі даної інформації керуючи компоненти можуть скоригувати процес управління (даний процес власне і являє собою механізм зворотного зв'язку). В нашому випадку в якості кібернетичної системи, в рамках якої здійснюється діяльність з ВІ, виступає ПС певної держави. Якщо конкретніше, то ВІ здійснюється в інституційній (виборчі правила регламентують процес обрання певних політичних інституцій - склад представницьких органів та окремих посадових осіб) та нормативно-регулятивній (організація та проведення виборів регламентується законодавством держави) підсистемах ПС. Керуючим компонентом нашої кібернетичної системи виступає суб'єкт ВІ (тобто інституції, які уповноважені здійснювати процес ВІ); керованим компонентом - об'єкт ВІ (тобто законодавчо встановлений порядок організації та проведення виборів - сутнісні параметри ВС та організації ВП); процесом управління у нас виступає сам процес здійснення ВІ (який включає телеологічну, конструктивну, результативну та прогностичну складові). В рамках телеологічної складовою суб'єкт ВІ визначає мету управління, шляхи та засоби її досягнення, а також аналізує характеристики об'єкту управління - тобто виборчої сфери (яка включає параметри ВС та організації ВП). В рамках конструктивної складової суб'єкт ВІ здійснює безпосередньо сам процес управління об'єктом ВІ - встановлює певні правила організації чи проведення виборів чи вносить зміни в існуючи виборчі правила. Дану діяльність суб'єкт ВІ здійснює задля досягнення цілей, що були визначені попередньо в рамках телеологічної складової, та з використанням інформації про виборчу сферу, яка також зібрана в рамках телеологічної складової. Тобто в якості процесу управління в нашій системі виступає власне діяльність з ВІ - визначення (або зміна) типу та параметрів ВС, а також параметрів організації ВП. В рамках результативної та прогностичної складової відбувається механізм зворотного зв'язку: суб'єкт ВІ аналізує результати вже здійснених їм дій з управління об'єктом ВІ та, в разі потреби, на підставі цих даних коригує свої подальші дії з ВІ. Таким чином, можна зробити висновок, що основні складові ВІ (суб'єкт ВІ, об'єкт ВІ, процес ВІ) можуть бути повністю розглянуті в рамках СКП - як кібернетичну систему, яка має керуючий та керований компонент, в якій здійснюються процеси управління та зворотного зв'язку. Керуючим компонентом тут виступає суб'єкт ВІ (який планує та здійснює діяльність з ВІ); керованим компонентом - об'єкт ВІ (параметри ВС та організації ВП); управлінням - сам процес ВІ, який включає телеологічну (визначення цілей управління та аналіз об'єкту управління), конструктивну (безпосередньо сам процес управління: конструювання або зміна виборчих правил - параметрів ВС та ВП), результативну (здійснення зворотного зв'язку - аналіз результатів діяльності з ВІ та коригування самої діяльності з ВІ на основі результатів даного аналізу), прогностичну (здійснений на підставі аналізу наявного стану об'єкту управління прогноз шляхів його майбутнього розвитку та майбутніх наслідків дій з ВІ) складові.

При порівнянні значення ВС та ВП в процесі встановлення результатів виборів обидва елементи грають свою роль, але провідна роль тут належить ВС - саме вона містить алгоритм переведення голосів в мандати (ВФ). ВП ж в даному процесі, хоча й бере участь, але має допоміжне значення. Так, регламентація активного та пасивного виборчого права визначає набір учасників виборів (суб'єктів, які обираються) та виборців (суб'єктів, які обирають) - дана стадія визначає параметри вхідних даних (якими в нашому випадку виступають голоси виборців, певним чином розподілені між учасниками виборів), які надходять до системи. На даній стадії встановляються критерії для надання активного (права голосувати) та пасивного (право балотуватися на виборні посади) виборчого права, тобто визначаються джерела вхідних даних (такими даними в нашому випадку є розподіл голосів виборців між наявними УВ). В результаті даної стадії складаються списки виборців (які є суб'єктами активного виборчого права - права голосувати на виборах) та реєструються УВ (які є суб'єктами пасивного виборчого права - права балотуватися на виборні посади та, як наслідок, брати участь у виборах). Регламентація процедури голосування, підрахунку голосів та встановлення результатів виборів визначає тип ВС та ВФ, за якою проводяться вибори - на даній стадії визначається ключова складова нашої системи: алгоритм обробки вхідних даних та їх переведення в вихідні дані. Регламентація територіальної організації виборів (розподіл території проведення виборів на виборчі округи та визначення магнітуди даних виборчих округів) організовує надходження вхідних даних в просторі: тут визначається з якої території будуть надходити до системи вхідні дані. Регламентація часової організації ВП встановлює часовий графік надходження вхідних даних. Регламентація суб'єктів ВП визначає склад суб'єктів ВП, їх функції та повноваження, процес адміністрування ВП. До суб'єктів ВП належать виборці та учасники виборів, а також інституції та посади, які організовують та проводять ВП. При цьому виборці та УВ є ключовими суб'єктами ВП - саме вони є джерелом вхідних даних (вхідними даними є розподіл голосів виборців між наявними УВ); інші суб'єкти (виборчі комісії та офіційні спостерігачі) є допоміжними (другорядними) суб'єктами ВП - вони лише займаються обробкою вхідних даних: здійснюють підрахунок ГВ та встановлюють результати виборів, відповідно до діючої ВФ.

Безпосередньо самі об'єкти ВІ - ВС та ВП - також можуть бути розглянуті в рамках СКП. ВС є за своєю суттю математичним алгоритмом (яким є ВФ), який переводить вхідні дані (голоси виборців) в вихідні дані (представницькі мандати). ВП має вторинне значення - він лише організує процес надходження вхідних даних до ВС. Таким чином ВС та ВП можуть бути розглянуті в рамках СКП, який є базовим для розгляду виборчої сфери. Ключовим параметром виборів, з точки зору СКП, є ВФ, так як саме ВФ перетворює вхідні дані (в якості яких виступає розподіл ГВ між наявними УВ) в вихідні дані (в якості яких виступає результати виборів, тобто певний розподіл ПМ). Основними об'єктами ВІ є ВС та ВП, які також можна розглянути в рамках СКП. Дані поняття є за своєю сутності обчислювальною системою, яка працює за чіткими математичними алгоритмами, таким алгоритмом є ВФ. ВС є алгоритмом переведення ГВ в ПМ (ГВ є вхідними даними, ПМ - вихідними даними, ВФ - обчислювальним алгоритмом), ГВ є математичними даними, сам процес переведення здійснюється за математичною формулою; в рамках ВП відбувається організація надходження вхідних даних до ВС (просторова часова та суб'єктна складові ВП), вибір ВФ, організація процесу обробки вхідних даних та встановлення результатів виборів (тобто виводу вихідних даних).

Таким чином, можна зробити висновок, що ВІ, як законодавче встановлення правил проведення виборів (насамперед це сутнісні параметри ВС та організації ВП), може бути досліджена в рамках системно-кібернетичного підходу. Підставою для цього є те що: 1) ВС є за своєю сутністю математичним алгоритмом переведення голосів виборців в представницькі мандати (тобто ВФ), вхідними даними є голоси виборців та набір УВ, вихідними даними - певний розподіл голосів виборців між наявними УВ, сам процес переведення ГВ в ПМ здійснюється у відповідності з діючою ВФ; 2) правила ВП визначають процес надходження вхідних даних до ВС. Ключовим параметром виборів, з точки зору СКП, є ВФ, так як саме ВФ перетворює вхідні дані (в якості яких виступає розподіл ГВ між наявними УВ) в вихідні дані (в якості яких виступає результати виборів, тобто певний розподіл ПМ). Таким чином: 1) системою в даному випадку виступає ВС; 2) вхідними даними до цієї системи є набір учасників виборів (суб'єктів, які балотуються на виборні посади - окремі кандидати або політичні партії) та голоси виборців (виборець може надати свій голос будь-якому з наявних учасників виборів відповідно до своїх вподобань та правил голосування, передбачених для даної ВС) - тобто певний розподіл голосів виборців серед наявних учасників виборів (даний розподіл встановляється в ході голосування); 3) всередині ВС відбувається процес переведення голосів виборців в представницькі мандати відповідно до діючої ВФ (мажоритарної або пропорційної, при цьому в разі використання мажоритарної ВФ може різнитися принцип визначення більшості - абсолютна, відносна або кваліфікована, а в разі використання пропорційної ВФ можуть різнитися формули вирахування виборчих квот) - даний процес в нашому випадку є обробкою вхідних даних або конверсією; 4) результатом даної обробки є встановлення результатів виборів - тобто розподіл наявних представницьких мандатів серед учасників виборів у відповідності з отриманим на даних виборах розподілом ГВ серед УВ.

