Санкційна геополітика в умовах російсько-української війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

САНКЦІЙНА ГЕОПОЛІТИКА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Наталія Лепська, кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри політології, Запорізького національного університету

З початком повномасштабної війни Росії проти нашої держави десятки країн у всьому світі запровадили цілу низку потужних санкцій на російські компанії та окремих осіб владного істеблішменту РФ, а також контроль над експортом критичних технологій до Росії та вчинили тиск на численні приватні компанії задля припинення їхнього бізнесу в країні-агресорці. Посилення санкцій спрямовано, з одного боку, на виснаження російської економіки через перешкоджання надходженню доходів у бюджет РФ, а з іншого - на підтримку демократичної України в захисті нею свого національного суверенітету та територіальної цілісності.

Безперечно, санкції не є заміною військової або гуманітарної допомоги, дипломатії чи інших інструментів зовнішньої політики, проте їхня ефективність щодо збільшення вартості війни для Росії є очевидною. Наприкінці березня 2023 р. в газеті «The Wall Street Journal» вийшла публікація, в якій було написано, що перші місяці російського вторгнення в Україну минулого року призвели до зростання цін на нафту та природний газ, що принесло Москві несподіваний прибуток. Але на сьогодні ситуація вже кардинально інша. Санкції Заходу стають все сильнішими, державні доходи Росії скорочуються, а її економіка перейшла на траєкторію нижчих темпів зростання, ймовірно, у довгостроковій перспективі. Найбільші експортні товари країни, газ і нафта, втратили основних клієнтів.

Із листопада 2022 р. курс рубля щодо долара вже впав більш ніж на 20%. Робоча сила скоротилася, оскільки молодь відправляється на фронт або тікає з країни через страх бути призваною. Невизначеність стримує й інвестиції бізнесу. Навіть одна з топ - чиновниць Центробанку Росії О. Прокопенко, яка покинула свою країну незабаром після початку повномасштабної російської агресії, заявила, що економіка її країни входить у довгострокову регресію. російський мільярдер О. Дерипаска нещодавно попередив, що в Росії закінчуються готівкові кошти, у наступному році їх вже не буде і для нормального функціонування російської економіки їй вкрай потрібні іноземні інвестори. МВФ підрахував, що потенційні темпи зростання Росії - темпи, з якими вона могла б рости без інфляції - становили майже 3,5% до 2014 р., коли нею був анексований Крим. Зараз цей показник впав приблизно до 1%, оскільки продуктивність падає, а економіка стає технологічно відсталою та більш ізольованою [1]. Отже, санкційна політика західних країн, втрата європейського ринку, відхід західних інвесторів призводять до того, що Росія поступово втрачає свою економічну суб'єктність в сучасному геополітичному просторі глобальної економіки і залежність від інших країн, як-от Китай, стає все більш імовірною.

Санкції зазвичай відносять до так званої дипломатії примусу. З одного боку, вони є певною дипломатичною настановою. А з іншого - силовими діями або військового характеру, або формату таємних операцій. Також санкції можуть передбачати припинення дипломатичних відносин, бойкот спортивних та культурних заходів. Найбільш розповсюдженою формою санкцій є обмеження на міжнародну торгівлю, фінансові операції та переміщення громадян країни-агресора. В будь-якому разі санкції застосовуються проти країни, що порушує міжнародне право, і спрямовані на те, щоб змусити її його дотримуватися.

Санкції застосовувалися до країн ще з ХІХ ст., коли у форматі морської блокади як своєрідної поліцейської акції припинялося торговельно-економічне постачання до країни, що воює. При цьому блокада впроваджувалася задля того, щоб не оголошувати війну, і фактично була превентивним заходом. Безумовно, це викликало багато суперечок щодо правомірності таких дій. І вже Статутом Ліги Націй (ст. 16) було зафіксовано положення про право колективних дій проти країни, що розпочала війну, як-от: припинення з нею усіх торговельних або фінансових відносин, заборона всіх стосунків між своїми громадянами та громадянами країни, що порушила Статут, припинення будь-яких фінансових, торговельних або особистих стосунків між громадянами цієї держави і громадянами будь-якої іншої держави, незалежно від її членства у Лізі [2].

У Статуті Організації Об'єднаних Націй право застосовувати заходи щодо підтримання або відновлення міжнародного миру та безпеки прописано у ст. 2 (4) та розділі VII «Дії по відношенню загрози миру, порушень миру та актів агресії», зокрема ст. ст. 39-51 [3]. Так, згідно зі ст. 2 (4) жодним чином не обмежується право окремих країн на застосування примусових заходів до інших держав, якщо вони не мають військового характеру. У розділі VII взагалі зафіксовано процедурні моменти щодо дій Ради Безпеки, адже саме вона уповноважена визначати існування будь-якої загрози миру, будь-якого порушення миру або акту агресії і робити рекомендації або вирішувати, які заходи слід вжити для підтримки або відновлення міжнародного миру та безпеки. Так, ці заходи можуть включати повне або часткове припинення економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів сполучення, а також розрив дипломатичних відносин. Якщо цих заходів недостатньо, то Рада Безпеки може залучити повітряні, морські або сухопутні сили, дії яких можуть включати демонстрації, блокаду та інші операції повітряних, морських чи сухопутних сил членів Організації.

Отже, світова спільнота через свої найбільш численні за представництвом організації, спочатку Лігу Націй, а потім і ООН, намагалася унормувати покарання країн, дії яких є загрозою або безпеці окремих країн, або ж системі регіональної чи світової безпеки. До речі, слово «санкції» у статутах цих організацій не фігурує, йдеться про певні «заходи». Здавалося б, що це не має особливого значення. Проте, на наш погляд, застосування у нормативно-правовому полі діяльності ООН саме слова «санкція» було б більш доречним. Адже навіть із точки зору етимології воно походить від лат. sanctio - найсуворіша постанова, непорушне узаконення, від лат. sancire - робити священним. Тож, змістовне навантаження слова «санкції» є більш відповідним до ступеня нормативного забезпечення і процедури впровадження покарання країн, що порушують правила миру міжнародного життєустрою. Крім того, усвідомлення керівництвом країни-агресора наслідків покарання саме через «санкції», а не певні «заходи», було б більш гострим. Можливо, в тому числі й через таку поняттєву неузгодженість і досі не досягнуто консенсусу серед країн щодо сутності санкцій, процедури їх ухвалення та запровадження. Директор вітчизняного Інституту економічних досліджень та політичних консультацій І. Бураковський незадовго до початку повномасштабної російської агресії в Україну відзначав, що «санкційним» дискусіям бракує чіткого розуміння економічної природи санкцій і можливостей цього інструменту [4]. Вже більше року триває повномасштабна війна Росії проти нашої держави, але й досі не всі країни кваліфікують дії Росії як агресивну збройну війну, тож не всі приєдналися до санкцій проти неї і взагалі розглядають це як необхідність.

Складність ситуації багато в чому пояснюється тим, що РФ як член Ради Безпеки ООН спекулює цією посадою, котру в незаконний спосіб успадкувала від СРСР. За Статутом ООН, саме Рада Безпеки визначає, чи має місце акт агресії з боку якоїсь країни, чи варто приймати рішення про впровадження заходів проти неї. Тож зрозуміло, що Росія не буде сама проти себе голосувати. І санкцій із боку ООН годі чекати, поки у Радбезі буде Росія - велика країна. Санкції від деяких країн, котрі запровадили їх в односторонньому порядку (Велика Британія, США, Канада, Швейцарія, Японія, Австралія, Нова Зеландія), або колективні санкції ЄС сприймаються Росією в певному сенсі як незаконні, оскільки ж ООН не оголосила їх. Тож вона знаходить різноманітні варіанти у будь-який спосіб їх обійти. І хоча РФ намагається усіляко довести незаконність та неефективність санкцій і «правомірність» своїх дій, проте вона на сьогодні є найбільш підсанкційною країною світу.

З точки зору геополітики інструментарій санкційної політики є найбільш дієвим у контексті впливу на країну-агресора з боку усієї цивілізованої світової спільноти. Санкції спричинили масштабне і глибоке звуження геополітичного простору Росії. Тим самим відбувається маргіналізація її геополітичного статусу у світовій співдружності держав. Вже на зараз ступінь маргіналізації РФ є безпрецедентно високою. Важливо підкреслити, що її скочування на периферію світоустрою відбувається внаслідок дій не однієї чи кількох країн, а саме численного представництва держав, що фактично легітимізують маргіналізацію Росії. А це показово засвідчує процеси кардинальної трансформації геополітичної світобудови і початок нової геополітичної епохи.

санкція примус безпека мир

1. Kantchev G., Gershkovich E. Russia's Economy is Starting to Come Undone. The Wall Street Journal.

2. Статут Ліги Націй. ЮРИСТ-ОНЛАЙН.

3. United Nations Charter (full text).

4. Бураковський І. Санкції проти Росії. Лікнеп для України. ZN

Размещено на Allbest.ru