Сучасна глобалізація як чинник формування міжнародних альянсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасна глобалізація як чинник формування міжнародних альянсів

Залізнюк Вікторія Петрівна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри світової економіки, Державний торговельно- економічний університет, м. Київ

Анотація

У статті розкривається роль та місце транснаціональних глобалізаційних процесів у системі формування міжнародних альянсів (об'єднань держав). юридичний міжнародний альянс

Розглядаються витоки, специфіка та юридичні нормативи створення геополітичних (Організація північноатлантичного договору - НАТО), політико-економічних (Європейський Союз - ЄС), економічних (Організація економічного співробітництва та розвитку - ОЕСР, раніше - Рада економічної взаємодопомоги - РЕВ) альянсів (об'єднань) тощо.

Визначено юридичне підґрунтя створення міжнародних альянсів. Зокрема, досліджено політичні аспекти генерації альянсів (політична безпека, теорія секьюритизації); догматичні аспекти генерації альянсів (лобіювання державних інтересів політичними групами, партіями та громадянським суспільством на внутрішньому рівні та подальший "вихід" держави із означеними вимогами на зовнішній геополітичний кластерний ринок взаємодії); економічні аспекти генерації альянсів (перспективи діяльності транснаціональних корпорацій - ТНК, співробітництво держав шляхом створення зон вільної торгівлі (ЗВТ) та спеціальних економічних зон (СЕЗ)); безпекові аспекти генерації альянсів (створення "кордону безпеки" для держав-членів, як-от НАТО, де-факто - гарантія ненападу) тощо.

Акцентовано увагу на процесі політико-економічної глобалізації крізь призму України та виконання (реалізації) державою положень Угоди про асоціацію з ЄС від 21.03.2014 р. (ред. від 30.11.2023 р.) та участь, зокрема, у науково-дослідних, науково-технічних та технологічних проєктах із ЄС як передумову подальшого повноправного входження у політико-економічний та економіко-політичний європейський простір. Аспект глобалізації формату Україна-ЄС також досліджено у контексті функціонування зони вільної торгівлі (ЗВТ) між сторонами від 01.01.2016 р.

Ключові слова: глобалізація, міжнародне співробітництво, міжнародний альянс, об'єднання держав, трансдержавна політика, політико-економічне співробітництво, економічне співробітництво, безпекове співробітництво.

Zaliznyuk Victoria Petrivna Doctor of public administration, professor, professor of the Department of World Economy, State University of Trade and Economics, Kyiv

MODERN GLOBALIZATION AS A FACTOR OF THE FORMATION OF INTERNATIONAL ALLIANCES

The article reveals the role and place of transnational globalization processes in the system of formation of international alliances (associations of states).

The origins, specifics and legal norms of the creation of geopolitical (North Atlantic Treaty Organization - NATO), political and economic (European Union - EU), economic (Organization for Economic Cooperation and Development - OECD, previously - Council for Economic Mutual Assistance - REV) are considered. alliances (associations), etc.

The legal basis for the creation of international alliances has been determined. In particular, the political aspects of the generation of alliances (political security, securitization theory) were investigated; dogmatic aspects of the generation of alliances (lobbying of state interests by political groups, parties and civil society at the domestic level and the subsequent "exit" of the state with defined requirements to the external geopolitical cluster market of interaction); economic aspects of the generation of alliances (prospects of activities of transnational corporations - TNCs, cooperation of states through the creation of free trade zones (FTA) and special economic zones (SEZ)); security aspects of the generation of alliances (creating a "security border" for member states, such as NATO, de facto - a guarantee of nonaggression), etc.

Attention is focused on the process of political and economic globalization through the prism of Ukraine and the implementation (implementation) by the state of the provisions of the Association Agreement with the EU dated 21.03.2014 (ed. dated 30.11.2023) and participation, in particular, in research, scientific - technical and technological projects from the EU as a prerequisite for further full entry into the political-economic and economic-political European space. The globalization aspect of the Ukraine-EU format was also investigated in the context of the functioning of the free trade zone (FTA) between the parties from January 1, 2016.

Keywords: globalization, international cooperation, international alliance, unification of states, transnational policy, political and economic cooperation, economic cooperation, security cooperation.

Постановка проблеми. Питання альянсного об'єднання держав у політичні, економічні, безпекові, геополітичні та ін. об'єднання виступає вимогою часу - відповіддю на реалії сьогодення, де суверенітет, незалежність, соборність держав нерідко піддається грубим юридичним, транскордонним та міжнародно-правовим порушенням (як приклад, неспровоковане вторгнення РФ в Україну від 24.02.2022 р.).

З метою захисту міжнародного полярного світовлаштування та права держав на політико-економічний розвиток та зростання, останні, як правило, об'єднують власні сили за альянсним типом - так, Європейський Союз (ЄС) є мультифакторним політико-економічним об'єднанням держав-членів, що має на меті синхронний розвиток останніх із дотриманням принципу теорії етніко-управлінського різноманіття, що використовується державами на партикулярно-державному рівні (на загальносоюзному специфіка діяльності держав-членів ЄС спрямовується та координується класичним інституційним тріумвіратом - Єврокомісія, Рада Європи, Європарламент); Організація північноатлантичного договору (НАТО) спрямована на забезпечення безпекової, військово-політичної стабільності на міжурядовому, транснаціональному рівні (31 держава Північної Америки та Європи); Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) покликана забезпечувати налагодження економічних зв'язків між державами та корпораціями (як складовими державного економіко-фінансового активу) з метою ефективізації міжнародних торговельних, коопераційних, господарсько-виробничих та ін. видів співробітництва.

Враховуючи вищезазначене, доцільно розглянути аспекти сучасних глобалізаційних перетворень крізь призму формування міжнародних альянсів (об'єднань держав) у політико-економічній, безпековій, догматичному (промульгаційно-лобістському) рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аспектне питання сучасної глобалізації як чинника формування міжнародних альянсів є предметом науково-доктринальних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців.

Серед вітчизняних представників науки варто відзначити О. Гончарову (тематичне дослідження альянсних форм управління глобальним економічним середовищем); А. Касич та Ю. Чумаченко (аспект формування стратегічних альянсів для розвитку конкурентно-підприємницьких переваг); І. Морозової та О. Чернової (економічний аспект створення міжнародних альянсів) тощо.

Іноземна (зарубіжна) доктрина дослідження аспектів сучасної глобалізації як чинника формування міжнародних альянсів представлена напрацюваннями П.Г. Черні (феномен глобалізації як чинника міжнародної колективної діяльності); М. Колба (глобалізаційна теорія та феноменологія, вплив глобалізації на міжнародно-альянсні державні правовідносини);

А. Фербеке (взаємозв'язок між глобалізацією, економічною міжнародною інтеграцією та діяльністю бізнесів в парадигмі альянсів); Д. Біньола (управління міжнародними альянсами крізь призму теорії та методології державного управління, юридичної парадигми тощо).

Мета статті - дослідити та проаналізувати аспекти сучасної глобалізації як чинника формування міжнародних альянсів.

Виклад основного матеріалу. Глобалізація та утворення міжнародних альянсів є нерозривно пов'язаними геополітичними процесами.

Контекстуальні особливості формування міжнародних альянсів як явища були розглянуті Д. Хелдом [1]. Автор вважає, що об'єднання держав - це завжди групування за спільними інтересами з метою ефективізації політичного, економічного та соціального розвитку останніх. За таких умов, наприклад, утворення військових та політичних союзів варто розглядати у органічній сукупності -- адже мілітарна сфера є інструментарієм забезпечення стабільної міжнародно-політичної ролі держави на глобалізаційній арені. Аналогічний підхід доцільно застосовувати і до соціальних та економічних об'єднань держав, де метою є або розбудова господарської структуризації малих та середніх підприємств (МСП), або ж формування міждержавних транснаціональних корпорацій (ТНК/ спеціальних економічних зон (СЕЗ) з метою створення прецеденту міжнародного економічного співробітництва. Інші види підстав створення міжнародних альянсів, як-от політика та догма (теорія державно-суспільного договору та теорія секьюритизації/теорія лобіювання як елементи відстоювання єдиного національного інтересу в інтеграційній площині) є субсидіарними елементами впливу світових глобалізаційних процесів на утворення альянсно-державних об'єднань у якості убезпечення державно-розвиткового та суверенного курсу одиниць політичної карти. Далі розглядатимемо дані аспекти детальніше.

В першу чергу, варто акцентувати увагу на аспектах створення та функціонування такого геополітичного, військово-політичного та загалом -глобально-державного союзу, як Організація північноатлантичного договору - НАТО), діяльність котрого спрямована на, де-факто, поляризацію світовлаш- тування та політичної карти світу за сценарієм демократичного, індивідуально- вольового, юридично законного, мирного співіснування держав та вирішення відповідних спорів (за їх наявності та за потреби). Діяльність НАТО спрямовує та координує Статут (Північноатлантичний договір 1949 р. - The North Atlantic Treaty 1949, Washington D. C.) [2], яким, зокрема, встановлена колективна безпекова відповідальність сторін одна щодо одної -- так, відповідно до ст. 5 Статуту, у випадку збройного нападу на одну із держав Північноатлантичного договору, такий напад вважатиметься здійсненим щодо усіх без виключення держав Європи та Північної Америки, що є фактичними підписантами даного Документу.

У дійсності, за таких умов Організацію північноатлантичного договору (НАТО) необхідно вважати не лише геополітичним, військово-політичним та безпековим інститутом об'єднання держав за спільним інтересом, але й міжполітичним утворенням із підтримання глобального світовпорядку. Подібна конклюзія частково випливає із положень ст. 10 Статуту (Північноатлантичного договору 1949 р. - The North Atlantic Treaty 1949, Washington D. C.) [2], яким формат глобалізаційного потенційного розширення Альянсу розглядається виключно з позиції слідування держав умовам, вимогам та стандартам безпеково-політичної діяльності держав- членів даного об'єднання держав. Це означає, що НАТО фактично виконує роль демократичного провідника, інструменту забезпечення акцептів вільного світу, що генеруються, зокрема, США та Європейським Союзом у органічній співробітницькій сукупності за концепцією американо-європейського обміну практиками та досвідом. Крім того, факт присутності у Організації північноатлантичного договору (НАТО) власної армії, сформованої із мілітарного потенціалу та резервів країн-членів, дозволяє даному об'єднанню держав працювати у якості форуму, на якому відбувається першочерговий обмін думками щодо глобально-безпекових питань. Таким чином, Організацію північноатлантичного договору (НАТО) потрібно розглядати як в мілітарно-безпековому, так і дорадчо-політичному контекстах альянсного забезпечення трансдержавного інтересу [3].

Специфічні риси діяльності Організації північноатлантичного договору (НАТО) також визначаються крізь призму спочатку поствоєнних (Друга світова війна) аспектів міжнародної політики, далі - поствоєнних аспектів міжнародної політики після розпаду СРСР (post-cold war period), на сьогодні - у контексті вирішення локальних безпекових питань щодо, як правило, держав-партнерів НАТО або певних держав-підписантів Північноатлантичного договору, котрі або задекларували бажання подальшого вступу до Альянсу, або бажання щонайменше інтеграції із іншими інституційними об'єднаннями держав, котрі мають повноправне членство за Північноатлантичним договором [4]. У такому випадку Організація північноатлантичного договору (НАТО), як правило, знаходить альтернативні варіанти вирішення безпекових питань держав-партнерів (як-от діяльність НАТО із забезпечення України зброєю в умовах повномасштабного вторгнення РФ до України від 24.02.2022 р.).

Від безпеково-політичної карти генерації альянсного забезпечення світовпорядкування в умовах глобалізації перейдемо до специфіки політико- економічних об'єднань держав із означеною метою.

Першочергової актуальності набуває феномен Європейського Союзу (ЄС), котрий визначається як добровільне, погоджене та акцептоване об'єднання 27 держав-членів у політичний, економічний, соціальний союзи з метою синхронного розвитку. Стандарти об'єднання держав-членів визначаються Договором про функціонування ЄС 2012 р. (Treaty on the Functioning of the European Union, TFEU 2012) [5] - серед основних критеріїв, зокрема, значиться взаємна координація питань індустріального, адукаційного, адміністративно-кооперативного, державно-управлінського, охоронно-здоровчого контекстів урядової діяльності держави-члена Союзу, що сукупно складають, по-перше, прецедент економічно-розвиткового потенціалу держави, та, по-друге, поточний стан фінансово-економічного Союзу в моменті теперішнього моменту часу.

Діяльність Європейського Союзу не обмежується об'єднанням 27 держав-членів та, як і у випадку із Організацією північноатлантичного договору (НАТО), вітає розширення шляхом приєднання держав до Союзу у майбутньому як результат виконання інтеграційних програм. Саме таким прикладом інтеграційно-європейської двосторонньої діяльності формату "ЄС як політико-економічне об'єднання - країна, що не є членом ЄС") є міждержавна політико-економічна кооперація України та ЄС відповідно до положень Угоди про асоціацію від 21.03.2014 р. (ред. від 30.11.2023 р.). Документ, зокрема, встановлює нормативи "домашніх завдань", необхідних для України у контексті подальшого повноцінного входження у євроатлантичний простір. Аналогічний підхід стосується інших країн Східної Європи - Молдови та Грузії. Мета діяльності Європейського Союзу, як і у випадку із Організацією північноатлантичного договору, носить не лише політико-економічний, але й загальнобезпековий об'єднавчий характер у якості інструментарію просування демократично-суспільних підходів до державного управління [6].

Продовженням парадигми економічного альянсного співробітництва держав в умовах глобалізації на партикулярній основі варто називати Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Діяльність останньої спрямована на досягнення інтегральних фінансових цілей, серед яких - механізм економічного співробітництва, що покликаний забезпечувати конкуренцію між компаніями у державах та водночас стимулювати господарське виробництво на міжконтинентальному рівні. Метою альянсного об'єднання Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) також є забезпечення принципів представницько- демократичного та вільного ринково-економічного правового режимів. Такі режими можуть застосовуватися як на території однієї країни, так і в межах певних державно-інституційних об'єднань [7].

Доцільно зазначити, що ключовою інтенцією створення ОЕСР був план економічного післявоєнного відновлення Європи в рамках плану Маршалла, через що діяльність альянсу наразі спрямована не лише на економічну політику держав-учасників, але й на потенційні важелі та інструменти впливу на розбудову малого та середнього бізнесу. На додаток, ОЕСР займається дослідженням недобросовісної податкової політики серед, зокрема, представників великого бізнесу на території даного об'єднання держав, як-от транснаціональні корпорації (ТНК) [7, 8].

Якщо відзначати похідні від Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) форми альянсного глобалізаційного впливу, доцільно загострити увагу на спеціальних економічних зонах (СЕЗ) як інструменті прямого або опосередкованого впливу на фінансовий потенціал країни. Відповідно дослідницького матеріалу із онлайн-енциклопедії Britannica щодо СЕЗ, останні "покликані функціонувати як зони швидкого економічного зростання шляхом використання податкових і ділових стимулів для залучення іноземних інвестицій і технологій" [9]. Відтак, СЕЗ є субінструментом забезпечення фінансово-економічної альянсної єдності держав-учасників об'єднань шляхом, наприклад, участі у спільних проєктах фінансування малого та середнього (МСП), а також - великого бізнесу та ін.

Іншим елементом фінансово-економічного альянсно-об'єднавчого співробітництва в умовах глобалізації потрібно виокремити створення зон вільної торгівлі (ЗВТ) з метою розширення стратегічних торговельно- економічних зв'язків. Яскравим прикладом такого об'єднання держав є співробітництво України із державами-членами ЄС відповідно створеної 01.01.2016 р. поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ, що визначена Преамбулою та ст. 25 Розділу IV Угоди про асоціацію з ЄС. Так, наприклад, комплексність поняття "зона вільної торгівлі" у контексті політико-економічних відносин формату Україна-ЄС передбачає обопільне скасування ввізних мит; юридично-законну реструктуризацію Україною підходів до продуктово- харчової безпеки задля скасування додаткової сертифікації вітчизняних товарів на європейському ринку та створення умов доступної товарно- ринкової циркуляції; детінізацію процесу публічних закупівель в Україні задля доступу до аналогічного ринку ЄС; розробку Україною механізмів прозорого транскордонного переміщення товарів через вітчизняний митний кордон із одночасною превенцію шахрайських та контрабандних правопорушень; внесення змін Україною до вітчизняного законодавства у сфері права інтелектуальної власності [10].

Загалом же, процедура селектно-глобалізаційного створення міжнародних альянсів так або інакше координується шляхом промульгації (лобіювання) подібного інтересу на рівні приватно-державного та передальянсного обговорення. Приватно-державне лобіювання вступу до альянсу - процесу внутрішнього рішення про вступ до певного об'єднання держав, в той час як передальянсне - ініціювання створення альянсів, як було у випадку із Організацією північноатлантичного договору (НАТО), де ініціаторами виступили США та Велика Британія (аналогічне можна відзначити і щодо Організації економічного співробітництва та розвитку - ОЕСР, де ініціаторами транснаціональної державної кооперації виступили означені держави).

Висновки

Аналіз сучасних глобалізацйних процесів як чинника формування міжнародних альянсів дозволив дійти наступних умовиводів.

Теоретичні аспекти утворення міжнародних альянсів потрібно розглядати крізь призму групування держав за спільними інтересами з метою ефективізації політичного, економічного та соціального розвитку останніх.

Практична складова міжнародних глобалізаційних альянсних об'єднань включає в себе політичні, геополітичні та військово-політичні (Організація північноатлантичного договору - НАТО), власне політичні (політична безпека крізь призму діяльності НАТО), політико-економічні (Європейський Союз) та фінансово-економічні (Організація економічного співробітництва та розвитку - ОЕСР) інструменти впливу на транскордонну, транснаціональну та міжнародну державну політику окремих суб'єктів.

Процедуру альянсних об'єднань супроводжують процеси внутрішньодержавної та (або) загальнодержавної промульгаційно-лобістської інтеграції. Такі процеси координують процеси внутрішнього рішення про вступ до певного об'єднання держав (внутрішній рівень) та, водночас, процедури ініціювання створення альянсів (як НАТО, ЄС, ОЕСР тощо).

Література

1. Held, D., McGrew, A. The End of the Old Order? Globalization and the Prospects for World Order. - British International Studies Association, Vol. 1, 1998, - p. 219-243.

2. North Atlantic Treaty Organization. The North Atlantic Treaty 1949, Washington D.C. - NATO official website. - Режим доступу: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_ 17120.htm

3. Dijkstra, H. Functionlism, multiple principals and the reform of the NATO secretariat after the Cold War. - Cooperation and Conflict, Vol. 50 (1), 2015. - p. 128-145.

4. Duffield, J. S. NATO's Functions after the Cold War. - Political Science Quarterly, Vol. 109 (5), 1994. - p. 763-787.

5. EurLex. Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union TFEU 2012. - EurLex official website. - Режим доступу: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012E%2FTXT

6. Monoley, N. The European Union in International Financial Governance. - RSF: The Russell Sage Foundation Journal of the Social Sciences, Vol. 3, No. 1, Financial Reform: Preventing the Next Crisis, 2017. - P. 138-152.

7. Woodward, R. The Organization for Economic Cooperation and Development (OECD). - New Political Economy, Vol. 9 (1), 2004. - p. 113-127.

8. Jackson, J. K. The Organization for Economic Cooperation and Development. - Congressional Research Service, 2013. - 18 p.

9. Encyclopedia Britannica. Special Economic Zone : Chinese Economics. - Encyclopedia Britannica official website. - Режим доступу: https://www.britannica.com/money/topic/special- economic-zone

10. Угода про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони № 984_011 від 21.03.2014 р. (ред. від 30.11.2023 р.). - Відомості Верховної Ради. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/984_011#Text

11. References:

12. Held, D., McGrew, A. The End of the Old Order? Globalization and the Prospects for World Order. - British International Studies Association, Vol. 1, 1998, - p. 219-243.

13. North Atlantic Treaty Organization. The North Atlantic Treaty 1949, Washington D.C. - NATO official website. - Access mode: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_ 17120.htm

14. Dijkstra, H. Functionalism, multiple principals and the reform of the NATO secretariat after the Cold War. - Cooperation and Conflict, Vol. 50 (1), 2015. - p. 128-145.

15. Duffield, J. S. NATO's Functions after the Cold War. - Political Science Quarterly, Vol. 109 (5), 1994. - p. 763-787.

16. EurLex. Consolidated version of the Treaty on the Functioning of the European Union TFEU 2012. - EurLex official website. - Access mode: https://eur-lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012E%2FTXT

17. Monoley, N. The European Union in International Financial Governance. - RSF: The Russell Sage Foundation Journal of the Social Sciences, Vol. 3, No. 1, Financial Reform: Preventing the Next Crisis, 2017. - P. 138-152.

18. Woodward, R. The Organization for Economic Cooperation and Development (OECD). - New Political Economy, Vol. 9 (1), 2004. - p. 113-127.

19. Jackson, J. K. The Organization for Economic Cooperation and Development. - Congressional Research Service, 2013. - 18 p.

20. Encyclopedia Britannica. Special Economic Zone: Chinese Economics. - Encyclopedia Britannica official website. - Mode of access: https://www.britannica.com/money/topic/special- economic-zone

21. Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their member states, on the other hand, No. 984_011 dated 03/21/2014 (edited on 11/30/2023). - Information of the Verkhovna Rada. - Access mode: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text

Размещено на Allbest.ru