Соціальна сутність держави капіталістичного типу: загальнотеоретичний аналіз на основі постулатів щодо трансформації капіталізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАПрН України

Соціальна сутність держави капіталістичного типу: загальнотеоретичний аналіз на основі постулатів щодо трансформації капіталізму

Н.А. Жук,

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник НДІ державногобудівництва та місцевого самоврядування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену соціальної сутності держави капіталістичного типу, як домінуючого на сьогодні у світі типу держави, яке здійснена на основі аналізу основних концептуальних постулатів (а саме - демократизації капіталу (дифузії власності), управлінської революції та революції в доходах) щодо можливості трансформації соціальної сутності акціонерного капіталізму та його політико - правової надбудови з вузько класових пріоритетів убік загально-соціального напрямку.

Ключові слова: держава капіталістичного типу, соціальна сутність держави, класовий підхід, загально соціальний підхід, комбінований підхід, вузькокласова сутність держави, акціонерний капіталізм, трансформація капіталізму, демократизація капіталу, управлінська революція, революція в доходах, дифузія власності, соціальна нерівність.

Abstract

N.A. Zhuk

The socialessence of a capitalist-type state:

General theoretical analysis based on postulates regarding the transformation of capitalism

The article is devoted to the study of the phenomenon of the social essence of the capitalist type of state, as the dominant type of state in the world today, which is carried out on the basis of the analysis of the main conceptual postulates (namely, the democratization of capital (property diffusion), the managerial revolution and the revolution in incomes) regarding the possibility of transforming the social essence of shareholder capitalism and its political and legal superstructure from narrow-class priorities towards a general social direction.

Based on the analysis of numerous scientific and practical studies of modern capitalism under any of its numerous varieties and modifications, it is concluded that the class nature of capitalism as a social formation remains unchanged, leaving its mark on the social essence of the state and law, which function and develop within this paradigm.

Recognizing the importance of revealing the multifaceted nature of the phenomenon of the state through its aspects such as the path of origin, concepts, signs, regularities, functions, mechanism, form, concepts, type, principles, place in the political system of society, nature, social essence, purpose, etc., we emphasize that it is the social essence of the state that acts as a determining parameter in relation to the rest of its characteristics. This is explained by the fact that the social essence (in particular, its substantive aspect) of the state reflects whose interests (which subjects and groups) the state serves and what priorities it is guided by in its policy.

Having analyzed the prevailing scientific approaches to revealing the social essence of the state (in particular, class, general social and combined), we came to the conclusion that the class approach should be considered as an actual methodological basis for revealing the social nature of the state in the conditions of the actual preservation of the class structure of society. At the same time, the optimality of using a combined approach to understanding the social essence of the state is recognized, which reflects the manifestation of general social and narrow - class aspects at the same time.

The study of three key conceptual postulates, which formed the basis of the justification of the transformation of the social essence of the capitalist-type state in the second half of the 20th century from a narrow-class priority towards a general social direction (about the democratization of capital (diffusion of property), a managerial revolution and a revolution in incomes) made it possible to conclude about the weakness of each of them in terms of their argumentation. Among their provisions that should be criticized are the silence of the problem of the nature of private property under the conditions of shareholder capitalism; ignoring the nature of commercial corporations that seek to increase profits for anything; extrapolation of the scale of the production activity of corporations to the general social significance; mixing the process of growth of the social nature of production with the liquidation of private capitalist property; finally, distortion of the essence and distortion of the real consequences of these three «revolutions» in order to mask the huge concentration of capital in the hands of the financial oligarchy against the background of maintaining the illusion of the possibility of joint ownership of property by the hired working class.

Finally, given the fact that in the conditions of globalized capitalism, the ruling class is a transnational oligarchy, which acts outside the interests of any society (nation, state), guided exclusively by its own interests, not observing the norms and rules of social responsibility to this society (nation, state) and not being under the threat of negative consequences for it, it is concluded that the social essence of a modern capitalist-type state is primarily a class transnational alny character.

Key words: capitalist-type state, social essence of the state, class approach, general social approach, combined approach, narrow class essence, shareholder capitalism, transformation of capitalism, democratization of capital, management revolution, income revolution, property diffusion, social inequality.

Основна частина

Постановка проблеми. Сформована у межах економічної, історичної та юридичної компаративістики теорія компаративного капіталізму багата аналізом методологічних проблем, що виявляються на основі викриття загальних та особливих закономірностей держави і права капіталістичного типу [1], причин і наслідків міждержавних відмінностей у формах та інститутах, характерних для капіталістичних формацій, а також проблем інституційного взаємопроникнення, зумовленого інтеграційними процесами.

