Внутрішньополітичний імідж держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внутрішньополітичний імідж держави

Прокопчук Ірина Іванівна кандидат політичних наук, доцент, доцент кафедри філософії, соціології та політології, Державний торговельно- економічний університет, м. Київ

Анотація

Імідж держави -- образ держави, що спонтанно, або цілеспрямовано формується у масовій свідомості та передається в інформаційному полі ЗМК. Позитивний імідж держави впливає на рівень гордості за неї та патріотизму, є основою успіхів держави в економічному, політичному, соціальному та інших важливих сферах. Протягом незалежності Україна стверджує свою суб'єктність та формує свій імідж. Разом з тим українська влада практично не приділяла уваги формуванню позитивного внутрішнього іміджу держави у масовій свідомості власних громадян. На наш погляд, більшість ухвалених державних рішень передбачало акцент на формуванні позитивного зовнішнього міжнародного іміджу української держави. На думку західних експертів, для формування позитивного міжнародного іміджу Україні насамперед слід вирішити внутрішні проблеми. Одже внутрішній імідж держави є першоосновою для формування міжнародного іміджу держави як надійного партнера у міжнародних відносинах. Тому аналіз поточного стану, загальних характеристик внутрішнього іміджу держави є актуальним для українського сьогодення.

Метою статті є: системний аналіз внутрішнього іміджу України як цілісного феномену та його структурних складових.

Автор статті обґрунтовує необхідність розглядати імідж держави у складній взаємодії внутрішнього та зовнішнього іміджів. Внутрішній імідж держави автор статті аналізує як багатокомпонентний феноменом, що складається з наступних елементів: економічний імідж держави, політичний імідж держави, імідж держави в соціальній сфері, імідж держави в гуманітарній сфері. Автор статті відмічає незбалансованість зовнішнього та внутрішнього іміджів України, зазначає необхідність гармонії внутрішнього і зовнішнього іміджів держави. В роботі підкреслено, що формування позитивного внутрішнього загальнодержавного іміджу України має виходити з врахуванням іміджів регіонів.

Ключові слова: імідж, імідж держави, структура іміджу держави, внутрішній імідж держави, іміджева політика держави, іміджева стратегія держави, бренд держави. імідж держави стратегія бренд

Prokopchuk Iryna Ivanovna PhD, Associate Professor of the Department of Philosophy, Sociology and Political Science, Kyiv National University of Trade and Economics, Kyiv

THE INTERNAL IMAGE OF THE STATE

Abstract. The image of the state is the image of the state that is spontaneously or purposefully formed in the mass consciousness and transmitted in the information field of the ZMK. A positive image of the state affects the level of pride in it and patriotism, is the basis of the state's success in economic, political, social and other important spheres. During independence, Ukraine affirms its subjectivity and forms its image. At the same time, the Ukrainian authorities practically did not pay attention to the formation of a positive internal image of the state in the mass consciousness of its own citizens. In our opinion, most of the adopted state decisions focused on the formation of a positive external international image of the Ukrainian state. According to Western experts, in order to form a positive international image, Ukraine should first of all solve its internal problems. Therefore, the internal image of the state is the primary basis for the formation of the international image of the state as a reliable partner in international relations. Therefore, the analysis of the current state, general characteristics of the state's internal image is relevant for the Ukrainian present.

The purpose of the article is: a systematic analysis of the internal image of Ukraine as a holistic phenomenon and its structural components.

The author of the article substantiates the need to consider the image of the state in the complex interaction of internal and external images. The author of the article analyzes the internal image of the state as a multi-component phenomenon consisting of the following elements: the economic image of the state, the political image of the state, the image of the state in the social sphere, the image of the state in the humanitarian sphere. The author of the article notes the imbalance of external and internal images of Ukraine, notes the need for harmony of internal and external images of the state. The work emphasizes that the formation of a positive domestic national image of Ukraine should take into account the images of the regions.

Keywords: image, state image, state image structure, state internal image, state image policy, state image strategy, state brand.

Постановка питання

Імідж держави -- образ держави, що спонтанно, або цілеспрямовано формується у масовій свідомості та передається в інформаційному полі ЗМК. Позитивний імідж держави впливає на рівень гордості за неї та патріотизму, є основою успіхів держави в економічному, політичному, соціальному та інших важливих сферах. Позитивний імідж держави це репутаційний капітал у сфері міжнародних відносин. Не можна не погодитися з В. І. Гурковським, що після падіння рівня іміджу держави слідує падіння її економічного та політичного суверенітету. [ 3]

Протягом незалежності Україна стверджує свою суб'єктність та формує свій імідж. На думку західних експертів, для формування позитивного міжнародного іміджу Україні насамперед слід вирішити внутрішні проблеми. «Покращити імідж держави не можна лише шляхом активізації зовнішньої політичної діяльності. Політичний діалог із зарубіжними партнерами не дасть відчутного результату без прискорення економічних реформ, підвищення життєвого рівня населення, утвердження демократичних засад у суспільстві.»[6; с.16]

Таким чином внутрішній імідж держави є першоосновою для формування міжнародного іміджу держави як надійного партнера у міжнародних відносинах. Тому аналіз поточного стану, загальних характеристик внутрішнього іміджу держави є актуальним для українського сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення наукової літератури показує, що вчені переважно предметом розгляду обирали зовнішній, міжнародний імідж держави, який вважали більш значущим та впливовим. Дослідженню внутрішнього іміджу держави присвячено значно менше праць, зокрема це роботи: Бугрима В.В., Качинської Н.О., Кисмерешкіна В.Г., Рожкова І.Я., Семченко О.А., Сингаївської М.В., Почепцова Г.Г.

На наш погляд, вивчення іміджу держави має враховувати обидві складові -- і зовнішній імідж держави і внутрішній імідж держави. Недооцінка значущості внутрішнього іміджу держави та складність цього феномену зумовлює подальші наукові дослідження в цьому напрямку.

Метою статті є: системний аналіз внутрішнього іміджу України як цілісного феномену та його структурних складових.

Виклад основного матеріалу

Імідж держави має розглядатися у складній взаємодії внутрішнього та зовнішнього іміджів. Відмінності полягають у специфіці аудиторії, для якої формують імідж та яка його сприймає. Внутрішній імідж держави включає уявлення, думки, оцінки громадян щодо власної держави. Тоді як зовнішній (міжнародний) імідж держави розрахований на іноземну громадськість.

Внутрішній імідж держави є багатокомпонентним феноменом, що складається з наступних елементів: економічний імідж держави, політичний імідж держави, імідж держави в соціальній сфері, імідж держави в гуманітарній сфері.

Економічний імідж України. За роки незалежності Україна сформувала стійкий стереотип держави, що живе, не за достатком, оскільки жодного разу державний бюджет України не був виконаний. Протягом незалежності стабільність гривні забезпечувалася в основному адміністративними обмеженнями. Інвестиційний клімат не є сприятливим, оскільки відсутня

система надійного захисту приватної власності, волюнтаристське втручання в економіку з боку держави та чиновника, нестабільна, неефективна, непередбачувана податкова політика. Високий рівень тіньової економіки 50 % ВВП [14;с.5], криміналізація економіки. Неефективна структура

промислового виробництва: в економіці переважають галузі з низьким рівнем переробки, відмічається високий рівень зношеності основних фондів. Неефективне використання енергоресурсів гальмує економічне зростання. Банківська система України не досконала, а рівень розвитку кредитного ринку не сприяє заохоченню ділової активності. Замість ринкових відносин в українській економіці сформувалася олігополія. Нерозвинута економіка не сприяла формуванню середнього класу в Україні, як опори громадянського суспільства. Війна росії проти України також додала руйнівний вплив на економіку України.

Політичний імідж України. Протистояння між гілками влади та затяжні політичні конфлікти сприяли формуванню стереотипу про політично нестабільну країну. Брак демократії в суспільстві змушував українців вдаватися до «майданів» та революцій: «Помаранчевої революції», «Революції Гідності». Непрозора система рекрутування політичної еліти. Вищі державні посади нерідко обіймали особи з недостатніми професійними та низькими моральними якостями. Корупція набула в українському суспільстві загрозливого масштабу і не припиняється навіть під час війни. Не проведена судова реформа. Інститути та механізми громадянського суспільства мало дієві. Станом на 2023 р. 77,5 % українців не залучені до громадської активності. [12]

Серед інститутів громадянського суспільства найбільшою довірою користуються волонтерські організації 84,3%, громадські організації 60,5%, церква 59,2%, ЗМІ 47, 1% і низький рівень довіри українців мають профспілки 25,3% та політичні партії 14,1% . [12] Політичні партії та громадські організації не стали в Україні надійними ланками зворотних зв'язків між владою і суспільством. ЗМІ не можуть повною мірою виконувати функцію четвертої влади і контролювати владу. Періодично журналісти, ЗМК зазнають утисків, що обмежує свободу слова в Україні.

Переважна форма політичної участі для українців є вибори, на що вказали 80,9% громадян. [12] У Міжвиборчий період громадяни позбавлені дієвих механізмів впливу та контролю за владою. Станом на 2023 р. 63,3% українців вважають, що не мають достатньо доступної інформації для того, щоб навчитись захищати свої права і контролювати владу. Не може зрозуміти, що відбувається в українській політиці 88,8 % українців. [12] При цьому більше 40% українців вважає, що ні центральна, ні місцева влада, ні політики, ні політичні партії і не зацікавлені, щоб громадяни були політично обізнані. [12]

Серед інститутів державної влади найбільшим рівнем довіри станом на 2023 р. користуються ЗСУ 93,1 %, ДСНС 82,8%, Національна гвардія України

80,8%, Державна прикордонна служба України, СБУ 66%, Національна поліція України 56,9% та Президент України 71,7%. Вкрай низький рівень довіри українці висловлюють Уряду України 31,9%, Верховній раді України 29,1%, судовій владі 17,7%, державним чиновника в цілому 19,1%, прокуратурі 26,5%. Лише половина українців довіряють місцевій владі: голові міста, селища, місцевій раді. Вражає край низький рівень довіри до всіх антикоруп- ційних органів: довіра НАБУ 29,2%, спеціалізованій антикорупційній прокуратурі 28,5%, Національному агенству з питань запобігань корупції 27,2. [12]

Протягом всіх років незалежності в українському суспільстві був сильний запит на оновлену політичну еліту. І сьогодні станом на 2023 р. майже 48,6% українців не бачать серед наявних політичних сил ті, яким можна було б довірити владу у повоєнний період. Якщо ж таки доведеться обирати лідерів, яким можна довірити владу у повоєнний період, то 51,6 % українців назвали військових, 29,6 % волонтерів, 24,6% гуманітарну або технічну інтелігенцію (науковців, учителів та ін.) і лише 23,2% з уже існуючих політичних партій, 19,1% з організацій громадянського суспільства, і найменше з бізнес середовища 7,7% . [12]

Війна зміцнила ідентичність українців. «Гібридна» та повномасштабна війни росії проти України зруйнували один з основоположних наративів радянських часів -- міфологему «братерства російського та українського народів». Якщо в 2017 р. попри захоплення Криму та війну на Сході України тези, що «українці і росіяни завжди були і залишаються братніми народами» в українському суспільстві дотримувалися 27,2%, то в 2023 р. 3,8%. Якщо в 2017 р. в українському суспільстві вважали, що «українці і росіяни ніколи не були братніми народами» 16%, то в 2023 р. так думає вже 43,2%. [12] Відбулося прозріння в свідомості жителів Сходу та Півдня, регіонах з проросійськими орієнтаціями. Якщо у 2017 р. 52% жителів Сходу вважали, що «українці і росіяни завжди були і залишаються братніми народами», то у 2023р. цю точку зору поділяють лише 10%. У Південному регіоні частка тих, хто так вважає, зменшилася з 45% до 3%. У Східному та Південному регіонах більшість мешкінців станом на 2023 р. вважають, що «українці і росіяни раніше були братніми народами, але вже такими не є» (відповідно 53% і 72,5%). Зменшилася асоціація жителів України і з радянською ідентичністю та культурою з 16,4% у 2006 р. до 3,6% у 2023 р., російською ідентичністю та культурою з 11,3% у 2006 р. до 0,5 % у 2023 р. Натомість збільшилася кількість осіб, що асоціюють себе з українською ідентичністю та культурою з 56,3% у 2006 р. до 80,8% у 2023 р. Зростання числа тих, хто відносить себе до української культурної традиції, відбулося у всіх регіонах, але найбільшою мірою -- у Південному і Східному. У Південному регіоні їх частка зросла з 50% до 80%, а у Східному -- з 46% до 76%. Зростання віднесення себе до української культурної традиції відбулося майже переважно за рахунок російськомовного населення, частка таких зросла з 29% до 64%, тоді як серед україномовних це зростання було менш виражене з 80% до 85,5%. Віднесення себе до радянської та російської культурних традиції зменшилася у жителів України у всіх регіонах. Серед етнічних українців віднесення себе до української культурної традиції зросло з 66% до 83%, до загальноєвропейської -- з 6% до 10,5%, до радянської -- зменшилося з 14% до 3%, до російської -- з 6% до 0,2%. Серед етнічних росіян віднесення себе до української культурної традиції зросло з 21% до 53%, а до російської -- зменшилася з 35% до 0,0%, і 30% частка тих, хто відносить себе до радянської культурної традиції. [12]

Таким чином, у 2006 р. серед етнічних росіян відносна більшість відносили себе до російської культурної традиції, а у 2023 р. більша частка етнічних росіян відносила себе до української культурної традиції. У всіх регіонах України спостерігається тенденція зниження рівня культурної близькості з жителями росії -- з 6,8 бала у 2006 р. до 1,4 бала у 2023 р. та з жителями білорусі з 6,0 бала у 2006 р. до 2,0 балів у 2023 р., на фоні зростання усвідомлення культурної близькості з транскордонними європейськими країнами Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Найвищим є показник близькості із Польщею, який у 2006 р. становив 3,7 бала, а у 2023 р. зріс до 6,1 бала. [12]

Станом на 2023 р. мешканці України вважають Україну європейською державою, але критично оцінюють здобутки різних сфер, що наближують до європейської спільноти: в географічному плані 85,8%, в історичному плані 67,6 %, в культурному плані 59,7%, політичному плані 46,8%, в соціальному плані 28,5%, в економічному 18,9%. [12]

Можна стверджувати, що імідж демократії має високий рейтинг в українському суспільстві. Якщо в 2010 р. демократію як найбільш бажаний тип державного устрою для України обирало 51,7%, то в 2023 р. 73,1%. Станом на 2023 р. демократичну політичну систему для України як найкращу обирає 92,8% громадян. Оцінюючи, наскільки демократично управляється наша країна зараз у 2023 р. громадяни з 10 балів поставили 6,2 бали. Станом на 2023 р. 67,2% українців вважає, що Україна ще не є цілком демократичною державою, але рухається у напрямку демократії. Станом на 2023 р. майбутнє своєї держави 64% українців бачать бути високорозвиненою, демократичною, впливовою європейською країною, тоді як в 2003 р. так вважало лише половина населення України. [13]

Зменшилася частка людей, що ностальгують за СРСР. Так, якщо 2016 р. прагнуло відновлення СРСР 34,5%, то в 2023 р. 12,5%. Якщо в 2017 р. хотіли б відновити порядки часів СРСР майже кожен п'ятий, то в 2023 р. про це повідомило лише 5%. Натомість зростає кількість прихильників саме європейської моделі розвитку з 58,2% у 2017 р. до 72,7% у 2023 р. [13]

Як зазначає Семченко О.А., «внутрішньополітичний імідж держави -- це засіб налагодження діалогу, зворотного зв'язку з населенням, залучення його у свою діяльність, форма управління його настроями, спосіб проектування соціальних проблем на політику». [9] Аналіз політичних комунікацій в зарубіжних розвинутих країнах виявив, що органи влади не лише інформують про свою діяльність, а й «активно впроваджують інтерактивні формати комунікації з основними цільовими аудиторіями. При цьому зарубіжні органи влади позиціонують себе як компанії-партнери громадян, а не як представники влади, що забезпечує розвиток значно тісніших зв'язків із громадськістю. Основним методом здійснення ними інформаційної роботи є взаємодія за допомогою інтернет-технологій та прямих комунікацій з цільовими аудиторіями». Таким чином, органи влади в розвинутих зарубіжних країнах змінили модель комунікації за рахунок створення «більш складних, динамічних і різноманітних інструментів взаємодії» з основними суб'єктами політики. [9]

Разом з тим, формування позитивного іміджу Української держави всередині країни гальмується також негативними явищами внутрішньої політики: відчуження влади від народу, корупція, вибіркове правосуддя, роз'єднана опозиція.

Імідж України в соціальній сфері. Протягом всього періоду незалежності констатувалося погіршення демографічної ситуації в державі. Крім того через війну росії проти України майже 8 млн. українців виїхали за кордон. Система охорони здоров'я не відповідає міжнародним стандартам. Зростає рівень безробіття. Рівень безробіття в Україні у листопаді 2023 року становив 20%. [7]

Весь період незалежності безробіття штовхало українців до масової трудової міграції, формуючи клас гастрабайтерів. Рівень середньої зарплати в Україні відставав і відстає від загальноєвропейського. Станом на 2023 р. із 102 держав світу Україна займає 83 місце з рівнем середньої зарплати в 405 дол. Це нижче, ніж у таких пострадянських країнах, як Білорусі (529 дол), Казахстан (501 дол.) та Молдова (467 дол). [5]

Впродовж періоду незалежності падав життєвий рівень населення. Війна підсилила негативні економічні тенденції. За даними завідувачки відділу Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи Черенько Л. М. станом на 2023р. за межею бідності 67% українців. За її словами, Україна майже повернулася на рівень 2001 року і втратила 20 років через війну. [1]

Існує прихована гендерна дискримінація та гендерна нерівність, що проявляється в багатьох сферах суспільства: недостатня представленість жінок в політиці і владі, великому бізнесі, і навпаки переважаюча частка жінок серед безробітних і бідного населення.

Імідж України в гуманітарній сфері. Протягом всього періоду незалежності з України від'їжджають науковці як старшого покоління, так і молоді перспективні вчені. «На початку 1990-х в Україні було 1344 організації, які виконували наукові дослідження й розробки, а науковців налічувалося 313 079 осіб. Станом на 2015 рік ці цифри зменшились до 978 і 63 864 відповідно. Зараз за кількістю науковців на 1 тисячу населення ми маємо один з найнижчих показників у Європі.» [15] Негативно позначається на загальному стані сфери науки досить низький рівень співпраці науки з бізнесом. Україна змінила радянський підхід, при якому єдиний замовник наукової продукції є держава. І наука у ситуації, коли держава не спроможна у повному обсязі її фінансувати, а взаємодія із бізнесом - лише напрацьовується. В Україні існують наукові гранти, проте їхня кількість та обсяги фінансування є не достатніми для підтримки української науки. Українські наукові структури мають не достатній доступ до світових джерел інформації. [15] Недостатнє фінансування наукової сфери веде до відставання української науки від загальносвітового рівня. «Науковий обмін дедалі більше втрачає рис паритетності і набуває ознак гуманітарної допомоги Україні з боку розвинутих країн Заходу» [6; с.29] У зв'язку з російською військовою агресією за кордон тимчасово виїхали близько 1500 (11%) наукових працівників установ НАН України [8] Через війну виїхало чимало учнівської та студентської молоді.

Провідні солісти Київського національного театру опери і балету

A. Кочерга та В. Лук'янець працювали на сцені Віденської опери, А. Гришко -- у Метрополітен-опера, соліст Львівського академічного театру опери і балету

B. П'ятничка -- в Женеві, музикант цього ж театру А. Вітович -- в Лондоні, композитор Є. Станкович створював опери та балети на замовлення театрів Швейцарії і Канади. «Звичайно, запрошення провідними театрами світу українських співаків, музикантів і композиторів можна і слід розглядати як свідчення міжнародного визнання високого рівня українських культурно- мистецьких шкіл. Але той факт, що наші митці не мають можливості розвивати свій талант і творити в Україні, навряд чи можна віднести до чинників позитивного іміджу». [6; с.30] Дається в знаки недофінансування державою гуманітарної сфери.

Культурна та спортивна сфери українського життя «більше асоціюються з конкретними людьми, аніж з Україною загалом». [2; с. 77]

Формування позитивного внутрішнього загальнодержавного іміджу України має виходити з врахуванням іміджів регіонів. Не можна не погодитися з думкою Сингаєвської М.В., що Україна потребує іміджеві програми «різних рівнів і напрямів діяльності. Оскільки такі дії передбачають міжсекторальний підхід, для ефективного супроводу цього процесу необхідне створення міжвідомчого координаційного органу - Національної комісії чи посади віце-прем'єр-міністра з питань створення іміджу і просування інтересів України. Такий підхід до формування іміджу держави перегукується з Цілями сталого розвитку України на період до 2030 року, на базі яких необхідно розробити та ухвалити стратегію формування іміджу України та ряд державних цільових програм» .[10; с.70-71]

Внутрішній і зовнішній іміджі держави мають бути в гармонії. Проте, на думку Качинської Н.О., «на практиці досягнути цього ідеального стану досить важко. Країни мусульманського Сходу частіше віддають перевагу створенню сильного внутрішнього іміджу як запоруці внутрішньої політичної стабільності. Однак видається, що процеси всебічної глобалізації, найімовірніше, змусять усі держави світу зосередити першочергову увагу саме на створенні та підтримуванні свого привабливого зовнішнього іміджу». [4] На наш погляд, такий диспропорційний підхід до формування іміджу держави не є обґрунтованим. Адже саме внутрішній імідж держави стає першоосновою формування міжнародного іміджу держави. На необхідність оптимізувати спершу внутрішній імідж Україні звертали увагу і міжнародні експерти [6; с.16]

Висновки

В умовах глобального інформаційного суспільства у XXI ст. є очевидним взаємозалежність внутрішнього і зовнішнього іміджів держави. Це проявляється в тому, що події в середині державі швидко опиняються в центрі уваги та обговорення світової спільноти. Слід констатувати, що протягом всього періоду незалежності українська влада практично не приділяла уваги формуванню позитивного внутрішнього іміджу держави у масовій свідомості власних громадян. На наш погляд, більшість ухвалених державних рішень передбачало акцент на формуванні позитивного зовнішнього міжнародного іміджу української держави.

Успішний міжнародний імідж України не можливий без позитивного внутрішнього іміджу держави. Не проведення радикальних реформ, нерозвиненість інститутів та механізмів громадянського суспільства та демократії, низька ефективність владних структур, внутрішня політична нестабільність, корупція, низький рівень розвитку економіки та олігополія замість ринкових відносин ускладнюють формування позитивного внутрішньополітичного іміджу України. Можна констатувати незбалансованість зовнішнього та внутрішнього іміджів України. З одного боку, Україна член більше ніж 100 міжнародних організацій (органів), з іншого корупція, бідність, проблеми розвитку демократії, гальмування низки реформ. Внутрішній і зовнішній іміджі держави мають бути змістовно однакові.

На сьогодні Україні потрібна системна, цілісна, довгострокова державна іміджева політика, яка виходить: 1) з діалектичної єдності внутрішнього та зовнішнього іміджу держави, 2) базується на SWOT-аналізі сильних та вразливих аспектів іміджу держави, наданих українськими та зарубіжними експертами, аналізі сприйняття іміджу держави українською та зарубіжною громадською думкою; 3) працює на упередження, донесення громадськості своєї країни та міжнародній спільноті позитивної інформації, а не тільки на виправлення негативного іміджу та наявних негативних стереотипів щодо України; 4) створює інформаційно-комунікативний простір, широку мережу каналів впливу на громадську думку як всередині країни, так і за її межами для просування позитивного державного іміджу; 5) передбачає стратегічне управління державним іміджем на основі постійного моніторингу сприйняття іміджу держави зовнішнього та внутрішнього у різних цільових аудиторій як в середині країни, так і світової спільноти.

В позитивному іміджу держави мають бути зацікавлені і українська влада, і бізнес кола, і лідери думок сфери культури, спорту, освіти та науки, засобів масової інформації, і всі небайдужі громадяни. Тому Україні необхідно налагодити діалог в суспільстві та залучити всі цільові групи до обговорення, до «спільного творення країни на принципах «мультистейкхолдеризму» [10; с.70]

Формування штучного позитивного іміджу держави не підкріпленого реальними здобутками держави у проведенні реформ, у виконанні взятих на себе зобов'язань перед європейською спільнотою в контексті євроінтегра- ційних процесів не є ефективним. Брендингова стратегія України має враховувати наявний імідж держави та запити всіх цільових груп. Внутрішній позитивний імідж України в цілому має розпочинатися з позитивного іміджу її регіонів. Бренд-орієнтований розвиток має стати напрямком змін для України. [11].

Література:

1. Абрамова Ю. Скільки українців живуть за межею бідності: демограф заявив, що Україна повернулася на 20 років назад. URL: https://tsn.ua/ukrayina/za-mezheyu-bidnosti-67- ukrayinciv-demograf-zayaviv-scho-cherez-viynu-ukrayina-povernulasya-na-20-rokiv-nazad- 2431633.html (дата звернення 28.12.2023)

2. Бугрим В.В. Іміджологія/Іміджмейкінг: навч.посіб.К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет».2013.255 с.

3. Гурковський В.І. Захист іміджу Української держави в умовах інформаційної глобалізації. Державне управління: теорія та практика. 2012. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/Dutp_2012_2_11 (дата звернення 28.12.2023)

4. Качинська Н. Політичний імідж держави: структурні та комунікаційні компоненти феномену.Віче.2009.№ 22. URL:https://veche.kiev.ua/journal/1738/ (дата звернення 28.12.2023)

5. Ковальова А. Яке місце займає Україна у рейтингу рівня зарплат. URL: https:// thepage.ua/ua/news/zarplata-v-ukrayini-yake-misce-posidaye-v-sviti (дата звернення 28.12.2023)

6. Міжнародний імідж України: міфи та реалії. Національна безпека і оборона Національна безпека і оборона .2000.№3.с.2-68

7. Самойлюк М. Трекер економіки України під час війни. URL: https://ces.org.ua/ tracker-economy-during-the-war/ (дата звернення 28.12.2023)

8. Сайт НАН України. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/About/Pages/information.aspx (дата звернення 28.12.2023)

9. Семченко, О. А. Іміджева політика України [Електронний ресурс] : монографія. Київ : Академія. 2014. 272 с. URL:https://pidru4niki.com/70814/politologiya/imidzheva_politika_ ukrayini (дата звернення 28.12.2023)

10. Сингаївська М.В. Зміна підходів до формування іміджу держави: управлінський аспект. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Державне управління. Том 32 (71) № 4 2021. URL: https://www.pubadm.vernadskyjournals.in.ua/journals/2021/4_2021/13.pdf (дата звернення 28.12.2023)

11. Україна: бренд-орієнтований розвиток : монографія / А. А. Мазаракі, С. В. Мельниченко, Т. М. Мельник [та ін.] ; за заг. ред. А. А. Мазаракі. Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2021. 352 с.

12. Центр Разумкова. Громадяни і політика: інтерес до політики, громадянська активність, політична освіта (вересень 2023р.) URL:https://razumkov.org.ua/napriamky/ sotsiologichni-doslidzhennia/gromadiany-i-polityka-interes-do-polityky-gromadianska-aktyvnist- politychna-osvita-veresen-2023r (дата звернення 28.12.2023)

13. Цетр Разумкова. Суспільно-політичні орієнтації громадян України (травень 2023р.) URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/suspilnopolitychni- oriientatsii- gromadian-ukrainy-traven-2023r (дата звернення 28.12.2023)

14. Центр Разумкова. З чим світ входить у 2023 р. Економічні перспективи відновлення України. Аналітична доповідь. URL:https://razumkov.org.ua/images/pdf/2023_ MATRA_I_KVARTAL.pdf (дата звернення 28.12.2023)

15. Штифурко Т. Відтік мізків за кордон: що може зробити Україна, поки не пізно. URL: https://www.civic-synergy.org.ua/articles-in-the-media/vidtik-mizkiv-za-kordon-shho-mozhe- zrobyty-ukrayina-poky-ne-pizno/ (дата звернення 28.12.2023)

References:

1. Abramova Yu.Skil'ky' ukrayinciv zhy'vut' za mezheyu bidnosti: demograf zayavy'v, shho Ukrayina povernulasya na 20 rokiv nazad.[ How many Ukrainians live below the poverty line: the demographer said that Ukraine has gone back 20 years] Retrieved from: https://tsn.ua/ ukrayina/za-mezheyu-bidnosti-67-ukrayinciv-demograf-zayaviv-scho-cherez-viynu-ukrayina- povernulasya-na-20-rokiv-nazad-2431633.html [in Ukrainian]

2. Bugry'm V.V.(2013) Imidzhologiya/Imidzhmejking [Imageology/Imagemaking]: navch. posibK.:Vy'davny'cho-poligrafichny'j centr «Ky'yivs'ky'j universy'tet».255 s. [in Ukrainian]

3. Gurkovs'ky'j V.I.(2012) Zaxy'st imidzhu Ukrayins'koyi derzhavy' v umovax informacijnoyi globalizaciyi.[Protection of the image of the Ukrainian state in the conditions of information globalization] Derzhavne upravlinnya: teoriya ta prakty'ka. № 2. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Dutp_2012_2_11 [in Ukrainian]

4. Kachy'ns'ka N.(2009) Polity'chny'j imidzh derzhavy': strukturni ta komunikacijni komponenty' fenomenu. [Political image of the state: structural and communication components of the phenomenon]. Viche.№ 22. Retrieved from: https://veche.kiev.ua/journal/1738/ [in Ukrainian]

5. Koval'ova A. Yake misce zajmaye Ukrayina u rejty'ngu rivnya zarplat.[ What is Ukraine's place in the salary level rating?] Retrieved from: https://thepage.ua/ua/news/zarplata-v- ukrayini-yake-misce-posidaye-v-sviti [in Ukrainian]

6. Mizhnarodny'j imidzh Ukrayiny': mify' ta realiyi. (2000) [International image of Ukraine: myths and realities ] Nacional'na bezpeka i oborona Nacional'na bezpeka i oborona. № 3.S.2-68 [in Ukrainian]

7. Samojlyuk M. Treker ekonomiky' Ukrayiny' pid chas vijny'.[Tracker of the economy of Ukraine during the war] Retrieved from: https://ces.org.ua/tracker-economy-during-the-war/ [in Ukrainian]

8. Sajt NAN Ukrayiny'[ The website of the National Academy of Sciences of Ukraine] Retrieved from: https://www.nas.gov.ua/UA/About/Pages/information.aspx [in Ukrainian]

9. Semchenko, O. A. (2014) Imidzheva polity'ka Ukrayiny' [Image policy of Ukraine] Elektronny'j resurs: monografiya. Ky'yiv: Akademiya. 272 s. Retrieved from: URL: https://pidru4niki.com/ 70814/politologiya/imidzheva_politika_ukrayini [in Ukrainian]

10. Sy'ngayivs'ka M.V.(2021) Zmina pidxodiv do formuvannya imidzhu derzhavy': upravlins'ky'j aspekt.[Changing approaches to the formation of the image of the state: management aspect] Vcheni zapy'sky' TNU imeni V.I. Vernads'kogo. Seriya: Derzhavne upravlinnya. Tom 32 (71) №4 Retrieved from: https://www.pubadm.vernadskyjournals.in.ua/ journals/2021/4_2021/13.pdf [in Ukrainian]

11. Ukrayina: brend-oriyentovany'j rozvy'tok [ Ukraine: brand-oriented development]: monografiya (2021) / A. A. Mazaraki, S. V. Mel'ny'chenko, T. M. Mel'ny'k [ta in.] ; za zag. red. A. A. Mazaraki. Ky'yiv : Ky'yiv. nacz. torg.-ekon. un-t. 352 s. [in Ukrainian]

12. Centr Razumkova. Gromadyany' i polity'ka: interes do polity'ky', gromadyans'ka akty'vnist', polity'chna osvita (veresen' 2023r.)[ Razumkov Center. Citizens and politics: interest in politics, civic engagement, political education (September 2023)] Retrieved from: URL:https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/gromadiany-i-polityka- interes-do-polityky-gromadianska-aktyvnist-politychna-osvita-veresen-2023r [in Ukrainian]

13. Cetr Razumkova. Suspil'no-polity'chni oriyentaciyi gromadyan Ukrayiny' (traven' 2023r.) [Razumkov Center. Socio-political orientations of citizens of Ukraine (May 2023)] Retrieved from: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/suspilnopolitychni- oriientatsii-gromadian-ukrainy-traven-2023r [in Ukrainian]

14. Centr Razumkova. Z chy'm svit vxody't' u 2023 r. Ekonomichni perspekty'vy' vidnovlennya Ukrayiny'. Anality'chna dopovid'.[Razumkov Center. With what the world enters 2023. Economic prospects of recovery of Ukraine. Analytical report.] Retrieved from: https://razumkov.org.ua/images/pdf/2023_MATRA_I_KVARTAL.pdf [in Ukrainian]

15. Shty'furko T. Vidtik mizkiv za kordon: shho mozhe zroby'ty' Ukrayina, poky' ne pizno.[ Brain drain abroad: what Ukraine can do before it's too late] Retrieved from: https://www.civic-synergy.org.ua/articles-in-the-media/vidtik-mizkiv-za-kordon-shho-mozhe- zrobyty-ukrayina-poky-ne-pizno/ [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru