Сервісна парадигма локального політичного менеджменту: виклики та можливості розвитку в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Сервісна парадигма локального політичного менеджменту: виклики та можливості розвитку в сучасній Україні

Хмельников Артем Олександрович, кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління та митного адміністрування

Дніпро

Анотація

У статті розглядаються передумови розвитку локальних громад в період децентралізації, де вирішальною є розбудова сервісної мережі локального політичного менеджменту. Вивчено особливості ефективності трансформація управлінської структури на сервісну як своєрідного випробування для України на шляху до приєднання європейської спільноти. Встановлено ознаки напрямків підтримки сервісного спрямування локального врядування відповідно до конкретних потреб громади та громадян. З'ясовано значення сервісної парадигми глобального політичного менеджменту, яка формується на основі «інвентаризації» функцій державного управління. У статті застосовуються фахові методичні засоби сучасних політичних наук. Вивчається статус управлінської діяльності як послуги, що визначає мету та завдання управлінського процесу та характер управлінського середовища на локальному рівні. Розкрито чинники сервісної переорієнтації управлінських процесів, які враховують позицію суб'єкта врядування, а також потреби здобувачів послуг у сучасному світі. Увага приділяється інституалізації локального політичного менеджменту як сервісної структури, що визначає увагу до інституційної спроможності. З'ясовано тенденції зміни ролі держави з «наглядача» на партнера бізнес-процесів, яка впливає на роль локального політичного менеджменту. Встановлено вимоги щодо сервісизації локального політичного менеджменту, які стають джерелом вимог для політичної відкритості локальних управлінських структур. Доведено, що міжнародний досвід впровадження сервісної парадигми інститутів публічного врядування та локального управління засвідчує, що ці тенденції набувають різних форм в різних державах. Встановлено, що діджиталізація як чинник перетворення технологічного середовища управлінського процесу формує нові умови для локального політичного менеджменту. Розкрито значення спроможності локального політичного менеджменту організувати всі ланки управлінського процесу, що відбивається на рівні розвитку всіх політичних структур. З'ясовано, що політичне значення мережної структури політичних взаємодії на локальному рівні полягає в наявності багатьох центрів генерування та представництва політичних інтересів. Доведено, що розвиток інфраструктури локальної громади в умовах процесів діджиталізації спричиняє ускладнення вимог до якості послуг. Зроблено висновок про стан локального політичного менеджменту, який отримує виклики та можливості для зростання та інституалізації. Зазначено про додаткові спроможності діяти в кризових умовах, концентрувати ресурси, ухвалювати надзвичайні рішення. Встановлено, що на основі сервісної парадигми виокремлюються найбільш необхідні послуги, скорочується кількість «факультативних».

Ключові слова: локальний політичний менеджмент, сервісна парадигма, децентралізація, громадське середовище, локальна демократія.

Abstract

Khmelnykov Artem Oleksandrovych, Candidate of Political Sciences, Associate Professor of the Department of Public Administration and Customs Administration, University of Customs and Finance, Dnipro

THE SERVICE PARADIGM OF LOCAL POLITICAL MANAGEMENT: CHALLENGES AND OPPORTUNITIES FOR DEVELOPMENT IN MODERN UKRAINE

The article considers the prerequisites for the development of local communities in the period of decentralization, where the development of a service network of local political management is crucial. The peculiarities of the effectiveness of the transformation of the management structure into a service one are studied as a kind of test for Ukraine on the way to joining the European community. Signs of support for the service orientation of local governance have been established in accordance with the specific needs of the community and citizens. The meaning of the service paradigm of global political management, which is formed on the basis of the "inventory" of public administration functions, is clarified. The article uses professional methodical tools of modern political sciences. The status of management activity as a service, which determines the purpose and tasks of the management process and the nature of the management environment at the local level, is studied. The factors of service reorientation of management processes, which take into account the position of the subject of governance, as well as the needs of service recipients in the modern world, are revealed. Attention is paid to the institutionalization of local political management as a service structure, which determines attention to institutional capacity. The trends of changing the role of the state from "supervisor" to a partner in business processes, which affects the role of local political management, are clarified. The requirements for the servicing of local political management have been established, which become a source of requirements for the political openness of local management structures. It has been proven that the international experience of implementing the service paradigm of institutions of public governance and local management proves that these trends take different forms in different states. It has been established that digitalization as a factor in the transformation of the technological environment of the management process creates new conditions for local political management. The importance of the ability of local political management to organize all links of the management process, which is reflected in the level of development of all political structures, is revealed. It was found that the political significance of the network structure of political interactions at the local level lies in the presence of many centers of generation and representation of political interests. It has been proven that the development of the infrastructure of the local community under the conditions of digitalization processes complicates the requirements for the quality of services. A conclusion is made about the state of local political management, which receives challenges and opportunities for growth and institutionalization. Additional capabilities to act in crisis conditions, to concentrate resources, to make emergency decisions are indicated. It was established that on the basis of the service paradigm, the most necessary services are singled out, the number of "optional" ones is reduced.

Keywords: local political management, service paradigm, decentralization, public environment, local democracy.

Постановка проблеми

Важливою передумовою розвитку локальних громад в період децентралізації є розбудова сервісної мережі локального політичного менеджменту. Завдання забезпечення громадян належними послугами є безпосередньою функцією інститутів локального врядування. Також послуги всередині громади вимагають ідентифікації, інвентаризації та розгляду підходів до модернізації. Ефективна трансформація управлінської структури на сервісну є своєрідним випробуванням для України на шляху до приєднання європейської спільноти. Загальними питаннями є інтеграція сервісного принципу до механізму політичного представництва і управління. Владоцентризм сучасних українських механізмів політичного врядування на всіх рівнях відчутно уповільнює реалізацію локальних демократичних практик. На часі з'ясування напрямків підтримки сервісного спрямування локального врядування відповідно до конкретних потреб громади громадянин. У контексті повномасштабної російської агресії сервісна парадигма розвитку локального політичного менеджменту посилює стійкість локальних громад, веде до більш раціонального використання ресурсів, сприяє налагодженню співпраці між інститутами врядування та громадським середовищем. управлінський сервісний локальний громада

Аналіз публікацій

Питання сервісизації вітчизняного процесу публічного врядування та політичного управління стали предметом розгляду багатьох українських фахівців. Зокрема, Н. Гончарук розглядає сучасний стан, проблеми та перспективи fадміністративної реформи в Україні [1], О.Штефан систематизує досвід зарубіжних країн у сфері підвищення якості публічних послуг [10], О. Яковенко виявляє теоретичні засади формування державної промислової політики на основі розвитку промислово-сервісних кластерів [11], О.Шевцов з'ясовує технологічні аспекти впровадження концепції сервіс- орієнтованої архітектури у сфері державних електронних послуг[9], В. Місюра виокремлює сучасні напрями формування та реалізації соціально орієнтованої сервісної політики держави [4]. Однак, потребує уваги локальний контекст впровадження сервісної парадигми політичного управління в сучасній Україні.

Метою статті є з'ясування особливостей впровадження сервісної парадигми локального політичного менеджменту в Україні. Завданням статті є визначення секторів підвищення функціональності та сервісної спроможності локального політичного менеджменту.

Основний зміст

Сервісна парадигма глобального політичного менеджменту формуються на основі «інвентаризації» функцій державного управління. Вона також враховує потреби та запити суспільства та тенденції розвитку економічного середовища. Управлінська діяльність як послуга визначає мету та завдання управлінського процесу та характер управлінського середовища на локальному рівні. На слушну думку українського фахівця А. Соколова, в сучасних наукових розробках «пропонується сервісна логіка функціонування і розвитку органів виконавчої влади. Згідно з такою логікою, моделі, побудовані на основі методологічної посилки про протилежність економіки і держави, коли державна владна послуга виступає зовнішнім обмеженням господарської діяльності організацій або життєдіяльності індивіда, а не внутрішнім мотивом поведінки соціально-економічного суб'єкта, мають бути перебудовані на принципово новій методологічній основі. Такою основою стала інституціональна теорія»[8, с.3].

Сервісна переорієнтація управлінських процесів враховує позицію суб'єкта врядування, а також потреби здобувачів послуг у сучасному світі. Адміністративна діяльність виходить за межі бюрократичної та набуває характеру виробництва. Виробництво послуг підпорядковане вимогам певної технології та орієнтоване на набуття продукту певної якості. Згідно з А. Соколовим, «сервісизація стосовно першого типу інституціональних одиниць, органів державної влади і управління, є занурення інституту сервісу в процес адміністративного виробництва. В даному випадку під сервісизацією розуміється сукупність соціально-економічних і організаційно-економічних стосунків, що характеризується зміщенням діяльності з сфери адміністративного виробництва в сферу соціально-економічної діяльності з метою створення і максимізації споживної цінності державної послуги» [8, с.3].

Сучасні погляди на сервісизацію управлінських процесів зміщують фокус уваги з механізмів підпорядкування та організації на контроль якості. В політичному сенсі це означає більшу підзвітність локального політичного менеджменту. Відповідно, зростає значення громадського середовища, яке здійснює контроль функцій та результатів врядування. А. Соколов цілком справедливо вважає сервісизацію інституціональних одиниць сектора державного управління чинником забезпечення «неринковим некомерційним організаціям, що фінансуються та контролюються державою - створення більш високої споживної цінності державної послуги. Вужче трактування процесу сервісизації для другого типу інституціональних одиниць, пов'язана з тим, що організації цього типу представляють державний сектор сфери послуг в її традиційному розумінні як сукупності організацій, що виробляють і розподіляють послуги» [8, с.3]

Інституалізація локального політичного менеджменту як сервісної структури визначає увагу до інституційної спроможності. Активність інноваційних реформ спричиняє орієнтацію на покращення діяльності та здобуття конкретних результатів. Водночас це вимагає справедливого та раціонального розподілу локальних ресурсів. А. Соколов слушно вбачає у наданні учасникам взаємодії інституціональних важелів для актуалізації таких ресурсів населення як знання, досвід, можливість для трансферу інституціональних ресурсів (фінанси, влада, інформація). «Організації на відміну від фізичних осіб мають такі ресурси як фінанси. Проте в публічній сфері суб'єктивація відбувається не лише за рахунок фінансових ресурсів, але і підтримується громадськими засобами. Тому для формування повноцінних суб'єктів реальний ресурс дії повинні отримати організації громадянського суспільства і бізнес-співтовариства», вказує науковець [8, с.3].

Зміна ролі держави з «наглядача» на партнера бізнес-процесів впливає на роль локального політичного менеджменту. Вона вимагає від локальних громад економічної ініціативи та проєктного мислення. Це вимагає, своєю чергою, високої кваліфікації менеджерів. О. Карпенко обґрунтовано вказує, що сервісна модель економіки не передбачає домінування держави у створенні умов для життєдіяльності в країні за принципом «згори^-вниз», а сприяє формуванню іншої вертикалі «знизу^-вгору», коли ініціатива спрямовується від недержавних, громадських організацій та бізнес-асоціацій, а також залучаються прості громадяни для ініціації позитивних системних змін у функціонуванні суспільства. Сервісний принцип взаємодії слід розглядати як форму організації діяльності, а в основі розуміння сутності сервісної держави лежить зміна ролі громадянина (громадянського суспільства) у державному управлінні» [3, с. 38].

Сервісизація локального політичного менеджменту стає джерелом вимог для політичної відкритості локальних управлінських структур. Незважаючи на стан громадського середовища, локальні політичні лідери та менеджери повинні брати участь у відкритих обговорення. При цьому вони мають наполягати на відстоювання інтересів громади. О. Карпенко доречно зауважує про те, що зв'язок з протиріччям щодо розуміння значущості сфери надання управлінських послуг органами влади «у концепціях класичного адміністративного управління та нового державного менеджменту виникає дискусія щодо визначення первинності «сервісної» чи «соціальної» держави» [3, с.39].

Міжнародний досвід впровадження сервісної парадигми інститутів публічного врядування та локального управління засвідчує, що ці тенденції набувають різних форм в різних державах. Однак досягнення певного рівня відповідності європейським вимогам окреслює взаємозв'язок між сервісними функціями та трансформацією ролі соціальної держави. На основі аналізу досвіду країн ЄС О. Карпенко до специфіки функцій забезпечення життєдіяль - ності відносить реалізацію управління в умовах «вільно-конкурентних ринкових відносин, що суперечить основам концепції соціальної держави, яка не допускає делегування повноважень з надання послуг від імені держави приватному сектору економіки, що неминуче призводить до кризи у взаємовідносинах влади та громадян. На відміну від України в країнах ЄС демонополізація/дерегуляція управлінських (державних і муніципальних) послуг здійснюється з метою здешевлення вартості та спрощення процедур їх надання» [3, с.40].

Діджиталізація як чинник перетворення технологічного середовища управлінського процесу формує нові умови для локального політичного менеджменту. Вони полягають у збільшенні швидкості процесів проходження інформації. Споживачі політичних послуг стають «абонентами» політико - інформаційних мереж локального рівня. Українські дослідники М. Рогоза, Є. Івченко та В. Божко переконливо вважають, що «впровадження чергових інновацій, таких, наприклад, як системи електронного навчання, автоматизації управління процесами навчання та діловодства, наштовхується на нездоланні архітектурні перешкоди, в тому числі і організаційного характеру» [7, с.125].

Спроможність локального політичного менеджменту організувати всі ланки управлінського процесу відбивається на рівні розвитку всіх структур. Також це обіцяє перетворення процесів її громади як єдиного організмом. М. Рогоза, Є. Івченко та В. Божко слушно висновують, що «сервіси управління завданнями співробітників, які призначені для оперативного доведення прийнятого рішення до всіх виконавців з наступним контролем дисципліни виконання поставлених завдань, що представляють собою засоби моніторингу динаміки виконання робіт, маршрутів документів, розкладів співробітників, їх звітів, планування заходів, оперативного реагування на виникаючі відхилення» [7, с. 126].

Політичне значення мережної структури політичних взаємодії на локальному рівні полягає в наявності багатьох центрів генерування та представництва політичних інтересів. Локальний політичний менеджмент повинен відстоювати власну позицію, при цьому узгоджуючи рівень надання послуг за децентралізованими вимогами. О. Пахаренко під мережевою структурою у даній роботі справедливо розуміє організацію, що «забезпечує надання сервісів населенню на території, що значно перевищує локальну зону охоплення окремого підрозділу надання послуг. Для забезпечення надання сервісів така організація змушена забезпечувати функціонування набору типових підрозділів, що виконують ідентичні функції у різних точках простору» [6, с.127].

Розвиток інфраструктури локальні громади в умовах процесів діджиталізації спричиняє ускладнення двох двох вимоги до якості послуг. Ідеться про оперативність прийняття рішень а також моніторинг задоволення від впровадження місцевої політики в різних галузях. Як вірно виявляє О. Пахаренко, процеси розвитку економіки істотним чином «залежні від якості функціонування мережевих інститутів. Мережевими інститутами, що забезпечують сервіси населенню є система освіти, охорони здоров'я, системи житлово-комунального та енергетичного забезпечення, система охорони правопорядку, протидії надзвичайним ситуаціям та ряд інших» [6, с.127].

Поява засобів автоматизації та стандартизації управлінських дій і надає можливість локальним політичним менеджером застосувати комплексний підхід для стратегічного планування розвитку громади. Уникнення тривіальних та стандартних завдань вивільняє час для творчого підходу до подальшої управлінської діяльності. О. Пахаренко розвиток інформаційних технологій аргументовано називає важливим чинником трансформації мережевих структур. «Відбувається істотна автоматизація процесів надання мережевих сервісів і скорочення кількості типових операцій пов'язаних з отриманням послуги. Загалом, можна констатувати, що сукупність мережевих сервісів формують скелет соціально-економічного середовища громади, міста та країни в цілому. Однак, мережеві структури можуть як сприяти, так і обмежувати соціально- економічний прогрес», вказує автор міждисциплінарного дослідження [6, с.128].

Таким чином, локальний політичний менеджмент отримує виклики та можливості для зростання та інституалізації. Виклики полягають у необхідності пристосування до інформаційно-технологічної структури громади, яка перебуває у специфічних соціально -економічних умовах. Можливості розкриваються на основі задіяння інноваційного потенціалу комунікаційних технологій та забезпечення стратегічного комплексного підходу до удосконалення послуг політичного врядування.

Висновки

Таким чином, локальний політичний менеджмент в умовах демократизації та європейської інтеграції обирає сервісну модель функціону - вання та розвитку як найбільш оптимальну. Відповідно сучасним умовам сервісна функція локального врядування покликана забезпечити найвищий рівень добробуту громадян конкретної громади. Водночас ресурсна спромож - ність громад в Україні почала покращуватися лише в рамках процесів децентралізації. Однак виклики епідемії COVID-19, а також повномасштаб- ного вторгнення російської федерації до України змінили характер вимог до локального політичного менеджменту. Передусім ідеться про додаткові спроможності діяти в кризових умовах, концентрувати ресурси, ухвалювати надзвичайні рішення. На основі сервісної парадигми виокремлюються найбільш необхідні послуги, скорочується кількість «факультативних».

Політичний характер рішень зумовлений відкритістю та обговореннями на рівні громади. Сервісне політичне врядування передбачає насамперед підвищення соціального характеру локальних політичних рішень. Також посилюється співпраця з волонтерських рухом та представниками соціально відповідального бізнесу.

Отже, кризові умови, з одного боку посилюють інституалізацію сервісної парадигми локального політичного менеджменту. З іншого боку, вони висувають вимоги щодо спроможності локального політичного менеджменту діяти в умовах обмеженого ресурсного забезпечення. Інновація та модернізація локальних політичних структур відкладається до більш сприятливого часу. Аналіз новітніх підходів до модернізації локального політичного менеджменту є основою для наших подальших наукових пошуків.

Література

1. Гончарук Н.Т. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: монографія / за заг. ред. Н. Р. Нижник, Н. Т. Гончарук. Д.: Моноліт, 2009. 384 с.

2. Карпенко О. Соціальна чи сервісно-орієнтована державна політика: відмінності та протиріччя в ідеології надання управлінських послуг від імені держави. Актуальні проблеми державного управління. 2016. Вип. 3. С. 37-41.

3. Карпенко О. Соціальна чи сервісно-орієнтована державна політика: відмінності та протиріччя в ідеології надання управлінських послуг від імені держави. Актуальні проблеми державного управління. 2016. Вип. 3. С. 37-41.

4. Місюра В. Я. Сучасні напрями формування та реалізації соціально орієнтованої сервісної політики держави. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. Вип. 2. С. 132-148.

5. Молодецька К. Соціальні інтернет-сервіси як суб'єкт інформаційної безпеки держави Information Technology and Security. 2016. Vol. 4, № 1. С. 13-20.

6. Пахаренко О. В. Концептуальні основи управління мережевими сервісними структурами. Соціальна економіка. 2016. № 2. С. 126-129.

7. Рогоза М. Є., Івченко Є. І., Божко В. І. Забезпечення високого рівня операційної діяльності у системах управління на основі інформаційно -технологічного сервісного підходу. Вісник економічної науки України. 2015. № 1. С. 125-127.

8. Соколов А. В. Передумови та особливості реалізації моделі "сервісної" держави у системі державного управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2013. № 1.

9. Шевцов О. Технологічні аспекти впровадження концепції сервіс-орієнтованої архітектури у сфері державних електронних послуг. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2012. Вип. 1. С. 311-319.

10. Штефан О. Досвід зарубіжних країн у сфері підвищення якості публічних послуг Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: матеріали 5 -ої регіональної наук.-практ. Конф. 15 трав. 2008 р., м. Дніпропетровськ; за заг. Ред. Л. Л. Прокопенка. Дніпропетр.: ДРІДУ НАДУ, 2008. 308 с.

11. Яковенко О. З. Теоретичні засади формування державної промислової політики на основі розвитку промислово-сервісних кластерів. Актуальні проблеми економіки. 2012. № 10. С. 81-89.

References

1. Honcharuk N.T. Administrative reform in Ukraine: current state, problems and prospects: monograph / by general. ed. N. R. Nyzhnyk, N. T. Honcharuk. D.: Monolith, 2009. 384 p.

2. Karpenko O. Social or service-oriented state policy: differences and contradictions in the ideology of providing management services on behalf of the state. Actual problems of public administration. 2016. Issue 3. P. 37-41.

3. Karpenko O. Social or service-oriented state policy: differences and contradictions in the ideology of providing management services on behalf of the state. Actual problems of public administration. 2016. Issue 3. P. 37-41.

4. Misyura V. Ya. Modern directions of formation and implementation of socially oriented service policy of the state. Collection of scientific works of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine. 2015. Issue 2. P. 132-148.

5. Molodetska K. Social Internet services as a subject of information security of the state Information Technology and Security. 2016. Vol. 4, No. 1. P. 13-20.

6. Pakharenko O. V. Conceptual bases of management of network service structures. Social economy. 2016. No. 2. P. 126-129.

7. Rogoza M. E., Ivchenko E. I., Bozhko V. I. Ensuring a high level of operational activity in management systems based on the information technology service approach. Herald of economic science of Ukraine. 2015. No. 1. P. 125-127.

8. Sokolov A. V. Prerequisites and features of the implementation of the "service" state model in the state administration system. Public administration: improvement and development. 2013. No. 1.

9. Shevtsov O. Technological aspects of implementing the concept of service-oriented architecture in the field of public electronic services. Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine. 2012. Issue 1. P. 311-319.

10. Shtefan O. The experience of foreign countries in the field of improving the quality of public services. Actual problems of European and Euro-Atlantic integration of Ukraine: materials of the 5th regional science and practice. Conf. May 15 2008, Dnipropetrovsk; in general Ed. L. L. Prokopenko. Dnipropetr.: DRIDU NADU, 2008. 308 p.

11. Yakovenko O. Z. Theoretical foundations of the formation of state industrial policy based on the development of industrial and service clusters. Actual problems of the economy. 2012. No. 10. P. 81-89.

Размещено на Allbest.ru