Політичне лідерство у системі політичної безпеки України

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова

Кафедра психології, філософії, соціально-гуманітарних дисциплін

Політичне лідерство у системі політичної безпеки України

Кравчук О.Ю., к. політ. н., доцент



Анотація

Визначено актуальність дослідження, лейтмотивом якої є узгоджена робота політичних акторів(лідерів) в системі забезпечення політичної безпеки держави.

Представлено об'єктом дослідження політичне лідерство як нематеріальний ресурс, адже власне цей феномен виступає в сьогоднішній політичній ситуації основним важелем підвищення ефективності соціально-економічних та політичних систем. Співставлено поняття «політичний лідер» та «політичний авторитет» через їх різностороннє трактування.

Підкреслено, що на структуру формування політичного лідерства одночасно впливає як власне особистість лідера, так і суспільно-політичний лад держави, адже питання політичного лідерства виникає лише за певних політичних умов.

Подано визначення поняття «меритократія», яке в свою чергу тісно пов'язана з процесами державного управління та політичним лідерством, в тому сенсі, що дане поняття окреслюється як «влада гідних» і характеризує принцип правління, за яким ключові позиції в державі можуть займати лише ті люди, які здатні вести людей за собою, незалежно від їх походження та початкового статусу в суспільстві, а також мають ряд рис: освіта, талант, харизма, досягнення. Окреслені особливості концепції взаємодії політичної влади та суспільства в 21-му столітті, представлені шляхи та методи їх практичної реалізації.

Автором піднімається питання прозорості влади як такої, політичних акторів, що безпосередньо сприяє підвищенню довіри до них. Адже, говорячи про взаємозалежність політичної безпеки країни та політичного керівництва(лідера), перш за все йде мова про те, що частиною системи забезпечення політичної безпеки є практичні дії суб'єктів політики.

Зазначено, що оскільки політична безпека держави почала більше залежати від якості влади, її політики та державного управління, відповідні органи все більше почали отримувати можливість для впливу на владу, інформуючи її про негативні наслідки, тих або інших помилок і прорахунків в політиці, недоліків в системі державного устрою, з метою їх виправлення. Механізм забезпечення політичної безпеки може бути сформованим лише усвідомлення політичним класом (елітою) щодо необхідності процесу його консолідації.

Ключові слова: політична безпека, політична еліта, політична система, політичний лідер, парламент, політичне лідерство, авторитет.



Abstract

Political leadership in the political security system of ukraine

Kravchuk O.Yu., C. Polit. Sci., Ass. Professor of the Department of Psychology, Philosophy, Social and Humanitarian disciplines, Admiral Makarov National Shipbuilding University

The relevance of the research is determined, the leitmotif of which is the coordinated work of political actors (leaders) in the system of ensuring the political security of the state.

The object of the study is political leadership as an intangible resource, because this phenomenon is the main lever for increasing the efficiency of socioeconomic and political systems in today's political situation. The concepts of "political leader" and "political authority" are compared due to their various interpretations.

It is emphasized that the structure of the formation of political leadership is simultaneously influenced by both the personality of the leader and the sociopolitical system of the state, because the issue of political leadership arises only under certain political conditions.

The definition of the concept of "meritocracy" is given, which in turn is closely related to the processes of state administration and political leadership, in the sense that this concept is defined as "the power of the worthy" and characterizes the principle of governance, according to which key positions in the state can be held only by those people who are able to lead people, regardless of their origin and initial status in society, and also have a number of features: education, talent, charisma, achievements. Features of the concept of interaction between political power and society in the 21st century are outlined, ways and methods of their practical implementation are presented.

The author raises the question of the transparency of the government as such, of political actors, which directly contributes to increasing trust in them. After all, when talking about the interdependence of the political security of the country and the political leadership (leader), first of all we are talking about the fact that part of the system of ensuring political security is the practical actions of political subjects.

It is noted that since the political security of the state began to depend more on the quality of the government, its policy and public administration, the relevant bodies increasingly began to get the opportunity to influence the government, informing it about the negative consequences of certain mistakes and miscalculations in politics, shortcomings in the system state system, in order to correct them. The mechanism for ensuring political security can only be formed by the political class (elite)'s awareness of the need for its consolidation process.

Keywords: political security, political elite, political system, political leader, parliament, political leadership, authority.



Постановка проблеми

Актуальність теми роботи визначається місцем та роллю політичного лідерства у сучасній структурі політичного процесу. Визначення характеру та поведінки політичних лідерів у сучасних умовах є основою для забезпечення стійкості політичної системи, раціонального вирішення проблем на зовнішньому та внутрішньому рівнях держави, дозволу загроз соціально-політичному розвитку країни. Актуальність представленого дослідження визначається взаємозалежністю систем політичного лідерства та забезпечення політичної безпеки, незлагоджена робота яких завжди призводить до виникнення багатьох проблем і конфліктів. Ці причини визначають велику науково-теоретичну та суспільно-політичну значущість представленого дослідження.

Об'єктом дослідження є політичне лідерство як нематеріальний ресурс розвитку в системі забезпечення політичної безпеки країни. Предметом дослідження є інструменти підвищення ефективності впливу нематеріального ресурсу політичного лідерства на якість соціально-політичних та економічних процесів національного рівня.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретична та методологічна основа роботи базується на публікаціях наступних авторів: М. Дж. Херманн, Е. Фромм, З. Фрейд, Ж. Блондель, Р. Стогділл, Б. Басс, Джеймс Мак Грегор Бернс, С. Хантінгтон, Р. Такер, Б. Келлерман, О. Євштейков, С. Кови, Н. Макіавеллі.

Питаннями ролі української політичної еліти в системі державотворення цікавиться значна частина вітчизняних науковців, зокрема Ю. Бадзьо, І. Белебеха, А. Гальчинський, Л. Герасіна, М. Головатий, П. Кралюк, В. Кремень, М. Михальченко, С. Пазиніч, Ф. Рудич, М. Рябчук, М. Требін, Г. Щокін, М. Козловець.

Інституційні аспекти політичного лідерства вивчалися багатьма політологами, істориками, соціологами та філософами. Серед їх насамперед слід назвати Ж. Блонделя, Р. Стогділла, Т. Хілтона, Ф. Гальтона, М. Вебера, Д. Локка та Ж.-Ж. Руссо.

Практична значущість роботи полягає в тому, що матеріали допоможуть розібратися в витоках проблеми неякісного управління та можуть бути використані для вдосконалення не тільки державної діяльності на національному та регіональному рівнях, а й у приватному секторі.

Мета статті - визначити, за допомогою яких інструментів політична значуща особа у державній владі може впливати на політичну безпеку країни як нематеріальний ресурс.

Провести аналіз транспарентності державної влади в умовах різних моделей політичного лідерства.

Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:

- уточнити зміст терміна «політичний лідер»;

- висвітлити фактори становлення та сприйняття лідера;

- виявити типологічну модель політичного лідерства та існуючі підходи до нього.



Виклад основного матеріалу

Проблема становлення та розвитку лідерства була і залишається актуальною для зарубіжних та вітчизняних дослідників. Цій темі присвячено безліч публікацій, звітів, монографій та статей національних та міжнародних конференцій. Серед багатьох людей, які перебувають у політичній сфері, завжди є ті, хто перебуває у центрі уваги. Проблема розвитку та трансформації політичного лідерства залишається актуальною та вивчена недостатньо.

Поняття «політичний лідер» та політичний авторитет» як категорія сучасної політичної науки в дослідженнях на тему політичного лідерства можна зустріти багато визначень.

Важко дати єдине та комплексне визначення лідерства, яке б підходило до всіх ситуацій. Феномен політичного лідерства, думку британського вченого в галузі політичного лідерства Джилліана Піла, являє собою особливий спосіб роботи з конкретними групами людей у політичній сфері.

При формуванні структури політичного лідерства необхідно враховувати такі елементи, пов'язані як з особистістю потенційного лідера, так і з системою суспільно-політичних відносин у країні [1]:

- особисті якості та характеристики лідера;

- моральні, моральні норми та характер послідовників, із якими взаємодіє;

- соціальна (система відносин і процесів, що відбуваються на рівні суспільства) та організаційне середовище, в якому взаємодіють лідери та послідовники: загальна культура, політична культура, політичний клімат, правила та інститути;

- набір колективних питань та проблем, з якими стикаються лідери та їх послідовники в історичних ситуаціях;

- позиція лідера, оскільки оцінюється не сама ситуація, а погляд лідера на певні ситуації, що визнається послідовниками;

- методи, які лідер використовує для отримання та/або збереження своєї позиції та прийняття рішень;

- наслідки, ефекти або результати.

Слід зазначити прямий чи опосередкований характер політичного лідерства на різних етапи його формування. Взаємодія між політичними лідерами та суспільством відбувається через різні інститути: політичні партії, групи інтересів, державні адміністрації, ЗМІ тощо. Це поняття можна трактувати по-різному:

1) різновид влади. Згідно з Максом Вебером [3], така інтерпретація лідерства заснована на тому, що в кожній «політичній проблемі» інтерес до розподілу, утримання чи передачі влади є вирішальною відповіддю на конкретну політичну чи соціальну проблему;

2) ступінь впливу на інших, що зумовлено такими характеристиками: вплив має бути постійним. Політичним лідером не може бути той, хто надає разовий вплив на політичні процеси; політичний лідер має впливати на групу, організацію чи суспільство загалом; для політичних лідерів характерний явний пріоритет впливу; вплив лідера заснований не на прямому застосуванні сили, а на авторитеті або визнанні легітимності лідерства;

3) особливим типом лідерства є політичне підприємництво, коли політичні «підприємці» обмінюють свої програми, рішення та думки соціальних проблем, реалізацію громадянських інтересів на лідерські позиції на керівних посадах. Не випадково політичні лідери щедрі в обіцянках під час виборів, але, прийшовши до влади, вони, як правило, скупі на виконання своєї програми. Не дарма американський фінансист, державний та політичний діяч Бернард Барух каже: «Голосуйте за того, хто обіцяє менше за інших: так ви менше розчаруєтеся».

Зазначені параметри характеризують багатогранну та багатоаспектну природу політичного лідерства.

Також політичне лідерство представляють як особливий вид владної структури, що дозволяє людині (групі людей) вести певну політичну лінію завдяки наявності вирішальної влади приймати рішення на загальнодержавному рівні (партія, рух, регіон) та можливості влади керувати [4].

Оскільки поняття лідерства тісно пов'язане з поняттям авторитету, можна дати визначення феномену «політичний авторитет». Політичний авторитет - це одна з найважливіших форм здійснення влади, за допомогою якої дії людей контролюються та координуються відповідно до спільних та індивідуальних інтересів.

Політичний авторитет відрізняється від політичного впливу, який надає опосередкований вплив на діяльність людини, тоді як останнє виражається у формі вказівок, наказів та диктаторських наказів.

Різниця між авторитетом та зовнішнім примусом виявляється у впевненості лідера і в легітимності відданих їм наказів, а не в усвідомленні заохочувальних або репресивних заходів, які можуть наслідувати за виконанням чи невиконанням наказів. «Лідерство, - зазначав відомий французький політолог Ж. Блондель, - так само старе, як людство. Воно універсальне та неминуче. Воно існує скрізь - у великих і малих організаціях, бізнесі та в релігії, у профспілках та благодійних організаціях, у компаніях та університетах. Воно існує у неформальних організаціях, у вуличних зграях та масових демонстраціях [4]. політичний лідерство державний влада

Лідерство, за всіма своїми намірами і цілям, є ознака номер один будь-яких організацій. Для того, щоб існувало лідерство, можна дійти невтішного висновку, що це поняття нероздільні.

Авторитет - це одна з найважливіших форм досягнення головного контролю (влада), за допомогою якої дії людей контролюються та координуються як у загальних, і в індивідуальних інтересах.

Політичне лідерство поєднує у собі найважливіші та фундаментальні особливості політики: влада, авторитет, лідерство, вираження думок та уявлення інтересів суспільства.

Меритократія тісно пов'язана з політичними лідерами та державним управлінням. Дане поняття окреслюється «влада гідних» і характеризує принцип правління, за яким головні позиції можуть займати лише ті люди, які здатні вести людей за собою, незалежно від їх походження та початкового статусу в суспільстві, а також мають ряд рис: освіта, талант, харизма, досягнення. Одною з найбільших і важливих проблем суспільного розвитку в сучасному світі, особливо в Україні є проблема політичного лідерства: пошук і призначення на ключові політичні та державні посади молодих людей, здатних змінити стан країни та проводити політику, спрямовану поліпшення життя населення.

Питання про політичне лідерство виникає лише за певних умов та політичної свободи. Умовами є політичний плюралізм, багатопартійна система та активність усередині та між партіями (фракціями). Коли йде постійна ідеологічна та політична боротьба між людьми, що належать до певних політичним партіям та фракціям, що відображають певні соціальні інтереси та устремління певних груп.

Влада - вічний супутник людини, вона йому властива. Сильна та ефективна державна влада може бути визнана лише в тому у випадку, якщо вона користується довірою своїх громадян. А представники громадськості можуть довіряти уряду лише тоді, коли у них є повна та достовірна інформація про його діяльності. Ось чому прозорість органів Державна влада така важлива в епоху суспільств ризику.

Іншими словами, прозорість - це система організації діяльності та робітників процесів державних та місцевих органів влади, що характеризується відкритістю їх взаємодії з громадянським суспільством, прозорістю процесу прийняття рішень, достовірністю інформації, що публікується, і доступністю інформації.

Проблеми прозорості державної влади розглядалися у роботах В.А. Сологуба, А.І. Турчинова та К.О. Магомедова, І.А. Хашева, П. Блау, М. Крозьє, Р. Мертон, Ф. Рігз, Е. Етціоні-Халеві та інших. Хоча українська влада намагається підвищити рівень доступу до офіційної інформації та довіри з боку населення до електронної звітності, Україна все ще далека від світового рівня транспарентності.

Електронний уряд - це інструмент підвищення адміністративної ефективності, перетворення адміністративних процедур та покращення громадської думки шляхом розширення участі громадськості на всіх рівнях: мікро-, мезо-, макро.

Відкриття інформації не тільки сприяє підвищенню довіри до адміністративної прозорості та органів влади, а й дозволяє оцінювати загальний контроль та взаємодію між урядом та бізнесом, а також між різними міністерствами та рівнями уряду.

В останні роки особлива увага приділяється зусиллям щодо стандартизації даних та централізованої публікації даних між країнами.

Найбільш успішними і практичними інтересами виявилися такі ініціативи:

• створення єдиного реєстру всіх юридичних;

• створення єдиного реєстру всіх кінцевих власників всіх юридичних осіб;

• розкриття даних про всі державні та муніципальні контракти;

• стандарт інформації про міжнародну допомогу.

У сучасному світі прозорість органів державної влади має бути основним принципом організації та функціонування органів державної влади.

Принцип прозорості державної влади можна визначити як укорінений в реальності керівний принцип, що регулює структуру та функціонування державної влади, включаючи можливість своєчасного отримання, обробки та передачі достовірної інформації про державну владу, що дозволяє громадянам перевірити ефективність роботи органів влади у рамках закону. Наприклад, розглянемо, як на інтернет-порталах органів державної влади міститься актуальна інформація про їх діяльність, створюються умови для здійснення зворотного зв'язку з суспільством, що, в першу чергу, необхідно для реалізації принципу транспарентності державної влади Так, наприклад, на сайті Верховної Ради містяться відомості про законопроектну діяльність, про депутатів та результати їх голосування.

Як приклад, протягом 2019 року було розглянуто понад 204,3 тис. звернень громадян, трудових колективів підприємств, профспілкових організацій, рад ветеранів війни та праці, інших громадських об'єднань. Усього з початку скликання надійшло 663 235 звернень. У лютому 2022 року надійшло 16552 звернення (у тому числі 15146 - у вигляді електронного документа).[1]

В більшості випадків звернення присвячені економічним питанням, таким як благоустрій міських районів, газопостачання домогосподарств, доступність сільській місцевості та реєстрація прав на землю.

Актуальними залишаються питання, пов'язані з епідеміологічною безпекою населення, зокрема обмеженням на транзит. Дещо збільшилася кількість листів, що стосуються питання отримання громадянства.

На сайті Верховного Суду розміщено інформацію про судову систему, порядок призначення суддів, звільнення суддів, судових засіданнях та їх результати, а також статистичні дані про Суд. Тому на основі цієї інформації можна зробити висновки про поточну судову практику. Однак підвищення прозорості влади призводить не лише до позитивних результатів. Якщо поріг прозорості перевищено, це може призвести до зниження ефективності.

Природа влади змінюється: вона стає більшою відкритої, доступнішої і зрозумілішої, але водночас це несе із собою нові якісні ризики. [1] Концепцію взаємодії влади та суспільства в ХХІ столітті можна представити наступним чином. Суспільство очікує від політичних акторів соціальної та політичної активності, що суворо дотримується закон і готова співпрацювати з владою у вирішенні проблем ефективності прийняття державних рішень. Влада створює конкретні інструменти, за допомогою яких мільйони громадян можуть брати участь у житті держави, а соціально активне суспільство, у свою чергу, вимагає від держави створення найсприятливіших умов реалізації громадських програм. Поняття «довіра» та «транспарентність» тісно пов'язані між собою.

Підвищення рівня інформаційної відкритості держави сприятливо позначається на відношенні населення до чинної влади. Інститути довіри видозмінюються і зараз є основою для суспільства служить інформація від довірених осіб та стандарти подання відкритої інформації. Використання механізмів прозорості сприятливо позначається населенні.

Транспарентність зміцнює впевненість у людях. Підвищення ступеня поваги та довіри до влади лежить у постійній основі налагодження відносин шляхом взаємозв'язку, відкритості, взаємодії, забезпечення зворотного зв'язку між владою та суспільством.

Говорячи про взаємозалежність політичної безпеки країни та політичного керівництва (лідера), треба почати з того, що елементом механізму забезпечення політичної безпеки є практичні дії суб'єктів політики. Зрозуміло, що коло практичних дій суб'єктів політики надзвичайно широке. Описати і проаналізувати їх в одній роботі практично неможливо. Тому, лише відзначимо, що ці дії направлені і на формування відповідної законодавчої бази забезпечення політичної безпеки, і на формування відповідних інститутів, а також сюди можна віднести власне політичну боротьбу (боротьба за владу), яка існує завжди.

В системі взаємозв'язків політичної безпеки та лідерства особливо варто виділити інститут президентства - ключовий інститут державного механізму об'єднання суспільства. Влада демонструє наміри й надалі сприяти створенню умов для становлення дієздатного громадянського суспільства: розробляє і ухвалює закони, направлені на демократизацію держави і економічного життя, розвиток заповзятливості громадян, гуманізацію соціальної політики і посилення правової захищеності громадян, розкріпачення духовного життя суспільства, заохочує створенню різних добровільних асоціацій громадян, добродійних фондів, творчих та інших об'єднань.

Можливості і перспективи становлення і розвитку громадянського суспільства визначаються політичним режимом, що існує в країні, який, властивими йому методами, встановлює і структурує реальний процес взаємодії державної влади і суспільства.

Виходячи їх цього, українській владі необхідно пам'ятати і враховувати при виробленні і реалізації внутрішньої політики, що при демократичному політичному режимі взаємовідношення між громадянським суспільством і державною владою будуються на визнанні того, що ним є соціальний фундамент демократичної політичної системи.

Слід зробити наступний висновок, що під таким механізмом можна розуміти інституційний оформлену діяльність ряду політичних акторів. Цією діяльністю займаються як державні, так і недержавні політичні лідери і інститути. Але головним при цьому є те, що ця діяльність дозволяє за оптимальних умов сформувати і зберегти безпеку політичної системи і одночасно забезпечити мирні умови існування і розвиток держави.

Механізм забезпечення політичної безпеки формується після усвідомлення політичним класом (елітою) щодо необхідності захищатися, тобто, після певного процесу його консолідації. Формуючи даний механізм, державна влада ґрунтується на тому, що загрози можуть виходити як від інших країн, так і знаходитися всередині країни. Джерело загроз може розташовуватися як поза елітними групами, так і виходити від різноманітних елітних груп і угрупувань.

Ефективність забезпечення політичної безпеки України виражається в тому, як система її забезпечення сприяє захищеності політичної системи від деструктивних і дестабілізуючих дій, що функціонує в цілях реалізації національних інтересів держави. Очевидно, що це не тільки один з критеріїв ефективності механізму забезпечення політичної безпеки, але і його основне завдання.



Висновки

Залежно від конкретних моментів імідж може змінитися, але в той же час психологічні та зовнішні характеристики образу завжди залишаються незмінними.

Результатом дослідження є проведений аналіз впливу меритократії на суспільство та аналіз образу головної політичної фігури, вони свідчать про те, що протягом усього досліджуваного періоду сутність поняття «лідерство» та феномену «політичний лідер» постійно трансформуються під впливом різних соціально-економічних, політичних факторів. Саме тому автор вважає за необхідне уточнити поняття «політичний лідер» у всьому його різноманітті та суперечливості. Так для збереження рівня довіри всіх верств суспільства, політичний лідер змінюється, підлаштовується під стратегічні завдання соціально економічної та політичної трансформації, знаходячи нові характеристики та якості.

Репутація чинного політика формується не лише за рахунок його дій, вчинків, сказаних слів у ЗМІ, але також завдяки його кампанії, наскільки грамотно та логічно вона побудована та працює серед населення.

Оскільки транспарентність у державному управління складається з довірчих відносин між владою та народом.

Розвиток державного управління є фундаментом, який можна покращувати виходячи з досвіду та існуючих підходів до політичного лідерства. Але при цьому необхідно враховувати фактори, що впливають на формування позитивного іміджу політика в сукупності з його особистими якостями можуть стримувати та етично обмежувати його дії щодо зміни системи державного управління. Важливою характеристикою є вміння адекватно взаємодіяти з своїми політичними конкурентами як у країні, і на міжнародній арені з урахуванням національних стратегічних інтересів.

Робота полягає у наступних аспектах:

- уточнюється поняття «політичний лідер» і доводиться, що цей феномен можна розглядати як конкурентну політичну діяльність;

- Виявляється закономірність підходів до політичного лідерства в сучасній політичній науці;

- підкреслюється функція політичного лідерства у процесі розробки забезпечення політичної безпеки України;

- доводиться, що лідери змінюються зі часом свого правління, набуваючи нових характеристики та якості.



Література

1. Березовська-Чміль О. (2021). Сучасні світові тенденції взаємодії маси та еліти. Креативний простір: електрон. наук. журн. №1. Харків: СГ НТМ «Новий курс». С. 76-77.

2. Peele, G. (2005). Leadership and Politics: A Case for a Closer Relationship. Leadership, 1, Р. 187-204.

3. Кравчук О. Загрози та виклики політичній безпеці України в у мовах гібридної війни: дис. ... к-та політ. наук:23.00.02 / Південноукр. націон. педаг. ун-т. Одеса, 2019. 211с.

4. Морарь М.В. (2017). Політичне лідерство в сучасній Україні: проблеми становлення та розвитку. №20. Грані, С. 2-9.



References

1. Berezovska-Chmil O. (2021). Modern global trends of interaction between the masses and the elite. Creative space: electron. of science journal No. 1. Kharkiv: SG NTM «New course». [in Ukrainian].

2. Peele, G. (2005). Leadership and Politics: A Case for a Closer Relationship. Leadership, 1,

3. O. Kravchuk (2019). Threats and challenges to the political security of Ukraine in the languages of the hybrid war: diss. ... cand polit. sciences: 23.00.02 / South Ukrain. nation. pedagog. univ. Odesa, 2019. [in Ukrainian].

4. Morar M.V. (2017). Political leadership in modern Ukraine: problems of formation and development. №20. Edges. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.Ru

...