Роль інформаційної війни у російсько-українському конфлікті: аналіз впливу медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль інформаційної війни у російсько-українському конфлікті: аналіз впливу медіа

Легкодух Віктор Вікторович підполковник, ад'юнкт штатний науково- організаційного відділу, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, м. Львів

Анотація

В умовах російської військової агресії завдання агресора спрямовані не лише на заподіянні реальних втрат супротивнику на полі бою, але й на порушення обміну достовірною інформацією з метою впливу на механізми ухвалення важливих державних рішень. Відповідно, метою статті є дослідження інформаційної війни в контексті російсько-українського конфлікту та визначення ролі медіа у цих подіях. Було узагальнено, що сучасні конфлікти перетворилися на поєднання активних військових операцій із застосуванням засобів інформаційної війни через різноманітні медіа. Це включає в себе поширення повідомлень через телеканали, месенджери, соціальні мережі, а також традиційні друковані матеріали у газетах та журналах. Встановлено, що медіа є основним інструментом пропаганди у сучасному світі. Початок російсько-українського конфлікту (окупація Криму, розгортання сепаратизму на Сході України) вже супроводжувалися певними пропагандистськими повідомленнями від російських масмедіа. У статті було проаналізовано основні типи медіа у сучасному світі (масмедіа, директ-медіа, медіаносії, соціальні медіа) та їх функції (інформування громадян, формування реакції на інформацію, розважання людей, передача культурної спадщини). Надана характеристика поняттю інформаційної війни та доведено, що фактично вона є невід'ємною складовою сучасного конфлікту. Визначено та охарактеризовано основні методи ворожої пропаганди у медіа. Наведено приклади російської пропаганди за період військового конфлікту. Акцентовано увагу на тому, що українські масмедіа також демонструють активність у напрямку інформаційної контрпропаганди. Відповідна модель контрпропаганди дозволяє Україні сформувати об'єктивний погляд на наслідки російської агресії в контексті сьогодення. Зазначено, що в умовах інформаційної війни українському суспільство необхідно розвивати навички критичного мислення, що дозволяє перевіряти інформацію та аналізувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами та навичками. Таке вміння надає людині значні переваги у протистоянні із супротивником. В цілому, у російсько-українському конфлікті інформаційна війна виявилася вагомим фактором впливу, який викривлює сприйняття подій та формування громадської думки. Роль медіа у цьому контексті зумовлена активним розповсюдженням ворожих пропагандистських повідомлень та відповідними заходами контрпропаганди. медіа інформаційна війна російська пропаганда

Ключові слова: медіа, інформаційна війна, російська пропаганда, інформаційні ресурси.

Lehkodukh Viktor Viktorovych Lieutenant-Colonel, Postgraduate of Graduate School, Hetman Petro Sahaidachnyi National Army Academy, Lviv

THE ROLE OF INFORMATION WARFARE IN THE RUSSIAN- UKRAINIAN CONFLICT: ANALYSIS OF THE INFLUENCE OF THE

MEDIA

Abstract. In the modern conditions of a full-scale invasion of the Russian Federation on the territory of Ukraine, the tasks of the aggressor are aimed not only at achieving real losses of the enemy on the battlefield, but also at disrupting the exchange of reliable information and influencing the mechanisms of making important state decisions. The article is devoted to the study of the information war in the context of the Russian-Ukrainian conflict and the determination of the role of the media in these events. It was summarized that modern conflicts have turned into a combination of active military operations with the use of means of information warfare through various media. This includes the dissemination of messages through TV channels, messengers, social networks, as well as traditional printed materials in newspapers and magazines. It was determined that the media is the main tool of propaganda in the modern world. The beginning of the Russian-Ukrainian conflict (the occupation of Crimea, the spread of separatism in the East of Ukraine) was already accompanied by certain propaganda messages from the Russian mass media. The article analyzed the main types of media in the modern world (mass media, direct media, media carriers, social media) and their functions (informing citizens, forming a reaction to information, entertaining people, transferring cultural heritage). The concept of information war is characterized and it is determined that it is actually an integral component of the modern conflict. The main methods of hostile propaganda in the media are defined and characterized. Examples of Russian propaganda during the period of the military conflict are given. Attention is focused on the fact that the Ukrainian mass media also demonstrate activity in the direction of information propaganda. The corresponding model of counter-propaganda allows Ukraine to form an objective view of the consequences of Russian aggression in the context of today. It is noted that in the conditions of the information war, Ukrainian society needs to develop critical thinking skills, which allows checking information and analyzing cause-and-effect relationships between phenomena and skills. This skill gives a person significant advantages in confrontation with the enemy. In general, in the Russian-Ukrainian conflict, the information war turned out to be a key element affecting the perception of events and the formation of public opinion. The role of the media in this context is determined by the active dissemination of hostile propaganda messages and the corresponding counter-propaganda of the Ukrainian people.

Keywords: media, information warfare, Russian propaganda, information resources.

Постановка проблеми

В усі часи війни завжди велися з метою захоплення нових територій або отримання ресурсів і корисних копалин. Проте, засоби досягнення цілей зазнали значних трансформацій, і якщо раніше це було фізичне знищення та підкорення людей, то зараз це ще й зміна або повне усунення критичного мислення у населення. Послаблення моральних і матеріальних сил противника і зміцнення власних є основною метою інформаційної війни. Цей підхід передбачає проведення пропагандистських заходів для впливу на ідеологічний та емоційний аспекти свідомості людей. З початку російського-українського конфлікту (анексія Криму, збройний конфлікт на Донбасі, а згодом і повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року) війна розгортається не лише на фізичному кордоні, але і в різних засобах масової інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

З початком конфлікту на Донбасі та анексією Криму все більше науковців приділяли увагу ролі дезінформаційного впливу на свідомість населення, вивчалися проблеми функціонування медіа в Україні. З 24 лютого 2022 року це питання ще більше актуалізувалося і досліджувалося в контексті ведення інформаційної війни. Так, І. Жаровська та Н. Ортинська вказали, що особливістю інформаційної війни є не тільки те, що вплив здійснюється з використанням новітніх засобів, а й те, що це - непідконтрольний ресурс, який дуже слабо піддається правовій регламентації, тому активно застосовує неправдиву перекручену інформацію як засіб маніпуляції свідомістю [3].

Л. Бєлкін, Ю. Юринець, І. Сопілко та М. Бєлкін провели комплексний аналіз інформаційно-психологічних методів російської пропаганди в інформаційній війні проти України та показали, що в основу антиукраїнської пропаганди покладена міфологізація масової свідомості і її переведення на протилежну картину світу [10]. Ю. Гулак розглянув питання реалізації системного підходу щодо державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки, для гарантованого задоволення національних інтересів та нейтралізації загроз в інформаційному просторі України [2].

В. Вакулич та Н. Новородовська розглянули у своїй праці особливості інформаційного забезпечення російської агресії з 2014 до 2021 рр. та дійшли висновку, що велике значення мали не лише традиційні засоби масової інформації, але й соціальні мережі [1]. Ця форма медіа залишається основним каналом для інформаційної пропаганди і по теперішній час.

О. Любиченко у своєму дослідженні зазначила, що для організації ефективної протидії гібридній війні на інформаційному фронті потрібно задіяти можливості всіх державних та недержавних суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки України. Свою діяльність залучені структури повинні спрямувати на формування такого вітчизняного інформаційного простору, який відповідає національним інтересам та стійкості України [8].

Мета статті - проаналізувати вплив медіа на інформаційну війну у контексті російсько-українського конфлікту.

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи медіа як засіб масової комунікації, в першу чергу, варто розрізняти традиційні та інноваційні форми. До традиційних медіа відносяться радіо, телебачення та преса. Інноваційні медіа характеризуються цифровим форматом, інтерактивністю та мультиме- дійністю. Дослідниками виокремлено наступні типи медіа у сучасному світі (р^ис. ^{1) [9]:}

Рис. 1. Типи медіа у сучасному світі Джерело: удосконалено автором на основі[9].

Основна мета засобів масової інформації полягає в тому, щоб відтворювати реальні події. Окрім того, важливими є як об'єкт, так і суб'єкт відтворення. Тобто зміст інформації формується не лише на основі об'єктивної реальності, але й від того, на яку аудиторію спрямована комунікація [6]. Характеристика масової комунікації також залежить й від каналів передачі інформації. Наприклад, через радіо та телебачення подача інформації відбувається швидше у порівнянні з друкованим текстом. Однак у преси є велика перевага, оскільки читач може перечитати або повернутися до повідомлення. Телебачення використовує відеоряд, що створює ефект присутності і значно підвищує ефективність комунікації, зачаровуючи глядача. Інтернет в цілому та соціальні мережі зокрема значно розширили можливості людей бути більш поінформованими споживачами медіа-контенту та приймати учать у його створенні.

Основні функції медіа у класичному розумінні проілюстровані на рисунку 2.

Засоби масової інформації були створені з метою охоплення якнайбільшої аудиторії та привернення уваги практично кожного представника суспільства. З одного боку, вони залежать від суспільства, а з іншого - мають свій вплив, який може посилюватися разом з розширенням їхньої діяльності. Взаємозв'язки медіа та суспільства формуються відповідно до умов конкретного часу і місця.

На сьогоднішній день соціальні мережі активно використовуються як швидкий та доступний засіб поширення інформації. За допомогою таких мереж легко поширюються і охоплюють широку аудиторію фейкові облікові записи, кампанії тролів і вірусний оманливий контент[4].

Цей випадок є яскравим прикладом ведення інформаційної війни ворогом. Отже, інформаційна війна спрямована на послаблення моральних і матеріальних ресурсів противника, одночасно посилюючи власні. Фактично, ця складова частина ідеологічного протистояння є невід'ємний елементом сучасного конфлікту. Унікальність інформаційної війни полягає не лише в застосуванні передових технологій, айв тому, що це непідконтрольний ресурс, який важко піддати правовій регламентації. Таким чином, активно використовується неправдива та перекручена інформація як засіб маніпулювання свідомістю людини [3]. Початок російсько-українського конфлікту (окупація Криму, розгортання сепаратизму на Сході України) вже супроводжувалися певними повідомленнями від російських ЗМІ. Готуючись до конфлікту з Україною, росія розпочала в 2012-2014 роках інтенсивну пропагандистську підготовку, використовуючи всі доступні засоби інформаційної війни: телеканали, радіо, кінематограф, Інтернет та видавничу справу. Вікна книгарень прикрасили яскраво-розкішні обкладинки книг із виразними назвами, такими як «Геноцид русских на Украине», «Новороссия, восставшая из пепла», «Бандера и бандеровщина», «Охота на Бандеру», «Украина - вечная руина. Гопак на крови» тощо [8].

Найсильніше інформаційне забезпечення війни проти України на той момент здійснювало російське телебачення. Його спектр дій поширювався на пересічних росіян та жителів України, які мали доступ до російських телеканалів, та мешканців Європи. Найпотужнішими каналами в цьому контексті стали Sputnik, Russia Today, Ria Novosti, Life News та Россия 24 [1]. Навіть при великому поширенні пропагандистської інформації, основний вплив припав на російське чи проросійсько налаштоване населення України, яке легко сприймало повідомлення з російських медіа, тому що мало гібридну ідентичність. Водночас, на решту українського населення чи міжнародну спільноту спостерігався набагато слабший вплив.

Важливу роль у контексті інформаційної війни противник відводить друкованій продукції. Наприклад, у Києві безкоштовно видавалася газета «Вести», а в окупованому Луганську створено ілюстрований дитячий журнал «Вежливые человечки» для дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Головними героями розповідей тут виступають «героїчні дітлахи» в образах так званих «бійців Малоросії», а в негативних персонажах - керівники Української держави, командири та воїни ЗСУ. Після окупації Криму та частини Донбасу і провалу операції стосовно «Харківської народної республіки» весною 2015 року, розпочалось активне поширення ідеї «Югоросії» на Півдні України. Це включало в себе реалізацію проєкту міфічного «Народного Совета Бессарабии» та створення «Бессарабской народной республики». Російська пропаганда використовувала мережу Інтернету та соціальні мережі для дезінформування населення, залякування та формування стереотипів про українське суспільство [5].

Основні методи ворожої пропаганди наведені на рисунку 3.

Рис. 3. Основні методи ворожої пропаганди

Джерело: створено автором на основі[10].

Маніпуляція є формою психологічного впливу на особистість, групу людей або суспільство, що направлений на примус та контроль, а також на програмування думок і намірів. Наприклад, дуже «популярним» у російській свідомості і пропагандистській практиці є таврування незручних осіб словом «фашист». Стереотипно «фашист» розглядається як ворог. Таким чином, просто називаючи об'єкт маніпуляції «фашистом», його у спрощеній формі визначають як «ворога» [10].

Щодо фільтрації інформації про супротивника, то у будь-якому конфлікті, чи то військовому, чи то не військовому, обидві сторони прагнуть підтримувати високий моральний дух серед населення та військовослужбовців. Один із методів фільтрації інформації про супротивника полягає у замовчуванні його досягнень та втрат власних збройних сил. Цей спосіб пропаганди вже був використаний у минулому, зокрема, фашистською Німеччиною, яка перебільшувала успіхи вермахту та занижувала або заперечувала досягнення Червоної Армії. У війні проти України росія використовує аналогічний прийом проти України [10, с. 92].

Війна підтвердила, що традиційні медіа втрачають свою домінуючу роль у передачі інформації населенню. Також кардинально змінилася концепція контенту в умовах воєнного стану через значний вплив державної політики на функціонування медіа. Це охоплює розгортання повноцінних інформаційних кампаній на різних платформах, які спрямовані на забезпечення національної безпеки держави. Зростає активність в Інтернеті на платформах Facebook, YouTube, Telegram, Tiktok, які юридично не є українськими.

Відповідно до результатів опитування Центру протидії інформаційним агресіям «AM&PM» (Військовий інститут, Київський національний університет ім.Т.Шевченка), 98,6% опитуваних учасників не володіють чітким та перевіреним списком джерел для регулярного отримання новин. В процесі вибору таких джерел вони приділяють увагу конкретному вмісту повідомлення та захоплюються яскравістю контенту, а власник інформаційного носія та автор повідомлення значення не мають [7].

Російська пропаганда уважно вивчає вразливі моменти в українській політиці і систематично змінює свої інформаційні повідомлення. Пропаганда відрізняється від звичайного інформування, перш за все, тим, що включає в себе засоби та механізми маніпулювання свідомістю окремої особистості чи групи людей. У свою чергу, маніпулювання відбувається приховано від свідомості людини, що значно ускладнює можливість критичної оцінки інформації [2]. Якщо на початку російської військової агресії проти України усі інформаційні кампанії спрямовувалися на пропаганду «русского мира» та заперечення української держави, її історії та майбутнього, то згодом тактика впливу була спрямована на розуміння українців, спроби внутрішньо розхитати ситуацію, поділити суспільство, посіяти сумнів, звертаючись до критичних висловів українських політиків, журналістів та псевдоукраїнських патріотів.

Окрім цього, пропагандисти вдавалися до старої тактики поділу українців за регіональним принципом, розповсюджуючи інформацію щодо розподілу електроенергії лише до певних міст, для формування недовіри між різними регіонами країни. Це підкріплювалося зображеннями освітлених вулиць певного міста у соціальних мережах та новинами про відновлення роботи різних закладів у цьому регіоні.

Активно російська пропаганда використовує засоби виразної гіперболізації. Для підсилення маніпуляції використовуються такі лексичні засоби, як «великий ажіотаж», «дуже» та «масово» [9]. Подібного роду інформація виглядає абсолютно абсурдною та неправдиво.

Українські ЗМІ також демонструють активність у напрямку інформаційної пропаганди. Основний акцент робиться на воєнному конфлікті на сході, підтримці України світовими лідерами, такими як США, Канада, Польща тощо. Останнім часом на порядку денному з'являються обговорення мовного питання, ведуться дискусії щодо багатоетнічності України, імплементуються заборони на російські фільми та телеканали, а також відбувається процес декомунізації в різних сферах суспільного життя. Систематично побудована модель контрпропаганди дозволяє Україні сформувати об'єктивний погляд на наслідки російської агресії в контексті сьогодення. Важливим аспектом є також діяльність українських медіа за кордоном, де російські ЗМІ протягом декількох десятиліть здобули певний авторитет та поширення і, відповідно, здатні розповсюджувати свою пропаганду.

Правильне ведення інформаційної війни призводить до того, що людям створюють враження, яке є вигідним агресору. В результаті таких маніпуляцій з інформацією людина починає втрачати власну думку і переконується, що нав'язана йому ідея є його власною. Це, в свою чергу, може сприяти виникненню конфліктів та бути корисним для знищення конкурента, виключення опонента з гри чи навіть стимулювання виникнення бойових дій. Тому для суспільства в умовах інформаційної війни вкрай важлива інформаційна безпека.

Окрему увагу варто звернути на наявність критичного мислення у громадян України. Це вміння набуває особливого значення в епоху панування соціальних медіа та об'єднання локальних національних інформаційних просторів у глобальні, а також в умовах гібридної інформаційної агресії з боку рф. Здатність критично мислити надає можливість легко знаходити та перевіряти важливу інформацію в медіа та шукати способи вирішення певних проблем. Людина із розвиненим критичним мисленням може належним чином формулювати запитання та власні думки, здатна аналізувати причинно- наслідкові зв'язки між явищами та вчинками, а також формувати власні переконливі аргументи на основі доказових обґрунтувань [7]. За відсутності критичного мислення досить важко протистояти фейкам, методам соціальної інженерії та психоманіпуляціям у сучасних медіа. Тому в умовах інформаційної війни така здатність надає людині значні переваги у протистоянні із противником.

Висновки

Отже, на сьогоднішній день інформаційна війна є невід'ємною складовою військового конфлікту росії проти України, що ведеться цілеспрямовано та інтенсивно. Унікальність інформаційної війни полягає не лише у використанні передових технологій, а й в тому, що це непідконтрольний ресурс, який важко піддати правовій регламентації.

Російські медіа використовують різноманітні методи пропаганди для маніпуляції населенням України, викривлення правдивої інформації, дискредитації української влади та збройних сил, зокрема: містифікацію, міфотворчість, фільтрацію інформації, маніпулювання традиційними символами та стереотипами, засоби гіперболізації. Головною умовою протистояння таким ворожим атакам є формування ефективної системи української контрпропаганди, забезпечення інформаційної безпеки населення, а також розвиток критичного мислення у кожного громадянина України.

Перспективами подальших досліджень може бути детальний аналіз різновидів фейків, як одного із найпоширеніших інструментів пропаганди у соціальних мережах, та вивчення їх впливу на людину.

Література:

1. Вакулич В., Новородовська Н. Російська пропаганда агресії проти України (20142021 рр.). Український інформаційний простір. 2023. № 1(11). С. 119-132. DOI: йНр8://йоі.ог§/10.31866/2616-7948.1(11).2023.279610(дата звернення: 30.01.2024).

2. Гулак Ю. Інформаційна складова гібридної війни російської федерації проти України, проблемні питання та шляхи їх вирішення. Міжвідомча науково-практична конференція: «Уроки збройної агресії Росії проти України - воєнно-стратегічні аспекти»: зб. матеріалів міжв. наук-практ. конф. (м. Київ, 29 квітня 2021 р.). Київ: Національний університет оборони України імені Івана Черняховського, 2021. С. 62-65. URL: https:// nuou.org.ua/assets/documents/npc-zbr-agr-rs-pr-ukr-29-04-2021.pdf#page=62 (дата звернення: 30.01.2024).

3. Жаровська І., Ортинська Н. Інформаційна війна як сучасне глобалізаційне явище. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2020. № 2. С. 56-61. DOI:http://doi.org/10.23939/law2020.26.056(дата звернення: 30.01.2024).

4. Ісмалїлзаде Л. Медіа, маніпуляція та інформаційна війна. Науково-теоретичний альманах Грані. 2023. Т. 26. №5. С. 55-65. URL: https://grani.org.ua/index.php/journal/article/ уіе^,^1945(дата звернення: 30.01.2024).

5. Калакура Я. Методологічні засади інформаційного менеджменту в умовах окупаційно-гібридної війни Росії проти України. Український інформаційний простір. 2021. № 1(7). С. 69-84. DOI: https://doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233878 (дата звернення: 30.01.2024).

6. Котеньова І. Ю., Яковець А. В. Медіа як інструмент ведення інформаційної війни у міжнародних конфліктах. Internationalscientific innovations in human life : proceedings of the 11th International scientific and practical conference.Manchester, United Kingdom : Cognum Publishing House, 2022. С. 607-623. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/ 41120/1/Манчестер.pdf#page=607(дата звернення: 30.01.2024).

7. Курбан О. Проблема критичності мислення при споживанні медіаконтенту в умовах інформаційної війни. Синопсис: текст, контекст, медіа. 2022. Т. 28.№ 1. С. 21-27. DOI: https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.1.4(дата звернення: 30.01.2024).

8. Любиченко О. О. Гібридна війна росії проти України: інформаційний аспект. Наукові перспективи. 2022. № 9(27). С. 139-147. DOI: https://doi.org/10.52058/2708-7530- 2022-9(27)-139-147 (дата звернення: 30.01.2024).

9. Чередник Л. А. Діяльність українських масмедіа під час російсько-української війни. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. 2022. № 2. С. 75-81. URL:https://www.ceeol.com/search/viewpdf?id=1119172(дата звернення: 30.01.2024).

10. Investigation of methods of anti-Ukrainian Russian propaganda in information wars against Ukraine / L. Belkin et al. Scientific Works of National Aviation University. 2022. Vol. 3. No. 64. Р. 87-94. DOI: https://doi.org/10.18372/2307-9061.64.16894 (дата звернення: 30.01.2024).

References:

1. Vakulych, V., & Novorodovska, N. (2023). RosiiskapropahandaahresiiprotyUkrainy (2014-2021 rr.) [Russian propaganda of aggression against Ukraine (2014-2021)]. Ukrainskyi informatsiinyi prostir - Ukrainian Information Space,(1(11), 119-132. https://doi.org/10.31866/ 2616-7948.1(11).2023.279610 [in Ukrainian].

2. Hulak, Yu. (2021). Informatsiyna skladova hibrydnoyi viyny rosiys'koyi federatsiyi proty Ukrayiny, problemni pytannya ta shlyakhy yikh vyrishennya [The informational component of the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine, problematic issues and ways to solve them]. In Proceedings of Zbirnyk materialiv mizhvidomchoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi «Uroky zbroynoyi ahresiyi Rosiyi proty Ukrayiny - voyenno-stratehichni aspekty» - Collection of materials of the interdepartmental scientific and practical conference «Lessons of Russia's armed aggression against Ukraine - military and strategic aspects», (рр. 62-65). Kyyiv: Natsional'nyy universytet oborony Ukrayiny imeni Ivana Chernyakhovs'koho. https://nuou.org.ua/assets/ documents/npc-zbr-agr-rs-pr-ukr-29-04-2021.pdf#page=62 [in Ukrainian].

3. Zharovska, I., & Ortynska, N. (2020). Informatsiina viina yak suchasne hlobalizatsiine yavyshche [Information war as a modern globalization phenomenon]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivska politekhnika» - Bulletin of the Lviv Polytechnic National University, (2), 56-61. http://doi.org/10.23939/law2020.26.056 [in Ukrainian].

4. Ismalilzade, L. (2023). Media, manipuliatsiia ta informatsiina viina [Media, manipulation and information war]. Naukovo-teoretychnyi almanakh Hrani - Scientific and Theoretical Almanac Grani, 26(5), 55-65. https://doi.org/10.15421/1723102 [in Ukrainian].

5. Kalakura, Ya. (2021). Metodolohichni zasady informatsiynoho menedzhmentu v umovakh okupatsiyno-hibrydnoyi viyny Rosiyi proty Ukrayiny [Methodological principles of information management in the conditions of the occupation-hybrid war of Russia against Ukraine]. Ukrayins'kyy informatsiynyy prostir - Ukrainian Information Space, 1(7), 69-84. https://doi.org/10.31866/2616-7948.1(7).2021.233878 [in Ukrainian].

6. Kotenova, I. Yu., & Yakovets, A. V. (2022). Media yak instrument vedennia informatsiinoi viiny u mizhnarodnykh konfliktakh [Media as a tool for waging information warfare in international conflicts]. In Proceedings of the 11th International scientific and practical conference “International scientific innovations in human life ” (pp. 607-623). Manchester, United Kingdom:Cognum Publishing House.https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/ 41120/1/MaH4ecTep.pdf#page=607 [in Ukrainian].

7. Kurban, O. (2022). Problema krytychnosti myslennia pry spozhyvanni mediakontentu v umovakh informatsiinoi viiny [The problem of critical thinking when consuming media content in conditions of information warfare]. Synopsys: tekst, kontekst, media - Synopsis: Text, Context, Media,28(1), 21-27. https://doi.org/10.28925/2311-259x.2022.L4 [in Ukrainian].

8. Lyubychenko, O. O. (2022). Hibrydna viyna rosiyi proty Ukrayiny: informatsiynyy aspect [Hybrid war of Russia against Ukraine: informational aspect]. Naukovi perspektyvy - Scientific perspectives, 9(27), 139-147. https://doi.org/10.52058/2708-7530-2022-9(27)-139-147 [in Ukrainian].

9. Cherednyk, L. A. (2022). Diialnist ukrainskykh masmedia pid chas rosiisko-ukrainskoi viiny [Activities of the Ukrainian mass media during the Russian-Ukrainian war]. Bibliotekoznavstvo. Dokumentoznavstvo. Informolohiia - Library Science. Documentary Science. Informatology, (2), 75-81. https://www.ceeol.com/search/viewpdf7idM119172 [in Ukrainian].

10. Belkin, L., Iurynets J., Sopilko, I., & Belkin, M. (2022). Investigation of methods of anti-ukrainian Russian propaganda in information wars against Ukraine. Scientific Works of National Aviation University,3(6A\ 87-94. https://doi.org/10.18372/2307-9061.64.16894 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru