Історичні передумови сучасного воєнного конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічної політики

ННІ «Інститут державного управління»

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Історичні передумови сучасного воєнного конфлікту

Дворянов В.П.

магістр публічного управління, аспірант

У статті вирішено соціально значущу проблему розуміння сутності сучасного воєнного конфлікту. Зокрема, досліджено загальні принципи ведення гібридної війни та розглянуто стан наукової розробки феномену гібридної війни. Необхідність зумовлена повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну та руйнуванням міжнародної системи безпеки, створеної після Другої світової війни. Без подальшого поглиблення вивчення механізмів гібридної війни проблематично забезпечити стабільність держави та суспільства. Раніше гібридна війна розглядалася більше як «спадкоємниця» холодної війни, ніж як новий вимір міжнародного збройного конфлікту. Це була своєрідна боротьба всіляких терористичних, кримінальних та інших організацій, у тому числі недержавних, учасники яких об'єднані в якісь мережеві структури, нижче порогового рівня традиційної війни. Тому передбачене законодавством України визначення гібридної війни потребує змін.

Ключові слова: гібридна війна; гібридні загрози; кібербезпека; кібервійна; міжнародний збройний конфлікт; пропаганда; сучасний воєнний конфлікт.

Historical prerequisites of the modern military conflict

Viktor Dvorianov, Master of Public Administration, Postgraduate Student of the Chair of Public Policy, Educational and Scientific Institute «Institute of Public Administration», Kharkiv national V.N. Karazin University, Kharkiv, Ukraine

The article deals with the socially significant problem of understanding the essence of the modem military conflict. In particular, the general principles of hybrid warfare were investigated and the state of scientific development of the phenomenon of hybrid warfare was considered. The need is due to the full-scale invasion of the russian federation into Ukraine and the destruction of the international security system created after the Second World War. Without further in-depth study of the mechanisms of hybrid warfare, it is problematic to ensure the stability of the state and society. Previously, hybrid warfare was seen more as an «heir» of the Cold War than as a new dimension of international armed conflict. It was a kind of struggle at the threshold level of a traditional war of various types of terrorist, criminal and other organizations, including non-state ones, whose participants are united in some network structures. Therefore, the definition of hybrid war given by the legislation of Ukraine needs to be changed. Hybrid war is generally understood as military actions carried out by combining military, quasi-military, diplomatic, informational, economic and other means in order to achieve strategic political goals. And the specificity of such a combination is that each of the military and non-military methods of conducting a hybrid conflict is used for military purposes and is used as a weapon. At the same time, the transformation into a weapon occurs not only in the media sphere. Most likely, the hybrid threat or «great game» of intra-capitalist diplomacy since the 19th century is a more objective reflection of the picture of the modern political world structure than hybrid war. The current direction of scientific research is the continuation of the analysis of hybrid threats and the generalization of discussions of theoreticians based on a historical perspective with the aim of forming a complex of priority defense measures to prevent armed aggression. Obviously, the most significant feature of the modern military conflict is the deliberately ruthless attitude of one of the parties to the civilian population, which makes it similar to the global armed conflicts of the 20th century.

