Стандарти належного врядування ("good governance"): зміст і українські перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут права Національного університету водного господарства та природокористування

Стандарти належного врядування («good governance»): зміст і українські перспективи

Цимбалюк Валерій Іванович кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, директор

Анотація

Одним з принципових й перспективних завдань української держави є завдання практичної реалізації євроінтеграційних устремлінь України. Важливою складовою процесу євроінтеграції є долучення й прийняття цінностей Євросоюзу і їхня імплементація. Зокрема, це надзвичайно актуально у сфері управлінської діяльності (публічного адміністрування). Зважаючи на вказане, метою представленого дослідження є визначення сучасного змісту стандартів належного врядування («good governance») й окреслення перспектив їхньої реалізації в Україні. Досягнення вказаної мети дослідження зумовило необхідність (1) визначення змістовної специфіки європейської концепції належного врядування, (2) окреслення особливостей реалізації таких стандартів в українській адміністративній практиці.

В представленій роботі досліджено феномен врядування, показано зміст основних аспектів його розуміння й усвідомлення: 1) морально-аксіологічний (наявність цінностей і моральних принципів як основи управлінської політики), 2) правовий (адміністрування регламентоване винятково законом) й 3) функціональний (наявність спеціальних управлінських механізмів). Наголошується, що на сучасному етапі розвитку управлінської теорії і практики особливого значення надається реалізації концепції належного врядування («good governance»), що нині постає як система правил та рекомендацій щодо процесів формування влади, процедур адміністрування, соціокультурних аспектів їхнього здійснення.

Відповідно до логіки представленого дослідження проаналізовано нормативно-правові акти, що регламентують врядування в Україні. Зроблено висновок, що в них відображено основні принципи належного врядування. Обстоюється думка, що до особливостей реалізації європейських стандартів в українській управлінській практиці можна віднести той факт, що каталізатором перетворень у національній системі адміністрування виступають активні поточні євроінтеграційні процеси.

Ключові слова: владно-управлінські відносини, публічне адміністрування, належне врядування, європейські стандарти врядування.

Abstract

Tsymbalyuk Valery Ivanovych PhD (Candidate of Law Sciences), Professor, Honored Lawyer of Ukraine, Director of Institute of Law, National University of Water Management and Environmental Engineering

STANDARDS OF GOOD GOVERNANCE: CONTENT AND UKRAINIAN PROSPECTS

Keywords: power and managerial relations, public administration, good governance, European standards of governance.

Вступ

Постановка проблеми. Фундаментальним завданням української держави нині поряд з перемогою над московськими агресорами можна вважати завдання практичної реалізації євроінтеграційних устремлінь України. В лютому 2023 року під час зустрічі із Президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн, яка перебувала у Києві з візитом, Президент України Володимир Зеленський наголосив, що «нарощування нашої співпраці, подальша інтеграція України та ЄС - це зміцнення загальноєвропейських можливостей захищати життя. Життя вільних людей у вільній та мирній Європі» [1].

Очевидно, що європейська інтеграція є складним багатоаспектним процесом, під час якого відбуваються якісні й кількісні зміни у побудові самого Європейського Союзу, а також перетворення в країні-кандидатці, якій необхідно виконати великий обсяг вимог, перш ніж отримати статус повноправного члена ЄС. Важливою складовою процесу євроінтеграції є долучення й прийняття цінностей Євросоюзу. Значення таких цінностей доводиться, як мінімум тим фактом, що преамбула Договору про Європейський Союз (1992 р.) вже містить значення універсальних для ЄС цінностей, зокрема таких: недоторканні та невідчужувані права людської особистості, свобода, демократія, рівність та правова держава [2]. Крім того у ст. 2 цього Договору наголошується, що «ці цінності є спільними для держав- членів в рамках суспільства, що характеризується плюралізмом, недискримінацією, терпимістю, справедливістю, солідарністю і рівністю жінок і чоловіків» [2].