Застосування до виборчої сфери синергетичного підходу можливе лише опосередкованим чином - при розгляді виборчої сфери як частини ПС держави. ВІ є діяльністю політичних акторів з встановлення законодавчих правил організації та проведення виборів, яка здійснюється політичними акторами в рамках ПС держави. Конкретніше ВІ здійснюється в рамках інституційної (виборчі правила стосуються обрання базових політичних інституцій) та нормативно-регулятивної (організація та проведення виборів регламентується законодавством) підсистем ПС. Саме ПС (яка як частина соціальної реальності не може бути повністю розглянута в рамках СКП) може виступати в якості об'єкту синергетики (бо має характер непрогнозованості та нестабільності розвитку). ПС держави може в деяких ситуаціях набувати нестабільного стану. ВІ є діяльністю політичних акторів, яка відбувається саме в межах ПС (а саме - в інституційній та нормативно-регулятивній підсистемах ПС). Тобто стан ПС впливає на специфіку ВІ (як і будь якої іншої діяльності та процесів) в рамках даної ПС. З цього випливає, що якщо, згідно з постулатами синергетики, розвиток нестабільної ПС є нелінійним та непронозованим, то непрогнозованою є і будь-яка діяльність, яка відбувається в рамках даної ПС, в тому числі і діяльність з ВІ. Незважаючи на те, шо ВІ першопочатково є раціональною та прагматичною діяльністю зі встановлення або зміни виборчих правил, на її специфіку можуть впливати такі фактори як стан ПС (в рамках якої здійснюється ВІ) та суб'єктивні інтереси політичних акторів (які виступають в суб'єктами ВІ та переслідують власні цілі та інтереси). Дані фактори є непрогнозованими, тому ПС може виступати в якості об'єкту дослідження синергетики. В тому випадку, коли ВІ відбувається в рамках нестабільної ПС (розвиток якої є непрогнозованим), сама ВІ стає непрогнозованою. Таким чином синергетичний підхід придатний для дослідження ВІ в рамках політичної системи. Об'єктом дослідження тут виступає ПС тієї чи іншої держави. ВІ розглядається як діяльність політичних акторів в рамках даної ПС (в даному випадку це діяльність зі встановлення або зміни правил організації та проведення виборів). Розвиток ПС, як і будь якої іншої складової соціальної реальності, не може бути повністю змодельованим та спрогнозованим, тому реальний процес ВІ (який завжди відбувається в рамках ПС) може бути об'єктом дослідження СП. Підставами для застосування СП до ВІ, яка здійснюється на практиці є: 1) об'єктивістська - ВІ здійснюється в рамках ПС, яка є частиною соціальної реальності, а отже не може бути повністю змодельована та спрогнозована в рамках СКП; 2) суб'єктивістська

- суб'єктами, які здійснюють діяльність з ВІ є політичні актори, які при цьому переслідують власні суб'єктивні цілі та інтереси (цілі та інтереси політичних акторів також не можуть бути формалізовані, змодельовані та спрогнозовані в рамках СКП). Основними факторами, які впливають на здійснення ВІ в рамках політичної практики є: 1) системні - загальний стан політичної системи та характер політичного режиму; 2) процесуальні - сутність та специфіка політичних процесів, які відбуваються в ПС; 3) суб'єктні - діяльність, цілі, інтереси політичних та неполітичних акторів та груп інтересів, які діють в рамках ПС. Дані фактори є повністю непрогнозованими та погано піддаються формадізації / моделюванню, тому можуть бути розглянуті в рамках СП.

Висновки

ВІ є діяльністю з законодавчого конструювання або модифікації початкових виборчих правил (параметри ВС та ВП), яка здійснюється для досягнення певних цілей та результатів. Структура феномену ВІ включає в себе наступні складові: 1) перша складова - суб'єкт ВІ, тобто юридичні та фізичні особи, що мають право здійснювати ВІ; 2) друга складова - об'єкт ВІ - ВС та ВП; 3) третя складова

- вплив суб'єкта ВІ на об'єкт ВІ, що формує технологічну сторону ВІ яка, у свою чергу, включає в себе з телеологічну, конструктивну, прогностичну та результативну складові. До дослідження ВІ можливо застосування 2 підходів: системно-кібернетичний підхід зосереджений на формальних та стабільних механізмах ВІ, синергетичний підхід - на ролі непрогнозованих та субєктивістських чинників, присутніх при ВІ, аналізі практичної реалізації ВІ, а також на специфіці ВІ в рамках нестабільних ПС.

Основні складові ВІ (суб'єкт ВІ, об'єкт ВІ, процес ВІ) можуть бути повністю розглянуті в рамках СКП - як кібернетичну систему, яка має керуючий та керований компонент, в якій здійснюються процеси управління та зворотного зв'язку. Керуючим компонентом тут виступає суб'єкт ВІ (який планує та здійснює діяльність з ВІ); керованим компонентом - об'єкт ВІ (параметри ВС та організації ВП); управлінням - сам процес ВІ, який включає телеологічну (визначення цілей управління та аналіз об'єкту управління), конструктивну (безпосередньо сам процес управління: конструювання або зміна виборчих правил - параметрів ВС та ВП), результативну (здійснення зворотного зв'язку - аналіз результатів діяльності з ВІ та коригування самої діяльності з ВІ на основі результатів даного аналізу), прогностичну (здійснений на підставі аналізу наявного стану об'єкту управління прогноз шляхів його майбутнього розвитку та майбутніх наслідків дій з ВІ) складові.

Основними об'єктами ВІ є ВС та ВП, які також можна розглянути в рамках СКП. Дані поняття є за своєю сутності обчислювальною системою, яка працює за чіткими математичними алгоритмами, таким алгоритмом є ВФ. ВС є алгоритмом переведення ГВ в ПМ (ГВ є вхідними даними, ПМ - вихідними даними, ВФ - обчислювальним алгоритмом), ГВ є математичними даними, сам процес переведення здійснюється за математичною формулою; в рамках ВП відбувається організація надходження вхідних даних до ВС (просторова часова та суб'єктна складові ВП), вибір ВФ, організація процесу обробки вхідних даних та встановлення результатів виборів (тобто виводу вихідних даних).

Синергетичний підхід придатний для дослідження ВІ в рамках політичної системи. Об'єктом дослідження тут виступає ПС тієї чи іншої держави. ВІ розглядається як діяльність політичних акторів в рамках даної ПС (в даному випадку це діяльність зі встановлення або зміни правил організації та проведення виборів). Розвиток ПС, як і будь якої іншої складової соціальної реальності, не може бути повністю змодельованим та спрогнозованим, тому реальний процес ВІ (який завжди відбувається в рамках ПС) може бути об'єктом дослідження СП. Підставами для застосування СП до ВІ, яка здійснюється на практиці є: 1) об'єктивістська - ВІ здійснюється в рамках ПС, яка є частиною соціальної реальності, а отже не може бути повністю змодельована та спрогнозована в рамках СКП; 2) суб'єктивістська - суб'єктами, які здійснюють діяльність з ВІ є політичні актори, які при цьому переслідують власні суб'єктивні цілі та інтереси (цілі та інтереси політичних акторів також не можуть бути формалізовані, змодельовані та спрогнозовані в рамках СКП).

Проведене дослідження показує високий дослідницький та евристичний потенціал таких новітніх наукових підходів, як системно-кібернетичний та синергетичний, в гуманітарній царині наукового знання.

Бібліографічні посилання

1. Афанасьєва, М.В. (2014). Виборча інженерія в Україні: монографія. Одеса: Юридична література.

2. Афанасьєва, М.В. (2015). Виборча інженерія в Україні: теоретико-методологічні засади та конституційно-правове забезпечення: автореф. дис.... д-ра юрид. наук: 12.00.02. Одеса: Нац. ун.-т «Одеська юридична академія».

3. Буданов, В.Г. (2006). Методология и принципы синергетики. Філософія освіти, 1(3).

4. Винер, Н. (1983). Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине. М.: Наука.

5. Кононюк, А.Е. (2014). Системология. Общая теория систем. В 4-х кн. Кн 1. К.: Освіта України.

6. Мохончук, Б.С. (2017). Виборча система України як конституційно-правовий інститут: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.02. Харків: Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого.

7. Політологія (Кирилюк, Ф. М. та ін.). (2004). Кирилюк, Ф. М. та ін. К.: Здоров'я.

8. Хакен, Г. (1980). Синергетика. М.: Мир.

9. Шабров, О.Ф. (1998). Эффективность политического управления: системно-кибернетический подход: автореферат дис.... доктора политических наук: 23.00.02. М.

10. Шведа, Ю.Р. (2010). Вибори та виборчі системи. Європейські стандарти та досвід для утвердження демократії в Україні. Львів.

References

1. Afanasieva, M.V. (2014). Vyborcha inzheneriia v Ukraini [Electoral engineering in Ukraine: monograph]: monohrafiia. Odesa: Yurydychna literatura.

2. Afanasieva, M.V. (2015). Vyborcha inzheneriia v Ukraini: teoretyko-metodolohichni zasady ta konstytutsiinopravove zabezpechennia [Electoral engineering in Ukraine: theoretical and methodological foundations and constitutional and legal support]: avtoref. dys.... d-ra yuryd. nauk: 12.00.02. Odesa: Nats. un.-t «Odeska yurydychna akademiia».

3. Budanov, V.H. (2006). Metodolohyia y pryntsypbi synerhetyky [Methodology and principles of synergetics]. Filosofiia osvity, 1(3).

4. Vyner, N. (1983). Kybernetyka, yly Upravlenye y sviaz v zhyvotnom y mashyne [Cybernetics, or Control and Communication in Animal and Machine]. M.: Nauka.

5. Kononiuk, A.E. (2014). Systemolohyia. Obshchaia teoryia system [Systemology. General systems theory]. Kn 1. K.: Osvita Ukrainy.

6. Mokhonchuk, B.S. (2017). Vyborcha systema Ukrainy yak konstytutsiino-pravovyi instytut [The electoral system of Ukraine as a constitutional-legal institution]: avtoref. dys.... kand. yuryd. nauk: 12.00.02. Kharkiv: Nats. yuryd. un-t im. Yaroslava Mudroho.

7. Politolohiia [Politology] (Kyryliuk, F. M. ta in.). (2004). K.: Zdorovia.

8. Khaken, H. (1980). Synerhetyka [Synergetics]. M.: Myr.

9. Shabrov, O.F. (1998). Эffektyvnost polytycheskoho upravlenyia: systemno-kybernetycheskyi podkhod [Efficiency of Political Management: System-Cybernetic Approach]: avtoreferat dys.... doktora polytycheskykh nauk: 23.00.02. M.

10. Shveda, Yu.R. (2010). Vybory ta vyborchi systemy. Yevropeiski standarty ta dosvid dlia utverdzhennia demokratii v Ukraini [Elections and electoral systems. European standards and experience for establishing democracy in Ukraine]. Lviv.

Размещено на Allbest.ru