"Сіра зона" та нові типи гібридних інформаційних загроз

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

«Сіра зона» та нові типи гібридних інформаційних загроз

Геращенко Михайло, аспірант

Гібридна «сіра зона», що являє собою не стільки органічну зміну, скільки передбачуване поширення форми вирішення міжнародних конфліктів, є і місцем, і методом. Гібридність у своїх окремих компонентах є важливим тактичним та оперативним викликом, але загалом це стратегічний і політичний виклик. Сконструйована та інсценована неоднозначність й адаптивність того, що відбувається, і його творців становить «оригінальність» гібридного підходу - і водночас значні труднощі точної аналітичної оцінки та відповідної політичної думки. Крім того, метод часто є експериментальним та інноваційним. Гібридні атаки, наприклад, в інформаційному та кібернетичному просторі, іноді можна оцінювати як імпровізацію з початково не визначеним результатом. Але там, де є спроби, є і помилки, тому не всі потенційно перспективні гібридні атаки справді успішні. Зазвичай, не кожна спроба вплинути є підривним актом саботажу, і кожна сутичка не є прелюдією до більшої кампанії. Однак той, хто захищається, повинен докладати зусилля для усунення власної вразливості та чітко усвідомлювати неминучі ризики. Роблячи це, він повинен передбачити деструктивну креативність і прагматизм можливих опонентів, які не завжди дотримуються правил [8].

Оскільки гібридний вплив як політичний метод все більше стає нормою для здійснення антагонізму в міжнародних відносинах, особливо в контексті «ренесансу класичної силової політики» [4, 38], незважаючи на будь-яку концептуальну невизначеність, його наслідки можна відчути на досвіді та описати їх. Навіть абстрактні ситуації загрози, тобто проста уявність і, отже, можливість матеріалізації загрози призводять до вимог щодо ефективної цивільно-військової загальної оборони.

Історично гібридний метод не є чимось абсолютно новим. Прусський військовий філософ Карл фон Клаузевіц (1780-1831) уже в XIX столітті усвідомлював, що використання стратегічних інструментів слугує лише для зміни волі політичного Іншого, оскільки мир, конфлікти та війни - це соціальні явища. Вибір політичного інструменту впливу має другорядне значення. Однак користувач цих засобів змушений миритися з непередбачуваністю, яка виникає через «чудову триєдність», кажучи сучасними термінами: стратегічних дій, громадської думки та нелінійних причинно - наслідкових зв'язків [8].

З огляду на добре відомі форми гібридних загроз необхідно готуватися до різноманітних нових типів атак і використання нових вразливостей. Гібридні загрози слід очікувати насамперед у комунікаційному, юридичному, фінансовому та інших секторах. Багато з майбутніх гібридних загроз не будуть принципово новими й часто лише розширюватимуть уже відомі підходи [1; 2]. Щодо нового, однак, це якість цих гібридних атак, а також їх критичне використання в часі, яке може перевищити здатність постраждалих сторін реагувати. Завдяки постійному подальшому розвитку та зростаючій доступності інформаційних і комунікаційних технологій, кіберпростір не тільки пропонує можливий важіль для умовно неповноцінних акторів, але також пропонує ідеальний засіб для ефективного поширення повідомлень широкій аудиторії. політичний інформаційний гібридний

Плюралізм думок і свобода преси тепер є частиною невід'ємного канону цінностей, фактично гарантами вільного демократичного порядку. Водночас відкрите суспільство принципово дуже вразливе, оскільки всі сфери суспільного життя можуть стати об'єктом гібридних атак. У сфері операцій впливу виклик, що випливає із цього, стає очевидним, а саме у формі використання цифрової комунікації для впливу на громадську думку , починаючи з невизнаного, цілеспрямованого контролю дискусій у соціальних мережах і закінчуючи маніпуляціями інформації на новинних порталах. Цей підхід уже має центральне значення як елемент гібридної війни [4, 37-39].

В інформаційному просторі гібридний метод досягає своєї кінцевої політичної мети не безпосередньо через дії, а через провокування реакції на дії, що відоме як «рефлексивний контроль» та «управління сприйняттям» [9, 237-256]. В інформаційному просторі важливість сприйняття часто випереджає важливість правди, а конкуренція за суверенітет інтерпретації за допомогою наративів є постійною. Отже, до матеріального виміру додається інформаційна загроза, яку не можна переоцінити за можливим психологічним впливом на цільову групу населення. Людський вимір захистити набагато складніше.

Якщо припустити, що суспільство найбільш вразливе в психологічній, ніж у фізичній сфері [6, 247], стійкість вимагає превентивної та реактивної, не в останню чергу, психологічної витримки та самоствердження, властивих суспільству. На відміну від кінетичних операцій, що передусім націлені на фізичні ефекти, але також можуть бути примножувачем сили інформаційного впливу, операції впливу спрямовані на ставлення, переконання та поведінку людей. Передусім вплив на поведінку окремих осіб і соціальних груп - навіть у короткостроковій перспективі - виявився привабливим варіантом для зловмисника, наприклад, у формі спільнот етнічної чи мовної діаспори. «Спроби вплинути на громадську думку чи поведінку викритих осіб не є чимось новим. Заходи пропаганди та дезінформації можуть мати дестабілізуючий ефект через (масовий) психологічний вплив» [3, 5].

На відміну від модифікації поведінки, можливості маніпулювання ставленням є в кращому випадку довгостроковими, тому переважна більшість операцій гібридного впливу спрямовані не на переконання, а на віру. Вони сіють сумніви, розбіжності, невпевненість і релятивізацію, відмовляючись від будь-яких доказів своїх тверджень й атакуючи об'єкт щоразу новими, часом надзвичайно креативними атаками, наприклад професіоналізуючи використання «тролів» і цифрових провокаторів [5; 7].

У сфері штучного інтелекту майбутні технічні можливості відкриють новий простір для дій. Отже, здатність ботів впливати на громадську думку різко зростає. Людиноподібні боти зі штучним інтелектом є більш автентичні й майже не відрізняються від реальних людей, знайдених у мережі. Боти пишуть автоматично створені статті на соціальні, політичні, економічні чи інші теми. У поєднанні з автентичним глибоким фейковим відео - та аудіоконтентом вони проникають у мільйонні дискурси та впливають на них. Як наслідок, формуванням громадської думки в плюралістичних демократіях можна маніпулювати ззовні більш цілеспрямовано, ніж будь-коли. Наразі більшу частину створеного комп'ютером текстового вмісту, коментарів, зображень чи відео все ще можна порівняно легко викрити як підробку. Найближчим часом і велика кількість, і підвищена якість потребуватимуть спеціальних криміналістичних методів [10, 8].

Архітектури безпеки є вираженням нормативних принципів спільноти цінностей, яка не тільки погоджується щодо благ та інтересів, що потрібно захищати, але також щодо того, які інструменти та методи використовувати для їх захисту, а які ні. Важливою причиною суперництва в міжнародних відносинах є конкуренція цінностей і світоглядів. Через проекції ворожнечі агресор створює ідентичність і згуртованість у власних рядах, тому їх гібридна діяльність має скоординований зовнішній та внутрішній зв'язок. Оскільки сьогодні міждержавні війни коштують більше, ніж вони можуть принести в кращому випадку [6, 213], гібридний спосіб вирішення конфлікту також базується на економічному, а не лише на ідеологічному розрахунку.

Гібридний метод вирішує дихотомію війни та миру на користь континууму між двома державами. Гібридний підхід є продовженням політики різними, сучасними засобами, і, сам по собі, є формою політики. Оскільки гібридні актори впливають на державу та суспільство в цілому, вони знаходяться між дійсними обов'язками і межами відомств з точки зору політики безпеки та оборони. З цієї причини, аналіз і захист від гібридних загроз можуть бути успішними лише між відділами, національними, міжнародними мережами та колективно.

Література

1. Копієвська О. Пробл. культур. аномії крізь призму гібрид. виклик. Культ. та мистець. студії ХХІ ст..: наук.-практ. партн-во: матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / М-во культ. та інформ. політики Укр. ; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. (Київ, 10 лист. 2021 р.). Київ : НАКККіМ, 2021. C. 147-148.

2. Шевченко І. Навч. компон. академ. відповіді на гібридні загрози. Сучас. бібліот. та інформ. неперер. освіта: орієнтації творчості: допов. на пленер. засід.10-ї ювіл. міжнар. конфер. (Славське, Львів. обл.., 25-28 лют. 2020 р.). URL: https://warnerasmus.eu/ua/news/ presentation-training- componentof- the-academic-response-to-hybrid-threats/ (дата зверн.: 05.01.2021).

3. Antwort der Bundesregierung auf die Kleine Anfrage der Fraktion DIE LINKE (Einsatzmoglichkeiten von Militar und Geheimdiensten gegen sogenannte hybride Bedrohungen). 01.06.2016. BT-Drs. 18/8631. S. 5.

4. Bundesregierung, Weibbuch zur Sicherheitspolitik und zur Zukunft der Bundeswehr, Berlin, 2016. S. 37-39.

5. Christopher Paul, Miriam Matthews. The Rus. «Firehose of Falsehood» Propag. Model: Why It Might Work and Options to Counter It, Santa Monica, 2016.

6. Herfried Munkler, Kriegssplitter. Die Evolution der Gewalt im 20. und 21. Jahrhundert, Berlin 2015. S. 213-247.

7. NATO Strategic Communication Center of Excellence, Internet Trolling as a Hybrid Warfare Tool: The Case of Latvia, Riga, 2016.

8. Schaurer F., Ruff-Stahl H.-J. Hybride Bedrohungen Sicherheitspolitik in der Grauzone. URL: https://www. bpb.de/shop/zeitschriften/apuz/235530/hybride-bedrohungen/ (дата звернення: 25.10.2022).

9. Timothy T. Russia's Reflexive Control Theory and the Military. Journal of Slavic Military Studies. 2004. №17. Рр. 237-256.

10. Tsetsos K. Neue hybride Bedrohungen. Metis-Studie. 2021. № 26. 12 s.

Размещено на Allbest.ru