Політичний імідж лідера: гендерні відмінності

Размещено на http://allbest.ru

Державний торговельно-економічний університет

Політичний імідж лідера: гендерні відмінності

Прокопчук Ірина Іванівна кандидат політичних наук, доцент,

доцент кафедри філософії, соціології та політології

м. Київ



Анотація

Традиційно проблема лідерства та політичного іміджу розглядалася з позицій андроцентризму. На сьогодні для більш глибокого осмислення феномену лідерства, проблеми сприйняття, формування та управління політичним іміджем в сучасній науці використовується гендерний підхід. Це дозволяє розглядати імідж політика як цілісний образ конкретного політичного актора, з врахуванням гендерного компоненту.

Метою статті є: виявлення гендерних відмінностей в конструюванні та функціонуванні політичного іміджу лідера.

До політичного лідера суспільством, історичною ситуацією, політичним контекстом висуваються базові вимоги незалежно від статі, що зумовлює однаковий набір лідерських рис, загальні схеми побудови політичного іміджу.

Разом з тим, гендерні стереотипи впливають практично на всі компоненти в стуктурі політичного іміджу (персональні, соціальні, символічні), на сприйняття образу політика у масовій свідомості, на функціонування політичного іміджу.

Іміджеві технології є гендерно нейтральними, проте в умовах конкурентної боротьби у політико-владній сфері їх використання обумовлено рівнем розвитку демократичної політичної культури та тендерної рівності.

Автор статті обґрунтовує важливість врахування гендерної компоненти при аналізі політичного іміджу лідера.

В роботі виділені та проаналізовані основні гендерні відмінності політичного іміджу чоловіків і жінок-політиків, зокрема: характер позиціонування політичного іміджу лідера, гендерні особливості габітарного компоненту політичного іміджу лідера, специфіка комунікативного та поведінкового аспектів політичного іміджу залежно від статі, дисплей соціальних ролей чоловіків і жінок-політиків, асиметрию в критеріях оцінки громадськістю іміджу жінки-політика та чоловіка-політика.

Автор статті підкреслює, що мірі розвитку гендерної рівності та гендерно-паритетної демократії ряд гендерних відмінностей в політичному іміджі лідерів будуть нівелюватися.

Ключові слова: імідж, гендер, лідер, фемінність, маскулінність, андрогінія, гендерний підхід, гендерний стереотип, політичний імідж, політичний імідж жінки-лідера.



Abstract

Political image of the leader: gender differences

Prokopchuk Iryna Ivanovna PhD, Associate Professor of the Department of Philosophy, Sociology and Political Science, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

Traditionally, the problem of leadership and political image was considered from the standpoint of androcentrism. Today, for a deeper understanding of the phenomenon of leadership, the problem of perception, formation and management of a political image, a gender approach is used in modern science. This allows considering the image of a politician as a complete image of a specific political actor, taking into account the gender component.

The purpose of the article is to identify gender differences in the construction and functioning of the leader's political image.

Society, the historical situation, and the political context impose basic requirements on a political leader, regardless of gender, which determines the same set of leadership traits, general schemes for building a political image. At the same time, gender stereotypes affect almost all components in the structure of the political image (personal, social, symbolic), the perception of the politician's image in the mass consciousness, and the functioning of the political image.

Image technologies are gender neutral, however, in the conditions of competitive struggle in the political and power sphere, their use is determined by the level of development of democratic political culture and gender equality.

The author of the article substantiates the importance of taking into account the gender component when analyzing the political image of the leader.

The work highlights and analyzes the main gender differences in the political image of male and female politicians, in particular: the nature of the positioning of the political image of the leader, the gender characteristics of the habitat component of the political image of the leader, the specificity of the communicative and behavioral aspects of the political image depending on gender, the display of the social roles of men and women politicians, asymmetry in the criteria for public evaluation of the image of a female politician and a male politician.

The author of the article emphasizes that with the development of gender equality and gender-parity democracy, a number of gender differences in the political image of leaders will be eliminated.

Keywords: image, gender, leader, femininity, masculinity, androgyny, gender approach, gender stereotype, political image, political image of a female leader.



Вступ

Постановка проблеми. Традиційно проблема лідерства та політичного іміджу розглядалася з позицій андроцентризму. На сьогодні для більш глибокого осмислення феномену лідерства, проблеми сприйняття, формування та управління політичним іміджем в сучасній науці використовується гендерний підхід. Це дозволяє розглядати імідж політика як цілісний образ конкретного політичного актора, з врахуванням гендерного компоненту. політичний гендерний імідж лідерство

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Гендерний аспект політичного іміджу постав в центрі наукової уваги відносно не так давно. Даної проблематики в своїх роботах торкалися Батраченко І., Гошовська В., Денисюк С., Дідух Г., Корєнєва Л., Митко А., Скнар О., Табурова С.

Проте складність та багатогранність феномену політичного іміджу зумовлює потребу в подальшому вивченні цієї вельми актуальної проблеми.

Мета - виявлення гендерних відмінностей в конструюванні та функціонуванні політичного имиджу лідера.



Виклад основного матеріалу

Формування іміджу має спиратися на гендерну парадигму. Гендер - це конструювання статі основними соціальними інститутами за допомогою соціальних практик, стандартів, експектацій, норм поведінки, що приписують виконання певних статевих ролей у суспільстві (гендерний дисплей), формують гендерну ідентичність. [10;с 256 ]

«Імідж жінки-політика не відрізняється за своїм внутрішнім змістом від іміджу політика-чоловіка, бо це визначається інтересами суспільства, політикою держави, а також суперечностями, які виникають на певних етапах розвитку суспільства. Тому сутнісну різницю належить шукати, насамперед, у психологічних відмінностях чоловіків і жінок, що увійшли в політику». [4; с.111]. Ми поділяємо точку зору, що ядро політичного іміджу не залежить від статі. Однак, на наш погляд, можна говорити про деякі гендірні відмінності у конструюванні та функціонуванні політичного іміджу і вони обумовлені не тільки психологічними відмінностями індивідів, а й гендерними стереотипами.

Серед основних гендерних відмінностей політичного іміджу, виділимо наступні:

1. Мета позиціонування лідера через політичний імідж

Для чоловіка-політика основне - демонструвати через політичний імідж впевненість, аж до домінування, для жінки-лідерки - надійність, зосередженість на роботі .

2. Габітарний компонент політичного іміджу лідера

В масовій свідомості є стереотипи сприйняття зовнішності політика в залежності від гендеру. [2 ] [10 ]

С. Денисенко підкреслює більшу важливість габітарної складової для політичного іміджу жінки, ніж для політичного іміджу чоловіка-лідера. «Якщо у чоловіків зовнішній вигляд перебуває десь на десятій позиції серед найважливіших якостей, які йому належать, то у жінки цей компонент іміджу опиняється на одній з перших позицій. [4; с.111]. У сприйнятті іміджу жінки політичного лідера звертають увагу на наступні елементи зовнішності (обличчя, макіяж, зачіска, одяг). [2; с.16], [4; с.111]

Проте, на наш погляд, політикам обох статей не слід переоцінювати значення свого габітарного іміджу.

Формуючи імідж жінки-політика, враховуючи гендерні ознаки, слід акцентувати не стільки зовнішню привабливість, а :

- жіночі сильні професійні якості та переваги- емпатія і більша увага до потреб виборців, більша схільність до знахождення компромісів, колегіальність, демократичність в прийнятті рішень, схильність до колективної роботи, «командний гравець» тощо;

- підкреслювати схожість зі своїм електоратом ідеологічних позицій, політичних цінностей, установок, партійної приналежності, поглядів щодо

вирішенння певних політичних проблем, спільну ідентифікацію за соціально-демографичними або статусними позиціями.

- акцентувати увагу на лідерських якостях, показувати свою практичну діяльність (господарниця), громадську активність соціального спрямування (громадська діячка, волонтерка) тощо. [10; с 261].

Деякі автори зовнішню привабливість політичного лідера не залежно від статі взагалі не вважають вирішальною при оцінюванні політичного іміджу громадськістю. [9], [11].

3. Комунікативний аспект політичного іміжу лідера

Є відмінності, що проявляються в усіх аспектах комунікативної поведінки лідерів-чоловіків та жінок, і які обумовлені гендером та гендерними стереотипами. Гендер впливає на вербальну та невербальну комунікацію, що дає можливість науковцям виділяти та вивчати гендерлект (за аналогією з діалектом) - чоловічу та жіночу мови. Гендерні відмінності у комунікативній поведінці проявляються в типових стратегіях і тактиках ведення розмови, у стилях спілкування, у виборі тем для спілкування, у способах досягнення успіху в процесі комунікації, переговорів, у ступені впевненості, ввічливості, і навіть у позах та жестах тощо.

Спілкування для чоловіків - це засіб вирішення проблем, що виникають, а мовлення є інструментом для отримання інформації та для самоствердження. Чоловіки однолінійні у спілкуванні, зосереджені на одній темі. У багатьох чоловіків є «психологічна глухота», тобто чоловіки в процесі спілкування можуть не звертати уваги на те, що відбувається поруч з ними, можуть не реагувати на репліки, що не пов'язані з темою бесіди. Чоловіки не говорять більше, ніж потрібно для передачі інформації [ 5; с. 108].

Чоловіки, прагнуть контролювати спілкування, хід переговорів, їх комунікативна поведінка побудована на використанні стратегії домінування. Найчастіше чоловіки використовують такі прийоми, як [ 5; с. 109]:

- багатослів'я (їх промови є довшими),

- контроль теми (намагаються уникати неприємних тем, або не відступають від основної теми, або, навпаки, змінюють її, або ігнорують коментарі, запитання),

- перебивання співрозмовника,

- відсутність реакції, або неадекватність реакції на комунікативну поведінку співрозмовника, мовчанка тощо.

Ці комунікативні прийоми чоловіків дозволяють їм маніпулювати співрозмовником, стверджувати власну незалежність та маскулінність, свій соціальний статус.

Чоловіки більше схильні до монологу. Власну думку, позицію чоловіки висловлюють більш безапеляційно, є більш категоричними у формулюваннях, а в діалогах чоловіки схильні оспорювати твердження співрозмовника, виражати іншу позицію. Через комунікацію чоловіки демонструють власну компетентність, намагаються довести свою правоту, саме тому манера спілкування чоловіків є більш конфліктна й агресивна. [ 5; с. 109], [ 4; с. 110]:

Стиль спілкування чоловіків характеризується також емоційною стриманістю, вони не схильні враховувати під час розмови думки, настрої співрозмовника. Однак, з іншого боку, культура толерує бурхливий вияв негативних емоцій (гнів, роздратування, обурення) як прерогативу чоловіків.

Аназіз комунікативних стратегій парламентарів, показав, що жінки політичні лідери, як правило, є більш толерантними у спілкуванні, віддають перевагу компромісам, колегіальному, способу прийняття рішень. [ 4; с. 110]

Мета жіночої комунікативної поведінки - акцентувати на спільності позицій, поглядів, виявленні солідарності, наданні підтримки. У жінок- політиків конфліктні емоції виявляються переважно як засіб самозахисту, або для підтримки колеги по партії, а не з метою самоствердження та утвердження власного політичного іміджу.

В конфліктній комунікації чоловіки-політики частіше, ніж жінки, прагнуть перевести характер конфлікту з ділового на міжособистісний рівень, тоді як жінки-політики надають перевагу дискусії, або переговорам, щоб окреслити та прийняти план спільних подальших дій, тобто пропонують більш конструктивний підхід, що сприятиме успішному врегулюванню суперечності.

Комунікативна поведінка жінок-парламентарів під час дебатів «пряма й відкрита, як і має бути в діалозі рівних за статусом осіб. Чоловіки, як правило, персоніфікують політичні протиріччя, йдуть шляхом ескалації конфлікту, розпалювання ворожнечі, що перешкоджає успішному розв'язанню проблем». [ 4; с. 110]

Жінки-політики краще відчувають нюанси взаємовідносин, більш успішно домовляються.

Мова політиків обох статей має відповідати гендерним очікуванням виборців. Наприклад, для кандидата-жінки як під час виборчих кампаній, так і в проміжках між ними, доцільно більш активно використовувати (лейтмотивом) у своїх виступах наступні теми «сім'ї», «родини», «сімейних цінностей», «громадської діяльності соціального спрямовування», «доброчинності», «охорони здоров'я», «освіти», «культури», «проблем молоді», «екології». Соціальні проблеми традиційно визнаються як «жіночі». [10; с 262].

Крім вербального спілкування, є гендерні відмінності й у невербальному.

Більшість кінесики (проявів мови тіла) є спільною для лідерів незалежно від статі, а відрізняються, наприклад, чіткістю, різкістю рухів. «Говорячи неправду, людина може потирати віко, але чоловіки роблять це енергійно, а жінки - дуже делікатно, проводячи пальцем під оком». [ 5; с. 111]

Крім того є власне суто «чоловічі» та «жіночі» жести. «Почісування потилиці, потирання рук або підборіддя, удар кулаком по столу, обсценні жести притаманні чоловікам.» [ 5; с. 111]

Є гендерні відмінності поз чоловіків та жінок. В рамках патріархальної культури традиційно мова тіла чоловіка - це виявлення домінування, мова тіла жінки - це виявлення мови підпорядкування. «Чоловіки ніби намагаються зайняти максимум простору, продемонструвати свою значущість та розкутість: стоять з широко розставленими ногами й високо піднятою головою, руки при цьому можуть тримати в кишенях; у кріслі сидять розвалившись, а на стільці - розвівши коліна і нахилившись у бік співрозмовника тощо». [ 5; с. 111]

Через те, що культура, не заохочує чоловіків у виявленні своїх почуттів, міміка чоловіків-політиків є не така виразна, як жіноча. В процесі спілкування вираз обличчя чоловіка може практично не змінюватися, а жіночий вираз обличчя, емоційно реагуючи на комунікацію, постійно зазнає змін.

Вважається, що чоловіки менше посміхаються, ніж, наприклад, налаштовані на взаємодію та співробітництво жінки. Чоловіча та жіноча посмішка має безумовно як спільні риси - виразити позитивні почуття, наприклад, щастя, радість, задоволення, так і відрізняється з точки зору мотивації використання: жінки посміхаються з метою встановити контакт, а чоловіки - маскувати негативні емоції - роздратування, страх.

Можна говорити також про гендерні особливості погляду в процесі комунікації: чоловіки, на відміну від жінок уникають прямих поглядів, дивляться в очі співрозмовника на 1-3 сек. менше, ніж жінки. Прямий довгий погляд є для чоловіків сигналом агресії, ненависті, бажання принизити. [ 5; с. 111].

4. Поведінковий аспект політичного іміджу лідера

За результатами емпіричного дослідження О. Скнар зазначає, що «феномени буденної свідомості, закріплені у вигляді стереотипів, стосовно того, якою має бути жінка та жінка-політик, є протилежними: якщо жінка оцінюється як фемінінна, то жінка-політик - переважно як маскулінна. Жінка- лідер характеризується як андрогінна. З'ясовано, що чоловік -- лідер-чоловік -- політичний лідер-чоловік оцінюється практично ідентично, а саме як маскулінний». Це доводить, що в масовій свідомості уявлення щодо тендерної поведінки лідера-чоловіка є більш узгодженими між собою, тоді як стосовно жінки-лідера ні. Тому , на думку О. Скнар, є існування еталонного стереотипу поведінки політичного лідера-чоловіка, і ще не сформований еталон поведінки щодо політичного лідера-жінки. [11]

Нерідко жінки-політики повинні демонструвати риси, які громадська думка стереотипно вважає «жіночими» і які очікує від них, щоб знаходити підтримку як в очах чоловічої, так і жіночої частини електорату. [8; с.70]

Проте О. Скнар вважає, що модель поведінки політика обумовлена не стільки його біологічною статтю, скільки вираженістю маскулінних, або фемінінних рис, що проявляються у гендерній поведінці. [11]

Українські чоловіки-політики не виграють в очах громадськості, якщо демонструють тільки, владність, агресію, тобто виключно маскулінні якості. «Найпривабливішими для електорату виявляються саме фемінні їх риси - поступливість, що інтерпретується як гнучкість, уміння запобігати конфліктам і вирішувати їх, розрядка напружених ситуацій, відмова від своїх претензій, амбіцій в гострих ситуаціях, тяжіння до стабільності і передбачливість, а також «легка» емпатичність, яка інтерпретується як самопрезентація, уміння «подати» себе. [4; с.110]

Чимало авторів висловлюються проти маскулінізації образу жінки- лідера. [4],[6]. Подібний імідж є прийнятним та успішним для жінок-політиків в розвинених західних демократичних країнах. Тоді як в пострадянських країнах з характерними рисами патріархальної культури сприймається вкрай негативно.

Українська жінка-політик має комбінувати у своєму іміджі «чоловічі» та «жіночі» риси, але переважати мають саме жіночі. «Такий «пульсуючий» імідж створює ускладнення для жінки-політика і заважає аудиторії пристосуватися до неї: тільки аудиторія починає звикати до «чоловічої» поведінки жінки-політика, як раптом починає діяти жіноча іміджева модель. В результаті не виникає необхідного рівня звикання, розпізнавання і передбачуваності.» [4; с.111]

Аналіз рис характеру, які є складовими позитивного політичного іміджу в сучасному українському суспільстві показав, що набір якостей лідера не має гендерного забарвлення і є базовим для політиків обох статей.

Крім того до політиків обох статей виборці висувають вимогу до репутаційного профілю: незаплямована репутація, непідконтрольність олігархам, не причетність до політичних та корупційних скандалів. [3]



5. Гендерні стереотипи визначають різні типи іміджів для чоловіків і жінок-політиків, які відповідають очікуванням та масовим стереотипам.

Соціально-рольовий дисплей чоловіка-політика більший, ніж у жінки- політика.

Ефективними типами позитивного політичного іміджу українського політика є: патріот, борець, герой війни, інтелігент, господарник, месія (чудотворець), «свій хлопець».

Ефективними типами позитивного політичного іміджу української жінки-лідера є наступні: «залізна леді» ( межує з чоловічим стилем); ділова жінка; тип, в якому симітрично поєднуються риси «матери», «берегині» та «сильної особистості»; жінка-керівник; жінка-господарниця.

Крім того, наприклад, в українській політиці є запити масової свідомості на політику «сильної руки», «сильного» політика, що підсвідомо асоціюються у виборців виключно з маскулінною ідентичністю, чоловіком-лідером.

Ідеального політичного лідера, за дослідженнями О. Вознесенської [1, с. 18], виборці асоціюють з чоловіком.

6. Асиметрия в критеріях оцінки громадськістю іміджа жінки- політика та чоловіка-політика

Громадськість має різні вимоги до лідерів в залежності від статі. До жінок-політиків ці вимоги є більш суворими. Патріархальні гендерні стереотипи визначають жінку як менш компетентну, менш здатну до лідерських якостей, здійснення політико-управлінських функцій. Це призводить до того, що жінкам- політикам треба більше працювати та більше докладати зусиль, щоб реалізуватися в «чоловічій» сфері та зменшити упередженість проти своєї статі. [10; с 258].

Професійна гендерна сегрегація зумовлює поділ на «чоловічі» та «жіночі» сфери. Саме в сферах «громадської діяльності соціального спрямовування», «доброчинності», «охорони здоров'я», «освіти», «культури», «проблем молоді», «екології» в сучасних реаліях жінкам-політикам частіше вдається сформувати позитивний політичний імідж, отримати повагу, авторитет. Тоді як в сферах, де необхідно вирішувати складні технологічні задачі, приймати важливі стратегічні рішення через гендерні упередження громадськість не сприймає жінок як фахівців, яким можна довіряти, які є авторитетними. Тому жінкам-політикам в цих сферах набагато складніше побудувати та підтримувати позитивний імідж. [10; с 262].

Необхідно враховувати, що радикалізм поглядів, позицій, не гнучкість поведінки жінки-політика у виборців більшою мірою викликличе негативний політичний імідж, ніж при оцінюванні іміджу чоловіка-політика в аналогічній ситуації. «Електорат реагує на однакові публічні прояви чоловіків-політиків і жінок-політикінь залежно від гендеру по-різному. Так емоційний виступ жінки-лідера сприймуть скоріше як істеричний, тоді як виступ чоловіка-політика як переконливий». [10; с 262].



Висновки

До політичного лідера суспільством, історичною ситуацією, політичним контекстом висуваються базові вимоги незалежно від статі, що зумовлює однаковий набір лідерських рис, загальні схеми побудови політичного іміджу. Разом з тим, гендерні стереотипи впливають практично на всі аспекти формування політичного іміджу (персональні, соціальні, символічні), на сприйняття образу політика у масовій свідомості, на функціонування політичного іміджу.

Іміджеві технології є гендерно нейтральними, проте в умовах конкурентної боротьби у політико-владній сфері їх використання обумовлено рівнем розвитку демократичної політичної культури та тендерної рівності.

Слід враховувати основні гендерні відмінності політичного іміджу, зокрема: характер позиціонування політичного іміджу лідера, гендерні особливості габітарного компоненту політичного іміджу лідера, специфіка комунікативного та поведінкового аспектів політичного іміджу залежно від статі, дисплей соціальних ролей чоловіків і жінок-політиків, асиметрию в критеріях оцінки громадськістю іміджу жінки-політика та чоловіка-політика.

В розвинутих західних демократичних суспільствах на рівні держави проводится цілеспрямована політика з подолання гендерної асиметрії лідерства: система гендерних квот, політика рівних можливостей незалежно від статі. Україна ратифікувала міжнародні документи та прийняла національні нормативно-правові акти в сфері тендерної рівності, зокрема і в політичній сфері.

По мірі розвитку тендерної рівності та гендерно-паритетної демократії ряд гендерних відмінностей в політичному іміджі лідерів будуть нівелюватися.



Література

1. Вознесенська О. Вплив зовнішності кандидатів у депутати на електоральну поведінку виборців. Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина української держави: Матеріали Другої всеукр. конф., 13 - 14 листопада 1997 р. - К., 1997. , с. 18-20.

2. Вознесенська О.Л. Соціально-психологічні стереотипи сприймання портретних зображень політично активних суб'єктів / Вознесенська О. Л. ; Автореф. канд. дис. К., 1999. 24 с.

3. Виборці та їхні лідери. Дослідження вподобань виборців щодо образу політичного лідера національного та локального рівнів. URL: https://fama.agency/portfolio/vybortsi-ta- yihni-lidery-doslidzhennya-vpodoban-vybortsiv-shhodo-obrazu-politychnogo-lidera-natsionalnogo- ta lokalnogo-rivniv/ (дата звернення 08.12.2023)

4. Денисюк С. Гендерні аспекти формування іміджу політичного лідера. Політичний менеджмент. 2007. №2. с.106-113

5. Корєнєва Л. Гендерний аспект комунікації. Філологічні науки.2013.№13.с.106-113

6. Коренєва Ю. Психологічний портрет політичного лідера. URL: https://molodyivchenyi.ua/ index.php/journal/article/view/5348 (дата звернення 08.12.2023)

7. Маляренко В.В., Лукашев А.С., Голіков О.С., Хижняк О.В. Образ ідеального політичного лідера у сприйнятті харківського виборця. (Емпіричний аналіз) URL: https://ukr-

socium.org.ua/wp-content/uploads/2009/04/132-140 no-2 vol-29 2009 UKR.pdf (дата

звернення 08.12.2023)

8. Основи гендерної політики в парламентській діяльності: навчальний посібник / Автор.ко- лектив В.А. Гошовська, Н.Б. Ларіна, В.В. Святненко/ за зат. ред. В.А. Гошовської. К.: НАДУ. 2011. 100 с.

9. Походенко С. Соціальні уявлення про ідеального політичного лідера. URL: https://social-science.uu.edu.ua/article/582 (дата звернення 08.12.2023)

10. Прокопчук І.І. Іміджмейкінг політичного іміджу жінок-кандидатів. Наукові перспективи. 2023. № 10(40) . с.254-268.

