Сербсько-албанське протистояння в Косово: історія і остані спалахи затухаючого конфлікту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сербсько-албанське протистояння в Косово: історія і остані спалахи затухаючого конфлікту

Сухушина Олена Вікторівна

канд.іст.наук, доцент

Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, Україна

Анотанція

Стаття містить короткий екскурс сербсько-албанського протистояння в Косово і його загострення після проголошення незалежності Косово 2008 року. Надається характеристика останньому загостреню затухающего конфліту в липні - серпні 2022 р. і висловлюється автором можливий варіант його вирішення.

Ключові слова. Сербсько-албанське протиріччя, незалежність Косово, косовоалбанці, Євросоюз, Брюсельська угода, Північний Косово, автомобільні номерні знаки.

Протистояння сербів і албанців в Косово має багатовікову історію і неодноразово супроводжувалось масовими вбивствами та етнічними чистками. 30-31 липня 2022 р. між Сербією і частково визнаним Косово загострились відносини. В умовах російсько-української війни, коли українське і переважно європейське суспільства боряться задля її завершення і встановлення миру, коли зруйновано принцип безпеки і порушуються міжнародні права, чергове загострення цього протистояння виглядає штучно роздмуханим. сербський албанський конфлікт косово

В Україні напрацьовано значне коло наукових доробок з історії балканських країн постюгославського періоду в цілому і окремо всього спектру сербсько-албанського (Косовського) конфлікту. Це дослідження М. Алексієвеця [1], О. Брусиловської, К. Вітмана, А. Гаца [2], М. Каменецького, А. Мартинова, О. Павленка [3], О. Ткачика [4] та низка інших [5-8]. Різні позиції українських вчених на деякі аспекти конфлікту будуються на поглядах навколо зіткнення двох основоположних принципів сучасних міжнародних відносин : збереження територіальної цілісності держав і невтручання в їхні внутрішні справи, а з іншого - реалізації права націй на самовизначення і захист прав людини. Більшість українських істориків не засуджують категорично дій НАТО і західних країн у цьому конфлікті. Домінуючою є точка зору щодо необхідності мирного врегулювання протистояння у Косово і визнання незалежності Косово [4].

Територія Косово має для сербів сакральне значення. До середини XV ст. територія Косова була центром Сербського королівства. Битва на Косовому полі 1389 р. між військами сербського князя Лазаря та турецького султана

Мурада І стала тією подією, навколо якої формувався сербський героїчний пантеон (Лазар Хребелянович, Мілош Обіліч, Влатко Вуковіч). З поразки сербів у битві на території Косово відбуваються постійні війни та зіткнення між етнічним населенням Косово і албанцями, які поступово почали заселяти її територію. До XVII ст. серби складали більшість населення краю, а наприкінці ХІХ ст. їх чисельність знизилась до 50%. Кількість же албанського населення зростала. За роки існування міжвоєнної Югославії територія Косово була найбільш населеною у Сербії, де проживали серби та албанці [2]. Тенденція до збільшення частки албанського населення зберігалась. Щоб їй запобігти уряд Югославії практикував переселення албанців із Косово в Туреччину, а сербів у Косово.

Водночас з метою поліпшення суспільно-політичної ситуації вживались також інші заходи. Так, згідно Конституції Югославії 1946 р. албанці Косово - Метохійської області отримали значні права: особливий територіально - політичний статус краю, свободу слова, віросповідання, утворення наукових і культурних центрів тощо. 1974 р. край став самостійним суб'єктом Югославської федерації. Після смерті у 1980 р. комуністичного очільника Югославії Й. Тіто починаються масові сепаратистські виступи албанців в автономному краї Косово. Радикальна частина косовських албанців стала вимагати виходу зі складу СФРЮ [1]. Загострення протистояння відбулося 1989 р., коли прокомуністичний очільник Югославії С. Мілошевич ліквідував автономію краю і розгорнув фізичне знищення косовських албанців. Відповіддю албанського населення стала організація партизанського руху, а 1991 р. на території колишнього Косовського автономного краю була проголошена Республіка Косово. 1996 р. створення Армії визволення Косова (АВК) і її боротьба з югославською армією переросли в масштабний збройний конфлікт.

Послаблення, а потім і поразка режиму С. Милошевича внаслідок операції НАТО «Союзна сила» сербсько-албанський конфлікт вийшов за межі балканського регіону, інтернаціоналізація протистояння призвела до введення 1999 р. у Косово миротворчих підрозділів ООН (KFOR). Однак ні миротворчі підрозділи, ні виведення югославської армії не призвели до порозуміння з двох боків, протистояння продовжувалося.

В лютому 2008 р. парламент Косово в односторонньому порядку проголосив незалежність краю. Для сербів втрата Косово стала значною політичною, історичною і психологічною травмою. Однак, за даними Центрального розвідувального управляння США в цей час із двох мільйонів населення Косово албанців було 88%, сербів близько 7%, інших національних меншин близько 5% [3]. Від 15 червня 2008 р. країна має власну Конституцію. Визнання статусу Косова відбувалося за участю Контактної групи і Ради Безпеки ООН. Незважаючи на те, що Міжнародний суд ООН в Гаазі 2010 р. визнав законність цього рішення, Косово не визнала достатня кількість країн задля місця в ООН. На 1 серпня 2022 р. 116 країн визнали незалежність Косово [7]. Сербія не визнає його незалежності, але через організацію гуманітарної співпраці з Косово робить кроки до налагодження відносин з ним. Позиція України щодо Косова полягає у підтримці територіальної цілісності Сербії.

Від моменту проголошення незалежності Косово 2008 р. сербсько-албанські відносини у краї зазнали змін. 2011 р. Белград і Приштина домовились про спільний контроль на пропускних пунктах на адміністративному кордоні Сербії та Косово, про обмін копіями реєстраційних книг актів громадянського стану, про взаємне визнання університетських дипломів. Діяльність Євросоюзу (ЄС) в регіоні була спрямована на налагодження діалогу між двома країнами. 9 квітня 2013 р. за сприяння ЄС Сербія і Косово підписали Першу угоду про принципи нормалізації відносин (так звану Брюсельську угоду). Згідно з нею, було передбачено створення асоціації сербських громадян у Косово, що здійснюватиме нагляд в економіці, освіті, охороні здоров'я, міському й сільському плануванні, в інтеграції поліцейських підрозділів Північного Косово до поліції Косово та судової влади до правової системи Косово. Сторони домовились також не блокувати рух до євроінтеграції одна другої [6].

Однак, процес нормалізації сербсько-косовських відносин у листопаді 2018 р. призупинився. Приштина ввела 100% податок на імпорт сербських товарів. Крім того, косовоалбанці не виконали взятого на себе зобов'язання по створенню співтовариства сербських муніципалітетів Косово. Це стало однією із причин того, що Сербія продовжувала не визнавати міжнародний статус Косово [5].

Від 1999 р. серби північного Косова, де мешкає їх значна кількість, користувалися автомобільними номерами, котрі були видані ще сербською владою. 2011 р., як вже вище зазначалось, була досягнута домовленість щодо визнання документів та номерних знаків одні других. Це дозволяло сербам і албанцям пересуватися між двома країнами. Косово всі ці роки погоджувалось на таку практику, але вважало номери, видані раніше сербською владою, незаконними.

Після проголошення незалежності в Косово спостерігався низький інвестиційний потенціал і безробіття [3]. Тому означені непорозуміння виглядали незначними на фоні досягнення домовленості у вересні 2020 р. між Сербією та Косово за сприянням США про нормалізацію економічних відносин. Конфлікт здавався затухаючим і спроможним сторонами компромісно його вирішити. Однак, восени 2021 р. відносини навколо введення косовських номерних знаків в сербській частині Косово вкрай загострились. До кордонів Косова і Сербії з кожної сторони були стягнуті війська і Міжнародні сили з підтримки миру в Косово (KFOR). За посередництва ЄС введення нових номерних знаків в котрий раз було відтерміновано.

Липневе 2022 р. загострення відносин розпочалося на півночі Косова. Косовська влада планувала 1 серпня 2022 р. замінити автомобільні номерні знаки на документи свого зразка. Незадоволенні такими обставинами серби на півночі Косово заблокували два контрольно-пропускних пункти на кордоні з Сербією («Яриньє» і «Брняк»), а сама Сербія привела свою армію у стан бойової готовності і загрожувала зброєю захищати косовських сербів [8].

За посередництвом посла США Дж. Говенієра було відтерміновано дію нових правил до 1 вересня. А під час переговорів обох сторін з верховним представником ЄС із закордонних справ Ж. Боррелем 27 серпня Сербія і Косово досягли домовленості щодо особистих посвідчень громадян. У той же час питання номерних знаків не було врегульовано.

Цей конфлікт виглядає таким, який можна було вирішити без загострення, враховуючи заявлені плани обох країн до вступу в Євросоюз. Сербія подала заявку на вступ у грудні 2009 р. і розраховує на завершення підготовки і безпосередній вступ у 2025 році. Косово планує до кінця 2022 р. подати заявку на вступ. Позиція Євросоюзу відносно Сербії і Косового на сьогодні полягає у тому, щоб сприяти взаємному визнанню. Тому конфлікт навколо номерних знаків аж ніяк не сприяє далекосяжній меті кожної із сторін.

На думку Катерини Шимкевич, керівниці Аналітичного центру балканських досліджень, гостьової лекторки Масарикового університету, перетворення сербсько-косовського конфлікту, як локальної суперечки, вигідно росії, путіну з метою перетворення в серйозне протистояння і навіть прямий конфлікт на Балканах [8]. Автор статті цілком поділяє цю точку зору.

Отже, нинішнє загострення протистояння між Косово і Сербією для обох сторін є не вигідним. У майбутньому можливий компроміс у використані спільних номерних знаків. Запорукою цьому може бути подовження діалогу обох сторін з представниками європейських установ і протистояння росії в її намірах використати конфлікт для військового вторгнення Сербії в Косово.

Список використаних джерел:

[1] Алексієвець М. (2017). Косово: основні етапи самовизначення та становлення державності. Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія : Історія, міжнародні відносини, (20), 170-175. Вилучено з http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2017_20_21

[2] Гац А. (2013). Косовський конфлікт: історія та сучасність. Міжнародні відносини і туризм: сучасність та ретроспектива. (3), 8-10.

[3] Павленко О. (2016). Політика США щодо проблеми визначення статусу Косово (1990-2015 роки). Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія : Історія, міжнародні відносини. (17), 127-133. Вилучено з file:///Users/mac/Downloads/Ues_2016_17_15.pdf

[4] Ткачик О. О. (2010). Косовський конфлікт в український та російський історіографії (1992-2010 рр.). Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки, (4), 111-116.

[5] Сухушина О., Овчаренко О. (2021). Проблеми інтеграції країн Балканського субрегіону в ЄС в умовах глобалізації. Соціально-політичні процеси в Україні та світі у контексті глобалізаціиних перетворень, 152-156. Вилучено з

https://elibrary.kubg.edu.Ua/id/eprint/39202/1/Bessonova-Irpen-2021 -confer.pdf

[6] Овчаренко О., Сухушина О., Земзюліна Н. (2021). Історія європеиськоі'інтеграцій навчальний'посібник. Черкаси: Вертикаль.

[7] У чому полягає конфлікт Косова та чому Україна не має втручатись - що тобі потрібно знати (2022). Вилучено з https://vikna.tv/video/svit/kosovo-konflikt-u-kosovo- shho-stalosya-i-shho-cze-oznachaye/

[8] Війна на Балканах не розпочнется, однак конфлікт триватиме (2022). Вилучено з https://armyinform.com.ua/2022/08/09/vijna-na-balkanah-ne-rozpochnetsya-odnak- konflikt-tryvatyme/

Размещено на Allbest.ru