Пропагандистські наративи як зброя Російської Федерації в гібридній війні проти України

Размещено на http://www.allbest.ru

Пропагандистські наративи як зброя Російської Федерації в гібридній війні проти України

PROPAGANDA NARRATIVES AS A WEAPON

OF THE RUSSIAN FEDERATION IN THE HYBRID WAR AGAINST UKRAINE

Тетяна Логвинюк

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін Університет Гоигорія Сковороди в Переяславі

Tetyana Lohvynyuk

Ph.D. of Historical Science, Associate Professorat the Department of History and Culture ofUkraine and special historical disciplines

Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav



АНОТАЦІЯ

Збройна агресія Росії проти України 24 лютого 2022 року не лише порушила територіальну цілісність країни, а й суттєво вплинула на медіаландшафт не тільки в Україні, але й у всьому світі. На фоні цієї нової реальності роль об'єктивного інформування громадян стала ключовою в боротьбі проти інформаційної війни.

Сучасна якісна преса, яка визначає вектор думок як громадян, так і політиків, стали невід'ємною складовою суспільства. В умовах гібридної війни, що триває на сході Європи, їхнє завдання ще більш важливе - не лише інформувати, а й формувати образ внутрішньої та міжнародної політики.

Напад Росії викликав радикальні зміни не лише у житті українців, але й в сфері журналістики. Журналісти, працюючи в умовах воєнного конфлікту, стикаються з викликами, що вимагають не тільки професійної майстерності, але й патріотизму та високого ступеня відповідальності. Їхня робота стала необхідною для збереження демократичних цінностей та подолання дезінформації, яка активно поширюється у мережі. Зокрема, медійна сцена України взяла на себе важливе завдання - не тільки інформувати світ про реальні події на фронті, але й протидіяти російській пропаганді, яка намагається впливати на світову думку та перекручувати факти.

Нинішня конфліктна ситуація між Росією та Україною призвела до значних втрат не лише в людському та матеріальному плані, але й морально-психологічному для України. З метою подолання негараздів, виявлення помилок та недоліків необхідно розробити ефективну стратегію реагування на інформаційні впливи.

Враховуючи передбачену тривалість війни, позиційний характер конфлікту та наростання інформаційного впливу агресора, можна передбачити збільшення активності Російської Федерації в інформаційному просторі та підвищення рівня інформаційних загроз для нашої держави. У цій новій реальності, де інформація стала не менш важливою зброєю, ніж вогнепальна, громадяни та журналісти взаємодіють, щоб забезпечити об'єктивність та достовірність інформації, адже протистояння гібридній війні вимагає не лише військової дії на фронті, але й активної роботи в медійному просторі. Однак, окрім боротьби з внутрішньою та зовнішньою пропагандою, важливою стає і внутрішня консолідація суспільства. Зусилля у напрямку підвищення медіаграмотності та критичного мислення громадян відіграють важливу роль у формуванні стійкого суспільства, яке відстоює свої цінності та вірності принципам демократії.

Ключові слова: інформація, війна, Україна, журналістика, фронт, конфлікт, медіаграмотність, історія



ABSTRACT

The armed aggression of Russia against Ukraine on February 24, 2022, not only violated the territorial integrity of the country but also significantly impacted the media landscape not only in Ukraine but worldwide. Against the backdrop of this new reality, the role of objective information for citizens has become crucial in the fight against information warfare.

Contemporary high-quality press, which shapes the opinions of both citizens and politicians, has become an integral component of society. In the conditions of the ongoing hybrid war in Eastern Europe, their task is even more crucial - not only to inform but also to shape the perception of domestic and international policies.

The Russian aggression has prompted radical changes not only in the lives of Ukrainians but also in the field of journalism. Journalists working in the conditions of armed conflict face challenges that demand not only professional skill but also patriotism and a high level of responsibility. Their work has become crucial for preserving democratic values and overcoming the misinformation actively spreading in the network. In particular, the media scene in Ukraine has taken on an important task - not only informing the world about the real events on the front but also countering Russian propaganda, which seeks to influence global opinion and distort facts.

The current conflict situation between Russia and Ukraine has resulted in significant losses not only in human and material terms but also in the moral-psychological aspect for Ukraine. In order to overcome adversity, identify mistakes, and address shortcomings, it is necessary to develop an effective strategy for responding to informational influences.

Considering the anticipated duration of the war, the positional nature of the conflict, and the escalating informational influence of the aggressor, an increase in the activity of the Russian Federation in the information space and a heightened level of informational threats to our state can be expected. In this new reality, where information has become as crucial a weapon as firearms, citizens and journalists collaborate to ensure the objectivity and reliability of information. The hybrid nature of the war requires not only military action on the front but also active work in the media space.

However, beyond combating internal and external propaganda, internal societal consolidation becomes crucial. Efforts towards enhancing media literacy and critical thinking among citizens pl ay a significant role in shaping a resilient society that upholds its values and remains true to the principles of democracy.

Key words: information, war, Ukraine, journalism, front, conflict, media literacy, history.



Постановка проблеми. У світлі гібридної війни Росії проти України, підвищення медіаграмотності, боротьба з дезінформацією та зміцнення об'єктивного інформування стають необхідністю. Це виклик для всіх - від журналістів та редакторів до звичайних громадян, які у своїй повсякденній взаємодії з інформацією повинні виявляти аналітичні навички. Зберігаючи свою медіаграмотність, суспільство стає сильнішим у відповіді на виклики гібридної війни та забезпечує захист демократичних цінностей.

Пропагандистські наративи, створені російськими засобами масової інформації, систематично використовуються для спотворення фактів та подій на сході України, що може викликати неправильне сприйняття національною та міжнаціональною громадськістю. Саме тому дослідження цієї проблеми важливе для розуміння механізмів пропагандистського впливу та розробки стратегій протидії цьому явищу в контексті гібридної війни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Представленій проблемі в тій чи іншій мірі стали в нагоді праці Н. Шуляка, І.М. Мудрої (Мудра, 2017), М.О. Кондратюка (Кондратюк, 2013), М. Кіци (Кіца, 2015), Н.Ф. Семен (Семен, 2016), Л. Г. Чистоклетова (Чистоклетов, 2012), Б.М. Юськіва (Юськів, 2003), О.А. Сищука (Сищук, 2015), Н. Ніколаєнко (Ніколаєнко, 2022), В. Горбуліна (Горбулін, 2015), Я. Конощука (Конощук, 2023), Є. Курінного (Курінний, 2023) та ін.

Мета розвідки полягає у глибокому аналізі впливу збройної агресії Росії проти України на медіаландшафт як в Україні, так і в світі. Стаття спрямована на розкриття ролі об'єктивного інформування громадян як ключового елементу в боротьбі проти інформаційної війни. Поряд з цим, вона досліджує важливість якісної преси та преси думок у формуванні образу внутрішньої та міжнародної політики в умовах гібридної війни. Дослідження цієї проблеми спрямоване на розуміння механізмів пропагандистського впливу та розробку стратегій протидії цьому явищу в умовах гібридної війни.

Виклад основного матеріалу. Одним з головних напрямків роботи сучасних ЗМІ є висвітлення конфліктів. Більшість новин мас-медіа базуються на суперечках, проблемах чи негараздах. При цьому журналісти, розглядаючи проблему, мають не лише передати факти, але й вплинути на сприйняття їх аудиторією, сформувати конкретну думку щодо події чи явища, а також викликати виникнення позитивних чи негативних емоцій. Кожен журналіст же в свою чергу, незважаючи на претензії до об'єктивності, діє в конкретному полі влади та заангажованості, будівлі політичної, етнічної або реакційно-бюрократичної. Головним критерієм оцінки роботи журналістів у висвітленні конфліктів є достовірність та повнота наданої інформації. Важливо враховувати, що роль, яку ЗМІ відіграють у врегулюванні конфліктів, залежить від ступеня вільності журналістів у їхній професійній діяльності та доступі до важливої для громадськості інформації.

У цьому контексті важливим є не лише передача фактів, але й здатність журналістів впливати на сприйняття подій, формуючи конкретні погляди та емоційні реакції глядачів чи читачів. Зокрема, їхня ангажованість у розвідці та відкритість до різних точок зору можуть впливати на об'єктивність інформації, що надходить до аудиторії.

Перший раз термін «інформаційна війна» був введений Томасом Роном у звіті «Системи зброї та інформаційна війна» у 1976 році. Рон відзначив, що інформаційна складова є невід'ємною частиною американської економіки і може стати вразливою мішенню як у мирний, так і у воєнний час (Юськів, 2003: 55). Після публікації цього звіту термін став більш поширеним у ЗМІ та серед військових. Відзначивши цю проблему, прийшли до висновку, що інформація може виступати як ціль, так і засіб зброї.

За визначенням професора Б. Юськіва, інформаційна війна або «інформаційно- психологічний вплив - це цілеспрямоване створення та поширення спеціальної інформації, що безпосередньо впливає на функціонування інформаційно-психологічного середовища суспільства» (Юськів, 2003: 55). Із самого терміну «інформаційно-психологічний вплив» можна зробити висновок, що ця війна не призводить безпосередньо до фізичного ушкодження життя або матеріальних цінностей, але вона руйнує психіку суспільства, що за розмірами та значенням може прирівнюватися до військових конфліктів (Мудра, 2017: 244 - 245).

Наслідки інформаційної війни можуть бути навіть серйознішими, ніж наслідки фізичних бойових дій. Інший вчений, присвятивши цьому терміну дослідження, наголошує, що інформаційна війна - це дії, спрямовані на завдання шкоди інформації та процесам, що базуються на інформації супротивника для захисту та отримання інформаційної переваги над ним (Горбань, 2015: 136 - 141). Чистоклетов в своїй статті зазначає, що засоби масової інформації є найефективнішими інструментами для інформаційно-психологічного впливу, і їх слід розглядати як «складову стратегічних сил інформаційної війни» (Чистоклетов, 2012: 183 - 192).

Відповідно до цього, мас-медіа повинні контролювати інформацію, яку вони поширюють. Інтернет-ЗМІ розглядаються як найбільш незалежний засіб масової інформації. Відсутність законодавчого регулювання, обмежень у часі та просторі сприяють вільному вибору тем та широкому охопленню аудиторії. Можна стверджувати, що саме в інтернеті найактивніше ведеться інформаційна війна проти України, а Інтернет-ЗМІ виступають активними учасниками цього процесу. пропагандистський наратив міжнаціональний

Україна з початку повномасштабного вторгнення привертає значну увагу західних ЗМІ та стала об'єктом основних новинових репортажів. Незважаючи на потенційні ризики, значна кількість кореспондентів прибула в Україну для висвітлення подій. Спільно з цим, ще на 10 березня 2022 року радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк зазначав, що «щоденно майже 2000 іноземних журналістів перебувають в найгарячіших точках цього конфлікту» (Кондратюк, 2013: 1 - 6).

Цей факт свідчить про великий інтерес до подій в Україні і відображає поглиблення зацікавленості світової громадськості що до розвитку ситуації. Для журналістів, що прибули, велике значення має не лише висвітлення фактів, а й розкриття глибини та змісту того, що відбувається. Спостереження за обставинами в найгарячіших точках конфлікту стає ключовим елементом створення повноцінного репортажу в вимірах сьогодення.

Слід зауважити, що висловлення Михайла Подоляка на початку війни також підкреслює масштабність зусиль, які здійснювали іноземні журналісти, приділяючи увагу тим областям, де конфлікт був найбільш активний. Їхні репортажі відіграли ключову роль у формуванні образу подій для світової аудиторії, а також у наданні докладної інформації про важливі аспекти ситуації. Ці дані свідчать про високий рівень професіоналізму та відданості іноземних журналістів, які вирушали в небезпечні зони для того, щоб забезпечити світову громадськість достовірною та об'єктивною інформацією. Це також підкреслює важливість їхньої ролі в розкритті правдивих обставин конфлікту та вираженні голосу тих, хто опинився в епіцентрі подій.

Станом на 4 квітня 2022 року, за інформацією офісу генерального прокурора України, загалом 18 журналістів втратили своє життя, а десятки інших були поранені або викрадені під час періоду з 24 лютого 2022 року внаслідок російської агресії (Кіца, 2015: 170 - 174).

Окрім прямих воєнних дій, Росія активізувала гібридні методи ведення війни, зокрема застосовуючи інформаційні та цифрові технології для поширення дезінформації, фейків, а також використання тролів та ботів. Інтенсивність цих дій досягла свого піку протягом перших двох тижнів війни.

Важливо відзначити, що Україна вже з 2014 року, починаючи з анексії Криму та з початку конфлікту на Донбасі, активно зверталася до питань підвищення медіаграмотності громадян та протидії інформаційним війнам. У цьому контексті був розроблений та оприлюднений «Білий список» якісних медіа, яким можна довіряти (Семен, 2016: 22 - 25). Це свідчить про попередні зусилля країни у підготовці свого населення до викликів інформаційної війни.

Дані звіту також підкреслюють необхідність активного впровадження стратегій та заходів щодо підвищення медіаграмотності та критичного мислення громадян у контексті сучасних інформаційних викликів. Особливий акцент слід зробити на розвитку навичок аналізу інформації та вміння визначати довірені джерела, щоб запобігти впливу дезінформації та фейкових новин.

Наприкінці квітня 2022 року зростає важливість підтримки журналістів та засобів масової інформації в умовах воєнного конфлікту, адже їхня робота стає важливим елементом збереження об'єктивності та надання достовірної інформації.

За період з 24 лютого 2022 року до 6 квітня 2022 року головні теми, що висвітлювалися у західних та вітчизняних ЗМІ, охоплювали широкий спектр аспектів російської агресії проти України. Публікації фокусувалися на початку повномасштабної війни, розкриваючи інформацію про об'єкти та міста, що зазнали нападів. Зазначалася і кількість жертв серед українських громадян, а також втрати військової техніки з боку агресора.

Публікації висвітлювали санкції, які були запроваджені західними країнами проти Російської Федерації. Окрема увага приділялася аналізу та прогнозуванню подальших дій російського агресора. Значний обсяг матеріалів був присвячений гуманітарній катастрофі у мирних містах України, організації коридорів для евакуації громадян, а також репортажам про героїчний опір захисників України.

Зокрема, висвітлювалися дії волонтерів та новини про термінові зустрічі в ООН та НАТО. Зафіксовано виступи високопосадовців, таких як Президент США Джо Байден та Генеральний Секретар НАТО Єнс Столтенберг. Окремий акцент був зроблений на виступах Президента України Володимира Зеленського перед парламентами демократичних країн світу.

Важливо відзначити, що медійна активність Президента Зеленського вплинула на рівень спілкування з громадянами. Його щоденні виступи надавали важливу інформацію щодо ходу оборони країни, роз'яснювали позицію України, підтримували військових та інформували про взаємодію із західними союзниками. У контексті гібридної війни ця медійна стратегія стає необхідною для забезпечення ефективної комунікаційної відповіді на виклики, що постають перед Україною.

Проведений аналіз медійних матеріалів ілюструє насущні теми та популярні жанри в сучасному інформаційному просторі. Зокрема, зазначено, що з урахуванням оперативності подання матеріалів, великий вплив зберігають традиційні медіа, такі як радіо, телебачення та соціальні мережі. Особливу увагу слід приділити стрімкому зростанню популярності месенджерської платформи Telegram як ефективного каналу поширення медійної інформації.

За конкретними числовими даними, можна відзначити, що в Україні за 2019 рік кількість користувачів Telegram становила 4,5 мільйона осіб, а до 2021 року ця цифра зросла до понад 70 відсотків населення (Чистоклетов, 2012: 183 - 192). Це свідчить про значущий вплив та розповсюдження даної медійної платформи серед громадян.

Однак варто відзначити, що у порівнянні з іншими медійними засобами, Telegram виявляється особливо ефективним інструментом для швидкого та широкого поширення інформації в сучасному інформаційному ландшафті. Його популярність свідчить про з міни в медіа-споживанні громадян, які віддають перевагу зручності та оперативності в отриманні новин.

Зазначимо, що зростання впливу Telegram стає важливим фактором в контексті змін у способах сприйняття та розповсюдженні інформації. Ця динаміка відображає не лише технологічний прогрес, але й зміни у споживчих звичках громадян, що визначають новий напрямок розвитку медійного простору. Як інструмент масової комунікації, його використовували представники влади, інфлуенсери, громадські активісти та волонтери. Тема війни стала каталізатором зацікавленості західних журналістів. Це очевидно при відвідуванні веб-сайту єдиного у світі музею новин, де щоденно публікуються 4500 перших сторінок провідних друкованих ЗМІ світу. Від «New York Times» до «The Australian», всі вони стали активними учасниками інформаційного простору, реагуючи на тему війни.

Спостерігається, як тема війни викликає зацікавленість і залучає різні сегменти суспільства. Представники влади використовують цей інструмент для формування своєї позиції та впливу на громадську думку. Інфлуенсери, з свого боку, використовують медійний простір, щоб поширювати свої погляди та мобілізувати аудиторію. Громадські активісти та волонтери використовують його для привертання уваги до гуманітарних проблем та збору ресурсів для допомоги постраждалим від військових дій.

Ця тенденція стає особливо очевидною при вивченні сайту унікального музею новин, де висвітлено роботу провідних міжнародних ЗМІ. Відзначається активність «New York Times» і «The Australian», які поглиблюють свою роль у формуванні світової інформаційної картини. Це свідчить про те, що західні журналісти виявляють зацікавленість не лише у внутрішніх питаннях своїх країн, але й у подіях, що відбуваються в інших регіонах, зокрема, на сході Європи.

У сучасному інформаційному середовищі важливо розуміти, як різні суб'єкти використовують медійний простір для вираження своїх позицій та взаємодії з громадськістю, всі вони взаємодіють, формуючи образ війни та впливаючи на сприйняття цієї події як національною, так і світовою громадськістю. Це свідчить про переосмислення ролі ЗМІ в контексті сучасних геополітичних конфліктів та їхню здатність впливати на глобальну інформаційну арену.

Проблема національної безпеки залишається актуальною не лише на протязі світової історії, ай у сучасний період. Розвиток та забезпечення безпеки України представляє собою складний і багатогранний процес, особливо в умовах сучасного геополітичного контексту.

Сучасний світ стає свідком наростаючих геополітичних суперечностей та збільшення конкуренції між країнами, що вносить додаткові виклики в сферу забезпечення безпеки. Інформаційний аспект грає важливу роль у політичних конфліктах та потрясіннях, які виникають у різних частинах світу. Крім того, сучасні суспільні кризи мають різноманітний характер і можуть впливати на всі сфери суспільного розвитку.

Введення інформаційного фактору в життя суспільства призвело до появи криз, пов'язаних із сферою інформаційної діяльності людей. Особливо важливою виявляється роль інформації у сучасних конфліктах та викликає необхідність адаптації стратегій забезпечення безпеки до нових реалій геополітичного середовища. Розуміння цих тенденцій стає ключовим для розробки ефективних заходів з управління та забезпечення національної безпеки України в сучасному світі.

Інструменти, такі як пропаганда, дезінформація та руйнування управлінських структур противника, давно використовуються у війнах. Термін «інформаційна зброя» з'явився лише у другій половині ХХ століття. Фахівці добре знають, наскільки небезпечною може бути інформація, але для пересічного громадянина або політичного лідера, який не є експертом у цій сфері, цю загрозу важко усвідомити. Термін «інформаційні війни» часто сприймається скептично. Іноді помилково вважається, що для перемоги над супротивником достатньо міцної армії та нового озброєння.

Проте важливо враховувати ще один аспект, який висловив відомий політик та державний діяч Отто фон Бісмарк: «Успіх у війні вирішують два фактори: зброя нового зразка і шкільний учитель», адже сучасні інформаційні війни підкреслюють, що для досягнення успіху у боротьбі необхідно розуміти потужність інформаційної зброї та мати відповідні засоби протидії.

Сучасна інформаційна зброя, через свої масштаби та потенційний вплив, має характер масового ураження. Тому важливо визнати, що для ефективного протистояння в цьому новому реалітеті необхідні не лише сильна армія та нові технології, але й розвинута система інформаційної безпеки та медіаграмотності громадян. Збереження демократичних цінностей вимагає уважного ставлення до інформації, здатності відрізняти дезінформацію від об'єктивної інформації (Кондратюк, 2013: 6).

В сучасному світі, де глобальна інформатизація перетинається з трансформацією соціальних структур держав та націй, гуманітарні науки закликають до дослідження найновіших викликів. Надзвичайно важливим стає розуміння та аналіз росту впливу етнонаціональних факторів у цих структурах, що отримують нові імпульси завдяки широкому доступу до розмаїтих інформаційних ресурсів. Зазначена тенденція визначається як ключовий фактор, який повинен бути врахований при формуванні стратегії оборони в інформаційній війні та при впровадженні ефективних заходів протидії інформаційній агресії з боку Російської Федерації.

Зміни у соціальних структурах націй та держав є наслідком активного впливу глобальних технологічних трансформацій. Розширений доступ до інформації викликає реальні зрушення, зокрема в акцентуванні ролі етнонаціональних компонентів. Важливо підкреслити, що цей контекст має критичне значення при визначенні стратегій захисту в інформаційному просторі та розробці заходів протидії інформаційній агресії, використованої Росією.

Серед найактуальніших завдань гуманітарних наук стає дослідження нових можливостей для розвитку етнонаціонального фактора в контексті розмаїтих інформаційних можливостей. Така переплетена динаміка вимагає системного підходу до створення стратегій оборони в інформаційному просторі та розробки ефективних інструментів протидії інформаційній агресії, що відображається у поведінці Росії.

Враховуючи надзвичайну динаміку розвитку подій, особливу увагу слід приділити аспектам медіастратегій та психологічних впливів на громадську думку в умовах глобальної інформаційної конкуренції. Зміни в соціальних структурах вимагають активних заходів з боку гуманітарних наук для адаптації до нових реалій і розробки стратегій, які відзеркалюють важливість етнонаціональних аспектів.

В сучасному світі, де інформація швидко поширюється та взаємодія глобальних акторів набуває безпрецедентної інтенсивності, важливо розглядати медіа як стратегічний інструмент для впливу на громадську думку. Однак разом із тим виникає серйозне питання етичності використання інформаційних засобів в рамках конфліктів та протистоянь.

Психологічні впливи на громадську думку стають ключовим елементом сучасної інформаційної війни, де емоційний вимір відіграє важливу роль у формуванні переконань та відношень. Завдяки ефективним психологічним технікам можливе створення сприятливого чи, навпаки, негативного ставлення до певних ідей, подій чи політичних дій.

Окрім того, зазначена динаміка вимагає перегляду підходів до гуманітарних наук. Акцент на адаптації до нових реалій та врахуванні етнонаціональних аспектів стає ключовим у розробці стратегій, спрямованих на збереження культурної ідентичності та утвердження національних цінностей в умовах глобальних трансформацій.

Варто зауважити, що використання інформаційного простору в ролі зброї стало невід'ємною складовою стратегій деяких країн у сучасних конфліктах. В особливості, діяльність Російської Федерації під час воєнних подій проти України є яскравим прикладом цього підходу.

Інформаційна агресія, на яку вдається Російська Федерація, не лише впливає на воєнні аспекти конфлікту, але й суттєво впливає на суспільство та його внутрішню структуру. Це проявляється у створенні викривленої реальності та вибірковому представленні фактів для формування певного образу ситуації. Спрямована стратегія на послаблення та руйнування національної ідентичності та громадянської свідомості українців стає не тільки частиною військового конфлікту, але і важливим інструментом політичного впливу. Спроби суттєво перекручувати історію, визначати мовні та культурні цінності, а також впливати на суспільну свідомість, спрямовані на зміну сприйняття подій.

Надзвичайно важливою стає реакція українського суспільства на ці інформаційні виклики. Враховуючи складність інформаційної війни, важливим стає виховання медіаграмотності, активна участь громадян у визначенні та розпізнаванні дезінформації, а також збереження та підтримка національної ідентичності.

Зазначена стратегія Російської Федерації виявляється не лише у викривленні фактів та інформації, але й у подальшому використанні цієї дезінформації для створення певних образів і наративів. Зміцнення внутрішньої стійкості та взаєморозуміння в суспільстві стає важливою складовою відповіді на подібні виклики. Інформаційна війна, що ведеться в межах військового конфлікту, стає глибоко вбудованою в сучасні реалії. Вона вимагає не лише реагування на загрози, а й активного залучення громадян та інституцій до процесів контролю та збереження інформаційної незалежності та правдивості.

Гібридна агресія проти України, яка активно розгорталася з 2014 року, викликала значний негативний вплив на соціально-економічні процеси та призвела до прискорення міграційних явищ в країні. Це призвело до порушення цілісності економічної та митної території України, а також призвело до втрати частки економічного потенціалу та виробничих можливостей країни. Використання «вузьких» моментів в українській економіці, зокрема, високої залежності від різних сегментів енергетичного ринку, значно посилило негативні наслідки для економічного та соціального розвитку країни, а також погіршило умови для реалізації важливих проектів у сфері національної безпеки.

У наш час світ зіткнувся із одним з найдовших та найкровопролитніших конфліктів в історії людства. Вже дев'ятий рік тривають бойові дії на території України, і навіть провідні експерти у цій галузі не можуть точно прогнозувати майбутнє тривання цього конфлікту. Відомо, що це гібридна агресія, і це підтверджується не лише обсягами військових дій на території України, залученням найманців та регулярною армією РФ, але й використанням інформаційного фронту, який простягається по всій державі і використовує певні політичні та соціальні технології негативного впливу.

Зазначені події сьогодні шокують світ і мають далекосяжні наслідки. Сам конфлікт визначається не лише військовими діями, але й використанням важливих інструментів гібридної війни, які охоплюють інформаційну, політичну та соціальну сфери. Ця ситуація є складною, оскільки вона вимагає уважного аналізу та взаємодії різних аспектів.

Головною рисою гібридної агресії є її різноманітність та комбінація різних видів впливу. З одного боку, на передньому плані - військові дії, що призвели до тривалого суперництва. З іншого боку, важливу роль відіграє інформаційний фронт, який є не менш важливим для досягнення стратегічних цілей.

Що стосується інформаційного впливу, варто зазначити, що він не обмежується лише територією України. Великий вплив цієї інформаційної кампанії охоплює світову громадськість та формує певний контекст сприйняття подій. Використання різних політичних та соціальних технологій спрямоване на дестабілізацію ситуації та створення негативного образу України в світовому сприйнятті.

У контексті журналістики важливо відзначити, що конфлікт значно вплинув на роботу журналістів. Вони, працюючи в умовах воєнного конфлікту, стикаються з викликами, які ставлять під сумнів не лише їхню професійну майстерність, але й вимагають високого рівня патріотизму та відповідальності. Їхня робота стала не тільки актом професійної майстерності, але й важливим елементом збереження демократичних цінностей та протидії дезінформації, яка широко поширюється у мережі.

Нова реальність, де інформація стала такою ж важливою зброєю, як і вогнепальна, вимагає від громадян та журналістів спільних зусиль у забезпеченні об'єктивності та достовірності інформації. Боротьба не обмежується тільки зовнішньою пропагандою та внутрішньою консолідацією суспільства. Підвищення медіаграмотності та критичного мислення громадян відіграє ключову роль у формуванні стійкого суспільства, яке відстоює свої цінності та вірності принципам демократії.

Пропагандистські наративи, створені російськими засобами масової інформації, систематично використовуються для спотворення фактів та подій на сході України, що може викликати неправильне сприйняття подій національною та міжнаціонал ьною громадськістю. Саме тому дослідження цієї проблеми важливе для розуміння механізмів пропагандистського впливу та розробки стратегій протидії цьому явищу в контексті гібридної війни.

У зв'язку з історичним контекстом, війна між Україною та Російською Федерацією перебуває на етапі активної військової ескалації. Це свідчить про використання Росією різноманітних форм гібридної війни, де ключовим напрямком залишається використання політичних та соціальних технологій деструктивного характеру, а також маніпулювання свідомістю населення, зокрема на захоплених територіях. Гібридна війна представляє собою складну систему технологій інформаційного та психологічного впливу, спрямовану на перетворення масової та індивідуальної свідомості, а також психологічного самоусвідомлення громадян обох конфліктуючих сторін.

Маніпулятивні інформаційні технології гібридної війни складаються з компонентів маніпулятивно-пропагандистської інформаційно-психологічної зброї, спрямованих на різноманітні цілі: придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію та дезадаптацію спротиву агресії. У змісті цих технологій реалізується стратегічний план, спрямований на те, щоб вплинути на психологічний стан населення та забезпечити певний рівень ефективності ведення військових дій.

Протягом останніх десятиліть термін «війна» відчутно змінив свій зміст, а поняття «гібридна війна», «безконтактний конфлікт» чи «військовий збройний конфлікт» вступили в активне використання. Це без сумніву представляє собою значущий феномен. У той же час, поява нових форм та різновидів війни ускладнює стратегію їх проведення. У звичайних війнах, незважаючи на фізичні, матеріальні та моральні втрати, характерними є місце розташування ворога, лінія фронту, і види використовуваної зброї, все це є досить чітко визначене. Однак у війнах нового покоління ці розплутані концепції втрачають свою чіткість або навіть втрачають актуальність. Це призводить до дезорієнтації та ускладнює вибір стратегії та методів ведення війни, а також ускладнює передбачення можливих наслідків.

У 2014 році Російська Федерація провела анексію Криму та окупацію сходу України, застосовуючи маніпулятивні гібридні технології. Це було виявлено у використанні інформаційної зброї, яка включала масове застосування технік інформаційної агресії. Інформаційний простір України виявився найбільш вразливим у безпековому секторі, що стало об'єктом атак з боку Росії. Інформаційна війна, що триває, виявляється не лише як виклик для армії, але й як серйозне випробування для суспільства, його стійкості та здатності відреагувати на маніпуляції та вплив ззовні. Особливо важливою стає роль засобів масової інформації та громадянського суспільства в протидії дезінформації та збереженні національної ідентичності та цінностей.

Різні медіа-платформи, такі як друковані видання, теле- та радіо-медіа, були задіяні у цьому процесі, використовуючи інформаційні техніки для створення квазіреальності. В цій обстановці активну роль грали як політичні діячі, так і представники культури і техніки які користувались авторитетом. Впливаючи на громадян, вони підштовхували до участі у референдумі щодо приєднання Криму і Севастополя до Росії (Семен, 2016: 22 - 25). Таким чином, російська агресія проти України у 2014 році а також подальша анексія Криму та захоплення територій у 2022 році наслідували руйнування інформаційного простору України.

Більшість дослідників гібридної війни звертає увагу на інформаційну складову цього конфлікту. Зауважується, що перед збройною агресією відбувалася інформаційна підготовка населення території, яку планувалося захопити, через використання таких термінів, як «зелені чоловічки», «ввічливі люди» та інші. Окремо виділяється чутливе ставлення до противника, з використанням термінів «бойовики», «карателі», «каральна операція», «хунта», «самопроголошена київська влада», «самопроголошений прем'єр» та інші.

Усвідомлення необхідності та виняткової важливості впливу гібридних технологій на свідомість громадян стає яскравішим, коли ми розглядаємо аспекти комунікаційної діяльності. Саме комунікаційна діяльність, в якості невід'ємної частини гібридної війни, передбачає використання масованого психологічного впливу, орієнтованого на емоційну, а не логічну та раціональну сторону інформаційної передачі до громадян. У цьому контексті, акцент робиться на зміщенні уваги та сутності інформаційного повідомлення в межах комунікаційної взаємодії, де головним завданням є знаходження ефективних методів подачі інформації споживачам, формування необхідних асоціацій та образів у свідомості громадян. Фактично, в сучасному контексті, протилежна сторона вказує на те, що маніпулятивні технології свідомого впливу розпочали своє застосування ще у 2006 - 2007 роках (Сищук, 2015: 143).

Початкові спроби моделювання реальних подій та передачі інформації громадянам за допомогою різноманітних інформаційних каналів вже продемонстрували свою значущість та вплив, із чим можна ознайомитися, розглядаючи приклади, такі як «фашисти в Києві», «звірства каральних батальйонів», порушення міжнародних норм та використання заборонених видів озброєння тощо (Ніколаєнко, 2022: 50). Всі ці приклади симуляції мають за мету замінити об'єктивне уявлення цільових груп про характер триваючого конфлікту штучно створеними «інформаційними фантомами», які вигідні агресору (Горбулін, 2015: 3). При аналізі російських інформаційних технологій можна відзначити характерну особливість їхньої побудови: вони або частково, або повністю взяті з пропагандистських стереотипів та прийомів часів Російської імперії або Радянського Союзу.

Сучасну російсько-українську війну визнають гібридною, що підтверджується тим, що протистояння російській агресії та впливу в різних сферах відбувається не тільки на лінії фронту, але і на всій території України. Елементами гібридної війни стали пропаганда, що ґрунтується на відкритій брехні, маніпуляціях та заміні понять, а саме: заперечення факту самої війни та участі РФ у ній, звинувачення України у власних злочинах, викривлення фактів української історії, торговельно-економічний тиск та енергетична блокада, терор і залякування громадян України, кібератаки та спроби дестабілізувати критичну інфраструктуру (Ніколаєнко, 2022: 50).Інформаційна сфера у сучасних умовах стає критичним елементом успішного розвитку для України. Можна зазначити, що цей сегмент включає в себе різноманітні технології впливу та стратегії протидії, спрямовані на зміну колективної та особистісної свідомості. Зокрема, важливо враховувати наступні аспекти:

інформаційна діяльність уряду та владних органів, зокрема, зусилля керівництва Української держави, місцевих влад, громадських і політичних діячів в сфері інформаційної діяльності визначають успіх стратегії країни;

інформаційно-дипломатичний фронт, сюди можна віднести взаємодію з міжнародним співтовариством та ведення інформаційно-дипломатичних кампаній, що визначають ставлення світу до України;

інформаційно-психологічні спецоперації, а саме використання стратегій, спрямованих впливати на психіку аудиторії, що відіграє ключову роль у формуванні;

інформаційно-пропагандистські кампанії, зокрема активне ведення інформаційних кампаній для формування позитивного іміджу та підтримки необхідних ідей та цілей;

протидія дезінформації та фейкам - це здійснення заходів, спрямованих на запобігання поширенню неправдивої інформації та маніпуляцій;

інтернет-ЗМІ та соціальні мережі, а саме використання онлайн-платформ для ефективного поширення інформації та активної взаємодії з громадськістю;

віртуальний простір як арена інформаційної боротьби, сюди можна віднести спрямування зусиль які стосуються управління і впливу на інформаційну агресію та контрзаходи в соціальних мережах.

Всі ці аспекти формують складові інформаційного фронту, визначаючи його важливу роль у стратегічному розвитку України в сучасних умовах. Важливо підкреслити, що ефективне управління цим фронтом є вирішальним для забезпечення національної безпеки та впливу України на міжнародні справи.

Думка С. Корсунського вказує на те, що протягом перших 50 днів війни Україна успішно вела інформаційне протистояння. Відзначається, що чесність, високий професіоналізм управління інформаційною кампанією органами президента, оборони та закордонних справ України, а також активна участь українських журналістів роблять інформаційний підхід країни значно більш успішним порівняно з безкінечними хитрощами та вигаданою дезінформацією з боку російської пропаганди.

Слова Корсунського визначають важливість ефективної координації військових дій та висвітлення цих подій в інформаційному просторі. Відмічається, що вдале поєднання заходів Сил оборони з ефективною інформаційною стратегією помітно підірвало мотивацію російських військовослужбовців до участі в війні проти України. Наразі конкретні числові дані щодо результатів ще рано наводити, проте вказується на високий рівень побічних втрат у лавах противника, таких як дезертирство та самостріли, що, ймовірно, є результатом успішної інформаційної діяльності України (Ніколаєнко, 2022: 51).

Від початку березня 2022 року український президент чи не щодня спілкується з визначеними іноземними аудиторіями використовуючи відео зв'язок для взаємодії. Він систематично виступає перед національними парламентами, взявши слово на пленарних засіданнях, а також виступаючи на майданчиках зустрічей з представниками НАТО, країн Європейського союзу і на значущих культурних та громадських заходах. Загальна кількість подібних виступів та звернень за цей період президента України, Володимира Зеленського, може перевищити вже за сотню.

Зокрема, у його арсеналі інформаційної боротьби регулярно використовуються спеціально підготовлені промови та звернення, спрямовані на внутрішню аудиторію. Така активність свідчить про те, що український лідер визнає важливість ефективної взаємодії з різними сферами міжнародної спільноти.

Зазначається, що на фоні активності українського лідера на міжнародному полі актуалізується проблема ефективного проведення пропагандистських кампаній. Важливим є розробка відповідної інформаційної стратегії та тактики на рівні держави. Це вимагає ретельного

аналізу та узгодженого підходу до вирішення інформаційних завдань для підтримки національних інтересів та міжнародного престижу.

Особи, що займаються поширенням новинних та аналітичних матеріалів під час воєнних дій на території України, такі як журналісти, блогери, радники, військові, політологи, політтехнологи, політичні та економічні експерти, оглядачі та інші, повинні віддавати перевагу перевірці достовірності інформації, яку вони розповсюджують через різноманітні медійні канали. Враховуючи це, в разі виявлення порушень, вони зобов'язані нести правову відповідальність, перш за все, у формі адміністративного покарання.

Окрім цього, при притягненні їх до адміністративної відповідальності рекомендується застосовувати додаткове покарання у вигляді заборони на здійснення медійної діяльності на строк не менше одного року (згідно зі статтею 30 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Такий підхід до правового регулювання допоможе забезпечити високий ступінь відповідальності для осіб, які залучені до медійної діяльності під час конфліктів, та сприяє підтримці високого стандарту достовірності інформації, яка поширюється в мережі та іншими засобами масової інформації на території України (Курінний, 2023: 42).

30 грудня 2022 року, Український Президент Володимир Зеленський урочисто підписав новий закон України №2849-IX «Про медіа», який був прийнятий парламентом 13 грудня того ж року. Цей закон, що набув чинності 31 березня 2023 року, не тільки реформує правила гри на медіаринку, але й значно розширює повноваження Національної ради з питань телебачення та радіомовлення.

Однією з ключових інновацій цього законодавчого акту є введення поняття «онлайн-медіа». Згідно з новим законом, сайти та газети можуть добровільно реєструватися, що відкриває нові можливості для їхнього функціонування та розвитку. Також передбачено можливість добровільної реєстрації блогерів, що підкреслює важливість участі індивідуальних голосів у медіапросторі.

Суттєвою зміною є введення спільного регулювання у сфері медіа з участю Національної ради з питань телебачення та радіомовлення та обраних представників медіасфери. Це означає, що регулювання у цій сфері буде здійснюватися спільно, враховуючи інтереси обох сторін. Орган спільного регулювання матиме повноваження розробляти кодекси (правила) поширення інформації, які потім підлягатимуть затвердженню Національною радою.

Зазначимо, що цей новий механізм також може впливати на визначення санкцій щодо медіа, таких як штрафи, враховуючи усі голоси, представлені в органі спільного регулювання. Це сприятиме створенню більш об'єктивного та врівноваженого підходу до вирішення питань, пов'язаних з інформаційним простором.

Важливою перевагою цього закону є його прагнення до прозорості та врахування різноманітності медіаплатформ. Ініціатива добровільної реєстрації для різних видів медіа сприятиме розвитку галузі та збереже свободу слова, забезпечуючи при цьому необхідний рівень відповідальності.

Укладений закон України №2849-IX «Про медіа» визначає новий етап у розвитку медіапростору країни, сприяючи створенню більш прозорого, врівноваженого та відповідального середовища для інформаційної діяльності (Конощук, 2023).



Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Можна відзначити, що дослідження висвітлює важливі аспекти впливу пропаганди на сучасний конфлікт між Росією та Україною. Стаття детально розглядає механізми формування та поширення пропагандистських наративів, які стають значущим інструментом у гібридній війні.

Основна увага приділяється розкриттю тем і методів, спрямованих на українське суспільство, та їх впливу на громадську думку вказуючи на те, як пропагандистські наративи слугують маніпулюванню і формуванню фіктивних образів, сприяючи розпаленню антиукраїнських настроїв.

Стаття також аналізує соціальну стабільність в Україні під впливом пропагандистських кампаній та визначає можливі шляхи протидії цим наративам. Запропоновані стратегії, такі як підвищення медіаграмотності суспільства та міжнародна співпраця, є важливими кроками у зміцненні обороноздатності України перед пропагандистськими атаками.

Отже, розуміння та протидія пропагандистським наративам є важливим завданням для забезпечення національної безпеки та суверенітету України. Дана стаття робить суттєвий внесок у розуміння природи гібридної війни, розкриваючи ключову роль пропаганди в цьому конфлікті, і надає конкретні рекомендації для подолання цього виклику.



Джерела та література

Горбань Ю.О. Інформаційна війна проти України та засоби її ведення. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL:http://www.visnyk.academy.gov.ua/wpcontent/uploads/2015/04/20. pdf. (дата звернення 22.11.2023)

Кондратюк М.О. Інформаційна війна та роль мас-медіа в міжнародних конфліктах. Вісник Харківської державної академії культур. 2013. Вип. № 41. С. 1 - 6. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/v41/15.pdf. (дата звернення 20.11.2023)

Кіца М. Особливості реклами в українських інтернет-змі в умовах інформаційної війни.Теле- та радіожурналістика. 2015. Вип. 14. С. 170-174.

Семен Н.Ф. Поняття «інформаційна війна» в контексті соціальних комунікацій. Держава та регіони: Серія: Соціальні комунікації. 2016. № 1 (25). С. 22-25.

Чистоклетов Л. Г. Інформаційно-психологічні впливи як невід'ємна складова парадигми інформаційної безпеки. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2012. С. 183-192. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: http://irbis- nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21 COM=2&I21 DBN=UJRN&P21 DBN= UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvldu_2012_2(1)__24.pdf. (дата звернення 20.11.2023)

Юськів Б. М. Опорний конспект лекцій з дисципліни «Інформаційні війни». Рівне: РІС КСУ, 2003. 55 с.

Мудра І.М. Інформаційна війна проти україни в інтернет-ЗМІ. 2017. С 244 - 245. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: https://ena.lpnu.ua:8443/server/api/core/bitstreams/2cc7acdd- d82b-48f2-8686-96cb26838699/content. (дата звернення 25.11.2023)

Шуляк Н. Інформаційні війни в інтеграційних процесах. Міжнародні інтеграційні процеси: історичний досвід, сучасні виклики та перспективи. С. 44 - 46. Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/28224/1/011-044-047.pdf. (дата звернення 20.11.2023)

Сищук, О. А. «Інформаційно-психологічний компонент «гібридної» війни». Україна в системі змін парадигми світопорядку ХХ-ХХІ століть: тези міжнар. наук.-практ. конф. Київ: Київський ун-т ім. Б. Грінченка, 2015. С. 143-147.

Ніколаєнко Н. Інформаційний фронт російсько-української гібридної війни. Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, 2022. № (1) 12. С. 45 - 54.

Горбулін В. «Гібридна війна» як ключовий інструмент російської геостратегії реваншу. Дзеркало тижня, 2015. № 2 (24 січня). с. 3.

Конощук Я. Новий закон про медіа: що зміниться для онлайн-медіа, блогерів та газет. Судово-юридична газета. 8 січня 2023. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: https://sud.ua/uk/news/publication/258656-novyy-zakon-omedia-chto-izmenitsya-dlya-onlayn- media-blogerov-i-gazet. (дата звернення 22.11.2023)

Курінний Є. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної гігієни під час воєнного станув Україні. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023. № 1. С. 38 - 43. [Електронний ресурс]. Режим доступу: URL: https://visnik.dduvs.in.ua/wp-content/uploads/2023/04/1/1-2023-38-43.pdf. (дата звернення 22.11.2023)



References

Horban Yu.O. (2015) Informatsiina viina proty Ukrainy ta zasoby yii vedennia. [Information warfare against Ukraine and means of conducting it] [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: URL:http://www.visnyk.academy.gov.ua/wpcontent/uploads/2015Z04Z20.pdf. (data zvernennia 22.11.2023)

Kondratiuk M.O. (2013) Informatsiina viina ta rol mas-media v mizhnarodnykh konfliktakh. [Information Warfare and the Role of Mass Media in International Conflicts]. Visnyk Kharkivskoi derzhavnoi akademii kultur. Vyp. № 41. S. 1 - 6. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: URL: http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/v41/15.pdf. (data zvernennia 20.11.2023)

Kitsa M. (2015) Osoblyvosti reklamy v ukrainskykh internet-zmi v umovakh informatsiinoi viiny. [The features of advertising in Ukrainian online media in the conditions of information warfare]. Tele- ta radiozhurnalistyka. Vyp. 14. S. 170-174.

Semen N.F. (2016). Poniattia «informatsiina viina» v konteksti sotsialnykh komunikatsii. [The concept of "information warfare" in the context of social communications]. Derzhava ta rehiony: Seriia: Sotsialni komunikatsii. № 1 (25). S. 22-25.

Chystokletov L. H. (2012) Informatsiino-psykholohichni vplyvy yak nevidiemna skladova paradyhmy informatsiinoi bezpeky. [Information-Psychological Influences as an Integral Component of the Paradigm of Information Security]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. S. 183-192. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: URL: http://irbis- nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21 COM=2&I21 DBN=UJRN&P21 DBN= UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Nvldu_2012_2(1)__24.pdf. (data zvernennia 20.11.2023)

Yuskiv B. M. (2003) Opornyi konspekt lektsii z dystsypliny «Informatsiini viiny». [Key Lecture Notes on the Discipline of 'Information Warfare]. Rivne: RIS KSU, 55 s.

Mudra I.M. (2017) Informatsiina viina proty ukrainy v internet-ZMI. [Information warfare against Ukraine in online media]. S 244 - 245. [Elektronnyi resurs]. Rezhym dostupu: URL: https://ena.lpnu.ua:8443/server/api/core/bitstreams/2cc7acdd-d82b-48f2-8686- 96cb26838699/content. (data zvernennia 25.11.2023)

Shuliak N. Informatsiini viiny v intehratsiinykh protsesakh. [Information Wars in Integration Processes]. Mizhnarodni intehratsiini protsesy: istorychnyi dosvid, suchasni vyklyky ta perspektyvy. S. 44 - 46. Rezhym dostupu do resursu: http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/28224/1/011-044- 047.pdf. (data zvernennia 20.11.2023)

Syshchuk, O. A. (2015) Informatsiino-psykholohichnyi komponent «hibrydnoi» viiny. [Information- Psychological Component of «Hybrid» Warfare] Ukraina v systemi zmin paradyhmy svitoporiadku ХХ-ХХІ stolit: tezy mizhnar. nauk.-prakt. konf. Kyiv: Kyivskyi un-t im. B. Hrinchenka, S. 143-147.

Nikolaienko N. (2022) Informatsiinyi front rosiisko-ukrainskoi hibrydnoi viiny. [Information Front of the Russian-Ukrainian Hybrid War]. Mizhnarodni vidnosyny, suspilni komunikatsii ta rehionalni studii, № (1) 12. S. 45 - 54.

...