Мовні універсали впливу в політичному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мовні універсали впливу в політичному дискурсі

Семенишин Олена Іванівна, аспірантка кафедри української мови, Український державний університет імені Михайла Драгоманова, викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін, Київський кооперативний інститут бізнесу і права

Анотація

Це дослідження є прагмалінгвістичним аналізом політичного дискурсу з акцентом на виборі мовних універсалій упливу, які використовують політичні лідери для досягнення комунікативної мети. Авторка пропонує добірку мовних універсалій, які є типовими в політичній комунікації. Окрім цього, в статті окреслено особливості розвитку політичного дискурсу на сучасному етапі життя суспільства та описано запозичення моделей упливу, які базуються на підвищеній здатності мовних одиниць упливати на реципієнта.

Це прагмалінгвістичне дослідження є типологічним аналізом стратегій та тактик упливу, компонентами побудови яких є елементи мови, що мають підвищену здатність упливати на процеси перцепції суспільства. Кількісні інтенсифікатори, модальність, умовність, апроксимація, номіналізація, підсилювачі і послаблювачі, займенники зі значенням спільності, риторичні тропи є універсальними лінгвальними операторами, здатними вплинути на сприйняття політичної картини дійсності та способами мовного упливу в контексті стратегічного потенціалу політичного дискурсу.

На основі аналізу розуміння зв'язків мови із мисленнєвою діяльністю визначено, що реалізація мовленнєвих універсалій упливу залежить від мовної картини світу, сформованої як політичною культурою країни, так і історично-суспільними подіями. Організація прагмалінгвістичних тактик упливу в американському політичному дискурсі підпорядковуватиметься формуванню політичного бренду; у британському політичному дискурсі залежатиме від політичного іміджу та репутації; у російському політичному дискурсі - це створення системи стереотипів для управління суспільством. Оскільки український політичний дискурс проходить своє становлення, то фіксуємо специфіку подвійного розвитку: наратив проросійських політичних діячів, який є інформаційно-психологічною війною; та зближення стратегій дискредитації та самопрезентації відповідно до перейнятих елементів організації тактик упливу американської та європейської політичної комунікації.

Ключові слова: політичний дискурс, мовні універсалії, стереотип, концеп, мовна картина світу.

Abstract

Language universals of influence in political discourse

Semenyshyn Olena Ivanivna Graduate student the Department of Ukrainian Language, Ukrainian State University of Mykhailo Drahomanov, teacher of the Department of Social and Humanitarian Disciplines, Kyiv Cooperative Institute of Business and Law

This study is a pragmalinguistic analysis of political discourse with an emphasis on the selection of linguistic universals of influence used by political leaders to achieve a communicative goal. The author offers a selection of linguistic universals that are typical in political communication. In addition, the article outlines the peculiarities of the development of political discourse at the current stage of social life and describes the borrowing of models of influence, which are based on the increased ability of linguistic units to influence the recipient.

This pragmalinguistic study is a typological analysis of strategies and tactics of influence, the components of which are elements of language that have an increased ability to influence the processes of society's perception. Quantitative intensifiers, modality, convention, approximation, nominalization, amplifiers and attenuators, pronouns with the meaning of commonality, rhetorical tropes are universal linguistic operators capable of influencing the perception of the political picture of reality and ways of linguistic influence in the context of the strategic potential of political discourse.

Based on the analysis of the understanding of the connections between language and thinking activity, it was determined that the implementation of speech universals of influence depends on the linguistic picture of the world, formed by both the political culture of the country and historical and social events. The organization of pragmalinguistic tactics of influence in the American political discourse will be subject to the formation of a political brand; in British political discourse will depend on political image and reputation; in the Russian political discourse, it is the creation of a system of stereotypes for managing society. Since the Ukrainian political discourse is in the stage of its formation, we record the specifics of a double development: the narrative of pro-Russian political figures, which is an informational and psychological war; and the convergence of strategies of discrediting and selfpresentation in accordance with the adopted elements of the organization of influence tactics of American and European political communication.

Keywords: political discourse, linguistic universals, stereotype, concept, linguistic picture of the world.