Означені універсальні для ЄС цінності, серед іншого, виступають основою концепції «належного врядування» («good governance»), реалізація якої також має розглядатися як принципова складова процесу інтеграції України до Європейського Союзу. Відзначимо, що вказаний концепт є наслідком утвердження у політичному й управлінському середовищі Європи ідей про кореляції між рівнем спроможності органів державної влади керувати суспільними й економічними процесами і рівнем участі громадян у відповідних процесах. Водночас, європейська практика довела, що якість управлінської діяльності (публічного адміністрування) прямо пов'язана з рівнем прозорості й підзвітності щодо використання державних і інших ресурсів уповноваженими особами.

Усе означене обумовлює обґрунтований науковий інтерес до проблематика практичної реалізації стандартів належного врядування в сучасній українській адміністративній практиці, а відповідні дослідження очевидно відповідають критеріям актуальності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження щодо стандартів належного врядування («good governance») зумовлюють необхідність (1) наукової уваги до проблематики врядування, (2) визначення змістовної специфіки європейської концепції належного врядування, (3) окреслення перспектив реалізації стандартів належного врядування на сучасному етапі розвитку національної управлінської системи. Вказані теми знаходяться у постійному полі зору українських та зарубіжних вчених. При чому, вони не втрачають своєї актуальності, оскільки на кожному етапі суспільного розвитку, у контексті поточної суспільно-політичної ситуації й панівних поглядів на перспективи поступу держави, новим змістом наповнюються і явище врядування, і методологія наближення національного врядування до європейських стандартів.

Означена ситуація знаходить своє підтвердження у цілій низці наукових праць за відповідною проблематикою. Вирішуючи завдання представленого дослідження, нами було взято до уваги результати досліджень, що сприяють:

1) визначенню сутності складових дефініцій публічного управління та адміністрування, що представлено в роботі О. Михайловської і Н. Філіпової [3];

2) розумінню понять «врядування », «управління» і «адміністрування», що проаналізовано у статті Н. Гавловської і Є. Рудніченка [4]; 3) забезпеченню усвідомлення проблеми сутності й механізму здійснення процесу публічного адміністрування (врядування ), чому присвячене дослідження І. Дашко [5].

Принциповий характер для нашого дослідження становлять положення Стратегії реформування державного управління України на 2022-2025 роки, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 831-р від 21 липня 2021 р.. Основною метою цього документу визначено побудову в Україні спроможної сервісної та цифрової держави, яка забезпечує захист інтересів громадян на основі європейських стандартів та досвіду. При цьому очікуваними результатами реалізації відповідної Стратегії, серед іншого, визначено: 1) забезпечення надання послуг високої якості та формування зручної адміністративної процедури для громадян і бізнесу; 2) розбудова ефективних і підзвітних громадянам державних інституцій, які формують державну політику та успішно її реалізують для сталого розвитку держави.

Нарешті, в контексті нашого дослідження на особливу увагу заслуговували теоретичні й практичні напрацювання, що присвячені європейській концепції належного врядування та практичним аспектам її реалізації. Зважаючи на вказане для нас мали значення дослідження присвячені таким питанням: 1) основоположні категорії європейської концепції належного врядування, які проаналізувала А. Пухтецька [6]; 2) розуміння належного врядування за сучасних умов, що досліджувала О. Ткаля [7]; 3) принципи належного врядування у зарубіжних дослідженнях, які вивчала Н. Колісніченко [8]; 4) принципи належного врядування і їх відображенню у сучасній системі адміністративного права України, що узагальнив О. Дніпров [9].

Праці згаданих та інших авторів, предметом досліджень яких стали теоретичні й практичні питання врядування (адміністрування) й реалізації концепції належного врядування, лягли в основу нашого дослідження і створили передумови для авторських висновків й узагальнень.

Метою статті є визначення сучасного змісту стандартів належного врядування («good governance») й окреслення перспектив їхньої реалізації в Україні. Досягнення вказаної мети дослідження передбачає (1) визначення змістовної специфіки європейської концепції належного врядування, (2) окреслення особливостей реалізації таких стандартів в українській адміністративній практиці.

Методологічна основа дослідження детермінована його теоретичним характером, що пов'язано із залученням загально-теоретичних і аналітичних методів наукового дослідження, які надають можливість досягнення сформульованої наукової мети.

Виклад основного матеріалу

Передусім, акцентуємо увагу на ключовому для нас феномені і відповідному йому понятті - «врядування ».

Феномен врядування усталено потрактовується як важливе явище суспільного життя, що має морально-аксіологічний, правовий й функціональний аспекти. Так, автори «Енциклопедії державного управління» детермінують публічне адміністрування (врядування) як різновид управлінської діяльності інституцій публічної влади, завдяки якій держава та громадянське суспільство забезпечують самокерованість (самоврядність) усієї суспільної системи та її розвиток у певному, визначеному напрямі [10]. Експерти Світового банку свого часу визначили «врядування» як систему інститутів, за допомогою яких здійснюється влада у державі, реалізується публічна політика і надаються суспільні послуги [11].

Морально-аксіологічний аспект врядування передбачає наявність фундаментальних цінностей і моральних принципів, що постають основою відповідної управлінської політики та її організаційного оформлення, за допомогою яких суспільство керує своїм соціальним й економічним поступом шляхом взаємодії влади, громадянського й приватного секторів [12]. Як було відзначено вище, європейська інтеграція може бути потрактована і як процес утвердження європейських цінностей, що заявлені у преамбулі Договору про Європейський Союз (1992 р.) і є основою моральних принципів врядування в країнах євроінтеграційного об'єднання.

Щодо правого аспекту врядування, то усталеним є підхід, відповідно до якого, «повноваження адміністративних органів управління, а також особливості застосування влади органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюються за допомогою адміністративного законодавства» [13, с. ПО]. При цьому, ми поділяємо позицію, що адміністративно-правові відносини можуть виникати між органами, що представляють усі гілки влади, а також приватно-правовими структурами, об'єднаннями громадян, фізичними особами.

Функціональний аспект врядування (публічного адміністрування) полягає у реалізації процесу публічного адміністрування, що відбувається за допомогою розроблення та втілення відповідних управлінських механізмів, які створюють умови для своєчасного та ефективного вирішення завдань, покладених на органи публічного адміністрування (наприклад забезпечення гідних умов життєдіяльності людей, що проживають у державі) [5, с. 100-101]. євроінтеграційний врядування україна

Виокремлення означених аспектів врядування має принциповий характер, адже надає можливість визначити напрямки і способи впливу на якість врядування, допомагає визначити його сильні й слабкі сторони і вийти на нові стратегії реформування публічного адміністрування.

У вступній частині нашого дослідження ми наголосили на тому факті, що концепція «належного врядування» («good governance») фактично є одним із сучасних засобів забезпечення прав і свобод людини, а це є фундаментальним завданням будь-якої демократичної й правової держави. При цьому, «нині прогресивні, в правовому сенсі, спільноти постулюють як найважливішу соціальну цінність людину, її внутрішню свободу та права як прояв цієї свободи, з чого формується імперативний посил до держави та її інституцій щодо визнання, дотримання та захисту прав і свобод людини та громадянина» [14, с. 35]. Отож невід'ємним елементом європейської ідеології врядування нині прийнято розглядати концепт «належного врядування» («good governance»), що «відображає стан (якісні та кількісні характеристики) ключових для суспільства взаємовідносин між органами публічної влади та приватними особами» [6, с. 36]. Крім того, концепти належного врядування («good governance») й належного управління («good administration»), які останнім часом потрактовуються в якості орієнтиру державно-правових реформ для більшості країн світу, формуються як сучасні технології функціонування інституту публічних адміністрацій з урахуванням сучасного розумінні й розвитку класичних уявлень про демократію і верховенство права [15, с. 7-9]. Відзначимо, що нині у національній правовій науці обґрунтованою є позиція, що «Україна, будучи демократичною, соціальною, правовою державою та обравши європейський вектор руху, має здійснювати впровадження європейських стандартів, адаптацію національного законодавства до норм Європейського Союзу» [9, с. 114]. До таких стандартів напевно належить і концепт «належного врядування » («good governance»).

Наявні дослідження вказують, що концепція належного врядування була сформульована у 90-х роках XX ст. й «передбачала насамперед співпрацю влади, громадськості, бізнесу, інших зацікавлених сторін у створенні системи, яка б сприяла максимальному вивченню і задоволенню потреб громадян у короткостроковій і довгостроковій перспективах» [7, с. 126]. Експерти ООН вказували також на те, що належне врядування покликане посилити:

1) існуючі процеси прийняття рішень на основі консультацій та участі на національному та місцевому рівнях громадських активістів;

2) наявні форми підзвітності органів влади та запропонувати нові;

3) роль громадянського суспільства та ЗМІ у підтримці соціальної відповідальності владних інститутів [12, с. 59].

Важливо відзначити, що концепція належного врядування впродовж свого існування зазнавала переосмислення й змін. Зокрема це підтверджують зміни уявлень про принципи, на яких має ґрунтуватися належне врядування. Первинно, експертами Програми розвитку ООН «Управління та Сталий розвиток людини» було окреслено п'ять провідних принципів:

1) легітимність і голос, що передбачає активну участь громадян у прийнятті управлінських рішень;

2) стратегічне бачення (або наявність уявлень про довгострокову перспективу належного управління та людського розвитку);

3) продуктивність у служінні інститутів адміністрування усім зацікавленим сторонам за умови вияву чуйності у комунікації й ефективності у використанні ресурсів;

4) підзвітність, що мотивує до прозорості й відповідальності осіб, які ухвалюють управлінські рішення перед громадськістю;

5) справедливість (порядність), принцип, що забезпечується через надання рівних можливостей громадянам, а також послідовне забезпечення верховенства права [16, с. 3-4].

Між тим, згодом перелік принципів належного врядування зазнавав змін і доповнень. Зокрема, наявні дослідження показують, що первинні принципи належного врядування впродовж минулих двох десятиліть були доповнені такими принципами: 1) політична стабільність і відсутність злочинності/тероризму; ефективність уряду; якість регуляторної політики; контроль за корупцією [6, с. 38]; 2) прозорість; орієнтація на консенсус; субсидіарність і пропорційність; рівність та інклюзивність, надійний фінансовий менеджмент [7, с. 127-128]. Зрештою, Комітет міністрів Ради Європи у 2008 році у «Стратегії щодо інновацій та належного врядування на місцевому рівні» затвердив дванадцять принципів належного врядування. Наголосимо, що необхідність такої Стратегії пояснювалася тим, що належне врядування є вимогою на всіх рівнях державного управління, але при цьому місцевий рівень (у нашому випадку - рівень територіальних громад) має фундаментальне значення, оскільки місцева влада є найближчою до громадян і надає їм основні послуги. Отож у згаданому документі в якості орієнтиру державно-правових реформ інститутів публічних адміністрацій вказувалися такі принципи:

1. Чесне проведення виборів, представництво та участь, що передбачає прозорість і законність виборчих процедур, рівне виборче право.

2. Чуйність, що визначає обов'язкову орієнтацію врядування до законних очікувань і потреб громадян.

3. Ефективність і результативність, що мотивує до роботи на результат з якнайкращим використанням наявних ресурсів із застосування прозорих виробничих процесів.

4. Відкритість і прозорість, що визначає правило, відповідно до якого рішення приймаються та виконуються відповідно до чинних норм і положень.

5. Верховенство права, зобов'язує владу дотримуватися закону та судових рішень.

6. Етична поведінка, основні ідеї якої: 1) громадське благо ставиться вище індивідуальних інтересів, 2) корупція недопустима.

7. Компетентність і спроможність, що наголошує на необхідності постійного професійного вдосконалення урядовців (управлінців) задля покращення їхні результатів роботи.

8. Інновації та відкритість до змін, що спонукає до пошуку нових ефективних рішень й застосування сучасних методів врядування.

9. Стійкість і довгострокова орієнтація як запорука суспільного поступу, що ґрунтується на розумінні й задоволенні інтересів (соціальних, економічних, екологічних) нинішніх й прийдешніх поколінь.

10. Надійний фінансовий менеджмент, що ґрунтується на раціональному й ефективному використанні коштів у поєднанні з консультаціями з громадськістю.

11. Права людини, культурне розмаїття та соціальна згуртованість, ідеї, які покладені в основу (1) боротьби з дискримінацією за будь-якою ознакою, (2) заходів з підтримання культурного розмаїття й (3) стимулювання соціальної згуртованості.

12. Відповідальність, що визначає необхідність суб'єктам управлінських рішень діяти обґрунтовано, законно, прозоро й відповідально [17].

Нескладно помітити, що перелік принципів належного врядування, який містить «Стратегія щодо інновацій та належного врядування на місцевому рівні» є більш ґрунтовний й охоплює і процеси формування влади (про це принцип чесного проведення виборів), і процедури врядування (їх функціональній і морально-ціннісні аспекти), і соціокультурну проблематику (в частині забезпечення культурного розмаїття та соціальної згуртованості). Такий підхід є доволі продуктивним, адже відкриває можливості щодо перегляду й вдосконалення національної практики врядування і його різних аспектів, зокрема морально-аксіологічного, правового й функціонального, сутність яких було розкрито у попередньому викладі.

Щодо перспектив впровадження принципів і стандартів належного врядування в українську практику врядування, то маємо відзначити такі моменти. По-перше, сьогодні можна зустріти позиції, що вказані принципи не дістали легітимного закріплення на законодавчому рівні в Україні [9]. Втім, вважаємо, що це не зовсім відповідає реальному стану речей. У цьому ключі варто згадати чинний Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10 грудня 2015 року. Зокрема, вказаний нормативний акт у ст. 4 містить принципи державної служби, що змістовно узгоджуються з описаними вище принципами належного врядування - фактично сім з десяти вказаних у законі принципів. Крім того, аналогічні принципи містять такі важливі для національної практики врядування закони як-от Закон України «Про місцеві державні адміністрації» № 586-XIV від 9 квітня 1999 року (ст. 3) і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (ст. 4). Зрештою, варто також згадати нормативно-правовий акт, що регулює державну політику у сфері надання адміністративних послуг - Закон України «Про адміністративні послуги» № 5203-VI від 6 вересня 2012 року. Цим актом визначаються принципи відповідної діяльності, а саме: 1) верховенства права;стабільності; 2) рівності перед законом; 3) відкритості та прозорості; 4) оперативності та своєчасності; 5) доступності інформації про надання адміністративних послуг; 6) захищеності персональних даних; 7) раціональної мінімізації процедурних дій, що вимагаються для отримання адміністративних послуг; 8) неупередженості та справедливості; 9) доступності та зручності для суб'єктів звернень. Отож, є достатні підстави стверджувати, що на поточний момент у базових законах, що регламентують національне врядування відображено основні принципи концепту «належного врядування» («good governance»), а українське законодавство у цій частині корелює з міжнародними (зокрема європейськими) актами, які визначають засади реалізації ідей демократії й верховенства права у практиці врядування (публічного адміністрування).

