Церковна календарна реформа в контексті суспільно-політичних процесів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Церковна календарна реформа в контексті суспільно-політичних процесів в Україні

Бокоч В.М., доктор політичних наук, професор, професор кафедри міжнародної політики, Ужгородський національний університет

У статті здійснюється аналіз процесу реформування церковного календаря в Україні. Показується неоднозначне ставлення послідовників різних релігій до переходу з одного календаря церковних свят на інший. Аналізується роль державних органів України у реформуванні церковного календаря. Зазначається, що зміна церковної календарної системи в Україні потребує виваженого підходу, а спроби штучного її прискорення можуть призвести до посилення як міжконфесійної, так і внутрішньо конфесійної напруги. Доводиться, що реформа церковної календарної системи має не тільки суто релігійні, а й політичні аспекти, оскільки віддаляє українців від російських релігійних традицій і наближає до європейських.

Ключові слова: релігія, церква, релігійні свята, церковний календар, церковна календарна реформа.

Church calendar reform in the context of sociopolitical processes in Ukraine

Bokoch V., Doctor of Political Sciences, in Political Science, Professor, Professor of the department of international politics, Uzhgorod National University

The article analyzes the process of reforming the church calendar in Ukraine. Is shown the ambiguous attitude of followers of different religions to the transition from one calendar of church holidays to another. Is analyzed the role of Government of Ukraine in reforming the church calendar. It is noted that changing the church calendar system in Ukraine requires a balanced approach, and attempts to artificially speed it up can lead to an increase in both inter-denominational and intra-denominational tensions. It is proven that the reform of the church calendar system has not only purely religious, but also political aspects, as it distances Ukrainians from Russian religious traditions and brings them closer to European ones.

Keywords: religion, church, religious holidays, church calendar, church calendar reform.

Постановка проблеми

Останнім часом в Україні значної актуальності набула проблема реформування церковного календаря. Вона вийшла за суто релігійні рамки і набула загальносуспільного значення. Найбільшою мірою ця проблема торкнулася зміни дати святкування одного із найбільших християнських свят Різдва Христового.

Питання про перегляд календаря церковних свят у релігійному середовищі та українському суспільстві назрівало уже давно. Під час повномасштабного російського військового вторгнення в Україну воно значно загострилося. Російська агресія прискорила розрив України із Росією не тільки в політичній, економічній та культурній сферах, а й у релігійно-церковній. Якщо раніше календар українських церков тривалий час синхронізувався із Російською православною церквою, то нині він більшою мірою орієнтований на релігійні традиції західних країн.

Аналіз проблем церковної календарної реформи ускладнюється тим, що чинному законодавству України бракує уніфікованого вживання спеціальної термінології. Так, Конституція України (п.7 частини другої ст.92) оперує поняттям «державні свята», тоді як у Кодексі законів про працю України (ст.73), яким безпосередньо регулюються ці питання, вживаються терміни «святкові дні», «святкові і неробочі дні», «дні релігійних свят», а у Виборчому кодексі України (ст.5, 54) «релігійні свята», «вихідні та святкові дні». При цьому, законодавство України наукових визначень цих понять не містить.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В Україні робилися непоодинокі спроби осмислення церковної календарної реформи, зокрема зміни дати святкування Різдва Христового. Різні аспекти цієї проблеми висвітлювалися у публікаціях Н. Антонюк, О. Барсуковой М. Бойко, І. Бурої, О. Гавроша, І. Зябченко, П. Кралюка, В. Лук'янюка, Я. Осадчої, Л. Теліженко, О. Шведи та ін. Однак друковані праці зазначених авторів є переважно інформаційно-публіцистичними, тоді як дослідження суті складних і суперечливих процесів, якими супроводжується церковна календарна реформа, потребує наукового підходу.

Чимало уваги питанням церковної реформи приділяється також священнослужителями різних конфесій, церковними ієрархами, зокрема Предстоятелем Православної церкви України митрополитом Епіфанієм та Главою Української греко-католицької церкви архієпископом Святославом. Ці очільники церков докладають зусиль як до осмислення та висвітлення реформи церковного календаря, так і до безпосереднього втілення її у життя.

Метою статті є аналіз процесу церковної календарної реформи в контексті сучасної суспільно-політичної ситуації в Україні.

Виклад основного матеріалу

Як відомо, релігія являє собою складний комплекс взаємопов'язаних між собою елементів, важливе місце серед яких належить культу. Невід'ємною його складовою є церковні свята. Християнський церковний календар являє собою встановлену релігійними організаціями систему різних за змістом та значенням свят, пов'язаних із життям та діяльністю біблійних персонажів. Відзначення релігійних свят супроводжується урочистими богослужіннями та церковними заходами і має на меті зміцнення, поглиблення та поширення релігійної віри.

У вжитку християнських церков світу нині використовуються юліанський, новоюліанський і григоріанський церковні календарі.

Найдавнішим із них є юліанський календар, який майже впродовж двох тисячоліть використовувався і досі використовується окремими церквами та державами. Відповідно до цього календаря Різдво Христове відзначалося 7 січня. В Україні юліанський календар почав утверджуватися із запровадженням християнства в Київській Русі. Виявлені з часом недосконалості цього календаря стали причиною розробки та запровадження папою Римським Григорієм ХІІІ у 1582 р. нового церковного календаря григоріанського, у якому порівняно з юліанським відзначення релігійних свят зміщувалося на 13 днів. Відповідно до нового календаря святкування Різдва Христового було перенесено на 25 грудня. Григоріанський календар набув у західному світі значного поширення, тоді як східні церкви продовжували користуватися старим юліанським календарем. Неодноразові спроби впровадження григоріанського календаря в Україні кінцевому підсумку виявлялися безуспішними.

1923 р. Константинопольським церковним собором під головуванням Вселенського патріарха Мелетія IV був ухвалений оновлений новоюліанский календар, який по датах збігався із григоріанським календарем. Обома цими календарями передбачалося святкування Різдва Христового 25 грудня. Нині більшість Помісних православних церков (Константинопольська, Олександрійська, Антиохійська, Румунська, Болгарська, Грецька, Кіпрська, Албанська, Чеських земель і Словаччини), а також чимало християнських протестантських церков у різних країнах світу різдвяне свято відзначають саме в цей день.

Російська православна церква, а також церкви, що знаходилися під її впливом, Єрусалимська, Сербська та Грузинська продовжують відзначати це свято за юліанським календарем, тобто 7 січня. Оскільки українське православ'я тривалий час перебувало у складі Російської православної церкви, воно теж послугувалося юліанською календарною системою. Українські греко-католики також використовували старий юліанський календар і святкували Різдво Христове 7 січня.

У деяких країнах, зокрема Молдові, Білорусі, Лівані та Албанії Різдво Христове святкується двічі 25 грудня і 7 січня.

Як засвідчує досвід європейських країн, вибір та впровадження церквами календарної системи відбувалися не безпроблемно, нерідко вони супроводжувалися гострою полемікою, протистоянням та конфліктами, які часом охоплювали й Україну.

В Україні сталося так, що до формування сучасного церковного календаря виявилися причетними не лише релігійні організації, а й державні органи. У прийнятому ще в радянський період (10 грудня 1971 р.) Кодексі законів про працю Української РСР були визначені «святкові і неробочі дні» (ст. 73) [1]. У зв'язку з антирелігійною політикою радянської держави про релігійні свята у ньому не було навіть згадки. Більше того, відзначення релігійних свят всіляко обмежувалося.

Серед перших кроків на шляху до демократизації українського суспільства та докорінного перегляду державної релігійної політики стало прийняття 20 березня 1991 р. Верховною Радою Української РСР доповнень до вищезазначеного кодексу, згідно з якими до переліку «святкових і неробочих днів» були офіційно внесені православні релігійні свята Різдво Христове, Пасха (Великдень) та Трійця. За Різдвом Христовим відповідно до діючого на той час юліанського календаря законодавчо була закріплена дата 7 січня [2].

З урахуванням поліконфесійності українського суспільства поза увагою законодавців не залишилися й прихильники інших релігійних конфесій, яким теж на законодавчому рівні була надана можливість відзначення релігійних свят. Згідно з прийнятими до кодексу доповненнями «за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні» [2].

І хоча для свого часу ці доповнення до Кодексу законів про працю Української РСР були досить прогресивними, на нашу думку, їх не можна вважати досконалими. Адже внесенням до офіційного переліку «святкових і неробочих днів» лише православних релігійних свят Різдва Христового, Великодня (Пасхи) та Трійці інші релігії були поставлені у нерівні умови. Якщо православні віруючі мали можливість вільно їх відзначати, то прихильники неправославних конфесій могли святкувати великі свята своїх релігій лише за певних умов: а) за поданням релігійних громад; б) за наявності у них державної реєстрації; в) при відповідному санкціонуванні відзначення релігійних свят керівниками підприємств, установ, організацій; г) з подальшим відпрацюванням за ці дні.

Щоправда, на час прийняття вищезазначених доповнень до чинного Кодексу законів про працю Української РСР радянське законодавство про релігійні культи не містило законодавчо визначеного принципу рівності релігій. Закон Української РСР «Про свободу совісті та релігійні організації», який закріпив положення про рівність релігій, віросповідань та релігійних організацій перед законом Верховною Радою Української РСР було ухвалено 23 квітня 1991 р. [3]. Проте положення кодексу, яким визначалися умови відзначення релігійних свят різними конфесіями, при цьому не переглядалося.

Подальші суспільно-політичні процеси в українському суспільстві згодом змусили Верховну Раду України повернутися до питання про дату відзначення релігійного свята Різдва Христового. 16 листопада 2017 р. вона прийняла чергові зміни до статті 73 Кодексу законів про працю України, відповідно до яких, не скасовуючи 7 січня як дати Різдва Христового за юліанським календарем, святковим і неробочим днем встановила 25 грудня день Різдва Христового за новоюліанським та григоріанським календарями [4]. Таким чином, в Україні на законодавчому рівні була офіційно закріплена календарна система з подвійним святом Різдва Христового (7 січня і 25 грудня). Характерно, що таке нововведення знайшло підтримку серед частини населення і станом на 2022 р. 25 відсотків опитаних українців відзначали різдвяне свято в обидві дати [5].

Проте законодавче закріплення подвійного святкування Різдва Христового тривало недовго. 28 червня 2023 р. Президент України В. Зеленський, скориставшись своїм конституційним правом законодавчої ініціативи, на прохання Православної церкви України вніс на розгляд Верховної Ради України проект закону, яким передбачалося скасування 7 січня як однієї із дат подвійного святкування Різдва Христового і встановлення єдиного для його відзначення дня 25 грудня. Невдовзі, 14 липня 2023 р., цей законопроект був ухвалений Верховною Радою України [6].

На святкування Різдва Христового за новим стилем, тобто 25 грудня, одними з перших в Україні почали переходити протестантські церкви та громади. Згодом цей процес підтримали й інші конфесії. До нього, зокрема, приєдналися такі чисельні і впливові релігійні організації як Православна церква України та Українська греко-католицька церква.

До реформування календарної системи Православну церкву України підштовхували громадська думка її послідовників та населення України, практика зарубіжних Помісних православних церков світу, а також необхідність віддалення українців від «російської церковної культури».

Питання про перехід Української православної церкви на новоюліанський календар попередньо опрацьовувалося Синодальною календарною комісією, а також спільною з греко-католиками робочою групою. Для церкви це питання було настільки важливим, що розглядалося на найвищих її форумах. На Архієрейському соборі (24 травня 2023 р.) було прийняте, а на Помісному соборі (27 липня 2023 р.) затверджене рішення про перехід церкви на новоюліанський календар з 1 вересня 2023 р. [7].

Оскільки певній частині парафіян Православної церкви України властивий релігійний консерватизм, перенесення дат церковних свят у її середовищі сприймалося неоднозначно: одна частина її послідовників (68 відсотків) підтримувала перехід на новий церковний календар, друга (29 відсотків) виступала проти такої ідеї [8].

Характерно, що прихильники старої календарної системи були не лише серед мирян та священиків Православної церкви України, а й серед ієрархів. Так, митрополит цієї церкви Димитрій (Рудюк) заявляв: «Я проти нової дати Різдва і відчуваю, що ми поділимо Україну ще по календарю. Це буде катастрофа! Європа хай сприймає нас такими, якими ми є зі своїми традиціями і святкуваннями, а Москва, якщо ми перейдемо на святкування 25 грудня, зробить все через свої впливи, особливо на Сході України, щоб нас ще більше розділити! ... Це не на часі!» [9].

Зважаючи на відсутність одностайності серед своїх послідовників у питанні переходу громад на новоюліанський календар, Православна церква України пішла по шляху добровільного його впровадження без ніякого примусу чи штучного прискорення. За наявності згоди не менше двох третин членів релігійної громади за рішенням парафіяльної ради міг бути збережений старий церковний календар [7]. Глава церкви митрополит Епіфаній припускає, що зміна церковного календаря може тривати до 10 років.

Важливе значення, причому не лише церковно-релігійне, а й політичне, мав перехід з 15 листопада 2023 р. на новоюліанський календар Києво-Печерської лаври.

Однією із релігійних організацій, яка активно підтримала новий календар церковних свят, була Українська греко-католицька церква. Рішення про офіційне впровадження з 1 вересня 2023 р нового календаря церковних свят було прийнято нею на Архієрейському синоді (1-2 лютого 2023 р.) [10].

Обґрунтовуючи необхідність зміни церковної календарної системи, єпископ цієї церкви Діонісій Ляхович зазначав: «Перейти на григоріанський календар це вимога часу, середовища та здорового глузду. Це допоможе українському християнину позбутися відчуття окремішності, відірваності від світового християнства, зробити крок уперед, продемонструє нашу відкритість, уміння йти в ногу з часом, зберігаючи нашу ідентичність» [11].

Особливість підходу Української греко-католицької церкви до проведення календарної реформи полягала у тому, що вона здійснювалася за ініціативою та при активній участі парафіян. Незадовго до прийняття церквою офіційного рішення про зміну церковного календаря рівень підтримки цієї ідеї серед греко-католиків становив 92 відсотки і лише 4 відсотки проти [8].

З метою уникнення можливих внутрішньоцерковних розділень церквою передбачалося поетапне проведення календарної реформи. Парафіянам та релігійним громадам, які відразу виявилися неготовими до переходу на новий церковний календар, надавалася можливість до 1 вересня 2025 р. відзначати релігійні свята за старим стилем [10].

Офіційний перехід Української греко-католицької церкви на новий церковний календар мав для неї не лише внутрішнє, а й міжнародне значення, оскільки ще більше наближав її до Ватикану та католицького світу. З метою збереження єдності з українськими грекокатоликами зарубіжні структури Української греко-католицької церкви, які користувалися старим календарем, підтримали реформу і теж почали переходити на новий стиль.

Особливу позицію щодо реформи церковного календаря порівняно з іншими церквами та релігійними організаціями зайняла Українська православна церква, яка й досі перебуває в юрисдикції Московського патріархату. Посилаючись на «відсутність суспільного запиту», вона не сприйняла перенесення на державному рівні дати святкування Різдва Христового на 25 грудня, заявивши, що, як і раніше, буде неухильно дотримуватися старого юліанського церковного календаря і відзначатиме це свято 7 січня [12]. Таке ставлення Української православної церкви до календарної реформи можна кваліфікувати як одне із непрямих підтверджень її прихильності до Московського патріархату.

Характерно, що офіційну позицію цієї церкви щодо подальшого використання юліанського календаря, як свідчать проведені у 2023 р. соціологічні дослідження, підтримували лише 34 відсотки її прихильників, тоді як 44 відсотки виявляли схильність до переходу на новоюліанський церковний календар та відзначення Різдва Христового 25 грудня [8].

Звертає на себе увагу й те, що близько ста парафій на Буковині, де проживає переважно румунське населення, хоча формально і входять до складу Української православної церкви, проте, як і Румунська православна церква, святкують Різдво Христове за новоюліанським календарем, тобто 25 грудня [13].

У позиціях релігійних організацій та населення України щодо реформування церковного календаря є суттєві регіональні відмінності. За даними центру Разумкова, у 2023 р. у західному регіоні України цю ідею підтримали 75 відсотків опитаних, у центральних областях України 45, на Півдні 40, на Сході 28 відсотків. При цьому негативне ставлення до її втілення висловили 6,1 відсотка респондентів на Заході, 16,3 в Центрі, 19,8 на Півдні та 23,6 на Сході [14].

Таким чином, у міру просування із Сходу на Захід України рівень підтримки календарної церковної реформи зростає. Так, у 2023 р. у Львівській єпархії Православної церкви України, яка нараховує 354 парафії, Різдво Христове за юліанським календарем святкували 4 громади, у Волинській із 350 парафій лише одна. У Івано-Франківській єпархії цієї церкви 98 відсотків релігійних громад святкували Різдво Христове 25 грудня, і тільки 2 відсотки 7 січня. На Рівненщині на новий календар перейшли усі 450 православних громад [15].

Тобто у зміні ставлення населення України до нової дати Різдва Христового чітко проглядається позитивна динаміка. Кількість тих, хто готовий перейти на святкування Різдва Христового із 7 січня на 25 грудня, із року в рік зростає. Якщо у 2019 р. цю ідею загалом підтримували 25 відсотків респондентів, у 2021 р. 26, у 2022 р. 44, то у 2023 р. 63 відсотки [16]. Ці дані переконливо свідчать, що церковна календарна реформа в Україні відбувається у руслі європейських і світових християнських традицій. Адже нині 75 відсотків католиків, православних та протестантів у світі відзначають Різдво Христове 25 грудня і лише 25 відсотків 7 січня [11].

Разом з тим, зважаючи на відсутність повної єдності серед населення України у питанні переходу на новий церковний календар, впливові українські церкви пішли по шляху поступового його впровадження. Їх керівники усвідомлюють, що без вдумливого та виваженого підходу реформа церковного календаря може привести до посилення не тільки внутрішньо конфесійної та міжконфесійної напруги, а й суспільної.

реформування церковний календарь

Висновки

Як бачимо, проблема впровадження нового календаря церковних свят в Україні є актуальною, проте до кінця не розв'язаною. Рівень підтримки церковної календарної реформи залежить від багатьох чинників: конфесійної специфіки релігійних організацій, політичних орієнтацій їх послідовників, регіональних особливостей, глибини церковних традицій, наявності бажання та готовності віруючих і духовенства приєднатися до когорти цивілізованих країн світу.

Проблема зміни церковного календаря в Україні має не лише суто релігійні, а й внутрішньота зовнішньополітичні аспекти. Поперше, церковна календарна реформа в Україні відбувається в контексті сучасних суспільно-політичних процесів, до яких безпосередню причетність мають вищі органи державної влади України. По-друге, надання можливості релігійним організаціям і віруючим вільно відзначати релігійні свята за юліанським, новоюліанським та григоріанським календарями є одним із свідчень наявності в Україні релігійної свободи. По-третє, церковна календарна реформа віддаляє Україну від Росії у духовно-релігійній сфері, цивілізаційно зближуючи її із цивілізованим християнським світом.

Проблема узгодження церковних календарів стоїть не лише перед українськими церквами, а й світовим релігійним співтовариством, зокрема Всесвітньою Радою Церков, яка шукає шляхи та можливості для досягнення згоди у визначенні дати спільного святкування християнами Заходу і Сходу не лише Різдва Христового, а й Пасхи. Християни світу сподіваються, що це питання може бути вирішено у 2025 р. у контексті підготовки до 1700-річчя Першого Вселенського собору.

Список використаних джерел

1. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про затвердження Кодексу законів про працю Української РСР». Відомості Верховної Ради (ВВР), 1971, № 50, ст. 375).

2. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про зміни і доповнення до Кодексу законів про працю Української РСР при переході республіки до ринкової економіки». Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, №, ст.267.

3. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). 1991. № 25. Ст.283.

4. Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів». Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375.

5. Дев'ятнадцяте загальнонаціональне опитування. Святкування Різдва в Україні (20-21 листопада 2022 р). Соціологічна група «Рейтинг».

6. Закон України «Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України». Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375.

7. Постанова Православної церкви України «Про врегулювання календарного питання в Православній Церкві України». Постанови Архієрейського собору від 24 травня 2023 р. Православна церква України. Документи. 24 травня 2023 р.; Постанови Помісного собору УПЦ (ПЦУ). Православна церква України. Документи. 27 липня 2023 р.

8. Двадцять друге загальнонаціональне опитування. Настрої та економічне становище населення (1-2 червня 2023 р). Соціологічна група «РЕЙТИНГ».

9. В Луцьку вперше у храмі ПЦУ відбулося Різдвяне богослужіння 25 грудня. Радіо свобода. 25 грудня 2019 р.

10. Декрет проголошення переходу УГКЦ на новий стиль для нерухомих свят. Офіційні документи Української греко-католицької церкви. 9 лютого 2022 р.

11. Лише ті Церкви, на яких впливала Москва, користуються «старим» календарем Владика Діонісій. ГЛАВКОМ. 24 грудня 2020 р.

12. В УПЦ МП заявили, що після рішення Зеленського щодо Різдва «нічого не зміниться». Українська правда. 29 липня 2023 р.

13. Є сподівання, що ПЦУ і УГКЦ перейдуть на святкування Різдва 25 грудня професор Петро Кралюк. Радіо Свобода. 2 січня 2023 р.

14. Ставлення християн України до переходу на Новоюліанський календар (листопад 2023 р.). Разумков центр. 21 грудня 2023 р.

15. Стало відомо, скільки громад на заході України святкуватимуть Різдво за новим календарем. Релігійна правда. 22 грудня 2023 р.

16. В Луцьку вперше у храмі ПЦУ відбулося Різдвяне богослужіння 25 грудня. Радіо свобода. 25 грудня 2019 р.; Різдво 25 грудня чи 7 січня? Коротка довідка. Радіо Свобода. 24 грудня 2022 р.; Двадцять друге загальнонаціональне опитування. Настрої та економічне становище населення (1-2 червня 2023). Соціологічна група «РЕЙТИНГ». 8 червня 2023 р.

References

1. Zakon Ukrayins'koyi Radyans'koyi Socialisty'chnoyi Respubliky' «Pro zatverdzhennya Kodeksu zakoniv pro pracyu Ukrayins'koyi RSR». Vidomosti Verxovnoyi Rady' (VVR), 1971, № 50, st. 375).

2. ZakonUkrayins'koyiRadyans'koyi Socialisty'chnoyi Respubliky' «Pro zminy' i dopovnennya do Kodeksu zakoniv pro pracyu Ukrayins'koyi RSR pry' perexodi respubliky' do ry'nkovoyi ekonomiky'». Vidomosti Verxovnoyi Rady' URSR (VVR), 1991, st.267. -12#Text

3. Zakon Ukrayiny' «Pro svobodu sovisti ta religijni organizaciyi». Vidomosti Verxovnoyi Rady' URSR (VVR). 1991. № 25. St.283.

4. Zakon Ukrayiny' «Pro vnesennya zmin do statti 73 Kodeksu zakoniv pro pracyu Ukrayiny' shhodo svyatkovy'x i nerobochy'x dniv». Vidomosti Verxovnoyi Rady' URSR, 1971 r., dodatok do № 50, st. 375.

5. Dev'yatnadcyate zagal'nonacional'ne opy'tuvannya. Svyatkuvannya Rizdva v Ukrayini (20-21 ly'stopada 2022 r). Sociologichna grupa «Rejty'ng». 19.12.2022.

6. Zakon Ukrayiny' «Pro vnesennya zmin do statti 73 Kodeksu zakoniv pro pracyu Ukrayiny'». Vidomosti Verxovnoyi Rady' UrSr, 1971 r., dodatok do № 50, st. 375.

7. Postanova Pravoslavnoyi cerkvy' Ukrayiny' «Pro vregulyuvannya kalendarnogo py'tannya v Pravoslavnij Cerkvi Ukrayiny'». Postanovy' Arxiyerejs'kogo soboru vid 24 travnya 2023 r. Pravoslavna cerkva Ukrayiny'. Dokumenty'. 24 travnya 2023 r.; Postanovy' Pomisnogo soboru UPCz (PCzU). Pravoslavna cerkva Ukrayiny'. Dokumenty'. 27 ly'pnya 2023 r.

8. Dvadcyat' druge zagal'nonacional'ne opy'tuvannya. Nastroyi ta ekonomichne stanovy'shhe naselennya (1-2 chervnya 2023 r). Sociologichna grupa «REJTY'NG».08.06.2023.

9. V Lucz'ku vpershe u xrami PCzU vidbulosya Rizdvyane bogosluzhinnya 25 grudnya. Radio svoboda. 25 grudnya 2019 r.

10. Dekret progoloshennya perexodu UGKCz na novy'j sty'l' dlya neruxomy'x svyat. Oficijni dokumenty' Ukrayins'koyi greko-katoly'cz'koyi cerkvy'. 9 lyutogo 2023 r.

11. Ly'she ti Cerkvy', na yaky'x vply'vala Moskva, kory'stuyut'sya «stary'm» kalendarem Vlady'ka Dionisij. GLAVKOM. 24 grudnya 2020 r.

12. V UPCz MP zayavy'ly', shho pislya rishennya Zelens'kogo shhodo Rizdva «nichogo ne zminy't'sya». Ukrayins'ka pravda. 29 ly'pnya 2023 r.

13. Ye spodivannya, shho PCzU i UGKCz perejdut' na svyatkuvannya Rizdva 25 grudnya profesor Petro Kralyuk. Radio Svoboda. 2 sichnya 2023 r.

14. Stavlennya xry'sty'yan Ukrayiny' do perexodu na Novoyulians'ky'j kalendar (ly'stopad 2023 r.). Razumkov centr. 21 grudnya 2023 r.

15. Stalo vidomo, skil'ky' gromad na zaxodi Ukrayiny' svyatkuvaty'mut' Rizdvo za novy'm kalendarem. Religijna pravda. 22 grudnya 2023 r.

16. V Lucz'ku vpershe u xrami PCzU vidbulosya Rizdvyane bogosluzhinnya 25 grudnya. Radio svoboda. 25 grudnya 2019 r; Rizdvo 25 grudnya chy' 7 sichnya? Korotka dovidka. Radio Svoboda. 24 grudnya 2022 r; Dvadcyat' druge zagal'nonacional'ne opy'tuvannya. Nastroyi ta ekonomichne stanovy'shhe naselennya (1-2 chervnya 2023). Sociologichna grupa «REJTY'NG». 8 chervnya 2023 r.

Размещено на Allbest.ru