Теоретичний аналіз сутнісних складових поняття "публічна політика національної пам'яті": нація, національна ідентичність, політична нація, українська громадянська ідентичність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СУТНІСНИХ СКЛАДОВИХ ПОНЯТТЯ «ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ'ЯТІ»: НАЦІЯ, НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ, ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ, УКРАЇНСЬКА ГРОМАДЯНСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Власенко Світлана Іванівна

кандидат історичних наук, докторант

кафедри публічної політики

Анотація

Публічна політика національної пам'яті в Україні в останнє десятиліття набула системного характеру та інституційно-правового забезпечення. Актуальність даного дослідження визначена використанням у науковому та публічному просторі різноманітних тлумачень поняття «публічна політика національної пам'яті» в цілому та окремих його складових. У статті проведено аналіз основних термінів, пов'язаних з національною складовою, що дають можливість охарактеризувати поняття «публічна політика національної пам'яті». До уваги взято поняття «нація», «національна ідентичність», «політична нація», «українська громадянська ідентичність». Зважаючи на багатонаціональний склад українського суспільства, приділено також увагу поняттям «Український народ», «корінні народи України», «національні меншини (спільноти) України». В ході підготовки статті проведено аналіз наявних в іноземному та вітчизняному науковому доробку поширених дефініцій окреслених термінів. Приділено увагу тлумаченню даних термінів у сфері публічного управління. Досліджено чинні законодавчі акти України, виявлено закріплені в них поняття та подано їх зміст. Розкрито окремі погляди українських вчених у різних галузях науки на формування політичної нації, утвердження української громадянської ідентичності тощо. Визначено роль консолідуючих чинників у державотворчих та націєтворчих процесах. Запропоновано чинники, що можуть сприяти об'єднанню української політичної нації, в основі яких покладено національну складову, державницькі традиції та історичну пам'ять. Відстежено зміни в українському суспільстві в останній час, пов'язані з питаннями утвердження національної та громадянської ідентичності, наголошено на зростанні рівня національної самосвідомості. політичний нація громадянський ідентичність

Ключові слова: публічна політика національної пам'яті, нація, політична нація, національна ідентичність, українська громадянська ідентичність, держава, громадянське суспільство, публічне управління, законодавчі акти, дефініція, понятійно-категоріальний апарат.

Abstract

Vlasenko Svitlana Ivanivna PhD in History, doctoral student of the Department of Public Policy of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv

THEORETICAL ANALYSIS OF THE ESSENTIAL COMPONENTS OF THE CONCEPT OF "PUBLIC POLICY OF NATIONAL MEMORY": NATION, NATIONAL IDENTITY, POLITICAL NATION, UKRAINIAN CIVIC IDENTITY

In the last decade, the public policy of national memory in Ukraine has acquired a systemic character and institutional and legal support. The relevance of this study is determined by the use of various interpretations of the concept of "public policy of national memory" in general and its individual components in the scientific and public space. The article analyzes the main terms related to the national component, which make it possible to characterize the concept of "public policy of national memory". The concepts of "nation", "national identity", "political nation", "Ukrainian civic identity" are taken into account. Given the multinational composition of Ukrainian society, attention is also paid to the concepts of "Ukrainian people", "indigenous peoples of Ukraine", "national minorities (communities) of Ukraine". In the course of preparing the article, an analysis of common definitions of the outlined terms available in foreign and domestic scientific works was carried out. Attention is paid to the interpretation of these terms in the field of public administration. The current legislative acts of Ukraine were studied, the concepts enshrined in them were identified, and their content was presented. Separate views of Ukrainian scientists in various fields of science on the formation of a political nation, the establishment of Ukrainian civic identity, etc. are revealed. The role of consolidating factors in state-building and nation-building processes is defined. Factors that can contribute to the unification of the Ukrainian political nation are proposed, which are based on the national component, statesmanship traditions and historical memory. Recent changes in Ukrainian society related to issues of establishing national and civic identity have been tracked, and the growing level of national self-awareness has been emphasized.

Keywords: public policy of national memory, nation, political nation, national identity, Ukrainian civic identity, state, civil society, public administration, legislative acts, definition, conceptual and categorical apparatus.

Постановка проблеми

В Україні впродовж останніх десяти років спостерігається зростання уваги держави та суспільства до політики національної пам'яті, яка є важливим чинником для консолідації української нації та забезпечення національної безпеки держави. У формуванні та реалізації даної політики невід'ємним елементом є застосування понятійно-категоріального апарату, що включає в себе чіткі визначення основних термінів. Вони закріплені на законодавчому рівні, обґрунтовані в наукових працях чи є загальноприйнятими у публічному просторі. Наявність відповідних дефініцій дає можливість уникати неоднозначності в їхньому тлумаченні та спрощує діалог між усіма зацікавленими політичними акторами.

Враховуючи зростання суспільного інтересу до публічної політики національної пам'яті, зважаючи на її роль у консолідації українського народу, що є невід'ємною умовою національної безпеки України, а також прогнозуючи подальший розвиток даної сфери в нашій державі, доцільним вбачається розглянути основні сутнісні складові визначення даного поняття. Умовно їх можна розділити на два блоки, що в сукупності характеризують поняття «публічна політика національної пам'яті». Перший представляють поняття, пов'язані з національною складовою («нація», «національна ідентичність», «політична нація», «українська громадянська ідентичність»), а другий - пов'язані, власне, з політикою пам'яті («колективна пам'ять», «національна пам'ять», «політика пам'яті», «публічна політика»). Дані поняття в сучасному розумінні у світовому науковому, політичному, соціальному, медіапросторі сформувались у ХХ столітті, а в Україні набули поширення відносно недавно.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В сучасному вітчизняному науковому дискурсі тема політики національної пам'яті не є новою, до неї зверталися українські дослідники в різних галузях науки, які у своїх працях в певній мірі висвітлювали сутнісну складову вживаних ними термінів. Наразі дана тематика представлена здебільшого в історичній науці, політології та філософії (В. Бабка, О. Бойко, Л. Венгринюк, О. Волянюк, Р. Додонов, Ю. Зерній, В. Іваненко, А. Киридон, І. Ковальська-Павелко, Ю. Котляр, Н. Кривда, В. Кривошеїн, О. Лосик, М. Рогожа, Ю. Руденко, С. Сторожук, Ю. Шаповал та ін.). В останні роки також активізувався інтерес у сфері публічного управління (В. Андріяш, А. Гаврилюк, Н. Громадська, О. Гук, О. Малікіна, Д. Сачко та ін.). Аналіз наявного наукового доробку українських вчених дає підстави зробити висновки про існування різноманітних трактувань сутнісних складових поняття «публічна політика національної пам'яті», що актуалізує потребу наукового дослідження категоріально-понятійного апарату в даній сфері.

Метою статті є проведення теоретичного аналізу наявних в науковому дискурсі та вітчизняному правовому полі дефініцій, що формують змістове наповнення поняття «публічна політика національної пам'яті». Зокрема, до уваги взято поняття «нація», «національна ідентичність», «політична нація», «українська громадянська ідентичність». Для досягнення даної мети до огляду включено чинні законодавчі акти України та наукові праці іноземних і вітчизняних вчених.

Виклад основного матеріалу

Поняття «публічна політика національної пам'яті» є широким за своїм змістом і включає в себе окремі поняття, що використовуються в різних галузях науки (філософія, політологія, соціологія, історія, юриспруденція, публічне управління та ін.). Основною змістовою складовою є поняття «нація» - термін, що вживався ще в добу античності й відтоді еволюціонував у Європі до остаточного набуття в ХІХ столітті етнічної та етноісторичної ознаки [1, С. 130-131]. У цей час нації визначалися як історично сформовані спільноти, що об'єднуються мовою, територією, культурно-побутовими ознаками, спільністю економічного життя й психічного складу (ментальністю чи національним характером) [2, С. 386].

В сучасній науці існують різні дефініції поняття «нація». Так, британський вчений Е. Сміт, беручи за основу культурно-етнічні ознаки, називає нації (етноси) сукупністю людей, які мають спільні міфи про предків, історичну пам'ять, елементи спільної культури, певний зв'язок з історичною територією та певну солідарність [3, С. 84]. Науковим дискурсам сучасних українських дослідників в різних галузях також притаманні етнічні ознаки. Зокрема, в Енциклопедії історії України нація тлумачиться як спільнота людей, об'єднана певною назвою, символами, географічним та етносоціальним походженням, історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних і політичних цінностей [4, С. 348]. А Енциклопедія державного управління визначає націю як різновид соціальної спільноти, члени якої об'єднані почуттям колективної громадської ідентичності, спільною назвою, історичною територією, міфом про спільне походження, історичною пам'яттю тощо [2, С. 386].

Неодмінною умовою існування нації є ідентичність та єдність представників цієї нації. Загалом поняття «ідентичність» в Енциклопедії державного управління розглядається як усвідомлене уявлення про себе (хто я як індивід) і власну належність до соціальних груп (хто я як член групи) [5, С. 238]. Саме ототожнення себе із певною національною спільнотою, сприйняття себе представником цієї спільноти та прояв приналежності до неї й визначає національну ідентичність. Зокрема, за твердженням Е. Сміта, національна ідентичність - це безперервне відтворення та нове тлумачення характерних цінностей, символів, пам'яті, міфів і традицій, які утворюють особисту спадщину нації, а також ототожнення індивідів з цими ознаками, спадщиною і складовими культури [6, С. 24].

Сучасні українські вчені національну ідентичність визначають як «усвідомлення приналежності національної спільноти на основі стійкого емоційного зв'язку, що виникає у результаті сформованої системи уявлень щодо традицій, культури, мови, політики, а також прийняття групових норм і цінностей» [7]. У контексті досліджуваної нами проблематики більш змістовним є тлумачення, запропоноване українською дослідницею-етнополітологом Л. Нагорною. Вона визначає національну ідентичність як «широкий комплекс індивідуалізованих і неіндивідуалізованих міжособистісних зв'язків та історичних уявлень, який становить основу самоідентифікації окремих осіб і груп людей з певною нацією як самобутньою спільнотою, що має свою історичну територію, мову, історичну пам'ять, культуру, міфи, традиції, об'єкти поклоніння, національну ідею» [8, С. 417].

На сьогодні в Україні даний термін закріплено на законодавчому рівні - у Законі України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» українська національна ідентичність визначається як «стійке усвідомлення особою належності до української нації як самобутньої спільноти, об'єднаної назвою, символами, географічним та етносоціальним походженням, історичною пам'яттю, комплексом духовно-культурних цінностей, зокрема українською мовою і народними традиціями» [9].

Сьогодні в Україні спостерігаються позитивні зрушення в питаннях, пов'язаних з національною ідентичністю, з усвідомленням громадянами України своєї приналежності до української нації. Зокрема, за результатами опитування, проведеного у грудні 2022 р. Інститутом політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України на замовлення Канадського інституту українських студій, на питання, з якою національністю вони себе пов'язують, 95 % респондентів вказали українську національність, а на прохання точніше визначити свою національну ідентичність «тільки українцями» назвали себе 89 % респондентів [10]. Очевидно, що ці показники не є сталими, адже вони залежать від низки багатьох чинників, які впливають на думку громадян щодо їхньої національної ідентичності. До того ж, враховуючи багатонаціональний склад українського суспільства, результати опитувань говорять про суттєві позитивні зрушення в бік самоідентифікації української нації.

Разом з тим, особливої уваги потребує поняття «політична нація» як суверенна спільнота громадян певної держави незалежно від етнічного походження. Е. Сміт схильний говорити про такі нації як модерні нації й вживає по відношенню до них термін «масові нації». Вчений розглядає їх як об'єднання всього населення, тобто «підняття «народу» до рівня нації». І такі нації, за Е. Смітом, є як історично-культурними спільнотами, що мають спільні цінності і традиції, так і політичними спільнотами - суверенними національними державами із власною національною ідеологією, визначеною територією та як складові міжнародної системи [3, С. 81-83]. Узагальнюючи характерні на його думку риси, притаманні сучасним націям, він визначає поняття «нація» як «найменовану сукупність людей, яка має спільні міфи і спогади, масову громадську культуру, позначену батьківщину, економічну єдність та рівні права і обов'язки для всіх її членів» [3, С. 84]. Перелічені складові досить широко характеризують політичну національну спільноту - націю-державу, існування якої можливе за наявності територіальних, правових, громадських, культурних елементів зі спільною історією.

У сучасній вітчизняній науці найчастіше використовуються терміни «політична нація» та «громадянська нація». Так, Енциклопедія державного управління визначає «політичну націю» як форму соціальної організації, якій притаманні наявність спільної ідентичності її членів, а також існування політичних та економічних інститутів [2, С. 387]. Досить змістовно характеризують політичну націю українські філософи Д. Дзвінчук та І. Озмінська, які трактують це поняття через низку фундаментальних принципів. Зокрема, як політичне утворення нація передбачає спільне розуміння і добровільне прийняття прав та обов'язків, що регулюють курс соціального життя; як реалізація політичної програми - передбачає колективне та скоординоване співробітництво на основі спільної мети і стратегії дій; як політична спільнота - структурує та організовує формування і функціонування національної держави та громадянського суспільства; як суб'єкт міжнародної геополітики - є легітимною виключно за допомогою державно-політичних методів організації та впровадження [11, С. 35]. При цьому вчені наголошують на важливості високого рівня національної самосвідомості.

У свій час український політолог І. Варза запропонував «конструкцію» політичної нації, що виникає / створюється в багатонародній країні - вона формується зі «стрижня» (титульна нація) та «периферії» (національні меншини, корінні народи та етногрупи) [1, С. 138]. Дана «конструкція» абсолютно вписується у «скелет» формування української політичної нації. Адже українська політична або громадянська нація - це сукупність громадян України, незалежно від етнічного походження, мовної чи конфесійної приналежності [4, С. 349].

Дійсно, особливістю української політичної нації є її багатонародність, що вимагає додаткових зусиль для національної єдності. На цьому, зокрема, акцентував свою увагу Президент України В. Зеленський у промові з нагоди 30-ї річниці відновлення державної незалежності, перелічивши народи, представники яких проживають в Україні й складають єдине українське суспільство [12]. Так, за даними Всеукраїнського перепису населення, що був проведений у 2001 р., в Україні налічувалось 130 національностей і народностей. З них українці складали 77,8 %, корінні народи - понад 0,6 %, представники національних меншин - понад 21 % [13].

Зважаючи на це та прагнучи до демократичного розвитку, держава ще в 1990 р. у Декларації про державний суверенітет українського народу зобов'язалась забезпечувати національний розвиток усіх, хто проживає у межах її території [14]. А з відновленням незалежності ці положення були покладені в основу законодавства України. Вже 1 листопада 1991 р. було ухвалено Декларацію прав національностей України, де зазначається, що народ України разом з українцями складають понад 100 національностей, яким держава гарантує рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права [15]. Ці положення були також закріплені в Конституції України, зокрема, у преамбулі визначено, що Український народ - це громадяни України всіх національностей, а в статтях 11, 12 зазначено, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури; сприяє розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самосвідомості всіх корінних народів і національних меншин України; дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави [16]. У грудні 1997 р. Україна як член Ради Європи ратифікувала Рамкову конвенцію про захист національних меншин, стаття 5 якої зобов'язує створювати необхідні умови для збереження та розвитку представниками національних меншин власної культури, зберігання основних елементів своєї самобутності (релігії, мови, традицій та культурної спадщини) [17].

Важливим для забезпечення реалізації прав і свобод усіх громадян України є прийняття у липні 2021 р. Закону України «Про корінні народи України» та в грудні 2022 р. нового Закону України «Про національні меншини (спільноти) України» (зі змінами від 21 вересня 2023 р.). У них чітко визначено поняття «корінні народи України» (автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України [18]) та «національні меншини (спільноти) України» (стала група громадян України, які не є етнічними українцями, проживають на території України в межах її міжнародно визнаних кордонів, об'єднані спільними етнічними, культурними, історичними, мовними та / або релігійними ознаками, усвідомлюють свою приналежність до неї, виявляють прагнення зберегти і розвивати свою мовну, культурну, релігійну самобутність ^[19]). Важливо відмітити, що на відміну від попереднього Закону «Про національні меншини в Україні», прийнятому 25 червня 1992 р., у новому законі закріплено, що національні меншини є невід'ємними, інтегрованими й органічними частинами українського суспільства ^[19].

Разом з тим, вважаємо за доцільне звернути увагу на певні особливості, притаманні українському суспільству. Зокрема, І. Варза стверджував, що специфіка багатонаціональних країн позначається на формуванні політичних націй і називав, передусім, нерівномірність соціально-політичного та економіко-культурного розвитку регіонів [1, С. 138-139]. Дещо іншу думку стосовно неоднорідності української політичної нації висловлювала Ю. Зерній, зауважуючи, що в основі лежать не економічні диспропорції, не політичні табори, а саме ідентичності. У 2007 р. вона окреслила дві протилежні ідентичності, що існують в українському суспільстві: 1) українську, що є традиційною і проєвропейською та 2) малоросійську, що має імперський (радянський) компонент з ознаками азійської ідентичності та з виразним протиставленням заходу [20]. Нажаль, і сьогодні ми не можемо відкидати думки про існування другої ідентичності в українському середовищі, однак, як показують дослідження, відсоток її представників постійно скорочується (за результатами загальнонаціонального опитування, проведеного в серпні 2022 р. соціологічною групою «Рейтинг», 10 % респондентів вважали себе «радянською людиною» [21], тоді як у серпні 2021 р. таке ж опитування показало 21 % респондентів [22]).

У 2000-х роках М. Антонович на підставі аналізу національних та міжнародних правових актів зробила висновки, що в Україні паралельно йде формування української політичної нації та відродження української етнічної нації, яка є титульною нацією Української держави [23, С. 502]. В той же час, актуальною вбачається думка В. Пасічника, який говорить про існування сьогодні в Україні двох методологічних підходів до управління у сфері формування національної ідентичності. Першим він визначає формування політичної нації на засадах громадянства, а другим - забезпечення національної єдності за збереження різноманітності різних етнічних груп [24, С. 25].

Очевидно, що ці процеси в українському суспільстві не є новими, вони вже мають законодавчу базу, інституційне забезпечення, понятійно-категоріальний апарат, теоретико-методологічні основи з державного управління, практичне втілення тощо. Зокрема, значним кроком у даному напрямі стало прийняття 13 грудня 2022 р. суспільно важливого і вкрай необхідного Закону України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». В ньому визначено термін «українська громадянська ідентичність - стійке усвідомлення громадянином України, закордонним українцем свого політико-правового зв'язку з Україною, українським народом та громадянським суспільством» [9]. Сьогодні Міністерство молоді та спорту України веде активну роботу з формування та реалізації політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності як складової забезпечення національної безпеки України (від березня 2023 р. Міністерство визначено головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у даній сфері [25]). У серпні 2023 р. Міністерство оприлюднило проєкт Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року [26], а в жовтні - проєкт Концепції Державної цільової соціальної програми з утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2028 року [27].

В контексті утвердження української громадянської ідентичності доречною є думка науковців щодо необхідності перевести національний чинник у державний, що сприятиме створенню та уособленню політичної нації з державою. Як вважає В. Пасічник, потрібно надати українського характеру власній державі, сформувати у ній повноцінне українське національно-культурне середовище [24, С. 26]. Очевидно, що громадянам України різних національностей для уособлення себе українською політичною нацією необхідні важливі консолідуючі чинники, в основі яких покладено саме національну складову, державницькі традиції та історичну пам'ять. Серед найбільш виразних можемо назвати:

- визначення національної мови державною мовою (згідно з ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова [16]; відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» українська мова є єдиною державною (офіційною) мовою в Україні й її статус зумовлений державотворчим самовизначенням української нації [28]);

- визначення національних символів державними символами (в ст. 20 Конституції України закріплено державну символіку - Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн України [16], в основу якої покладено національні традиції Української держави, що мають тисячолітню історію, починаючи від Русі-України (Київської держави) ІХ-ХІІІ століть, Війська Запорозького ХУІІ-ХУІІІ століть і до Української Народної Республіки та Української Держави 1917-1921 років; крім того, ці символи використовувалися українським народом під час боротьби за відновлення суверенної й незалежної України в ХХ столітті);

визначення національних свят державними святами (наприклад, День Соборності України 22 січня, присвячений утворенню єдиної соборної Української держави шляхом проголошення у 1919 р. Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки [29]; День Української Державності 15 липня, що пов'язаний з хрещенням Русі-України князем Володимиром Великим [30]; День Українського козацтва 1 жовтня [31] та ін.) тощо.

Варто відмітити, що в останні роки в Україні активізувались процеси формування громадянської ідентичності. Під загрозою втрати державності, свободи, демократії, територіальної цілісності відбувається консолідація української політичної нації, поєднуючи етнічні, мовні, культурні, історичні та інші особливості народів, які проживають в Україні. Підтвердженням цього можуть слугувати результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології в липні 2022 р. - 84,6 % респондентів заявили, що вони вважають себе перш за все громадянами України [32]. Як бачимо, в умовах повномасштабної російської війни українське суспільство прагне до об'єднання. Сьогодні в Україні як ніколи до цього сформувався потужний суспільний запит на утвердження української громадянської ідентичності й завдання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, спільно з інститутами громадянського суспільства, сформувати і забезпечити ефективну реалізацію відповідної політики у сфері національної пам'яті, адже саме спогади про минуле нації є вагомою основою національної ідентичності.

Висновки

Наявність потужного суспільного інтересу до публічної політики національної пам'яті в Україні, що спостерігається впродовж останніх десяти років, сприяло набуттю нею системного характеру, формуванню нормативно-правової бази, створенню владних інституцій, заснуванню громадських організацій, розробці механізмів реалізації даної політики, у тому числі й взаємодії влади та суспільства, тощо. Певні зрушення відзначаються й у розробці понятійно-категоріального апарату, що є важливим при формуванні та реалізації даної політики. Зокрема, аналіз наявних дефініцій, пов'язаних з національною складовою публічної політики національної пам'яті, дає підстави зробити висновки не лише про наукове обґрунтування основних сутнісних понять, а й про введення їх у вітчизняне правове поле. На сьогодні маємо законодавчо закріплені поняття: «Український народ» - в Конституції України; «корінний народ України», «національні меншини (спільноти) України», «українська національна ідентичність», «українська громадянська ідентичність» - у відповідних Законах України. Законодавчо закріплені дефініції термінів, які є сутнісними складовими поняття «публічна політика національної пам'яті», свідчать про позитивні демократичні зміни, про розбудову України як правової держави із розвинутим громадянським суспільством.

Література

1. Варзар І. Тріада «етноісторична нація - політична нація - політичний клас» у політичній думці Європи нового часу та сучасної України // Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 5. С. 128-143.

2. Казакевич Г. М. Нація // Енциклопедія державного управління. У 8 томах. Том 1: Теорія державного управління / наук.-ред. колегія: В. М. Князев (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. С. 386-387.

3. Сміт Е. Нація та націоналізм у глобальну епоху / Пер. з англ. М. Климчука і Т. Цимбала. Київ: Ніка-Центр, 2013. 278 с.

4. Галушко К. Ю. Нація // Енциклопедія історії України. У 10 томах. Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2010. С. 348-349.

5. Гурієвська В. М., Яблонська Т. М. Ідентичність // Енциклопедія державного управління. У 8 томах. Том 1: Теорія державного управління / наук.-ред. колегія: В. М. Князев (співголова), І. В. Розпутенко (співголова) та ін. Київ: НАДУ, 2011. С. 238-241.

6. Сміт Е. Д. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія. Пер. з англ. Р. Фещенко. Київ: К.І.С., 2004. 170 с.

7. Стегній О. І. Національна ідентичність // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/article-71062

8. Нагорна Л. П. Ідентичність національна // Енциклопедія історії України. У 10 томах. Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2005. С. 415-417.

9. Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності: Закон України від 13 грудня 2022 р. № 2834-ІХ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/283420#Text

10. Нарешті майже всі стали українцями: дуже показове опитування щодо мови та ідентичності. 10 січня 2023 р. // Texty.org.ua. URL: https://texty.org.ua/fragments/108677/nareshtimajzhe-vsi-staly-ukrayincyamy-duzhe-pokazove-opytuvannya-shodo-movy-ta-identychnosti/

11. Dzvinchuk D., Ozminska I. Political nation: content and perspectives // Публічне управління та регіональний розвиток. 2019. № 3. С. 23-38.

12. Промова Президента Володимира Зеленського з нагоди 30-ї річниці незалежності України. 24 серпня 2021 р. // Президент України: Офіційне інтернет-представництва. URL: https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidenta-volodimira-zelenskogo-z-nagodi-30-yirich-70333

13. Про кількість та склад населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року // Державний комітет статистики України. URL: http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/

14. Про державний суверенітет України: Декларація Верховної Ради Української РСР від 16 липня 1990 р. № 55-ХІІ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text

15. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. № 1771-ХІІ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1771-12#Text

16. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р. // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0% B2%D1%80#Text

17. Рамкова конвенція про захист національних меншин. Страсбург, 1 лютого 1995 р. Ратифікована Законом України від 9 грудня 1997 р. № 703/97-ВР // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_055#Text

18. Про корінні народи України: Закон України від 1 липня 1921 р. № 1616-ІХ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 1616-20#Text

19. Про національні меншини (спільноти) України: Закон України від 13 грудня 2022 р. № 2827-ІХ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2827-20#Text

20. Зерній Юлія, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень // Газета Конгресу національних громад України «Форум націй». 2007. № 8/63. URL: https://forumn.kiev.ua/8-63-2007/63-03.htm

21. Сімнадцяте загальнонаціональне опитування: Ідентичність. Патріотизм. Цінності (17-18 серпня 2022). 23 серпня 2022 р. // Соціальна група «Рейтинг». URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_dentichn_ st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html

22. Покоління Незалежності: цінності та мотивації. 19 серпня 2021 р. // Соціальна група «Рейтинг». URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pokolenie_nezavisimosti_ cennosti_i_motivacii.html

23. Антонович М. Співвідношення понять «народ» і «нація» в національному та міжнародному праві (в контексті українського націєтворення) // Той, хто відродив Могилянку: Зб. до 60-річчя В'ячеслава Брюховецького. Київ: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. С. 494-502.

24. Пасічник В. М. Теоретичні основи державного управління у сфері формування національної ідентичності // Демократичне врядування. 2023. Вип. 1 (31). С. 24-36. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2023/jun/30657/nadoi-26-38.pdf

25. Про внесення змін до Положення Міністерства молоді та спорту України: Постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2023 р. № 202 // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/202-2023-%D0%BF#Text

26. Проєкт Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2030 року. 24 серпня 2023 р. // Міністерство молоді та спорту України. URL: https://mms.gov.ua/npas/proiekt-stratehii-utverdzhennia-ukrainskoi-natsionalnoita-hromadianskoi-identychnosti-na-period-do-2030-roku

27. Проєкт розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми з утвердження української національної та громадянської ідентичності на період до 2028 року». 5 жовтня 2023 р. // Міністерство молоді та спорту України. URL: https://mms.gov.ua/npas/proiekt-rozporiadzhennia-kabinetu-ministriv-ukrainy-pro-skhvalenniakontseptsii-derzhavnoi-prohramy-z-utverdzhennia-ukrainskoi-natsionalnoi-ta-hromadianskoiidentychnosti-na-period-do-2028-ro

28. Про забезпечення функціонування української мови як державної: Закон України від 25 квітня 2019 р. № 2704-УІІІ // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text

29. Про День соборності України: Указ Президента України від 21 січня 1999 р. № 42/99 // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/42/99#Text

30. Про День Української Державності: Указ Президента України від 24 серпня 2021 р. № 423/2021 // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/423/2021#Text

31. Про День Українського козацтва: Указ Президента України від 7 серпня 1999 р. № 966/99 // Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/966/99#Text

32. Показники національно-громадянської української ідентичності. Київський міжнародний інститут соціології. 16 серпня 2022 р. // Київський міжнародний інститут соціології. URL: https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1131&page=6

References

1. Varzar, I. (2010). Triada «etnoistorychna natsiia - politychna natsiia - politychnyj klas» u politychnij dumtsi Yevropy novoho chasu ta suchasnoi Ukrainy [The triad "ethnohistorical nation - political nation - political class" in the political thought of modern Europe and modern Ukraine]. Sotsiohumanitarniproblemy liudyny, 5, 128-143 [in Ukrainian].

2. Kazakevych, H.M. (2011). Natsiia [Nation]. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. U8 tomakh. Tom 1: Teoriia derzhavnoho upravlinnia. Kyiv: NADU, 386-387 [in Ukrainian].

3. Smit, E. (2013). Natsiia ta natsionalizm u hlobal'nu epokhu [Nation and nationalism in the global era]. Kyiv: Nika-Tsentr, р. 278 [in Ukrainian].

4. Halushko, K.Yu. (2010). Natsiia [Nation]. Entsyklopediiaistorii Ukrainy: U10 tomakh. T. 7: Mi-O. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», 348-349 [in Ukrainian].

5. Huriievs'ka, V.M. & Yablons'ka, T. M. (2011). Identychnist' [Identity]. Entsyklopediia derzhavnoho upravlinnia. U 8 tomakh. Tom 1: Teoriia derzhavnoho upravlinnia. Kyiv: NADU, 238-241 [in Ukrainian].

6. Smit, E.D. (2004). Natsionalizm: teoriia, ideolohiia, istoriia [Nationalism: theory, ideology, history]. Kyiv: K.I.S., р. 170 [in Ukrainian].

7. Stehnij, O.I. (2020). Natsional'na identychnist' [National identity]. Entsyklopediia Suchasnoi Ukrainy [Elektronnyj resurs]. Kyiv: Instytut entsyklopedychnykh doslidzhen' NAN Ukrainy. Retrieved from https://esu.com.ua/article-71062 [in Ukrainian].

8. Nahorna, L.P. (2005). Identychnist' natsional'na [National identity]. Entsyklopediia istorii Ukrainy. U10 tomakh. T. 3: E-J. Kyiv: V-vo «Naukova dumka», 415-417 [in Ukrainian].

9. Pro osnovni zasady derzhavnoi polityky u sferi utverdzhennia ukrains'koi natsional'noi ta hromadians'koi identychnosti: Zakon Ukrainy vid 13 hrudnia 2022 r. № 2834-1Х [On the main principles of state policy in the sphere of the establishment of Ukrainian national and civil identity: Law of Ukraine dated December 13, 2022 № 2834-IX]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2834-20#Text [in Ukrainian].

10. Nareshti majzhe vsi staly ukraintsiamy: duzhe pokazove opytuvannia schodo movy ta identychnosti, 10 sichnia 2023 r. [Finally, almost everyone became Ukrainian: a very revealing survey about language and identity, January 10, 2023]. Texty.org.ua. Retrieved from https://texty.org.ua/fragments/108677/nareshti-majzhe-vsi-staly-ukrayincyamy-duzhe-pokazoveopytuvannya-shodo-movy-ta-identychnosti/ [in Ukrainian].

11. Dzvinchuk, D. & Ozminska, I. (2019). Political nation: content and perspectives. Publichne upravlinnia ta rehional'nyj rozvytok, 3, 23-38 [in English].

12. Promova Prezydenta Volodymyra Zelens'koho z nahody 30-i richnytsi nezalezhnosti Ukrainy. 24 serpnia 2021 r. [Speech by President Volodymyr Zelenskyi on the occasion of the 30th anniversary of Ukraine's independence. August 24, 2021]. Prezydent Ukrainy: Ofitsijne internet-predstavnytstva. Retrieved from https://www.president.gov.ua/news/promova-prezidentavolodimira-zelenskogo-z-nagodi-30-yi-rich-70333 [in Ukrainian].

13. Pro kil'kist' ta sklad naselennia Ukrainy za pidsumkamy Vseukrains'koho perepysu naselennia 2001 roku [About the number and composition of the population of Ukraine according to the results of the All-Ukrainian population census of 2001]. Derzhavnyj komitet statystyky Ukrainy. Retrieved from http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/ [in Ukrainian].

14. Pro derzhavnyj suverenitet Ukrainy: Deklaratsiia Verkhovnoi Rady Ukrains'koi RSR vid 16 lypnia 1990 r. № 55-XII [On the state sovereignty of Ukraine: Declaration of the Verkhovna Rada of the Ukrainian SSR dated July 16, 1990 № 55-ХІІ]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/55-12#Text [in Ukrainian].

15. Deklaratsiia prav natsional'nostej Ukrainy vid 1 lystopada 1991 r. № 1771-ХП [Declaration of the Rights of Nationalities of Ukraine dated November 1, 1991 № 1771-ХІІ]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1771-12#Text [in Ukrainian].

16. Konstytutsiia Ukrainy: Zakon vid 28 chervnia 1996 r. [Constitution of Ukraine: Law of June 28, 1996]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

17. Ramkova konventsiia pro zakhyst natsional'nykh menshyn. Strasburh, 1 liutoho 1995 r. Ratyfikovana Zakonom Ukrainy vid 9 hrudnia 1997 r. № 703/97-VR [Framework Convention on the Protection of National Minorities. Strasbourg, February 1, 1995. Ratified by the Law of Ukraine dated December 9, 1997 № 703/97-VR]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_055#Text [in Ukrainian].

18. Pro korinni narody Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 1 lypnia 1921 r. № 1616-ГХ [On indigenous peoples of Ukraine: Law of Ukraine dated July 1, 1921 № 1616-IX]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/161620#Text [in Ukrainian].

19. Pro natsional'ni menshyny (spil'noty) Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 13 hrudnia 2022 r. № 2827-IX [On national minorities (communities) of Ukraine: Law of Ukraine dated December 13, 2022 № 2827-IX]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2827-20#Text [in Ukrainian].

20. Zernij Yuliia, zastupnyk dyrektora Natsional'noho instytutu stratehichnykh doslidzhen' (2007) [Julia Zernii, deputy director of the National Institute of Strategic Studies]. Hazeta Konhresu natsional'nykh hromad Ukrainy «Forum natsij», 8/63. Retrieved from https://forumn.kiev.ua/8-63-2007/63-03.htm [in Ukrainian].

21. Simnadtsiate zahal'nonatsional'ne opytuvannia: Identychnist'. Patriotyzm. Tsinnosti (17-18 serpnia 2022). 23 serpnia 2022 r. [Seventeenth national survey: Identity. Patriotism. Values (August 17-18, 2022). August 23, 2022]. Sotsial'na hrupa «Rejtynh». Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/s_mnadcyate_zagalnonac_onalne_opituvannya_dentichn_ st_patr_otizm_c_nnost_17-18_serpnya_2022.html [in Ukrainian].

22. Pokolinnia Nezalezhnosti: tsinnosti ta motyvatsii. 19 serpnia 2021 r. [Generation of Independence: values and motivations. August 19, 2021]. Sotsial'na hrupa «Rejtynh». Retrieved from https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pokolenie_nezavisimosti_cennosti_i_motivacii.html [in Ukrainian].

23. Antonovych, M. (2007). Spivvidnoshennia poniat' «narod» i «natsiia» v natsional'nomu ta mizhnarodnomu pravi (v konteksti ukrains'koho natsiietvorennia) [The relationship between the concepts of "people" and "nation" in national and international law (in the context of Ukrainian nation-building)]. Toj, khto vidrodyv Mohylianku: Zb. do 60-richchia V'iacheslava Briukhovets'koho. Kyiv: Vyd. dim «Kyievo-Mohylians'ka akademiia», 494-502 [in Ukrainian].

24. Pasichnyk, V.M. (2023). Teoretychni osnovy derzhavnoho upravlinnia u sferi formuvannia natsional'noi identychnosti [Theoretical foundations of state administration in the field of national identity formation]. Demokratychne vriaduvannia, 1 (31), 24-36. Retrieved from https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2023/jun/30657/nadoi-26-38.pdf [in Ukrainian].

25. Pro vnesennia zmin do Polozhennia Ministerstva molodi ta sportu Ukrainy: Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 7 bereznia 2023 r. № 202 [On amendments to the Regulations of the Ministry of Youth and Sports of Ukraine: Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 7, 2023 № 202]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/202-2023-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

26. Proiekt Stratehii utverdzhennia ukrains'koi natsional'noi ta hromadians'koi identychnosti na period do 2030 roku. 24 serpnia 2023 r. [Project of the Strategy for the Affirmation of Ukrainian National and Civil Identity for the Period Until 2030. August 24, 2023]. Ministerstvo molodi ta sportu Ukrainy. Retrieved from https://mms.gov.ua/npas/proiekt-stratehiiutverdzhennia-ukrainskoi-natsionalnoi-ta-hromadianskoi-identychnosti-na-period-do-2030-roku [in Ukrainian].

27. Proiekt rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro skhvalennia Kontseptsii Derzhavnoi prohramy z utverdzhennia ukrains'koi natsional'noi ta hromadians'koi identychnosti na period do 2028 roku». 5 zhovtnia 2023 r. [Draft order of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On approval of the Concept of the State Program for the Affirmation of Ukrainian National and Civic Identity for the Period Until 2028". October 5, 2023]. Ministerstvo molodi ta sportu Ukrainy. Retrieved from https://mms.gov.ua/npas/proiekt-rozporiadzhennia-kabinetu-ministriv-ukrainypro-skhvalennia-kontseptsii-derzhavnoi-prohramy-z-utverdzhennia-ukrainskoi-natsionalnoi-tahromadianskoi-identychnosti-na-period-do-2028-ro [in Ukrainian].

28. Pro zabezpechennia funktsionuvannia ukrains'koi movy iak derzhavnoi: Zakon Ukrainy vid 25 kvitnia 2019 r. № 2704-VIII [On ensuring the functioning of the Ukrainian language as a state language: Law of Ukraine dated April 25, 2019 № 2704-VIII]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text [in Ukrainian].

29. Pro Den' sobornosti Ukrainy: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 21 sichnia 1999 r. № 42/99 [On the Day of the Unity of Ukraine: Decree of the President of Ukraine dated January 21, 1999 № 42/99]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/42/99#Text [in Ukrainian].

30. Pro Den' Ukrains'koi Derzhavnosti: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 24 serpnia 2021 r. № 423/2021 [On the Day of Ukrainian Statehood: Decree of the President of Ukraine dated August 24, 2021 № 423/2021]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/423/2021#Text [in Ukrainian].

31. Pro Den' Ukrains'koho kozatstva: Ukaz Prezydenta Ukrainy vid 7 serpnia 1999 r. № 966/99 [About the Day of the Ukrainian Cossacks: Decree of the President of Ukraine of August 7, 1999 № 966/99]. Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/966/99#Text [in Ukrainian].

32. Pokaznyky natsional'no-hromadians'koi ukrains'koi identychnosti. Kyivs'kyj mizhnarodnyj instytut sotsiolohii. 16 serpnia 2022 r. [Indicators of national-civic Ukrainian identity. Kyiv International Institute of Sociology. August 16, 2022]. Kyivs'kyj mizhnarodnyj instytut sotsiolohii. Retrieved from https://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1131&page=6 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru