Роль політичної культури в сучасному житті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модуль Політична культура

Поняття «політична культура»

Мета модуля: з'ясувати роль політичної культури в сучасному житті. Зміст модуля: поняття «політична культура», фактори формування політичної культури, її структура, типологія та функції

Уперше термін «політична культура» вжив німецький філософ XVIII ст. І. Гердер. Наприкінці XIX ст. це поняття зустрічається в працях російських учених В. Гер'є, В. Іванівського, американця Е. Джеймса. Проте концептуальна розробка проблем політичної культури розпочалася лише в середині XX ст.

Поняття «політична культура» в літературі інтерпретується неоднозначно. Американський соціолог Г. Алмонд, приміром, розглядав політичну культуру як особистісний тип орієнтації на політичну дію, що відображує специфіку кожної політичної системи. «Коли ми говоримо про політичну культуру якого-небудь суспільства, ми маємо на увазі політичну систему, засвоєну у свідомості, почуттях і оцінках населення»“ Алмонд Г. Гражданская культура. Политические установки и демократии пяти наций // Политология: хрестоматия / Сост. М. А. Василии, М. С. Вершинин.-- М.: Гардарики, 1999.-- С. 560., -- писав він.

Поряд із цим підходом існує інший, відповідно до якого політична культура -- це єдність політичної свідомості і політичної поведінки. Так, за Е. Вятром, «політична культура -- це сукупність позицій, цінностей і зразків поведінки, які стосуються взаємовідносин влади і громадян»⁸ Вятр Е. Социология политических отношений.-- М.: Прогресе, 1979,--С. 259.. В. Муляр, одначе, вважає, що «найкраще було б розглядати політичну культуру як сукупність не тільки політичної свідомості та поведінки, а й способів політичної діяльності»⁸² Муляр В. І. Політологія: Курс лекцій.-- К: ЦУЛ, 2003.-- С. 129..

О. Левцун до політичної культури долучає також способи функціонування політичних інститутів. На його думку: «У широкому тлумаченні політична культура -- це система відносно стійких настанов, переконань, уявлень, моделей поведінки, що склалися історично і виявляються в безпосередній діяльності суб'єктів політичного процесу. Це спосіб діяльності людей на основі певних цінностей, переконань, уявлень»⁵⁸ Культурологія: Навч. посіб. / Упор. О. І. Погорілий, М. А. Собуць- кий.-- К.: Вид. дім «КМ Академія», 2003.-- С. 279..

Отже, за усієї різноманітності підходів політична культура розглядається як універсальне соціокультурне явище, що пронизує всі фази та етапи політичного процесу, який охоплює все суспільство. Політична культура як частина загальної культури є історично і соціально зумовленим продуктом життєдіяльності людей, їхньої політичної діяльності.

Фактори формування політичної культури

Головними факторами, що впливають на формування політичної культури, є насамперед політичний режим і його інститути, характер зовнішніх відносин країни. Суттєвим у становленні і функціонуванні політичної культури є також політичні інтереси людей, політична свідомість суспільства, його політичний досвід і рівень політичного знання (див. рис. 1).

Політичні інтереси -- це чинники суспільної діяльності людей, їхніх спільнот і об'єднань, що спрямовані на здобуття, утримання або перерозподіл державної влади.

Політична свідомість є системою теоретичних і практичних знань, поглядів, оцінок і почуттів, за допомогою яких відбувається усвідомлення політичної сфери соціальними суб'єктами -- індивідами, групами, класами, спільнотами.

Політичний досвід є результатом діяльності людей та соціальних спільнот. Він включає сукупність знань і вмінь, норм політичної поведінки, що історично склалася у сфері політичного життя.

Рис. 1. Фактори формування політичної культури

Характер і стан політичної культури, своєю чергою, істотно впливають на формування і функціонування політичної системи та інститутів, на особливості політичного режиму, взаємовідносин між громадянами і владою, на політичну поведінку людей та їх громадсько-політичні організації. Саме через спілкування громадян, соціальних груп із політичної системою, її інститутами формується політичний досвід як важливий елемент політичної культури.

Структура політичної культури

Політична культура містить у собі культуру політичного мислення та поведінки індивідів і соціальних спільнот, культуру організації та функціонування політичних інститутів, тобто культуру всього політичного життя суспільства. За структурою політична культура складається із культури політичної поведінки, політичної свідомості і культури функціонування політичних інститутів (рис. 2).

Кожна з цих складових є розвиненою системою елементів. Усі частини політичної культури суспільства взаємозалежні, доповнюють одна одну і перебувають у постійній динаміці.

Рис. 2. Структура політичної культури

Типологія політичної культури

Існує кілька підходів до типізації політичної культури як частини загальної культури людства. Г. Алмонд і С. Верба у праці «Громадянська культура і стабільність демократії» визначають три її «чисті типи»: патріархальний, підданський і активістський Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полит, исслед.-- 1992.-- 4.-- С. 122-134. (рис. 3).

Рис. 3. Типи культури (за Г. Алмондом і С. Вербою)

Патріархальна (парафіяльна) політична культура характеризується відсутністю у суспільстві інтересу до політичної системи. Основними рисами цієї культури є майже повна відсутність у громадян знань, емоцій і суджень щодо держави, брак прагнень, аполітичність поряд із зосередженістю на місцевій чи етнічній солідарності.

Підданська політична культура вирізняється помітною орієнтацією на політичну систему і наслідки її функціонування, усвідомленням особливого авторитету влади, але слабкою орієнтацією на активну участь громадян у політичному житті. політичний культура соціальний

Активістська політична культура характеризується значним інтересом громадян до політичної системи і наслідків її функціонування, їх спрямованістю на активну участь у політичному житті.

На думку Г. Алмонда і С. Верби, в історії переважають не чисті, а змішані типи політичної культури. Змішаним типом політичної культури є й так звана громадянська культура. Вона найбільш характерна для демократичних політичних систем і сприяє їх функціонуванню. Через різні політичні орієнтації ця культура спрямована на досягнення в суспільстві консенсусу як необхідної основи демократії.

Е. Вятр поділяє політичну культуру на традиційну, соціалістичну і буржуазно-демократичну Вятр Е. Социология политических отношений: Пер. с польского / Под ред. и с предисл. Ф. М. Бурлацкого.-- М.: Прогресс, 1979.-- 463 с. (рис. 4).

Рис. 4. Типи політичної культури (за Е. Вятром)

Традиційна політична культура відповідає рабовласницькому і феодальному ладу і має три різновиди: племінну, теократичну і деспотичну. Поряд з основною, традиційною, культурою функціонує також другорядний тип -- політична культура станової демократії з її різновидами: патриціанською і дворянською.

Буржуазно-демократична політична культура як основний тип політичної культури капіталістичного суспільства має такі різновиди: консервативно-ліберальну і ліберально-демо- кратичну. Як другорядний тип виділяється також автократична політична культура з її різновидами -- авторитарною і тоталітарною.

Політична культура соціалістичної демократії є основним типом політичної культури соціалістичного суспільства; одночасно із нею може функціонувати другорядний тип -- реліктова автократична політична культура.

Можливі й інші підходи до визначення типології політичної культури. Так, за ідеологічною ознакою розрізняють ліберальний, консервативний, комуністичний і соціал-демократичний типи політичної культури; за національно-територіальною ознакою виокремлюються європейський (західний) та азіатський (східний) типи; за характером взаємозв'язків і контактів між людьми -- конфронтаційний і консенсусний типи.

Отже, політична культура є багаторівневою системою. У сучасній науці використовується метод типізації політичної культури за такими ознаками: 1) за суб'єктом; 2) за ставленням до політичних цінностей; 3) за орієнтацією на режим політичного життя; 4) за орієнтацією на засоби політичних дій; 5) за рівнем спільності (рис. 5).

Рис. 5. Типологія політичної культури

Так, за суб'єктом розрізняються: політична культура суспільства, соціальної спільноти і особи; виділяються також окремі класові політичні культури та політична культура еліти; за ставленням до політичних цінностей, тобто за ознакою ступеня консенсусу поміж членами суспільства стосовно основних політичних цінностей і правил політичної «гри», розрізняють фрагментарну й інтегровану політичні культури; за орієнтацією на режим політичного життя -- тоталітарну, авторитарну та демократичну.

В умовах тоталітарного політичного режиму політична культура, як і всі сфери духовного життя суспільства, перебуває під повним контролем держави. За авторитарного політичного режиму управління політичною культурою зосереджується в руках однієї особи або групи; права і свобода людей та їхніх об'єднань обмежені або звужені. Культура демократичного режиму характеризується такою організацією і функціонуванням духовного життя, за яких існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожної людини.

За орієнтацією на засоби політичних дій політична культура класифікується як реформістська, революційна, контрреволюційна або консервативна.

За рівнем спільності виділяють загальну політичну культуру і субкультуру. Загальна політична культура має найбільш стійкі, типові ознаки, що характеризують політичну свідомість основної маси населення.

Політична субкультура -- це сукупність політичних орієнтацій, свідомості й поведінки, що характерні для певних груп та регіонів. Вона відрізняється від загальних, домінуючих орієнтацій у суспільстві.

Функції політичної культури

Політична культура виконує такі функції: забезпечення реалізації соціальних інтересів відповідних соціальних спільнот людей і політичної стабільності суспільства (головна функція), пізнавальну, нормативно-регулятивну, комунікативну, виховну, прогностичну (див. рис. 6).

Рис. 6. Функції політичної культури

Висновки

Політична культура охоплює всі сфери політичного життя суспільства -- культуру політичного мислення та поведінки індивідів і соціальних спільнот, культуру організації та функціонування політичних інститутів. Кожна з її складових є розвиненою системою елементів, які доповнюють одна одну і перебувають у постійній динаміці (культура політичної діяльності; політичні традиції, цінності, звичаї, норми; культура прийняття та реалізації політичних рішень; культура регулювання соціально-політичних конфліктів та ін.).

У сучасній науці політичну культуру поділяють за такими ознаками: за суб'єктом; за ставленням до політичних цінностей; за орієнтацією на режим політичного життя; за орієнтацією на засоби політичних дій; за рівнем спільності. Політична культура формує ставлення людей до влади, визначає політичну організацію суспільства.

Ключові слова: політична культура, політична субкультура, політична свідомість, політичний досвід, політичні інтереси

Логічні завдання та питання для самостійного опрацювання найважливіших проблем теми

Завдання 1. Визначте основні елементи культури політичної свідомості.

Завдання 2. Охарактеризуйте особливості політичних культур за тоталітарного, авторитарного і демократичного режимів.

Завдання 3. Що означає термін «політична субкультура»?

Завдання 4. У чому виявляється головна функція політичної культури -- забезпечення реалізації соціальних інтересів людей?

Тести для самоконтролю

1. Управління політичною культурою зосереджується в руках однієї особи або групи за такого політичного режиму:

а) тоталітарного;

б) авторитарного;

в) демократичного.

4. «Політична культура» визначає:

а) політичний режим країни;

б) галузь культури, що пов'язана зі спеціалізованою діяльністю зі створення системи знання про природу, суспільство і людину;

в) систему відносно стійких настанов, переконань, уявлень, моделей поведінки, що склалися історично і виявляються в безпосередній діяльності суб'єктів політичного процесу.

3. Політичні традиції, цінності, звичаї, норми -- це, на Вашу думку:

а) культура політичної поведінки;

б) культура політичної свідомості;

в) культура функціонування політичних інститутів.

Размещено на Allbest.ru