Освітнє середовище закладу освіти: інноваційні стратегії розвитку

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Комунальний заклад «Харківський ліцей №113 Харківської міської ради»

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Кафедра початкової і професійної освіти

Освітнє середовище закладу освіти: інноваційні стратегії розвитку

Григораш О.В., директор, аспірантка

м. Харків

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі створення інноваційного середовища в закладах освіти. Автором підкреслюється, що освітнє середовище справляє вирішальний вплив на формування й розвиток усіх учасників освітнього процесу. Ефективність, оптимальність функціонування освітнього закладу, творчий розвиток усіх суб'єктів освітнього процесу і, решта-решт, здатність закладу освіти до сталих інноваційних перетворень значною мірою залежать від правильного вибору стратегії розвитку його освітнього середовища.

Освітнє середовище закладу освіти визначено як системну сукупність матеріальних і духовних умов, факторів, взаємин, що створюються в ньому його адміністрацією, педагогічним колективом та представниками всіх структурних одиниць освітнього закладу, що визначальною мірою впливають на розвиток й саморозвиток усіх учасників освітнього процесу, їхнє виховання, освіту, соціалізацію; сприяють реалізації їхніх індивідуальних ресурсів і можливостей, виявляння їхнього творчого потенціалу, а також сприяють спільному розв'язанню освітніх проблем. Стверджується, що інноваційним можна вважати освітнє середовище тільки в тому випадку, коли воно спроможне забезпечувати всім учасникам освітнього процесу можливості для задоволення особистісного розвитку й саморозвитку.

Інноваційні стратегії розвитку освітнього середовища забезпечують інноватизацію освітнього закладу. Інноватизацію освітнього середовища визначено як процес забезпечення умов для активізації інноваційного розвитку, який використовується за умови об'єктивного усвідомлення необхідності комплексних змін в роботі освітнього закладу, реалізується на засадах системності шляхом сприяння активізації інноваційного потенціалу освітнього середовища з метою забезпечення прогресивного розвитку його складників і, як наслідок, виведення освітнього процесу на якісно новий рівень функціонування. Установлено, що інноваційна стратегія розвитку освітнього середовища може здійснюватися з різним ступенем обґрунтування й прогнозування, що дає підстави говорити про різні рівні реалізації означених стратегій - екстенсивний, інтенсивний, сталий.

Цілеспрямовано поглиблюючи інноваційний потенціал освітнього середовища закладу освіти шляхом інноватизації його структурних компонентів уможливлює вплив на розвиток усіх його складників, а отже, на досягнення головної мети інноваційних стратегій розвитку означеного середовища - підготовки високоосвіченого випускника, з одного боку, із іншого - забезпечення сталого розвитку й саморозвитку вчителів.

Ключові слова: середовище, освітнє середовище, стратегія розвитку, інноватизація, заклад освіти, педагогічний працівник, здобувач освіти.

Abstract

Educational environment of the educational institution: innovative development strategies

Hryhorash O.V., Director of the Municipal Institution "Kharkiv Lyceum No. 113 of the Kharkiv City Council", PhD student, Department of Primary and Professional Education, H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv

The article is devoted to the topical issue of creating an innovative environment in educational institutions. The author emphasizes that the educational environment has a decisive influence on the formation and development of all participants in the educational process. Efficiency, optimal functioning of an educational institution, creative development of all subjects of the educational process and, ultimately, the ability of an educational institution to sustainable innovative transformations largely depend on the correct choice of the strategy for the development of its educational environment.

The educational environment of an educational institution is defined as a systemic set of material and spiritual conditions, factors, and relationships created by its administration, teaching staff, and representatives of all structural units of the educational institution, which have a decisive impact on the development and self¬development of all participants in the educational process, their upbringing, education, and socialization; promote the realization of their individual resources and capabilities, the manifestation of their creative potential, and contribute to the joint solution of educational problems. It is argued that an educational environment can be considered innovative only if it is able to provide all participants in the educational process with opportunities for satisfying personal development and self-development.