По-друге, описані вище принципи належного врядування не лише декларуються у національному законодавстві, але й реалізуються на різних інституційних рівнях влад. Зокрема, це засвідчує згадана вище Стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 831-р від 21 липня 2021 р.. Автори документа прямо вказують, що «належне врядування є одним з основних факторів конкурентоспроможності держави, розвитку її економіки та передумовою європейської інтеграції» [18]. Справедливим також є твердження авторів цього документу, що покращення якості надання адмінпослуг, забезпечення законності та передбачуваності адміністративних дій має велике значення для підвищення рівня довіри громадян та бізнесу до держави. При цьому, у Стратегії не лише декларується прихильність до принципів належного врядування, але передбачені цілком конкретні (й статистично-математично вимірювані) завдання. Зокрема, щодо планування та вироблення політики визначено необхідним удосконалення системи розроблення проектів нормативно-правових актів, зокрема шляхом уніфікації правил нормопроектування та проведення експертизи проектів актів; щодо ефективної організації та підзвітності, серед іншого, заплановано запровадження і підзвітності щодо результатів їх діяльності з урахуванням принципів управлінської підзвітності, визначених Програмою SIGMA; щодо забезпечення конституційного права громадян на звернення передбачено впровадження сучасних інструментів та підходів до роботи із зверненнями за принципом «єдиного вікна».

Висновки

Зважаючи на вказане, обґрунтовано стверджувати, що:

1. Феномен врядування усталено потрактовується як важливе явище суспільного життя, що розкривається через аспекти морально-аксіологічний (наявність цінностей і моральних принципів як основи управлінської політики), правовий (адміністрування регламентоване винятково законом) й функціональний (наявність спеціальних управлінських механізмів).

2. Нині в управлінській практиці особливого значення надається реалізації концепції належного врядування («good governance»). Вказана концепція впродовж свого тридцятирічного існування у європейській управлінській практиці зазнала певного переосмислення й змін і нині постає як система правил та рекомендацій щодо процесів формування влади, процедур адміністрування, соціокультурних аспектів їхнього здійснення.

3. Проведений нами аналіз нормативно-правових актів, що регламентують врядування в Україні надає підстави стверджувати, що на поточний момент у базових законах, що регламентують національне врядування відображено основні принципи належного врядування, а українське законодавство у цій частині корелює з міжнародними (зокрема європейськими) актами, які визначають засади реалізації ідей демократії й верховенства права у практиці публічного адміністрування.

4. Щодо особливостей реалізації відповідних стандартів в українській практиці публічного адміністрування, то вважаємо, що українська влада на практиці нині реалізує концепт «належного врядування». При цьому, каталізатором перетворень у національній системі управління виступають активні поточні євроінтеграційні процеси, а також фундаментальна позиція українського суспільства щодо необхідності остаточної відмови від радянських і пострадянських управлінських підходів та якнайшвидшого повернення у простір європейських суспільно-політичних цінностей і норм.

Література

1. Подальша інтеграція України та ЄС - це зміцнення загальноєвропейських можливостей захищати життя - Глава держави за результатами переговорів з Урсулою фон дер Ляєн у Києві. Офіс Президента України. 2 лютого 2023 року. URL: https://www.president.gov.ua/ news/podalsha- integraciya-ukrayini-ta-yes-ce-zmicnennya-zagalnoye-80729 (дата звернення: 25.02.2023).

2. Договір про Європейський Союз. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/994_029#Text (доступ 17.09.2021).

3. Михайловська О. В., Філіпова Н. В. Аналіз теоретичних підходів до визначення сутності складових дефініцій публічного управління та адміністрування. Університетські наукові записки. 2016. № 58. С. 241-253.

4. Гавловська Н. І., Рудніченко Є. М. Теоретичні концепти публічного управління та публічного адміністрування: сутність та відмінності. Вісник Хмельницького національного університету. 2018. № 3. Том 2. С. 21-26.

5. Дашко І. М. Сутність та механізм здійснення процесу публічного адміністрування. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2018. Випуск 1 (13). С. 99-103.

6. Пухтецька А. А. Запровадження принципів та стандартів належного урядування у діяльності публічної адміністрації. Наукові записки НаУКМА. 2010. Т. 103: Юридичні науки. С. 36-40.

7. Ткаля О. В. Розуміння належного врядування за сучасних умов. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія «Юридичні науки». 2020. Том 31 (70) Ч. 2 № 2. С. 125-130.

8. Колісніченко Н. Принципи належного врядування у зарубіжних дослідженнях: пріоритет місцевих практик. Актуальні проблеми державного управління. 2014. Вип. 4. С. 99-102.

9. Дніпров О. Принципи належного урядування в сучасній системі адміністративного права України. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 1. С. 114-118.

10. Енциклопедія державного управління: у 8 т. Т. 8: Публічне врядування / наук.- ред. кол.: В. Загорський та ін. Львів: ЛРІДУ, НАДУ, 2011. 712 с.

11. Корженко В. В., Нікітін В. В. Методологічні та евристичні інтенції сучасної концепції Governance. Державне будівництво. 2007. № 1(1). URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ DeBu_2007_1(1) 3 дата звернення: 25.02.2023).

12. Governance. Post-Disaster Needs Assessment guidelines Volume B. URL: https://www.undp.org/sites/g/files/zskgke326/files/publications/PDNA_Governance_FINAL.pdf (дата звернення: 25.01.2023).

13. Купчак М. Я., Саміло А. В. Теоретико-правове обґрунтування публічного адміністрування в Україні: управлінсько-правові аспекти. Нове українське право. 2022. Вип. 1. С. 109-113.

14. Матвійчук А. В. Захист прав і свобод людини як прямий обов'язок сучасної держави. АЕРО-2020. Повітряне і космічне право: тези доповідей Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів, м. Київ Національний авіаційний університет, 28 листопада 2020 р.: у двох томах. Тернопіль: Вектор, 2020. Т. 1. С. 35-38.

15. Публічне управління та адміністрування : навчальний посібник / [А. О. Азарова, Л. М. Ткачук, Л. О. Нікіфорова та ін.]. Вінниця : ВНТУ, 2019. 181 с.

16. Graham J., Amos B. and Plumptre T.. Principles for Good Governance inthe 21 st Century. Policy Brief. 2003. №.15. 8 p.

17. 12 Principles of Good Governance. Council of Europe. URL: https://www.coe.int/en/ web/good-governance/12-principles (дата звернення: 28.01.2023).

18. Стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 липня 2021 р. № 831-р. Кабінет Міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2021-%D1%80#Text (дата звернення: 24.01.2023).

References

1. Podalsha intehratsiia Ukrainy ta YeS - tse zmitsnennia zahalnoievropeiskykh mozhlyvostei zakhyshchaty zhyttia - Hlava derzhavy za rezultatamy perehovoriv z Ursuloiu fon der Liaien u Kyievi [The further integration of Ukraine and the EU means strengthening of European opportunities to protect life - the Head of State based on the results of negotiations with Ursula von der Leyen in Kyiv]. (2023). Retrieved from https://www.president.gov.ua/news/podalsha-integraciya-ukrayini-ta-yes-ce-zmicnennya-zagalnoye-80729 [in Ukrainian].

2. Dohovir pro Yevropeiskyi Soiuz (1991) [Treaty on the European Union]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_029#Text. [in Ukrainian].

3. Mykhailovska O. V., Filipova N. V. (2016). Analiz teoretychnykh pidkhodiv do vyznachennia sutnosti skladovykh definitsii publichnoho upravlinnia ta administruvannia [Analysis of theoretical approaches to determining the essence of the constituent definitions of public management and administration]. Universytetski naukovi zapysky - University scientific notes, 58, 241-253. [in Ukrainian].

4. Havlovska N. I., Rudnichenko Ye. M. (2018). Teoretychni kontsepty publichnoho upravlinnia ta publichnoho administruvannia: sutnist ta vidminnosti [Theoretical concepts of public management and public administration: essence and differences]. Visnyk Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu - Bulletin of the Khmelnytskyi National University, 3 (2), 21-26. [in Ukrainian].

5. Dashko I. M. (2018). Sutnist ta mekhanizm zdiisnennia protsesu publichnoho administruvannia [The essence and mechanism of the public administration process]. Ekonomichnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii - Economic Bulletin of the Zaporizhzhya State Engineering Academy, 1 (13), 99-103. [in Ukrainian].

6. Pukhtetska A. A. (2010). Zaprovadzhennia pryntsypiv ta standartiv nalezhnoho vriaduvannia u diialnosti publichnoi administratsii [Implementation of the principles and standards of good governance in the activities of public administration]. Naukovi zapysky NaUKMA - Scientific notes of NaUKMA, 103, 36-40. [in Ukrainian].

7. Tkalia O. V. (2020). Rozuminnia nalezhnoho vriaduvannia za suchasnykh umov [Understanding of good governance under modern conditions]. Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia «lurydychni nauky» - Academic notes of TNU named after V.I. Vernadskyi. Series "Legal Sciences", 31 (70) № 2, 125-130. [in Ukrainian].

8. Kolisnichenko N. (2014). Pryntsypy nalezhnoho vriaduvannia u zarubizhnykh doslidzhenniakh: priorytet mistsevykh praktyk [Principles of Good Governance in Study Abroad: Prioritizing Local Practices]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia - Actual problems ofpublic administration, 4, 99-102. [in Ukrainian].

9. Dniprov O. (2021). Pryntsypy nalezhnoho vriaduvannia v suchasnii systemi administratyvnoho prava Ukrainy [Principles of proper governance in the modern system of administrative law of Ukraine]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo ipravo - Entrepreneurship, economy and law, 1, 114-118. [in Ukrainian].

10. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia [Encyclopedia of public administration]: u 8 t. T. 8: (2011). Lviv: LRIDU, NADU, 712 s. [in Ukrainian].

11. Korzhenko V. V., Nikitin V. V. (2007). Metodolohichni ta evrystychni intentsii suchasnoi kontseptsii Governance [Methodological and heuristic intentions of the modern concept of Governance]. Derzhavne budivnytstvo - State construction, 1(1). Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeBu_2007_1(1) 3. [in Ukrainian].Governance. (2004). Post-Disaster Needs Assessment guidelines. Volume B. 64 p.

12. Kupchak M. Ya., Samilo A. V. (2022). Teoretyko-pravove obgruntuvannia publichnoho administruvannia v Ukraini: upravlinsko-pravovi aspekty [Theoretical and legal justification of public administration in Ukraine: administrative and legal aspects]. Nove ukrainske pravo - New Ukrainian law, 1, 109-113. [in Ukrainian].

13. Матвійчук А. В. (2020). Захист прав і свобод людини як прямий обов'язок сучасної держави [Protection of human rights and freedoms as a direct duty of the modern state]. АЕРО-2020.

14. Повітряне і космічне право: тези доповідей Всеукраїнської конференції молодих учених і студентів, м. Київ Національний авіаційний університет, 28 листопада 2020 р.: у двох томах - Air and space law: abstracts of reports of the All-Ukrainian conference of young scientists and students, Kyiv National Aviation University, November 28, 2020: in two volumes (pp. 35-38). Ternopil: Vector, T. 1. [in Ukrainian].

15. Публічне управління та адміністрування : навчальний посібник [Public management and administration: a study guide] (2019). Vinnytsia: VNTU, 181 p. [in Ukrainian].

16. Graham J., Amos B. and Plumptre T. (2003). Principles for Good Governance in the 21st Century. Policy Brief №.15. 8 p.

17. 12 Principles of Good Governance. Council of Europe (2008). Retrieved from https://www.coe.int/en/web/good-governance/12-principles.

18. Stratehiia reformuvannia derzhavnoho upravlinnia Ukrainy na 2022-2025 roky: Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 21 lypnia 2021 r. № 831-r. [Strategy for reforming the state administration of Ukraine for 2022-2025: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine dated July 21, 2021 № 831]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2021-%D1%80#Text. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru