Від традицій до іновацій: дослідження правоконсервативних партій в сучасній Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

Від традицій до іновацій: дослідження правоконсервативних партій в сучасній Польщі

Антон Михайлович Костюк,

аспірант кафедри політології

Анотація

Метою даної статті є систематизація й узагальнення відомостей щодо політичного правоконсервативного руху в сучасній Польщі. У ході дослідження потенціал для підтримки правих партій існує в кожному суспільстві. Він може зростати завдяки двом групам чинників. Перший стосується питань, пов'язаних зі складною економічною ситуацією, модернізацією суспільств або культурними аспектами, які в літературі називають пов'язаними з попитом. Другу велику групу складають фактори пропозиції: фактори можливого політичного успіху (структура політичних можливостей), виборчі правила, міжпартійна конкуренція, роль засобів масової інформації, структура політичних поділів або роль переможної ідеології. Польський правий консерватизм і націоналізм характеризується, як у минулому, так і у сьогоденні, потужним впливом на суспільно-політичне життя Республіки Польща, виступаючи фундаментальним елементом об'єднання польського народу. Цей рух зберігає свої традиційні риси, що відображені в ідеології польської правлячої партії «Право і Справедливість», яка дотримується націонал-консервативної орієнтації з елементами клерикалізму, підтримує тісні зв'язки з католицькою церквою і близькими їй організаціями. У період після приходу до влади (2015 р.) «ПіС» повільно, але неухильно втрачала християнсько-демократичний характер і еволюціонувала у консервативну політичну силу. Це дозволяло «ПіС» тривалий час перемогати на виборах, а у 2023 р. дозволяє утримувати лідерські позиції у опитуваннях громадської думки щодо підтримки політичних партій. У сфері міжнародних відносин прибічники «ПіС» оперували судженнями, які виражали ідеї націоналізму, представляючи поляків як сильну націю, яка повинна займати важливе місце серед інших країн. Процес створення право-консервативних політичних партій і об'єднань Польщі триває на постійній основі. Посилення націоналістичних рухів у Польщі відбувається за підтримки державних органів влади РП і супроводжується поступовим зміщенням акцентів щодо контраверсійних історичних питань в бік націоналістичної ідеології. Незважаючи на надання офіційною Варшавою політичної підтримки Києву на міжнародній арені у зв'язку з російською військовою загрозою, влада Республіки Польща не має наміру блокувати антиукраїнські заходи, що проводяться польськими націонал-патріотичними рухами правого спрямування. Зазначене зумовлено як підготовкою правлячої верхівки до відзначення у 2023 році 80-ї річниці трагічних подій на Волині, так і передвиборчої парламентської кампанії. Активізація радикальних право-консервативних формувань на території РП у перспективі може призвести до проведення у Польщі протестних акцій, мета яких полягатиме у поширенні невигідних для нашої держави відомостей у польському інформаційному просторі, що матиме негативний вплив на формування вектору зовнішньої політики РП на українському напрямку.

Ключові слова: Польща, партія, партієтворення, право-консерватори, націоналізм, «Право і Справедливість».

Abstract

консерватизм націоналізм польський політичний

Anton Mihailovich Kostiuk

Phd student, Politology Department,

Oles Honchar Dnipro National University

From tradition to innovation: a study of right-wing conservative parties in contemporary Poland

The purpose ofthis article is to systematize and generalize information about the political right-conservative movement in modern Poland. In the course of the study, the potential for support for right-wing parties exists in every society. It can grow due to two groups of factors. The first concerns issues related to the difficult economic situation, the modernization of societies or cultural aspects, which are called demand-related in the literature. The second large group consists of supply factors: factors ofpossible political success (structure of political opportunities), electoral rules, inter-party competition, the role of the mass media, the structure of political divisions or the role of the winning ideology. Polish right-wing conservatism and nationalism is characterized, both in the past and in the present, by a powerful influence on the social and political life of the Republic of Poland, acting as a fundamental element of the unification of the Polish people. This movement retains its traditional features, which are reflected in the ideology of the Polish ruling party «Law and Justice», which adheres to a national-conservative orientation with elements of clericalism, maintains close ties with the Catholic Church and organizations close to it. In the period after coming to power (2015), «PiS» slowly but steadily lost its Christian-democratic character and evolved into a conservative political force. This allowed «PiS» to win elections for a long time, and in 2023, it allows it to maintain leading positions in public opinion polls regarding supportfor political parties. In the field ofinternational relations, supporters of «PiS» operated with judgments that expressed the ideas of nationalism, presenting the Poles as a strong nation that should occupy an important place among other countries. The process of creating right-wing conservative political parties and associations in Poland continues on an ongoing basis. The strengthening of nationalist movements in Poland takes place with the support of the state authorities of the Republic of Poland and is accompanied by a gradual shift of emphasis on controversial historical issues in the direction of nationalist ideology. Despite official Warsaw providing political support to Kyiv in the international arena in connection with the Russian military threat, the authorities of the Republic of Poland have no intention of blocking anti-Ukrainian activities carried out by Polish national-patriotic right-wing movements. This is due to the preparation of the ruling elite for the celebration of the 80th anniversary of the tragic events in Volyn in 2023, as well as the parliamentary election campaign. In the future, the activation of radical right-conservative formations on the territory of the Polish-Lithuanian Commonwealth may lead to protest actions in Poland, the purpose of which will be the dissemination of information unfavorable to our state in the Polish information space, which will have a negative impact on the formation of the foreign policy vector of the Polish-Lithuanian Commonwealth in the Ukrainian direction.

Keywords: Poland, party, party formation, right-wing conservatives, nationalism, «Law and Justice».

Основна частина

Розвиток правоконсервативного руху в Польщі доцільно розглядати у загальноєвропейському контексті. Зокрема, 3 грудня 2021 р. у Варшаві пройшов пан'європейський саміт консервативних партій, в якому взяли участь більше десятка політиків, які виступають за припинення, на їхню думку, перетворення ЄС на окрему державу. Противниками такого процесу є, зокрема, лідери польської правлячої партії «Право і Справедливість», президент французького національного союзу Марін Ле Пен, прем'єр-міністр Угорщини В. Орбан, л ідер іспанської популістської партії VOX

С. Абаскаль, голова ультраправої партії Бельгії «Фламандський інтерес» Том Ван Грікен і голова Консервативної народної партії Естонії М. Хельме, представники партії «Істині фіни», невелика румунська християнсько-демократична національно-селянська партія, голландська партія JA 21 [Golder 2022: 477-497].

Варшавський саміт ініціював початок формування спільної фракції в Європарламенті, домовленість щодо якої була озвучена на вказаному заході. До фракції разом із «ПіС» увійдуть угорський «Фідес», Італійська Ліга свободи, Австрійська партія, Французький національний союз Марін Ле Пен, Альтернатива для Німеччини та іспанський Vox.

Учасники саміту, в т.ч. із польського боку, задекларували спільне переконання у тому, що ЄС складається з вільних та рівноправних, незалежних суверенних держав зі своєю культурою та мовою і, які лише за допомогою моделі європейського співробітництва зможуть захистити ЄС від подальших криз та загроз, що дозволить зупинити сигнали щодо створення єдиної держави Європи, якою керуватимуть наднаціональні еліти. Учасниками самі - ту було прийнято рішення співпрацювати на різних рівнях між партіями в Європарламенті, включаючи організацію спільних зустрічей та координацію голосування з питань, які передбачають захист суверенітету держав-учасниць та підходів до незаконної імміграції. Домовлено про створення основи для ширшої співпраці консервативних партій з усієї Європи.

Власне саме ці положення зокрема знаходяться в основі ідеології польських правоконсервативних партій.

Серед польських та інших іноземних дослідників, які фахово вивчали право-консервативний політичний рух у Республіці Польща, слід назвати таких як С. Дальстром, А. Санделл [Dahlstrom, Sundell 2023: 353-363], А. Герріц [Gerrits 2008], М. Голдер [Golder 2022: 477-497], П.Ігназі [Ignazi 2003], Е.Івар - сфлатен [Ivarsflaten 2007: 3-23], А. Квятков - ська, М. Чеснік, М. Церковська-Балас, Б. Стен - лі [Kwiatkowska, Czesnik, Zerkowska-Balas, Stanley 2016: 97-129] тощо.

Метою даного дослідження є систематизація й узагальнення відомостей щодо політичного право-консервативного руху в сучасній Польщі.

Праві партії в Європі втратили сенс існування після Другої світової війни, скомпрометовані своєю підтримкою расизму, антисемітизму та авторитаризму. За кількома винятками, Європа не мала жодних справ з такими групами до 1970-х років.

Водночас потенціал для підтримки правих партій існує в кожному суспільстві. Він може зростати завдяки двом групам чинників. Перший стосується питань, пов'язаних зі складною економічною ситуацією, модернізацією суспільств або культурними аспектами, які в літературі називають пов'язаними з попитом. Другу велику групу складають фактори пропозиції: фактори можливого політичного успіху (структура політичних можливостей), виборчі правила, міжпартійна конкуренція, роль засобів масової інформації, структура політичних поділів або роль переможної ідеології. Останні дослідження з'єднують ці дві групи, показуючи, що лише у разі їх поєднання партії популістського правого крила здатні досягти успіху [Golder 2022: 477-497].

Одне з досліджень YouGov, проведене у 12 країнах Європейського Союзу в другій половині 2016 року [Kwiatkowska, Czesnik, Zerkowska-Balas, Stanley 2016: 97-129], аналізує наявність позиції «авторитарного популізму», що характеризується критикою громадянських прав, антиіммігрантським ставленням, євроскептицизмом й акцентом на консерватизм у зовнішній політиці. Серед 12 країн лідерами із ознаками авторитарного популізму станом на 2016 рік була Румунія (82% виборців) й Польща (78% виборців). На десяток пунктів нижче перебувала Франція, за нею слідували Нідерланди. Найменше такі настрої було поширені у Литві (0%) та Німеччині (18%). Звичайно, цей показник є лише умовною характеристикою певного явища, але все ж він вказує на те, що в Європі почала існувати значна різноманітність настроїв, а також на те, що в деяких країнах Східної Європи потенціал для зростання впливу правих політичних партій дуже високий [Kwiatkowska, Czesnik, Zerkowska-Balas, Stanley 2016: 97-129].

Зростання популярності праворадикаль - них партій сприймається як т.зв. «тиха контрреволюція», котра, як вважають науковці, є результатом зростання невизначеності, що супроводжує постіндустріальну еру [Ignazi 2003]. Водночас наголошується, що ця невизначеність перетворюється на радикалізацію політичних дискурсів і відкриває нові поля для конфліктів цінностей. Вони охоплюють такі питання, як безпека, ідентифікація та імміграція. Проте слід бути обережним, щоби не недооцінювати вже існуючі політичні розбіжності з економічних чи соціальних питань. З цієї точки зору можна говорити про «провал» лівих політичних партій, які не змогли відповісти на цей виклик. Соціальними групами, в яких розчарування лівими було особливо важливим, були «невдахи глобалізації»: сині комірці, люди з нижчою освітою та безробітні. Водночас існує суттєвий поділ за статтю та віком: молоді чоловіки - потенційний пул виборців. Крім того, коли йдеться про ставлення, можна відзначити розчарування політичним статус-кво, а також сильну відразу до іммігрантів [Lucassen, Lubbers 2012: 547-574].

Польський правий консерватизм і націоналізм характеризується, як у минулому, так і у сьогоденні, потужним впливом на суспільно-політичне життя Республіки Польща, виступаючи фундаментальним елементом об'єднання польського народу. Сучасний польський націоналізм зберігає свої традиційні риси, що відображені в ідеології польської правлячої партії «Право і Справедливість», яка дотримується націонал-консервативної орієнтації з елементами клерикалізму, підтримує тісні зв'язки з католицькою церквою і близькими їй організаціями.

«Право і Справедливість» еволюціонувала від партії християнської, будучи угрупованням консервативним, до діяльності, що ґрунтується на націоналістичній ідеології. Факт умілого використання нею значного «запиту» на приналежність до національної спільноти пояснює успіх згаданого утворення та його високу підтримку електоратом.

Початково, коли створювалася «ПіС», це була християнська партія з поміркованою соціальною та економічною програмою з орієнтовно середнім представництвом у великих містах та серед людей з вищою освітою, а також здоровим підходом до європейської інтеграції та відносин із зовнішнім світом [Markowski 2021: 13-15].

Такий ідеологічний профіль зберігався до виборів 2015 року, коли партія «ПіС» здобула перемогу і отримала місію керівництва державою. Влада вплинула на зміну ідеологічного профілю партії. Необхідність співпраці з «Самообороною» та, зокрема, з «Лігою польських сімей», а також тісне співробітництво з право-консервативними ЗМІ призвели до руху партії у напрямку консерватизму. «ПіС» повільно, але неухильно втрачала християнсько-демократичний характер і еволюціонувала у консервативну політичну силу.

Ця тенденція зберігалася, принаймні до Смоленської катастрофи (2010 рік), яка трансформувала програму партії та скерувала її на шлях націоналізму. Почала частіше з'являтися месіанська риторика, а трагедія 10 квітня 2010 року трактуватись як Божа воля у контексті продовження важкої долі польської нації.

З 2011 року і до сьогодні «ПіС» поступово посилювала націоналістичну риторику, змагаючись з націоналістами у щоразу більш радикальних сигналах, а своїх політичних конкурентів представляючи як зрадників, «торгашів» та запроданців. Хоча протягом тривалого часу така тактика приносила чергові поразки, однак у 2015 році - виявилася переможною, оскільки лідеру цієї політичної сили Я. Ка - чиньському вдалося ефективно впоратись з важливою людською потребою - бажанням бути частиною більшого цілого, належати до значимої спільноти, пишатися буттям елементом благородного товариства. Це дозволило «ПіС» перемогти на виборах, а у 2023 р. дозволяє утримувати лідерські позиції у опитуваннях громадської думки щодо підтримки політичних партій [Dahlstrom, Sundell 2023: 353-363].

В ідеологічних судженнях партійців «ПіС», віднесених до консервативного напрямку системи цінностей, особливо чітко виражена християнська мораль. Це є наслідком консервативних поглядів на природу людини, що сприймається як егоїстична істота, котра охоче дає волю жорстоким та антисоціальним поривам. Область ідеологічних припущень, позначена цим маркером, відповідала судженню прибічників консерватизму, що контроль є найкращим засобом забезпечення безпеки, а кримінальне законодавство повинно бути суворим і передбачати суворі покарання. Крім того, на думку політиків, пов'язаних із партією «Право і Справедливість», мають існувати системи контролю та нагляду за громадянами, які б уможливлювали превентивні дії відповідних правоохоронних служб.

У сфері міжнародних відносин прибічники «ПіС» оперували судженнями, які виражали ідеї націоналізму, представляючи поляків як сильну націю, яка повинна займати важливе місце серед інших країн. Наголошувалося на необхідності збереження суверенітету держави на противагу цінностям Європейського Союзу. Було виявлено також прагнення збільшити потенціал Польщі у сфері оборони. Сусідні країни, особливо Росія, представлялися такими, що загрожують існуючому статус-кво Польщі в міжнародній політиці, що є важливою цінністю консерватизму.

Депутати від «Права і Справедливості» надають перевагу традиційній моделі сім'ї: багатодітної родини з розподілом ролей за статевою ознакою. Консервативний погляд на минуле виражався у згадках про події, пов'язані з історією Польщі, наголошуванні на колишній славі держави, зі згадками про бойові перемоги та постаті, які вважаються національними героями. Було тверде переконання щодо втручання надприродних сил у життя поляків, що також пов'язано з сферою ідеології, визначеної як консервативне бачення світу.

У сфері економіки, на думку представників «ПіС», саме держава має забезпечувати громадян прожитковим мінімумом, а також надавати широкі державні послуги. Тут виявилося їхнє бачення захисної ролі держави, засноване не стільки на ідеї перерозподілу, скільки на обов'язках тих, хто має владу, завдяки ресурсам, якими вони володіють або ними керують. Маркер «статус публічної влади» представлений судженнями про необхідність централізації публічної влади через неефективність органів місцевого самоврядування. Надано перевагу формі їх фінансування виключно за рахунок субвенції. Ідеологічне спрямування «ПіС» корелювало з ідеєю державного патерналізму - вважалося, що влада представляє націю в силу наданого їй права на виборах і що влада найкраще знає, що буде бути корисним для соціуму [Filipczak - Bialkowska 2021: 83-84].

Процес створення право-консервативних політичних партій і об'єднань Польщі триває на постійній основі. Зокрема, у 2019 році була створена ініціатива громадських об'єднань м. Щецин під назвою «Співдружність патріотичного середовища» («Porozumieniе Srodowisk Patriotycznych», адреса: 70-612, м. Щецин, вул. Маринарська, 17A/1), завданням якої є пропагування патріотичних почуттів серед поляків та поширення знань про історію РП серед дітей та молоді.

Членами співдружності стали:

- «Товариство «Національна гвардія» (пол. «Stowarzyszenie Gwardia Narodowa») заснована 07.03.2016 націоналістична парамілі - тарна структура, яка нараховує орієнтовно 50 активістів;

- «Всепольська молодь» (пол. «Mlodziez Wszechpolska») - відома нападом у 2016 році на учасників ходи українських організацій у Перемишлі;

- «Патріотична Погонь Щецин» (пол. «Patriotyczna Pogon Szczecin») - об'єднання футбольних вболівальників клубу «Погонь»;

- «Товариство КоЛібер» (пол. «Stowarzyszenie KoLiber») - загальнопольська консервативно-ліберальна організація, яка виступає за підтримку охорони власності, економічної свободи, сильної та безпечної держави, збереження традиційних цінностей [Filipczak-Bialkowska 2021].

Наприкінці липня 2019 року на території Польщі було створено «Громадський комітет з питань встановлення меморіалу «Волинська різанина», до складу якого увійшли члени та симпатиками провідних польських націоналістичних формувань «Marsz Niepoleglosci», «Fundacja Wolyn Pami^tamy» та радикального політичного утворення «Ruch Narodowy», які займають відверту антиукраїнську позицію.

Мета створення комітету полягала у вирішенні проблемних аспектів, пов'язаних із процедурою встановлення меморіалу «Волинської різанини», інсталяція якого лобіюється націоналістичним середовищем РП протягом останніх двох років. З урахуванням досить жорсткого образу, використаного для зображення наслідків трагедії, польська політична верхівка надала неоднозначні оцінки меморіалу та, з огляду на його контраверсійність, встановлення пам'ятника на території Польщі було заборонене.

Одними з перших, хто виступив із підтримкою «Комітету» були функціонери політичної партії «Konfederacja». У свою чергу, вкрай неочікуваною виявилась підтримка діяльності «Комітету» членами польського незалежного об'єднання профспілок «Solidarnosc», яке є досить впливовим гравцем на польській політичній арені. Зазначене обумовлене тим, що основним союзником «Солідарності» виступає провідна політична сила РП «Право і Справедливість», а керівна ланка об'єднання підтримує тісні контакти з представниками політичної верхівки Польщі.

Підтримка «Солідарності» суттєво посилила позиції «Комітету» у питаннях відновлення переговорів щодо встановлення суперечливого меморіалу, оскільки разом із націоналістичним середовищем, ініціативу також підтримали і окремі представники «Права і Справедливості». Так, за їх сприяння, у 2019 році було досягнуто домовленостей щодо попереднього місця дислокації пам'ятника (м.Кєльце, РП) [Filipczak-Bialkowska 2021].

Крім того, владна партія РП «ПіС» підтримує інші націоналістичні організації РП, зокрема асоціації «Марш незалежності» та «Національна гвардія». Зокрема, Асоціація «Марш Незалежності» була започаткована у 2011 році радикальними націоналістичними організаціями «Всепольська молодь» (Mlodziez Wszechpolska) та «Національно-радикальний табір» (Oboz Narodowo - Radykalny). Серед керівників даної організації є Вітольд Туманович (один з керівників партії «Національний рух») та Міхал Мелон (активіст «Національно-радикального табору»). Членом ради асоціації був також Кшиштоф Босак - депутат Сейму від праворадикально'!' та популярної серед польської молоді коаліції «Конфедерація свободи та незалежності».

Починаючи з 2011 року асоціація «Марш Незалежності» є основним організатором масової ходи вулицями Варшави (так званий марш незалежності), яка щорічно проводиться 11 листопада. Згідно з декларацією організаторів, Марш незалежності є елементом святкування Дня національної незалежності та демонстрацією прихильності до польської традиції та патріотизму. При цьому, в процесі проведення заходу регулярно підіймаються питання пов'язані з історичними суперечками у відносинах України та Польщі та питання трудової міграції з нашої держави.

Асоціація «Національна гвардія» заснована у жовтні 2020 року. Патріотичний фонд - створений у березні 2021 з ініціативи прем'єр-міністра РП М. Маровецького та ві - це-прем'єр-міністра П. Глінського. Кураторські функції вказаного фонду виконує Інститут спадщини та національної думки, керівником якого є Ян Ларин колишній сенатор від «ПіС» [Golder 2022: 477-497].

Серед основних цілей вказаних націоналістичних організацій є: підвищення патріотичного духу польського суспільства; демонстрація польської культури та традицій під час демонстрацій які організовуються патріотичними/націоналістичними та католицькими колами; популяризація політичної думки Романа Дмовського (1864-1939, польський політичний діяч, засновник націоналістичної політичної групи «Табір великої Польщі», прихильник італійського фашизму, антисемітизму та добросусідських відносин з Росією); цивільний захист населення, надання невідкладної медичної допомоги.

Показовим також є швидке просування представників радикальних організацій в державних установах Польщі. Так, у 2020 році колишнього керівника радикальної націоналістичної організації «Всепольська молодь» Адама Андрушкевича (Adam Andruszkiewicz) було призначено на посаду державного секретаря Канцелярії прем'єр-міністра Польщі.

«Українське питання» є одним із ключових у політичному порядку денному польських право-консерваторів. На території Польщі продовжують існувати окремі громадські та політичні формування, основна мета діяльності яких спрямована на розпалювання ворожнечі на етнічному підґрунті.

Посилення ультраконсервативних націоналістичних рухів у Польщі відбувається за підтримки державних органів влади РП і супроводжується поступовим зміщенням акцентів щодо контраверсійних історичних питань в бік націоналістичної ідеології. Так, у жовтні 2020 року, після призначення міністром освіти та науки РП Пшемислава Чарне-ка (Przemyslaw Czarnek), в освітніх закладах збільшено час на вивчення спірних в польському суспільстві історичних подій. Серед іншого, відмічається героїзація та ідеалізація так званих «проклятих солдатів» (повоєнний антикомуністичний партизанський рух), що вкрай негативно сприймається у деяких регіонах Польщі у зв'язку з їх участю у геноциді

місцевого населення (українців та білорусів), та висвітлення у однобокому та невигідному для України форматі «подій у Кресах» [Markowski, 2021: 13-15].

Крім того, відмічається збільшення кількості різноманітні агітаційних матеріалів антиукраїнського характеру в громадських місцях (у т.ч. на вокзалах та костелах) в регіонах компактного проживання українців в РП, що свідчить про посилення публічної діяльності націоналістичних структур РП проти України.

До числа провідних об'єднань, які виступають організаторами акцій націоналістичного характеру із використанням антиукраїнської риторики належить «Ruch Narodowy». Представники керівної ланки вказаного формування входять до складу польської радикальної політичної партії «Konfederacja Wolnosc i Niepodleglosc». На початку другої декади жовтня 2021 року, функціонерами лодзинського осередку «Ruch Narodowy» було підготовлено та направлено на адресу голови міської ради м. Лодзь, Марціна Голашевсько - го колективне звернення із вимогою призупинити дію угоди про партнерство з м. Львів [Filipczak-Bialkowska: 2021].

Крім того, антиукраїнська риторика характерна і для стосується ультраправокон - сервативної партії «Конфедерація польської корони», очолюваної Гжегожем Брауном. Вона заснована в червні 2019 року і її лідер декларує об'єднання в під гаслами політсили «справжніх патріотів та найконсервативніших співвітчизників», вірних католицьким цінностям.

Приблизно з середини грудня 2022 року керівництво партії розпочало активне мусування української тематики, зокрема, у контексті «потенційних загроз, які нібито несе для польського суспільства багаточисельна українська імміграція, а саме громадяни України, які прибули до Польщі після початку військових дій в нашій країні як вимушені втікачі від російської агресії. Партійні активісти, маніпулюючи фактами намагаються нав'язувати польському електорату думки про конкуренцію за робочі місця яку складають прибулі, їх релігійну відчуженість, небажання сприймати «традиційні католицькі цінності», проблеми спричинені ними працівникам польської системи охорони здоров'я та освіти. Незважаючи на порівняно незначний електоральний вплив, партійні функціонери активно нав'язують учасникам виборчого процесу потребу участі «Корони» у виробленні стратегії державної політики відносно цієї категорії прибулих.

Окремі римо-католицькі ксьондзи Польщі повідомляють про випадки підходів до них окремих партійних активістів «Корони» із доволі безапеляційними пропозиціями ініціювання від імені польського костелу дискусії про історичну відповідальність українців за злочини українських націоналістів проти польського населення, необхідності публічного каяття та осуду українськими владними елітами ідеологів націоналізму Дмитра Донцова та Степана Бандери тощо.

Подібні ініціативи по відношенню до ри - мо-католицьких кліриків раніше мали місце тільки з боку високопоставлених активістів владної партії «Право і справеливість». Однак, при цьому останні намагались діяти у толерантній формі, підкреслено ввічливо спілкуючись зі священослужителями РКЦ зважаючи на їх особистий авторитет в суспільстві, як і церкви загалом.

Доволі ілюстративним є факт кореляції агітаційної активності функціонерів «Корони» з наростанням політичного протистояння у 2023 році між основними учасниками парламентської виборчої кампанії в Польщі «Правом і справедливістю» та «Платформою обивательською» Відмічаються випадки використання активом «Корони» у дещо трансформованому й певною мірою «адаптованому» до сучасних польських реалій антиукраїнського пропагандистського наративу в частині, що стосується діяльності лідерів ОУН, зокрема Р. Шухевича. Такі кроки лідерів «Корони», швидше за все у прихований спосіб фінансово стимулюються Москвою та вписуються в «традиційну кремлівську стратегію» за будь - який спосіб розсварити українців та поляків.

Зважаючи на перебіг парламентської агітаційної кампанії в Республіці Польща, лідери «Корони» гуртуючи під ультраправоконсерва - тивними гаслами частину польських виборців розраховують на ситуативний сценарій - запропонувати власну підтримку лідерам «ПіС» у випадку критичної нестачі голосів для неї на фінішній стадії чергових парламентських перегонів у країні.

Таким чином, право-консервативна трансформація у Польщі не є винятковим явищем в європейському масштабі, вона також відповідає політичним тенденціям у регіоні Східної Європи. Під правим поворотом у політиці Польщі слід також розуміти маргіналізацію або зникнення політичного значення соціал-демократичних і лівих партій. Спостереження за підтримкою окремих політичних партій у Польщі протягом тривалого (з 2015 року) правління у РП партії «Право і Справедливість» свідчить про стабілізацію суспільного розколу не за лінією «право-ліво», а закріплену переважно ставленням до змін і трансформацій (прихильники «ПіС» відносяться до них негативно. Однак подолання невдоволення, спричиненого відкладенням важливих реформ для покращення умов життя та праці, недостатньо для залучення стабільної кількості потенційних виборців. Тому правоконсервативні політичні сили у Польщі навмисно використовують кризу біженців, задіюючи антимігрантську риторику, яка розпалює страх і розбіжності «ми» проти «вони», що найкраще підходить для мобілізації «проти» чогось, а не «за» конкретний проект політичних змін.

Посилення націоналістичних рухів у Польщі відбувається за підтримки державних органів влади РП і супроводжується поступовим зміщенням акцентів щодо контраверсійних історичних питань в бік націоналістичної ідеології.

Незважаючи на надання офіційною Варшавою політичної підтримки Києву на міжнародній арені у зв'язку з російською військовою загрозою, влада Республіки Польща не має наміру блокувати антиукраїнські заходи, що проводяться польськими націонал-патріотичними рухами правого спрямування. Зазначене зумовлено як підготовкою правлячої верхівки до відзначення у 2023 році 80-ї річниці трагічних подій на Волині, так і передвиборчої парламентської кампанії.

Активізація радикальних правоконсервативних формувань на території РП у перспективі може призвести до проведення у Польщі протестних акцій, мета яких полягатиме у поширенні невигідних для нашої держави відомостей у польському інформаційному просторі, що матиме негативний вплив на формування вектору зовнішньої політики РП на українському напрямку.

Перспективним для дослідження є виявлення зв'язків окремих політичних сил правоконсервативного руху Польщі з Росією. Слід зазначити, що стан справ у польському русі правого й ультраправого політичного спектру активно використовується Кремлем для дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Польщі, погіршення українсько-польських відносин, а також зміцнення переконань про необхідність польського-російського співробітництва.

Бібліографічні посилання / References

1. Arndt, Ch. (2013). The Electoral Consequences of Third Way Welfare State Reforms. Social Democracy's Transformation and its Political Costs. Amsterdam: Amsterdam University Press.

2. Dahlstrom, C., Sundell, A. (2023). A Losing Gamble. How Mainstream Parties Facilitate AntiImmigrant Party Success. Electoral Studies, 31 (2), 353-363.

3. Filipczak-Bialkowska, Anita. (2021). Odprawicy do lewicy: Struktura ideologiczna polskich partii politycznych w latach 2015-2017. Lodz: Wydawnictwo uniwersytetu Lodzkiego. (in Polish)

4. Gerrits, A. (2008). Democratic Regression, Rising Populism and the pitfalls of European Integration, in: Swoboda, H., J.M. Wiersma (red.). Democracy, Populism and Minority Rights. Renner Institute.

5. Golder, M. (2022). Far Right Parties in Europe. Annual Review of Political Science, 19 (1), 477-497.

6. Ignazi, P (2003). Extreme Right Parties in Western Europe. Oxford University Press.

7. Ivarsflaten, E. (2007). What Unites Right-Wing Populists in Western Europe?: Re-Examining Grievance Mobilization Models in Seven Successful Cases. Comparative Political Studies, 41 (1), 3-23.

8. Kessler, A.E., Freeman, G.P. (2005). Support for Extreme Right-Wing Parties in Western Europe: Individual Attributes, Political Attitudes, and National Context. Comparative European Politics, 3, 261-288.

9. Krastev, I. (2008). The Strange Death of the Liberal Consensus, in: Swoboda, H., J.M. Wiersma (red.). Democracy, Populism and Minority Rights

10. Kwiatkowska, A., Czesnik, M., Zerkowska-Balas, M., Stanley B. (2016). Ideologiczna tresc wymiaru lewica-prawica w Polsce w latach 1997-2015. StudiaSocjologiczne, 4 (223), 97-129. (in Polish) Lange, S.L. de. (2012). New Alliances: Why Mainstream Parties Govern with Radical Right-Wing Populist Parties. Political Studies. 60 (4), 899-918.

11. Lucassen, G., Lubbers, M. (2012). Who Fears What? Explaining Far-Right-Wing Preference in Europe by Distinguishing Perceived Cultural and Economic Ethnic Threats. Comparative Political Studies, 45 (5), 547-574.

12. Markowski, R. (2021). Wst^p. Studia Socjologiczne, 4, 13-15. (in Polish)

13. Markowski, R., Stanley B. (2016). Rozlamy socjopolityczne w Polsce: Iluzja czy rzeczywistosc? Studia Socjologiczne, 4 (223), 17-40. (in Polish)

14. Mols, F., Jetten, J. (2016). Explaining the Appeal of Populist Right-Wing Parties in Times of Economic Prosperity: Economic Prosperity and Populist Right-Wing Parties. Political Psychology, 37 (2), 275-292.

15. Ost, D. (2015). Klgska «Solidarnosci». Gniew i polityka w postkomunistycznej Europie. Warszawa: Muza. (in Polish)

16. Pelinka, A. (2008). The rise od populism, in: Swoboda, H., J.M. Wiersma (red.). Democracy, Populism and Minority Rights. Renner Institute.

17. Rydgren, J. (2005). Is Extreme Right-Wing Populism Contagious? Explaining the Emergence of a New Party Family. European Journal of Political Research, 44 (3), 413-437.

18. Shields, S. (2012). Opposing Neoliberalism? Poland's renewed populism and post-communist transition. Third World Quarterly, 33 (2), 359-381.

19. Swoboda, H., Wiersma, J.M. (red.). (2008). Democracy, Populism and Minority Rights. Renner Institute.

20. Thelen, K. (2014). Varieties of Liberalization and the New Politics of Social Solidarity. New York: Cambridge University Press.

21. Zerkowska-Balas, M., Lyubashenko, I., Kwiatkowska, A. (2016). Determinanty preferencji wyborczych: Polska w latach 1997-2015. Studia Socjologiczne 4 (223), 69-96. (in Polish)

22. Zych, T., Dobrowolska K., Szczypinski, O. (2015). Jakiej polityki rodzinnej potrzebuje Polska?, Raporty Instytutu Ordo Iuris. Warszawa: Instytut Kultury Prawnej Ordo Iuris. (in Polish)

Размещено на Allbest.ru