Аналіз копінг-стратегій у військових, які зазнали ампутації: основні типи, рівень вираженості та зв’язок з соціально-демографічними характеристиками

Виявлено статистично значущий зв'язок між копінг-стратегіями у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, та їхніми соціально-демографічними характеристиками (вік, сімейний стан, наявність дітей), що проявляється в тому, що військові більш старшого віку, а також ті, що живуть у офіційному або громадянському шлюбі та мають сім'ї і дітей, більше орієнтовані на використання активних, продуктивних та напівпродуктивних копінг-стратегій.

Другий тип включав активні, напівпродуктивні копінг-стратегії.Сюди відносяться такі стратегії: 1) «використання емоційної соціальної підтримки» (пошук соціальної підтримки з емоційних причин, таких, як прагнення знайти емоційну, моральну підтримку, співчуття та розуміння); 2) «використання інструментальної соціальної підтримки» (пошук соціальної підтримки для того, щоб знайти підходи до вирішення проблеми); 3) «відгальмовування всіх інших занять» (придушення конкуруючої діяльності, тобто, уникнення відволікання іншими видами активності, можливо, ігнорування інших речей, з тим щоб активніше впоратися зі стресовою ситуацією); 4) «використання гумору» (жарти та сміх з приводу ситуації); 5) «релігійний копінг» (звернення до релігії, тобто, звернення до допомоги Бога, віри, релігії).

І третій тип утворили пасивні, непродуктивні копінг-стратегії. Дана група об'єднала такі стратегії: 1) «фокусування на емоціях та їх вентилювання» (концентрація на емоціях та їх активне вираження, тобто, фокусування на неприємних емоціях, неприємностях та вираженні почуттів); 2) «заперечення» (відмова вірити в те, що трапилося, або спроби заперечувати його реальність); 3) «психічне уникнення» («думковий» підхід уникнення проблеми, тобто, використання різних видів активності для відволікання від неприємних думок, пов'язаних з проблемою, наприклад фантазування, сон); 4) «поведінкове уникнення» (поведінкове ухиляння від проблеми, тобто, відмова від досягнення мети, регулювання зусиль, спрямованих на взаємодію зі стресором); 5) «самообмеження» (стримування подолання, тобто, очікування придатного для дій моменту і утримання від надто поспішних, імпульсивних дій); 6) «вживання психоактивних речовин, використання «заспокійливих» (використання алкоголю, лікарських засобів або наркотиків як спосіб уникнення проблеми та покращення самопочуття).

Представлена класифікація видів копінг-стратегій особистості була покладена в основу проведення емпіричного дослідження.

Перейдемо до аналізу результатів емпіричного дослідження. Отримані дані показали, що існують певні досягнення у використанні військовими, які зазнали ампутації, копінг-стратегій у кризових ситуаціях:а) в середньому дві третини опитаних використовує на високому рівні вираженості такі активні та продуктивні копінг-стратегїі, як «планування подолання» (75,1%), позитивне переформулювання та особистісне зростання» (60,4%), а майже половина опитаних використовують на високому рівні вираженості такі активні та продуктивні копінг-стратегії, як «прийняття» (58,6%) та «активний копінг» (45,6%), які спрямовані на продуктивне вирішення вираженої кризової ситуації, з якою вони зустрілися під час війни; б) досить значна частина опитаних, майже половина, на високому рівні реалізують таку активну, напівпродуктивну копінг-стратегію як «використання гумору» (47,9%), яка зменшує негативний вплив важкої ситуації, з якою зустрілись військові.

Разом з тим, виявлено, що існують певні обмеження у використанні військовими, які зазнали ампутації, копінг-стратегій у кризових ситуаціях: а) наявність певного «розриву» між використанням на високому рівні вираженості активних, продуктивних копінг- стратегій, спрямованих на осмислення проблеми, її прийняття та підходів до її вирішення, та стратегій, спрямованих на активну реалізацію визначених підходів (58,6%-75,1% проти 45,6%); б) недооцінка військовими таких активних та напівпродуктивних копінг-стратегій, як стратегії соціальної підтримки, як на емоційному (13,6%), так і на інструментальному (20,1%) рівнях, які мають відношення до соціальної взаємодії; в) значне використання військовими різноманітних пасивних та непродуктивних копінг-стратегій, спрямованих на уникнення вирішення проблеми, у тому числі, і використання психоактивних речовин (на високому та середньому рівні вираженості такі стратегії використовує від 17,7% до 68,0 %).

Друге завдання дослідження полягало в аналізі зв'язку копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, із їхнім віком.

Результати дослідження показали наявність позитивного статистично значущого зв'язку між віком військових, які зазнали ампутації, та рядом їхніх копінг-стратегій у кризових ситуаціях.

Так, констатовано позитивний статистично значущий зв'язок між віком та такими активними, продуктивними копінг-стратегіями, як «позитивне перевизначення та особистісне зростання» (p<0,05) та «планування подолання» (p<0,05), які полягають у спробі переосмислити стресову ситуацію у позитивному напрямку та знайти підходи до її подолання (табл. 2). Суть цього зв'язку проявляється в тому, що з віком зростає використання військовими, які отримали ампутацію, цих стратегій. Очевидно, це можна пояснити більшим життєвим досвідом таких військових, їхнім баченням можливих альтернативних ліній життя.

Таблиця 2

Зв'язок копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, з їхнім віком (r)

*p<0,05; ***p<0,001

Також встановлено, що з віком зростає використання таких активних та напівпродуктивних копіг-стратегій, як «використання інструментальної соціальної підтримки» (p<0,001) та «використання емоційної соціальної підтримки» (p<0,05), а також «відгальмовування всіх інших занять» (p<0,05). Це говорить про те, що чим старші військові, тим більше вони розуміють значущість соціальної підтримки, як на емоційному, так і на інструментальному рівні, а також демонструють більш вищу здатність концентруватися на пріоритетних речах, які мають відношення до подолання стресової ситуації. При цьому звертає увагу на себе той факт, що зв'язок віку і такої копінг-стратегії як «використання інструментальної соціальної підтримки», є найбільш вираженим.

Окрім того, існує статистично значущий зв'язок між віком військових та такою пасивною та непродуктивною копінг-стратегією, як «самообмеження» (p<0,001). Нагадаємо, що зміст цієї копінг-стратегії полягає в стримуванні подолання, тобто, очікуванні придатного для дій моменту і утриманні від надто поспішних, імпульсивних дій (Carver, Scheier&Weintraub, 1989). Скоріше всього, це можна пояснити тим, що життєвий досвід військових обумовлює використання саме такої «стримуючої» поведінки.

Третє завдання дослідження полягало в аналізі зв'язку копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, із їхнім сімейним станом.

У процесі дослідження виявлено позитивний статистично значущий зв'язок між сімейним станом військових та такою активною продуктивною копінг-стратегією, як «активний копінг» (p<0,01), а також такими активними, напівпродуктивними копінг-

стратегіми, як «релігійний копінг» (p<0,05) та використання «емоційної соціальної підтримки» (p<0,01) (табл. 3).

Суть закономірності полягає в тому, що військові, які зазнали ампутації, які живуть в офіційному або громадянському шлюбі, більше використовують активні та продуктивні або активні та напівпродуктивні копінг-стратегії, порівняно із самотніми військовими. Очевидно, це можна пояснити більшим рівнем відповідальності за близьких людей у військових, які живуть у шлюбі або мають сім'ї, порівняно із самотніми військовими.

Звертає увагу на себе той факт, що не виявлено статистично значущого зв'язку між сімейним станом військових та пасивними, непродуктивними копінг-стратегіями.

Таблиця 3

Зв'язок копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, з їхнім сімейним станом (r)

*p<0,05; **p<0,01

І четверте завдання дослідження полягало в аналізі зв'язку копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, із наявністю у них дітей та їхньої кількістю.

В процесі дослідження констатовано позитивний статистично значущий зв'язок між цим показником та такими активними, продуктивними копінг-стратегіями, як «позитивне перевизначення та особистісне зростання» (p<0,001), «планування подолання» (p<0,001), «активний копінг» (p<0,01).

Окрім того, виявлено позитивний статистично значущий зв'язок між наявністю та кількістю дітей у військових і такими активними та напівпродуктивнми копінг- стратегіями, як» «відгальмовування від інших занять» (p<0,05), «використання емоційної соціальної підтримки» (p<0,05), «використання інструментальної соціальної підтримки»(р<0,01) (табл. 4).

Сутність виявлених закономірностей полягає в тому, що військові, які зазнали ампутації, які мають дітей і більшу їх кількість, більше використовують активні та продуктивні або активні та напівпродуктивні копінг-стратегії порівняно із військовими, які не мають дітей. При цьому слід підкреслити, що за такими активним та продуктивними копінг-стратегіями, як «позитивне перевизначення та особистісне зростання» та «планування подолання» спостерігається найбільш виражений статистично значущий зв'язок (p<0,001). Очевидно, що любов до дітей, бажання спілкування з ними та відповідальність за їхнє подальше життя («необхідність поставити їх на ноги») обумовлюють активні дії військових щодо подолання кризової ситуації.

Таблиця 4

Зв'язок копінг-стратегій у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, з наявністю та кількістю дітей(т)

*p<0,05;**p<0,01; ***p<0,001

Також звертає увагу на себе той факт, що не виявлено статистично значущого зв'язку між сімейним станом військових та пасивними, непродуктивними копінг- стратегіями.

В цілому, можна заключити, що військові більш старшого віку, а також ті, що живуть в офіційному або громадянському шлюбі та мають сім'ї і дітей, більше орієнтовані на використання активних, продуктивних та напівпродуктивних копінг-стратегій.

Відповідно, можна говорити про те, що військові більш молодого віку, самотні та ті, що не мають дітей, потребують більшої психологічної підтримки щодо подолання життєвих викликів. Окремі підходи для здійснення такої підтримки представлено в розроблених нами методичних рекомендаціях (Карамушка, Полівко, Вісіч та ін., 2023).

Висновки:

1. Копінг-стратегії являють собою когнітивні, емоційні та поведінкові зусилля, спрямовані на подолання труднощів у процесі взаємодії людини з довкіллям. Вони є важливою психологічною складовою стрес-долаючої поведінки (наряду із фізіологічними, медичними складовими такої поведінки). Копінг-стратегїі відіграють ряд важливих функцій в життєдіяльності особистості (адаптаційну, ресурсно-буферну, забезпечення психічного здоров'я та благополуччя, індивідуального розвитку).

2. На основі існуючих в літературі підходів та отриманих емпіричних даних виділено три типи копінг-стратегій у військових, які зазнали ампутації під час бойових дій в умовах повномасштабної війни рф проти України: а) «активні-продуктивні» (спрямовані на вирішення стресової ситуації або отримання соціальної підтримки, та швидке та успішне подолання стресу); б) «активні-напівпродуктивні»(спрямовані на вирішення стресової ситуації та отримання соціальної підтримки, але які допомагають справлятися з стресом лише в деяких ситуаціях); в) «пасивні-непродуктивні» (орієнтовані на використання базової копінг-стратегії «уникання» і які не дозволяють усувати стресовий стан). Окрім того, визначено перелік видів копінг-стратегій, які відносяться до кожного типу (на основі модифікації копінг-стратегій, представлених в методиці «Шкала COPE» (Carver, Scheier, &Weintraub, 1989).

3. Виявлено певні досягнення та обмеження у використанні військовими, які зазнали ампутації, копінг-стратегій. До основних досягнень відноситься використання значною кількістю військових на високому рівні активних та продуктивних/напівпродуктивних копінг-стратегій, спрямованих на прийняття, позитивне переосмислення кризової ситуації, з якою зустрілись військові, зменшення її негативного впливу та визначення умов для подолання такої ситуації. Основні обмеження у використанні копінг-стратегій військовими, які зазнали ампутації, полягають у недостатньому використанні на високому рівні активних дій для подолання кризових ситуацій та різних форм соціальної підтримки, а також значне використання певною частиною військових пасивних та непродуктивних копінг-стратегій, спрямованих на уникнення вирішення проблеми, у тому числі, і використання психоактивних речовин.

4. Встановлено статистично значущий зв'язок між копінг-стратегіями у кризових ситуаціях у військових, які зазнали ампутації, та їхніми соціально-демографічними характеристиками (вік, сімейний стан, наявність дітей). Це знайшло відображення в тому, що військові більш старшого віку, а також ті, що живуть в офіційному або громадянському шлюбі та мають сім'ї і дітей, більше орієнтовані на використання активних, продуктивних та напівпродуктивних копінг-стратегій.

5. Отримані дані доцільно враховувати соціальним працівникам, психологам, медичним працівникам у процесі роботи з психологічної адаптації та реінтеграції військових, які зазнали ампутації, до цивільного життя.

Перспективи подальших досліджень. Перспективи подальших досліджень полягають в аналізі впливу на використання копінг-стратегій військовими, як зазнали ампутації, характеристик, які пов'язані з їхньою військовою службою та пораненням.

Література

1. Беспаленко, А. А., Щеглюк, О.І., Кіх, А. Ю., Бур'янов, О. А., Волянський, О. М., Корченок, В. В., & Михайловська, М. М. (2020). Алгоритм реабілітації військовослужбовців з ампутацією кінцівок на основі мультипрофесійного та індивідуального підходу. Український журнал військової медицини, 7(1). DOI:10.46847/UJMM.2020.1(1)-064

2. Карамушка, Л. М. (Ред.) (2021). Психолого-організаційні детермінанти забезпечення психологічного здоров'я персоналу освітніх організацій в умовах соціальної напруженості: монографія / Л. М. Карамушка, О. В. Креденцер, К. В. Терещенко [та ін.] Київ - Львів : Видавець Вікторія Кундельська. URL: http://psychology-naes-ua.institute/userfiles/files/Karamushka%20(1).pdf

3. Карамушка, Л. М. (2020). Вплив копінг-стратегій на структурні компоненти психологічного здоров'я персоналу освітніх організацій. Актуальні проблеми психології: Т. І. Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія, 57, 12-21.

4. Карамушка, Л. М., & Снігур, Ю. С. (2020). Копінг-стратегії: сутність, підходи до класифікації, значення для психологічного здоров'я особистості та організації. Актуальні проблеми психології. Т. І. Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія, 55, 23-30.

5. Кокун, О. М., Пішко, І. О., Лозінська, Н. С., Олійник, В. О., Хоружий, С. М., Ларіонов, С. О., Сириця, М. В. (2023). Особливості надання психологічної допомоги військовослужбовцям ветеранам та членам їхніх сімей цивільними психологами: метод. посіб. Київ.

6. Олефір, В. О. (2011) Взаємозв'язок життєстійкості, копінг-стратегій та психологічного благополуччя. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Психологія, 981 (47), 168-172.

7. Психологічний супровід незламних:методичні рекомендації по роботі з

військовослужбовцями, які зазнали ампутації внаслідок бойових дій (2023). / Т. В. Карамушка, Л. Ю. Полівко, О. Ю. Вісіч [та ін.]. Київ - Львів : Видавець Вікторія Кундельська.

8. Ярош, Н. С. (2015).Аналіз досліджень внутрішніх предикторів стрес-долаючої поведінки. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Психологія, 58, 6064.

9. Bhuvaneswar, C. G., Epstein, L. A. & Stem, T. A. (2007). Reactions to Amputation: Recognition and Treatment. Prim Care Companion. Journal Clin Psychiatry, 9(4), 303-308.

10. Carver C. S., Scheier M. F. & Weintraub J. K. (1989). Assessing coping strategies: A theoretically based approach. Journal of Personality and Social Psychology, 56(2), 267-283.

11. Cater, J. (2012). Traumatic amputation: Psychosocial adjustment of six Army women to loss of one

or more limbs. The Journal ofRehabilitation Research and Development, 49(10),1443-56

12. Cavanagh, S., Shin, L., Karamouz, N., & Rauch, S. (2006). Psychiatric and Emotional Sequelae of Surgical Amputation. Psychosomatics,47(6), 459-464.

13. Engstrom, B., & Van de Ven, C. (Eds.) (1999). Therapy for Amputees.3rd Edition.Elsevier.

14. Frydenberg, E., & Lewis, R. (2000).Teaching Coping to adolescents: when and to whom? American Educational Research Journal, 37, 727-745.

15. Fukunishi, I, Sasaki, K., Chishima, Y., Anze, M., & Saijo. M. (1996). Emotional disturbance in trauma patients during the rehabilitation phase. General hospital psychiatry, 18(2), 121-7

16. Hobfoll, S. E. (1996). Support: Will you bethere when I nee dyou? In: A life time of relationships.. California, 12-22.

17. Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. New York.

18. Mckechnie, P. S., &John, A. (2014). Anxiety and depression following traumatic limb amputation: A systematic review. Injury. Vol. 45, Issue12, 1859-1866

19. Peterson, C., & Seligman, M. E. P. (2004) Character Strengths and Virtues: A Handbook and Classification. New York.

20. Sahu, A, Sagar, R, Sarkar, S, & Sagar S. (2016).Psychological effects of amputation: A review of studies from India. Industrial Psychiatry Journal,25(1), 4-10. doi: 10.4103/0972-6748.196041

21. Verschuren, J. E, Geertzen, J. H, Enzlin, P., & Dijkstra, P. U., & Dekker, R. (2015). Sexual functioning and sexual well-being in people with limb amputation: a cross-sectional study in the Netherlands. DisabilRehabil, 37(3), 187-93. doi: 10.3109/09638288.2014.913704.

References

1. Bespalenko, A. A., Scheglyuk,O. I., Kikh, A. Yu., Buryanov,O. A., Volyanskyi, O. M., Korchenok, V. V., & Mykhailovska, M. M. (2020). Algorytm reabilitatsii viiskovosluzhbovtsiv z amputatsieyu kintsivok na osnovi multyprofesiinogo ta indyvidualnogo pidkhodu [A multiprofessional and individual-approach-based algorithm for the rehabilitation of military personnel with limb amputation]. Ukrainskyi zhurnal viiskovoi medytsyny, 1(1). https://doi.org/10.46847/UJMM.2020.1(1)-064 [In Ukrainian]

2. Karamushka, L. M. (Ed.)(2021). Psykhologo-organizatsiini determinanty zabezpechennya

psykhologichnogo zdorovya personalu osvitnikh organizatsii v umovakh sotsialnoi napruzhenosti [Psychological and organizational determinants of psychological health of the staff of educational organizations in conditions of social tension]. Publisher Viktoria Kundelska. http://psychology-naes- ua.institute/userfiles/files/Karamushka%20(1).pdf [In Ukrainian]

3. Karamushka, L. M. (2020). Vplyv koping-strategii na strukturni komponenty psykhologichnogo zdorovya personalu osvitnikh organizatsii [The impact of coping strategies on the components of psychological health of the staff of educational organizations]. Aktualni problemy psykhologii: V. I. Organizatsiinapsykhologia. Ekonomichnapsykhologia. Sotsialnapsykhologia, 57, 12-21. [In Ukrainian]

4. Karamushka, L. M., & Snigur, Yu. S. (2020). Koping-strategii: sutnist, pidkhody do klasyfikatsii, znachennya dlya psykhologichnogo zdorovya osobystosti taorganizatsii [Coping strategies: essence, classification, and significance for psychological health of the individual and organization]. Aktualni problemy psykhologii. V. I. Organizatsiina psykhologia. Ekonomichna psykhologia. Sotsialna psykhologia, 55, 23-30. [In Ukrainian]

5. Kokun, O. M., Pishko, I. O., Lozinska, N. S., Oliinyk, V. O., Khoruzhyi, S. M., Larionov, S. O., & Syrytsya, M. V. (2023). Osoblyvosti nadannya psykhologichnoi dopomogy viiskovosluzhbovtsyam veteranam ta chlenam yikhnikh simei tsyvilnymy psykhologamy [Features of psychological help to servicemen, veterans and their families given bycivilian psychologists]. Kyiv. [In Ukrainian]

6. Olefir, V. O. (2011). Vzayemozvyazok zhyttyestiikosti, koping-strategii ta psykhologichnogo blagopoluchchya [The relationship between resilience, coping strategies and psychological well-being]. Visnyk Kharkivskogo natsionalnogo universytetu imeni V. N. Karazina. Seria: Psykhologia, 981(47), 168172. [In Ukrainian]

7. Karamushka, T. V., Polivko, L. Yu., & Visich, O. Yu. (2023). Psykhologichnyi suprovid nezlamnykh: metodychni rekomendatsii po roboti z viiskovosluzhbovtsyamy, yaki zaznaly amputatsii vnaslidok boiovykh dii [Psychological support of the indomitable: methodological recommendations for working with military personnel who underwent amputations as a result of hostilities]. Publisher Viktoria Kundelska. [In Ukrainian]

8. Yarosh, N. S. (2015). Analiz doslidzhen vnutrishnikh predyktoriv stres-dolayuchoi povedinky [Analysis of studies on internal predictors of stress-coping behavior]. Visnyk Kharkivskogo natsionalnogo universytetu imeni V. N. Karazina. Seria: Psykhologia, 58, 60-64. [In Ukrainian]

9. Bhuvaneswar, C. G., Epstein, L. A., & Stern, T. A. (2007). Reactions to Amputation: Recognition and Treatment. Prim Care Companion. The Journal of Clinical Psychiatry, 9(4), 303-308.

10. Carver, C. S., Scheier, M. F., & Weintraub, J. K. (1989). Assessing coping strategies: A theoretically based approach. Journal of Personality and Social Psychology, 56(2), 267-283.

11. Cater, J. (2012).Traumatic amputation: Psychosocial adjustment of six Army women to loss of one or

more limbs. The Journal ofRehabilitation Research and Development,49(10), 1443-56.

https://doi.org/10.1682/JRRD.2011.12.0228

12. Cavanagh, S., Shin, L., Karamouz, N., & Rauch, S. (2006). Psychiatric and Emotional Sequelae of Surgical Amputation. Psychosomatics, 47(6), 459-464.

13. Engstrom, B., & Van de Ven, C. (Eds.) (1999). Therapy for Amputees.3rd Edition. Elsevier.

14. Frydenberg, E., & Lewis, R. (2000).Teaching Coping to adolescents: when and to whom? American Educational Research Journal, 37, 727-745.

15. Fukunishi, I, Sasaki, K., Chishima, Y., Anze, M., & Saijo, M. (1996). Emotional disturbance in trauma patients during the rehabilitation phase. General hospital psychiatry, 18(2), 121-7

16. Hobfoll, S. E. (1996). Support: Will you be there when I need you? In: A lifetime of relationships. California, 12-22.

17. Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping.New York.

18. Mckechnieb, P. S., &John, A. (2014). Anxiety and depression following traumatic limb amputation: A systematic review. Injury. 45(12), 1859-1866

19. Peterson, C., & Seligman, M. E. P. (2004) Character Strengths and Virtues: A Handbook and Classification. New York.

20. Sahu, A, Sagar, R, Sarkar, S, & Sagar, S. (2016). Psychological effects of amputation: A review of studies from India. Industrial Psychiatry Journal,25(1), 4-10. https://doi.org/10.4103/0972-6748.196041

21. Verschuren, J. E, Geertzen, J. H, Enzlin, P., Dijkstra, P. U., & Dekker, R. (2015). Sexual functioning and sexual well-being in people with limb amputation: a cross-sectional study in the Netherlands. Disabil Rehabil, 37(3), 187-93. https://doi.org/10.3109/09638288.2014.913704.

Размещено на Allbest.ru