Innovative strategies for the development of the educational environment ensure the innovation of the educational institution. The innovation of the educational environment is defined as a process of providing conditions for intensifying innovative development, which is used subject to an objective awareness of the need for comprehensive changes in the work of an educational institution, implemented on the basis of systematicity by promoting the activation of the innovative potential of the educational environment in order to ensure the progressive development of its components and, as a result, bringing the educational process to a qualitatively new level of functioning. It is established that the innovative strategy for the development of the educational environment can be implemented with varying degrees of substantiation and forecasting, which gives grounds to speak of different levels of implementation of these strategies - extensive, intensive, sustainable.

Purposefully deepening the innovative potential of the educational environment of an educational institution through the innovation of its structural components makes it possible to influence the development of all its components, and therefore to achieve the main goal of innovative strategies for the development of this environment - training a highly educated graduate, on the one hand, and ensuring sustainable development and self-development of teachers, on the other.

Keywords: environment, educational environment, development strategy, innovation, educational institution, teacher, student.

Постановка проблеми

Продуктивне функціонування освітньої сфери, забезпечення інноваційних стратегій її модернізації є запорукою інтенсивного розвитку інших суспільних сфер і майбутнього країни в цілому, адже саме освіта здатна адекватно відповідати на сучасні виклики. У цьому контексті в останні десятиріччя значно підвищився інтерес учених до проблем організації освітнього середовища закладів освіти (як середніх, так і вищих) на інноваційних засадах, що є цілком правомірним, оскільки від такої організації освітнього середовища залежить ефективність, оптимальність освітнього процесу, творчий розвиток усіх його суб'єктів і, решта в решт, здатність закладу освіти до сталих інноваційних перетворень. Саме середовище об'єктивно «справляє вирішальний вплив на формування й розвиток особистості» [10, с. 621].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми створення й розвитку освітнього середовища в закладах загальної середньої та вищої освіти були й залишається предметом наукових розвідок вітчизняних і зарубіжних учених. Так, суть і види зазначеного феномену розкриваються в працях М. Братко, О. Кабацької, Л. Калашнікової, Л. Карпової, О. Макогона, О. Марченко та ін. Структуру освітнього середовища як єдності суб'єктного, змістового, акціонального (діяльнісного), комунікаційного, просторово- предметного, матеріально-технічного та інших компонентів розкрито в дослідженнях М. Братко, В. Ільїної, Л. Карпової, К. Лебедєвої А. Ткачова та ін. Питання впровадження педагогічних інновацій у освітній процес закладів освіти як ключовий фактори, що впливає на ефективність функціонування освітнього середовища закладу освіти розглядаються в дослідженнях І. Коновальчука, О. Попової, Н. Клокар, О. Романовського. Серед зарубіжних досліджень різних аспектів проблеми освітнього середовища відзначимо праці М. Брекельменса, Ф. Ваббелса, П. Джексона, Р. Мейгана, Л. Перкінса, П. Тейлор, К. Тобіна, Х. Уолберга та ін. [11; 13-15 та ін.].

Мета статті - з'ясувати суть інноваційного освітнього середовища та уточнити зміст його структурних компонентів, розкрити особливості стратегій інноваційного розвитку освітнього середовища закладу загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наукових праць із проблеми дослідження дає підстави свідчити, що серед науковців єдиного підходу до визначення суті поняття «середовище» немає. У широкому сенсі в сучасній науці під середовищем як соціально-педагогічним явищем розуміють усе, що оточує людину протягом усього її життя (природні чинники (природні умови та ресурси), соціальні умови існування, близьке оточення), які стихійно або цілеспрямовано діють на людину і впливають на її розвиток [2-3; 5; 8; 10; 12 та ін.].

У середовищі вчені виділяють дві складові:

- зовнішнє середовище, яке оточує людину. Таке середовище складає матеріальне середовище, що містить в собі матеріальні об'єкти, які оточують людину, й соціальне середовище як сукупність суспільних, матеріальних і духовних умов її існування та діяльності;

- внутрішнє середовище, яке зумовлюється загальним станом організму людини, її внутрішніми ресурсами та виявляється під час взаємодії різних його систем.

Для нашого дослідження є слушними позиції:

- В. Ільїної, яка розглядає освітнє середовище закладу освіти як сукупність умов і можливостей, що впливають на функціональне і просторове об'єднання суб'єктів освітнього процесу, між якими встановлюються тісні різнопланові групові взаємозв'язки; відпрацьовуються і синтезуються сучасні методи і методики освітнього процесу [5, с. 8];

- М. Братко, яка вважає, що освітнє середовище є багатосуб'єктним і багатопредметним системне утворенням, компонентами якого виступають певні взаємопов'язані між собою підсистеми: особистісна, аксіологічно-смислова, інформаційно-змістова, організаційно-діяльнісна, просторово- предметна [1, с. 17]. Слушною для нас є думка дослідниці про те, що освітнє середовище являє собою комплекс умов-можливостей та ресурсів (матеріальних, фінансових, особистісних, технологічних, організаційних, репутаційних) для освіти особистості, що склались не стихійно, а планово, цілеспрямовано в установі, яка виконує функції з надання освітніх послуг, забезпечує можливості для особистості, загальнокультурного і професійного (у разі ЗВО) розвитку суб'єктів освіти [1, с. 16].

Узагальнюючи підходи вчених до розкриття суті досліджуваного феномену, освітнє середовище закладу освіти розглядаємо як системну сукупність матеріальних і духовних умов, факторів, взаємин, що створюються в ньому його адміністрацією, педагогічним колективом та представниками всіх структурних одиниць освітнього закладу, що визначальною мірою впливають на розвиток й саморозвиток усіх учасників освітнього процесу, їхнє виховання, освіту, соціалізацію; сприяють реалізації їхніх індивідуальних ресурсів і можливостей, виявляння їхнього творчого потенціалу, а також сприяють спільному розв'язанню освітніх проблем.

У структурі освітнього середовища виокремлюємо сукупність таких взаємопов'язаних компонентів, як: організаційно-управлінський, особистісно-розвивальний, змістово-технологічний та інформаційно-комунікативний. матеріальний духовний інноваційний освітній средовище

Особливості освітнього середовища закладу освіти зумовлюються його пріоритетними завданнями, які передбачають, наприклад, удосконалення підготовки майбутніх фахівців, забезпечення умов кожному здобувачеві освіти для отримання високоякісної освіти, розкриття його талантів і здібностей, духовного та інтелектуального потенціалу особистості; створення можливостей для професійного розвитку й самореалізації педагогічних працівників.

Враховуючи складність природи освітнього середовища, його багатофакторність і багатокомпонентність, освітнє середовище вчені правомірно розглядають як:

- динамічну цілісність архітектурного,матеріально-технічного, соціокультурного, інформаційного, педагогічного середовищ;

- духовну спільність, що постає в міжсуб'єктній взаємодії і сприяє розвитку і саморозвитку його суб'єктів.

Програма розвитку освітнього закладу може мати консервативний (традиційний, реконструктивний) або продуктивний (творчий) характер. У першому випадку можна говорити про так звані стратегії «виживання» (О. Савчук), у другому - про інноваційні стратегій розвитку освітнього середовища закладу освіти.

Стратегія «виживання» спрямована на збереження основних параметрів освітнього середовища і сутнісно не змінює змістових характеристик його компонентів. При цьому притаманними є:

- непослідовність та безсистемність у плануванні освітнього процесу, необґрунтована захопленість програмами, проектами, технологіями без відповідного ресурсного забезпечення;

- орієнтованість здебільше на жорстке директивне управління зверху, страх прийняття самостійних управлінських рішень;

- недостатня увага до підвищення професійно-педагогічної майстерності вчителів, рівня їхньої готовності до інноваційної діяльності;

- фрагментарність інформаційного поля навколо адміністрації, педагогічного колективу та недостатнє забезпечення освітнього середовища сучасними ІК-технологіями;

- ситуативне реагування на зміни зовнішнього середовища, що, як правило, негативно позначається на якості освітнього процесу.

- ініціативи щодо інноваційних змін, які йдуть від учителів, недостатньо підтримуються адміністрацією школи. Як наслідок, нововведення впроваджуються з деяким запізненням, їх доцільність декларується, а не обґрунтовується, що знижує ефективність інновацій.

Інноваційну стратегію розвитку освітнього середовища характеризують такі параметри:

- продуманість внесення змін у компоненти освітнього середовища із урахуванням освітніх потреб усіх учасників освітнього процесу (як здобувачів освіти, так і педагогічних працівників);

- забезпечення комфортної психологічної атмосфери, партнерської взаємодії учасників освітнього процесу;

- створення сприятливих умов для отримання учнями якісних освітніх послуг;

- розширення взаємодії закладу освіти з іншими освітніми та соціально-культурними установами;

- забезпечення умов для творчої діяльності вчителів та їх професійної самореалізації та самовдосконалення.

Запровадження інноваційних стратегій розвитку закладу освіти, його освітнього середовище не має бути самоціллю, а інструментом досягнення стратегічної мети - творчий розвиток і саморозвиток здобувачів освіти. Слід мати на увазі, що інновації зазвичай торкаються одночасно кількох сфер освітнього процесу (навчання, виховання, управління), що забезпечує сталий розвиток освітнього закладу.

Інноваційні стратегії розвитку освітнього середовища сприяє поглибленню його інноваційного потенціалу, іншими словами - вони забезпечують інноватизацію освітнього закладу.

Категорія «інноватизація» у освітній інноватиці є досить новою, вона залишається недостатньо вивченою, і отже, і вимагає конкретизації її змістового наповнення. Екстраполюючи ідеї загальної інноватики та інноватики у сфері виробництва [4; 7; 9 та ін.] на освітню галузь, інноватизацію визначаємо як процес забезпечення умов для активізації інноваційного розвитку, який використовується за умови об'єктивного усвідомлення необхідності комплексних змін в роботі освітнього закладу, реалізується на засадах системності шляхом сприяння активізації інноваційного потенціалу освітнього середовища з метою забезпечення прогресивного розвитку його складників і, як наслідок, виведення освітнього процесу на якісно новий рівень функціонування.

У контексті нашого дослідження однією з головних завдань інноватизації освітнього середовища є створення в ньому максимально сприятливих умов для формування й розвитку готовності вчителя до інноваційної діяльності, що своєю чергою передбачає забезпечення потреб учителя в реалізації його творчого потенціалу, у самоствердженні та професійній самореалізації в різних напрямах професійно-педагогічної діяльності.

Як свідчать дані проведеного нами пілотного дослідження нашого регіону, що інноваційні перетворення торкнулися всіх ЗЗСО, проте різною мірою. Відмінності при цьому полягають насамперед у тому, якою мірою керівництво та педагогічні колективи усвідомлюють необхідність та перспективність змін, наскільки вони відкриті до інновацій. Аналіз практики переведення закладів освіти на інноваційний шлях розвитку свідчить про те, що тільки в окремих педагогічних колективах здійснюється прогнозне обґрунтування розвитку як інноваційних процесів, так і умов функціонування освітнього середовища за інноваційних змін.

Інноваційна стратегія розвитку освітнього середовища може здійснюватися з різним ступенем обґрунтування й прогнозування, що дає підстави говорити про різні рівні реалізації означених стратегій - екстенсивний, інтенсивний, сталий.

Екстенсивний рівень характеризується безсистемністю, стихійністю інноваційних перетворень в освітньому середовищі. Інновації реалізуються без серйозного аналітичного обґрунтування, що є наслідком недостатнього вивчення й урахування досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду, даних моніторингових досліджень стану освітнього середовища, а також нагальних проблем, що постають перед закладом освіти в контексті нових викликів. Управлінські структури через невміння діяти в умовах програми інноваційного розвитку освітньої установи нездатні приймати правильні, конструктивні управлінських рішення в означеному напрямі. Усе це дає підстави говорити про екстенсивний шлях розвитку освітнього середовища, його інноватизації.

На інтенсивному рівні освітнє середовище у своєму розвитку швидко набирає темпу. Розвиток інноваційного середовища втрачає стихійність, інноваційні перетворення здійснюються на основі наукового аналізу з урахуванням досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду. На цьому етапі педагогічним колективом розробляється цільова програма інноваційного розвитку освітнього середовища, «запускаються» експериментальні проекти. Формуються тимчасові творчі групи, які займаються розробленням і керівництвом цих проектів, упровадженням програм наукової та експериментальної діяльності. Управлінські структури активно працюють над ресурсним забезпеченням інноваційних процесів. На цьому рівні робляться спроби встановлення співпраці з ученими, іншими закладами освіти.

На сталому рівні реалізації інноваційної стратегії розвитку інноваційного освітнього середовища закладу освіти відбувається проектування подальшого розвитку освітнього середовища на основі прогнозного обґрунтування, визначається концепція та розробляється довготривала комплексна цільова програма розвитку, яка поступово перетворюється на нормативну модель.

Структурні підрозділи (кафедра, науково-методична рада, робочі групи, органи самоврядування тощо) створюють нові управлінські зв'язки та взаємини. Відбувається розвиток творчої співпраці між членами адміністрації та завідувачами навчально-методичними кафедрами, а також між усіма категоріями педагогічних працівників. Педагоги, які працюють над науково-педагогічними дослідницькими проектами, створюють творчі науково-дослідні групи, долучаються до участі інноваційних освітніх проектів на регіональному рівні. Такий шлях розвитку освітнього середовища вважаємо оптимальним.

Результатами реалізації інноваційної стратегії освітнього середовища мають бути:

- створення сприятливої інтелектуально-моральної атмосфери;

- забезпечення оптимальних умов для навчання, виховання та розкриття творчих можливості особистості здобувача освіти: надання йому педагогічної підтримки в саморозвитку, самореалізації, самоактуалізації, розвиваючи все найкраще, що закладено в його особистості, допомагаючи здобувачеві повірити в себе, відчути свою самоцінність;

- створення нових організаційно-педагогічних структур, орієнтованих на безперервний розвиток наукового та творчого потенціалу педагогічних працівників, їхнє професійне самовдосконалення в цілому та готовності до інноваційної діяльності зокрема.

У процесі наукового пошуку дійшли висновку, що рівень інноватизації освітнього середовища може оцінюватися за такими критеріями:

- критерієм якості нововведень, що визначається співвідношенням реальних результатів діяльності школи з поставленими цілями та завданнями інноваційної діяльності, державними освітніми стандартами, моделлю випускника закладу освіти тощо;

- критерієм оптимальності використання зовнішніх та внутрішніх ресурсів, що відображає відповідність досягнутих результатів у навчанні та вихованні здобувачів освіти оптимальним витратам часу, зусиль, інших ресурсів;

- мотиваційно-емоційним критерієм, який визначається позитивною мотивацію, емоційним станом комфорту учнів та вчителів, який вони отримують завдяки створеній в освітньому середовищі інтелектуально-моральної атмосфери.

Висновки

Освітнє середовище справляє вирішальний вплив на формування й розвиток усіх учасників освітнього процесу. Ефективність, оптимальність функціонування освітнього закладу, творчий розвиток усіх суб'єктів освітнього процесу і, решта в решт, здатність закладу освіти до сталих інноваційних перетворень значною мірою залежать від правильного вибору стратегії розвитку його освітнього середовища.

Інноваційні стратегії розвитку освітнього середовища забезпечують інноватизацію освітнього закладу. Цілеспрямовано поглиблюючи інноваційний потенціал освітнього середовища закладу освіти шляхом інноватизації його структурних компонентів уможливлює розвиток усіх його складників, а отже, на досягнення головної мети інноваційних стратегій розвитку означеного середовища - підготовки високоосвіченого випускника, з одного боку, із іншого - забезпечення сталого розвитку й саморозвитку вчителів.

Література

1. Братко М.В. Освітнє середовище вищого навчального закладу як детермінанта якості освіти. Актуальні проблеми університетської та професійної післядипломної освіти в кризових умовах: зб. тез Усеукр. інтернет-конференції. Київ, 2015. 112 с.

2. Братко М.В. Освітнє середовище вищого навчального закладу: функціональний аспект. Педагогічний процес: теорія і практика. №1-2 (46-47). 2015. С. 11-18.

3. Братко М.В. Структура освітнього середовища вищого навчального закладу. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Вип. 135. 2015.

4. Галюк І.Б. Теоретичні аспекти інноватизації як об'єктивного процесу розвитку економічних систем. Економічний вісник Національного гірничого університету. 2012. №3. С. 12-17.

5. Ільїна В.М. Формування правової культури майбутніх правоохоронців у освітньому середовищі ліцею: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2011.20 с.

6. Марченко О.Г. Теоретичні і методичні засади формування освітнього середовища у вищих військових навчальних закладах авіаційного профілю: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04. Харків, 2020. 553 с.

7. Новицький В.Є. Проблеми інституційно-інноваційного регулювання в контексті завдань національного розвитку на сучасному етапі глобалізації. Наукові вісті НТУ «КПІ». 2009. №5. С. 5-10.

8. Попова О.В., Калашнікова Л.Ю. Формування соціальної позиції студентів у навчально-виховному середовищі закладів вищої освіти. Монографія. Харків: Вид-во Іванченка І. С. 2018. 228 с.

9. Скрипніченко О.П. Інноватизація (термінологія). Формування ринкових відносин в Україні. №11(102). 2009. С. 50-56.

10. Філософський словник / [за ред. В.І. Шинкарука]. 2-е вид. перероб. і доп. К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. 800 с.

11. Anderson G.J., Walberg H.J. Learning environments. In H.J. Walberg (Ed.). Evaluating educational performance: A sourcebook of methods, instruments and examples. Berkeley: McCutchan Publishing, 1974. P. 81-98.

12. Lebedieva K.O., Popova O.V. Interconnection of Recourse And Ergonomic Approaches As A Condition Of Optimization Of The Process Of Students' Professional Competence Formation In The Educational Environment Of Higher Technical Education Institution. Educational Studios: Theory and Practice: monograph. Vienna: Premier Pudlsshing, 2019, P. 21-29.

13. Taylor P.C., Fraser B.J., Fisher D.L. Monitoring constructivist classroom learning environments. International Journal of Educational Research. 1997. №27. P. 293-302.

14. Tobin K., Fraser B.J. Qualitative and quantitative landscapes of classroom learning environments. In B.J. Fraser and K. Tobin (Eds.), International handout of science education. Dordrecht, The Netherlands: Kluwer, 1998. P. 623-640.

15. Wubbels Th., Brekelmans M. The teacher factor in the social climate of the classroom. In B.J. Fraser and K. Tobin (Eds.), International handbook of science education. Dordrecht, The Netherlands: Kluwer, 1998. P. 565-580.

References

1. Bratko M.V. (2015). Osvitnie seredovyshche vyshchoho navchalnoho zakladu yak determinanta yakosti osvity [Educational environment of a higher educational institution as a determinant of the quality of education.]. Aktualniproblemy universytetskoi taprofesiinoipisliadyplomnoi osvity v kryzovykh umovakh: zb. tez Useukr. internet-konferentsii. Kyiv. 112 s. [in Ukrainian].

2. Bratko M.V. (2015). Osvitnie seredovyshche vyshchoho navchalnoho zakladu: funktsionalnyi aspekt [Educational environment of a higher educational institution: functional aspect.]. Pedahohichnyiprotses: teoriia ipraktyka. №1-2. S. 11-18.

3. Bratko M.V. (2015). Struktura osvitnoho seredovyshcha vyshchoho navchalnoho zakladu [The structure of the educational environment of a higher educational institution]. Naukovi zapysky. Seriia: Pedahohichni nauky. Vyp. 135.

4. Haliuk I.B. (2012). Teoretychni aspekty innovatyzatsii yak obiektyvnoho protsesu rozvytku ekonomichnykh system [Theoretical aspects of innovation as an objective process of development of economic systems.]. Ekonomichnyi visnyk Natsionalnoho hirnychoho universytetu. №3. S. 12-17. [in Ukrainian].

5. Ilina V.M. (2011). Formuvannia pravovoi kultury maibutnikh pravookhorontsiv u osvitnomu seredovyshchi litseiu [Formation of the legal culture of future law enforcement officers in the educational environment of the lyceum] (Avtoref. dys. ... kand. ped. Nauk: 13.00.04). Kharkiv, 20 s. [in Ukrainian].

6. Marchenko O.H. (2020). Teoretychni i metodychni zasady formuvannia osvitnoho seredovyshcha u vyshchykh viiskovykh navchalnykh zakladakh aviatsiinoho profiliu [Theoretical and methodological principles of the formation of the educational environment in higher military educational institutions of the aviation profile]. (Dys. ... d-ra ped. Nauk: 13.00.04). Kharkiv. 553 s.

7. Novytskyi V.Ye. (2009) Problemy instytutsiino-innovatsiinoho rehuliuvannia v konteksti zavdan natsionalnoho rozvytku na suchasnomu etapi hlobalizatsii [Problems of institutional and innovative regulation in the context of tasks of national development at the current stage of globalization.]. Naukovi visti NTU«KPI». №5. S. 5-10. [in Ukrainian].

8. Popova O.V., Kalashnikova L.Yu. (2018). Formuvannia sotsialnoi pozytsii studentiv u navchalno-vykhovnomu seredovyshchi zakladiv vyshchoi osvity [Formation of the social position of students in the educational environment of higher education institutions]. Monohrafiia. Kharkiv: Vyd. Ivanchenka I.S. 228 s.

9. Skrypnichenko O.P. (2009). Innovatyzatsiia (terminolohiia) [Innovation (terminology)]. Formuvannia rynkovykh vidnosyn v Ukraini. №11(102). S. 50-56.

10. Filosofskyi slovnyk [Philosophical dictionary] / [za red. V.I. Shynkaruka] (1986). 2-e vyd. pererob. i dop. K.: Holov. red. URE. 800 s. [in Ukrainian].

11. Anderson G.J., Walberg H.J. (1974). Learning environments. In H.J. Walberg (Ed.). Evaluating educational performance: A sourcebook of methods, instruments and examples. Berkeley: McCutchan Publishing, P. 81-98.

12. Lebedieva K.O., Popova O.V. (2019) Interconnection of Recourse And Ergonomic Approaches As A Condition Of Optimization Of The Process Of Students' Professional Competence Formation In The Educational Environment Of Higher Technical Education Institution. Educational Studios: Theory and Practice: monograph. Vienna: Premier Pudlsshing, Р. 21-29.

13. Taylor P.C., Fraser B.J., Fisher D.L. (1997). Monitoring constructivist classroom learning environments. International Journal of Educational Research. №27. P. 293-302.

14. Tobin K., Fraser B.J. (1998). Qualitative and quantitative landscapes of classroom learning environments. In B.J. Fraser and K. Tobin (Eds.), International handout of science education. Dordrecht, The Netherlands: Kluwer. P. 623-640.

15. Wubbels Th., Brekelmans M. (1998). The teacher factor in the social climate of the classroom / In B.J. Fraser and K. Tobin (Eds.), International handbook of science education. Dordrecht, The Netherlands: Kluwer. P. 565-580.

Размещено на Allbest.Ru