Key words: hybrid warfare; hybrid threats; cyber security; cyber warfare; international armed conflict; propaganda; modern military conflict.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну є яскравим свідченням руйнації створеної після Другої світової війни системи міжнародної безпеки. Також активно досліджуються засоби та методи ведення сучасної війни, яка в експертному середовищі отримала назву гібридної війни. І той, хто першим зрозуміє суть та глибину цього явища, матиме значну перевагу на полі бою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Проблема протидії гібридній війні активно дискутується впродовж тривалого часу. Базові фундаментальні основи цієї проблематики були закладені Р Гленном, Ф. Гоффманом, Т Гюбером, Джеймсом К. Уізером та іншими відомими дослідниками. Результати таких досліджень, розкриті у працях Ніка Даєр-Візефорда [10], Авраменка С. [12], Варенья Н. [12], Веселової Л. [2], Горбуліна В. [4], Когута Ю. [6], Курбана О. [7], Матвієнко С. [10], Рижова І. [12] та ін. Зокрема, цікавою видається думка канадського медійного теоретика Ніка Даєра-Візефорда та канадсько-української науковиці С. Матвієнко про те, що термін «кібервійна» має перевагу над такими близькими синонімами, як «інформаційна війна» або «мережева війна», бо він наголошує на новій центральній ролі цифрових технологій (у такий спосіб указуючи, що історичне коріння кібернетики сягає часів Другої світової та холодної воєн) і нових рівнях організації мереж та автоматизації, здатних схарактеризувати всі суспільні взаємини і навіть ведення війни у XXI столітті [10, с. 53]. На їх думку «гібридні війни», які синтезують кібернетичні та кінетичні елементи, сьогодні стають нормою. Це означає, що протидія кібервійні є невіддільною від опору й іншим видам війни [10, с. 213]. Наприклад, окремий інтерес може викликати професійна дискусія фахівців щодо майбутнього багатофункціональних та спеціалізованих літаків, проте твердження про необхідність бойовим літакам 6-го покоління бути максимально інтегрованими до загальної автоматизованої системи управління бойовими діями сумнівів не викликає [8, с. 92-95].

Академік В. Горбулін стверджує, що експерти НАТО особливу увагу приділяють технологічному розвитку у сферах штучного інтелекту, збільшенню автономності космосу й гіперсоніки, зараховуючи це до сфери технологій, переважно руйнівних за своєю природою. В. Горбулін також зазначає, що нейролінгвістичне програмування може виявитися потужною інформаційнопсихологічною зброєю, в основу якої покладені нейрологія, психофізіологія, лінгвістика, кібернетика й теорія комунікацій. Хоча й наголошує, що складники інформаційно-психологічної протидії, кібератак і кібероборони істотно відрізняються від кінетичної зброї, а, отже, концепція їх застосування мало підходить для поєднання з концепцією використання конвенційної зброї [4, с. 165; 169; 111].

С. Авраменко, Н. Варенья, І. Рижов зазначають, що в Україні поняття «інформаційна безпека» набуває «вузького» змісту. Інформаційна безпека охоплює процеси, що відбуваються в інформаційному просторі держави [12, с. 208]. Кібербезпека концептуалізується не тільки як сам собою захист інформації, а як цілісний і повноцінний захист усієї системи в інформаційному полі (поле комп'ютерних технологій) загалом. Вони роблять висновок про те, що у цьому ж ракурсі й розвивається система публічного управління щодо інформаційної безпеки [12, с. 233]. Глобалізація, стрімка інформатизація суспільства, розвиток комунікативних технологій та геостратегічні протистояння провідних країн світу за домінуючи позиції поступово привели до трансформації підходів до військового протистояння та революції у військовій справі та зростання ролі інформаційно-комунікативних технологій у військово-політичних протистояннях [12, с. 33]. Але через приголомшливі поразки військ рф під Києвом, Черніговим, Сумами, Харковом, Херсоном, неймовірні втрати під Бахмутом та звільнення українськими військовими острова Зміїний очевидна невідповідність так званої «доктрини генерала Герасимова» у використанні простору та часу.

Л. Веселова звертає увагу на те, що зростання залежності людини, суспільства та національних інфраструктур (енергетичної, транспортної, телекомунікаційної) від належної роботи інформаційно-телекомунікаційних систем зумовлює їхню вразливість від кіберзагроз, що, у свою чергу, підвищує ризик виникнення надзвичайних ситуацій, створює реальні загрози життєдіяльності людини, суспільства, держави, подальшому соціально-економічному розвитку та національній безпеці України [2, с. 8].

Ю. Когут наголошує, що сьогодні у сфері забезпечення кібербезпеки спостерігається вільне використання значної кількості термінів (та їхніх синонімів), що часто не узгоджені між собою: кіберзлочинність, комп'ютерна злочинність, кібертероризм, комп'ютерний тероризм, технологічний тероризм. У засобах масової інформації, наукових працях та інших джерелах часто широко вживають такі терміни, як «кібератака», «кібернапад», «кіберзлочин» та «кібервійна», проте не завжди є чітким розуміння, чим відрізняються ці терміни [6, с. 18-19]. Зокрема, Ю. Когут виділяє такі варіанти визначення сутності гібридної війни: 1) військова стратегія, яка поєднує звичайну війну, малу війну та кібервійну; 2) атака з використанням ядерної, біологічної, хімічної зброї, саморобних знарядь для терористичних атак та інформаційного тиску; 3) складна та гнучка динаміка бойового простору (battlespace), яка передбачає швидку реакцію та адаптацію учасників протистояння; 4) сучасний вид партизанської війни, яка поєднує сучасні технології та методи мобілізації; 5) основний метод в асиметричній війні, яка ведеться на трьох умовних фронтах серед населення конфліктної зони, тилового населення та міжнародної спільноти [6, с. 31-32].

О. Курбан у праці «Сучасні інформаційні війни в мережевому он-лайн просторі» стверджує, що найкращим інструментом для проникнення на вороже інформаційне поле є так званні медіавіруси інформаційні носії (події, скандали, чутки, діяльність організацій та окремих осіб), що несуть у прихованому вигляді завуальовані ідеї та меседжі. Зазвичай медіа-віруси можуть поширюватися у вигляді мемів та лолів окремих семіотичних фрагментів [7, с. 240]. Щоправда, несподіваний збій у роботі Facebook, Instagram і WhatsApp увечері понеділка, 4 жовтня 2021 р. продемонстрував їх вразливість. Як і масштабний збій у популярному додатку Telegram увечері суботи, 24 червня 2023 р. у користувачів Європи.

Власне сам термін «гібридна війна» став широко популярним завдяки теоретику концепції гібридної війни, підполковнику Корпусу морської піхоти США (у відставці) Ф. Гоффману (Frank G. Hoffman). У 2012 р. він виклав оновлену формулу, уточнивши своє визначення за рахунок характеристики поняття «одночасний» (що вже містилося у визначенні іншого теоретика Т Гюбера) і fused, тобто «тісно об'єднаний»: «Гібридний опонент це будь-який противник, який одночасно й адаптивно застосовує тісно об'єднаний набір звичайних озброєнь, іррегулярної тактики, тероризму і кримінальних дій на бойовому просторі для досягнення бажаних політичних цілей». Гоффман виходив власне із тези про наявність спадковості у війнах усіх часів, про актуальність історичних уроків і прийомів ведення війн та поведінки ворогів, описаних ще Фукідідом [11, с. 31; 22]. Проте й зазначає, що минуле є актуальним, але воно не повинно заморожувати морських піхотинців у неактуальності. На його думку, Збройним силам США для XXI століття потрібно більше, ніж просто скорочений Корпус морської піхоти 1980-х років [17]. Подібне твердження є правильним і для корпусу морської піхоти Збройних Сил України, що створюється. До речі, поняття «гібридна загроза» та «гібридна війна» концептуально визначено у офіційних документах Європейського Союзу [3, с. 18].

Докторант Центру дослідження миру Арктичного університету Норвегії(иіТ) Арсалан Білял у матеріалі «Гібридна війна нові загрози, складність і «довіра» як антидот» ставить читачам питання, чи може бути війна без прямих бойових дій або фізичної конфронтації. І далі пише: «Зважаючи на те, що гібридна війна проникає в міждержавні конфлікти, відповідь може бути позитивною. Це має тісний зв'язок із філософією війни. Вище мистецтво війни полягає в перемозі над ворогом без бойових дій, як стверджував древній воєнний стратег Суньцзи» [16].

Актуальним напрямом наукових досліджень є продовження аналізу гібридних загроз та узагальнення дискусій теоретиків на основі історичної перспективи з метою формування комплексу пріоритетних оборонних заходів щодо запобігання збройній агресії.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. До повномасштабного вторгненням російської федерації в Україну гібридна війна розглядалася більше як «спадкоємниця» холодної війни, ніж як новий вимір міжнародного збройного конфлікту. Тому для протидії збройній агресії з боку великих держав необхідне розуміння сутності сучасного воєнного конфлікту.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної роботи є поглиблення дослідження розробки заходів та механізмів протидії гібридній війні, що є крайнім виразом гібридних загроз. Зокрема, розглянути стан наукової розробки феномену гібридної війни.

Виклад основного матеріалу дослідження

«Тваринний або рослинний організм, виведений за допомогою схрещування (гібридизації). Помісь; неприродне поєднання чого-небудь», сучасний тлумачний словник української мови так розкриває значення слова «гібрид» [15, с. 130]. Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну підтвердило важливість саме протидії кібервійні. Одна з основних мішеней російських хакерів державні інформаційні ресурси України. Зокрема, аналітичний звіт Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України свідчить про те, що активна діяльність протягом 2022 року Команди реагування на комп'ютерні надзвичайні події України (англ. Computer Emergency Response Team of Ukraine, CERT-UA) або Кіберцентр UA30, робить підвищення цифрової грамотності громадян надзвичайно актуальним завданням [5]. У 2023 р. ФБР США виявило та знешкодило пакет шкідливих програм під назвою Snake (змія), що використовується у фсб рф [9]. Зокрема, в 2012 р. НАТО визнало кіберпростір новим театром воєнних дій [2, с. 25]. Реалізація у 2010 р. атаки на ядерну програму Ірану вірусом Stuxnet показало катастрофічно низьку захищеність автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП) від кібератак [6, с. 59-60].

Е. Бернейс у книзі «Пропаганда» (1928) стверджував, що «Пропаганда житиме вічно. І розумна людина повинна усвідомлювати, що пропаганда, по суті сучасний інструмент, за допомогою якого можна боротися за плідну працю і привносити порядок у хаос» [1, с. 126]. Атака невідомих БпЛА Кремля у ніч на 3 травня 2023 р. та «миротворча» операція повстанців з парамілітарних формувань «Російський добровольчий корпус» (РДК) та Легіон «Свобода Росії» у Бєлгородській області у травні-червні 2023 р., вже свідчать про певні позитивні зміни у російському суспільстві. А український Bayraktar TB2 навіть став одним із символів чи мемів російсько-української війни, який допомагає громадянам стійко триматися проти рашистської пропаганди і дезінформації.

Втім, коли російські пропагандисти використовуючи не лише станції для звукового мовлення «звуковкі» ЗС-82 на базі БРДМ-2, а й сучасне телекомунікаційне обладнання роблять заяви на багатомільйонну аудиторію про 15 біолабораторій США в Україні, злочини в Ізюмі як чергову «постановку» України, знищення греблі Каховської ГЕС в результаті «диверсії ЗСУ» або підготовку атаки на ЗАЕС, такий інформаційний вплив може перетворитися на систематичну форму цілеспрямованого переконування [12, с. 77] і тоді виснажливий страх набуде характеру глобальної політичної загрози гідної Н. Макіавеллі. Тому ЄС і США ввели санкції проти таких російських каналів, як Sputnik, Russia Today, Rossiya24, TV center International, RTR Planeta, «Перший канал», «росія-1», «Рен-ТВ» та «НТВСвіт». Вказані інформаційні ресурси відключили від кабельної, супутникової та інтернет-трансляції. Іміджева війна це смислова війна, створення паралельної альтернативної реальності [6, с. 35]. З метою запобігання репутаційним втратам державі та суспільству, українській владі важливо проводити неупереджені розслідування та робити висновки на кшталт інформації правозахисної організації Human Rights Watch від 31 січня 2023 р. щодо використання на Харківщині протипіхотних мін ПФМ, які називають «пелюстками» або «метеликами» у період окупації цих територій [14]. Також слід врахувати, що проєкт відбудови легендарного українського літака Ан-225 «Мрія» має всі шанси перетворитися на міжнародний. Тут доречно нагадати про Кадеську битву та грандіозну пропаганду фараона Стародавнього Єгипту Рамсеса II Великого, що впливає на думки людей на свідомому й підсвідомому рівнях і в XXI столітті. Або як завдяки щоденним телевізійним новинам, незважаючи на перемогу американських і південнов'єтнамських військ після Тетського наступу сил комуністичного В'єтнаму й битви за Хюе, у настроях американської публіки на початку 1968 р. намітилися радикальні зміни. Власне після американо-в'єтнамської війни 1965-1973 років і з'явилися терміни «асиметричне протистояння» та «асиметричні способи ведення війни» [4, с. 67]. Зокрема, як і перший у світі серійний ударний stealth-літак Lockheed F-117 Nighthawk (з англ. «нічний яструб»). Методи повстанської війни були доведені до рівня універсальної концепції у 1950-ті роки колишнім офіцером Російської імператорської армії Є. Месснером. Тоді він розробив свою теорію «мятеж-війни» [11, с. 26]. Також відомий англійський військовий історик і теоретик сер Безіл Ліддел Гарт першу працю про «стратегію непрямих дій» опублікував у 1929 р. і продовжив роботу після завершення Другої світової війни та появи водневої бомби. Іншими словами, комплекс пріоритетних заходів щодо забезпечення стійкості держави та суспільства має враховувати, що сили вторгнення у повномасштабній наступальній операції намагатимуться використати технології кібервійни з метою підвищення ефективності комплексу заходів з маскування, зокрема, дезінформації для досягнення стратегічної раптовості дій перед силами оборони. А також зменшення їхнього опору, у тому числі психологічної готовності та емоційно-вольової стійкості.

Вищезгаданий підхід фахівців щодо майбутніх основних загроз не від регулярних армій, відтворює ситуацію іррегулярної війни (irregular war) або асиметричної війни. Але загарбницька війна росії проти України на думку про гібридну війну не як про «спадкоємницю» холодної війни чи виключно неконвенційну (unconventional war) війну очевидно вплине. Участь у бойових діях ПВК «Вагнер» чи «Патріот», що залежать від урядової підтримки фінансами, артилерією та боєприпасами, ситуацію не змінює. Військові дії для ПВК «Вагнер» 23 і 24 червня 2023 р. проти командувачів російської армії без дезертирства з Міноборони росії закінчилися поверненням найманців до своїх польових таборів. Для інших проросійських бойовиків, які діяли на Сході України з 2014 року, збиття пасажирського літака «Боїнг 777» рейсу МН17 Малайзійських авіаліній закінчилося вироком Окружного суду Гааги Королівства Нідерландів.

Війна росії проти України може стати однією з найкривавіших у сучасній історії. Геноцид українців російськими військами під час вторгнення 2022 року визнаний рішеннями парламентів країн Балтії, Польщі, Канади, Чехії, Ірландії та України. Близько 9300 вбитих й понад 16 300 поранених серед цивільного населення (у т.ч. 537 вбитих та 1117 поранених дітей), 17,6 мільйона українців потребують гуманітарної допомоги, зокрема, 700 000 людей потребують доступу до безпечної питної води після знищення греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року (за даними ООН). Однак реальні цифри вбитих та поранених явно вищі, оскільки отримання інформації з таких населених пунктів як Маріуполь (Донецька область), Лисичанськ, Попасна і Сєверодонецьк (Луганська область) все ще потребують підтвердження. Окрім участі масових армій озброєних БпЛА та комплексами РЕР/РЕБ, найбільш суттєвою специфікою сучасного воєнного конфлікту є навмисне безжальне ставлення однієї зі сторін до цивільного населення, що робить її схожою на глобальні збройні конфлікти у XX столітті. Тому, подане у Стратегії воєнної безпеки України визначення гібридної війни потребує змін, оскільки твердження «щодо прихованого застосування регулярних військ (сил)» [13] суперечить існуючій ситуації безпеки в державі.

За підсумками першого року війни, за оцінками Світового банку, потреба у відновленні критичної інфраструктури, житла та важливих соціальних та транспортних об'єктів України становить 411 млрд доларів США. Після знищення греблі Каховської ГЕС розмір репарацій, очевидно, ще збільшиться. Конфлікт також заклав підвалини глобального дефіциту продовольства, наприклад, в Африці та на Близькому Сході. Зокрема, це наражає на небезпеку руйнування світове господарство та міжнародні економічні відносини. Усі ті, хто стоїть за російською агресією та жахливими воєнними злочинами на території України, мають бути притягнуті до відповідальності за зразком Нюрнберзького або Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Однак Верховна Рада України донині не ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду, хоча відповідними постановами і визнано юрисдикцію МКС щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Але без цього, як й здійснення правосуддя в Україні, неможливо буде переконати майбутнє покоління росіян у злочинності дій путінської диктатури, що може призвести до нової повномасштабної війни.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

гібридна війна

Оборонні заходи щодо протидії гібридній війні обов'язково повинні ураховувати досвід світових та холодної воєн, коли пропагандистські й економічні війни виявилися вирішальним фактором для результату протистояння тільки після врівноваження сил супротивників у результаті тривалої збройної боротьби. Подане у Стратегії воєнної безпеки України визначення гібридної війни потребує змін, оскільки суперечить існуючій ситуації безпеки в державі.

Незважаючи на перебування у складі Ради Безпеки ООН російської федерації, перевірені роками практики вирішення конфліктів міжнародними організаціями необхідно заново переосмислити та рішуче використовувати у світі як своєрідні зразки чи індикатори для попередження погіршення відносин між державами та відокремлення міждержавного суперництва від війни. Зокрема, на рівні Організації Об'єднаних Націй, де Україна має продовжити свою значну роль у миротворчих силах. Враховуючи зарубіжний досвід урегулювання протистоянь, доцільно особливу увагу звернути на роль посередника чи посередників. Для ефективного протистояння гібридним загрозам доречно також звернути увагу й на встановлення довірчих відносин між різними країнами.

Бібліографічний список

1. Berneis, E. (2022). Propahanda [Propaganda]. Kyiv: Vydavnychyi dim «Svaroh» [in Ukrainian].

2. Veselova, L. lu. (2020). Kiberbezpeka v umovakh hibrydnoi viiny: administratyvno-pravovi zasady: monohrafiia [Cyber security in the conditions of hybrid warfare: administrative and legal principles: monograph]. Odesa: Vydavnychyi dim «Helvetyka» [in Ukrainian].

3. Martyniuk, V. (Ed.). (2018). Hibrydni zahrozy Ukraini i suspilna bezpeka. Dosvid YeS i Skhidnoho partnerstva. Analitychnyi dokument. Kyiv: Tsentr hlobalistyky «Stratehiia KhKhl» [Hybrid threats to Ukraine and public security. The experience of the EU and the Eastern Partnership. Analytical document]. Retrieved from https://www.dvicsynergy.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/blok_XXI-end_0202.pdf [in Ukrainian].

4. Horbulin, V. (2021). Yak peremohty Rosiiu u viini maibutnoho [How to defeat Russia in the war of the future]. Kyiv: Brait Buks [in Ukrainian].

5. Buniak, V. (08.03.2023). Kiberviina proty Ukrainy: Derzhspetszviazku doslidyla motyvatsiiu, metody ta instrumenty rosiiskykh khakeriv [Cyber war against Ukraine. The State Intelligence Service investigated the motivation, methods and tools of Russian hackers]. «MEDIASAPIENS». ms.detector.media. Retrieved from https://ms.detector.media/ withoutsection/post/31351/2023-03-08-kiberviyna-proty-ukrainy-derzhspetszvyazku-doslidyla-motyvatsiyu-metodyta-instrumenty-rosiyskykh-khakeriv/ [in Ukrainian].

6. Kohut, Yu.I. (2022). Kiberviiny, kiberteroryzm, kiberzlochynnist (kontseptsii, stratehii, tekhnolohii): praktychnyi posibnyk [Cyberwars, cyberterrorism, cybercrime (concepts, strategies, technologies): a practical guide]. Kyiv: Konsaltynhova kompaniia «SIDKON»; VD «Dakor» [in Ukrainian].

