Публічні політичні рішення: теоретико-методологічні засади дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Публічні політичні рішення: теоретико-методологічні засади дослідження

Третяк О.А., Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, Мироненко Т.О., Міжнародний благодійний «ФОНД ЗАХИСТ МАЙБУТНЬОГО»

Вступ

Результативність та ефективність прийняття політичних рішень на сучасному етапі перебуває у фокусі дослідної інтересу багатьох суспільствознавчих і природничих дисциплін. Відкритість демократичного політичного процесу визначає можливість безперешкодного просування альтернативних варіантів політичних рішень. Разом з тим, за цифрової та кібернетичної доби актуалізується проблема якості пропозицій та фахового й експертного рівня учасників політичних обговорень. Тому концепт ефективності набуває як зовнішнього так і внутрішнього значення. Також актуалізується проблема співвіднесення прагматичних потреб політичних інститутів та загальносуспільних потреб. В умовах демократичних трансформацій ключового значення також набуває консолідоване розуміння результатів та перспектив політичного управління. Це питання є вирішальним для прогнозування перетворення мінімалістичної, або електоральної демократії, на плебісцитарну та консолідовану.

Міждисциплінарний розгляд процесів прийняття рішень зумовлений предметною специфікою та пріоритетами конкретних технічних завдань. Спроба упорядкувати процес прийняття рішення, звести його до конкретних процедур і елементарних дій спрямована на стандартизацію управлінського процесу. Пошук стратегії уніфікації всіх сфер життєдіяльності в рамках економіки та екології визначають спрямованість пошуку альтернатив на засадах раціональності людини (див. [22]). Згідно з В. Горбачуком та О. Макаренком, «як екологічна, так і конструктивістська раціональність впливала на планування та інтерпретацію експериментів в економіці. Коли люди за певних умов приймають рішення, що суперечать формальній теорії раціональності, то замість висновку про їхню ірраціональність можна з'ясовувати обставини таких рішень, перевіряти усталені гіпотези, включаючи всі характеристики експерименту (процедури, виграші, зв'язки, приписи тощо), і запитувати, які нові поняття й експериментальні конструкції можуть нам допомагати глибше розуміти людську поведінку. Важливо розуміти сприйняття суб'єктами проблеми, яку вони намагаються вирішити» [35, с. 78].

Економічні та екологічні обмеження створюють ресурсні перешкоди для дій та організаційних технологій. Можливість прийняття доцільного або раціонального рішення вивчається також на рівні психосоматичних реакції людини, які визначають поведінку в тому чи іншому напрямку, у тій або іншій ситуації (див. [23]). В цілому це визначає біологічну та соціальну природу прийняття рішень, які мають враховуватися під час дослідження прийняття рішень у політчиній сфері (див. [95]). Як вважає Л. Благодир, «нейроекономіка, в першу чергу, вивчає процеси, що відбуваються на етапі визначення суб'єктивної цінності альтернатив (другий етап в описаній вище ієрархії процесів) як найбільш значимій стадії, адже саме на ній відбувається оцінка і вибір дії, результат якої призведе до досягнення суб'єктом найбільшої вигоди. При цьому актуальним завданням на цьому етапі є дослідження впливу емоцій на прийняття конкретного рішення» [15].

Виклад основного матеріалу

Дослідження з прийняття рішень у міждисциплінарний перспективи надають можливість побачити не лише ті фактории, які підвищують спроможність інститутів прийняття рішення, але й обмежують їх діяльність. З точки зору публічного адміністрування прийняття рішення потребує сприйняття значних обсягів інформації. За умов кібернетично-цифрової доби це вимагає значних ресурсів та спеціального обладнання. Мова йде про комплексну технічну перебудову отримання інформації та її використання відповідних механізмів. На думку вітчизняного вченого, «варто зробити висновок, що проблема підготовки та прийняття управлінських рішень ускладнюється через такі причини:

* недостатність інформації й знань про суть подій, що відбуваються, їхній початок і можливий розвиток (проблема аналізу минулого і можливого розвитку подій);

* складність та багатофакторність механізму виникнення і розвитку подій, неоднозначність причинно-наслідкових відносин;

* психологічний тиск через відповідальність за прийняте рішення і побоювання можливих наслідків його реалізації (проблема обґрунтованості рішення)» [39].

Інформаційний підхід до прийняття рішень зводить цей процес до обробки інформації та налагодження комунікації. Усунення перешкод в інформаційних потоках сприяє більш оперативному та швидкому прийняттю рішень політичних рішень. Це означає перекомутацію існуючих зв'язків, пошук більш оптимальних ланцюгів і циклів передавання відомостей та іх використання. В. Говоруха та О. Ткачова стверджують, що «наявність комплексного набору алгоритмів, методів підтримки ухвалення рішення, що використовуються на кожному етапі, дозволить значно збільшити кількість функціональних завдань у різних предметних областях управлінської діяльності» [33].

Методологічні засади дослідження публічних політичних рішень формуються на основі комплексного сприйняття наукового завдання дисертації: встановити особливості публічних публічного прийняття політичних рішень в умовах демократичних трансформацій. Це передбачає з'ясування теоретико-концептуального значення політичної публічності, аналіз структурних елементів прийняття політичних рішень його етапів та механізмів тощо. Важливим елементом застосування методології є динаміка узгодження політичних інтересів на всіх етапах прийняття політичних рішень. Потребують свого з'ясування також чинники політичної доцільності та цілепокладання. Комплексна методологія шляхом поєднання процедур структурно-функціонального аналізу, системного аналізу, порівняння та екстраполяції забезпечує повноту картини сучасного публічного прийняття політичних рішень у мінливому контексті політичних трансформацій (див. [71]). Головним завданням застосування методології є подолання проблемної ситуації, яка полягає у невизначеності, яким чином стан демократичне відкритості впливає на всю структуру алгоритми прийняття політичних рішень під час демократичного транзиту.

Теоретична розробка проблеми публічних політичних рішень має свою специфіку внаслідок обставин формування теорії та еволюції демократичної політичної діяльності як такої. Статус проблеми прийняття політичних рішень у світовій політичній науці змінювався від компоненту публічної політики та адміністрування до статусу «наріжного каменю» формування громадянського суспільства. Група теорій раціонального вибору відображала національні традиції діяльності політичних суб'єктів на основі реалій, які виникли у західному суспільстві наприкінці 50-х - на початку 60-х років ХХ століття.

За цифрової та кібернетичної доби раціональний та свідомий вибір політичного суб'єкта ставиться під сумнів як технологічними новаціями, так і зміною середовища, включеного до новітніх політичних взаємодій. Міждисциплінарна перспектива політичних рішень включає поведінкові аспекти, які вкладаються у схему стимул - реакція та пов'язані з індивідуальними особливостями політичного вибору особистості. Проте біхевіористські теоретичні принципи (так само, як і спрощений економізм), не дають змоги встановити специфіку функціонування системи прийняття публічних політичних рішень в інституційній та динамічній перспективах.

Перспективним напрямком критичного осмислення проблеми публічних політичних рішень стає науковий пошук в галузі теорії штучного інтелекту, а також генерації ідей в рамках колективного політичного креативу. Зазначені концепції подекуди не мають статусу сталих академічних положень, однак вони широко використовуються у прикладній політичній діяльності. Таким чином, теоретико-методологічні засади прийняття публічних політичних рішень включають як елементи економізованого політичного децизіонізму, так і новітні концепції політичної комунікації і маніпуляції.

Теорія політичної публічності представлена низкою нормативних теорії демократії та політико-філософські розробками. На сучасному етапі вони втрачають свій фундаментальний характер і наближаються до прикладного застосування. Публічність політичних рішень означає не лише відкритість та транспарентність політичних взаємодій. Вона окреслює свідому маніфестацію політичних прагнень та вимог конкретного політична актора, інституції або окремого індивіда. У такій ситуації прийняття політичних рішень набуває значення не лише для вирішення політико-управлінських проблем, але й для розвитку активної громадсько-політичної взаємодії. Процес стає важливішим за результати. Політичне спілкування є більш важливою категорією, ніж конкретний ефект від політико-менеджерської діяльності.

Як показали матеріали дослідження, одним з визначальних етапів розвитку прийняття публічних політичних рішень у трансформаційних країнах є розбудова мережі політичного вироблення рішень (десіжнмейкінгу). У поставторитарний період, на відміну від періоду автократії, публічні політичні рішення приймаються не лише на центральному рівні, а й переносяться на регіональний і локальний рівень. Відбувається не лише просторова децентралізація прийняття рішень, але й їх рівнева диверсифікація. Формується кілька площин демократичної політики, не підпорядкованих одна одній та не пов'язаних між собою ієрархічними зв'язками. Поява багатьох центрів прийняття політичних рішень спричиняє потребу у якісних політичних кадрах, які мають осягнути формує вимоги вимоги та обмеження, які накладає публічність.

Схема автократичного директивного прийняття рішень відзначається оперативністю та реалізацією заходів у межах певних задумів і планів, які сформовані у межах функціонування єдиного владного центру. В умовах трансформаційної демократії політичні інститути одночасно проходять трансформацію, набувають формальних повноважень та реальних можливостей здійснювати вплив на демократичну політику. Публічність в умовах трансформації стає не лише ознакою когерентності процесу демократичного волевиявлення, але й (передусім!) ознакою імплементації принципів верховенства права та супутніх з ним принципів захисту прав людини, реалізації принципів політичного плюралізму, реальної політичної конкуренції. Зазначені зміни докорінно перетворюють політичний ландшафт, надають процесу прийняття політичних рішень статусу ключової ланки. Від якості цього процесу залежить як трансформації так і її цілеспрямованість та загальний успіх демократичних реформ.

Публічні політичні рішення в умовах сталої демократії здійснюються на основі встановлених практик і процедур. Дії політичних суб'єктів пов'язані не лише з нормативним контекстом, але й з доктринальними засадами політичного лібералізму, громадянського активізму, республіканізму, національними традиціями і прецедентами демократичного волевиявлення і конвертації вимог громадян у владні рішення й розпорядження. Демократична публічність означає не лише компетентність всіх учасників волевиявлення, усвідомлення ними правил та можливостей реалізації своїх інтересів. Система юстиції і судочинства надає прямі можливості для протидії зловживанням, викриття порушень, просування своєї позиції тощо. При цьому публічність політичних рішень означає не лише можливість отримання певних суспільних благ, але й відповідальність за негативні наслідки цих рішень. В умовах демократії рішення приймаються таким чином, що весь процес у режимі реального часу може стати відомим всім без винятку членам суспільства: як окремим громадянам так і відповідним політичними інститутами.

Водночас як умову публічності визначають зростання значення політичної агональності, що полягає у використанні всіх законних можливостей досягнення політичної мети. На прикладі парламентської практики сучасних Центральноєвропейських країн розкриваються підходи й можливості блокування рішень та їх призупинення. Також зазнають змін від початку ухвалені та затверджені положення. На прикладі нових країн ЄС встановлено, що реалізація політичної переваги як результату перемоги на виборах може бути скасована через функціонування системи коаліційних урядів. «Вкрадена перемога» або «гра з нульовою сумою» є звичайними наслідками процесів сприйняття політичним середовищем колегіальних політичних рішень в умовах функціональної публічності.

Ключовими структурними елементами прийняття публічних політичних рішень є простір обговорення, центр агрегування думок, можливості висування ініціатив, експертна спільнота, прагматичні управлінські структури, які здійснюють перевірку рішення відповідно до політичних реалій. Інституційною основою прийняття публічних політичних рішень є політичні установи, які функціонують на засадах колегіальності, колективного ухвалення рішень, необмежених та рівноправних обговорень і консультацій. Такими установами є парламенти, тимчасові законодавчі збори, узгоджувальні ради, колегіальні органи управління партій і парламентських фракцій, міжвідомчі комісії, координаційні ради тощо. Багатоступеневість процесів публічного прийняття політичних рішень забезпечує розподіл сфери відповідальності та предметів відання у межах політичної системи. Разом з тим, можна констатувати розподіл процесів прийняття публічних політичних рішень на дві великі групи: внутрішньоорганізаційні або внутрішньоінституційні рішення та рішення зворотного зв'язку. Перші спрямовані на забезпечення функціонування інституцій та їх підсистем в цілому. Другі спрямовані на реалізацію потреб суспільства. Як перші, так і другі рішення приймаються в умовах змагальності, що передбачає орієнтацію політичних акторів як у механізмах просування рішень так і в термінах діяльності. За таких умов структура публічного політичного рішення включає три основні етапи: розробка, обговорення і прийняття.

У рамках першого етапу здійснюється збирання інформації та її аналітичне опрацювання. У дослідженні встановлено, що експерти представляють різні політичні сили, тяжіють до формулювання спільних рекомендацій за умови застосування схожого інструментарію. На етапі розробки рішення має прояв принцип лояльності фахівців, який уподібнює процес підготовки рішення до певних етапів наукової діяльності. Водночас на етапі обговорення проявляються всі розбіжності, які мають місце у відносинах між уповаженими представниками різних політичних сил. На цьому етапі провідну роль відіграє здатність політичного діяча усвідомити завдання поточного моменту та пріоритети політичної сили, яку він представляє. На етапі ухвалення політичного рішення великого значення набуває формування критичної маси обговорень та раціоналізація виборчої поведінки. Таким чином, процес прийняття публічного політичного рішення представляє собою перетворення політичних альтернатив на конкретні розпорядження. При цьому публічність виступає своєрідним запобіжником для недоцільних, нераціональних та відверто зловмисних дій.

Технологізація політичного процесу відображається на реаліях прийняття рішень трансформаційних демократій. Постійне внесення у систему нових даних, підвищення значення інформаційних потоків та їх обробка спричиняють новації як у процесах розгляду альтернатив, так і в процесах обґрунтування рішень під час обговорень. Вплив інновацій стосується передусім розширення фахової приналежності експертів, які беруть участь у розробці політичних рішень. В умовах, коли ґрунтовна розробка інформації не є можливою, рішення готують фахівці, які займаються тієї чи іншою проблемою та є працевлаштованими в рамках відповідних установ і відомств.

політичний публічність рішення

Висновки

Критерієм ефективності рішення, його успішності або повноти реалізації завдань в умовах трансформаційних суспільств є критерії не лише політичної доцільності та реалізація політичних інтересів. Одним з важливих елементів забезпечення ефективності рішення є його узгодженість з громадською думкою, яка не повною мірою відповідає об'єктивному стану потреб суспільства. Оприлюднення інформації щодо політичних рішень на всіх етапах вимагає якісної комунікаційної роботи, застосування елементів планування комунікаційного ефекту на основі маркетингової парадигми. Це включає роботу з цільовими групами як реципієнтами публічних благ.

Таргетування політичного рішення в умовах політичних трансформацій проводиться на основі аналізу загальної політичної ситуації та конкретних завдань політичних суб'єктів. Якщо у сталих демократіях критерії відповідності доцільності політичного рішення їм є проектування участі тієї чи іншої політичної сили наступних виборах, то в умовах транзиту потрібно враховувати передовсім наявний баланс між політичними силами, роль та місце їх представників у державно-владні структури, можливість ситуативного відстоювання свого впливу. Ситуації моделювання досягнення цілей політичного рішення розглядаються на аналітичному етапі та на етапі обговорення в умовах демократичного транзиту.

В основному ці питання пов'язуються із стабільністю соціально-економічного розвитку та процесами, які забезпечують зв'язок між владою та суспільством. За цих умов важливим є формування специфічної моделі оцінювання перспективи рішення. Ця діяльність розпочинається не з збирання інформації, а з вивчення ринку подібних рішень у суспільстві та політиці. Виконання кожного конкретного рішення у трансформаційному суспільстві ставиться під сумнів через невирішеність багатьох базових питань життєзабезпечення та добробуту окремих верств населення тощо. На етапі оприлюднення публічних політичних рішень потрібно опрацювати не лише сферу відповідальності рішення, але й суміжні сфери та предмети відання, які не стосуються безпосередньо вирішуваного питання.

Специфіка модернізації процесів і механізмів прийняття публічних політичних рішень в Україні передбачає визначення ключових етапів, цілей та завдань, а також забезпечення їх кореляції з реальними процесами. Одним з головних завдань підвищення ефективності політичних рішень в Україні є забезпечення спроможності національних політичних інститутів. За міжнародними критеріями спроможність інститутів визначається як здатність виконувати функції на нормативному рівні. Більшість політичних інститутів в Україні, задіяних у механізмах прийняття публічних політичних рішень, не повною мірою відповідають критеріям спроможності. Зокрема, інститут парламентаризму не набув рис та якостей, притаманних країнам сталої демократії. Це стосується розподілу завдань формування порядку денного, залучення інтелектуальних ресурсів реалізації конкретних дій з метою вирішення ключових завдань. Діючі політичні сили в Україні потребують реструктуризації з метою формування дієвої партійні системи, яка зможе забезпечити представництво інтересів провідних суспільних груп.

Модернізація механізмів прийняття публічних політичних рішень в Україні передбачає інтеграцію державних та недержавних експертних структур, забезпечення прозорості ринку консультаційних послуг, реформування сектору оприлюднення інформації щодо політичних рішень умов та специфіки їх підготовки. Одним з провідних кроків у забезпеченні дієвості публічних політичних рішень в Україні є забезпечення загальнонаціонального консенсусу щодо стратегічних цілей і завдань євроінтеграційних реформ та заходів щодо подальшої демократизації системи. З метою переходу до консолідованої демократії публічність політичних рішень в Україні має стати невід'ємною умовою політичних інтеракцій. В умовах зовнішньополітичних загроз та загроз політичній стабільності України публічність політичних рішень має стати чинником безстороннього обговорення найкращих альтернатив та генерації неординарних ідей щодо її розвитку. Шляхом до досягнення цієї мети є укладення угоди про наміри серед провідних політичних сил щодо декларування стратегічних та проміжних політичних цілей там шляхів їх реалізації. Подібна угода може стати чинникам формування культури політичної відповідальності та підзвітності основних політичних акторів. Також вона може сприяти підвищенню рівня політичної стабільності і забезпечення сталого розвитку демократії в Україні.

Список використаних джерел

1. Аналіз вигід і витрат: Практ. посіб. / ред.: О. Кілієвич; С. Соколик; Секретаріат Ради скарбниці Канади. К.: Основи, 1999. 175 с.

2. Андрощук О.С. Інформаційні технології інтелектуалізації підтримки прийняття рішень у діяльності Державної прикордонної служби України: монографія. Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький: Вид-во Нац. акад. ДПСУ, 2011. 222 с.

3. Андрусишин Б.І., Бучма О.В. (2013) Політико-правова реформа в Україні: історія, сучасність, перспективи. Публічне право. № 3. 380 - 383.

4. Арабаджиєв Д.Ю. Спеціальні політологічні методи дослідження громадського моніторингу виборчого процесу. Політикус. 2016. Вип. 1. С. 74-76.

5. Асєєв Г.Г. Концепція систем підтримки прийняття рішень Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2011. № 3. С. 10-16.

6. Асєєв Г.Г. Методологія створення сховищ даних: стандарти та моделювання Вісн. Кн. палати. 2009. № 5. C. 30-32.

7. Баклан І.В. Електронний парламент: методологія прийняття рішень у процесі нормотворення / І.В. Баклан, Ю.М. Селін // Юридична наука. - 2013. - № 1. - С. 13-20.

8. Бакуменко В.Д. Прийняття рішень в державному управлінні: навч. посіб.: у 2 ч. Акад. муніципал. упр. К.: ВПЦ АМУ, 2010. 348 с.

9. Балабанова Л. Використання комплексної інформаційної системи підтримки прийняття управлінських рішень в умовах сталого розвитку. Торгівля і ринок України. 1999. Вип. 9, Т. 2. С. 3-7.

10. Барановський Ф. Вплив громадського суспільства на процес європейської та євроатлантичної інтеграції: український контекст. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2017. Вип. 3. С. 198-218.

11. Бебик В.М.Політологія для політика і громадянина: Монографія 2003 Видавець: Київ: МАУП.

12. Бевз Т.А. Політичні ідентичності в сучасній Україні: міська громада Одеси. К. Іпіенд ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2016. 312 с.

13. Бережная E.В. Математические методы моделирования экономических систем: учебное пособие. М.: Финансы и статистика, 2002. 368 с.

14. Беляева К.В. Механізм прийняття рішення на основі перцепції, яка є наслідком психологічного експерименту. Вісник Академії адвокатури України. 2011. Число 1. С. 143-148.

15. Благодир Л.М. Нейроекономічні механізми прийняття управлінських рішень.

16. Богданов В.С. (2011) Ідея справедливості в соціальній політиці сучасної демократичної держави: політико-правовий вимір. Актуальні проблеми держави і права. Вип. 58. 30 - 37.

17. Бондаренко М.Ф. Оптимізаційні задачі в системах прийняття рішень / М.Ф. Бондаренко, А.М. Гвоздинський; Ін-т змісту та методів навчання. Х., 1998. 215 с.

18. Борецька Н.П. Механізми прийняття рішень органами державного управління з розвитку туристсько-рекреаційних територій: [монографія] Донецьк: Східний видавничий дім: ДІРСП, 2011. 247 с.

19. Брехаря С. Український бізнес: від економічної раціональності до корпоративно-соціальної відповідальності Наукові записки 3 (89). Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2017 / 3 (89) С. 282 - 291.

20. Бугара М. Прийняття управлінських рішень у виробничій сфері на основі імітаційного моделювання. Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. 2000. № 4. C. 359-361.

21. Бялоблоцький З. Ефективність урядування у політичних системах країн Східної Європи. Політологічні записки. 2013. № 7.

22. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: навчальний посібник К.: ЦУЛ, 2003. 420 с.

23. Вершигора Е. Менеджмент: Учебное пособие. К.: Инфра-К, 1999. 256 с.

24. Вінникова Н.А. (2014) По той бік демократії: незмінність елітизму політичних рішень. Гілея: науковий вісник. Вип. 87. 332 - 336.

25. Вітлінський В.В. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни Київ. нац. екон. ун-т. К.: КНЕУ, 2000. 292 c.

26. Внучко С.М. Аналітичні центри як суб'єкти процесу прийняття політичних рішень: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 Київс. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2009. 17 с.

27. Воронов О.І. Теорія і практика прийняття державно-управлінських рішень в індетермінованих умовах: монографія / О.І. Воронов. Одеса: Астропринт, 2017. 270 с.

28. Галушка-Адайкін А.Р. Суспільно-політична криза в Республіці Індонезія та повстання PRRI. Історична панорама. 2013. Вип. 16. С. 72-84.

29. Ганжуров Ю. Парламентсько-урядова комунікація як модель політичного дискурсу

30. Гевко І.Б. Методи прийняття управлінських рішень: підручник. - К.: Кондор, 2009. 187 с.

31. Герасенко В.П. Антикризисное управление - основа стабилизации экономики (методологические аспекты).Вісн. Технол. ун-ту Поділля. Екон. науки. Хмельницький, 2000. № 4, ч. 3. С. 30-35.

32. Гладка О.М. Управління проектами як прийняття рішень: побудова матриці осіб, що приймають рішення протягом життєвого циклу проекту. Управління проектами та розвиток виробництва. 2009. № 1. С. 45-52.

33. Говоруха В.Б. Теоретичні основи розробки систем підтримки прийняття рішень. Вісник Академії митної служби України. Сер.: Технічні науки. 2010. № 2. С. 130-137.

34. Говоруха В.Б. Теоретичні основи розробки систем підтримки прийняття рішень. Вісник Академії митної служби України. Сер.: Технічні науки. 2010. № 2. С. 130-137.

35. Горбачук В.М. Особливості прийняття рішень людиною для розв'язання складних міждисциплінарних проблем:

36. Гордієнко І.В. Моделі і методи підтримки прийняття рішень з проблеми інвестицій у цінні папери корпорацій: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.13 / Гордієнко Ірина Василівна; Київ. екон. ун-т. К., 1994. 167.

37. Григор'єв В.А. (2011) Політико-правова природа Конституційного Суду в системі поділу влади. Актуальні проблеми держави і права. Вип. 60. 305 - 310.

38. Григорович В.Р. Державне управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у системі охорони здоров'я України [Текст]: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Григорович Василь Романович; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2011. - 20 с.

39. Гришин В. Інформаційні системи як ефективний засіб забезпечення прийняття управлінських рішень органами державної влади. Вісник Книжкової палати. 2011.№ 5. С. 29-32.

40. Грузіна І.А. Організація прийняття рішень з мотивації праці персоналу підприємства. Харківський національний економічний ун-т. Х., 2004. 188 с.

41. Гур'єв С.О. Кризовий менеджмент та принципи управління ризиками в процесі ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. К.: 2008. 148 с.

42. Данилович М.Л. Моделювання процесу прийняття стратегічних управлінських. Вестн. Херсон. гос. техн. ун-та. 1999. № 2(6). С. 51-53.

43. Демчук Д.В. Методи оптимізації політичного ризику. Політологічні записки. 2012. № 5.

44. Державне політичне правління і національна єдність: аналітична доповідь / за ред. О.М. Майбороди. Київ: іпіенд ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2017. 248 с.

45. Дєгтяр А.О. Аналітично-організаційне забезпечення прийняття та реалізації державно-управлінських рішень: дис... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 Національна академія держ. управління при Президентові України. Харківський регіональний ін-т держ. управління. Х., 2004. 415.

46. Дмитрук Д.А. Соціокультурні чинники прийняття політичних рішень (проблеми, структура, моделі): автореф. дис... канд. соціол. наук: 22.02.04 / Д.А. Дмитрук; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 2009. 19 с.

47. Добровольський Є.Л. Методи та моделі інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень в сфері інформаційної безпеки держави: автореф. дис. ... канд. техн. наук: 21.05.01 / Є.Л. Добровольський; Нац. авіац. ун-т. Київ, 2016. 20 с.

48. Дойль П. Менеджмент: Стратегия и тактика/ П. Дойль,; Пер. с англ. Т. Карасевич и др.; Под общ. ред. Ю.Н. Каптуревского. СПб.; М.; Харьков; Минск: Питер, 1999. 559 с.

49. Драшкович А. Політична участь громадян в процесі прийняття владних рішень. Політологічні записки. 2013. № 7.

50. Драшкович А.І. Політична участь громадян у процесі прийняття владних рішень в умовах перехідного суспільства: автореф. дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 / А.І. Драшкович; Держ. закл. «Південноукр. нац. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського». О., 2013. 17 с.

51. Драшкович А.І. (2014) Особливості легітимації владного рішення в умовах демократичного переходу ІІ. Актуальні проблеми політики. Вип. 50. 124.

52. Драшкович А.І. (2013) Особливості легітимації владного рішення в умовах демократичного переходу. Актуальні проблеми політики. Вип. 49. 144.

53. Запаранюк Т.В. Проблеми вибору альтернативних режимів таргетування у процесі реалізації грошово-кредитної політики в період фінансової кризи. Фінанси, облік і аудит. 2012. Вип. 19. С. 71-80.

54. Зінченко Н.М. Аналітичні моделі та методи соціології: Навч. посіб. для студ. мех.-мат. ф-ту / Н.М. Зінченко, А.Я. Оленко; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2000. 106 c.

55. Зубчик О.А. Ефективність політичної системи в контексті теорії «залежності від раніше пройденого шляху». Публічне управління: теорія та практика. 2013. Вип. 4. С. 13-18.

56. Ізмайлова О.В. Методи прийняття рішень в інформаційних системах: Монорафія. К.: КНУБА, 2001. 112 с.

57. Ізмайлова О.В. Методи прийняття багатокритеріальних рішень в інформаційних системах: Навчальний посібник. К.: КНУБА, 2002. 112 с.

58. Казарінов Ю.І. Технологія прийняття та імплементації рішень у політичних проектах. Наукові праці МАУП. Серія: Політичні науки. Юридичні науки. 2013. Вип. 2. С. 42-46.

59. Кармазіна М., Бевз Т., Ротар Н., Нападиста В. Виклики й інтеграційні перспективи України в контексті російської агресії в Криму та Донбасі: аналіз оцінок зарубіжних аналітиків і експертів. К.: іпіенд ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2017. 184 с.

60. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Навчальний посібник. К.: Фінансист, 2002. 486 с.

61. Кігель В.Р. Математичні методи прийняття рішень у ефективному підприємництві: Монографія. К.: ІЕУГП, 1999. 269 с.

62. Кігель В.Р. Методи і моделі підтримки прийняття рішень у ринковій економіці: Монографія. К.: ЦУЛ, 2003. 202 с.

63. Клим І.М. Політична криза: аналіз і технології врегулювання в сучасній Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 - політичні інститути і процеси. Львів, 2013. 20 с.

64. Ковальчук О.С. Особливості прийняття управлінських рішень в умовах організаційного розвитку Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія / за ред. С.Д.Максименка, Л.М. Карамушки. 2011. Вип. 30. с. 168-174.

65. Колодний В.В. Основи технічного діагностування об'єктів та систем: Навч. посіб. для студ. спец. «Інтелект. системи прийняття рішень» / В.В. Колодний, В.І. Месюра, І.Р. Арсенюк; Вінниц. держ. техн. ун-т. - Вінниця, 2001. 78 c.

66. Колодний В.В. Основи теорії прийняття рішень: Навчальний посібник Вінниця, ВДТУ, 2003. 70 с.

67. Константинова Т.В. Політичний вибір: місце та роль у процесі прийняття політичних рішень Політологічні записки. 2012. № 5.

68. Костючков С.К. (2012) Громадянське суспільство і держава: політико-правові та соціальні аспекти взаємодії Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Політологія. Т. 182, Вип. 170. 38 - 40.

69. Кушнарев И.В. Методологічна основа сучасних політологічних досліджень політичної корупції. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 22: Політичні науки та методика викладання соціально-політичних дисциплін. 2017. Вип. 22. С. 30-35.

70. Лавриненко Г.А. Кризи політичної модернізації та пошук альтернативних варіантів розвитку держав Грані. 2014. № 10. С. 94-99.

71. Мазур О.Г. Еволюційні особливості дослідження політичних режимів: наукові методи і підходи Політологічні записки. 2012. № 5.

72. Мастєрук Д.А. Методи політичного аналізу і прогнозування в політичному маркетингу. Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Сер.: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2013. № 2. С. 292-301.

73. Міщенко І.Ю. Особливість і ефективність Інтернет-реклами у маркетинговій політиці підприємств. Управління розвитком. 2013. № 15. С. 100-103.

74. Музиченко Г.В. (2011) Політико-правові та соціально- економічні чинники формування та здійснення державної політики у країнах пострадянського простору. Політологічні записки. № 4.

75. Нагорний А.І. Особистісна криза в умовах суспільної трансформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук: спец. 22.00.04 / Нагорний Андрій Ігорович; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2010. 16 с.

76. Новакова О.В. Інституціональні межі прийняття політичних рішень. Політологічні записки. 2012. № 5.

77. Панченко Ж.О.Теорія прийняття політичних рішень у міжнародних відносинах:основні методологічні підходи та концептуальні моделі

78. Севостьянова І.Є. Ефективність реалізації державної політики у сучасній судової системі. Теорія та практика державного управління. - 2013. - Вип. 1. С. 91-98.

79. Татаров О.Ю. Гарантії законності та обґрунтованості прийняття процесуальних рішень на початковому етапі досудового провадження. Актуальні проблеми права: теорія і практика. 2012. № 24. С. 470-480.

80. Туча В.В. Результативність та ефективність механізмів імплементації політичних рішень у державному управлінні. Держава та регіони. Сер.: Державне управління. 2013. № 2. С. 100-104.

81. Уджмаджурідзе Г.Г. Практики політичної участі: методологічні основи та методичні рішення Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2016. Вип. 10. С. 105-116.

82. Філіпенко А.С. Міждисциплінарна методологія в дослідженні міжнародних дезінтеграційних процесів

83. Хіт Р. Кризовий менеджмент для керівників / Роберт Хіт; пер. з англ. Р.Л. Ткачук, С.М. Рябчук, Н.І. Мішеніна. Київ: Всеувито: Наукова думка, 2002. 566 с.

84. Ціватий В. Зовнішня політика та дипломатія: майстерність і процес прийняття рішень. Зовнішні справи. 2013. № 8. - С. 42-43.

85. Ярема В. Президент України та Кабінет Міністрів України в системі формування політичних рішень. Інституційні зміни політичної системи сучасної України: оцінка стану та напрями оптимізації[Текст]: Науково-аналітична доповідь. К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2014. C. 90-134.

86. Aarts K. (2006). Determining the Pattern of Party Evaluations: Proximity and Directional Models of Ideology. CSES Conference and Planning Committee Meeting, Seville, Spain.111 - 114.

87. Aarts K., B. Aardal (2011). Patterns of Party Evaluations. How Democracy Works: Political Representation and Policy Congruence in Modern Societies: Essays in Honour of Jacques Thomassen. M. Rosema, B. Denters and K. Aarts. Amsterdam, Pallas Publications - Amsterdam University Press: 159 - 179.

88. Aarts K., J.J.A. Thomassen (2005). Electoral Institutions and Satisfaction With Democracy. International Conference on «Elections and Democratic Governance», Institute of Political Science, Academia Sinica (IPSAS), Taipei, Taiwan.167 - 171.

89. Aarts K., J. Thomassen (2008). Satisfaction with Democracy: Do Institutions Matter? Electoral Studies 27(1): 5 - 18.

90. Aarts K., A. Blais, et al., Eds. (2011). Political Leaders and Democratic Elections. Comparative Politics. Oxford, Oxford University Press. 222 - 225.

91. Aberg M., M. Sandberg (2003). Social Capital and Democratisation: Roots of Trust in Post-Communist Poland and Ukraine. Aldershot, Ashgate Publishing. 346.

92. Achen C.H. (2005). Two-Step Hierarchical Estimation: Beyond Regression Analysis. Political Analysis 13(4): 447 - 456.

93. Acree B. (2012). Effective Parties and Voter Choice: Revisiting Sociotropic and Pocketbook Voting. Annual Conference of the Southern Political Science Association: 50.

94. Adams J. (2015). On the relationship between (parties' and voters') issue attention and their issue positions: response to Dowding, Hindmoor and Martin." Journal of Public Policy: 6.

95. Ajana Btihaj. Governing Through Biometrics: The Biopolitics of Identity. Palgrave Macmillan, 2013.

96. Alber J., U. Kohler (2007). Die Ungleichheit der Wahlbeteiligung in Europa und den USA und die politische Integrationskraft des Sozialstaats. Leviathan 35(4): 510 - 539.

97. Alber J., U. Kohler (2008). The Inequality of Electoral Participation in Europe and America and the Politically Integrative Functions of the Welfare State. Berlin, WZB Discussion Paper: 36.

98. Alberro I.N. (2007). Do the Poor Go to the Voting Booths? A Reevaluation of the Socioeconomic Model of Turnout in Established and Emerging Democracies. Ph.D., Northwestern University.224 р.

99. Albright J. (2006). Party Discipline, Voter Heterogeneity, and the Notion of Representation: The Strange Case of Spain. 64th Annual Meeting of the Midwest Political Science Association, Chicago.112 - 124.

100. Allison G.T., Zelikow P. (1999) Essence of Decision: Explaining the Cuban Missile Crisis, 2nd edn. New York: Longman. 328.

101. Al-Rodhan, Nayef R. F. The Politics of Emerging Strategic Technologies: Implications for Geopolitics, Human Enhancement and Human Destiny. Palgrave Macmillan, 2011.466 p.

102. Barnard Chester I. The functions of the executive Author: Publisher: Cambridge, Mass., Harvard University Press, 1938. 466 p.

103. Battle-Fisher M. Application of Systems Thinking to Health Policy & Public Health Ethics: Public Health and Private Illness. NY: Springer, 2015.456 p.

104. Beever J. Perspectives in Bioethics, Science, and Public Policy. Lafayette: Purdue University Press, 2013. 376 p.

105. Belief Systems and Political Decision Making. James H. Kuklinski and Buddy Peyton //The Oxford Handbook of Political Behavior. Edited by Russell J. Dalton and Hans-Dieter Klingemann Print Publication Date: Aug 2007. - P.34 - 47.

106. Black A.E. From Inspiration to Legislation: How an Idea Becomes a Bill. /A.E. Black Upper Saddle River, NJ: Pearson Education, 2007. - 286 p.

107. Blank R.H. Intervention in the Brain: Politics, Policy, and Ethics. Basic Bioethics /R.H. Blank Cambridge, MA: MIT Press, 2013. - 344 p.

108. Blok Z. Transformacja jako konwersja funkcji wewn^trzsystemowych na przykladzie Polski/ Z.Blok. - Wydawnictwo UAM, Poznan 2006. - 376 s.

109. Breese E.B. (2011). Mapping the variety of public spheres. //Communication Theory 21.2: 130-149.

110. Brockington D., J. Karp (2002). Social Desirability and Response Validity: A Comparative Analysis of Over-Reporting Turnout in Five Countries. 98th Annual Meeting of the American Political Science Association, Boston. 344.

111. Bromiley Ph. Strategic Decision Making. /Ph.Bromiley and R. Devaki //In APA Handbook of Industrial and Organizational Psychology. Vol. 1, Building and Developing the Organization. Edited by Sheldon Zedeck, 161-182. Washington, DC: American Psychological Association, 2011. - 488 p.

112. Bussu S. Between a Rock and a Hard Place: The Councillor's Dilemma between Strong Mayors and Citizens' Needs / S.Bussu //Local Government Studies Volume 41, 2015. - Issue 6. - P. 841-860.

113. Dahl Robert A. Modern Political Analysis Fifth 5th Edition NY, Palgrave, 1991. - 456 p.

114. Darr W. Gary Johns Political Decision-Making Climates: Theoretical Processes and Multi-Level Antecedents /W.Darr G. Johns. //Human Relations. - Vol. 57. - Issue 2. - 2004. - P. 169-200.

115. Dietrich C. Decision Making: Factors that Influence Decision Making, Heuristics Used, and Decision Outcomes / C. Dietrich. // Inquiries Journal. - 2010. -vol.2. - p. 1-3.

116. Foreign Policy Decision-Making (Revisited) Richard C. Snyder, H.W. Bruck, Burton Sapin, Valerie Hudson, Derek H. Chollet, James M. Goldgeier Palgrave Macmillan, 2002. 186.

117. Lasswell H.D. The Decision Process: Seven Categories of Functional Analysis Karsten Ronit and Tony Porter //The Oxford Handbook of Classics in Public Policy and Administration Edited by Martin Lodge, Edward C. Page, and Steven J. Balla, NY 2015. 356 p.

118. Lindblom Ch.E. The Science of Muddling Through Andrea Migone and Michael Howlett L.,2015. 278 p.

119. Nilsson J. Local Political Decision-Making: A Case of Rationality or Appropriateness? /J. Nilsson // Local Government Studies. - Dec2015. - Vol. 41.- Issue 6. P. 917-936.

120. Simon H.A. Models of Man: Social and Rational / G.A. Simon //Mathematical Essays on Rational Human Behavior in a Social Setting New York, Wiley. 1957. P. 67 - 72.

121. Simon H. (1976) Administrative Behavior (3rd ed.), New York: The Free Press. 400.

122. Summary of «The Decision Process: Seven Categories of Functional Analysis»

123. Turpin S. Decision-making: Theory and practice / S. Turpin, M. Marais

124. Vis B. Prospect Theory and Political Decision Making /B.Vis //Political Studies Review. - Vol. 9. - Issue 3. - 2011. - P. 334-343.

125. Wojcieszak M. Preferences for Political Decision-Making Processes and Issue Publics / Magdalena Wojcieszak //Article Navigation 2014. №78. P. 917-939.

126. Xing Yan Analysis of Political Decision-Making and Its Influencing Factors/ X.Yan //Cross-Cultural Communication. - 2013. -11(3). - P. 42-46.

127. Zey M. Decision making: alternatives to rational choice models M. Zey L.: Sage, 1992. 454 р.

Размещено на Allbest.ru

...