Політика енергоефективного будівництва Європейського Союзу: приклад Польщі для України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Політика енергоефективного будівництва Європейського Союзу: приклад Польщі для України

Шандрик В'ячеслав Іванович кандидат наук з державного управління, докторант кафедри публічного управління та адміністрування, Національний авіаційний університет, м. Київ



Анотація

У статті здійснено аналіз та узагальнення характерних особливостей публічної політики енергоефективного будівництва Європейського Союзу на прикладі Польщі як перспектив їх імплементації в Україні.

З'ясовано, що будівництво є однією з галузей господарювання з найбільшим впливом на природне середовище й одночасно - з найбільшим споживанням енергії серед усіх інших галузей виробництва та послуг в світі. Тому на найвищому політичному рівні шукаються рішення, які залишаться екологічними, забезпечуючи при цьому певний рівень комфорту проживання. Прогрес у сфері охорони навколишнього середовища в поєднанні з розвитком будівництва залежить від проекологічної свідомості як нинішніх, так і майбутніх поколінь. Усвідомлення важливості природного середовища для умов життя на землі дало поштовх до формування та розвитку європейської політики "Зеленого переходу" - нової екологічної енергетики й екологічного будівництва, покликаних суттєво знизити рівень енергоспоживання на душу населення.

Визначено, що сучасна Європейська політика переходу до енергоефек- тивного будівництва спирається на три основні стовпи:енергетичнітпоказники; здоров'я та благополуччя людей; збереження навколишнього середовища. Відзначено, що важливою для України є Стратегія "Реноваційна хвиля для Європи -- екологізація наших будівель, створення робочих місць, поліпшення життя" в рамках Європейської "зеленої" угоди з метою стимулювання відновлення економіки та створення "зелених" будівель. Зокрема, ключовим в реалізації стратегії було визначено кардинальну зміну відсоткових частин загального споживання енергії в житлових будинках, насамперед, щодо суттєвого зниження частки витрат на опалення, що тривалий час складали и складають левову частину загального енергоспоживання. публічне управління будівництво державний

Зроблено висновок, що європейський вектор розвитку України також потребує створення відповідних механізмів переходу будівельної галузі на стандарти енергоощадного будівництва, які мають корелювати з європейськими підходами та нормами, що потребує більш ефективної системи державного регулювання галузі будівництва в нашій державі.

Ключові слова: публічне управління, будівництво, державне регулювання будівництва, будівельна галузь.



Shandryk Viacheslav Ivanovich PhD in Public Administration, Doctoral candidate of the Department of Public Management and Administration, National Aviation University, Kyiv,

EUROPEAN UNION ENERGY-EFFICIENT BUILDING POLICY: THE EXAMPLE OF POLAND FOR UKRAINE

Abstract. The article analyzes and summarizes the characteristic features of the public policy of energy-efficient construction of the European Union on the example of Poland as a perspective for their implementation in Ukraine.

It was found that construction is one of the branches of economy with the greatest impact on the natural environment and at the same time - with the greatest energy consumption among all other branches of production and services in the world. Therefore, at the highest political level, solutions are being sought that will remain ecological while providing a certain level of living comfort. Progress in the field of environmental protection combined with the development of construction depends on the pro-environmental awareness of both current and future generations. Awareness of the importance of the natural environment for living conditions on earth gave impetus to the formation and development of the European "Green Transition" policy - new ecological energy and ecological construction, designed to significantly reduce the level of energy consumption per capita.

It was determined that the modern European policy of transition to energy- efficient construction is based on three main pillars: energy indicators; health and well-being of people; preservation of the environment. It was noted that the Strategy "Renovation wave for Europe - greening our buildings, creating jobs, improving life" is important for Ukraine within the framework of the European "green" agreement with the aim of stimulating the recovery of the economy and the creation of "green" buildings. In particular, a fundamental change in the percentage of total energy consumption in residential buildings was determined to be key in the implementation of the strategy, first of all, in relation to a significant reduction in the share of heating costs, which for a long time constituted and constitute the lion's share of total energy consumption.

It was concluded that the European development vector of Ukraine also requires the creation of appropriate mechanisms for the transition of the construction industry to energy-saving construction standards, which should correlate with European approaches and norms, which requires a more effective system of state regulation of the construction industry in our country.

Keywords:public administration, construction, state regulation of construction, construction industry.



Постановка проблеми

Будівництво є однією з галузей господарювання з найбільшим впливом на природне середовище й одночасно - з найбільшим споживанням енергії серед усіх інших галузей виробництва та послуг в світі. Так, у державах-членах ЄС на утримання житлового й нежитлового фонду будівель в даний час припадає 40% річного споживання енергії (для порівняння - на всі види транспорту разом приходиться 32% спожитої енергії) й при цьому 75 % існуючих будівель Європейського Союзу визнаються енергонеефективними та потребують масштабної енергетичної реконструкції. Ця проблема загострюється, оскільки будівельний сектор як власне ЄС, так і усього світу стрімко зростає, що призводить до подальшого збільшення споживання енергії. Збільшення попиту на житло в глобальному масштабі є прямим результатом зростання населення, яке з 1950 року зросло втричі і зараз становить понад 7 мільярдів. Саме тому інтерес до екологічного та енергоефективного будівництва зростає [1, с. 47].

Тому на найвищому політичному рівні шукаються рішення, які залишаться екологічними, забезпечуючи при цьому певний рівень комфорту проживання. Прогрес у сфері охорони навколишнього середовища в поєднанні з розвитком будівництва залежить від проекологічної свідомості як нинішніх, так і майбутніх поколінь. Усвідомлення важливості природного середовища для умов життя на землі дало поштовх до формування та розвитку європейської політики "Зеленого переходу" - нової екологічної енергетики й екологічного будівництва, покликаних суттєво знизити рівень енергоспоживання на душу населення.

Серед лідерів запровадження політики енергоефективного будівництва Європейського Союзу називають і нашу західну сусідку Польщу, яка є одним із найбільш послідовних підтримки України у її визвольній боротьбі з російськими агресорами. Поза всяким сумнівом в часи повоєнної відбудови української держави польський досвід "зеленого будівництва" буде нам в пригоді й надасть можливості здійснити перехід до європейських стандартів будівництва та якості життя. Зазначені тенденції актуалізують проблему аналізу та узагальнення характерних особливостей публічної політики ЄС стосовно повсюдного переходу до стандартів енергоефективного будівництва з урахуванням наближених умов і можливостей добросусідської взаємодопомоги Польщі та України в контексті вивчення можливостей їх запровадження на шляху європейської інтеграції нашої країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика досліджень публічної політики ЄС стосовно будівельної галузі активно вирує у вітчизняному та закордонному науковому дискурсі. Зокрема, в польському дискурсному просторі широко відомі такі науковці як Моніка Арчинська, що діагностує стан і перспективи енергощадного та пасивного будівництва; Моніка Пляжак, яка обстоює неминучість повного переходу Польщі на енергоощадні будинки; Вєслав Кєтлінський, Єжи Віра, Ізабела Малецька та Яніна Копець-Унгер, що розглядають екологічне та енергоощадне будівництво як стандарт найближчого майбутнього. Серед українських науковців, що розкривають тематику енергоощадного будівництва можемо виокремити Марію Височанську та Валентину Білотіл, які зосереджують увагу на забезпеченні енергоефективності в будівлях як одну з переваг "зеленого" будівництва; Олександра Балана, який проводить порівняльне дослідження енергоефективного будівництва у ЄС та Україні; Ларису Іванову, що розглядає новітні енергоефективні інновації в будівництві.

Мета статті

Метою дослідження є аналіз та узагальнення характерних особливостей публічної політики енергоефективного будівництва Європейського Союзу на прикладі Польщі як перспектив їх імплементації в Україні.

Виклад основного матеріалу

Широковідомим є вислів, що політик мислить категоріями наступних виборів, а справжній державний діяч - опікується наступними поколіннями та їх інтересами. Це означає, що горизонт стратегічних підходів є ширшим і єдино перспективним з огляду на перспективи суспільно-політичного розвитку держави, народу, людства в цілому. Саме такий підхід продемонстрував Європейський Союз, коли розпочав політику "зеленого переходу" попри то, що як відновлювана енергетика, так і енергоощадне будівництво є дорожчими від традиційних. Однак в ЄС вважають, що "зниження енергоємності будівель та міст як наш внесок у захист клімату - це не розкіш. Це не ставить соціальне благо вище за економічні розрахунки. Це економічна необхідність, і за її реалізацію відповідають будівельники, архітектори та містобудівники. Політика щодо зміни клімату, необхідність виконання зобов'язань у Європейському Союзі та глобальні економічні зміни вимагають від нас іншого підходу до роботи з будівництва, нашого міста чи нашого регіону. Також існує потреба у зміні стратегії енергетичної безпеки домогосподарств, муніципалітетів та громадян, що означає інший підхід у багатьох сферах" [2, с. 23].

Сучасна Європейська політика переходу до енергоефективного будівництва спирається на три основні стовпи:

1. Енергетичні показники. Зелені будинки розроблені таким чином, щоб забезпечити значну економію опалення та електроенергії: завдяки належно продуманому плану, ефективному утепленню, використанню альтернативних поновлюваних джерел енергії, економії води тощо.

2. Здоров'я та благополуччя людей. Екологічне житло найменше шкодить здоров'ю своїх мешканців. Воно побудоване з нетоксичних матеріалів. Якість повітря в приміщенні, враховується в проекті екологічного житла (під час проектування, вибору матеріалів та обладнання).

3. Збереження навколишнього середовища. Кожна конструкція завдає шкоди навколишньому середовищу та біорізноманіттю. Вважається, що екологічне середовище зменшує цей негативний вплив під час будівництва та протягом усього життя [3, с. 50].

Фактичний початок "зеленого переходу" будівельної галузі Європи розпочався з Директиви 2010/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 2010 року про енергетичну ефективність будівель, згідно з якою "Держави-члени забезпечують, щоб: (а) до 31 грудня 2020 року всі нові будівлі були будівлями з майже нульовим споживанням енергії; та (b) після 31 грудня 2018 року нові будівлі, зайняті та належать органам державної влади, були будівлями з майже нульовим споживанням енергії" [4, с. 174].

Підстави для створення вищенаведеного положення директиви мали різне походження, але найважливішими виявилися два аспекти. Перша передумова полягала в необхідності вжиття заходів щодо скорочення енергоспоживання як засобу зменшення енергетичної залежності Європейського Союзу. Зменшення споживання будівлями енергії, необхідної для їх нормального функціонування відіграє ключову роль у досягненні кліматичних та енергетичних цілей нової європейської енергетичної політики. Загалом будівельна галузь має одне з вирішальних значень у досягненні вищевказаних цілей не лише Європи, а й усього світу та України зокрема [5, с. 39].

Друга передумова - це експоненціальне погіршення стану природного середовища. Забруднення ґрунту, води та повітря щорічно спричиняє повне вимирання багатьох видів флори та фауни на великих територіях земної кулі. І будівництво, в тому числі виробництво будівельних матеріалів, є одним з основних забруднювачів навколишнього середовища. Все більше хвороб і недуг називають хворобами цивілізації і впоратися з ними все складніше. З плином часу ми пов'язуємо зростаючу ймовірність з небезпекою глобальної епідемії. Однією з причин деградації природного середовища є використання традиційних джерел енергії, включаючи вугілля, деревину, газ і рідке паливо. В таких умовах постійно зростаючого попиту на електроенергію розширення традиційної енергетики матиме прямий руйнівний вплив на збільшення забруднення навколишнього середовища, що й обумовлює необхідність так званого "зеленого переходу" до відмови від використання вуглеводневих джерел енергії на користь екологічно нейтральних відновлюваних. Таким чином, "енерго- і ресурсозбереження в будівельній галузі є прямим наслідком техногенного та антропогенного впливу на екологічну ситуацію в світі, а також потужним стимулом інновацій на будівельному ринку" [6, с. 302].

У розвиток концепції "зеленого переходу" у 2020 році Єврокомісія представила стратегію "Реноваційна хвиля для Європи -- екологізація наших будівель, створення робочих місць, поліпшення життя" в рамках Європейської "зеленої" угоди з метою стимулювання відновлення економіки та створення "зелених" будівель. Стратегія спрямована на подвоєння щорічних темпів оновлення будівель упродовж наступних 10 років [6]. Ключовим в реалізації стратегії було визначено кардинальну зміну відсоткових частин загального споживання енергії в житлових будинках, насамперед, щодо суттєвого зниження частки витрат на опалення, що тривалий час складали и складають левову частину загального енергоспоживання.

Реалізація зазначеної стратегії передбачає поступовий перехід до екологічного та енергоефективного будівництва, зокрема, розвиток екологічного будівництва на основі низькооброблених та перероблених матеріалів - нешкідливих для навколишнього середовища; зниження енергоємності будівництва; заміну традиційних джерел генерації енергії на чисту енергію, вироблену гідроелектростанціями, атомними електростанціями, сонячними електростанціями, вітровими електростанціями тощо.

Директива енергетичних показників у будівництві (Energy Performance of Buildings Directive), прийнята країнами Євросоюзу в грудні 2009 року встановила офіційну класифікацію будівель залежно від їх рівня енергоспоживання на шість категорій:

- "Старі будівлі" (зведені до 1970-х років) - будинки, які вимагають для опалення близько 300 кВтгод/м2 на рік: 300 кВтИ/(м²а).

- "Нові будівлі" (будувалися з 1970-х до 2000 року) - 150 кВтИ/(м2а).

- "Будинок низького споживання енергії" (з 2002 року в Європі не дозволено будівництво нижчого стандарту!) - 60 кВтИ/^а).

- "Пасивний будинок" - 15 кВтИ/(м2а).

- "Будинок нульової енергії" (будівля, архітектурно має той самий стандарт, що і пасивний будинок, але інженерно оснащена так, щоб споживати тільки ту енергію, яку сама і виробляє) - 0 кВтИ/(м2а).

- "Будинок самодостатній" - ("activehouse" або "активний будинок", який за допомогою встановленого інженерного обладнання - сонячних батарей, колекторів, теплових насосів, рекуператорів тощо - виробляє енергії більше, ніж споживає).

Директива встановлює, що в державах-членах ЄС після 31 грудня 2019 року дозволено буде зводити будинки тільки за стандартом не нижче пасивного [8, с. 10].

Останні чотири групи будинків вищенаведеної класифікації визначаються як "енергоефективні" або "будинки з низьким енергоспоживанням". В контексті нашого дослідження та необхідності імплементації засад і вимог європейської житлової політики в України варто більш детально розглянути характерні особливості таких будинків. Так, концепцію та технологічні рішення Пасивного Будинку у 1988 р. розробив німецький фізик з Дармштадта Вольфганг Фейст, який у 1996 р. заснував Дармштадтський інститут Пасивного Будинку (ДІПД). Німеччина та Австрія розвивають інноваційну політику "зеленого будівництва" на основі технології пасивних будинків ще з 1980-х років. З тих пір було побудовано близько 100 тисяч пасивних будинків в різних європейських країнах, власники яких висловлюють своє задоволення.

Відповідно до визначення ДІПД Пасивним Будинком є будівля, для якої тепловий комфорт (ISO 7730) може бути досягнутий виключно шляхом використання пасивних джерел енергії, відповідної теплоізоляції і герметичності, донагрівання або доохолодження свіжої повітряної маси, що необхідно для досягнення достатніх умов якості повітря в приміщенні - без необхідності додаткової рециркуляції повітря [9]. Така будівля не потребує автономної активної системи опалення, оскільки тепловий комфорт забезпечується пасивними джерелами (мешканці, електроприладів, «сонячне» тепло, тепло, отримане від вентиляції), а також підігрівом стін вентиляційним повітрям будівлі.

Пасивні Будинки дозволяють заощаджувати до 90% енергії в порівнянні з типовими будинками для центральної Європи і більше ніж 75% порівняно з середнім новим будинком. У перерахунку на рідке паливо Пасивний Будинок використовує менше ніж 1,5 літри палива на квадратний метр житлової площі на рік, тобто набагато менше, ніж звичайні будинки з низьким споживанням енергії. Аналогічну економію енергії було продемонстровано і в умовах теплого клімату, де будівлі потребують більше енергії для охолодження, ніж для опалення. Величезна економія енергії в Пасивних Будинках досягається завдяки використанню спеціальних енергоефективних будівельних компонентів та якісної системи вентиляції. Не відбувається ніякого погіршення комфорту; навпаки, рівень комфорту в Пасивних Будинках є значно вищим [10].

Для того, щоб досягти стандарту енергоефективного будинку, необхідно застосувати хоча б кілька адаптаційних заходів, які, з огляду на сучасні архітектурно-будівельні знання, а також технічні та матеріальні можливості, не є проблематичними, хоча й пов'язані з кількавідсотковим збільшенням витрат на будівництво в порівнянні з витратами на будівництво традиційного будинку. Однак з часом доступність енергоефективних будівельних застосувань, безумовно, зростатиме, а витрати на реалізацію повільно, але неухильно зменшуватимуться.

Найважливішими заходами, спрямованими на зменшення енергоспоживання майбутньої будівлі, головним чином шляхом усунення тепловтрат, є: відповідне розташування будівлі по відношенню до сонячного світла та напрямків вітру, а також рельєфу місцевості, максимально компактна форма будівлі, мінімальна кількість містків холоду.

Енергоефективні будинки покликані забезпечувати тепловий комфорт, але через герметичність вони повинні мати високоефективну вентиляційну систему. З цієї причини замість гравітаційної вентиляції часто використовують механічну вентиляцію з рекуператором, тобто рекуператором, який, забезпечуючи хороший повітрообмін, додатково сприяє зменшенню витрат на опалення будівлі - свіже повітря, що надходить ззовні, автоматично нагрівається використаним теплим повітрям, механічно видаленим з будівлі. Крім того, пасивні будинки вимагають достатнього впливу сонячної радіації, щоб максимально використовувати її для пасивної генерації тепла, а також установки геліосистем для активного сонячного опалення. Звичайно, це вимоги, які детально розглядаються локально на етапі планування будівництва пасивного будинку, щодо відповідної експозиції ділянки.

Практично всі енергоефективні будинки з метою більшої економії у використанні оснащуються сонячною установкою, що збирає енергію з сонячного випромінювання, що використовується для нагріву води, а також опалювальними системами з тепловим насосом, що дозволяє використовувати відновлювані енергетичні ресурси, що містяться в навколишньому приміщенні будівлі: в атмосферному повітрі, ґрунтових, поверхневих водах або підземних водах. У той час як у випадку з енергоефективними будинками, для досягнення належних стандартів енергоефективності, не завжди потрібно буде встановлювати такі пристрої, у випадку з пасивними будинками, які є класичним типом будинків з низьким енергоспоживанням, це виявиться неминучим.

Паралельно з концепцією Пасивного Будинку розвивалася концепція будівлі з нульовим енергоспоживанням (Zero Energy Building), в якій робиться натиск на виключне використання альтернативних відновлюваних джерел енергії - сонячних батарей, вітряних генераторів, теплових насосів "земля - повітря" тощо. Якщо Пасивний Будинок споживає на рік до 15 кВтгод./м², то "будівлею з нульовим енергоспоживанням може називатися така будівля, загальна кількість спожитої енергії якої за рік приблизно дорівнює загальній кількості відновлюваної енергії, виробленої у місці розташування будинку" [11, с. 447].

Певним технологічним поєднанням двох останніх моделей енергоощадного будівництва є концепція активного будинка (ActiveHouse). Базовим принципом активного будинку є поєднання рішень, розроблених Інститутом пасивного будинку (Німеччина), технологій "розумного дому" та використанням альтернативної енергетики. Будинки, споруджені за цією концепцією витрачають на власні потреби мінімум енергії. Крім того, вони виробляють енергію в такій кількості, що можуть не тільки забезпечувати власні потреби, а й поставляти її до мереж центрального постачання електроенергії, отримуючи компенсації.

Варто зазначити вартість будівництва пасивного або енергоефективного будинку на 10-20% вищі вища, ніж традиційних технологій, що пояснюється низкою об'єктивних причин. Насамперед більшість базових компонентів такої будівлі вимагають доплати - від більш товстого шару утеплювача, через вікна з меншим коефіцієнтом теплопропускання, до вентиляційних систем з рекуператорами. По-друге, в силу підвищених вимог до конструктивних рішень проектні роботи та робочі креслення Пасивних Будинків коштують дорожче. По-третє, такі будівлі вимагають використання відповідним чином сертифікованих матеріалів та сертифікації самого проекту згаданим вище Інститутом пасивного будинку в Дармштадті, що ще більше збільшує вартість інвестицій. Нарешті, незважаючи на те, що готові проекти енергоефективних житлових будинків доступні, їх не можна вільно використовувати через необхідність певної орієнтації будівлі по відношенню до сонця, рельєфу місцевості, озеленення та планування функцій у будівлі - це складніше, ніж адаптація типового проекту до умов ділянки [12, с. 273].

Директива 2010/31/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 19 травня 2010 року про енергетичну ефективність будівель вимагає від держав-членів Європейської спільноти від 2020 року здійснювати житлове та комерційне будівництво виключно за стандартом "майже нульового енергоспоживання" та "надходження високої частки енергії для цих цілей з відновлюваних джерел на місці або поблизу" [13], що є цілком прийнятним для західноєвропейських та скандинавських країн з високим рівнем низькоенергетичного будівництва, особливо пасивного (Німеччина, Австрія, Франція, Швеція, Норвегія), де внаслідок широкого застосування даної технології витрати на будівництво будинків з низьким енергоспоживанням лише незначним чином вищі, ніж при традиційному будівництві, а переплата за зведення такої будівлі швидко окупається і подальше використання приносить лише помітну фінансову вигоду.

Водночас для східноєвропейських країн, де енергоощадне будівництво знаходиться на початковій стадії директивні вимоги є такими, які "майже неможливо виконати в окреслений період часу", оскільки, наприклад у відносно краще від своїх сусідів по ЄС розвиненій Польщі "пасивне будівництво" та "будівництво з нульовою енергією" в даний час значно дорожче (більш ніж на 20%), ніж традиційне будівництво, яке відповідає сучасним енергетичним потребам.

Польські експерти вважають, що "потрібно багато, навіть кілька десятиліть, щоб окупити додаткові витрати, понесені на будинок з низьким енергоспоживанням, що досягається за рахунок вимірюваних переваг, пов'язаних зі значним зниженням споживання енергії на опалення та гаряче водопостачання". Для таких країн (а відповідно - й для України) "рішення полягає у створенні національних програм реалізації низькоенергетичного будівництва, власних наукових об'єктів, установ, які випробовують та впроваджують нові, національні, а отже, дешевші, технологічні та матеріальні реалізації. При цьому для людей, які будують енергозберігаючі будинки або купують квартири в таких будинках, має бути передбачена система субсидій" [4, с. 186].

Польська державна політики стимулювання енергоощадного будівництва спрямована на максимально широке використання в якості базових будівельних матеріалів такі місцеві дешеві ресурси як глина, пісок, камінь, кам'яні породи, цегла, керамзит, газобетони, силікати, солома, сіно, лляна конопля, деревина, скло, макулатура та целюлозні волокна з неї; бавовняні, лляні та вовняні відходи та ганчір'я; пластмаси, в тому числі ПЕТ- пляшки тощо. Крім того, збірка стінових і стельових елементів все частіше використовується при будівництві невеликих житлових будинків і громадських будівель. Каркас з масиву дерева заповнюють «ящиками» з ОСП, наповненими:сіном, соломою, клаптиками целюлози, отриманими з макулатури або вовни з відходів, старими шматками тканини, невикористаним одягом з бавовни і вовни тварин.

Україна може запозичити у Польщі також технології будівництво будинків із солом'яних та глиняних блоків. Серед ентузіастів цієї технології існує думка, що будинки з соломи і глини не тільки корисні для людей і тварин, але і гарантують особливий мікроклімат, що поліпшує наше самопочуття. Ці будинки характеризуються високою тепловою інерцією, завдяки чому зберігають тепло взимку і прохолоду влітку. У Польщі все більш популярною стає технологія заповнення каркаса дерев'яної будівлі солом'яними блоками. При цьому конструкція будівлі, особливо елементи стін, перекриття і даху, часто базується на збірних елементах. Блоки можуть бути виготовлені з житньої або пшеничної соломи, тритикале і вівса. Пресована солома характеризується хорошим коефіцієнтом теплопровідності - від 0,045 до 0,035 Вт/(м К) і дуже хорошим значенням коефіцієнта теплопередачі (Uk), який при товщині стінки блоку 40 см становить від 0,14 до 0,12 Вт/(м²) [1, с. 38].

Цікавим для України виглядає досвід польських інновацій у сфері низькоенергетичного будівництва. Так, у Малопольщі відбулися перші успішні спроби реалізувати абсолютно нову технологію будівництва будинків, що полягає в інноваційному способі зведення стін - структура будівлі також теплоізоляційна - зовнішні стіни будівлі виконані з неопору (пінополістиролу), тобто сучасного теплоізоляційного матеріалу, який є передовим етапом розвитку полістиролу. До сих пір цей матеріал використовувався тільки в якості хорошого утеплювача, але новаторство описуваного рішення пов'язане з використанням неопору в будівельних цілях шляхом формування його у відповідні великогабаритні блоки, які, надаючи форму в заводських умовах, правильно збираються (склеюються) в єдине ціле на будівельному майданчику. Будинки з неопору неодмінно зможуть зводитися як пасивні будинки, завдяки хорошій теплоізоляції матеріалу і можливості отримання високого ступеня герметичності. Якщо ця технологія використовується для будівництва пасивного будинку, необхідно буде використовувати відповідну систему вентиляції - рекуператор, який також відповідає за обігрів будівлі.

Конструкція з неопору має невелику вагу, що дає додаткові переваги - будинки в цій системі можна будувати на ділянках, де традиційні будівлі не можна було б засаджувати, навіть на торф'яних болотах. Використання неопору при будівництві будинків є дешевою технологією. Використання одного і того ж матеріалу як для будівництва, так і для утеплення одночасно додає значну економію коштів будівництву. Крім того, зведення з великих збірних блоків дає тимчасові переваги, це швидка технологія, а також виключає виконання деяких конструктивних елементів, особливо кроквяної ферми, адже моноблоки відразу утворюють склепіння. Творці системи будівництва neopor запевняють, що витрати на будівництво будинку за цією технологією набагато нижчі, ніж витрати на будівництво традиційного будинку й вони складають до 50 % [14].

Важливим для українського публічного управління будівельною галуззю є досвід наших сусідів в тому, що в рамках формування та реалізації польської політики енергоощадного будівництва законодавчо встановлено норму, відповідно до якої з 1 січня 2009 року кожна існуюча будівля, яка є предметом продажу або оренди, а також новозбудована будівля повинна мати сертифікат енергоефективності. У цьому документі вказується кількість енергії, виражена в кВт/год на м2 корисної площі, яка буде необхідна для задоволення потреб, пов'язаних з використанням рухомого майна протягом одного року, Цей сертифікат дійсний протягом 10 років [15].

Одним з останніх політико-правових рішень Європейського Союзу у сфері стимулювання розвитку альтернативної енергетики та енергоощадного будівництва стало ухвалення Європейською комісією у травні 2022 року REPowerEU Plan - план стрімкого зниження залежності від російського викопного палива і швидкого просування "зеленого переходу" та європейська відповідь на виклики порушення глобального енергетичного ринку, спричинені вторгненням Росії в Україну. Цей План зафіксував подвійну термінову необхідність трансформувати енергетичну систему Європ: припинення залежності ЄС від російського викопного палива, котре використовується як економічна і політична зброя і коштувало європейським платникам податків майже 100 мільярдів євро на рік, а також подолання кліматичної кризи. REPowerEU Plan наголошує, що виступаючи як Союз, Європа може швидше припинити свою залежність від російського викопного палива. 85 % європейців вважають, що ЄС повинен якомога швидше зменшити свою залежність від російського газу і нафти, щоб підтримати Україну. Заходи з плану REPowerEU допоможуть втілити ці далекосяжні наміри шляхом економії енергії, диверсифікації енергопостачання та прискореного впровадження відновлюваних джерел енергії для заміни викопного палива в житлових будинках, у промисловості та виробництві електроенергії швидкого просування "зеленого переходу" [7].

Висновки

На основі проведеного дослідження можна констатувати, що європейська політика розвитку альтернативної енергетики та енергоощадного будівництва ґрунтується на розумінні того, що заглядаючи в майбутнє, варто мати на увазі умови життя майбутніх поколінь. Зміни умов життя, що відбулися в ХХ столітті, вимагають від людства особливої уваги до природного середовища і швидко зникаючої флори і фауни. Зі зростанням населення світу обов'язком цивілізації Homo Sapiens стає зупинка, навіть ціною уповільнення економічного зростання в короткочасному періоді, несприятливих змін у природному середовищі. Будівництво об'єктів з низьким енергоспоживанням - це інноваційна галузь, яка стрімко розвивається та у стратегічній перспективі приносить економічний розвиток країнам і суспільству, суттєво покращує якість та умови життя громадян, гармонізує взаємодію людини й навколишнього середовища.

Таким чином, існуюча практика формування та реалізації публічної політики енергоефективного будівництва в країнах Європейського Союзу є спрямованою на сталий розвиток будівельної галузі та призводить до зростання економічних показників суспільного розвитку з одночасним забезпеченням сталого розвитку, покращення екологічності будівельного процесу та в цілому якості життя населення. Процеси повного переходу на "зелене будівництво" в Польщі та в цілому в Євросоюзі дозволяють посилити позиції держав-членів європейської співдружності у міжнародному рейтингу конкурентоспроможності держав. Європейський вектор розвитку України також потребує створення відповідних механізмів переходу будівельної галузі на стандарти енергоощадного будівництва, які мають корелювати з європейськими підходами та нормами, що потребує більш ефективної системи державного регулювання галузі будівництва в нашій державі.



Література:

1. Kietlinski Wieslaw. Budownictwo ekologiczne i energooszcz^dne budownictwem przyszlosci. PrzeglqdBudowlany. 2015. R. 86, nr 2/2. s. 36-41.

2. Kopietz-Unger Janina. Energooszcz^dne budownictwo to wymog czasu. Przeglqd Budowlany. 2011. R. 82, nr 12/12. s. 23-25.

3. Wira Jerzy, Malecka Izabela. Budownictwo energooszcz^dne - rozwiqzania przyszlosciowe. Zeszyty Naukowe. InzynieriaLqdowa i Wodna w Ksztaltowaniu Srodowiska. 2015. nr 12. s. 48-60.

4. Plaziak Monika. Domy energooszcz^dne i pasywne jako nieunikniona przyszlosc budownictwa w Polsce. Prace Komisji Geografii Przemyslu Polskiego Towarzystwa Geograficznego, UniwersytetKomisji Edukacji Narodowej w Krakowie. 2013. nr 21. s. 173-188.

5. Височанська М. Я., Білотіл В. Ю. Забезпечення енергоефективності в будівлях як одна з переваг "зеленого" будівництва. Агросвіт. 2023. № 15. С. 29-42.

6. Іванова Л. С. Енергоефективні інновації у будівництві. Сучасні проблеми архітектури та містобудування. 2018. Вип. 52. С. 302-306.

7. A Renovation Wave for Europe - greening our buildings, creating jobs, improving lives. An official website of the European Commission. 2020. URL: https://eur- lex.europa.eu/legal- content/EN/TXT/?qid=1603122220757&uri=CELEX:52020DC0662

8. Балан О. С. Енергоефективне будівництво в Україні та Франції. Український журнал будівництва та архітектури. 2021. № 2. С. 7-12.

9. What is a Passive House? Passipedia - The Passive House Resource. URL: https://passipedia.org/basics/what_is_a_passive_house

10. Стандарт Пасивного Будинку. Passive House-Igua: українська ініціативна група Пасивного Будинку. URL: https://passivehouse-igua.com/passive-house/passive-house-standard/

11. Уреньов В. П., Бахтін Д. С. Ключові концепції енергоефективних будівель у світовому досвіді. Архітектурний вісник КНУБА. 2019. Вип. 17-18. С. 447.

12. Arczynska Monika. Energooszcz^dne i pasywne budownictwo mieszkaniowe w Polsce - Diagnoza. StudiakomitetuprzestrzennegozagospodarowaniakrajuPAN. 2018. nr 187. s. 271-283.

13. Directive 2010/31/EU of the European Parliament and of the Council. of 19 May 2010. URL: https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=0J:L:2010:153:0013:0035:EN:PDF

14. Technologia M3 System. Firma M3 System. URL: https://m3system.pl/technologia/

15. Ustawa z dnia 27 sierpnia 2009 r. o zmianie ustawy - Prawo budowlane oraz ustawy o gospodarce nieruchomosciami, Dziennik Ustaw. 2009 rok, nr 161, poz. 1279.

References:

1. Kietlinski Wieslaw. (2015). Budownictwo ekologiczne i energooszcz^dne budownictwem przyszlosci [Ecological and energy-saving construction is the construction of the future]. Przeglqd Budowlany - Construction Review. R. 86, Vol. 2/2. Рр. 36-41. (in Poland)

2. Kopietz-Unger Janina. (2011). Energooszcz^dne budownictwo to wymog czasu [Energy-efficient construction is the need of the hour]. Przeglqd Budowlany - Construction Review. R. 82, Vol. 12/12. Рр. 23-25. (in Poland)

3. Wira Jerzy, Malecka Izabela. (2015). Budownictwo energooszcz^dne - rozwiqzania przyszlosciowe [Energy-efficient construction - future-proof solutions]. Zeszyty Naukowe. Inzynieria Lqdowa i Wodna w Ksztaltowaniu Srodowiska - Science notebooks. Civil and Water Engineering in Environmental Management. Vol. 12. РР. 48-60. (in Poland)

4. Plaziak Monika. (2013). Domy energooszcz^dne i pasywne jako nieunikniona przyszlosc budownictwa w Polsce [Energy-efficient and passive houses as the inevitable future of construction in Poland]. Prace Komisji Geografii Przemyslu Polskiego Towarzystwa Geograficznego, Uniwersytet Komisji Edukacji Narodowej w Krakowie - Works of the Industrial Geography Committee of the Polish Geographical Society, University of the National Education Commission in Krakow. Vol. 21. Рр. 173-188. (in Poland)

5. Vysochanska M. Ya., Bilotil V. Yu. (2023). Zabezpechennya enerhoefektyvnosti v budivlyakh yak odna z perevah "zelenoho" budivnytstva [Ensuring energy efficiency in buildings as one of the advantages of "green" construction]. Ahrosvit - Agroworld. Vol. 15. Pp. 29-42. (in Ukrainian)

6. Ivanova L. S. (2018). Enerhoefektyvni innovatsiyi u budivnytstvi []. Suchasni problemy arkhitektury ta mistobuduvannya [Energy-efficient innovations in construction]. Energy-efficient innovations in construction - Modern problems of architecture and urban planning/ Vol. 52. Рр. 302-306. (in Ukrainian)

7. A Renovation Wave for Europe - greening our buildings, creating jobs, improving lives. (2020). An official website of the European Commission. Retrieved from https://eur- lex.europa.eu/ legal-content/EN/TXT/?qid=1603122220757&uri=CELEX:52020DC0662 (in England)

8. Balan O. S. (2021). Enerhoefektyvne budivnytstvo v Ukrayini ta Frantsiyi [Energy- efficient construction in Ukraine and France]. Ukrayins'kyy zhurnal budivnytstva ta arkhitektury - Ukrainian Journal of Construction and Architecture. Vol. 2. Рр. 7-12. (in Ukrainian)

9. What is a Passive House? Passipedia - The Passive House Resource. Retrieved from https://passipedia.org/basics/what_is_a_passive_house(in England)

10. Standart Pasyvnoho Budynku [Passive House standard]. Passive HouseUgua: Ukrainian Passive House initiative group. Retrieved from https://passivehouse-igua.com/passive- house/passive-house-standard/ (in Ukrainian)

11. Urenov V. P., Bakhtin D. S. (2019). Klyuchovi kontseptsiyi enerhoefektyvnykh budivel' u svitovomu dosvidi [Key concepts of energy-efficient buildings in world experience]. Arkhitekturnyy visnykKNUBA - KNUBA architectural bulletin. Vol. 17-18. РР. 447. (in Ukrainian)

12. Arczynska Monika. (2018). Energooszcz^dne i pasywne budownictwo mieszkaniowe w Polsce - Diagnoza [Energy-saving and passive housing construction in Poland - Diagnosis]. Studia komitetu przestrzennego zagospodarowania kraju PAN - Studies of the national spatial development committee of the Polish Academy of Sciences. Vol. 187. РР. 271-283. (in Poland)

13. Directive 2010/31/EU of the European Parliament and of the Council. of 19 May 2010. Retrieved from https://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2010:153:0013: 0035:EN:PDF(in England)

14. Technologia M3 System. (2023). FirmaM3 System. Retrieved from https://m3system.pl/ technologia/(in England)

15. Ustawa z dnia 27 sierpnia 2009 r. o zmianie ustawy - Prawo budowlane oraz ustawy o gospodarce nieruchomosciami [Act of August 27, 2009 amending the Act - Construction Law and the Act on Real Estate Management], Dziennik Ustaw - Journal of Laws. 2009 rok, nr 161, poz. 1279. (in Poland)

Размещено на Allbest.ru

...