7. Kurban, O.V. (2016). Suchasni informatsiini viiny v merezhevomu on-lain prostori: navchalnyi posibnyk [Modern information wars in the online network space: a tutorial]. Kyiv: VIKNU. Retrieved from http://www.interinf.chnu.edu. ua/res//interinf/Inf%20vijny.pdf [in Ukrainian].

8. Lezhenin, S. I., & Medvediev, H. A. (2014). Suchasni tendentsii rozvytku ta modernizatsii viiskovoi aviatsiinoi tekhniky [Modern trends in the development and modernization of military aviation equipment]. Zbirnyk naukovykh prats Derzhavnoho naukovo-doslidnoho instytutu aviatsii Collection of scientific papers of the State Research Institute of Aviation, 10(17), 90-95. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpdndia_2014_10_15 [in Ukrainian].

9. Neschetna, S. (09.05.2023). FBR neitralizuvala merezhu shkidlyvykh prohram Snake, yaki vykorystovuie FSB Rosii [The FBI has neutralized the Snake malware network used by Russia's FSB]. tsn.ua. Retrieved from https://tsn.ua/svit/fbr-neytralizuvala-merezhu-shkidlivih-program-snake-yaki-vikoristovuye-fsb-rosiyi-2325013.html [in Ukrainian].

10. Daier-Vizeford, N., & Matviienko, S. (2021). Kiberviina i revoliutsiia [Cyber war and revolution]. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].

11. Horbulin, V.P. (ed). (2017). Svitova hibrydna viina: ukrainskyi front: monohrafiia [World hybrid war: the Ukrainian front: a monograph]. Kyiv: NISD [in Ukrainian].

12. Varenia, N. M. (ed). (2022). Suchasni vyklyky mizhnarodnomu poriadku: peredumovy poiavy ta mekhanizmy protydii informatsiinym i terorystychnym zahrozam: monohrafiia [Modern challenges to the international order: prerequisites for the emergence and mechanisms of countering informational and terrorist threats: monograph]. In Butkevych O.V. (ed.) Seriia monohrafii: Suchasni vyklyky mizhnarodnomu poriadku [Series of monographs: Modern challenges to the international order]. Kyiv.: Feniks. Odesa [in Ukrainian].

13. Pro rishennia Rady natsionalnoi bezpeky i oborony Ukrainy vid 25 bereznia 2021 roku «Pro Stratehiiu voiennoi bezpeky Ukrainy». Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 25 bereznia 2021 roku № 121/2021 [On the decision of the National Security and Defense Council of Ukraine dated March 25, 2021 «On the Military Security Strategy of Ukraine». Decree of the President of Ukraine dated March 25, 2021 No. 121/2021]. Retrieved from https://www.president.gov. ua/documents/1212021-37661 [in Ukrainian].

14. Ukrainski pravozakhysnyky pro dopovid HRW: «faktychno pidtrymuie nashoho voroha» [Ukrainian human rights defenders on the HRW report: «actually supports our enemy»] (31.01.2023). www.radiosvoboda.org. Retrieved from https://www.radiosvoboda.org/a/news-pravozakhysnyky-zvit-hrw/32247641.html [in Ukrainian].

15. Yakovleva, A. M., & Koshechkina, T M. (2020). Suchasnyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [Modern explanatory dictionary of the Ukrainian language]. Kharkiv: Navchalna literatura [in Ukrainian].

16. Bilal, A. (30.11.2021). Hibrydna viina novi zahrozy, skladnist i «dovira» yak antydot [Hybrid Warfare New Threats, Complexity, and `Trust' as the Antidote]. NATO Reviu NATO review, www.nato.int Retrieved from https:// www.nato.int/docu/review/uk/articles/2021/11/30/gbridna-vjna-nov-zagrozi-skladnst-dovra-yak-antidot/index.html [in Ukrainian].

17. Hoffman, F. (2020). Designing Tomorrow's Marine Corps. Proceedings, 146/11/1,413. Retrieved from https:// www.usni.org/magazines/proceedings/2020/november/designing-tomorrows-marine-corps.

Размещено на Allbest.ru