Існує широкий перелік змістовно досліджених типів, різновидів і моделей капіталізму, що виділяються на підставі найрізноманітніших критеріїв та підходів - методологічних, практичних і навіть метафорично-образних, як то: ступінь його класицизму; здатність сприяння економічному зростанню; рівень економічної розвиненості держави (ступінь формування капіталістичних відносин); критерій суб'єкта, в чиїх руках зосереджені основні інструменти економічної та політичної влади; форма влади у суспільстві; підходи з позицій бінарної теорії та світ-системного аналізу тощо. Таким чином, в літературі виділяють «чистий» капіталізм (вільної конкуренції, ліберальний) [2]і капіталізм неоліберальний (Мішеля Фуко) [3], ранній, «дикий» (розбійницький, кримінальний) [4], розвинений, до індустріальний, індустріальний, постіндустріальний, бюрократичний (державний), монополістичний, державно - монополістичний, промисловий, фінансовий, акціонерний [5], приватний, колективний [6], периферійний [7], глобальний [8], демократичний (узгоджений, цивілізований), народний [9; 10], соціальний [11], американський (він же олігополічний) [12], академічний [13] «добрий» та «поганий» [14], дегенеративний [15], технократичний (він же «індустріальне суспільство із дворівневою економікою» Джона Кеннета Гелбрейта) [16], політичний (РенделаХолкомба) [17], анархо-капіталізм [18], турбокапіталізм (Едварда Люттвака) [19], техно-капіталізм (Луїса Суарес-Вільї) [20], екокапіталізм (Пола Хокена) [21], сурогат-капіталізм (ЕсіхареКуніо) [22], капіталізм «співучасті» (УіллаХаттона) [5], «в інтересах усіх зацікавлених осіб» (Едварда Фрімена) [23], стейкхолдерів (Клауса Шваба) [24], філантропічний [25; 26] і креативний (Біла Гейтса) [27], гуманний (людський) капіталізм (БрінкаЛіндсі) [28]. Втім якими б додатковими прикметниками не оздоблювали капіталізм, підкреслюючи ті та інші його аспекти (позитивні або негативні) або висвітлюючи його потенційні можливості, класова природа останнього лишається незмінною, накладаючи свій відбиток й на сутність держави і права, які функціонують і розвиваються у межах парадигми капіталістичної формації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні питання щодо класифікації та змісту підходів до соціальної сутності держави, способів забезпечення соціальної справедливості в класовому суспільстві досліджувалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед українських учених-теоретиків особливу увагу цьому питанню приділяли В.В. Копєйчиков, В.М. Корецький, В.О. Котюк, Ю.П. Лобода, В.Ф. Сіренко, О.Ф. Скакун. Питанням подолання недоліків класової природи держави капіталістичного типу та пошуку засобів трансформації її соціальної сутності в більш загально соціальному напрямку присвячені роботи величезної кількості сучасних нам зарубіжних учених, у тому числі, Е.Р. Вульфа, С.Е. Куніо, Б. Ліндсі, Е. Люттвака, Т. Пікетті, К. Прахалада, Е. де Сото, Л. Суарес-Вільї, П. Хокена, К. Шваба. При цьому проблематика щодо соціальної сутності держави продовжує вважатися однією з центральних проблем державознавства і, відповідно, загальної теорії держави і права.

Наведені обставини і зумовлюють мету цієї статті, котра полягає у загальнотеоретичному аналізі соціальної сутності держави капіталістичного типу з опорою на основні постулати щодо трансформації капіталізму, які покладені в основу уявлень про втрату такою державою вузько класової спрямованості.

Виклад основного матеріалу. В загальній теорії держави і права феномен держави розкривається через низку змістовних характеристик щодо її поняття та ознак, основних (загальних та особливих) закономірностей виникнення, теорій походження, функцій та механізму, форми, концепції, типу, принципів функціонування, місця в політичній системі суспільства, соціальної сутності, природи, призначення тощо.

Спираючись на філософське розуміння «сутності» як категорії, що означає основне та необхідне в тому чи іншому явище, розуміємо, що саме сутність держави виступає найбільш значущим в цьому феномені - тим, що визначає її зміст, природу, соціальне призначення, завдання та специфіку функціонування. Сутність держави відображає і моральну оцінку її діяльності, а також сенс її існування та її роль в житті суспільства.

При аналізі сутності держави, як і будь-якого іншого полі-тико-правового явища, необхідно зважати на наявність і прояв в ній двох аспектів - формального, тобто того, що будь-яка держава є організацією політичної влади, та змістовного, який відображає те, чиїм інтересам (яким суб'єктам та групам) служить держава та якими пріоритетами керується в своїй політиці, що, власно, й відображає соціальну сутність держави. І саме врахування другого, змістовного аспекту дозволяє викрити соціальну природу конкретної держави, адже з точки зору лише формального підходу держави усіх типів (у тому числі, за термінологією формаційного підходу до типології держави, рабовласницькі, феодальні, капіталістичні та соціалістичні) є тотожними одна одній за своєю сутністю. А це не відповідає реальному стану справ у цьому питанню. Отже, попри надзвичайну важливість інших аспектів феномену держави, саме її сутність виступає визначальним параметром стосовно решти.