11. Скнар О. Соціально-психологічне дослідження ґендерних характеристик політичних лідерів. Соціальна психологія. 2006. № 3 (17). C. 47-51.



References

1. Voznesens'ka O. (1997) Vply'v zovnishnosti kandy'dativ u deputaty' na elektoral'nu povedinku vy'borciv. [The influence of the appearance of candidates for deputies on the electoral process voter behavior] Problemy' polity'chnoyi psy'xologiyi ta yiyi rol' u stanovlenni gromadyany'na ukrayins'koyi derzhavy': Materialy' Drugoyi vseukr. konf., 13 - 14 ly'stopada 1997 r. [in Ukrainian]

2. Voznesens'ka O.L. (1999) Social'no-psy'xologichni stereoty'py' spry'jmannya portretny'x zobrazhen' polity'chno akty'vny'x sub'yektiv [Socio-psychological stereotypes of perception of portrait images of politically active subjects ] / Voznesens'ka O. L. ; Avtoref. kand. dy's. K. 24 s. [in Ukrainian]

3. Vy'borci ta yixni lidery'. Doslidzhennya vpodoban' vy'borciv shhodo obrazu polity' chnogo lidera nacional' nogo ta lokal' nogo rivniv. [Voters and their leaders. Study of voters' preferences regarding the image of a political leader at the national and local levels] Retrieved from https://fama.agency/portfolio/vybortsi-ta-yihni-lidery-doslidzhennya-vpodoban-vybortsiv- shhodo-obrazu-politychnogo-lidera-natsionalnogo-ta lokalnogo-rivniv/ [in Ukrainian]

4. Deny'syuk S.(2007) Genderni aspekty' formuvannya imidzhu polity'chnogo lidera. [Gender aspects of forming the image of a political leader ] Polity'chny'j menedzhment.№2. s.106-113[in Ukrainian]

5. Koryenyeva L. (2013) Genderny'j aspekt komunikaciyi.[Gender aspect of communication] Filologichni nauky'..№13.s.106-113. [in Ukrainian]

6. Korenyeva Yu. Psy'xologichny'j portret polity'chnogo lidera. [ Psychological portrait of a political leader. ] Retrieved from: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/ view/5348 [in Ukrainian]

7. Malyarenko V.V., Lukashev A.S., Golikov O.S., Xy'zhnyak O.V. Obraz ideal'nogo polity'chnogo lidera u spry'jnyatti xarkivs'kogo vy'borcya. (Empiry'chny'j analiz ) [ The image of the ideal political leader in the perception of Kharkiv voters. (Empirical analysis) ] Retrieved from: https://ukr-socium.org.ua/wp-content/uploads/2009/04/132-140 no-2 vol-29 2009

UKR.pdf [in Ukrainian]

8. Osnovy' gendernoyi polity'ky' v parlaments'kij diyal'nosti: navchal'ny'j posibny'k (2011) [Basics of gender policy in parliamentary activity: a study guide] / Avtor.kolekty'v V.A. Goshovs'ka, N.B. Larina, V.V. Svyatnenko/ za zat. red. V.A. Goshovs'koyi. K.: NADU. S.100 s. 70-71[in Ukrainian]

9. Poxodenko S. Social'ni uyavlennya pro ideal'nogo polity'chnogo lidera. [ Social perceptions of the ideal political leader. ] Retrieved from: https://social-science.uu.edu.ua/article/582 [in Ukrainian]

10. Prokopchuk 1.1.(2023) Imidzhmejking polity'chnogo imidzhu zhinok-kandy'dativ. [Image-making of the political image of female candidates. ]. Naukovi perspekty'vy'. № 10 (40). s.254-268. [in Ukrainian]

11. Sknar O.(2006) Social'no-psy'xologichne doslidzhennya g'enderny'x xaraktery'sty'k polity'chny'x lideriv. [ Socio-psychological study of gender characteristics of political leaders.] Social'na psy'xologiya. № 3 (17). s. 47-51. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...