Кримінально-правової характеристики колабораціонізму
Окупація частини українських територій та повномасштабне вторгнення РФ зумовило розвиток в Україні соціально-негативного явища, як колабораціонізм - свідомої, умисної співпраці з окупаційною владою в її інтересах та на шкоду власному народу і державі.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 06.09.2024 |
| Размер файла | 238,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Кримінально-правової характеристики колабораціонізму
Левадний Р.С.
Національна академія Служби Безпеки України
У статті визначено, що окупація частини українських територій та повномасштабне вторгнення рф зумовило розвиток в Україні такого соціально-негативного явища, як колабораціонізм - свідомої, умисної та добровільної співпраці з окупаційною владою в її інтересах та на шкоду власному народу і державі. Окреслено, що специфіка колабораціонізму залежить від наступних аспектів: соціально-історичні умови розвитку та функціонування країни яка перебувала/перебуває під окупацією в т.ч. і до війни, наявність негативних державно-поличних явищ у державі; тактики окупаційної влади; тривалості строку окупації; ступеню залу- ченості до співпраці із окупаційною владою громадських та державних діячів, представників впливових соціальних груп тощо. Колабораціонізм, як кримінально-правове явище має різні форми - воєнний, політичний, економічний, соціально-культурний, адміністративний колабораціонізм та відрізняється рядом загальних ознак.
Зауважено, що кримінально-правова характеристика колабораційної діяльності знайшла своє відображення у українському кримінальному законодавстві тільки у березні 2022 р. - ст.1111 КК України, яка визначає склад кримінального правопорушення та вид кримінального покарання за його вчинення. Визначено, що криміналізація колабораційної діяльності з одного боку дає змогу притягнути до відповідальності осіб, винних у сприянні окупаційній владі на території України, з іншого - ускладнює відмежування даного кримінального правопорушення від суміжних складів, що призводить до неоднозначного його застосування у слідчій та судовій практиці; правозастосування в даній сфері свідчить про порушення принципу правової визначеності, подвійну кваліфікацію, неспіврозмірність ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення та покарання за нього; найбільша частина вироків стосується ч.5 та ч. 7 ст. 1111 КК України; застосування покарання у вигляді заборони на певний строк обіймати посаду пов'язану із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування застосується до непотенційних суб'єктів які не будуть обіймати мати відповідну посаду відмічається неодноразовий підхід до застосування конфіскації майна та встановлення розміру штрафу тощо.
Ключові слова: колабораціонізм, колабораційну діяльність, кримінально-правова характеристика.
Levadnyi R.S. ON THE QUESTION OF THE CRIMINAL-LEGAL CHARACTERISTICS OF COLLABORATIONISM
The article determined that the occupation of part of the Ukrainian territories and the full-scale invasion of the Russian Federation led to the development in Ukraine of such a socially negative phenomenon as collaborationism - conscious, deliberate and voluntary cooperation with the occupying power in its interests and to the detriment of one's own people and the state. It is outlined that the specifics of collaborationism depend on the following aspects: socio-historical conditions ofdevelopment andfunctioning of the country that was/is under occupation, including and before the war, the presence of negative state and police phenomena in the state; tactics of the occupying power; duration of occupation; the degree of involvement in cooperation with the occupation authorities of public and state figures, representatives of influential social groups, etc. Collaborationism as a criminal-legal phenomenon has various forms - military, political, economic, sociocultural, administrative collaborationism and differs in a number of common features. колабораціонізм держава окупаційна влада
It was noted that the criminal law characteristic of collaborative activity was reflected in Ukrainian criminal legislation only in March 2022 - Article 1111 of the Criminal Code of Ukraine, which defines the composition of a criminal offense and the type of criminal punishment for its commission.It was determined that the criminalization of collaborative activity, on the one hand, makes it possible to bring to justice those guilty of aiding the occupation authorities on the territory of Ukraine, on the other hand, it makes it difficult to distinguish this criminal offense from related offenses, which leads to its ambiguous application in investigative and judicial practice; law enforcement in this area indicates a violation of the principle of legal certainty, double qualification, disproportionality of the degree of social danger of a criminal offense and punishment for it; the largest part of the verdicts refers to Part 5 and Part 7 of Art. 1111 of the Criminal Code of Ukraine; the application ofa punishment in the form ofa ban for a certain period of time from holding a position related to the performance of the functions of the state and local self-government will be applied to non-potential subjects who will not hold the corresponding position, a repeated approach to the application of confiscation ofproperty and setting the amount of a fine, etc. is noted.
Key words: collaborationism, collaborative activity, criminal law characteristics.
Постановка проблеми
Повномасштабне вторгнення рф на територію України зумовило необхідність розмежування на законодавчому рівні питання щодо кваліфікації діяльності громадян України та тимчасово окупованих територіях як злочинної чи визнання її соціально прийнятної. Введення до кримінального законодавства нового складу кримінального правопорушення «колабо- раційна діяльність» (стаття 111-1 КК України) [1], складність його відмежування від суміжних складів, що призводить до неоднозначного його застосування у слідчій та судовій практиці, чисельних звернень громадян до правозахисних організацій з метою отримання консультацій з питання «чи є їх дій на території окупованих регіонів злочинними?» та ін. Окремого значення набуває питання закриття справ, які після 15.03.22 р. визначені як «колабораційна діяльність», а раніше кваліфікувались як «державна зрада» (ст. 111 КК України) [1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій
Дослідженню питання кримінально-правової характеристики колабораціонізму в тій, чи іншій мірі присвятили свої праці такі науковці, як: Н. Добрянська, В. Кириченко, А. Крисько, А. Пріхно, Я. Радченко, О. Чальцева, К. Янішев- ська та інші.
Постановка завдання
Мета статті - аналіз окремих аспектів кримінально-правової характеристики колабораціонізму.
Виклад основного матеріалу
Тимчасова окупація рф частини території України (АРК та частини Донецької і Луганської області. у 2014 р., частини Житомирської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей - 2022-2024 рр.), окрім ряду негативних наслідків воєнних дій зумовили проявів такого явища як колабораціонізм.
Колабораційна діяльність в умовах окупації у різних країнах має свої особливості. Розглянемо їх на прикладі країн, які де факто частково окупувала в різні періоди рф. За останні 30 років, активні воєнні дії росія вела на території таких країн, як: Україна, Молдова (Придністров'я), Чеченська Республіка Ічкерія, Грузія (Південна Осетія і Абхазія), Азербайджан (Нагірний Карабах). Станом на кінець 2021 р. мапа таких окупованих територій мала наступний вигляд - Рис. 1.
Рис 1. Ілюстрація з відкритих джерел (за матеріалами сайту Transparency International Ukraine https://ti-ukraine.org/news/okupovani- rosiyeyu-terytoriyi-who-will-be-the-next /)
Причинами та формами колабораційної діяльності на таких територіях стало:
- Молдова (Придністров'я): російськомовне населення на ґрунті невизнання російської мови державною проголосило «незалежність», що потягло за собою розв'язання війни за участі російських військових;
- Чеченська Республіка Ічкерія: представники вищого рівня управління Чечні пішли на співпрацю із урядом рф після Другої чеченської війни у 2004 р., в обмін на привілеї, дотації, можливість особистого збагачення;
- Грузія (Південна Осетія і Абхазія): представники абхазького та осетинського народів у боротьбі за власну незалежність від Грузії співпрацювали із російськими «миротворцями», що призвело до п'ятиденної війни в Грузії та встановленням рф контролю над сепаратистськими регіонами;
- Азербайджан (Нагірний Карабах): за співпраці з вірменами, які де факто контролювали спірну між Азербайджаном і Вірменією територію Нагірного Карабаху, рф розмістила в анклаві російських військових та встановила контроль над ним [3].
Колабораціонізм - це свідома, умисна та добровільна співпраця з окупаційною владою в її інтересах та на шкоду власному народу і державі. Специфіка колабораціонізму залежить від наступних аспектів: соціально-історичні умови розвитку та функціонування країни яка перебувала/пере- буває під окупацією в т.ч. і до війни, наявність негативних державно-поличних явищ (політичної кризи, економічні проблеми, відсутність розвитого громадянського суспільства та демократичних засад); тактики окупаційної влади; тривалості строку окупації; ступеню залученості до співпраці із окупаційною владою громадських та державних діячів, представників впливових соціальних груп тощо [2. с. 57].
Колабораціонізм, як кримінально-правове явище може мати різні форми (воєнний, політичний, економічний, соціально-культурний, адміністративний колабораціонізм), які передбачають комплекс варіацій дій у співпраці із окупаційною владою та військовими.
Серед загальних ознак колабораціонізму виділяють наступні:
- активна або пасивна участь громадян, груп чи організацій у спільних діях з окупантами;
- колаборація завдає шкоди власній країні чи народові, часто з погляду політики, економіки, безпеки та моралі, територіальної цілісності та суверенітету;
- колаборація може виникати з ідеологічних переконань чи підтримки ідеології ворога, особи, які вступають у співпрацю, можуть поділяти погляди чи цінності окупаційного режиму;
- колабораціонізм часто визначається як нелегітимний та морально неприйнятний акт, особливо в контексті захисту національних інтересів та свободи;
- колабораціонізм може мати «вимушену» форму, коли до співпраці із окупаційною владою особу змушують під впливом фізичного та/або морального насильства.
Більшість європейських країн не виділяє кола- бораційну діяльність як підставу для кримінальної відповідальності, розглядаючи прояви її в межах інших кримінальних діянь. Слід зауважити, що кримінальна відповідальність за колабораціонізм в законодавстві різних країн визначається з урахуванням контексту криміналізації такого діяння. Зокрема, в залежності від країни колабо- раційна діяльність може кваліфікуватися як одне із таких кримінальних правопорушень: державна зрада, підтримка терористичних організацій, злочини проти державної безпеки, підрив державної влади, злочини на шкоду державі тощо. Виключенням є кримінальне законодавство Литовської Республіки, а саме ст. 120 «Співпраця» Кримінального кодексу Литовської Республіки визначає колабораціонізм як особливий вид державної зради під час анексії чи окупації [4, с. 500-501]. Отже, кримінальне законодавства більшості країн визначає колабораціонізм як елемент державної зради, не виокремлюючи його в окремий склад кримінального правопорушення.
Станом на початок березня 2022 року поняття колабораціонізму не було відображено у кримінальному законодавстві України. Зокрема, в аналітичному звіту «Перспективи встановлення кримінальної відповідальності за «колабораціонізм» в Україні» (2021 р.) автор зауважує про недоцільність запровадження додаткового складу злочину «колабораціонізму» або «колабораційної діяльності» та криміналізації адміністративного і економічного «колабораціонізму», впроваджувати довгострокового покарання у вигляді обмеження права обіймати певні посади [5, с. 33]. В своїх аргументах Н. Добрянська посилається на те, що кримінальне законодавство вже містить такі кримінально-правові інститути, як державна зрада, злочини проти людяності, воєнні злочини, які за ознаками схожі на колабораційну діяльнітсь тощо. А також, вважає, що важливим для України є «обрати власний шлях, враховуючи попередній досвід: забезпечити справедливість за вчинені злочини під час війни та уникнути полювання «на відьом» і таврування людей за те, що вони мусили забезпечувати власне виживання в окупації, не будучи співучасником реальних злочинів» [5, с. 33].
Серед проєктів законів щодо введення кримінальної відповідальності за колабораціонізм можна відмітити наступні: проєкт закону про внесення змін до статті 1111 Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (р. н. 8301); проєкт закону про внесення змін до статті 1111 Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (р. н. 8301-1); проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо уточнення відповідальності за деякі види кримінальних правопорушень на тимчасово окупованих територіях (р. н. 8301-2) [6].
У своїх працях К. Д. Янішевська та А. С. Крисько виділяють наступні причини тривалого процесу криміналізації колабораціонізму «відсутність чіткого розмежування між видами колаборації, неточність й розмитість формулювань проектів закону, тодішня політична еліта проросійського характеру в Україні впевнено заперечувала прийняття цих законів в будь який із версій» [7].
03.03.2022 р. було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» відповідно до якого колабораційну діяльність визначають 8 пунктів ст. 1111- , яка виражається у наступному:
1) публічна підтримка та заклики до підтримки окупаційної влади, заперечення суверенітету України (може виражатися у поширенні закликів та висловлення заперечення до невизначеного кола осіб через ЗМІ чи Інтернет);
2) зайняття посад в окупаційній адміністрації держави-агресора;
3) впровадження стандартів освіти держави- агресора та пропаганда в закладах освіти;
4) передача матеріальних ресурсів окупаційним військам та провадження господарської діяльності у взаємодії із державою-агресором;
5) зайняття посади пов'язаної з виконанням адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих функцій, участь в організації незаконних виборів та/або референдумів;
6) здійснення інформаційної діяльності (може виражатися у створенні, збиранні, одержанні, зберіганні, використанні та поширенні відповідної інформації) у співпраці, організація та проведення заходів політичного характеру (заходи політичного характеру можуть мати форму зборів, мітингів, походів, конференції, демонстрацій, круглих столів та ін.) з державою-агресором;
7) зайняття посади в незаконних правоохоронних та судових органах на тимчасової окупованих територіях;
8) дії визначенні у пунктах 5-7 які потягли за собою тяжкі наслідки (шкода в розмірі 1 тис. та більше неоподаткованих мінімумів доходів громадян) або загибель людей [8].
Зокрема, з початку повномасштабного вторгнення рф на територію України вже було винесено ряд вироків за діяння, які були кваліфіковані ст. 1111 Кримінального кодексу України [1]. Узагальнюючі окремі з них ми можемо навести приклади дій, які склали сукупність фактичних обставин, що характеризують саме злочинне діяння: виконання обов'язків секретаря селищної адміністрації; передання води, тютюнових виробів та картки мобільного зв'язку; надання житлового приміщення російський військовим та перепродаж палива і зерна, отриманого від них; завідування сектором охорони здоров'я під час окупації; публічне заперечення російської збройної агресії та підтримка рф; виконання функцій «квартального»; публічне схвалення окупації та співпраця з російським ЗМІ; сприяння працевлаштуванню на окупованих територіях та ін. [9]. Загалом, вироки стосувалися 10-13 років позбавлення права обіймати посади в органах державного управління та органах місцевого самоврядування з конфіскацією майна чи без нього.
Об'єктом колабораціонізму виступає внутрішній та зовнішній суверенітет України, її територіальна цілісність, інформаційна та економічна безпека, оборотоздатність та безпека країни, додатково визначають об'єктом суспільну єдність та політичні інтереси. Суб'єкт колабораціонізму - фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років, громадянин України.
Слід зауважити, що практика застосування ст. 1111 Кримінального кодексу України виявила низку суттєвих проблем в даній сфері:
- складність розмежування складів кримінальних правопорушень визначених у наступних ст. Кримінального кодексу України: ст.111, ст.1111, ст. 1112, ст. 4362;
- під дію ст. 1111 Кримінального кодексу Україні формально підпадаю правомірні дії з метою вирішення гуманітарних проблем на окупованих територіях, зокрема, надання медичних послуг, функціонування продовольчих магазинів, діяльність трубопровідного транспорту та ін.;
- аналіз слідчої практики законодавства про колабораційну діяльність свідчить про наступне: порушуються принцип розмежування суміжних складів кримінальних правопорушень та принцип правової визначеності, відслідковується подвійна кваліфікація одного і того ж кримінального правопорушення за двома статтями Кримінального кодексу України; відмічається неспіврозмірність ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення та покарання за нього [6];
- судова практика в сфері притягнення до від- повідальностівідповіднодост. 1111 Кримінального кодексу України свідчить про те, що: найбільша частина вироків стосується ч. 5 та ч. 7 ст. 1111 КК України; застосування покарання у вигляді заборони на певний строк обіймати посаду пов'язану із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування застосується до непотенцій- них суб'єктів які не будуть обіймати відповідну посаду (наприклад, до вчителів, слюсарів, раніше судимих осіб і т.д.); значна кількість судових рішень містить затвердження угод про визнання засудженими винуватості; відмічається неодноразовий підхід до застосування конфіскації майна та встановлення розміру штрафу [10].
Висновки
Окупація частини українських територій та повномасштабне вторгнення рф зумовило розвиток в Україні такого соціально- негативного явища, як колабораціонізм - свідомої, умисної та добровільної співпраці з окупаційною владою в її інтересах та на шкоду власному народу і державі. Специфіка колабораціонізму залежить від наступних аспектів: соціально-історичні умови розвитку та функціонування країни яка перебувала/перебуває під окупацією в т.ч. і до війни, наявність негативних державно-поличних явищ у державі; тактики окупаційної влади; тривалості строку окупації; ступеню залученості до співпраці із окупаційною владою громадських та державних діячів, представників впливових соціальних груп тощо. Колабораціонізм, як кримінально-правове явище має різні форми - воєнний, політичний, економічний, соціально-культурний, адміністративний колабораціонізм та відрізняється рядом загальних ознак.
Кримінально-правова характеристика колабо- раційної діяльності знайшла своє відображення у українському кримінальному законодавстві тільки у березні 2022 р. - ст. 1111 КК України, яка визначає склад кримінального правопорушення та вид кримінального покарання за його вчинення. Криміналізація колабораційної діяльності з одного боку дає змогу притягнути до відповідальності осіб, винних у сприянні окупаційній владі на території України, з іншого - ускладнює відмежування даного кримінального правопорушення від суміжних складів, що призводить до неоднозначного його застосування у слідчій та судовій практиці; правозастосування в даній сфері свідчить про порушення принципу правової визначеності, подвійну кваліфікацію, неспів- розмірність ступеня суспільної небезпечності кримінального правопорушення та покарання за нього; найбільша частина вироків стосується
ч. 5 та ч. 7 ст. 1111 КК України; застосування покарання у вигляді заборони на певний строк обіймати посаду пов'язану із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування застосується до непотенційних суб'єктів які не будуть обіймати мати відповідну посаду відмічається неодноразовий підхід до застосування конфіскації майна та встановлення розміру штрафу тощо.
Список літератури:
1. Кримінальний кодекс України https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2341-14#Text (дата звернення: 10.12.23).
2. Чальцева О. М. Категорія «колабораціонізм» як багатокомпонентний наратив в умовах війни. Політичне життя: наукові рефлексії війни. № 2 - 2022. С. 56-60.
3. Окуповані росією території: who will be the next? Transparency International Ukraine URL: https://ti-ukraine.org/news/okupovani-rosiyeyu-terytoriyi-who-will-be-the-next / (дата звернення: 04.12.23).
4. Радченко Я.М, Кириченко В.О. Колабораціонізм і війна: наукова рефлексія та порівняльно-правовий аналіз. Юридичний науковий електронний журнал. №11/2023 С. 497-501.
5. Добрянська Н. Перспективи встановлення кримінальної відповідальності за «колабораціонізм» в Україні / Центр прав людини ZMINA; ред. Печончик Т., Луньова О. Київ, 2021. 36 с.
6. Аналіз пропонованих змін до законодавства щодо відповідальності за колабораціонізм: законопро- єкти №8301, 8301-1, 8301-2 . Донбас SOS. URL: https://www.donbasssos.org/zakon-kolaborazionism-analis/ (дата звернення: 11.12.23)
7. Янішевська К. Д., Крисько А. С. Загальнотеоретичні аспекти та класифікація колабораційної діяльності як кримінально-правового явища. ВісникНТУУ«КПІ». Політологія. Соціологія. Право. Випуск 4(56) 2022. С. 71-76. URL: http://visnyk-psp.kpi.ua/article/view/269622/265067 (дата звернення: 20.12.23).
8. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність: Закон України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2108-20#Text (дата звернення: 10.12.23).
9. Пріхно А. За що судять колаборантів: вісім вироків очима юристів. URL: https://mipl.org.ua/za-shho- sudyat-kolaborantiv-visim-vyrokiv-ochyma-yurystiv/ (дата звернення: 02.12.23).
10. Притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення колабораційної діяльності: аналіз діючого законодавства, практики його застосування та пропозиції щодо зміни законодавства. URL: https://zmina.ua/wp-content/uploads/sites/2/2022/12/zvit_zmina_ukr-2.pdf (дата звернення: 04.12.23).
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Пам'ятки політичної думки Київської Русі та литовсько-польської доби. Суспільно-політичний процес в козацько-гетьманській державі. Політичні погляді в Україні XVII-XVIII ст. Розвиток революційно-демократичних ідей Кирило-Мефодіївського товариства.
лекция [48,2 K], добавлен 22.09.2013Розвиток української нації від початків до сучасності; проблеми її становлення. Розвиток української політичної думки. Етапи встановлення української нації. Думки вчених щодо націогенезу. Зростання національної самосвідомості серед українського народу.
контрольная работа [26,2 K], добавлен 24.10.2013Тенденції соціально-економічного розвитку регіонів України. Регіональна соціально-економічна дезінтеграція України та її характер. Економічний регіональний розвиток України. Інвестиційний клімат і привабливість регіонів. Транскордонне співробітництво.
творческая работа [27,2 K], добавлен 17.10.2007Політологія як наука. Розвиток політичної думки в україні. Політичні концепції українських мислителів ХХ-го ст. Вебер: про особливості влади. Моделі та форми демократії. Держава в політичній системі суспільства. Релігія і політика. Політична еліта.
шпаргалка [164,8 K], добавлен 07.12.2007Становлення та розвиток лівої ідеології в Україні, еволюція теоретичної думки. Соціально-економічна політика в програмах партій соціалістичного спрямування. Проблема духовної політики, особливості позицій щодо шляхів національно-державного будівництва.
дипломная работа [79,0 K], добавлен 04.01.2011Напрями політичних партій України: комуністичний; соціально-ліберальний; націоналістичний. Юридичний статус українських партій. Характерні риси української партійної системи. Національно-державницький напрям в українській історико-політичній науці.
контрольная работа [26,5 K], добавлен 16.05.2010Концептуальні підходи дослідження, аспекти формування і становлення іміджу політичних лідерів в Україні, сутність іміджелогії як соціально-політичного явища. Технології створення іміджу політичного лідера, роль особистості, ділових і моральних якостей.
реферат [30,6 K], добавлен 09.09.2010Православні церкви в Україні (УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). Проблеми об'єднання православних церков. Кризові явища у свідомості православних. Проект "Російський світ" як одна з складових частин політики російського уряду В. Путіна по реставрації колишнього СРСР.
контрольная работа [50,7 K], добавлен 28.02.2014Пам'ятки політичної думки Київської Русі. Запровадження християнства на Русі та його вплив на розвиток політичної думки. Політична думка в Україні за литовсько-польської, польсько-литовської доби. Суспільно-політичні засади козацько-гетьманської держави.
реферат [32,4 K], добавлен 07.11.2008Вплив регіонів на перебіг соціально-економічних та політичних процесів в українській державі. Висловлення ідеї федералізму М. Костомаровим. Механізм поступового делегування регіонам владних повноважень з одночасним забезпеченням джерел їх фінансування.
реферат [15,7 K], добавлен 19.11.2009Розвиток політичних еліт та поява їх в Україні, основні представники лідерства того часу та їх роль у подальшому розвитку політичної думки України. Типологія та класифікація лідерства. Проблеми політичного лідерства в Україні та способи їх вирішення.
реферат [323,7 K], добавлен 15.12.2010Дослідження особливостей політичної соціалізації в Україні та Росії в радянські, пострадянські часи та в роки незалежності. Процес формування соціально-політичних поглядів, позицій особистості. Молодіжний рух та політичні об'єднання в сучасній Україні.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 23.07.2016Розгортання системи суспільних інститутів як неодмінна умова становлення демократичних держав і формування націй. Характеристика демократичного, посередницького та виборчого громадянського суспільства. Проблема соціально-політичної стабільності в Україні.
реферат [34,8 K], добавлен 12.12.2010Сучасна геополітична та соціально-економічна ситуація в Україні. Аналіз сучасних суспільних перетворень, зумовлених нестабільною політичною ситуацією на Сході України. Причини масових внутрішніх потоків міграції населення зі Сходу України та Криму.
статья [193,2 K], добавлен 11.09.2017Історія та основні етапи виникнення політичних партій на Україні. Напрями діяльності перших українських партій початку XX ст., тенденції їх розвитку. Основні причини та шлях становлення багатопартійності. Діяльність політичних сил після розпару СРСР.
реферат [33,6 K], добавлен 04.09.2009Завдання і значення курсу історії зарубіжної політико-правової думки. Предмет історії політичних і правових вчень, відображення в них масової ідеології народів, класів, певних соціальних груп людей. Методи вивчення зарубіжної політико-правової думки.
лекция [19,8 K], добавлен 16.10.2014Ідея виникнення правової держави та її поняття. Правова держава. Ознаки правової держави. Проблеми правової держави. Встановлення в законі і проведення на ділі суверенності державної влади. Єдність прав і обов'язків громадян.
реферат [28,5 K], добавлен 02.06.2007Посилення втручання держави в економічне і політичне життя. Ліквідація приватної власності. Оцінка ефективності заходів, спрямованих на протидію розкраданню. Причини поширення розкрадання в умовах надмірної етатизації суспільства в тоталітарній державі.
статья [34,3 K], добавлен 17.08.2017Визначення терміну "політична влада" у світовій науковій літературі. Влада як суспільний феномен, її принципова особливість. Політична влада і її основні риси. Політична влада в Україні: підвалини, становлення, розвиток, перспективи та проблеми.
реферат [36,5 K], добавлен 17.11.2007Поняття та основні засади популізму як політичного явища. Історія та передумови виникнення популізму. Активізація та характерні риси популістської ідеології та політичної стратегії. Характеристика та особливості сучасного популістського руху на Україні.
реферат [23,4 K], добавлен 14.12.2010