В науці виділяється низка підходів до сутності держави, у тому числі, класовий (становий), загальносоціальний (загальнолюдський), а також їх комбінація, релігійний, національний, расовий тощо. У контексті нашого дослідження особливий інтерес представляють три перших, які, втім, і вважаються основними. Згідно класового підходу, представленого переважно засновниками марксизму та їх послідовниками, держава використовується насамперед у вузькокласових цілях і розглядається як інструмент (знаряддя) класового панування, а її класова сутність виявляється у вираженні, забезпеченні і захисті інтересів і волі економічно панівного класу і класового підпорядкування всього суспільства його інтересам. За переконанням К. Маркса і Ф. Енгельса, класова сутність держави не залежить і не обумовлюється іншими її характеристиками, зокрема, формою правління: «насправді держава є не що інше, як машина для придушення одного класу іншим, і в демократичній республіці нітрохи не менше, ніж у монархії» [Цит.за: 29]. Функціонування держави такої сутності обумовлює потенціал опору такому станові справ з боку підкорених класів, а також придушення останніх з боку панівного класу за допомогою певних засобів - або відкритого насильства та диктатури або прихованого панування через згладжування «класових протиріч», у тому числі, внаслідок начебто ліквідації власно класів. З точки зору ліберально-демократичної парадигми наукового мислення більш прогресивним вважається загально соціальний підхід до сутності держави, представлений низкою теорій (еліт, технократизму, «держави загального благоденства», солідаризму тощо), які розкривають останню через її визначення як такої організації політичної влади, яка, не займаючи однозначної класової позиції, використовується в ширших цілях як засіб ствердження інтересів суспільства в цілому шляхом забезпечення компромісу інтересів різних соціальних груп без вдавання до пригноблення та експлуатації однією соціальною групою (класом) інших. Щодо комбінованого підходу до сутності держави, то він відображає у внутрішньому змісті її діяльності прояв і єдність водночас двох аспектів - загальносоціального (націленого на реалізацію цікавих усьому суспільству «спільних справ») та вузькокласового, спрямованого на вираження вузько - групових інтересів та вирішення суто класових завдань [30]. Як відомо, класовий підхід здійснив найбільший вплив на радянську науку державознавства, у межах якої держава розглядалася як класове утворення, а загальносоціальнийпідхід - на західну та постсоціалістичну науку, теорії держави яких висвітлюють останню як надкласове явище, яке репрезентує і захищає інтереси всього суспільства в ім'я «загального блага».

Прийнято вважати, що в сучасних цивілізованих державах, що оформлюють громадянські суспільства, в яких суттєво зріс загальний життєвий рівень населення, в сутності держави спостерігається перевага загальносоціального аспекту. Більш того, наголошується на надкласовому характері такої держави внаслідок відсутності в ній чітко виражених класів, втраті соціальними протиріччями антагоністичного характеру [там само]. У цьому контексті звертає на себе увагу тенденція такого мовного відображення сутності політико-правових явищ, за якого при описанні соціальної структури суспільства поняття «клас» усіляко оминається та замінюється поняттями на кшталт «прошарок» або «середовище», які не здатні розкрити сутність конкретного явища. Така ж ситуація спостерігається і при спробі розкриття сутності держави за допомогою інституційного підходу до держави або через юридичні концепції останньої - демократичної, правової, «загального благоденства» тощо, постулати яких не дозволяють викрити фактори, структури і зв'язки тієї «глибинної влади», яка складає фундамент класової природи держави. У цьому зв'язку маємо погодитися з академіком В.Ф. Сіренком, що «будь-які спроби приховати класову сутність держави, заперечити її класову природу (при визнанні того незаперечного факту, що суспільство розділене на класи) - це прагнення виправдати класове панування економічно, політично та ідеологічно пануючої меншості над більшістю народу» [29].

Втім присутність феномену класів в усіх цивілізованих державах, про які йшлося вище, підтверджується існуванням в них факторів, які обумовлюють класову природу держави, а саме - наявність у певних соціальних груп особливого зв'язку з основними засобами виробництва (реальна приватна власність на них), особливо місцевих груп у системі розподілу суспільного продукту, включаючи виключні можливості щодо привласнення значної його частини, особливі можливості їх представників щодо розвитку «людського капіталу», відчуття колективної приналежності та особливої (класової) свідомості тощо.

Зрозуміло, що і поняття феномену класів, і власно характеристики, принаймні, робітничого класу сьогодні значною мірою відрізняються від часів чартистського руху в Англії середини ХІХ сторіччя та формування концепції класової боротьби. Того часу Бенджамін Дізраелі, засновник жанру критичного соціального реалізму та, пізніше, двічі прем'єр-міністр Великобританії, у романі «Сибілла або дві нації» (1845 р.) соціальну структуру держави сучасного йому капіталістичного суспільства описав наступним чином: «Дві нації, які не спілкуються між собою і не симпатизують одна одній; не мають уявлення про думки, звички і почуття одна одної, так, наче вони жили в різних зонах, або мешкали на різних планетах, що виникли внаслідок різного виховання й відмінної їжі, і мають різні звичаї та різні закони… Багаті і Бідні» [31]. Впродовж ХХ сторіччя з державами капіталістичного типу відбулися кардинальні трансформації в частині їх форм, інститутів та механізму функціонування у бік демократизації. Тим не менш, те сутнісне, що дозволило історично правлячому класу зберегти свої капітали і привілейоване становище стосовно інших класів, лишилося незмінним, як і механізми забезпечення такого стану речей, попри усі намагання обґрунтувати ліквідацію класової складової у цих державах, у тому числі, за допомогою соціально-привабливих теорій, інституцій та постулатів.

Поглянемо на це крізь призму тих принципів, які покладені в основу обґрунтування трансформації соціальної сутності держави капіталістичного типу у другій половині ХХ сторіччя у бік загальносоціального спрямування на прикладі США, як зразкової капіталістичної держави.

Лейтмотив останніх складають дві ідеї: про те, що сучасний капітал в особі акціонерних підприємств є вже не приватним, а колективним, а корпорації з організацій приватної власності перетворилися на соціальний інститут, мета якого вже не ототожнюється з максимізацією прибутку; і що у сучасному капіталістичному суспільстві внаслідок надання працівникам повного комплексу соціальних гарантій їх становище поліпшилося настільки, що зумовило повне зникнення класових протиріч і конфліктів, а «інтереси, колись різко ворожі, тепер перебувають у гармонії» [6, с. 476]. Відповідно, аргументація трансформації капіталізму базується на трьох концептуальних постулатах: про «демократизацію капіталу», «управлінську революцію» та «революцію в доходах».

Обґрунтування економічної неминучості «демократизації капіталу», розпочате німецьким економістом Едуардом Бернштейном наприкінці ХІХ ст. [32], вчені підкріпляли посиланням на дві обставини: на збільшення кількості підприємств акціонерної форми і поширення їх акцій серед населення - так званих «маленьких людей» (в економічній науці це отримало назву «дифузія власності», яка, як вважалося, призвела до перетворення дрібного акціонера у рівноправного співвласника акціонерного підприємства, а останній - на колективний капітал); і, по-друге, на власно природу будь-якого акціонерного товариства як досить демократичної за своєю організацією структури, акціонери якої беруть участь у щорічних зборах, заслуховують звіти правління, обирають новий склад правління [33, с. 471]. Постулат про «управлінську революцію» ґрунтувався на тому, що в умовах зростання розмірів виробництва та його ускладнення відбувається зміна влади власників владою найманих управлінців, які нібито виступають «довіреними особами народу» і як такі керуються громадськими інтересами, а не мотивами прибутку [там само, с. 472-474]. Нарешті, ідею про «революцію в доходах» її прихильники (у тому числі, американський економіст СаймонКузнець (до речі, випускник Харківського комерційного інституту (нині - Харківського національного економічного університету ім. Семена Кузнеця)) розкривали за допомогою тези про поступове зближення доходів різних верств (класів) капіталістичного суспільства внаслідок «систематичного зниження доходів вищих груп населення, через що багатий стає біднішим, а бідний - багатшим» [Цит. за: 33, с. 474]. Цікаво, що саме ця теза була запропонована як ключовий аргумент на підтримку кампанії за «зміну природи капіталізму» у США 1950-х рр., у межах просування якої у газеті «Нью-Йорк Таймс» 1953 р. було проголошено пошук нових назв американського капіталізму.

Зважимо на слабкі сторони цих постулатів, викриті американськими ж критиками концепцій трансформації капіталізму. Насамперед, прибічники «управлінської революції» у своїх аргументах повністю оминули проблему характеру власності, ухилившись від відповіді на питання про те, які саме акції власників - дрібні чи великі - мають реальний вплив на корпорації (за дії принципу «одна акція - один голос»), і яким чином найняті власниками топ-менеджери, які самі нерідко належать до числа великих власників корпорацій, не можуть прагнути забезпечити їм максимальну прибуток. Отже, за переконанням дослідників, справжня суть «управлінських революцій» полягає не у відокремленні власності від управлінні, а навпаки - на «поновленні єдності управління і власності внаслідок перетворення менеджерів на капіталістів» [33, с. 473]. Так само й ідея «дифузії власності» у постулаті щодо «демократизації капіталу» має на меті замаскувати величезну концентрацію капіталу в руках фінансової олігархії на фоні підтримання ілюзії про можливість спільного володіння власністю найманим робітничим класом [там само, с. 476]. Нарешті, постулат про «революцію в доходах» Чарльз Міллс, автор бестселеру «Пануюча еліта» 1956 р., охрестив «просто «рекламним трюком», який не можна сприймати серйозно», оскільки «насправді доходи вищої соціальної групи не скорочуються, а постійно збільшуються, як мінімум, подвоюючись» [33, с. 475]. З такою оцінкою погодився і ФердінандЛандберг, який в своїй книзі «Багаті та надбагаті» 1968 р. навів об'ємний статистичний матеріал щодо цього аспекту стосовно діяльності усіх значущих компаній США (зокрема, досвід функціонування акціонерної корпорації «ДженералМоторс» у 1960-х рр. в цій частині яскраво підтверджує, що всього лише 0,6% її акціонерів мали у власності 65,6% акцій, в той час як половина всіх акціонерів отримували дивіденди на суму менше 100 доларів на рік і були власниками активів вартістю не більше 2 тисяч доларів) [34].

Додамо, що з 1960-х рр., часів особливої популярності концепцій трансформації капіталізму, ситуація щодо майнового розшарування населення в світі значно погіршилася. Так, згідно зі звітом OxFam (міжнародної коаліції організацій, які ведуть боротьбу з бідністю) за 2020 рік, який базується на даних Forbes і щорічному виданні CreditSuisseGlobalWealth, який інформує про розподіл світового багатства з 2000 року, розрив між най - багатшими людьми та рештою населення світу постійно зростає, адже багатство продовжує залишатися в руках невеликої меншості: 26 трлн. $ США (або 82% усього світового багатства, створеного людством за один рік), поповнило дохід всього 1% населення світу. Таким чином, на 1 $ США, зароблений простим працівником припадає 2 млн. $ США, які отримує мільярдер в якості прибутку [35]. Серед причин такого стану речей OxFamназиває «ухилення від сплати податків, вплив компаній на політику і звуження прав робочих» [там само] - фактори, на які декілька десятиліть тому зважали й критики концепцій трансформації капіталізму. Так, наприклад, серед суттєвих недоліків останніх вони називали ігнорування авторами цих концепцій факту постійного зростання так званих нерозподілених доходів, тобто тієї їх частини, яка використовується для накопичення для утворення різних фондів (зокрема, за даними Історії статистики США за 30-річний період спостережень, має місце майже 100-кратне збільшення нерозподілених доходів і всього лише 4-кратне збільшення розподілених серед акціонерів дивідендів [33, с. 475]), а також прецеденти певної маніпуляції з цифрами, до яких вдавалися автори цих концепцій. Останнє зауваження є справедливим, зокрема, щодо висновків С. Кузнеця, який у контексті підтримки постулату про «революцію доходів» підкреслював зниження доходів вищих прошарків населення, спираючись лише на данні податкових органів про заявлені доходи, тим самим, на думку В. Перло, «перетворюючи несплату податків багатими на вигаданий доказ того, що багаті втрачають дохід» [33, с. 475].

Сьогодні, як відомо, основною інституційною можливістю ухилення від сплати податків виступають офшорні зони (або» taxhaven» - «податкові притулки, гавані»), в яких діє пільговий або нульовий режим оподаткування. Існування таких юрисдикцій оцінюється вченими як глобальна «вірусна» проблема, оскільки саме вони сприяють відмиванню грошей та ухиленню від сплати податків, і, як наслідок, зростанню злочинності та соціальної нерівності. На цьому акцентують Джозеф Стігліц і Марк Піт в міжнародно-політичному звіті «Подолання тіньової економіки», опублікованому у листопаді 2016 року [36], який був складений за підсумками аналізу оприлюдненого Міжнародним консорціумом журналістів-дослідників (ICIJ) 3 квітня 2016 року так званого «Панамського досьє» (бази даних панамської юридичної фірми MossackFonseca, що містить відомості про діяльність глобальних банків і фінансових посередників (юристів і агентів) від імен постійних клієнтів за 40 років [37].В чиїх інтересах діяли усі ці суб'єкти? Напевно, не в інтересах народів у тому розумінні, в якому словосполучення «інтереси народу» використовується в конституціях демократичних і правових держав задля обґрунтування мети існування і функціонування останніх, а наука - у контексті розкриття їх соціальної природи і сутності. Природно, що за всіх часів будь-яка держава та її влада іманентно спрямовані на захист насамперед інтересів економічно панівного класу, яким би цей клас не був. Однак в умовах глобалізованого капіталізму таким класом виступає велика буржуазія (олігархія), яка носить наднаціональний характер та діє поза інтересами будь-якого суспільства (нації), керуючись виключно власними інтересами. Наднаціональний характер такого правлячого класу позбавляє надій на дотримання цим класом норм і правил соціальної відповідальності перед будь-яким суспільством (нацією, державою) (за рідкими винятками випадків репутаційної необхідності), оскільки він не є його частиною, тобто складовою чогось більшого - того, що в теорії прийнято позначати словами «союз», «спільність», «організація всіх і для всіх».

Повертаючись до питання спроб наукового обґрунтування втрати державою капіталістичного типу своєї вузькокласової сутності, відзначимо, що їх автори та прихильники, окрім іншого, намагаються ігнорувати природу комерційних корпорацій, екстраполюють масштаби їх виробничої діяльності (тобто мільярдні капітали, десятки тисяч працівників, мільйони споживачів) на загальносоціальну значимість, підміняючи, тим самим, природні функції капіталу штучними функціями на кшталт «соціальної відповідальності». Окрім цього, в їх міркуванням спостерігається змішування абсолютно різних процесів: процесу зростання суспільного характеру виробництва (що дійсно має місце в умовах поглибленої корпоратизації) з ліквідацією приватної капіталістичної власності (звідки постулат про «демократизацію власності»), що апріорі неможливо при капіталізмі.

Отже, як слушно зазначив академік В.Ф. Сіренко у контексті аналізу соціальної сутності держави, «загальносоціальна сутність держави не протистоїть її класовій суті, а лише доповнює її, вказуючи на те, що в класовому суспільстві держава, будучи інструментом, знаряддям панівного класу, змушена вирішувати і «загальні справи», що випливають зі спільного проживання людей, а також із зацікавленості пануючих в утриманні державної влади. Головне, що перешкоджає загальносоціаль - ній сутності держави бути пріоритетною у визначенні змісту, поняття держави - це неможливість досягнення у класовій державі соціальної справедливості» [29].

Висновки. Попри наявність в сучасному науково-практичному просторі широкого переліку типів, різновидів і моделей капіталізму, в кожному з яких підкреслюються його відповідні позитивні або негативні аспекти, класова природа капіталізму як суспільної формації лишається незмінною, накладаючи свій відбиток й на соціальну сутність держави і права, які функціонують і розвиваються у межах цієї парадигми.

Феномен держави розкривається через такі її аспекти, як шлях походження, поняття, ознаки, закономірності, функції, механізм, форма, концепції, тип, принципи, місце в політичній системі суспільства, природа, соціальна сутність, призначення тощо. При цьому саме сутність держави виступає визначальним параметром стосовно решти її характеристик.

Серед двох аспектів, які знаходять свій прояв в сутності держави - формального і змістовного - саме змістовний відображає те, чиїм інтересам (яким суб'єктам та групам) служить держава та якими пріоритетами керується в своїй політиці, що і дозволяє викрити соціальну природу конкретної держави.

Незважаючи на особливу популярність і перевагу загально - соціального підходу до сутності держави в країнах Заходу та пострадянського простору, класовий підхід залишається актуальною методологічною основою розкриття соціальної природи держави в умовах фактичного збереження класової структури суспільства. Оптимальним виступає й комбінований підхід до пізнання соціальної сутності держави, який відображає у внутрішньому змісті її діяльності прояв водночас загально соціального та вузькокласового аспектів.

Основу обґрунтування не лише потенційної можливості, а навіть стану трансформації соціальної сутності держави капіталістичного типу у другій половині ХХ сторіччя з вузькокласо-вого пріоритету у бік загальносоціального спрямування склали три концептуальні постулати, сформульовані переважно в американській науці: про демократизацію капіталу (дифузію власності), управлінську революцію та революцію в доходах. Кожен із них, отримавши широку підтримку на рівні офіційної наукової громадськості, став об'єктом гострої критики з боку альтернативних дослідників, та, що найголовніше, не витримав перевірки з боку соціально-економічної дійсності. В числі найбільш слабких позицій обґрунтування цих постулатів - замовчування проблеми характеру приватної власності за умов акціонерного капіталізму; ігнорування природи комерційних корпорацій, які прагнуть збільшення прибутків за будь що; екстраполяція масштабів виробничої діяльності корпорацій на загальносоціальну значимість; змішування процесу зростання суспільного характеру виробництва з ліквідацією приватної капіталістичної власності; спотворення суті і викривлення реальних наслідків цих трьох «революцій» з метою маскування величезної концентрації капіталу в руках фінансової олігархії на фоні підтримання ілюзії про можливість спільного володіння власністю найманим робітничим класом.

Подальше різке збільшення розриву між малочисельною кількістю найбагатших людей та рештою населення особливо в державах капіталістичного типу є наочним свідченням ідейного банкрутства усіх постулатів, якими стверджувалася ліквідація класової сутності в державах капіталістичного типу та набуття цими державами загальносоціальної сутності та їх очевидної неспроможності й надалі вводити в оману щодо потенційних можливостей еволюційної трансформації такого роду суспільств і держав у дещо протилежне їхній природі.

Держава будь-якого типу та її влада завжди іманентно спрямовані на захист насамперед інтересів економічно панівного класу, як такого, в руках якого знаходяться засоби контролю над основними ресурсами. В умовах глобалізованого капіталізму, забезпеченого відповідним інструментарієм юридичного імунітету та самозбереження на кшталт офшорних зон та судного відсотка, таким класом виступає транснаціональна олігархія, яка діє поза інтересами будь-якого суспільства (нації, держави), керуючись виключно власними інтересами, не дотримуючись норм і правил соціальної відповідальності перед цим суспільством (нацією, державою) і не перебуваючи під загрозою настання негативних для неї за це наслідків. Відповідно, соціальна сутність сучасної держави капіталістичного типу має переважно класовий транснаціональний характер.

Список використаних джерел

соціальний капіталізм політичний правовий

1. Peter A. Hall and David Soskice. Varieties of Capitalism: The Institutional Foundations of Comparative Advantage. Oxford University Press, 2001. 557 р. / URL: http://digamo.free.fr/hallsosk.pdf

2. McConnell, Campbell R. Economics: principles, problems, and policies / Campbell R. McConnell, Stanley L. Brue, Sean M. Flynn. - 18th ed. Published by McGraw-Hill/Irwin, New York, 2009. 917 рр.

3. Michel Foucault. The Birth of Biopolitics: Lectures at the Collge de France, 1978-1979. Picador; First Edition (March 2, 2010). 368 р.

4. Яковенко Р. «Дикий капіталізм» та сучасна економіка України: яка система є більш соціально відповідальною / Ел.журнал «Народне слово», 09.07.2020 / URL: https://n-slovo.com.ua/2020/07/09/дикий - капіталізм-та-сучасна-економ/

5. Robert Kuttner. High-stakes capitalism. The Washington Post, April 8, 1996. URL: https://www.washingtonpost.com/archive/ opinions/1996/04/08/high-stakes-capitalism/e7f2176d-7740-4ff9-b442 - 9f099f635009/

6. Gardiner Coit Means. The corporate revolution in America. Economic reality vs. economic theory. New York, Collier Books, 1964. URL:https:// archive.org/details/corporaterevolut00mean/page/n5/mode/2up

7. ЕрікР. Вульф. «Європа і народи без історії» / Пер. з англ. Поши - вайло І. Видавництво «КМ Академія», 2004. 535 с.

8. GlobalCapitalism (editedbyWillHuttonandAnthonyGiddens). The New Press, 2001. 256 р.

9. People's Capitalism: This is America // Collier's. 1956. January 6.

10. Соскін О. Народний капіталізм: економічна модель для України. К., 2015. 396 с.

11. HumnathBhandariandKumiYasunobu. What is Social Capital? A Comprehensive Review of the Concept. Asian Journal of Social Science, Volume 37, Number 3, 2009, pp. 480-510.

12. John Kenneth Galbraith. American Capitalism: The Concept of Countervailing Power. 1952 URL:https://en.wikipedia.org/wiki/ American_Capitalism

13. Sheila Slaughterand Larry L. Leslie. Academic Capitalism: Politics, Policies, and the Entrepreneurial University (American Land Classics). JohnsHopkinsUniversityPress, 1999. 296 рр.

14. WilliamJ. Baumol, RobertE. Litan, CarlJ. Schramm. Good Capitalism, Bad Capitalism, and the Economics of Growth and Prosperity. Yale University Press; Illustrated edition, 2009. 321 р.

15. Corporate Governance, Stakeholding, and the Company: Towards a Less Degenerate Capitalism? Journal of Law and Society. Vol. 23, No. 3 (Sep., 1996).URL:https://www.jstor.org/stable/1410714

16. John Kenneth Galbraith. The New Industrial State. 1967. URL:https:// en.wikipedia.org/wiki/The_New_Industrial_State

17. Randall G. Holcombe. Political Capitalism: How Economic and Political Power Is Made and Maintained (Cambridge Studies in Economics, Choice, and Society). Cambridge University Press, 2018. 304 р.

18. Holcombe, Randall G. CommonPropertyinAnarcho-Capitalism. Journal of LibertarianStudies 19, No. 2 (2005): 3-29.

19. Edward Luttwak. Turbo capitalism: Winners and Losers in the Global E conomy. HarperCollins? 1999. 290 p.

20. Luis Suarez-Villa. Technocapitalism: A Critical Perspective on Technological Innovation and Corporatism. Philadelphia: Temple University Press, 2009. 230 р.

21. Hawken P., Lovins A.L. Natural capitalism: creating the next industrial revolution. US Green Building Council, 1999. 416 p.

22. Kunio Yoshihara: The rise of ersatz capitalism in South-East Asia. Singapore, etc.: Oxford University Press, 1988 [pub. 1989]. 297 p.

23. Edward Freeman. Strategic Management: A Stakeholder Approach. Pitman, 1984. 276 р.

24. Klaus Schwab with Peter Vanham. Stakeholder Capitalism: A Global Economy that Works for Progress, People and Planet. Wiley; 1st edition, 2021. 304 рр.

25. Що таке венчурна філантропія /Український форум благодійників/ URL: https://ufb.org.ua/shho-take-venchurna-fllantropiya-2/

26. Майбутнє філантропії: Аналітичний звіт світових експертів. Future AgendaLimited. Брук Стріт, 84 Лондон, W1K 5EH. 2017. 85 с. / URL: https://zagoriy.foundation/wp-content/uploads/2020/01/future-of - philanthropy_ua-1.pdf

27. Creative Capitalism: A Conversation with Bill Gates, Warren Buffett, and Other Economic LeadersbyConor Clarke Michael Kinsley (Editor). Simon&Schuster, 2009. 315 р.

28. Brink Lindsey. Human Capitalism: How Economic Growth Has Made Us Smarter-and More Unequal. Princeton University Press, 2013. 144 р.

29. Сіренко В. Декілька зауважень до питання про сутність держави. Право України, №1, 2014 р. URL. http://jure.in.ua/dekilka-zauvazhen - do-pytannya-pro-isnuvannya-derzhavy/

30. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. Харків: Консум, 2001. 656 с. / URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-1553.html

31. Яхонтова Д.С., Б. Дізраелі. Про чартизм. Іноземна філологія. Львів, 1971. Вип. 23. С. 147-151.

32. Павко А. Соціал-демократична доктрина Е. Бернштейна: сутність, еволюція, перспективи. Вісник Національної Академії Наук України, 2010, №11. С. 33-42.

33. Історія економічних учень. Підручник. за ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Та-таренко. Київ: КНЕУ, 2001. С. 471-477.

34. Lundberg, Ferdinand. The Rich and the Super-Rich. A Study in the Power of Money Today. New York: Lyle Stuart, 1968. 812p. - P. 98-100.

35. ГетіГоуп. Oxfam: 82% світового багатства - у руках лише 1% людей. BBC News, Давос. 22 січня 2018.URL:https://www.bbc.com/ukrainian/ news-42778834

36. Joseph E. Stiglitz and Mark Pieth. Overcoming the Shadow Economy. November 2016. 25 р. URL:https://disco-legacy-data.s3.eu-central-1. amazonaws.com/public/upload/1/0/100909.pdf

37. Pieth and Stiglitz warn of offshore tax haven dangers. November 15, 2016. swissinfo.ch URL:https://www.swissinfo.ch/eng/panama-papers_pieth-and - stigUtz-warn-of-offshore-tax-haven-dangers/42594880

References

1. Peter A. Hall and David Soskice. (2001). Varieties of Capitalism: The Institutional Foundations of Comparative Advantage. Oxford University.

2. McConnell, Campbell R. (2009). Economics: principles, problems, and policies / Campbell R. McConnell, Stanley L. Brue, Sean M. Flynn. - 18th ed. Published by McGraw-Hill/Irwin, New York.

3. Michel Foucault. (2010). The Birth of Biopolitics: Lectures at the College de France, 1978-1979. Picador; First Edition (March 2, 2010).

4. Yakovenko R. (2020). «Wild capitalism» and the modern economy of Ukraine: which system is more socially responsible / E-journal «Narodneslovo», 07/09/2020 / URL: https://n-slovo.com.ua/2020/07/09/ dykiy-kapitalizm-ta-zammenna-ekonom/

5. Robert Kuttner. (1996). High-stakes capitalism. The Washington Post, April 8, 1996. URL: https://www.washingtonpost.com/archive/ opinions/1996/04/08/high-stakes-capitalism/e7f2176d-7740-4ff9-b442 - 9f099f635009/

6. Gardiner Coit Means. (1964). The corporate revolution in America. Economic reality vs. economic theory. New York, Collier Books. URL:https://archive.org/details/corporaterevolut00mean/page/n5/ mode/2up

7. Eric R. Wolf. (2004). «Europe and peoples without history» / Trans. from English Poshivaylo I. Publishing House «KM Academy».

8. GlobalCapitalism (editedbyWillHuttonandAnthonyGiddens). The New Press, 2001.

9. People's Capitalism: This is America // Collier's. 1956. January 6.

10. Soskin O. (2015). People'scapitalism: aneconomicmodelforUkraine. Київ.

11. HumnathBhandariandKumiYasunobu. What is Social Capital? A Comprehensive Review of the Concept. Asian Journal of Social Science, Issuer. 37, Number 3, 2009, pp. 480-510.

12. John Kenneth Galbraith. (1952). American Capitalism: The Concept of Countervailing Power. URL:https://en.wikipedia.org/wiki/American_ Capitalism

13. Sheila Slaughterand Larry L. Leslie. (1999). Academic Capitalism: Politics, Policies, and the Entrepreneurial University (American Land Classics). JohnsHopkinsUniversityPress.

14. WilliamJ. Baumol, RobertE. Litan, CarlJ. Schramm. (2009). Good Capitalism, Bad Capitalism, and the Economics of Growth and Prosperity. Yale University Press; Illustrated edition.

15. Corporate Governance, Stakeholding, and the Company: Towards a Less Degenerate Capitalism? Journal of Law and Society. Vol. 23, No. 3 (Sep., 1996).URL:https://www.jstor.org/stable/1410714

16. John Kenneth Galbraith. (1967). The New Industrial State. URL:https:// en.wikipedia.org/wiki/The_New_Industrial_State

17. Randall G. Holcombe. (2018). Political Capitalism: How Economic and Political Power Is Made and Maintained (Cambridge Studies in Economics, Choice, and Society). Cambridge University Press.

18. Holcombe, Randall G. (2005). CommonPropertvinAnarcho-Capitalism.

Journal of LibertarianStudies 19, No. 2

19. Edward Luttwak. (1999). Turbo capitalism: Winners and Losers in the G lobal Economy. HarperCollins?

20. Luis Suarez-Villa. (2009). Technocapitalism: A Critical Perspective on Technological Innovation and Corporatism. Philadelphia: Temple University Press.

21. Hawken P., Lovins A.L. (1999). Natural capitalism: creating the next industrial revolution. US Green Building Council.

22. Kunio Yoshihara. (1989). The rise of ersatz capitalism in South-East Asia. Singapore, etc.: Oxford University Press.

23. Edward Freeman. (1984). Strategic Management: A Stakeholder Approach. Pitman.

24. Klaus Schwab with Peter Vanham. (2021). Stakeholder Capitalism: A Global Economy that Works for Progress, People and Planet. Wiley; 1st edition.

25. What is venture philanthropy /Ukrainian Forum of Philanthropists/ URL: https://ufb.org.ua/shho-take-venchurna-filantropiya-2/

26. The Future of Philanthropy: An Analytical Report of Global Experts. Future Agenda Limited. 84 Brook Street, London, WfK 5EH. 2017.

27. Creative Capitalism: A Conversation with Bill Gates, Warren Buffett, and Other Economic LeadersbyConor Clarke Michael Kinsley (Ed.). Simon & Schuster, 2009.

28. Brink Lindsey. (2013). Human Capitalism: How Economic Growth Has Made Us Smarter-and More Unequal. Princeton University Press.

29. Sirenko V. (2014). Several remarks on the question of the essence of the state. Law of Ukraine, No. 1. URL: http://jure.in.ua/dekilka-zauvazhen - do-pytannya-pro-isnuvannya-derzhavy/

30. Skakun O.F. (2001). Theory of the state and law: Textbook. Kharkiv: Konsum. URL: http://politics.ellib.org.ua/pages-1553.html

31. Yakhontova D.S.B. Disraeli. (1971). About Chartism. / Foreign philology. Lviv, 1971. Issuer. 23.

32. Pavko A. (2010). Social-democratic doctrine of E. Bernstein: essence, evolution, prospects. Bulletin of the National Academy of Sciences of Ukraine., No. 11.

33. History of economic students. Textbook. Korniychuk L.A., Tatarenko N.O. (Eds.) (2001). Kyiv: KNEU.

34. Lundberg Ferdinand. (1968). The Rich and the Super-Rich. A Study in the Power of Money Today. New York: Lyle Stuart.

35. ГетіГоуп. Oxfam: 82% світового багатства - у руках лише 1% людей. BBC News, Давос. 22 січня 2018

36. Joseph E. Stiglitz and Mark Pieth. Overcoming the Shadow Economy. November 2016. 25 p. URL:https://disco-legacy-data.s3.eu-central-1. amazonaws.com/public/upload/1/0/100909.pdf

37. Pieth and Stiglitz warn of offshore tax haven dangers. November 15, 2016. swissinfo.ch URL:https://www.swissinfo.ch/eng/panama-papers_pieth - and-stiglitz-warn-of-offshore-tax-haven-dangers/42594880

Размещено на Allbest.ru