політичний дискурс комунікативний мовний

Постановка проблеми

Інтенсифікація політичного життя сьогодні посилила інтерес до проблем політичної комунікації, зокрема дослідження політичного дискурсу. З другої половини XX ст. посилення світових політичних криз сприяло розвитку нової сфери наукових інтересів - політичної лінгвістики. Як наслідок, з'явився термін «політичний дискурс», який переосмислений різними галузями наукового пізнання, що дозволяє краще зрозуміти його природу.

Досліджуючи особливості політичного дискурсу, П. Чілтон стверджував, що суспільство швидко рухалося від мікроаспектів політичного спілкування до макроаспектів мов у державах. На кожному етапі політика пов'язана з питаннями мови і ці питання варіюються від вибору слів до вибору мови - іншими словами, від дрібних деталей формулювання до широкомасштабних проблем національної мовної політики. Політичні суб'єкти визнають роль мови, тому що її використання має наслідки, а політика - це здебільшого використання мови [1, с. 14]. Особливістю політичного дискурсу є те, що за допомогою правильно організованих мовцем мовленнєвих дій можна вплинути на сприйняття аудиторії та змінити її оцінки щодо дійсної політичної ситуації.

Розвиток політичного дискурсу на сучасному етапі життя суспільства характерний тенденційністю до запозичення моделей упливу, які базуються на підвищеній здатності мовних одиниць упливати на реципієнта. Мовні універсалії упливу прослідковуються в політичному дискурсі, але мають відмінності в реалізації відповідно до мовної картини світу певної нації. Актуальність статті зумовлено орієнтацією мовознавчих досліджень на комплексний аналіз політичних комунікацій, інтересом до мовних універсалій упливу комунікативного процесу з урахуванням специфіки мовних картин світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання про те, що представляє політичний дискурс та взаємозв'язки між мовою і владою неодноразово розглядали такі відомі лінгвісти як Т. Адорно, Р. Барт, Е. Бенвеніст, М. Горкгаймер, Т. ван Дейк, Ж. Дюбуа, П. Лазерсфельд, Г. Лассвелл, В. Ліппманн, Г. Маркузе, Л. Нагорна, М. Пеше, Г. Почепцов, М. Фуко, Ю. Хабермас, В. Чернявська М. Шретер. Науковці аналізували, як соціальна група чи певна еліта може контролювати, спотворювати або використовувати мову задля досягнення чи збереження владного статусу в суспільстві.

На сучасному етапі розвитку лінгвістики лише окремі праці присвячені вивченню проблеми мовних універсалій у політичному дискурсі. Важливі аспекти формування ключових слів як інструментів політичного впливу досліджувала С. Кривенко, А. Сотников аналізував особливості концептуалізації політичного дискурсу та у своїх розвідках ототожнював ключові слова з концептами, адже поняття «концепт» включає до себе всі реалізації лексичної одиниці в мовленні та всі модально-оцінні відтінки мовного знаку [2, с. 222].

Однак універсали політичного дискурсу не обмежуються лише виявом семантики, а й реалізуються на кожному мовному рівні, тому проблематика політичних універсалій упливу є надзвичайно важливою, а розкриття цієї теми дозволить визначити специфіку цього мовного явища.

Мета статті - визначити мовні універсали упливу в політичному дискурсі та особливості їх функціонування в політичній комунікації відповідно до мовомислення різних націй.

Виклад основного матеріалу

Помітною тенденцією останнього десятиліття в лінгвістиці було відродження інтересу до розмежування може краще вияву спільних рис людської мови та до встановлення основних принципів їх тлумачення. У мові знаходять загальні риси та специфічні деталі, які всюди повторюються. У кожному соціумі є загальноприйняті універсальні правила спілкування, які включають в себе модальний, прагматичний та комунікативний компоненти [3, с. 241]. Мовні універсалії дозволяють виділити явища, притаманні природі людської мови, загальні закономірності різних мов при зовнішніх відмінностях[4, с. 32].

Мовні універсалії - це загальні для більшості мов закономірності, що репрезентують фундаментальні характеристики культурного досвіду і пам'яті людства, екзистентні константи, які підтверджують єдність і тяглість загальнокультурного розвитку носіїв різних мов [5, с. 39]. Теорія мовних універсалій базується на положеннях «універсальної граматики» про властиву для людини вроджену мовну здібність - особливу когнітивну систему внутрішніх вроджених механізмів, спеціальний орган у мозку людини, відповідальний за породження та сприйняття окремих висловлень («локалістська» гіпотеза) [6, с. 4]. Особлива реалізація мовних універсалій упливу в політичному дискурсі, адже, як зауважує Д. Каліщук, сучасний політичний дискурс - це вираження влади, функція якого вплинути та довіру будь-якими (відомими чи невідомими) засобами [7, с. 14]. Успіх комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома чинниками: логікою, психологією, мовою. Іншими словами, мовець має логічно доводити свою позицію, ґрунтовно та змістовно викладати положення промови; мовець має справити необхідний психологічний вплив на аудиторію; мовець має використовувати відповідні мовні засоби для досягнення мети. Останній чинник є дуже важливим, оскільки основна інформація доноситься до аудиторії вербальними засобами [2, с. 220].

Зіставний аналіз організацій тактик упливу в українському, американському, британському та російському політичному дискурсі встановив, що моделі організації тактик упливу базуються на підвищеній здатності впливати на сприйняття суспільства певних одиниць мови та особливостей їх поєднання в мовленнєвому потоці. Такі мовні одиниці слугують мовними універсаліями впливу, незалежно від мови [1, с. 13]. Крім того, всі виокремлені мовні унверсалії упливу харатерні підвищенням тону в політичній промові. До мовних універсалій впливу на суспільну свідомість в політичному дискурсі відносимо:

1. Кількісні інтенсифікатори (одиниці, здатні передавати кількість, яка сприймається свідомістю як аргумент щодо правдивості): Відбулася тимчасова слідча комісія, і на тимчасову слідчу комісію поклали повністю, досконало відроблені документи, що за 4 роки НАК "Нафтогаз" не перерахував в державний бюджет 72 мільярда гривень. 72 мільярда - це рівно стільки, скільки ми в цьому році очікуємо від Міжнародного валютного фонду. Ви розумієте обсяг грошей? (Ю. Тимошенко) If authorized, tens of millions of vaccine doses will be available this month . . . and hundreds of millions more will quickly follow. Every American who wants the vaccine will be able to get the vaccine (D. Trump). Політичні аспекти використання чисел стосуються як викриття очевидної нейтральності зображення соціальної сфери, так і є індикаторами упливу, адже їх аналіз у політичній промові здійснюється відповідно до конкретних інтересів. Надання доказів за допомогою чисел і використання їх як аргументів у політичному дискурсі реалізуватиметься в стратегіях дискредитації, самопрезентації, викривлення інформації, імунізації та «збереження обличчя», виконуючи різноманітне функційне навантаження від зменшення емоційного сприйняття реципієнта до його умисного збільшення задля маневрування співвідношенням між цифрами, проблемою та вигідним представленням політичної дійсності у межах заданої стратегії.

2. Лінгвальні оператори модальності (одиниці, здатні передати суб'єктивну оцінку повідомлення): Дуже цікаво було і дивно, що він був запрошений після саме цієї історії на канал Медведчука, власне, вже з проросійською повісткою денною і взяв лінію, курс розгляду, напевно, стін точно не Києва, а Москви, на те, що відбувається сьогодні в Україні (С. Бобровська). This may be the most important speech I've ever made.... (D. Trump). Модальність використовується політиком для підвищення аргументації та переконання аудиторії. Одиниці, здатні виражати модальність, реалізуються як елемент побудови стратегії дискредитації - виражають неможливість виконання певних дій, так і можуть бути елементом організації стратегії самопрезентації - для підсилення почуття обов'язку політика і необхідність виконання ним певних дій. Почасти функційне значення неможливості і необхідності поєднане в реалізації стратегії «збереження обличчя». Модальність може бути виражена за допомогою різних мовних засобів: модальних дієслів (можу, мушу, повинен, маю), модальних прислівників (безперечно, можливо, обов 'язково, навряд чи, певно, дійсно), модальних фраз (повинен зробити, має бути, варто зробити).

3. Лінгвальні оператори умовності (одиниці, здатні створити ефект гіпотетичності розвитку суспільних події): Скажіть, будь ласка, чи не варто було би, в першу чергу, сьогоднішньому уряду не розповідати нам, які їм потрібні зарплати і як вони тяжко живуть, а вирішити проблеми перед гірниками, які сьогодні на глибині тисячі метрів домагаються свого, яке зароблено потом і кров'ю (І. Крулько). If parliament were a laptop, then the screen would be showing the pizza wheel of doom. If parliament were a school, Ofsted would be shutting it down.If parliament were a reality TV show the whole lot of us would have been voted out of the jungle by now (B. Johnson).

4. Лінгвальні оператори апроксимації (одиниці, здатні уплинути на оцінку суспільної події, змінюючи ставлення до неї): В цих голосуваннях дуже-дуже багато недоліків: відсутня парламентська дискусія, відсутня позиція комітету. Але в цих голосуваннях є один дуже великий плюс: можливо, за ці всі дні депутати від «Слуга народу» навчаться голосувати не тільки зеленими, а й жовтими та червоними кнопками, і при голосуванні за законопроект в цілому натиснуть червоні кнопки (А. Пузійчук). Too many dreams have been deferred for too long. We must make the promise of the country real for everybody - no matter their race, their ethnicity, their faith, their identity, or their disability (J. Biden). Апроксиматори використовуються політиками для створення нечіткості в межах висловлення. Категорія апроксимації не є обмежена лише частиномовно, а й реалізується прислівниками (майже, трохи, дещо, приблизно), сталими словосполученнями або ж суфіксально.

5. Лінгвальні оператори номіналізації (одиниці, здатні спрощенням понять закріпити в суспільній свідомості вигідне для політика тлумачення реальності у формі сконденсованого висновку): Вчора були зареєстровані закони про те, щоб покласти нарешті край цьому акустичному насильству і впарюванню кучі неякісного контенту в наші вуха (С. Бобровська). I will not allow anyone to place a dagger at the throat of democracy. The will of the people will be heard (J. Biden). А. Сотников зауважує, загальновживана політична лексика та політичні терміни також можна віднести до мовних універсалій. Всі політики апелюють до загально людських цінностей, вони використовують терміни та лексичні одиниці, які допомагають змінити психологічний стан аудиторії чи досягти певного психологічного ефекту. Тому знання загальновживаної політичної лексики та термінів дозволяє аудиторії розуміти та правильно інтерпретувати політичні статті, промови, звертання тощо [2, с. 221]. Уведення в політичний контекст номінацій з інших сфер може зумовити піднесене, урочисте звучання, що підкреслює важливість політичної події, особи, явища. Навпаки, іронічне забарвлення вислову з метафоричним компонентом найчастіше знецінює політичну подію чи постать [8]. Цікавою є реалізація номіналізації поняття за допомогою вживання прикметника «новий», яка почасти використовується українськими та американськими лідерами. Цей прикметник здається привабливим для аудиторії. Він дає уявлення про сучасність, інновації та прогрес, а також уникає можливих зв'язків із негативними атрибуційними властивостями прикметника «старий». Але важливо з'ясувати, що насправді є «новим» і яка частина явища відбулася в інший час у минулому, але тепер позначена «новим», щоб вразити аудиторію відчуттям новизни, актуальності та сучасності [9, с.71].

6. Лінгвальні оператори підсилення чи послаблення (одиниці, здатні моделювати в суспільній свідомості оцінку політичної події, дії чи особи): Якщо ми говоримо вже про те, що треба вирішувати це питання, яке просто вже абсолютно тхне дуже недобре (І. Крулько). We must be absolutely clear about what is true and what is a lie. The former president did what no president in the history of this country has ever done: He refused to accept the results of an election and the will of the American people (J. Biden).

7. Займенники, які мають значення спільності, ототожнення (упливають на формування єдності). Часто підсилення упливу здійснюватиметься в аспекті протиставлення «свої» - «чужі»: Запам'ятайте, будь ласка, пан Шмигаль, і передайте, будь ласка, пану Зеленському, що, хоч ми і пани, але українці не є вашими кріпосними (О. Гончаренко). When the sickness took hold in this country in March, we pulled together in a spirit of national sacrifice and community. We followed the guidance to the letter. We stayed at home, protected the NHS, and saved thousands of lives (B. Johnson).

8. Риторичні тропи (реалізують підсилений вплив на емоційний інтелект сприйняття політичної інформації):Що ж у нас в Держземі робиться на цей момент? Пусто. Що буде на осінь? Що буде наступного року? Ми зареєстрували спеціальну постанову Верховної Ради, розгляньте її, давайте приймати рішення, бо голод не тітка (І. Кириленко). Joe Biden is not the savior of America's soul - he is the destroyer of America's Jobs, and if given the chance, he will be the destroyer of American Greatness (D. Trump).

Відмінності в реалізації цих мовленнєвих універсалій упливу залежать від особливостей політичної мовної картини світу в межах певної держави. Перейняті моделі впливу реалізовано в контексті основної стратегії, яка є результатом як історико-суспільних подій так і формуванням політичної культури країни. Культурна відносність є запорукою розуміння впливу культури на взаємодію між людьми [10, с. 27]. Особливо чітко це відображено в контексті передвиборного політичного дискурсу, де результативні та оновлені зразки технологій упливу запозичено й реалізовано відповідно до специфічних особливостей мислення певної нації.

Організація тактик упливу в американському політичному дискурсі підпорядкована потребі формування політичного бренду Америки, який тотожний ідеям, переконанням політичного лідера; у британському політичному дискурсі - це реалізація підтримки політичного іміджу чи репутації, адже традиційність не лише в культурі, а й думках суспільства підвищуватиме ефективність упливу, у Росії - це створення системи стереотипів, які можна змінювати в контексті формування необхідної політичної реальності, в Україні організація тактик упливу реалізується як з позицій інформаційно-психологічної війни, так і розвитку національної політичної традиції, яка зорієнтована на американські та європейські політичні контексти. Організація перейнятих елементів тактики впливу в українському політичному дискурсі матиме специфіку подвійного розвитку: наратив проросійських політичних діячів формує тенденцію розвитку перейнятих мовленнєвих елементів упливу в стратегії викривлення інформації і є частиною інформаційно-психологічної війни; а запозичені зразки американської та європейської політичної комунікації розвиваються в контексті стратегії дискредитації, яка зближується з самопрезентацією політичного діяча, особливо в рекламних зразках політичної комунікації.

Висновки

Основне завдання політичного дискурсу - це формування думок і оцінок у суспільстві, які є необхідними для політичного лідера. Цей різновид дискурсу базується на мовних універсаліях упливу, які повинні відображати політичну, соціальну та культурну складову життя певного суспільства для досягнення статегічної комунітативної мети. Політичний дискурс водночас моделює суспільні інтереси і відображає їх. Як влучно зауважила С. Кривенко, мова в політиці, як і мова взагалі, - це засіб інформування, механізм самопрезентації автора тексту. Автор демонструє себе через обраний лінгвістичний стиль, зокрема через вибір слів. Навіть той, хто не переміг на виборах, ще має запас таких висловів, які б повернули результати йому на користь. Політична мова - стратегічна зброя [3, с. 244].

Особливістю мовних універсалій у політичному дискурсі є те, що звичайні мовні одиниці отримують нову інтерпретацію та використовуються для увиразнення думки політика і зміни смислового контексту реципієнтом. Парадоксальність політичної площини дозволяє нівелювати раціональність і обґрунтованість, змінюючи сучасні тенденції розвитку мовних універсалій упливу відповідно до психологічних знань про базові потреби, стимули та мотиви суспільної маси як споживача політичної діяльності.

Література

1. Chilton P. Analyzing Political Discourse: Theory and Practice. London: Routledge, 2004. 225 р.

2. Сотников А.В. Ключові слова в політичному дискурсі // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. 2009. № 3. С.216 - 224.

3. Кривенко С. Слово як семантичний елемент політичного дискурсу // Вісник Львівського університету. Серія: філософсько-політологічні студії. 2014. Вип. 5. С. 241-248.

4. Войцева О.А. Теорія мовного універсалізму та імплікаційні полісемантичні універсали в системі лексики морської галузі польської, української та російської мов // Вісник Запорізького державного університету. Серія: філологічні науки. 2001. № 4. С. 32-39.

5. Мисик І. Темпоральні універсали в лінгвістичному вимірі // Філософська думка. 2003. № 6. С. 37-49.

6. Образцова О.М. Універсальні властивості мов у когнітивному висвітленні // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: філологія. 2012. № 4. С. 4-7.

7. Каліщук Д.М. Концептуальні стилі англомовних політиків (на матеріалі політичного дискурсу Дж. Буша мол., Б. Обами): монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2018. 192 с.

8. Чорна О. Особливості функціонування метафори в політичному дискурсі сучасної публіцистики (на матеріалі української та чеської періодики) // Філологічні студії. Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету. 2013.Вип. 9. С. 637-643.

9. Halasa I.S. Political and ideological “Otherness” through linguistic choices // Закарпатські філологічні студії. 2019. Вип.10. Т.2. С. 70- 73.

10. Меєр Е. Культурна карта. Бар'єри міжкультурного спілкування в бізнесі / пер. з англ. О. Дубчак. Київ: Наш Формат, 2020. 224 с.

References

1. Chilton P. (2004) Analyzing Political Discourse: Theory and Practice. London: Routledge.

2. Sotnykov A.V. (2009) Klyuchovi slova v politychnomu dyskursi [Keywords in political discourse]. Linhvistyka XXI stolittya: novi doslidzhennya i perspektyvy - Linguistics of the 21st century: new research and perspectives,3, 216 - 224 [in Ukrainian].

3. Kryvenko S. (2014) Slovo yak semantychnyy element politychnoho dyskursu [The word as a semantic element of political discourse]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriya: fdosofko-politolohichni studiyi - Bulletin of Lviv University. Series: philosophical and political studies ,5, 241-248 [in Ukrainian].

4. Voytseva O.A. (2001) Teoriya movnoho universalizmu ta implikatsiyni polisemantychni universaliyi v systemi leksyky morskoyi haluzi polskoyi, ukrayinskoyi ta rosiyskoyi mov [Theory of linguistic universalism and implicational polysemantic universals in the vocabulary system of the marine branch of the Polish, Ukrainian and Russian languages]. Visnyk Zaporizkoho derzhavnoho universytetu. Seriya: filolohichni nauky - . Bulletin of the Zaporizhzhya State University. Series: philological sciences, 4, 32-39 [in Ukrainian].

5. Mysyk I. (2003) Temporalni universaliyi v linhvistychnomu vymiri [Temporal universals in the linguistic dimension]. Filosofska dumka - Philosophical thought,6, 37-49 [in Ukrainian].

6. Obraztsova O.M. (2012) Universalni vlastyvosti mov u kohnityvnomu vysvitlenni [Universal properties of languages in cognitive coverage]. Naukovyy visnyk Mizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Seriya: fdolohiya - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Series: philology, 4, 4-7 [in Ukrainian].

7. Kalishchuk D.M. (2018) Kontseptualni styli anhlomovnykh politykiv (na materiali politychnoho dyskursu Dzh. Busha mol., B. Obamy) [Conceptual styles of English-speaking politicians (on the material of the political discourse of J. Bush Jr., B. Obama)]. Lutsk: Vezha-Druk [in Ukrainian].

8. Chorna O. Osoblyvosti funktsionuvannya metafory v politychnomu dyskursi suchasnoyi publitsystyky (na materiali ukrayinskoyi ta cheskoyi periodyky) [Peculiarities of the functioning of metaphor in the political discourse of modern journalism (on the material of Ukrainian and Czech periodicals)]. Filolohichni studiyi. Naukovyy visnyk Kryvorizkoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu - Philological studies. Scientific Bulletin of the Kryvyi Rih State Pedagogical University, 9, 637-643 [in Ukrainian].

9. Halasa I.S. (2019) Political and ideological “OTHERNESS” through linguistic choices. Zakarpatski filolohichni studiyi - Transcarpathian Philological Studies. (Issue 10), (T.2), 70-73.

10. Meyer E. (2020) Kul'turna karta. Bar"yery mizhkul'turnoho spilkuvannya v biznesi [Cultural map. Barriers of intercultural communication in business]. (O. Dubchak, Trans). Kyiv: Nash Format [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru