Роль політичних технологій в інформаційній війні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський столичний університет імені Бориса Грінченка

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Роль політичних технологій в інформаційній війні

Лавриненко Ганна Андріївна, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології та соціології,

Примуш Микола Васильович, доктор політичних наук, професор, професор кафедри політології та державного управління,

Лисак Станіслав Миколайович, магістрант

Анотація

Авторами зазначено, що під політичними технологіями слід розуміти низку стратегій, тактик і методів, які використовуються у сфері політики для маніпулювання громадською думкою, впливу на результати виборів і формування політичних рішень. Наголошено, що характерними рисами політичних технологій є їхній прихований характер, здатність створювати бажане сприйняття або реальність, залежність від маніпулювання інформаційно-комунікаційними технологіями та використання психологічних прийомів для впливу на поведінку та емоції. У статті виокремлено джерела політичних технологій та вказано, що найпопулярнішими є державні установи, політичні партії, приватні компанії та групи інтересів. Авторами виділено декілька типів політичних технологій, які можуть бути використані в інформаційній війні. Зазначено, що маніпуляції в соціальних мережах можуть включати видів поширення фейкових новин або дезінформації, створення фейкових акаунтів або використання ботів для поширення неправдивої інформації, використання таргетованої реклами або мікротаргетингу. Маніпуляції найчастіше використовуються для формування громадської думки або впливу на поведінку громадян під час виборів. Вказано, що суть дезінформації під час інформаційної війни полягає у навмисному поширенні неправдивої або оманливої інформації з метою омани або маніпулювання аудиторією. Дезінформація може набувати різних форм, включаючи фейкові новини, чутки, містифікації та теорії змови. Авторами зазначається, що тактика залякування, як поширений інструмент інформаційної війни, використовується з метою створення почуття страху, невпевненості та сумнівів серед цільової аудиторії за для впливу на її думки та дії. Окремо різновидом політичних технологій виділяється пропаганда як форма комунікації, що покликана впливати на думки, переконання та поведінку окремих осіб або груп. Зазначається, що кібератаки є потужним інструментом, що використовується під час інформаційної війни. Їх ключова мета полягає у компрометуванні або виведенні з ладу комп'ютерних систем об'єкта впливу, викраденні або зміні даних. Автори наголошують, що політичні технології як важливий інструмент ведення інформаційних війн, відіграють визначальну роль, оскільки є засобом впливу та формування необхідного інформаційного простору у протистоянні протиборчих сторін.

Ключові слова: політичні технології, інформаційна війна, маніпуляція, дезінформація, пропаганда, громадянське суспільство, державна влада.

Abstract

Lavrynenko Hanna Andriivna, PhD in Political Science, Associate Professor at the Department of Political Science and Sociology, Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University

Prymush Mykola Vasylovych, Doctor of Political Sciences, Professor, Professor of the Department of Political Science and Public Administration, Vasyl' Stus Donetsk National University

Lysak Stanislav Mykolaiovych, Master's student, Borys Grinchenko Kyiv Metropolitan University

THE ROLE OF POLITICAL TECHNOLOGIES IN INFORMATION WARFARE

The authors note that political technologies should be understood as a number of strategies, tactics and methods used in the field of politics to manipulate public opinion, influence election results and shape political decisions. The author emphasizes that the characteristic features of political technologies are their hidden nature, the ability to create the desired perception or reality, dependence on manipulation of information and communication technologies, and the use of psychological techniques to influence behavior and emotions. The article identifies the sources of political technologies and indicates that the most popular are government agencies, political parties, private companies and interest groups. The authors identify several types of political technologies that can be used in information warfare. It is noted that manipulations in social media can include the dissemination of fake news or disinformation, the creation of fake accounts or the use of bots to spread false information, the use of targeted advertising or microtargeting. Manipulations are most often used to shape public opinion or influence the behavior of citizens during elections. It is indicated that the essence of disinformation during information warfare is the intentional dissemination of false or misleading information with the aim of deceiving or manipulating the audience. Disinformation can take many forms, including fake news, rumors, hoaxes, and conspiracy theories. The authors note that intimidation tactics, as a common tool of information warfare, are used to create a sense of fear, uncertainty and doubt among the target audience in order to influence their thoughts and actions. A separate type of political technology is propaganda as a form of communication designed to influence the thoughts, beliefs and behavior of individuals or groups. It is noted that cyberattacks are a powerful tool used in information warfare. Their key goal is to compromise or disable the computer systems of the target, steal or change data. The authors emphasize that political technologies, as an important tool for conducting information wars, play a crucial role, as they are a means of influence and formation of the necessary information space in the confrontation between the opposing parties.

Keywords: political technologies, information warfare, manipulation, disinformation, propaganda, civil society, state power.

Постановка проблеми

Вивчення інформаційних війн є безумовно актуальним питанням сьогодення, оскільки використання інформації як зброї набуває все більшого поширення у світовому протистоянні. Історія інформаційної війни сягає корінням у стародавній світ, але з появою сучасних комунікаційних технологій вона перетворилася на складне і витончене явище. Україна має тривалу історію інформаційних війн, починаючи з козацької доби і закінчуючи сьогоденням. Набутий досвід та знання технологічних аспектів ведення інформаційної війни допоможуть розробляти ефективні заходи з протидії її впливам та допоможуть забезпечувати безпеку інформаційного простору в Україні та світі. політичний фейковий таргетований реклама

Інформаційна війна є критично важливим компонентом сучасної політики. Її вплив на суспільства і держави є далекосяжним, а наслідки можуть бути серйозними. Україна перебуває у центрі масштабної інформаційної війни з часу здобуття незалежності і по сьогоднішній день, а останнє десятиріччя є прикладом того, як інформаційна війна може бути використана для дестабілізації країни та підриву суверенітету. Розуміння природи і тактики інформаційної війни має важливе значення для підтримки безпеки держави та унеможливлення впливу ворогів на власне суспільство.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичним аспектам проблематики інформаційних війн присвячені праці таких дослідників, як Ю. Горбань, А. Карнаух, О. Мартинюк, О. Свідерська, М. Требін, А. Фісун. До групи дослідників, котрі займаються вивченням технологічних аспектів ведення інформаційної війни, належать Ю. Калініченко, І. Палашинська, Г. Почепцов, Р. Рудник та інші.

Мета статті - дослідити роль політичних технологій в інформаційній війні.

Виклад основного матеріалу

Політичні технології - це низка стратегій, тактик і методів, які використовуються у сфері політики для маніпулювання громадською думкою, впливу на результати виборів і формування політичних рішень [1, C. 140]. Ці технології стали невід'ємною частиною інформаційної війни, оскільки часто використовуються для поширення пропаганди та дезінформації для досягнення конкретних політичних цілей.

Характерними рисами політичних технологій є їхній прихований характер, здатність створювати бажане сприйняття або реальність, залежність від маніпулювання інформаційно-комунікаційними технологіями та використання психологічних прийомів для впливу на поведінку та емоції. Вони можуть використовуватися для впливу на певну аудиторію, наприклад, на вразливі групи населення, і можуть мати довгостроковий вплив на суспільство, включаючи підрив довіри до інституцій та поляризацію громадської думки.

Джерела політичних технологій можуть бути найрізноманітнішими: від державних установ і політичних партій до приватних компаній і груп інтересів [2, C. 55]. У деяких випадках політичні технології можуть розроблятися і впроваджуватися недержавними суб'єктами, такими як незалежні засоби масової інформації, організації громадянського суспільства або навіть окремими активістами і впливовими особами.

Виділяють декілька типів політичних технологій, які можуть бути використані в інформаційній війні [3, C. 58].

Маніпуляції в соціальних мережах - є поширеною тактикою під час інформаційних війн. Соціальні мережі стали потужним інструментом поширення інформації та формування громадської думки, що робить їх мішенню для тих, хто прагне маніпулювати та контролювати наратив. Одним із видів маніпуляцій у соціальних мережах є поширення фейкових новин або дезінформації. Це може включати створення фейкових акаунтів або використання ботів для поширення неправдивої інформації, часто з наміром вплинути на громадську думку або створити плутанину. Це також може включати маніпуляції з зображеннями або відео для підтримки певного наративу або порядку денного. Ще одним видом маніпуляцій є використання таргетованої реклами або мікротаргетингу, коли певним групам або окремим особам надсилаються спеціально підібрані повідомлення, покликані апелювати до їхніх інтересів або переконань [4]. Це може бути використано для формування громадської думки або впливу на поведінку, наприклад, під час виборів. Соціальні мережі також можуть бути використані для посилення існуючих наративів, наприклад, за допомогою хештегів або трендових тем. Це можна зробити за допомогою ботів або за допомогою скоординованих зусиль груп чи окремих осіб. Загалом, використання соціальних мереж в інформаційних війнах стає все більш витонченим, що ускладнює розрізнення того, що є реальним, а що є маніпуляцією.

Дезінформація. Її суть під час інформаційної війни полягає у навмисному поширенні неправдивої або оманливої інформації з метою омани або маніпулювання аудиторією. Це може здійснюватися через різні канали, такі як традиційні ЗМІ, соціальні мережі та онлайн-платформи. Мета дезінформації часто полягає в тому, щоб створити плутанину, посіяти сумніви або сформувати громадську думку в певному напрямку. В інформаційній війні дезінфор - мація може бути використана для підриву довіри до опонента, послаблення його бази підтримки або навіть створення хаосу і нестабільності [5]. Дезінформація може набувати різних форм, включаючи фейкові новини, чутки, містифікації та теорії змови. Вона може поширюватися за допомогою різних засобів, таких як боти, тобто автоматизовані акаунти, а також через більш традиційні канали, такі як ЗМІ та впливові особи в соціальних мережах. Однією з ключових проблем боротьби з дезінформацією в інформаційній війні є те, що її буває важко виявити і спростувати. Дезінформаційні кампанії часто ретельно розробляються, щоб виглядати достовірними та автентичними, тому аудиторії важко відрізнити факти від вигадок. Для боротьби з дезінформацією під час інформаційної війни важливо сприяти підвищенню медіаграмотності та розвитку навичок критичного мислення серед громадськості. Організації, що займаються перевіркою фактів, також можуть відігравати певну роль у виявленні та розвінчуванні неправдивої інформації [6, C. 8]. Крім того, соціальні медіа-платформи можуть вживати заходів для обмеження поширення дезінформації, наприклад, позначати неправдивий контент і зменшувати видимість фейкових акаунтів..

Тактика залякування є поширеним інструментом, який використовується під час інформаційної війни. Метою використання такої тактики є створення почуття страху, невпевненості та сумнівів серед цільової аудиторії, щоб вплинути на її думки та дії. Тактика залякування може набувати різних форм - від прямих погроз до більш витончених форм примусу [7, C. 84]. У контексті інформаційної війни тактика залякування часто використовується для того, щоб змусити замовкнути, так би мовити, дисидентів або створити атмосферу страху, яка перешкоджає людям виступати проти певного порядку денного або точки зору. Уряд може використовувати тактику залякування, щоб позбутися опозиційних журналістів, політиків чи правозахисників. Тактика залякування може бути особливо ефективною в онлайн -просторі, де анонімність і дистанція можуть заохочувати людей до агресивної чи погрозливої поведінки. Кіберзалякування, тролінг і доксинг (публічне оприлюднення особистої інформації з метою переслідування) є прикладами тактик залякування, які можуть бути використані під час інформаційної війни. Для ефективній протидії даній тактиці важливо розвивати культуру відкритості та прозорості, де люди почуватимуться в безпеці, висловлюючи свої думки та беручи участь у громадському дискурсі.

В якості окремої політичної технології також слід виділити пропаганду як форму комунікації, що покликана впливати на думки, переконання та поведінку окремих осіб або груп [8, C. 46]. Вона часто використовується для просування певної політичної ідеології або порядку денного.

Кібератаки є потужним інструментом, що використовується під час інформаційної війни. Вони можуть приймати різні форми, включаючи шкідливе програмне забезпечення, фітингові атаки, DDoS-атаки та хакерство. Мета кібератак - скомпрометувати або вивести з ладу комп'ютерні системи об'єкта впливу, викрасти або змінити дані, або іншим чином завдати шкоди чи хаосу [9, C. 52]. В інформаційній війні кібератаки можуть використовуватися для викрадення конфіденційної інформації, маніпулювання громадською думкою, підриву критичної інфраструктури або спричинення плутанини і хаосу. Кібератаки можуть здійснюватися державними та недержавними суб'єктами або приватними особами. Державні суб'єкти можуть використовувати кібератаки як форму шпигунства або для отримання переваги в геополітичних чи економічних конфліктах. Недержавні суб'єкти, такі як терористичні організації або злочинні угруповання, можуть використовувати кібератаки для досягнення своїх ідеологічних або фінансових цілей [10]. Приватні особи можуть використовувати кібератаки для особистої вигоди або для просування певного порядку денного. Однією з проблем кібератак під час інформаційної війни є їх атрибуція. Буває важко визначити, хто стоїть за конкретною кібератакою, що може ускладнити належне реагування. Крім того, використання операцій під чужим прапором, коли зловмисник маскує свою особу, щоб видавати себе за іншу організацію, може ще більше ускладнити зусилля зі встановлення авторства [11, C. 28].

Висновки

Політичні технології відіграють важливу роль в інформаційній війні. Вони включають у себе використання різних методів для впливу на громадську думку, отримання підтримки і досягнення конкретних політичних цілей. Політичні технології охоплюють широкий спектр дій, включно з дезінформацією, пропагандою, кібератаками і психологічними операціями, які можуть бути використані для досягнення конкретних політичних цілей.

У сучасну епоху, з розвитком новітніх технологій, інформаційна війна набула нових форм і перетворилася на більш складне та комплексне явище. Політичні технології стали важливим інструментом ведення інформаційних війн та відіграють визначальну роль, оскільки є засобом впливу та формування необхідного інформаційного простору у протистоянні протиборчих сторін.

Література

1. Горбань Ю.О. Інформаційна війна проти України та засоби її ведення / О.Ю. Горбань // Вісник НАДУ. - 2015. - №1. - С. 136-141

2. Довгань Б.В., Мартинюк О.В. Становлення та розвиток поняття інформаційної війни / В.Б. Довгань, О.В. Мартинюк // Вісник студентського наукового товариства. - 2020. - Вип. 12. - T. 1. - С. 51-56.

3. Жаровська І.М., Ортинська Н.В. Інформаційна війна як сучасне глобалізаційне явище / І.М. Жаровська, Н.В. Ортинська // Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. - 2020. - Вип. 2. - T. 7. - С. 56-61.

4. Інформаційна війна проти України та методи її ведення. Польсько -український портал [Електронний ресурс].

5. Інформаційні війни: тенденції та шляхи розвитку. Детектор Медіа [Електронний ресурс].

6. Макаренко Л.П. Еволюція форм та методів ведення інформаційної війни / Л.П. Макаренко // Міжнародний науковий журнал Науковий огляд. - 2014. - Вип. 3. - T. 4. - С. 1-10.

7. Почепцов Г. Смисли і війни. Україна і Росія в інформаційній та смисловій війнах. / Г. Почепцов. - Київ, 2016. - 151 с.

8. Фісун А.О. Теоретично-категоріальне осмислення поняття «інформаційна війна» в структурі інформаційно-політичного простору / А.О. Фісун // Інформаційне суспільство. - 2011. - Вип. 13. - С. 43-48.

9. Clarke, A. & Knake, R. (2010). Cyber War. New York: Harper Collins Publishers.

10. Cyberwar. (2010). The Economist. [Електронний ресурс].

11. Libicki, M.C. (1995). What is Information Warfare? Washington: Center for Advanced Concepts and Technology Institute for National Strategic Studies.

References

1. Horban, Yu.O. (2015). Informatsiina viina proty Ukrainy ta zasoby yii vedennia [Information warfare against Ukraine and the means of its conduct]. Visnyk NADU, 1, 136-141 [in Ukrainian].

2. Dovhan, B.V. & Martyniuk, O.V. (2020). Stanovlennia ta rozvytok poniattia informatsiinoi viiny [Formation and Development of the Concept of Information Warfare]. Visnyk studentskoho naukovoho tovarystva, 12, 1, 51-56 [in Ukrainian].

3. Zharovska, I.M. & Ortynska, N.V. (2020). Informatsiina viina yak suchasne hlobalizatsiine yavyshche [Information warfare as a modern globalization phenomenon]. Visnyk Natsionalnoho universytetu “Lvivskapolitekhnika”. Seriia: “lurydychni nauky”, 2, 7, 56-61 [in Ukrainian].

4. Informatsiina viina proty Ukrainy ta metody yii vedennia. Polsko-ukrainskyi portal [Information war against Ukraine and methods of its conduct. Polish-Ukrainian portal]. (n.d.).

5. Informatsiini viiny: tendentsii ta shliakhy rozvytku. Detektor Media [Information wars: trends and ways of development. Detector Media]. (n.d.).

6. Makarenko, L.P. (2014). Evoliutsiia form ta metodiv vedennia informatsiinoi viiny [Evolution of forms and methods of information warfare]. Mizhnarodnyi naukovyi zhurnal Naukovyi ohliad, 3, 4, 1-10 [in Ukrainian].

7. Pocheptsov, H. (2016). Smysly i viiny. Ukraina i Rosiia v informatsiinii ta smyslovii viinakh [Meanings and wars. Ukraine and Russia in the Information and Meaning Wars]. Kyiv [in Ukrainian].

8. Fisun, A.O. (2011). Teoretychno-katehorialne osmyslennia poniattia «informatsiina viina» v strukturi informatsiino-politychnoho prostoru [Theoretical and Categorical Understanding of the Concept of “Information Warfare” in the Structure of the Information and Political Space]. Informatsiine suspilstvo, 13, 43-48 [in Ukrainian].

9. Clarke, A. & Knake, R. (2010). Cyber War. New York: Harper Collins Publishers.

10. Cyberwar. (2010). The Economist.

11. Libicki, M.C. (1995). What is Information Warfare? Washington: Center for Advanced Concepts and Technology Institute for National Strategic Studies.

Размещено на Allbest.ru